Зоряні мандрівки

Автор: Леонід Ткачук

Розпочнемо нашу мандрівку із сузір`я Гідри. Адже тут розташоване дуже гарне, однак мало знайоме для пересічного аматора астрономії, зоряне скупчення М48. Воно розміщене на межі сузір`я Гідри та Єдинорога. Проте знайти його можна лише за допомогою жовтої зорі зета Єдинорога, якщо перевести від неї телескоп на південь на три градуси й трохи на схід. У невеликий телескоп це скупчення виглядає, як хмаринка туману, діаметр якої майже в двічі перевищує діаметр Місяця.



Зоряне скупчення М48 у сузір&undefined;ї Гідри. На фотографії добре помітна корона із зірок 10-11 зоряної величини.
Зоряне скупчення М48 у сузір`ї Гідри.
На фотографії добре помітна корона із зірок 10-11 зоряної величини.



Однак вже в 65--80-міліметровий телескоп тут можна побачити корону, що містить близько десятка зірок 9-10- зоряної величини. Якщо ж використати телескоп із більшою апертурою, то можна помітити, як швидко кількість зірок зростає. Так уже в 150-міліметровий. Ньютон можна нарахувати приблизно 50 зірок. Різні спостерігачі дали різні назви цьому скупченню: парашут, конус, ковпак.
Але не будемо надовго затримуватися на цьому скупченні й наведемо телескоп трохи нижче, де починається сузір`я Корми. Багато хто вважає це сузір`я надто південним, і нажаль не спостерігає його, тому що в ньому розміщено багато цікавих туманностей і скупчень.


Розглянемо один із таких об`єктів цієї частини неба, як М46. Це дуже багате зірками скупчення, і в телескоп із апертурою близько 15 см тут можна нарахувати приблизно 150 зірок від 10 до 13-зоряної величини, що розкидані на площі, що має розмір повного Місяця. Оскільки до нас від скупчення світло подорожує близько 4500 років, то можна сказати, що насправді ці зірки розкидані в просторі на 40 світлових років. Якби це скупчення перебувало ближче до нас, воно б було настільки ж відоме, як і Плеяди. Однак цікаве це скупчення не лише цим, але й тим, що майже біля самої середини туманності, на відстані близько 7 кутових хвилин від центру, можна при достатньо великому збільшенні побачити, що одна із зірок 11 зоряної величини насправді є не зорею, а планетарною туманністю з розмірами трохи більшими за одну кутову хвилину. Розрізнити цю туманність можна навіть в 11-сантиметровий "Міцар", однак для нормального спостереження варто використовувати телескоп із більшою апертурою. Уперше її помітив Вільям Гершель у 1827 році, пізніше вона потрапила в каталог NGC під номером 2438. Дуже важко було визначити відстань до планетарної туманності й встановити її належність до скупчення. Однак аналіз власних швидкостей руху та планетарної туманності вказують на те, що NGC 2438 розміщена ближче до нас, ніж зірки скупчення. Цікавим також є той факт, що поряд із зоряним скупченням М46 в потужні телескопи можна побачити ще одну планетарну туманність М і нковс ь кий 1 - - 1 8 ( PK 231 + 4.1). Проте для її спостереження необхідно мати телескоп із апертурою не менше ніж 40 см.



Планетарна туманність NGC 2440 . Знімок отримано за допомогою телескопа Габла
Планетарна туманність NGC 2440.
Знімок отримано за допомогою телескопа Габла.



Є в Кормі й інші цікаві планетарні туманності, які більш доступні для аматорів астрономії. Одну з таких туманностей NGC 2440 можна знайти, перемістивши телескоп на три з половиною градуси на південь. І хоча в довідниках для неї визначають 11-зоряну величину, однак це фотографічна зоряна величина, а насправді вона значно яскравіша, її візуальний блиск- близько 9-зоряної величини. Туманність має дуже витягнуту форму а її розміри становлять 54``x20`` . Однак центральну зорю, яка підсвічує туманність, в аматорські телескопи побачити неможливо.



