Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
30 Грудня 2025, 00:41:33

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[SIDEROCRATOR]

21 жовтня 1923 р. в Мюнхені запрацював перший планетарій.

 Створити планетарій вперше запропонував засновник Німецького музею в Мюнхені О. Міллер в 1919 році. До 1923 року перший проекційний апарат був створений на заводі Цейсса в Єні, і показаний на річних зборах Німецького музею, а в кінці грудня встановлений для публіки. У травні 1925 року в тому ж Німецькому музеї було відкрито планетарій. Другий апарат встановили в Єні в тому ж році.

 Перші проекційні апарати були розраховані на певну географічну широту. Демонстрація зоряного неба над точкою з будь-широтою стала можлива після створення в 1925 році В. Бауерсфельдом великого апарату Цейсса, що здобув світову популярність.

Перший планетарій Цейса 1923 р.

Подякували

5 :Антарес, rgb, gordon2903, Edward, Jacques

[rgb]

Кудиж без Мюллера.Взагалі класна штука

[SIDEROCRATOR]

Кудиж без Мюллера.Взагалі класна штука

Ja ja, keine Planetarium ohne Muller

[SIDEROCRATOR]

25 жовтня відсвяткував свій  85 день народження
Видатний український астроном - Ярослав Яцків

Ярослав Степанович Яцків народився 25 жовтня 1940 року в селі Данильчому Рогатинського району, Івано-Франківської області

1955 року закінчив середню школу в Пукові на Рогатинщині. 1960 року закінчив Львівський політехнічний інститут, а в 1960 — 1962 роках працював астрономом-спостерігачем у Полтавській гравіметричній обсерваторії АН УРСР. Член КПРС.

Після закінчення 1965 року аспірантури Головної астрономічної обсерваторії НАН України (ГАО) Ярослав Яцків працював у цій обсерваторії (з 1975 року її директор).

Від 1976 року — доктор фізико-математичних наук, 1985-го — академік НАН України.

Учений брав активну участь у підготовці та виконанні космічних програм ВЕГА, СОПРОГ, ФОБОС, МАРС, а також в організації космічних досліджень АН УРСР (1986 — 1992). У теперішній час (2000-ні) як член Президії НАН України Я. Яцків координує наукові космічні дослідження України.

Про міжнародне визнання наукового авторитету Ярослава Яцківа свідчить обрання його віце-президентом Міжнародної астрономічної спілки (1982 — 1986), президентом Комісії 19 МАС «Обертання Землі» (1982 — 1986), співголовою секції Міжнародної геодезичної асоціації, головою дирекції Міжнародної служби обертання Землі (1992 — 1995) та інших міжнародних наукових організацій.

Завдяки видатним організаторським здібностям, наполегливості, ініціативі Я. Яцківа започатковано й успішно завершено будівництво Високогірної спостережної бази ГАО на піку Терскол (Кавказ). Нині ця найвища в Європі астрофізична обсерваторія, яка оснащена двометровим телескопом, входить до складу Міжнародного центру астрономічних і медико-екологічних досліджень.

1991 року Я. С. Яцків ініціював створення Української астрономічної асоціації (УАА) і є її незмінним Президентом. Своєю діяльністю УАА сприяє об'єднанню та координації астрономічних досліджень в Україні. Під керівництвом Ярослава Яцківа в Україні створена мережа станцій астро-геодинамічних спостережень, яка є частиною світової мережі. У ГАО НАН України під керівництвом Яцківа з 1990-х років діють міжнародні центри з опрацювання цих спостережень, отриманих новими технічними засобами.

Ярослав Степанович Яцків — голова Державної комісії єдиного часу і еталонних частот, член Ради з питань науково-технічної політики при Президентові України (1996).

З 1998 року Я. С. Яцків — член Президії НАН України. Від 9 жовтня 2002 року — Голова науково-видавничої ради НАН України.

З 2000 року по 2001 рік Я. С. Яцків — перший заступник міністра Міністерства освіти і науки України. Високий виконавчий орган, який він очолював, спрямовував свої зусилля на формування в країні системи, яка б найкраще сприяла розвиткові наукового і технічного потенціалу нашої держави.

