Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 196443 раз)

SIDEROCRATOR

ось ілюстрація з його книги Novae caelestium rerum

slava3500

Тут складно говорити однозначно. У вікі про Фонтану записано, що він виявив " the strange appearances of Saturn". Що чимось нагадує заяви Галілея ще від 1610года. От якби в своїй роботі він використовував саме термін "кільце" - тоді було б зрозуміліше.

Але впрочем- це ліричний відступ, адже стаття написана про відкриття Титана.

SIDEROCRATOR

150 років тому 25 березня 1870 р. народився німецький астроном Фрідріх Карл Арнольд Швассман (нім. Friedrich Karl Arnold Schwassmann; 1870 — 1964).

Навчався в університетах Лейпцига, Берліна і Геттінгена. Закінчив в 1893 Геттінгенського університет. Отримав ступінь доктора наук у 1890 році. Працював у Потсдамської астрофізичній обсерваторії, у Геттінгенської обсерваторії. У 1897-1901 працював у Гейдельберзькій обсерваторії під керівництвом Макса Вольфа, з 1902 — співробітник Гамбурзької обсерваторії. Після відходу в 1934 у відставку продовжував спостереження в Гамбурзької обсерваторії.

Наукові роботи присвячені вивченню зірок, малих планет, комет. Керував будівництвом обсерваторії у Бергедорфі, поблизу Гамбурга (1912).
Під його керівництвом був створений фундаментальний каталог «Бергедорфський спектральний огляд 115 північних обраних майданчиків Каптейна» (виданий в 1935-1953), що послужив основою багатьох важливих досліджень просторового розподілу зірок.
Разом з Арно Артуром Вахманом відкрив 4 нові комети (2 з них періодичні), нову зірку і кілька малих планет. Знаменита періодична комета Швассмана—Вахмана-1 (1925 II) рухається по майже круговій орбіті (вона має найменший з відомих у комет ексцентриситет e = 0,1) і періодично спалахує (середня амплітуда спалахів — близько 6 зоряних величин). Займався фотографуванням змінних зірок. Брав участь в експедиціях для спостереження повних сонячних затемнень в Алжирі (1905) і Туркестані (1907).

Його ім’я носять відкриті ним короткоперіодичні комети 29P, 31P та 73P.

slava3500

15 років тому групою астрономів на чолі з М. Браун (ME Brown, CA Trujillo, D. Rabinowitz) була відкрита карликова планета Макемаке. Вона використовувала 48- дюймовий (122 см) телескоп Самуеля Очина (Samuel Oschin reflecting telescope) в обсерваторії Маунт Паломар (Mount Palomar Observatory) в штаті Каліфорнія (California ) (IAUC 8577). Тимчасове позначення 2005 FY9.
Попередня назва Esterbunny, запропоноване авторами відкриття, не було затверджено МАС, і карликова планета отримала назву Макемаке (Makemake) на ім'я верховного бога полінезійців. Макемаке - верховний бог Рапа-Нуї - острова Пасхи, полінезійський творець людства, бог достатку і родючості, покровитель птахів

Michael E. Brown

Макемаке був вперше відзначений 31 березня 2005 на знімку, зробленому о 6:22 UTC того ж дня за допомогою телескопа імені Самуеля Ошин. На момент відкриття в березні 2005 року він перебував у протистоянні в сузір'ї Волосся Вероніки і мав зоряну величину 16,7 (у порівнянні з 14 у Плутона). Пізніше об'єкт був знайдений на архівних знімках, зроблених ще на початку 2003 року. Заява про відкриття було офіційно опубліковано 29 липня 2005 рік, одночасно з заявою про відкриття іншої карликової планети, Еріду.

У 2016 році у Макемаке відкрито невеликий супутник діаметром близько 200 км з яскравістю 0,08% від яскравості карликової планети, який позначення S / 2015 (136472).

Макемаке із супутником.

Источник https://en.wikipedia.org/wiki/Makemake

SIDEROCRATOR

130 років тому 29 березня 1890 р. народився англійський астроном Гарольд Спенсер Джонс (англ. Sir Harold Spencer Jones; 1890 – 1960)

У 1913-1922 - співробітник Грінвіцької обсерваторії, у 1923-1933 — директор обсерваторії на мисі Доброї Надії. У 1933-1955 — директор Грінвіцької обсерваторії — королівський астроном Великобританії. Був десятим директором Грінвіцької обсерваторії з часу її заснування в 1675 і останнім її директором в самому Грінвічі. Під його керівництвом у 1954 здійснено переведення обсерваторії в Герстмонсо.

