Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
05 Листопада 2026, 03:23:20

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[SIDEROCRATOR]

В радянські часи неодноразово був з учнями в Криму і їздили ми в Кримську астрофізичну обсерваторію (КрАО). Там під час екскурсій нам розповідали, що по репараціям після падіння третього рейху з фірми Карл Цейс вивезли стільки телескопів, що довелося збудувати обсерваторію в Кримських горах. В башти двох з них ми заходили: це подвійний 40-см астрограф, на якому М.С.Чорних відкрив чимало малих планет і дві комети, і 122-см рефлектор, який німці будували, начеб-то, на прохання самого Муссоліні для італійскої обсерваторіі (до речі, під головним зеркалом був круглий отвір, через який на зеркалі ми бачили напис КАРЛ ЦЕЙС).

Ну ГАО НАН теж в 1946 з репараційних телескопів починала
так як Пулково було розбите то телескопи перенаправили на інші обсерваторії

[Edward]

В радянські часи неодноразово був з учнями в Криму і їздили ми в Кримську астрофізичну обсерваторію (КрАО). Там під час екскурсій нам розповідали, що по репараціям після падіння третього рейху з фірми Карл Цейс вивезли стільки телескопів, що довелося збудувати обсерваторію в Кримських горах. В башти двох з них ми заходили: це подвійний 40-см астрограф, на якому М.С.Чорних відкрив чимало малих планет і дві комети, і 122-см рефлектор, який німці будували, начеб-то, на прохання самого Муссоліні для італійскої обсерваторіі (до речі, під головним зеркалом був круглий отвір, через який на зеркалі ми бачили напис КАРЛ ЦЕЙС).

Трошки поправлю/доповню. За легендою Мусоліні дарували саме 40см подвійний астрограф(на якому працював Черних) І це навіть має деяке, непряме підтвердження. Оригінальна колона монтування цього інструмента має нахил для більш південної широти. Для компенсації цього нахилу для широти КрАО фундамент зробили не горизонтальним , а з невеликим нахилом. Ми якось прикидували, нахил відповідає приблизно широті обсерваторії Мілан -Мерато. А 122 см рефлектор (той що розташований трошки вище астрографа Черниха) був збудований ще до Першої Світової для обсерваторії у Потсдамі. Його демонтували у 1946 і вивезли у Союз для заміни зруйнованого 100 см рефлектора Ґребба. Доречі, дзеркало від нього знайшли в Німеччині, але воно було дуже пошкодженно. Зараз воно лежить у підвалі головного корпуса КрАО...

[Polaris]

Ми якось прикидували, нахил відповідає приблизно широті обсерваторії Мілан -Мерато.

Напевне для ще південнішої обсерваторії, бо широта Мілан -Мерато +45.71 а КрАО +44.73

[SIDEROCRATOR]

В радянські часи неодноразово був з учнями в Криму і їздили ми в Кримську астрофізичну обсерваторію (КрАО). Там під час екскурсій нам розповідали, що по репараціям після падіння третього рейху з фірми Карл Цейс вивезли стільки телескопів, що довелося збудувати обсерваторію в Кримських горах. В башти двох з них ми заходили: це подвійний 40-см астрограф, на якому М.С.Чорних відкрив чимало малих планет і дві комети, і 122-см рефлектор, який німці будували, начеб-то, на прохання самого Муссоліні для італійскої обсерваторіі (до речі, під головним зеркалом був круглий отвір, через який на зеркалі ми бачили напис КАРЛ ЦЕЙС).

Трошки поправлю/доповню. За легендою Мусоліні дарували саме 40см подвійний астрограф(на якому працював Черних) І це навіть має деяке, непряме підтвердження. Оригінальна колона монтування цього інструмента має нахил для більш південної широти. Для компенсації цього нахилу для широти КрАО фундамент зробили не горизонтальним , а з невеликим нахилом. Ми якось прикидували, нахил відповідає приблизно широті обсерваторії Мілан -Мерато. А 122 см рефлектор (той що розташований трошки вище астрографа Черниха) був збудований ще до Першої Світової для обсерваторії у Потсдамі. Його демонтували у 1946 і вивезли у Союз для заміни зруйнованого 100 см рефлектора Ґребба. Доречі, дзеркало від нього знайшли в Німеччині, але воно було дуже пошкодженно. Зараз воно лежить у підвалі головного корпуса КрАО...