З 1 квітня 2005 року — директор-організатор Інституту енциклопедичних досліджень НАН України; з 3 жовтня того ж року — Співголова Робочої групи з розроблення Концепції розвитку наукової сфери, створеної розпорядженням Президента України В. А. Ющенка.

Ярослав Яцків є головою Експертної ради НАН України з питань науково-технічної експертизи інноваційних проектів технологічних парків (з 2006 р.); представником України в Адміністративній раді УНТЦ.

Основні наукові праці Ярослава Яцківа присвячені вивченню особливостей обертання Землі, космічній геодинаміці та фундаментальній астрометрії. У галузі обертання Землі учений виконав великий цикл досліджень з вивчення так званих вільного та вимушеного рухів полюсів Землі, вперше визначив новий тип вільної добової нутації Землі. Він був ініціатором і активним виконавцем наукової роботи з визначення координат полюсів Землі з 1890 до 1969 року за даними астрономічних спостережень. Цей ряд координат полюса, відомий серед науковців світу як «київський ряд», набув широкого застосування у геодезії, геофізиці, геодинаміці.

Ярослав Яцків — представник наукової школи О.Орлова — Є.Федорова та продовжувач її традицій, ідей Є. Федорова з теорії нутації, — визначення орієнтації осі обертання Землі у просторі. Завдяки ініціативам Ярослава Степановича та його наполегливості як Голови секції «Астрометрія» Астрономічної ради СРСР у 1970-х роках в СРСР (і УРСР), почали розвиватися і впроваджуватися у практику нові технічні засоби спостереження, які визначають параметри обертання Землі (лазерна локація штучних супутників, радіоінтерферометрія з наддовгою базою, радіотехнічні спостереження навігаційних супутників — GPS-спостереження).

Я. С. Яцків запропонував нові підходи до побудови глобальної земної та небесної систем координат. За його керівництвом та безпосередньою участю створено високоточні каталоги фундаментальних слабих зір та джерел космічного радіовипромінювання.

Під керівництвом ученого Головна астрономічна обсерваторія НАН України набула широкого міжнародного визнання, стала однією з найбільших в Європі.

Я. С. Яцків — засновник і головний редактор журналу «Кинематика и физика небесных тел» (виходить з 1985 р.), заступник головного редактора журналу «Космічна наука і технологія» (з 1995 р.), заступник головного редактора журналу «Наука та інновації» (з 2005 р.), головний редактор науково-популярного журналу «Світогляд» (з 2006 р.).

Яцків — Голова Українського міжнародного комітету з питань науки і культури при НАН України (з 1990 р.), яка сприяє зміцненню міжнародних зв'язків учених України з колегами інших країн. Популярними стали засідання дискусійного клубу «Елітарна Світлиця» під головуванням ученого, які з 1996 року щомісячно проводить Комітет у Будинку вчителя (м. Київ).

Як член Президії НАН України Я. С. Яцків відповідає за вирішення низки питань: видавничої діяльності, розвитку поліграфічної бази НАН України; координації діяльності наукових установ НАН України та їх участі у виконанні міжнародних програм та проектів у галузі космічних досліджень; здійснює загальне керівництво видавництвом «Наукова думка» НАН України та Видавничим домом «Академперіодика» НАН України; відповідає за зв'язки НАН України з Національним космічним агентством України.

1 липня 2005 року під час роботи VI Міжнародного конгресу україністів Ярослава Яцківа обрано Президентом Міжнародної асоціації україністів (МАУ), під керівництвом якого виконуються основні завдання асоціації: сприяння відновленню та розвиткові українознавства, збереження пам'яток історії та культури, поширення знань про культурні надбання і наукові здобутки українського народу, проведення українознавчих наукових форумів, координація діяльності національних асоціацій в різних країнах світу.

[Edward]

21 жовтня 1923 р. в Мюнхені запрацював перший планетарій.