У обсерваторії на мисі Доброї Надії займався спостереженнями і складанням 2-го і 3-го Капських каталогів на епоху 1925,0; переспостереженнями Астрографічного каталогу в зоні від -40 до -52 з метою визначення власних рухів зірок; визначенням фотографічних величин для 40 000 зірок; проаналізував 20-річні спостереження променевих швидкостей яскравих зірок.
З аналізу спостережень покрить зірок Місяцем, виконаних у 1880-1922 в обсерваторії на мисі Доброї Надії, вивів поправки до елементів місячної орбіти, величину стиснення фігури Землі.
Вів спостереження Марса, займався дослідженнями нових зірок, фотометричними і геомагнітними дослідженнями. У Грінвіцькій обсерваторії досліджував рух Місяця за спостереженнями з 1672 по 1908, а також займався аналізом розбіжностей між спостереження й обчислення положень Сонця, Місяця, Меркурія і Венери. У 1926-1939 підтвердив виявлене в 1914 Е.В.Брауном прояв вікового і нерегулярних змін в обертанні Землі в цих розбіжностях. Вивів нове, точніше значення сонячного паралакса (8,790" ± 0,001") на основі спостережень малої планети Ерос при найбільшому її наближення до Землі (1931; сучасне значення сонячного паралакса 8,79405"). Обчислив нові значення мас Місяця і Венери, виконав нове визначення постійних аберації і нутації. Брав участь в експедиціях до Росії (1914) та Індонезії (1922) для спостережень сонячних затемнень.

З його книг найвідоміші «Загальна астрономія» і «Життя на інших світах» (1946).

(«Полет в космос — это абсурд», — высказал в 1957 году свое авторитетное мнение сэр Гарольд Спенсер Джонс, главный королевский астроном Великобритании. И через две недели Советы запустили первый Спутник.)

slava3500

60 років тому 1 квітня 1960 р. був запущений перший метеорологічний супутник ТІРОС-1. Він був спеціально розроблений для отримання і використання фотографій хмарного покриву Землі з штучних супутників.

Перша фотографія хмарності.

Цей космічний апарат був близько метра в діаметрі, 48см у висоту і важив майже 100кг. Був виготовлений з алюмінієвого сплаву і нержавіючої сталі, яка потім була покрита 9200 сонячними елементами. Сонячні елементи служили для зарядки бортових батарей.

Прилади й устаткування ТІРОС-1.

В апараті були встановлені дві телевізійні камери-одна з низьким і одна з високою роздільною здатністю. Для зберігання фотографій, коли супутник перебував поза зоною дії мережі наземної станції, був встановлений магнітофон для кожної камери.

Апарат успішно пропрацював до 15 червня, коли відключилося електропостачання. ТІРОС-1 до сих пір знаходиться на орбіті

Источник https://science.nasa.gov/missions/tiros

SIDEROCRATOR

105 років тому 1 квітня 1915 р. народився німецький астроном Вальтер Ернст Фріке (1915 - 1988)

Перші роботи Фріке були присвячені дослідженням в галузі космології і фотографічної фотометрії галактики Андромеди. З 1955 головним напрямком його наукової діяльності стали дослідження з фундаментальної астрометрії, кінематики і динаміки зоряних систем, астрономічних сталих. Спільно з А.Копффом та іншими співробітниками Астрономічного обчислювального інституту на основі численних спостережень положень зірок, виконаних у різних обсерваторіях, склав Четвертий фундаментальний каталог (FK4). Цей каталог був опублікований в 1963 і являє собою загальноприйняту міжнародну астрономічну опорну координатну систему для різних спостережень і ефемерид. Під керівництвом Фріке велися роботи зі створення каталогу FK5. В області кінематики зоряних систем виконав визначення кутової швидкості обертання Галактики і сталих диференціального галактичного обертання. Займався також динамічним тлумаченням спостережуваного розподілу швидкостей зірок в Галактиці. Показав, що розкладання функцій розподілу швидкостей в ряд за двома першими інтегралами руху задовольняє не тільки основному рівнянню зоряної динаміки (рівнянню Больцмана), але також і рівнянню Пуассона для системи з кінцевою масою. Фріке провів велику роботу з поліпшення системи астрономічних сталих. За його рекомендацією Міжнародний астрономічний союз в 1964 прийняв рішення про введення нової системи сталих. Подальші дослідження в цьому напрямку, проведені багатьма астрономами з різних країн, привели до створення в 1976 нової системи, що отримала назву Системи астрономічних сталих Міжнародного астрономічного союзу. Для цієї системи Фріке ввів нове значення загальної прецесії в довготі і деякі специфічні зміни у фундаментальній координатній системі.

