Тема: Спостереження із Orion 100ED (Прочитано 20500 раз)

Slava80 · « : 05 Травня 2016, 10:31:28 »

Вирішив створити свою тему із звітами моїх візуальних спостережень. Астрономією захоплююсь давно, зі школи (мені 35) особливо активно останні років 5. Вже більше року документую у текстові файли свої візуальні спостереження, і ось на Рівноденні-2016 tlgleonid висловив мені слушну думку, що я міг би їх публікувати на форумі. Звичайно, мої спостереження не досконалі, але може комусь їх буде цікаво читати. Поступово хочу оволодіти технікою замальовок, та й астрофото потроху займаюсь (пізніше буде сподіваюсь і така моя тема). Також хотів подякувати And_NDA за чудовий рефрактор ED100/900, який зараз є моїм основним інструментом (були і рефлектори і рефрактори свого часу, у цей інструмент вражаючої якості картинка). Я брав його на Рівнодення-2016 (ті, хто там був і грав у мафію, пам'ятають мене як Дона мафії

), там мав можливість перевірити не лише із своїми окулярами, а й із ортоскопіком та Explore Scientific ЛА із Харкова (вибач, не знаю ніка, але спасибі за таку можливість)...
Отже, у цю тему буду викладати свої задокументовані спостереження.
Обладнання
Orion 100/900 ED @ DeepSky EQ4, 2 inch Meade dielectric diagonal, 9x50 finder.
Eyepieces used: 32mm Celestron plossl, 25 mm Vixen NLV, 13 mm Baader Hyperion, 12.5 mm Celestron ultima, 9mm WA Arsenal, 6mm TMB II planetary, 6mm Chinese plossl, 2x SW Barlow lens, 5x Chinese Barlow lens.
UHC, Moon&Skyglow and color filters.
4 травня 2016р., з 21-45 до 23-40 Візуальні спостереження у Orion 100ED f/9 @DS EQ4 на південний захід та південь. Просто захотілося повернутися до візуальних спостережень на ручному монтуванні без ведення і гоуту, романтика…
Круглик (на південь від столиці), межа зеленої і синьої зони, за мною на південь, південний схід та захід ліс пару км, на півночі від Києва середнє сяйво, але мала локальна засвітка від єдиного західного ліхтаря (заховався за павільйон і провів для галактик темнову адаптацію 30хв, зручно сів біля столика (перевага рефрактора!) і працював на дотик із заплющеними увесь час очима, як колись при проявці плівок, намагався розкривати перед окуляром)), t ~ 14C, атмосфера 3-4 з 5 по Антоніаді, хмарність пройшла, вітру нема, комари з’являються тільки, ще не заважають. Скоро треба буде запалювати спіральки, як я робив попередні роки. Уявив, як десь на виїзді буду пояснювати патрулю поліції, що це спіральки справді від комарів, а не якісь інші, дим там пахучий

Юпітер спостерігав десь 40-60 хв, у 9мм Арсенал UWA (66deg.)+2х SW ЛБ (200х) – чудова видимість крупних деталей при відмінному контрасті, у 6мм ТМБ виглядає Юпітер теж добре, передумав його продавати (окуляр, gigi), при 6мм плоссл + 2хЛБ (300х) дивитись не було на що, мильне зображення. Цікаво було випробувати 25мм віксен NLV+ 5х китайську Datyson ЛБ (вийшов екв. 5мм, 180x, поле 0,28 градуса), результат загалом непоганий насамперед за контрастом, хоча ця комбінація більше в плані експеримента. Фільтри: GSO 80А, жовтий, GSO moon зелений, moon&skyglow. Найкращий контраст із 80А та зеленим – помітно деталі окрім двох "смужок", деталі в поясах можна розрізнити, GRS було на краю планети, так як контраст і без фільтрів був хороший а об’єкт яскравий, від скайгловного фільтру толку звісно було мало, із жовтим китайським фільтром звідкись з’явився червоний хроматизм на краю планети. Без фільтра планета надто яскрава навіть при 100х. Виникла думка спробувати для візуальних спостережень фотографічні фільтри Баадер стартер кіт (люблю експерименти).
Ізар розділився впевнено на 200х, при 150х тільки вгадувався другий компонент, на 300х показав гарну картинку по кольору, трохи заважала турбулентність атмосфери час від часу. Дивно, що по Такі розділення 2,9 секунд, склалось через різницю яскравостей враження, що менше.
У бінокль Арсенал 7х50 (поле 6.6 градуса) спостерігав Cr 256 - чудове OC для біно, але досить розріджене як для телескопа.
Галактики: у CVn спостерігав M106 упевнено прямим зором як туманну пляму, бічним зором із 25мм, 13 мм та 9 мм виявив видовженість та неоднорідність яскравості від центру до периферії, якось робитиму замальовки. Ще кілька слабкої яскравості сусідніх галактик спостерігав,покрутивши тонкі ручки телескопа, бічним зором як безформні плями, точно їх ідентифікувати мені не вдалося. Із фільтрами UHC та Moon&skyglow теж вдається роздивитися що вони там є, засвітка не особливо заважає, тому звичайно ж хотів з’ясувати, наскільки вона прибирається фільтрами.
Несподівано за спостереженнями галактик мене застала північ довелося прощатися із небом та вкладатися спати разом з моїм малим. Далі буде.

Slava80

21 травня 2016р., з 22-00 до 23-15.

Візуальні спостереження у Orion 100ED f/9 @DS EQ4 на південний захід та південний схід. Детальніше про обладнання у попередньому повідомленні.
Круглик, межа зеленої і синьої зони. t ~ 15C, атмосфера 3 з 5 по Антоніаді, хмарність мінімальна, невелика димка від 15 градусу біля горизонту, вітру нема, комари є, але ще не заважають. Спів солов’я зовсім поруч додавав моїм спостереженням колориту. До сяйва на півночі від Києва поступово додавалося яскравіше сяйво на південному сході від повного Місяця. Тому в планах на спостереження були планети Юпітер та МАРС (я його ще не спостерігав у цьому сезоні через телескоп), а також кулясті скупчення М3, М5, М53.
Закінчується весна і починається літо, тому C2A малює таку картину астрономічної ночі (у вкладеному файлі. адміни! як у текст вставити картинку, тег img /img як у вас працює? )