Аналогічна ситуація в ГАО з нахиленим фундаментом подвійного довгофокусного астрографа Тепфера-Штейнгеля, який привезли з Бабельсбергської обсерваторії під Берліном

[Edward]

Ми якось прикидували, нахил відповідає приблизно широті обсерваторії Мілан -Мерато.

Напевне для ще південнішої обсерваторії, бо широта Мілан -Мерато +45.71 а КрАО +44.73

Дійсно різниця невелика, компенсацію можно забезпечити і установчими болтами. Але наскільки я пам'ятаю там уклін був значно більший. Міланська обсерваторія це мабудь моя помилка, але чомусь про неї згадував Черних. Мабудь не з цього приводу, або йшлося про якусь іншу спостережувальну станцію.

[Polaris]

Ми якось прикидували, нахил відповідає приблизно широті обсерваторії Мілан -Мерато.

Напевне для ще південнішої обсерваторії, бо широта Мілан -Мерато +45.71 а КрАО +44.73

Дійсно різниця невелика, компенсацію можно забезпечити і установчими болтами. Але наскільки я пам'ятаю там уклін був значно більший. Міланська обсерваторія це мабудь моя помилка, але чомусь про неї згадував Черних. Мабудь не з цього приводу, або йшлося про якусь іншу спостережувальну станцію.

Згідно https://www.oa-roma.inaf.it/event/storia-della-nascita-e-la-sorte-dei-telescopi-mussolini-2/ для Римської обсерваторії +41.81, тут вже 3 градуса різниці.

[SIDEROCRATOR]

14 вересня 1915 р. народився Джон Добсон (1915-2014) піонер популяризації астрономії, який зіграв визначну роль в астроаматорському русі. Для багатьох Добсон відомий в першу чергу як винахідник оригінальної конструкції телескопа, заснованої на принципі простоти і максимальної доступності для кожного, в кого виникає бажання побудувати для себе такий інструмент в домашніх умовах. Набагато менш відомо те, що він сам, будучи людиною вельми скромного достатку, свідомо відмовився патентувати свій винахід, який швидко підхопили багато  компаній в усьому світі.

Джон Добсон народився в Пекіні в 1915 році. Його дід був засновником Пекінського університету. Батько викладав зоологію в цьому ж університеті, а мати була музикантом. Через політичну нестабільність в Китаї Добсони в 1927 році змушені були переїхати в Сан-Франциско. У 1943 році Джон Добсон закінчив Каліфорнійський університет в Берклі, отримавши ступінь з хімії та математики

Після закінчення університету Добсон без зусиль знайшов роботу в радіаційній лабораторії, яка займалася оборонними замовленнями.
Однак пропрацювавши в ній близько року, він вирішив круто змінити своє життя, пішовши в монастир суспільства Веданта - частини крила релігійного ордена Рамакрішни.  Джон провів в монастирі 23 роки. Але сувора і монотонна монастирська атмосфера з самого початку погано поєднувалася з його непереборним бажанням дізнатися якомога більше про будову Всесвіту.
На початку 50-х років він вирішує зробити телескоп, використовуючи невелику ахроматичну лінзу. Однак 37-кратна труба виявилася занадто слабкою для спостереження найбільш віддалених небесних тіл. У 1956 році йому захотілося розширити свої можливості в спогляданні Всесвіту. Він використав 30-см корабельний  ілюмінатор, що лежав на кухонному столі у його товариша і використовувався як підставка для каструль. За допомогою книги Елліна Томпсона "Виготовлення вашого власного телескопа" незабаром цей корабельний ілюмінатор перетворився на перше астрономічне дзеркало Джона.