SIDEROCRATOR

175 років тому 2 квітня 1845 р. було отримано першу фотографію Сонця
Перший дагеротип було зроблено на світанку зародження фотографії у 1845 році французькими фізиками Луї Фізо (1819-1896) та Леоном Фуко (1819-1868). На 4.7-дюймовому зображенні було багато деталей, включаючи кілька сонячних плям. Це стало абсолютно новим досвідом у дослідженні Сонця, подальші екперименти призвели до систематичного фотографування Сонця та дослідження його активності.

rgb

Так, цi два хлопця як завжди попереду всiх! Стiльки свiту всього дали,а нам, оптикам, i казати нiчого. Однi экзамени в iнститутi з ix здобутками нервовiй системi i печiнцi чого коштувати. Алкоголю на промивання оптичнoi вiсi пiшло немало.

SP

Цитувати

Перший дагеротип було зроблено на світанку зародження фотографії у 1845 році

Для первого снимка - просто бомба по качеству и детализации!

SIDEROCRATOR

155 років тому 2 квітня 1865 народився Павло Карлович Штернберг (1865 - 1920) — російський астроном і революційний діяч.

У 1887 закінчив Московський університет і був призначений асистентом обсерваторії університету. З 1890 — приват-доцент університету і одночасно астроном-спостерігач Московської обсерваторії, з 1914 — професор Московського університету, в 1916-1917 — директор Московської обсерваторії. У 1899-1900 очолював Комісію з розробки програми з астрономії для середніх навчальних закладів.

Поряд з революційно-політичною роботою не припиняв наукової та педагогічної діяльності. Наукові роботи присвячені обертальному руху Землі, фотографічній астрономії, гравіметрії. За свої гравіметричні визначення в ряді пунктів європейської частини Росії з маятником Репсольда отримав медаль Російського географічного товариства. У 1892-1903 виконав капітальне дослідження «Широта Московської обсерваторії у зв'язку з рухом полюсів». Фотографічні спостереження подвійних зірок, які проводив Штернберг, були одними з перших в науці розробленими спробами використання фотографічних методів для точних вимірювань взаємного положення зоряних пар. Отримані ним сотні фотознімків подвійних зірок та інших об'єктів служать і до теперішнього часу хорошим матеріалом для спеціальних досліджень.

SIDEROCRATOR

275 років тому 2 квітня 1745 р. народився австрійський астроном та географ Франц де Паула фон Тріcнекер (Franz de Paula Triesnecker 1745-1817) зробив великий вклад у розвиток геодезії

Тріснекер народився 2 квітня 1745 року в австрійському місті Кірхберг. У віці 16 років він приєднався до ордену єзуїтів і розпочав філософські студії у Віденському університеті . Потім він вивчав математику в Трнаві. Згодом переїхав до Граца, де продовжив філософські студії та почав вивчати теологію. Незабаром після закінчення навчання Тріснекер став помічником іншого єзуїта, директора Імператорської обсерваторії у Відні, Максиміліана Хелла. Він допоміг у виданні Ephemerides Astronomicae ad meridianem Vindobonens з 1782 по 1792 рік, коли він став головним редактором. Після смерті Хелла в 1792 році Тріснекер був призначений директором обсерваторії, яку він обіймав до 1806 року. Він співпрацював, серед інших, з Йоганом Тобіасом Бюргом . У 1787-1806 роках він щороку розробляв і публікував Tabulae Mercurii, Martis, Veneris, Solares, де містилися дані, отримані від спостережень за Місяцем , планетами, Сонцем та сотнями інших зірок. Його цікавило, серед іншого, використання небесних спостережень для визначення географічного положення різних об’єктів на Землі. Використовуючи астрономічні дослідження, він визначив або вдосконалив географічні координати багатьох різних об’єктів центральної європи . Пізніше його розрахунки були використані для створення нових, більш точних карт.