Власне астрономічні сутінки починаються близько півночі! Світла через такі умови було надзвичайно багато, і накривання голови капюшонами і арафатками допомагало для адаптації мало, особливо коли почав підніматись Місяць.
Юпітер при 200х із зеленим фільтром для зниження яскравості показав гарні подробиці у головних поясах (фестони, нарости) та натяки на деталі ближче до полюсів. Фільтри із більшим світлопропусканням давали навіть на 150х зображення таке яскраве, що деталі добре роздивитись було складно. Цікаво було би спробувати UHC фільтр, але подумав про таке вже після закінчення спостережень. Пошкодував, що не підготував монтування з приводами та камеру QHY з аксесуарами, можна було провести зйомку, seeing був непоганий начебто, і планета високо над горизонтом.
М3 знайшов через шукач при першому ж наведенні на середину відстані від Арктуру до Кор Каролі (alpha 2 CVn, красива подвійна вже на невеликих і середніх збільшеннях, про неї можна цілу історію написати), globular cluster одразу кинувся в очі із 32мм плослом (28х), далі – 25мм Віксен NLV (36х), 17 мм Гіперіон (дав чудову картинку при 53х, але розділення «клубочку» було ледве помітне), із 13мм Гіперіоном при 69х цей досить щільний об'єкт розділявся на зорі, а 9мм Арсенал подробиць не додав при 100х, і фон неба був надто світлим.
Інші кулясті скупчення годі було шукати, дуже яскравий Місяць(майже 100%) вже зійшов і виглядав крізь високі дерева, які закривають мені більшу частину південного сходу.
Марс знайшов після 23-00 одразу візуально під диском Місяця, при наведенні через бінокль Арсенал 7х50 було видно що і Місяць і Марс, який був не вище 15 градусів над горизонтом, перебувають у димці, тому смислу у спостереженні через телескоп особливого не було, потрібно було десь годину чекати, і я розчаровано склав обладнання і закінчив спостереження.
Через пару днів Місяць сходитиме пізніше і дозволить за доброї погоди побачити більше. І не забуваємо про Марс!

Slava80

4 вересня 2016р., з 20-00 до 23-00.
Візуальні спостереження у Orion 100ED f/9 @Advanced VX, частина описів взята мною із планетаріїв C2A та Cartes du Ciel, а також із Taki’s Doubles Star Atlas.
Круглик, межа зеленої і синьої зони. t ~ 22C, атмосфера 3 4 з 5 по Антоніаді, перисті хмари поступово насунули із півночі, видимість до 5.2-5.4 з.в., засвітка на півночі не заважала спостереженням у зеніті та на південному заході, видимого вітру нема,але помітна невелика турбуленція.
Обладнання. Orion 100/900 ED @ Celestron Advanced GT, діелектрична 2” діагональ Meade, шукач 9x50, окуляри: 32mm Celestron plossl, 17мм та 13 mm Baader Hyperion, 9mm Arsenal UWA 66, SW 2х ЛБ, UHC фільтр DeepSky.
План спостережень: подвійні зорі, об’єкти далекого космосу в районі сузір’я Лисички
Моїм улюбленим класом об’єктів для візуального спостереження в 100мм рефрактор залишаються подвійні і кратні зорі, серед них багато цікавих і в той же час вони відносяться до маловідомих для середньостатистичного любителя астрономії, оскільки подвійні не можна назвати найпопулярнішими об’єктами спостереження.
Beta Cyg, Альбірео. Найвідоміша, мабуть, подвійна. При значному розділенні компонентів (35.3“), яке не представляє труднощів навіть для порівняно сильного бінокля, контраст кольорів робить цю пару (3.2m+4.7m) надзвичайно красивою. Я додаю фото Альбірео, зроблене мною майже рік тому, 2 жовтня 2015р., через мій рефрактор і Canon450D, для подібності із візуальними спостереженнями зробив обрізування країв кадру по колу. А цього разу спостерігав цей об’єкт з окулярами 32мм та 17мм (збільшення 28х та 53х).
Epsilon Boo, Ізар (Іцар). Також відома як Пульхеріма – найпрекрасніша. Ще одна відома подвійна, яка виграє контрастом яскравості компонентів (2.50m та 4.65m) різного кольору при відносно малому розділенні2,8”, і інколи використовується як критерій перевірки якості оптичних пристроїв. Я її побачив як оранжево-блакитну, але треба врахувати, що зоря вже була десь 30-35 градусів над горизонтом, розділилася впевнено при 2D (200х), а при 1D (100х із окуляром 9mm Arsenal) розділення більше вгадувалося завдяки посередньому стану атмосфери та висоті над горизонтом.
Alpha Her Расальгеті 3.48m+ 5.40m із розділенням 4.7” після двох попередніх вражає менше, але також вартує уваги.
52 Cyg –за рахунок великої різниці яскравостей компонентів (4.2m та 8.7m) при розділенні 6.4” компоненти зміг розрізнити тільки при збільшеннях 100-200х.
Pi Aql із близько 1.3” є граничним об’єктом по розділенню для мого інструменту при ідеальній атмосфері та збільшеннях понад 2D. Сьогодні компоненти розділити не вдалося.
Після цього спостерігав ще кілька подвійних у Лебеді, Орлі та Геркулесі, але якихось нотаток не зробив, це буде предметом одного з наступних спостережень. Далі перейшов до знаменитої Гантелі та скупчень.
M27, туманність Гантель, ледве помітна в шукач та окуляр 32мм без фільтрів, але одразу кидається в очі із UHC фільтром, найконтрастніше зображення було окуляром Hyperion 17mm, бічним зором добре помітні крупні деталі форми туманності – ніби надкушене з двох боків яблуко, прямим зором форма розмита, збільшення деталей не додало.
Cr399, «Вішалка» (об’єкт 79 списку Астрополіса) – в шукач 9х50 та окуляр 32 мм можна легко побачити гачок та плічки вішалки, красиве скупчення для спостережень із біноклем.
Розсіяне скупчення NGC 6940 (об’єкт 88 списку Астрополіса) справило сильне враження на найменшому доступному мені збільшенні 28х із окуляром 32 мм, також добре виглядає в окуляр 17мм Hyperion. Спостерігав цей об’єкт уперше, якось так склалося. Тип III 2 mnbg. Розсіяне скупчення із значною кількістю зірок невеликої однакової яскравості, близько 9m, фон щедро осипаний слабкими зорями, та кілька яскравіших далі від центру скупчення. Це красивий об’єкт також для замальовок або астрофото.
Розсіяне скупчення NGC 6793 (?) ідентифікував його так, але трохи сумніваюся, тому що в окуляри 17 mm та 13 mm Hyperion при 53х та 69х воно виглядало якось багатше, ніж у програмах-планетаріях, де вказано тип IV2p, розмір 7’.
Розсіяне скупчення NGC 6800, Тип III2p,найбільше сподобалось у 17мм Гіперіон (його поле 68градусів), але чогось особливого не запам’яталось.
NGC6830 запам’ятав досить щільним центром, тип II2p, спостерігав на середніх збільшеннях.
NGC6834 запам’яталося красивою витягнутою формою, спостерігав на середніх та великих збільшеннях, на середніх суб’єктивно виглядає красивіше. Тип II2m.
NGC6885, скупчення 20 Лисички, включене до каталогу Калдвела під індексом C37, порівняно компактне при малих збільшеннях, тип III2p, особливого враження на мене не справило.