У північній частині Корми можна побачити дві спіральні галактики, але для цього телескоп повинен мати об &undefined; єктив не менше ніж 15 см, а небо повинне бути дуже темне й чисте. Для тих, хто захоче відшукати ці галактики, наведемо їхні характеристики: NGC 2517 має 1 1.7 -зоряну величину та розміри 1.5&undefined;x1.1&undefined; , схожа на неї NGC 2525 має 11.6 -зоряну величину й розміри 2.9`x1.9` . На наведеній карті можна побачити місце розташування цих двох галактик.



Не дуже легко помітити й туманність NGC 2359 у сузір &undefined; ї Великого Пса. Вона розташована неподалік від Сиріуса, а саме- на 8 градусів на північному сході від нього.
Не дуже легко помітити й туманність NGC 2359 у сузір`ї Великого Пса.
Вона розташована неподалік від Сиріуса, а саме- на 8 градусів на північному сході від нього.

У невеликі телескопи вона виглядає, як прямокутна сіра пляма на тлі темного неба. Якщо ж небо хоч трохи зосвічене, то в невеликий телескоп цю туманність побачити взагалі неможливо. У телескоп з діаметром об`єктива 15-сантиметрів можна побачити деякі деталі. У 25-ти см. телескоп можна побачити бокові джети. Однак чітко визначити, що ми бачимо, дуже складно. На сьогодні достеменно невідомо чи це планетарна чи дифузна туманність. Саму туманність підсвічує досить яскрава й дуже масивна зоря, яка належить до зірок типу Вольфа-Рая. Викинуті з цієї зірки гази й утворюють бульбашкоподібну оболонку. Однак зоря занурена в газопилову хмару, і ця оболонка зливається з дифузною туманністю, утворюючи єдине ціле.





Ескіз туманності NGC 2359, зроблений за допомогою 45-сантиметрового. телескопа
Ескіз туманності NGC 2359, зроблений за допомогою 45-сантиметрового телескопа.



Але не тільки екзотичні туманності можна побачити в цій області неба. Так, зовсім поряд у сузір`ї Єдинорога розташована звичайна біполярна планетарна туманність NGC 2346, яка має назву Пісочний Годинник. Але, для того, щоб не сплутати її з іншою планетарною туманністю " MyCn 18 ", яку теж назвали Пісочним Годинником, NGC 2346 називають ще метеликом.

Це одна з планетарних туманностей, яку відносять до типу біполярних, тобто таких, які складаються з двох симетричних викидів. Найяскравішим об`єктом цього типу є відома всім М27 Гантеля у Лисичці, а більш досвідчені аматори згадають ще Малу Гантелю в Персеї. Однак ця туманність значно слабша. Її візуальний блиск близько 11.8-зоряної величини, а розмір - 52`` дуги. У телескопи з розміром об`єктива 15--20 сантиметрів вона виглядає зіркою зі слабким гало.





Ескіз NGC 2346, який виконав Фінський аматор астрономії Джері Каханпа, що спостерігав туманність за допомогою 20-сантиметрового. телескопа при 160-кратному збільшенні.Зображення туманності NGC 2346.
Зліва - ескіз NGC 2346, який виконав Фінський аматор астрономії Джері Каханпа,
що спостерігав туманність за допомогою 20-сантиметрового телескопа при 160-кратному збільшенні.
Справа - зображення цієї ж туманності.



Однак вже в 35 - сантиметровий телескоп можна побачити схожість цієї маловідомої туманності з Пісочним Годинником. Головна причина складності спостережень -- це яскравість центральної зорі 11 m , яку можна побачити навіть в Алькор. Туманність не має сферичної симетрії через те, що головна зоря не є звичайною зорею, а становить тісну пару двох зірок: відносно молода звичайна зоря класу А5 та гарячий субкарлик. Однак унаслідок складних процесів у цій системі сумарний блиск обох зірок інколи нижчий від 15-зоряної величини.