Тріснекер також написав багато робіт з астрономії та географії. Серед них:
1787: Dissertatio Lalandi de novo Planeta latine reddita
1788: Tabulae Mercurii juxta Mayeri Göttingensis Elementa
1789: Tabulae Martis novae ex propriis Elementis constructae
1790: Novae Veneris Tabulae ex propriis Elementis constructae
1791: Methodus figuram telluris ex Eclipsibus Solis deducendi
1792: De proprio Motu Stellarum fixarum in Rectascensionem et Declinationem
1793: Tabulae solares novae ex observationibus deductae et ad Meridianum Parisiensem constructae
1793: De Diminutione Obliquitatis eclipticae saeculari Commentarius
1794: De Massa Veneris
1795: De usu Aberrationis luminis in tectione Stellarum fixarum per Lunam
1796: Diameter apparens solis, lunae et planetarum cum micrometro objectivo observatus
1797: Differentiae Satellitum Jovis ope micrometri objectivi Dolandini observatae
1798: Catalogus fixarum Caillianus novis observationibus restauratus
1799: Longitudines Geographicae variorum locorum e Solis Eclipsibus et fixarum deductae
1800: Item Longitudines geographicae
1801: Longitudines geographicae variorum tum Europae tum Americae locorum
1802: Determinationes Longitudinis geographicae diversorum locorum ex Eclipsibus solis et occultationibus fixarum per lunam deductae
1803: Defensio valoris Tabularum suarum lunarium ex plurium pluribus in locis institutis observationibus
1804: Longitudines et latudines fixarum ad annum 1800 cum praecessione
1804: De Stella duplici, quae media in cauda ursae majoris
1805: Novae Martis Tabulae cum perturbationibus
1806: Novae Mercuri Tabulae
1806: Longitudines locorum geographicae ex occultationibus fixarum Solisque Eclipsibus

Астрономи Франц Ксавер фон Зах та Йоганн Елерт Боде, використовували роботи Триснекера відзначаючи їх високу точність.

SP

Цитувати

Поряд з революційно-політичною роботою не припиняв наукової та педагогічної діяльності.

Ага. Интересный факт. В детстве читал трогательную историю как В.И. Ленин нашёл часовщика для починки Кремлёвских курантов, которые повредили во время Революции.
Так вот, повредил Куранты никто иной как, Штернберг 30 октября 2017 г., (член РСДРП с 1905 года) , который бил по Кремлю прямой наводкой с Воробьёвых гор. Заодно был пробит купол Успенского собора и повреждена Спасская башня - но никто из оборонявшихся при этом не пострадал.

SIDEROCRATOR

Цитата: SP від 02 Квітня 2020, 13:26:01

Цитувати
Поряд з революційно-політичною роботою не припиняв наукової та педагогічної діяльності.
Ага. Интересный факт. В детстве читал трогательную историю как В.И. Ленин нашёл часовщика для починки Кремлёвских курантов, которые повредили во время Революции.
Так вот, повредил Куранты никто иной как, Штернберг 30 октября 2017 г., (член РСДРП с 1905 года) , который бил по Кремлю прямой наводкой с Воробьёвых гор. Заодно был пробит купол Успенского собора и повреждена Спасская башня - но никто из оборонявшихся при этом не пострадал.

ну так то ж він заради "дела гевалюции" Кремль обстрілював

SP

Меня в этой истории коробит тот факт, что трогательно расписали, как восстанавливали куранты, но никто не написал, что сами же тупо расхреначили.

SIDEROCRATOR

Цитата: SP від 02 Квітня 2020, 17:38:15

Цитувати
Меня в этой истории коробит тот факт, что трогательно расписали, как восстанавливали куранты, но никто не написал, что сами же тупо расхреначили.

Так вони це любили робить, а потім на контру списували

SIDEROCRATOR

140 років тому 4 квітня 1880 року народився Олександр Якович ОРЛОВ(1880-1954) – український радянський астроном, спеціаліст в області астрономії, гравіметрії, геодезії і геофізики, один із засновників геодинаміки, організатор і директор Полтавської гравіметричної обсерваторії і Головної Астрономічної Обсерваторії АН УРСР (зараз Головна астрономічна обсерваторія НАН України)

Орлов у робочому кабінеті в ГАО
Народився Олександр Якович у м. Смоленську, у 1902 році закінчив Петербурзький ун-т і був залишений в ньому для підготовки до наукової діяльності.
У 1902-1905рр стажувався за кордоном: займався питаннями небесної механіки у Парижі (Франція) і Лунді (Швеція), вивчав сейсмологію у Геттінгенському ун-ті ім.Георга-Августа (Німеччина). У 1905-1906рр – асистент Тартутської обсерваторії, у 1907-1912рр – астроном-спостерігач, а у 1909-13рр – завідуючий сейсмічною станцією цієї ж обсерваторії, читав лекції у Тартутському ун-ті.