Edward

А цей орионiвський АПО на якому склi FPL51 чи FPL53. Стaрi були на 51. А ця модель?(чесно скажу не слiдкував за iх новими моделями)

Slava80

Цитата: Edward від 06 Вересня 2016, 05:57:16

А цей орионiвський АПО на якому склi FPL51 чи FPL53. Стaрi були на 51. А ця модель?(чесно скажу не слiдкував за iх новими моделями)

FPL-53, якщо орієнтуватись на ті матеріали, які я знайшов.
Наприклад:
http://www.cloudynights.com/topic/335776-fpl-53-vs-fpl-51/page-4
~~http://www.andysshotglass.com/100EDfix.html~~
http://www.telescope.com/Orion-ED100-100mm-f9-Apochromatic-Refractor-Telescope/p/9975.uts
https://books.google.com.ua/books?id=0mkgBAAAQBAJ&pg=PA47&lpg=PA47&dq=orion+100ed+fpl&source=bl&ots=hojI2MnX8Q&sig=2C5ZDKD82w_gx5pYeu_zx58LLk8&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwi-sPHN-_nOAhWoYZoKHXo9CHoQ6AEIazAJ#v=onepage&q=orion%20100ed%20fpl&f=false

Slava80

11 вересня 2016р. з 20-30 до 23-30
Візуальні спостереження у Orion 100ED f/9 @Advanced VX, частина описів взята мною із планетаріїв C2A та Cartes du Ciel, а також із Taki’s Doubles Star Atlas
Рефрактор Orion 100/900 ED на монтуванні Celestron Advanced GT, 2” Meade dielectric diagonal, 9x50 finder.
Окуляри: 32mm Celestron plossl, 17mm та 13 mm Baader Hyperion, 9mm WA Arsenal, 6mm TMB II planetary, 2x SW Barlow lens, 5x Barlow lens.
Температура повітря близько 20. Фаза Місяця та час його появи над горизонтом на півдні заважали спостереженням, але більше перешкоджала змінна хмарність, 50-90%.
За планом збирався дивитися кулясті скупчення у південній частині неба, але забув врахувати час сходу Місяця, який серйозно заважав спостереженню навіть середніх за яскравістю скупчень, тому спостерігав подвійні.
61 Cyg (зоряні величини 5,35m і 6,1m, спектральний клас K5V та K7V, розділення компонентів 31.8” ) розділилися одразу із 32мм окуляром (28х), із 17мм (53x) та 13 мм (69x) широка пара яскравих майже однакових жовто-помаранчевих зір.
95 Herculis (4,85m + 5,2m, A5IIIn, 6.5") красива пара із невеликим розділенням з окулярами 13мм (69х) та 9 мм (100х), дві жовтуваті зорі майже однакової величини.
Alpha CVn, Кор каролі (2,85m+ 5,52m, A0p F0V, 19.1”) в 17мм окуляр (53х) виглядає як красива широка пара різного кольору і яскравості, суб’єктивно - світло-синій і жовтуватий компоненти при 100х із 9мм окуляром.
Epsilon Boo Ізар (2,58m + 4,81m, K0II-III, 2,9”) при 200х із 9мм+2хЛБ добре ділився, жовтий та біло-блакитний компоненти, причому останній при проходженні крізь хмари майже зникав, при менших збільшеннях і дуже нестійкій атмосфері розділити компоненти було складно,
Епсілон1 (5,01m + 6,1m, A4V F1V, 2,4”) і есілон2 Ліри (5.25m + 5.38m, A8Vn F0Vn, 2,4”) перша пара компонентів розділився вже при 100х, при 150х ТМБ з’явився натяк на розділення і другої пари при 200х стала явно помітна третя зірка UCAC4-649-062722 (10,12m), яка утворює з парою 1 і 2 майже рівнобедрений трикутник, і з’явилося упевнене розділення другої пари, незважаючи на постійну хмарність. При 300х (6мм ТМБ+ 2хЛБ) картинка втратила контраст, далася взнаки несприятлива атмосфера
Хмарність стала суцільною із невеликими проміжками, навіть найяскравіші зорі перестали бути помітними з 23-00.
12 вересня з 20-00 до 00-30
Хмарність 10-20%, температура повітря 15-18 градусів. Фаза Місяця та час його появи над горизонтом на півдні заважали спостереженням, тому зосередив спостереження переважно на сузір’ї Цефея.
Alpha Her (3.5m + 5.4m, G5III+F2V, 4,7”) із 17mm (53х) та 13 мм (69х) красива пара жовтих зірок, головний компонент дещо яскравіший.
Delta Cyg STF2579 (2,89m + 6,27m, B9.5IV+F1V, 2,6”) при 300x (6мм окуляр + 2хЛБ) виділяється другий компонент
Ksi Boo (4.7m, 7.0m, 1 G8V K5V , 6,9”) із окуляром 13mm (69х) красива пара різної яскравості, обов’язково повернусь до її спостережень знову
SAO 87218 WDS STF2523 (AB=7.95m+8.05m, 1 B3V B7V,6.5”) розділилася легко при 2D, 200х, (9мм окуляр + 2хЛБ).
Gamma Del (4,36m + 5,03m, 1 K1IV F7V, 9,1”) із 17мм окуляром виглядає як прекрасна жовто-оранжева пара.
Ksi Cep (4,45m + 6,4m, 1 A3m, 7,9”) при 100x з 9мм, красива біла пара, b компонент слабший, має світло-синій відтінок
Mu Cep (4,23m, M2-Ia) @13 mm примітна своїм гранатовим кольором, також є подвійною WDS BU 690,але компонент В 12,3m на відстані 19,5” важко ідентифікувати візуально.
Beta Cep (3,17m + 8,63m, B2III, 13,2”) із 17mm, 13mm окулярами (53х, 69х) слабкий компонент блакитно-білий, головний - жовтий
K Cep (4,39m + 8,34m, B9III, 7,2”) дуже красива пара при спостереженні 100хб 150х, із 9mm, 6mm окулярами