Коли вперше цей телескоп був наведений на Місяць, Джон був глибоко вражений побаченим видовищем. Його перші слова були: "Це повинен побачити кожен". Він негайно сформулював для себе свій головний життєвий принцип на майбутні 40 років: "Якщо у тебе є телескоп, поділися нею з тими людьми, у яких його немає". Саме з того самого дня почався довгий шлях Джона, як популяризатора науки.

Незважаючи на суворість монастирського життя, Добсон почав робити телескопи для інших. Не маючи коштів на придбання матеріалів, він намагався використовувати для виготовлення телескопів все, що потрапляло під руку - від котушок для намотування садових поливальних шлангів до викинутих обрізків фанери і дерева. Як заготовки для дзеркал використовувалися навіть денця від розбитих скляних глечиків! Для виготовлення абразивів він незалежно розробив метод сепарування піску - точно такий же, який запропонував колись Вільям Гершель. Саме в таких умовах і народжувалися головні ідеї Джона Добсона.
Зроблені ним телескопи регулярно виносилися за територію монастиря, і величезна кількість людей з усієї округи - дорослі і діти - приходили спостерігати в них небесні об'єкти.
 Багато з відвідувачів під враженням побаченого самі втягувалися в будівництво своїх власних телескопів. Якщо Джон бачив, що хтось із дітей, заглянувши в телескоп, виявляв після цього особливий інтерес, він пропонував його батькам взяти телескоп на місяць додому і знову ж таки абсолютно безкоштовно.

Поступово діяльність Джона розширювалася. На той час він виготовив уже п'ятнадцять 30-см і два 45-см телескопа. Тим не менш, він повинен був приховувати це від абата, який вважав неможливим поєднання чернечого статусу з частою відсутністю і нічною активністю. Зрештою, Джон був поставлений перед вибором: або відмовитися від виготовлення телескопів, якщо він хоче залишитися в монастирі, або покинути свою обитель. Він безумовно хотів залишитися, але в 1967 році все ж був вигнаний, а його телескоп за розпорядженням абата був викинутий в Сан-Францисську затоку - це була трагічна ніч для аматорської астрономії.

За підтримки своїх численних знайомих він почав виставляти саморобні телескопи в багатьох людних місцях Сан-Франциско. Багато тисяч перехожих абсолютно безкоштовно - і це один з основних принципів, що збереглися донині - могли спостерігати в ці телескопи і отримувати докладні коментарі про побачене.
Вважати Добсона тільки телескопобудівником, тротуарним астрономом або філософом невірно. Він - унікальна суміш всіх цих речей. "Причина, по якій я допомагаю людям будувати телескопи,  - змусити їх бачити. Адже якщо люди не бачать Всесвіту, вони не будуть дивуватися її красі, а якщо вони не дивуються цьому, значить вони мертві. Телескопи для мене - не самоціль, а лише засіб пробудити в людях почуття подиву".

Учасники астроклубів України на зустрічі з Дж. Добсоном в 2006 р.

Подякували

3 :ds40a, gordon2903, AYN

[SIDEROCRATOR]

525 років тому 16 вересня 1491 р (за іншими даними 1494 р) народився Франческо Мавроліко (Φραγκίσκος Μαυρολύκος, лат. Franciscus Maurolycus,  1491/94 - 1575) - італійський математик, оптик, фізик і астроном грецького походження.

Франческо Мавроліко походив із грецької сім'ї яка емігрувала до Сицилії після взяття Константинополя і падіння останніх твердинь Східної римської імперії. Його батько, колишній візантійський лікар, сам викладав своєму синові природничі науки, астрономію і грецьку мову. У віці 27 років Мавроліко став католицьким священиком і зайняв посаду завідувача монетним двором.