Серед відвідувачів його астрономічного гуртка при обсерваторії були – майбутній автор Космологічної теорії гарячого Всесвіту Г.А.Гамов, майбутній творець ракетної космічної техніки В.П.Глушко, видатний дослідник перемінних зірок («Поет Зоряного неба») В.П.Цесевич та ін.

Під його керівництвом в Україні проводилися обширні гравіметричні роботи. З 1924р займався організацією Полтавської гравіметричної обсерваторії, директором якої був у 1926-1934 і 1938-1951рр (з 1934 по 1938рр працював у Державному астрономічному ін-ті ім.П.Штернберга і у Геодезичному ін-ті у Москві).

У 1939-1941рр був директором Карпатської астрономічної обсерваторії, багато сил віддав для її відродження!
У 1941р за рішенням президії АН УРСР здійснив поїздку на Далекий Схід для організації там Далекосхідної широтної станції, за власним проектом (який він пропонував ще у 1932р).
У 1944р О.Я.Орлов був призначений Директором новоствореної Головної Астрономічної Обсерваторії АН УРСР під Києвом, проект якої був розроблений під його керівництвом. На цій посаді він перебував до 1948р. потім очолював обсерваторію у 1950-1951рр.

Основні наукові роботи присвячені вивченню приливних коливань сил тяжіння, руху полюсів Землі, геодезії, геофізиці і дослідженню комет. Провів велику роботу про організацію спостережень над приливними деформаціями Землі, за підсумками яких у 1915р виклав у фундаментальній праці «Рузультати юр’ївських, томських і потсдамських спостережень над Місячно-Сонячними деформаціями Землі». Ще у 1912р його дослідження у області приливних деформацій Землі зімкнулися з вивченням руху полюсів Землі, утворивши нерозривний комплекс завдань з проблемами обертального руху Землі, який склав основу наукових досліджень Орлова! Ретельне вивчення всіх особливостей чандлерівського і річного рухів полюсів дало можливість Орлову розробити спосіб визначення координат полюсів за спостереженням на одній станції, цей спосіб застосовувався радянською Службою широти для термінових обчислень координат полюсів.

SIDEROCRATOR

4 квітня 1792 р. народився Томас Джон Хассі (Thomas John Hussey ; 4 квітня 1792 - між 1866 і 1870) - англійський аматор астрономії, одним з перших хто припустив існування Нептуна в 1830 р.

Будучи астрономом-любителем, Хассі організував прекрасно оснащену особисту обсерваторію, для якої придбав 170-мм рефрактор роботи І. Фраунгофера , рефлектор роботи У. Гершеля, і 9,3-дюймовий телескоп грегоріансько-ньютоновської конструкції , а також ряд інших інструментів.

У Хассі було велике коло знайомих, з якими він вів переписку. Він був особисто знайомий з Ч. Дарвіном , листувався з сером Д. Гершелем , сером Д. Лаббоком , О. де Морганом , Ч. Беббіджем , Д. Грейвсом та іншими видатними вченими і громадськими діячами.

Хассі довго досліджував обертання Венери, сонячні плями, створював зоряні карти, за одну з яких був удостоєний призу Берлінської Академії в 1831. Був одним з перших астрономів у Великобританії, які виявили повернення комети Галлея 22 серпня 1835 . Результати своїх астрономічних спостережень представив Королівському астрономічному т-ву в 1847 у вигляді серії статей і заміток.