13 вересня 2016р., з 20-30 до 23-00
Безхмарне небо, засвітка від Місяця заважала, тому вніс зміни до списку запланованих об’єктів для спостережень, так як планував також спостерігати кулясті скупчення у сузір’ях на півдні.
М13 розділилася на зорі ближче до центру при 13мм окулярі, а також із 9мм.
М71 проглядалася із 17мм та 13мм найкраще, але засвітка від Місяця заважала розгледіти деталі, виділилися лише контури.
Pi1 Boo = 29 Boo (4,88m + 5,79m, 1 B9pMnHg, 5,5”) пара із блакитної та білої зірок, при 100х в 9 мм розділилася
Zeta Corona Borealis (4,96m + 5,91m, 1 B7V B9V, 6,3”), дуже красива пара майже однакових за яскравістю білих зірок, їх можна порівняти із парою діамантів із 13мм та 9 мм окулярами
Sigma Corona Borealis (5.6m + 6.6m, 6,2”) із 13мм та 9мм окулярами (69х, 100х) + пара світло-жовтих красивих зірок.
16/17 Draconis (16Dra 5,53m, B9V; 17Dra 5,4m + 6,54m, 3,2”) із окулярами 6мм, 9мм (150x, 100x) 16Dra виглядає блакитною, а пара 17 Dra- красива світло-жовта система
Delta Herculis - пара блакитно-синіх відтінків, складна за рахунок різниці яскравостей компонентів (3.1m, 8.2m, 11”), її вдалося упевнено розрізнити спочатку при 300х, а вже потім при 150x та 200x, при менших збільшеннях слабкий компонент «зникав»
Rho Herculis – (4,5m + 5,4m, 4,1”) пара білого кольору, розділилася при 150х та 100х із 6mm та 9mm окулярами
70 Oph (4,0m + 6,0m, K0V K4V, 6,7”) жовтогаряча пара легко розділилася із 9мм окуляром(100x)
Нарешті Pi Aql (6,34m +6,75m, A3V+F9III, 1,4”) розділилася, при 5х ЛБ+9мм (500х, 5D) можна впевнено було виділити другий компонент, чому сприяла атмосфера.
Як підсумок підготовок до спостережень цього класу об’єктів, склав в Excel на основі можливостей свого інструменту та свого місця розташування по існуючим каталогам подвійних список із 111 кратних зірок, більшість з яких я спостерігав принаймні раз, відредагую його, додам фільтри по сезону спостереження, описи, і скоро викладу на форум, може й іншим буде цікаво спостерігати за цим списком подвійні.

slava3500

Хороший отчет! Ждем новых.

Slava80

Ну що ж, нарешті випала мені можливість продовжити візуальні спостереження, і погода дозволила за ці дні майже 3 години спостерігати, і інші обставини були сприятливими.
3 січня 2017р. З 18-30 до 21-10
-1…-4 градуси, атмосфера непостійна, 2-3 з 5, змінна хмарність, вітряно, засвітка на півночі плюс сніг під ногами.
Мета – спостереження Місяця, планет, подвійних, зоряних скупчень.
Обладнання: рефрактор Orion 100/900 ED на Celestron Advanced GT, 2 inch Meade dielectric diagonal, шукач 9x50; окуляри: 50mm DeltaGSO 2”, 1.25”: 32mm Celestron plossl, 17mm та 13 mm Baader Hyperion, 9mm WA Arsenal, 6mm TMB II planetary, 6mm Chinese plossl + 2x SW ЛБ, фільтри: Moon&Skyglow, зелений та червоний GSO.
Венера із зеленим місячним фільтром при 100х усе ще сліпила своїм «півмісяцем», із червоним фільтром можна було на рівні глюку при 150х та 200х побачити якість неоднорідності поверхні (тобто атмосфери), але може це земна атмосфера давалась взнаки – планета була низько, тому тут маю великі сумніви.
Марс - просто оранжева горошина при 100, 150, 200 та 300х. Далеко він вже від нас, та ще й низько над горизонтом… Поруч був Нептун, але я одразу перевівся на Місяць.
Він порадував чіткою картинкою по всьому полю (єдешка…), незважаючи на атмосферу. Виникла необхідність зменшити яскравість поверхні при збільшеннях до 150х. Зелений фільтр видався надто щільним, а от Moon and SkyGlow допоміг, хоч і додав легкий фіолетовий відтінок. Далі наводжу перелік деталей, які спостерігав майже годину із різними окулярами, основні збільшення були 100х та 150х (із 9мм та 6мм окулярами), це був ліміт по збільшенням, враховуючи стан атмосфери та низьке розташування об’єкту моїх спостережень.
«Гірка» на лінії термінатора близько до південного полюсу – кратер Scott M (?), або підвищення за ним, точно поки не встановив, досить помітно виділяється як яскраве підвищення на фоні оточуючого рельєфу. Може хтось точно скаже?
Довго розглядав пологі при такому освітленні кратери Manzinus та Mutus при різних збільшеннях. Перший розташувався практично на лінії термінатора, а другий містить цікаві деталі всередині: Mutus В та Mutus V (за Virtual Moon Atlas).
Виразні кратери Vlacq, Pitiscus, Hommel із внутрішніми Hommel A-C-D, а нижче (тобто північніше) красиво виділялися невеликі тіні у кратері Janssen. Piccolomini привертає до себе увагу істотним підвищення в центрі, і контрастує із пологим кратером Fracastorius, який сприймається скоріше як затока (Sinus). Крупні кратери Cyrillus, Theophillus і Catarina прекрасно виглядали із набором багатьох дрібних утворень всередині. Зміг північніше виділити серед безлічі інших деталей такі об’єкти як кратери Kant (ближче до термінатора від Теофіла), ще виділялися у Mare Tranquilitatis такі кратери як Arago, Ross, Plinius, а також привернули надовго мою увагу Dorsa Lister + Dorsum Nicol і звичайно Dorsa Smirnov, яка тягнулася аж до кратерів Posidonus + Chacornac. Вони також порадували деталями при 100х та 150х, хоча їх варто спостерігати трохи раніше, коли тіні створюють більш виразний контраст на поверхні. Останній якось забувають на фоні першого, але як на мене там також багато цікавого, про що я написав нижче в моїх спостереженнях із ШК від 02.01.2017.
Hercules+Atlas містили багато подробиць, які при належній підготовці з’явилось бажання замалювати. Зараз читаю літературу і форуми по астрозамальовкам, пізнавально. Вже виглядала із тіні частина кратера Арістотель (це вже потім по атласу глянув і розібрався що то був саме він), але Місяць спустився надто низько, і я перейшов до інших об’єктів. Ці спостереження багаторазово переривалися через проходження хмар.
M45 із 2-дюймовим окуляром 50мм (поле 60 градусів) помістилися в поле зору практично повністю, купував цей окуляр як оглядовий до ШК, але виявилося, що він має ще й таке застосування, правда винесення зіниці в нього велике. Із 32мм окуляром натяки на туманності у Плеядах стали очевидними.
M35 ледве виловив через хмари, які якраз проходили, а М36, 37, 38 виділялися на фоні навколишніх розсипів зорей при малих збільшеннях.
Розташування галактики M77 було нескладно знайти, але спостерігати цей об’єкт повноцінно не вдалося через світле небо, тому що Місяць був недалеко, ще й очі я як слід не адаптував.
C16 (NGC 7243) – симпатична розсіянка у Ящірці, на жаль була надто низько на заході для мого розташування.
І, звісно, кратні зорі.
dzeta Aqr – надто низько була на момент спостережень, і атмосфера заважала упевнено розділити цю красиву пару із розділенням 1,8”.
psi 1 Psc AB – чудова пара майже білих зірок рівної яскравості із невеликим розділенням, найбільше сподобалось при 100х, розділення 30”.
dzeta Psc AB – пара подібна до попередньої, розділення 28”, так само при 100х справляє враження.
gamma Ari – must see, одна із найвідоміших подвійних, 7,8”, розділяється без проблем при 150х та 200х, а на середніх збільшеннях (53-69) вгадується подвійність.
gamma And – «замінник» Альбірео на зимовому небі, «ідентичний натуральному» - завдяки подібному контрасту кольорів ця пара належить до популярних об’єктів, і незмінно входить у мій список спостережень. Раджу всім, зараз вона доступна (звичайно, як небо буде )), розділення 9,8”
epsilon Peg – ніби нічого особливого, але різниця яскравостей (2.8 та 8.4) створює певний ефект.
А на завершення поглянув на alpha Tau та Гіади (C41), а також Бетельгейзе, які мабуть цікавіше спостерігати з біноклем. Тут прийшли хмари, і я завершив спостереження.