З безлічі написаних ним творів велика частина не з'явилася у друці і потім загинула. У розпорядженні сучасної науки знаходяться тільки списки назв цих творів (у книзі «Maurolyci cosmographia», Венеція, 1543), а після смерті автора - в збірнику під назвою «Maurolyci opuscula mathematica» (Венеція, 1575). З цих списків ми дізнаємося, що предметами науково-літературних робіт Мавроліко були: математичні науки, астрономія, гномоніка, фізика, метеорологія, хронологія, історія, міфологія, філософія, богослов'я, історія церкви, поезія, граматика і музика.

Популярність в науці, придбана Мавроліко, доставила йому широкі зв'язки в світі знаменитостей тієї епохи, а його великі і різнобічні відомості відкрили перед ним широке поле практичної діяльності. Він керував будівництвом укріплень рідного міста, давав корисні поради в державних справах віце-королю Сицилії Іоанну де Вега, займав кафедру математики в Мессіні.

Видатне для свого часу значення мали роботи Мавроліко в області геометрії і механіки. За них автор отримав від сучасників назву «другого Архімеда». Роботи ці складалися головним чином в перекладі творів грецьких математиків і в коментуванні і доповнення деяких з них.

Надрукований в 1558 р і тепер дуже рідкісний збірник перекладів Мавроліко містить в собі «Сферику» Феодосія, «Сферику» Менелая, книгу Автоліка «Про рух сфер», книгу Феодосія "Про населені землі" і «Феномени» Евкліда; крім того, в ньому знаходиться і самостійна робота автора, присвячена кулі. Двома найважливішими перекладами Мавроліко були переклад «Конічних перетинів» Аполлонія, надрукований в 1654 р і переклад творів Архімеда, виданий в Палермо в 1685 р

Мавроліко був першим з європейських математиків, які прийшли до ідеї про можливість відновлення деяких з втрачених творів математичної літератури Стародавньої Греції. Його головною спробою в цьому напрямку було відновлення втрачених в грецькому оригіналі 5, 6 і 7-й книг конічних перетинів Аполлонія, яка, втім, не була вдалою, що і виявилося з знайденого пізніше арабського перекладу перших 7 книг твори Аполлонія. Ця спроба все-таки не позбавлена ​​інтересу, особливо в тій своїй частині, яка присвячена найбільшим і найменшим величинам в їх додатку до конічних перетинів.

З самостійних робіт Мавроліко в галузі математичних наук заслуговують уваги зроблені ним в 1548 року і потім надруковані при перекладі творів Архімеда визначення центрів ваги піраміди, конуса і параболоїда обертання.

В астрономії йому належать, крім кількох творів з космографії: роботи з теорії і руху світил, трактат про вживані в його час астрономічні інструменти з приєднанням їх історії, новий метод вимірювання Землі, викликаний згодом із забуття Пікаром при його вимірі дуги меридіана, і кілька досить цінних спостережень, до числа яких, може бути, слід віднести також і приписуване Мавроліко деякими письменниками найперше спостереження Нової зорі в сузір'ї Кассіопеї 1572 р.

У метеорології звертають на себе увагу спостереження, зроблені Мавроліко головним чином над температурою і викладені у втраченому нині творі: «Compendium judiciariае ... exclusis superstitionibus», яке автор призначав для хліборобів, лікарів, моряків і солдатів.

У його книзі «De luminе et umbra»  містяться: не зовсім вдала спроба пояснення веселки, а також дослідження з теорії зору, пояснення дії окулярів, роботи з вивчення лінз, опуклих і увігнутих дзеркал і взагалі пояснення головних явищ Катоптрики і діоптрики. Крім того, в цій же книзі викладені цікаві спостереження над променевою теплотою і по фотометрії і опису каустичних кривих.

Розділ з книги Мавроліко з поясненням ходу променів в увігнутих та випуклих лінзах

Подякували

1 :Edward

[Edward]

Розділ з книги Мавроліко з поясненням ходу променів в увігнутих та випуклих лінзах

...Мавролік - відкривач градієнтних лінз
На той час, що не натурфілософ, то своя окрема оптична теорія! Таке все плутане...