У ряді джерел Хассі називається першою людиною, яка припустила існування планети Нептун . Відомо, що після публікації таблиць руху Урана французьким астрономом А. Буваром, Хассі на основі власних спостережень виявив аномалії в орбіті Урана і припустив, що вони можуть бути викликані наявністю зовнішньої планети. Після цього Хассі відвідав Бувара в Парижі і обговорив з ним питання про ці аномалії. Бувар обіцяв Хассі провести розрахунки, необхідних для пошуку гіпотетичної планети, якщо знайде час для цього. У листопаді 1834 Хассі направив лист знаменитому астроному Д. Б. Ейрі (згодом посів посаду Королівського астронома ), де зазначав:

«Я мав розмову з Алексісом Буваром про предмет, над яким я часто розмірковував і який, ймовірно, вас зацікавить; ваша думка визначить і мою. Займаючись багато в останній рік деякими спостереженнями Урана, я близько познайомився з таблицями Бувара для цієї планети. Мені видаються незрозумілими протиріччя між "старими" і "новими" спостереженнями, вони підказали мені можливість існування деякого збурюючого тіла за орбітою Урана, яке залишається поки невідомим, тому не приймалося до сих пір до уваги. Моя перша ідея полягала в тому, щоб встановити емпірично деяке наближене положення на небі цього передбачуваного тіла, а потім взятися з моїм великим рефлектором за роботу, переглядаючи навколо всі малі зірки. Але я сам виявився повністю нездатним виконати першу частину такої програми ... Пізніше в розмові з Буваром я запитав його, чи може таке відбуватися. Його відповідь була ствердною ... і що з цього приводу він вів переписку з Ганзеном ... На моє запитання, чи можна отримати положення емпірично, а потім організувати пошуки в близькому оточенні, він дав повністю позитивну відповідь. Він сказав при цьому, що обчислення для цього не стільки важкі, скільки громіздкі і що якби у нього був вільний час, то він би їх зробив і передав результати мені, як основу для проведення спостережень саме в потрібній малій ділянці неба а потім організувати пошуки."

Ейрі на це відповів:

«Я багато розмірковував над неправильностями руху Урана ... Це - загадка. Але я не вагаючись висловлюю думку, що зараз ще немає ні найменшої надії з'ясувати природу зовнішнього впливу. Якщо ж таке є, то я дуже сумніваюся в можливості визначити положення планети, яка надає цю дію. Я впевнений, що цього не можна зробити, поки природа нерегулярностей не буде добре визначена після декількох послідовних оборотів Урана [навколо Сонця]».

Оскільки тривалість обороту Урана становить 84 роки, лист Ейрі охолодив ентузіазм Хассі в пошуках зауранової планети. В результаті планета Нептун була виявлена лише в 1846 І. Галле на основі розрахунків Левер'є , який, за іронією долі, користувався зоряною картою Хассі, зробленою в 1831 . Хассі відійшов від астрономічних спостережень в 1838 . Більшість інструментів його обсерваторії були придбані для Даремського університету

SIDEROCRATOR

175 років тому 5 квітня 1845 р. англійський астроном Вільям Парсонс (Лорд Росс) (1800-1867) послуговуючись найбільшим у світі телескопом Левіафан з діаметром дзеркала 180 см. виявив спіральну структуру та окремі яскраві зорі на периферїї галактики М51, яка згодом отримала назву " Вир ",зроблена ним в ту ніч замальовка яка дуже нагадуює сучасні фотографії викликала фурор серед астрономів.
Ще тоді Росс припустив що обидва компоненти перебувають у тісній взаємодії що було підтверджено лише в 20 ст.

телескоп Росса
Основним мотивом дослідження Росса була його спроба розв'язати туманну гіпотезу , яка стверджувала, що планети та зірки формуються гравітацією, що діє на газоподібні туманності. Сам Росс не вірив, що туманності справді газоподібні, стверджуючи, що вони складаються з слабих зірок, але тоді більшість телескопів не могли показати їх зоряну природу (тобто він вважав туманності зоряним за своєю природою). Росс розділив туманність Вир на окремі зірки, використовуючи Левіафана. Це твердження, мало значні космологічні та навіть філософські наслідки, оскільки в той час велися великі дискусії щодо того, як «еволюціонував» Всесвіт.

Все ж відкриті Россом "спіральні туманності" тоді ще не були визнані галактиками, поки Едвін Хаббл не виявив Цефеїди в деяких із них, що дало свідчення того, що вони були настільки далеко, що повинні бути цілком окремими галактиками.

Внизу перша замальовка М 51 зроблена Россом у ніч з 4 на 5 квітня 1845 р.

SP

Цитувати

Росс розділив туманність Вир на окремі зірки, використовуючи Левіафана.

Есть ссылка на первоисточник? Кстати, 3-й граф Росс.
Картинка Росса по М51 общеизвестна, а где же звёзды на ней?

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 196443 раз)