Спостереження 2 січня 2017р.
Мета – перевірити SCT С8 по Місяцю. Celestron SCT C8 XLT («чорна труба») – взяв його б/в на барахолці у доповнення до рефрактору 100ED, інколи не вистачає апертури по діпскаю під час візуальних спостережень та й познімати Місяць і планети з ним буде напевно цікаво. Головна мета – після тривалої перерви поглянути на зорі в новий апертурний апарат і перевірити його юстування. По наземним цілям він показав задовільну картинку, але фокусуватися при збільшеннях понад 150х було складно до юстування.
Спостерігав з 18-30 до 19-15, атмосфера дуже нестабільна, 2-3 з 5, і насувалась хмарність, температура десь близько -1, точно не подивився через поспіх. Я не мав часу на термостабілізацію ШК, тому не чекав багато від спостережень. Просто виніс у двір будинку трубу, монтування Celestron AVX GT, настроїв ведення, і дивився, щоб встигнути до насування хмар і заходу Місяця.
Використовував описані вище окуляри 50мм, 32мм, 25мм, 17мм, 13мм, 9мм, 6мм ТМБ (з останнім пливло зображення істотно, але воно й не дивно - див. умови спостережень).
Перевірка юстування по Гієні і Денебу забрала 1 хв при максимальному збільшенні, для «швидкого» візуалу достатньо, враховуючи що я вже робив юстування по зорі після 2-годинної термостабілізації труби 30 грудня.
Місяць, фаза 18% - Stelarium (?) 19.2 – Atlas of the Moon, день 4.47.
Chacornac (Шакорнак) - центральна гірка, вигин кратера, привернула увагу Rima на північному заході від кратера, називається Rima G Bond, знайшов потім у Atlas of the Moon. Є на моєму фото нижче й трохи праворуч кратера Посейдон та околиць, зробленому у квітні 2016 вебкою із рефрактором 100ЕД (див. додане фото). Чомусь про Шакорнак мало інформації, а як на мене, досить цікавий об’єкт, цікавий вгин стінки на 4 місячний день, наприклад...
Mare Crisium (Море криз) із кратером Пікар та Mare Fecunditatis (Море Достатку) із кратерами Тарунцій, Месьє спостерігав на малих і середніх збільшеннях, труба усе ж таки не пройшла термостабу, і атмосфера не дуже.
Відома і гарна пара Геркулес і Атлас, розглядав Гарднер і Ветрувій майже по середині диску, кратер Капелла і Море Нектарів, і чудові Фракастор і Пікколоміні із купою деталей.
І тут суцільна хмарність зупинила мої спостереження. Загалом, на нетермостабілізованому апараті отримав картинку рівня майже 100ed при дуже нестабільній атмосфері, залишився задоволений.

SP

Цитувати

«Гірка» на лінії термінатора близько до південного полюсу – кратер Scott M (?), або підвищення за ним, точно поки не встановив, досить помітно виділяється як яскраве підвищення на фоні оточуючого рельєфу. Може хтось точно скаже?

Заочно наверное никто не скажет, если бы рисунок был или фото с указанием детали...
VMA отвратно прорисовывает детали в районе лимба, поэтому тоже не помощник.
Есть программка LTVT (http://ltvt.wikispaces.com) можно попробовать посмотреть в ней картинку на момент наблюдения (сам я пока не пробовал).

gordon2903

2 Slava80:
Спасибо Вам, люблю читать отчеты в этой теме.
Судя по фото Посидония, у Вас, просто отличный
рефрактор. Такие детали на дне кратера, видны
далеко не всегда, даже и в вдвое большую апертуру.

slava3500

Цитата: Slava80 від 05 Січня 2017, 01:00:59

M45 із 2-дюймовим окуляром 50мм (поле 60 градусів) помістилися в поле зору практично повністю, купував цей окуляр як оглядовий до ШК, але виявилося, що він має ще й таке застосування, правда винесення зіниці в нього велике. Із 32мм окуляром натяки на туманності у Плеядах стали очевидними.

К сожелению, с 32мм окуляром вы видели намеки на ореолы, но никак не на туманності у Плеядах.

Саша Наумов

Цитата: slava3000 від 05 Січня 2017, 18:13:40

К сожелению, с 32мм окуляром вы видели намеки на ореолы, но никак не на туманності у Плеядах.

Это почему же??

Я недавно где-то читал о подобных наблюдениях. Поищу, если найду пруф - выложу.
Лично у меня сомнений в правдивости нет.
И да, не стоит забывать, что речь идёт о рефракторе, это вам не "Мицар".

Собственно, вот и пруф: Sky & Telescope, Jan 2017, p.62

But what if I told you it was all visible at a glance through Chuck’s 4-inch APO refractor and a 31-mm Nagler eyepiece at the 2016 Oregon Star Party?

slava3500

Это потому, что хотя бы третья туманность там видна не менее чем в 300-350мм.

100 раз об этом писал в той теме.

Ну мало ли кто и во что принимает ореолы за туманности. Я например раньше тоже так думал, но заинтересовавшись всерьез, понял, что настоящие туманности другие. Нужно уметь самому разбираться.
В соответствующей теме есть подробный список факторов необходимых для их обнаружения.

slava3500

Цитата: Саша Наумов від 05 Січня 2017, 18:29:33

Собственно, вот и пруф: Sky & Telescope, Jan 2017, p.62

But what if I told you it was all visible at a glance through Chuck’s 4-inch APO refractor and a 31-mm Nagler eyepiece at the 2016 Oregon Star Party?

А это даже не стоит комментировать, т.к. вообще непонятно, какой объект смотрел товарищ и что он при этом обнаружил.

Саша Наумов

Есть сомнения, что товарищ наблюдал именно туманность в Плеядах?

Ок, я приведу цитату пошире.