Якщо хтось запалює зорі, то це комусь потрібно(с)
А уявіть, Германия розорена війною, бюджет обдирають непідйомні репарації, у країні гіперінфляція, щось на кшталт 1/20000 і більше ... а в країні відкрито планетарій... Правду кажуть, важкі часи відкривають нові можливості.
ПМ. Цікаво, а Адольф Шикельгрубер хоч раз відвідав планетарій? Він саме у ті часи "шарився" у Мюнхені.

[rgb]

Це вiн десь тiльки з тюрми вийшов,той шiкельгрубер.Так шо пивнуху НВ він відвідував,а от після вживаного вже зорі і так в голові кружляли.

[Edward]

Це вiн десь тiльки з тюрми вийшов,той шiкельгрубер.Так шо пивнуху НВ він відвідував,а от після вживаного вже зорі і так в голові кружляли.

Цікаве питання, будемо полімізувати(с)
Музеї точно відвідував...

[SIDEROCRATOR]

200 років тому 26 жовтня 1825 р. народився Йоганн Фрідріх Юліус Шмідт (нім. Johann Friedrich Julius Schmidt; 1825 —  1884) — німецький астроном і геофізик.

Народився в Ойтині. Захопився астрономією ще у шкільні роки. У 14 років прочитав книгу «Селенографчний фрагмент» Шретера, завдяки якій придбав довічний інтерес до селенографіі. У 1841—1845 працював у Гамбурзькій обсерваторії, де познайомився з відомою картою Місяця, зробленою Беєром і Медлером. Основам астрономічних спостережень його навчав директор Гамбурзької обсерваторії Рюмкер.

У 1846—1852 був асистентом Аргеландера в Боннській обсерваторії, брав участь в зонних спостереженнях для каталогу «Боннський огляд». У 1853—1858 керував приватною обсерваторією барона фон Ункрехцберга поблизу Оломоуца. У 1856 випустив книгу «Місяць» — перший опис місячної поверхні з геологічної точки зору.

У 1858 уряд Греції запросив його на посаду директора Національної обсерваторії в Афінах, яку він займав до своєї смерті в 1884.

Протягом усього життя Шмідт спостерігав Місяць, головною його працею був великий атлас Місяця на 25 аркушах, який вийшов в 1878 і повнотою і точністю перевершив знаменитий місячний атлас Беєра і Медлера. У місячному атласі Шмідта відзначено 32 856 кратерів. Протягом 40 років вів систематичні спостереження змінних зір, відкрив багато нових змінних, включаючи Нову Лебедя в 1876. Зробив кілька сотень замальовок Юпітера, визначив з високою точністю періоди обертання Юпітера та Марса. Виконав численні спостереження сонячних плям, зодіакального світла, комет, туманностей; систематично спостерігав метеори і метеорні потоки, визначив радіанти багатьох потоків. Описав 28 місячних затемнень, що спостерігалися ним впродовж 38 років.

Поряд з астрономією, займався геофізикою, зокрема, дослідженнями земного вулканізму і сейсмічності, іноді — з ризиком для життя. Першим використовував барометр-анероїд для вимірювання висоти. Опублікував роботу про фізичну географію Греції.

Подякували

1 :Edward

[Edward]

З цього приводу рекомендую гарну книжку Тома Добінса та Вільяма Шинона "Epic Moon". В ній велика глава присвячена дослідженням Шмідта. Видатний результат Шмідта забезпечив не тільки гарний зір і вміння малювати, але і чудовий астроклімат Афінської обсерваторії та її гарний 9" рефрактор.

[SIDEROCRATOR]

Це вiн десь тiльки з тюрми вийшов,той шiкельгрубер.Так шо пивнуху НВ він відвідував,а от після вживаного вже зорі і так в голові кружляли.

Цікаве питання, будемо полімізувати(с)
Музеї точно відвідував...

Адольф полюбляв культурні цінності

[Edward]

Це вiн десь тiльки з тюрми вийшов,той шiкельгрубер.Так шо пивнуху НВ він відвідував,а от після вживаного вже зорі і так в голові кружляли.