В сузір`ї Єдинорога знаходимо і справжню зоряну скарбницю, яка складається з цілої низки різних за природою небесних скарбів.

Як тільки не називали цю ділянку неба: і "Різдвяна ялинка", і "Три різдвяні кулі", і туманність "Конус", і "перлина Єдинорога". Але все ж таки назва "Різдвяна ялинка" їй найбільше підходить. Зорі, що утворюють скупчення NGC 2264 і підсвічують газопилову туманність, справді утворюють контур, схожий на новорічну ялинку. В основі ялинки -- блакитна змінна зоря 15 Єдинорога, що змінює свій блиск від 4.62 m до 4.68 m . Це дуже молода й масивна зірка, поряд із якою на відстані двох кутових секунд розміщена ще одна - 8-зоряної величини. "Мі цар" вже може впевнено показати її. У середні телескопи тут можна також побачити невелику туманність.

На верхівці ялинки сяє еруптивна змінна зоря класу B 3 . Вона також подвійна. На відстані 12 кутових секунд можна побачити її сусідку. Ці зорі розташовані в газовій туманності "Конус".





Три різдвяних кулі. Знімок зроблено на космічному телескопі Габла.
Три різдвяних кулі. Знімок зроблено на космічному телескопі Габла.

Але побачити цю туманність непросто. Досить чітко її бачили спостерігачі з 25-сантиметровими телескопами. Південний край цієї туманності містить темну зазубрину, чимось схожу на темну туманність "Кінська голова" в Оріоні. Але щоб її побачити, потрібно повністю адаптуватися до темряви. Для цього потрібно на 20--30 хвилин накритися непрозорою тканиною. Після цього є шанс побачити на тлі чорного неба ще більш чорний палець темної хмари. На аматорських фотографіях ця туманність має характерний червоний колір. Як стало нещодавно відомо, ця область неба дуже неспокійна. Тут розміщений пологовий будинок для зірок.

Варто згадати, що не лише туманностями й галактиками цікава ця ділянка неба. У сузір`ї Єдинорога можна спостерігати й інші класи об`єктів. Мабуть, найвідомішим з них є Бета Єдинорога.


Ця зоря є потрійною, її досить легко помітити в невеликі телескопи. Найяскравіший із компонентів має блиск 3.7 m , а два інші компоненти -- близько 5-зоряної величини. Відстань між головним компонентом і найближчим до нього - близько 7 кутових секунд, а до більш далекого компонента -- 10 кутових секунд. Для того щоб розділити цей триплет, необхідно використовувати збільшення не менше, ніж 100 х . На північ від цієї трійки в більш потужні інструменти можна побачити ще одну зірку, але вже 12-зоряної величини.
Ця зоря є потрійною, її досить легко помітити в невеликі телескопи. Найяскравіший із компонентів має блиск 3.7 m , а два інші компоненти -- близько 5-зоряної величини. Відстань між головним компонентом і найближчим до нього - близько 7 кутових секунд, а до більш далекого компонента -- 10 кутових секунд. Для того щоб розділити цей триплет, необхідно використовувати збільшення не менше, ніж 100 х . На північ від цієї трійки в більш потужні інструменти можна побачити ще одну зірку, але вже 12-зоряної величини.


Спостерігати небо взимку досить складно, адже при високій прозорості неба, яка є необхідною складовою успіху під час спостереження слабких об`єктів, дуже холодно. А отже, спостерігати довго не можна, тому ми вирішили на цій потрійній зірці завершити зоряну мандрівку. Але при нагоді знову можна буде винести телескоп на подвір`я: адже скоро на небі засяють інші зорі у яких сховані не менш цікаві скарби.



SMF 2.0.4 | SMF © 2011, Simple Machines
SMFAds for Free Forums
TinyPortal © 2005-2012

Повернутися назад