Neither Chuck nor I had a short-focus telescope with us that night we went up the mountain, so looking for the Pleiades
nebulosity wasn’t an option. But what if I told you it was all visible at a glance through Chuck’s 4-inch APO refractor
and a 31-mm Nagler eyepiece at the 2016 Oregon Star Party?
Mel Bartels noticed this interstellar material (often called “Integrated Flux Nebulae” or IFN by amateur astronomers) the
first time he pointed his brand-new 6-inch f/2.8 Dobsonian at the Pleiades, which also happened to be first light for his
wonderful telescope. For the first time he saw the Pleiades in context, and suddenly the dusty environment was impossible not to see. He dubbed the nebulosity the Pleiades Bubble.

Насчёт третьей туманности я спорить не стану.

Но отмечу, что S&T - уважаемое печатное издание, и если там напечатают ерунду - то в следующем номере эту ерунду развенчают.
В данном случае целая статья, за авторством Howard Banich (между прочим, это ответственный редактор S&T !), посвящена Плеядам.

И я также склонен верить статье, а не Slava3000, хоть бы он и 150 раз написал.

slava3500

Пожалуйста, не хочешь думать, верь им, а не мне, я не настаиваю.

Только из этой статьи я сделал вывод, что товарищ в 4" APO наблюдал в горах только одну туманность около Меропы и даже придумал ей собственное имя "Pleiades Bubble". До этого ему удавалось найти ее только в 150мм. Причем увидел он ее с первого взгляда в окуляр, о чем и делится мнением.

Slava80

Бачу, тут серйозна дискусія розгорнулася, чи можна в 4-дюймовий рефрактор у М45 побачити натяки на туманності у Плеядах. Як свідчить Саша Наумов

я такий не один. Я М45 спостерігав у цей рефрактор більше десятка разів, і за певних умов бачив таке, як написав, може це й правда ореоли як вказав тезка, не знаю, на ореоли зовсім не схоже, я бачив інколи ореоли навколо яскравих Капели або Рігеля. Мені важко дискутувати із набагато досвідченішими колегами, проте до авторитетних думок завжди готовий прислухатися.
Назва Pleiades Bubble у англомовних любителів існує http://www.cloudynights.com/topic/492433-the-pleiades-bubble/

slava3500

Очень рад, что и вы решили высказаться. Однако, одно дело иметь свое мнение и совсем другое- действительно разобраться в ситуации. Если у вас действительно есть такое желание, то внимательно посмотрите мою тему про туманности в М45. Конечно, было бы еще лучше, если бы в след. раз, при поиске М45, вы бы сделали рисунок увиденного. И просьба- не торопиться с выводами.

Вот ссылка на нее http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=35061.0

Slava80

16 січня 2017р., з 17-00 до 21-00
Місце спостережень - біля мого будинку, див. перше повідомлення теми.
-4…-10 градусів, атмосфера відмінна до 20-30, 1-2 з 5 по Антоніаді, слабка хмарність, яка переросла в суцільну з 20-45, безвітряно, засвітка на півночі, локальна засвітка від єдиного ліхтаря плюс сніг під ногами.
Мета – спостереження подвійних, зоряних скупчень, Венери та Марсу
Обладнання - Orion 100/900 ED на монтуванні DS EQ4, 2 inch Meade dielectric diagonal, шукачі 9x50 90град та 6х30 прямий; окуляри: 50mm DeltaGSO 2”, 1.25”: 32mm Celestron plossl, 25 мм Vixen NLV, 17 mm та 13 mm Baader Hyperion, 12,5 мм Селестрон ультіма (старої серії), 9mm WA Arsenal, Сігета зум 7-21мм, 5х ЛБ Datyson, фільтр червоний GSO, бінокль Arsenal 7x50.
Венера на вечірньому небі, фаза 50% добре помітна, використовував червоний фільтр із окулярами 25мм та 17 мм.
Марс – просто оранжева горошина, збільшення 180x із 25мм окуляром + 5х ЛБ нічого не змінило.
epsilon Peg - гарна пара різної яскравості (2,5m + 8,7m) з розділенням 144”, різниця яскравостей не завадила спостерігати цю пару із 25мм та 17мм окулярами.
M15 вже знаходилося на заході на момент спостережень, і спостерігати його з мого положення було незручно через засвітку від ліхтаря на північному заході, тому я обмежився його спогляданням в шукач.
eta Peg, Матар, при 72х із 12.5 мм окуляром та й при 36х із 25мм окуляром показало гарну (оптичну) пару із сусідньою ~9,8m зіркою BU 1144 (?), яка також є подвійною, але в неї розділення близько 0,3”, яке недоступне для мого телескопу.
район mu Peg сподобалось розглядати при малих збільшеннях, таке враження, що там поруч розсіяне скупчення, хоча по картам такого немає, просто така концентрація зірок в тому місці.
pi And розташувалася недалеко від delta And, зручно для пошуку на моєму немоторизованому монтуванні DeepSky EQ4, подвійна спостерігалася вже на середніх збільшеннях із 25мм та 17мм окулярами, розділення 36”.
M31, М32, М110 спостерігав у бінокль Arsenal 7x50, його поле 6,6 градуси давало естетичну картинку, але так як об’єкти були близько до зеніту, а спостерігав я сидячи на звичайному стільці, то в мене швидко затекла шия.
gamma And порадувала як завжди чудовим контрастом кольорів при невеликому розділенні, і сьогодні для неї я використав зум-окуляр Sigeta 7-21мм, який вже при 21мм показав розділення компонентів, а далі я змінював збільшення, досягаючи таким чином різного розташування компонентів у полі зору. Хоча цей окуляр і не надто високої якості, але мати в розпорядженні хоча б простий китайський зум для спостереження подвійних зручно.
Об’єкт списку Астрополіса №11 (С28, NGC 752, Mel 12) – прекрасне розсіяне скупчення, спостерігав його яскраві компоненти у окуляри 25 мм та 17мм кілька хвилин.
Почав замерзати шукач 9х50, замінив на 6х30. Усе ж таки -10. Об’єктив телескопу та бінокль трималися молодцем (див. прикріплений файл)
gamma Ari – одна із найкрасивіших подвійних на нашому зимовому небі. Деякий контраст кольорів при розділенні 7,6” створює незабутні враження, у тому числі дивися на неї сьогодні у 25мм окуляр із 5х ЛБ, для подвійних цілком нормальне поєднання, а винесення зіниці усе ще комфортне.
alpha Per у бінокль 7х50 - густо засіяний район неба, але через розташування, близьке до зеніту, спостерігав недовго.
Після перерви з 19-00 до 19-50 продовжив із M45. Спостерігав приблизно 40 хв, намагався зробити замальовку кульковою ручкою та олівцем (прикріплений файл), можу сказати, що туманність Меропи характерної форми вгадувалася безпомилково (хоча так буває далеко не кожного спостереження, і через поворот зображення в окулярі я і не зорієнтувався, поки малював, хто з них точно Меропа