Цікаве питання, будемо полімізувати(с)
Музеї точно відвідував...

Адольф полюбляв культурні цінності

Ага, особливо у своїх приватних "загашниках"...

[rgb]

Ага,до герінга бігав живопис дивитися.Тама тим живописом всі сараї завалені були.Ще й в летній кухні.

[SIDEROCRATOR]

Ага,до герінга бігав живопис дивитися.Тама тим живописом всі сараї завалені були.Ще й в летній кухні.

Адолульф і сам непогано малював

[rgb]

Ми у курсе.

[Edward]

Ага,до герінга бігав живопис дивитися.Тама тим живописом всі сараї завалені були.Ще й в летній кухні.

Адольф і сам непогано малював

Академіки з Віденської академії його проігнорували кілька разів і він їм такі "художєства" влаштував, що всі здригнулися. Треба більш чутливіше ставитись до творчих натур, щоб не "нарватись"...
Художник він був з почуттям стилю, хоча деякі речі досить наївні. Але це більш з його молодим віком було пов'язано.
Шорт тут: https://youtu.be/WZhyQYliQlU?si=s14I6BI_7n0WnCdJ

Подякували

1 :Naboka Igor

[Edward]

Ага,до герінга бігав живопис дивитися.Тама тим живописом всі сараї завалені були.Ще й в летній кухні.

(це я пропустив)

[SIDEROCRATOR]

85 років тому 8 листопада 1940 р. народився Чарльз Томас Коваль ( англ.  Charles Thomas Kowal ) (1940  - 2011) - американський астроном , першовідкривач комет і астероїдів.

У 1960-х роках за допомогою 48 "телескопа системи Шмідта в Паломарській обсерваторії Чарльз Коваль брав участь в складанні 1, 5 і 6 томів каталогу галактик і їх скупчень, а також брав участь у пошуках наднових типу Ia в інших галактиках, в ході яких особисто виявив 81 наднову зірку .

У 1973 році астрономи Каліфорнійського технологічного інституту Елеанор Хелін і Юджин Шумейкер організували програму PCAS з пошуку і відстеження раніше невідомих навколоземних об'єктів за допомогою 18 "телескопа системи Шмідта в Паломарській обсерваторії. Хоча основною роботою Чарльза Коваля було спостереження за надновими він також брав участь в цій програмі, так як його 48 "телескоп дозволяв відстежувати найбільш слабкі об'єкти, недоступні 18" телескопу, на якому працювали Шумейкер і Хелін. Саме в ході цих спостережень він виявив одні з перших навколоземних астероїдів, такі як (2340) Хатхор ( група Атонці ) ; (1981) Мідас ,(2063) Бахус , (2102) Тантал , (5660) +1974 MA ( група Аполона ); (4596) 1981 QB і (4688) 1980 WF ( група Амура ); а також два троянських астероїди  - (2241) Алкатой і (2594) Акамант . Пізніше PCAS повністю перейшла на 48 "телескоп, який на той час уже був автоматизований, і продовжувала працювати на ньому ще кілька років аж до червня 1995 року.

У 1970-ті роки він почав займатися дослідженням Сонячної системи і в середині 70-х ці дослідження увінчалися відкриттям двох нових малих супутників Юпітера: Леди в 1974 і Фемістії в 1975 [9] . Причому Фемістій незабаром після відкриття виявився втрачений і лише в 2000 році був відкритий заново.

З грудня 1976 по лютий 1985 Коваль займався вивченням області неба площею в 6400 квадратних градусів в площині екліптики з метою пошуку тіл що повільно рухаються сонячною системою. однак, за весь час спостережень йому вдалося виявити лише один об'єкт за межами орбіти Юпітера ( (2060) Хірон в 1977 році), зате з вкрай незвичайними властивостями, які дозволяли віднести його як до комет, так і до астероїдів. Через 15 років, після свого повторного виявлення, (2060) Хірон поряд з астероїдом (944) Ідальго був визнаний представником нового класу об'єктів, які отримали назву « кентаври ». Кентаври є об'єктами з нестабільними орбітами, які розташовуються між Юпітером і Нептуном. Ймовірно, вони були викинуті з пояса Койпера гравітацією Нептуна або карликових планет цього пояса. Хірон є найбільш великим кентавром і одним з небагатьохщо  виявляють кометну активність. Коваль також є першовідкривачем 5 повноцінних короткоперіодичних комет : 99P / Коваля , 104P / Коваля , 134P / Коваля - Ваврової , 143P / Коваля - Мркоса і 158P / Коваля - LINEAR .