[SIDEROCRATOR]

Розділ з книги Мавроліко з поясненням ходу променів в увігнутих та випуклих лінзах

...Мавролік - відкривач градієнтних лінз
На той час, що не натурфілософ, то своя окрема оптична теорія! Таке все плутане...

Кожен тоді був лінзознавцем

[SIDEROCRATOR]

180 років тому В ніч з 23 на 24 версня 1846 р. було відкрито планету Нептун

фрагмент зоряної карти Карла Бремікера, з положенням Нептуна на 23-24 вересня 1846 р.

23 вересня 1846 астроном берлінської обсерваторії Йоганн Галле одержав лист від Урбена Левер'є з проханням здійснити пошуки зауранової планети за обчисленими ним координатами. Ґалле відразу ж перемовися з директором обсерваторії Йоганном Францем Енке, який санкціонував роботу з телескопом. Під час розмови був присутній студент-практикант Генріх д'Арре, який попросився до Ґалле помічником. Помітити серед зірок видимий планетний диск, розміром близько 3”, як передбачав Левер'є, не вдавалося, ймовірно, через використання окуляра з недостатнім збільшенням (для огляду широкої ділянки неба). Виявити планету можна було за видимим переміщенням її відносно зірок, але це потребувало б тривалих повторних спостережень. Тоді д'Арре запропонував порівнювати положення небесних світил, що спостерігаються, з картою зоряного атласу, складеною Карлом Бремікером, яка нещодавно була видана Берлінською Академією наук. Незабаром Ґалле виявив світлу точку, яку д'Арре на карті не знайшов, її позиція відрізнялась від передбаченої Левер'є приблизно на один градус. Ґалле і д'Арре негайно сповістили Енке, який як раз відзначав своє 55-річчя. Наступної ночі спільно з Енке вони провели повторні спостереження і переконалися, що світило пересунулося в точній відповідності з прогнозом Левер'є. Цього разу вдалося навіть виміряти діаметр диска, який склав 2,6 кутової секунди. Так було відкрито планету, названу згодом Нептуном.

Подякували

1 :Brahman

[Edward]

Планета, положення якої ви вказали, справді існує.
 Лист Галле - Левер'є, 25 вересня 1846 р.
Коротко і ясно...
Доречі, відкриття було зроблено у другий 9 дюймовий рефрактор спроектований Йозефом фон Фраунгофером. Він встиг закінчити оптику  і більшу частину механіки для цього телескопа. Зібрали цей інструмент вже після його смерті.
Зараз цей красень зберігається в Німецькому Музеї у Мюнхені.
 За ради справедливості:
Адамс дав своє положення в результаті рішення великої системи рівнянь з нев'язками руху Урану(аналітично), а Лєвєрьє дав своє положення на основі прикидочного (майже геометричного) розрахунку. Як пізніше з'ясувалося він в них помилився ... В результаті цього і було відкрито Нептуна...
З тих пір фраза:"Планета була відкрита на кінчику пера" отримала новий зміст.

Подякували

5 :SIDEROCRATOR, ds40a, SP, Chepurny, Антарес

[SIDEROCRATOR]

95 років тому6 жовтня  1931 р. народився Мико́ла Степа́нович Черни́х (1931. - 2004) — український астроном.

Народився в місті Усмані Воронезької області у родині тракториста.
Коли хлопчикові було 10 років, сім'я була евакуйована до Іркутській області — у село Шерагул Тулунського району.
Закінчивши школу, пішов в армію. Після служби, щоб займатися астрономією, в 1954 році поступив в Іркутський педагогічний інститут. На вступних іспитах Микола познайомився з Людмилою — майбутньою дружиною.
В студенстські роки був старостою групи. Із спогадів Миколи Черних:

«   Ті роки були на рідкість багаті різними астрономічними явищами, і кожна така подія була для нас справжнім астрономічним святом: велике протистояння Марса в 1956 році, проходження Меркурія по диску Сонця, сонячні і місячні затемнення, дві яскраві комети — комета Аренда — Роланда весною 1957 р. і комета Мркоса в серпні-вересні 1957 р., запуск перших радянських штучних супутників Землі. Особливо цікаві результати нам вдалося отримати по кометі Мркоса. Ми з Людмилою Іванівною тоді не передбачали, що в майбутньому нам доведеться зустрічатися особисто з першовідкривачем цієї знаменитої комети, видатним чехословацьким астрономом Антоніном Мркосом, приймати його у себе в Криму і бути у нього в гостях».    »
1957 рік був оголошений Міжнародним геофізичним роком (МГР). У всьому світі проводилися комплексні дослідження в області геофізики і астрономії. Студенти Микола і Людмила Черних два літні сезони вели в Іркутську програму спостережень сріблястих хмар.

У 1958 році, ще на 4-му курсі, Микола Черних приступив до праці під керівництвом в лабораторії часу Льва Миколайовича Надєєва. Незабаром туди ж прийняли Людмилу.

Із спогадів Миколи Степановича:

«   У трудовій книжці, яка на мене була заведена, в графі «Професія» було зроблено запис: “астроном“. Щоб стати справжнім астрономом, мені треба було багато вчитися, але в лабораторії часу так називалася неофіційно посада — астроном-спостерігач. Спочатку я вів спостереження на пасажному інструменті за програмою визначення точного часу, а потім Лев Миколайович доручив мені встановлення і освоєння нового астрометричного інструменту — астролябії Данжона, отриманій за планом участі лабораторії в МГГ. Під керівництвом Надєєва я брав участь в установці і освоєнні нового приладу, розробці методики роботи з ним і складанні програми спостережень    »
У 1961 році за порадою викладача Каверіна Микола вступив до аспіратнури у Інститут теоретичної астрономії в Ленінграді. У 1963 році при організації спостережень малих планет у Кримській астрофізичній обсерваторії на посаду спостерігача порекомендували молодого астронома Черних. Він відразу ж підключився до спостережень автоматичної місячної станції «Луна-4».

Працюючи завідуючим лабораторії з дослідження малих планет Кримської астрофізичної обсерваторії АН СРСР, учений розробив оригінальну методику спостереження за малими планетами (астероїдами). Подружжя Черних — рекордсмени за кількістю відкритих небесних тіл. Микола Степанович виявив 537 малих планет і дві періодичні комети, Людмила Іванівна по числу відкритих малих планет займає друге місце у світі серед жінок-астрономів — 268.

Працював у Кримській астрофізичній обсерваторії з 1963 року. Спеціалізувався на астрометрії й динаміці малих тіл Сонячної системи.

Відкрив декілька комет, у тому числі періодичні комети 74P/Смирнової — Черних і 101P/Черних.

Також відкрив багато астероїдов, включаючи 2867 Штейнс та астероїд групи «троянців» 2207 Антенор.

Працював зі своєю дружиною Людмилою Іванівною Черних, яка один з відкритих нею астероїдів назвала на його честь 6619 Коля. Астероїд 2325 Черних, відкритий Л. Мркосом (Чехія), був названий на честь подружжя Черних.

Подякували

1 :Edward

[SIDEROCRATOR]

180 років тому 10 жавтня 1846 р. було відкрито Тритон (найбільший супутник планети Нептун)

Це історичне відкриття відбулося всього через 17 днів після відкриття самого Нептуна німецьким астрономом Йоганном Галле. Коли відомий вчений Джон Гершель дізнався про виявлення нової планети, він написав листа Ласселлу із пропозицією пошукати навколо неї супутники. Ласселл скористався своїм потужним 61-сантиметровим телескопом і вже за 8 днів спостережень зафіксував Тритон.