) із 32мм окуляром, розглядав це місце із 50мм та 25 мм окулярами також, прямим і бічним зором. Ореоли навколо інших зірок були помітними, найбільше виділявся ореол навколо Майї, я це позначив на рисунку, адже я далекий від думки, що із 100ED реально спіймати там туманність. Це моя перша астрозамальовка (взагалі перша), ніякого редагування, просто фото на телефон того, що замалював на морозі, тому прошу не судити строго.
6 Tri – ще одна красива подвійна, розділення 4”, із моїм зумом 7-21 при 7-8мм та із окуляром 9мм UWA при 100х прекрасна пара для спостережень.
alpha Tau + С41 (Гіади) на завершення розглянув у бінокль. Так як небо з 20-45 почали швидко закривати хмари, це були останні об’єкти мого спостереження.
По завершенні спостережень мені було цікаво, що ж я насправді замалював

Перевірив свою замальовку М45 по планетаріях (а я використовую Stellarium, C2A, Cartes du Ciel), і по конфігурації зірок зрозумів, що над замальовками мені треба ще багато працювати

, важливо краще звіряти відстані між зірками та кути між ними при спостереженні в окуляр, хоча суть я передав вірно.
Update: це був останній день моєї відпустки...

Slava80

23 січня 2017р. з 18-00 до 22-20

Місце спостережень - Круглик, межа зеленої та синьої зони, безвітряно, незначна локальна засвітка, сніг під ногами.
-1…-4 градуси, атмосфера 2, а пізніше 3 по Антоніаді
Мета – об’єкти південних для мого розташування у цю пору року сузір’їв Оріона, Зайця, Кита, Ерідана та Тельця.
Обладнання - Orion 100/900 ED на монтуванні DS EQ4 із ручним веденням, 2 inch Meade dielectric diagonal, шукач 9x50 90град; окуляри: 1.25”: 32mm Celestron plossl, 17 mm та 13 mm Baader Hyperion, 12,5 мм Селестрон ультіма, 9mm WA Arsenal, Сігета зум 7-21мм, UHC та OIII фільтри DeepSky, бінокль Arsenal 7x50.
Почав спостереження на світлому ще небі по Венері, із зум-окуляром при різних збільшеннях спостерігав половинку світлого диска планети, яка поступово день за днем меншає і перетворюється на серп.
Після того, як трохи стемніло, на південному сході одразу над кронами дерев стали помітні контури верхньої частини сузір’я Оріон. Сьогодні цікавими для мене об'єктами стали кратні зірки та розсіяні скупчення.
Lambda Ori представляє собою в окуляр 9мм при 100х красиву пару, хоча насправді це кратна система, де відомими є чотири зорі, і я спостерігав компоненти АВ 3,51 та 5,45 з.в., розділення 4.4 секунди. Також у полі зору 32 мм окуляра при 28х та 17мм при 53х відповідно до карт було розсіяне скупчення Сr 69, проте воно нічим не примітне.
У сузір’ї Кита на відстані приблизно градусу від зірки 4 з.в. delta Cet знаходиться зейфертівська галактика М77, яка є достатньо яскравою, щоб спостерігати її в умовах, які я описав. Справді, при наведенні на цю зірку в полі зору 32мм окуляра (28х, FOV майже 2градуси) на захід від неї біля зірок 84 Cet 5,75 з.в. (між іншим, подвійна із розділенням близько 3,5”) та SAO 110689 6,65 з.в. знаходився об’єкт пошуку, більше схожий на розмиту зірку, яка не хотіла фокусуватися, і виглядала «розпухлою», якщо дивитися бічним зором. Звісно, деталей (а їх там особливо й немає в мою апертуру) не побачив, хіба кілька зірок близько 10 з.в. та дрібніші.
Далі я перевів телескоп у сузір’я Тельця, і навівся на гарну подвійну 118Tau, яка знаходиться майже посередині лінії від beta Tau до zeta Tau. Ця подвійна має компоненти 5,8 та 6,7 з.в. із розділенням між ними 4,7”, красива пара для спостереження із 9 мм окуляром при 100х, рекомендую.
Недалеко від неї, по інший бік від zeta Tau, розташувалась Рубінова зірка 119 Tau, мідно-рудий колір якої особливо привертає до себе увагу на малих збільшеннях. Я спостерігав її при 28х, 53х та 69х. Поруч розмістилася 120 Tau, яка формує оптичну потрійну із сусідніми двома зірками 9 з.в.
Тим часом сузір’я Оріону піднялось трохи вище над деревами, і я навів телескоп на красиві подвійні delta Ori, zeta Ori, sigma Ori, які я описав далі у своїх спостереженнях за 22 січня 2017р. Цього разу виконав малюнок сігми при спостереженні у окуляр 13 мм. Цю та іншу замальовку я додам до повідомлення найближчим часом. Усе ж таки прийшов до висновку, що незважаючи на інтерес «свіжих» замальовок, привабливіший вигляд мають оброблені в «камеральних» умовах.
Тим часом небо продовжувало радувати, і після невеликої перерви я вирішив пошукати доволі складний об’єкт - М1. Із 32 мм окуляром з використанням фільтру UHC цей залишок наднової виділився приблизно на градус північніше zeta Tau. Як відомо, Крабова туманність М1 утворилась унаслідок «діяльності» наднової у 1054 році. Характерної форми я, звісно, не побачив, але чітко можна було ідентифікувати трохи видовжену туманну пляму. Фільтр OIII дав очікувано темну картинку, його звичайно ж варто застосовувати із більшою апертурою.
Об’єкт списку Астрополіса №30 (NGC 2169) – скупчення «37» не даремно має таку назву. При спостереженні у 13мм окуляр (69х) можна було упевнено виділити характерну конфігурацію зірок.
Ще одна гарна подвійна 55 Eri знаходиться через «містки» та «трикутники» від beta Ori - beta Eri - lambda Eri та psi Eri – 61 Eri – 56 Eri. Дуже красива світло-жовта тісна пара однакової яскравості при спостереженні із 17 мм окуляром (53х); 6,7 та 6,8 з.в., 9,4”.
поблизу psi Eri спробував із 32мм окуляром та фільтром UHC роздивитися фрагменти туманності NGC 1909, і справді, вдалося помітити неоднорідність у вигляді вертикальних кривих смуг на захід від цієї зірки.
Тим часом, у проміжок між деревами стали проглядати контури сузір’я Зайця. Як любителеві подвійних, мені стало цікаво розділити beta Lep (компоненти AB 3 з.в.+ 7,5 з.в., розд. 2,2”) та kappa Lep (4,4з.в.+ 6,8 з.в., розд. 2”). На жаль, низьке розташування над горизонтом не дозволило застосовувати великі збільшення, і вдалося тільки при 200х помітити витягнуту форму beta Lep, яка періодично зникала. Для заспокоєння навівся на alpha Gem – яскрава пара 5,5" упевнено розділилася при малих збільшеннях.
З 22-20 небо почали швидко затягувати хмари, що поклало кінець моїм спостереженням.