У 1980 році Коваль, дослідивши карти зоряного неба, складені Галілео Галілеєм в 1613 році, виявив на одній з них зображення Нептуна на тлі Юпітера, відкриття якого відбулося лише двома століттями пізніше в 1846 році. За це відкриття Коваль був удостоєний спеціальної нагородою «RR Newton Award for Scientific History».

У 1985 році Чарльз Коваль переїхав в STScI , де брав участь в роботі з космічним телескопом Хаббл . Його книга «Asteroids: Their Nature and Utilization» ( «Астероїди: Їх природа і використання» ) була опублікована в 1988 році і перевидана в 1996.

З 1996 року і аж до своєї відставки в 2006, він працював лабораторії прикладної фізики , де брав участь в розробці програмного забезпечення для місії NEAR Shoemaker , спрямованої до астероїди (433) Ерос .

Подякували

2 :Edward, rgb

[SIDEROCRATOR]

8 листопада 1656 р народився видатний англійський астроном Едмонд Галлей (1656- 1742 р.).

Нар. в Гаґґерстоні, поблизу Лондона, в сім’ї заможного миловара. В 17 років вступив до Оксфордського університету, де вивчав алгебру, геометрію, астрономію, класичні мови. У 1675 р. почав працювати помічником директора Гринвіцької обсерваторії Дж. Флемстіда (1646—1719). У 1678 р. його обрали членом Лондонського королівського товариства, протягом 1685—1699 рр. був помічником секретаря цього товариства. У 1703 р. став професором математики Оксфордського університету, у 1720 р., після смерті Флемстіда, — директором Гринвіцької обсерваторії, Королівським астрономом.

Почавши займатися астрономією, Галлей дійшов висновку, що однією з найважливіших проблем цієї науки є вивчення зір південного неба, яке залишалося майже не дослідженим. У листопаді 1676 р. вчений поїхав на о. Святої Єлени в Атлантичному океані; хоча погода була несприятливою для спостережень, він спромігся визначити положення 341 зорі. Повернувшись через рік до Англії, видрукував каталог — перший, який містив положення південних зір. Цей каталог — перше видання, що базувалося на позиційних спостереженнях, виконаних за допомогою телескопа. Доти астрономи використовували в кутомірних інструментах візирні прилади — діоптри для точного їх наведення; Галлей же для цього пристосував до секстанта телескоп.

Велике значення для Галлея мала дружба з Ньютоном, з яким він познайомився на початку 1684 р. Саме тоді Галлей знайшов закон обернених квадратів для сили тяжіння, що діє між двома тілами, одне з яких рухається навколо другого згідно з законами Кеплера. Він приїхав до Ньютона в Кембрідж, щоб показати результати своїх обчислень. Тут він дізнався, що Ньютон ще в 1666 р. одержав основні закони руху тіл і прийшов до закону всесвітнього тяжіння, але нічого не опублікував. Галлей переконав Ньютона викласти свої результати у закінченому вигляді. Він надав йому всі необхідні для обчислень астрономічні дані. У 1686 р. Галлей забрав у Ньютона рукопис «Математичних начал натуральної філософії», виконав усю редакторську роботу і видав за власний кошт.