Супутник назвали на честь бога моря Тритона з давньогрецької міфології (сина Посейдона/Нептуна). Назву запропонував Каміль Фламмаріон у 1880 році, але офіційно вона закріпилася лише в середині XX століття. До цього його називали просто «супутником Нептуна».
Ласселл згодом помітив, що Тритон рухається унікальною ретроградною орбітою — тобто обертається в напрямку, протилежному до обертання самого Нептуна. Це єдиний великий супутник у Сонячній системі з такою особливістю.
Через аномальну орбіту вчені вважають, що Тритон не утворився разом із планетою, а є захопленим об'єктом із Поясу Койпера (своєрідним «родичем» Плутона).

Подякували

1 :ds40a

[SIDEROCRATOR]

250років тому13 жовтня 1776 р. Народився Пітер Барлоу (Peter Barlow 1776-1862) англійський фізик та оптик, який увійшов в історію як творець Лінзи Барлоу.

Барлоу народився в Норвічі. Освіту отримав самостійно. В 1801 році у віці двадцяти п'яти років його було призначено викладачем математики в Королівське військове училище у Вулічі (південно-східний Лондон). На цій посаді Барлоу працював до 1847 року.

Наукові роботи відносяться до магнетизму, електромагнетизму, оптики. Підготував математичні таблиці квадратів та кубів, квадратних і кубічних коренів, обернених величин всіх цілих чисел до 12500 («таблиці Барлоу»). Вивчав досконалі числа. Досліджував земний магнетизм, вивчав вплив заліза на покази корабельного компаса і запропонував метод його коригування. Провів піонерські дослідження опору металів, дерева, каменю, цементу. Він зробив значний внесок у створення «Encyclopaedia Metropolitana».

Барлоу отримав багато нагород від британських і зарубіжних наукових співтовариств. Його основні роботи:

«Елементарні дослідження з теорії чисел» (англ. An Elementary Investigation of the Theory of Numbers) (1811);
«Новий математичний і філософський словник» (англ. A New Mathematical and Philosophical Dictionary) (1814);
«Нові математичні таблиці» (англ. New Mathematical Tables) (1814).
Пітер Барлоу також опублікував декілька робіт з теорії міцності матеріалів, а саме «Нарис про міцність і напруження в деревині» (1817) та «Монографію про опір матеріалів».

 Розробляючи у 1827–1832 роках конструкцію телескопа Пітер Барлоу запропонував розташувати перед окуляром розсіювальну лінзу приблизно того ж діаметра, що і лінзи окуляра. Ця лінза зменшує збіжність пучка, завдяки чому зростає еквівалентна фокусна відстань системи «об'єктив — лінза Барлоу».
Спочатку він збудував рідку лінзу, заливши рідкий дисульфід вуглецю між двома дзеркально-полірованими пластинками скла. Його друга лінза (1832) уже являла собою поєднання з двох сортів скла флінт та крон. Об'єктив Барлоу швидко знайшов застосування для збільшення потужності окуляра будь-якого оптичного приладу.

Використання лінзи Барлоу дало низку переваг:

подвоєння числа можливих збільшень без зростання числа окулярів.
простота отримання великих збільшень;
покращення якості зображення на короткофокусних телескопах за рахунок компенсації аберації окуляра;
зростання комфорту спостережень, за рахунок збільшення винесення зіниці в окуляра;
покращення роботи фільтрів, збільшуючи перпендикулярність променів до поверхні фільтра.
(Слід враховувати, що застосування лінзи Барлоу знижує світлосилу телескопа відповідно до її кратності і вносить додаткове (хоч і невелике) світлопоглинання. Тому застосування її для спостереження об'єктів глибокого космосу з низькою поверхневою яскравістю особливого виграшу не дасть).


У 1823 році він став членом Королівського товариства а через два роки отримав медаль Коплі. Член Петербурзької (1826) і Французької (1828) академій наук. У 1832 році його було обрано почесним членом Американської академії мистецтв і наук. Барлоу приділяв багато уваги паровозобудуванню і брав участь у засіданнях залізничних комісій у 1836, 1839, 1842 та 1845 роках.
Його сини Пітер Вільям Барлоу та Вільям Генрі Барлоу стали видатними інженерами-будівельниками XIX століття.