22 січня 2017р., з 18-00 до 21-00
Місце спостережень – Чабани біля ДОТу
Умови: -1…-3 градуси, атмосфера 2-3 по Антоніаді, безхмарне небо, середньої сили але поривчастий вітер, середня засвітка від населеного пункту та траси Київ-Одеса, неглибокий сніг під ногами.
Мета – перевірка місця, яке порадив мені Gordon2903 та «пристрілка» до спостереження низьких південних об’єктів, важко досяжних у Круглику.
Обладнання - Orion 100/900 ED, а потім Celestron SCT C8 XLT на монтуванні DS EQ4 із ручним веденням, 2 inch Meade dielectric diagonal, шукачі 9x50 90град та 6х30 прямий; окуляри: 50mm DeltaGSO 2”, 1.25”: 32mm Celestron plossl, 17 mm та 13 mm Baader Hyperion, 12,5 мм Селестрон ультіма, 9mm WA Arsenal, Сігета зум 7-21мм, UHC та OIII фільтри DeepSky, бінокль Arsenal 7x50.

Рідко буваю на виїздах, тут головне нічого не забути, без поспіху усе перевірити, скласти заздалегідь, і бажано передбачити різні неординарні ситуації. Скажімо, у цей раз мене трохи підвела монті, і добре, що взяв із собою інструменти, зміг підрегулювати Dec вісь. Взяв із собою навіть стілець, але виявилося, що на місці стоячи спостерігати було зручніше.
Венера стала першим тестовим об’єктом, в основному для налаштування шукача, показала фазу трохи менше 50%, дивився без фільтрів на малих і середніх збільшеннях.
Заєць. У мене чомусь виникли проблеми із пошуком досить простого об’єкту – кулястого скупчення М79. Південні сузір’я я рідко бачу, і не одразу зорієнтувався із кутовими відстанями. Проте стан атмосфери нижче 15 градусів від горизонту не дозволив як слід спостерігати цей не надто яскравий об’єкт, в бінокль 7х50 його можна тільки ідентифікувати, а вже при середніх збільшеннях у 100ED зображення мене не радувало.
Сиріус мабуть забрав у мене найбільше часу. Із 7мм зум-окуляром я багатократно виводив найяскравішу зірку нашого неба за межі поля зору окуляра, і дещо роздивитися мені вдалося (див. рисунок). Проте, відстані до цих зірок близько 8 величини і слабіших явно свідчать, що до Сиріуса Б вони не стосуються.
Звичайно, мені відомо, якою була імовірність успіху. Але чому б і не спробувати перевірити техніку спостережень об’єктів різної яскравості? За розрахунками, для розділення пари із такою різницею, потрібна апертура від 250мм. Про це написано в темі «Журнал наблюдений спутника Сириуса» на іншому астрономічному форумі, який я тут називати не буду.
Скупчення M 41 знаходилося низько над горизонтом і його також «колбасило», із окуляром 32мм особливих вражень не отримав, а навіть середні збільшення ставити смислу не було...
У таких умовах було би доцільно спостерігати туманності в Оріоні і галактики та скупчення в інших південних сузір’ях, але це не входило в головні цілі мого виїзду, та й засвітка плюс сніг під ногами зовсім не сприяли темновій адаптації.
Тим не меше, навівся на Оріон.
М42 розглядав досить довго, атмосфера плюс оптика дозволили отримати картинку хорошої якості, отримав велику естетичну насолоду. М43 (туманність де Мейрана) чітко було видно, але без яких-небудь подробиць. із фільтром UHC контури туманності стали чіткішими, проте «прориву» у якості картини очікувано не відбулося.
У Оріоні також багато відомих подвійних, деякі з них я вирішив розглянути.
Найвідоміша з них theta Ori – «Трапеція» – була красивою на всіх збільшеннях, починаючи від найменшого 28x і закінчуючи 150х із 6мм ТМБ, більше не ставив.
sigma – дуже гарна кратна система, яка спостерігалася як потрійна, із збільшеннями 60-100x особливо красива, must-see. AB-D 3,76m + 6,56m, 12,7”; AB-C 3,76m + 8,79m, 11,5”
iota, поблизу Трапеції, із окулярами 32мм, 17мм - виразна подвійна, насправді є потрійною системою, а я спостерігав найближчі компоненти 2,9m та 7m АВ 11”.
delta, Мінтака, представляє собою красиву пару при малих збільшеннях із окулярами 32мм та 17мм, одразу звертаю увагу на контраст кольору компонентів – у супутника ніби синюватий відтінок.
zeta, Альнітак, потребує дещо «делікатнішого» підходу, але також не являє собою проблему по розділенню компонентів - із 13мм та 9мм окулярами розділилася. Кратна система, найтісніші компоненти якої AaB 1,88m + 3,7m, 2,6”.
Повернувся до Сиріусу із більшим калібром – ШК Celestron C8 XLT - безуспішно. Quod erat demonstrandum – що й треба було довести.
Навів С8 знову на Оріон. Із фільтрами UHC та ОІІІ досліджував простір поблизу Альнітака, але чогось конкретного описати не можу, хоча на фоні зірки, якщо вивести її за край поля окуляра, проглядалося Щось; можливо, я надто хотів побачити там туманності, але намагаюся бути об’єктивним, тому що визначити напевне нічого не вдалося. Та й очі були непідготовлені, і сніг під ногами (а із діагональним дзеркалом я дивлюся униз) заважав.
А от М42 порадувала деталями «крил». Фільтр ОІІІ приглушив світло від зірок, і я так вважаю це дало можливість побачити таку структуру цих частин туманності, яку я не розгледів у 100мм рефрактор півтори години тому.
Почали мерзнути ноги та ніс, гарячий чай допоміг ненадовго, і я вирішив згортатися. На завершення ще раз поглянув на Венеру та Марс на південному заході у С8 при різних збільшеннях.
Загальні враження від спостережень позитивні, чудовий широкий огляд неба, недосяжний в моєму основному місці, особливо південної та східної частини, якби був довше, то побачив би частину Корми вище над горизонтом, і до того ж при середній засвітці (у Круглику в мене відчутно темніше небо через малу локальну засвітку, але і огляд неба невеликий). Недоліки – поривчастий вітер, засвітка, авто, які їдуть полем (?) і засліплюють мене фарами (правда, усього тричі за 3 години). Зробив фото немаленьких собачих слідів прямо на місці спостереження, вже як почав складатися. Поруч – мій слід 46 розміру.

Новини:

Автор Тема: Спостереження із Orion 100ED (Прочитано 20500 раз)