Галлей дав блискуче підтвердження правильності ньютонівського закону всесвітнього тяжіння. Він зібрав усі відомі спостереження 24 найбільш вивчених комет, що з’являлися протягом 1337— 1698 рр., і розрахував їх орбіти. Вчений дійшов висновку, що яскраві комети 1531, 1607 і 1682 рр. були одним і тим самим об’єктом, який періодично повертався до Сонця приблизно через 75 років. Інтервали між поверненнями відрізнялися на декілька місяців, і Галлей правильно пояснив це збурюючою дією великих планет — Юпітера і Сатурна — на орбіту комети. Обчисливши наступне наближення комети до Сонця на основі закону всесвітнього тяжіння, Галлей передбачив, що вона з’явиться в 1758 р. Першим побачив її на небі 25 грудня того ж року німецький астроном-аматор П. Г. Палич; перигелій вона пройшла у березні наступного року. Комету назвали ім’ям Галлея.

Галлей детально розробив метод визначення відстані від Землі до Сонця за спостереженнями проходжень внутрішніх планет по диску Сонця. Ідея методу прийшла до нього, коли він у 1677 р. на острові Святої Єлени спостерігав проходження Меркурія. Більш точних результатів можна було чекати від проходжень Венери по диску Сонця, що мали відбутися у 1761 та 1769 рр. У трьох мемуарах до Лондонського королівського товариства (1691—1716) Галлей захищав переваги цього методу, розглянув питання про найпридатніші місця на земній кулі для проведення спостережень. Він звернувся з палким закликом до наступного покоління астрономів здійснити цю ідею, і коли прийшов час проходжень, десятки експедицій російських, англійських, французьких вчених вирушили до віддалених і маловідомих місць планети, щоб спостерігати ці явища. Наслідком цієї першої в історії астрономії великої міжнародної кооперативної праці став значний прогрес у визначенні однієї з найважливіших астрономічних сталих.

У 1718 р. Галлей відкрив власний рух зір. Він звернув увагу на те, що кутові відстані від екліптики трьох яскравих зір — Сіпіуса, Проціона і Арктура — змінилися від часів давніх греків. Цю зміну не можна було пояснити ані похибками спостережень, ані рухом екліптики. Учений дійшов висновку, що зміщення зір — наслідок їх власного руху.

Ставши директором Гринвіцької обсерваторії, Галлей вирішив створити нові, більш точні таблиці руху Місяця з тим, щоб їх можна було використовувати для визначення довготи методом «місячних відстаней». Для цього необхідні були меридіанні спостереження положень Місяця протягом 19-річного періоду повного обертання вузлів місячної орбіти. Галлей розпочав спостереження в 1722 р., коли йому вже було 65 років, і провадив їх сам, без помічників, до кінця 1739 р.; вчений не пропустив жодного проходження Місяця через меридіан — чи то вдень чи вночі, коли погода не заважала бачити Місяць. Дані спостережень він використав для точного визначення орбіти і при цьому відкрив прискорення середнього руху Місяця.

Значне місце серед праць Галлея посідають геофізичні дослідження, які були піонерськими в цій галузі. У 1686 р. вчений опублікував статтю про пасати і мусони, де зазначав, що основною причиною походження цих вітрів е нагрівання сонцем земної поверхні; він створив першу метеорологічну карту вітрів. Галлей вивчав проблему земного магнетизму і запропонував модель магнітного поля Землі. У 1698—1700 рр. вчений керував експедиційним судном, яке здійснювало магнітну зйомку в Атлантичному океані, досягнувши 52° південної широти. Результатом цієї експедиції були складені Галлеєм перші карти магнітних схилень для Атлантичного океану (1701) і для усієї земної кулі (1702). Відомі також праці Галлея з математики (методи обчислень логарифмів і тригонометричних функцій, геометричні методи розв’язання чисельних рівнянь).
За мат-ми Астрокалендаря за 1981 р
 

Подякували

3 :ilchenko_s, Edward, Jacques

[WEST]

Уточнення. В 1986 році комета вже наближалася до Сонця. Тепер ждемо наближення 2061 року.

[Polaris]

Уточнення. В 1986 році комета вже наближалася до Сонця. Тепер ждемо наближення 2061 року.

Мені було тоді 4 роки, не пам'ятаю щоб багато про неї говорили, все про Чорнобиль, Афганістан, Карпов-Каспаров, Шеварднадзе.