Тема: Спостереження із Orion 100ED (Прочитано 21412 раз)

stadograchey

Та все ок, я хоть увидел разницу между картой засветки и картой огней)

Slava80

1 травня 2017 р. з 21-00 до 23-30
Місце спостережень - Круглик, межа зеленої та синьої зони, відсутня практично локальна засвітка, тільки прикритий кронами дерев єдиний далекий ліхтар трохи заважав, температура +13…-+7 градусів, атмосфера 3 по Антоніаді, під кінець спостережень 4 бали, увесь час був слабкий вітер, який наприкінці спостережень відчутно посилився, засвітка на півночі від столиці. По польовим записам, які я веду у журналі, довго писав цей звіт для форуму )))
Обладнання – Orion 100ED на монтуванні Advanced VX GT, 2 inch Meade dielectric diagonal, шукач 8х50 90 град.; окуляр 1.25” 32mm Celestron plossl, 25mm Vixen NLV, 17 mm та 13mm Baader Hyperion, 12,5mm Celestron Ultima, 9mm WA Arsenal, Sigeta 7-21 zoom, 6mm no-name plossl, 6мм TMB II planetary, UO HD Ortho 6mm, ЛБ SW 2x, китайська ЛБ Datyson 5x, зелений місячний фільтр, бінокль Arsenal 7x50.
Почав із Місяцю спостереження. Це був приблизно 5 місячний день. На жаль, трохи спізнився,готуючись до спостережень, адже хотів також провести зйомку Місяця і Юпітера, але вчасно зрозумів, що плани потрібно «згорнути» до реальних масштабів, і між планетно-місячним астрофото та візуалом я обрав останнє. Саме тому пропустив за кілька хвилин до початку спостережень покриття темним боком Місяця яскравої широкої подвійної у Тельці, виносив і встановлював обладнання. Сьогоднішньою метою спостережень Місяця було продивитися в черговий раз частину тих об’єктів, які увійшли до клубного списку «50 об’єктів Місяця» та книги С.Плакси «Любителям астрономии».
! Mare Humboldtianum – близько до зони лібрації крупна темна пляма, була видна повністю. Річчолі пропонував для цього утворення назву Zoroaster. Дивився при різних збільшеннях із різними окулярами, але сильне враження справляє завжди на мене ефект польоту, який виникає при використанні збільшення 200-300х із широким полем зору. Для цього в мене є SW 2x LB, яку я використовую із окулярами 9мм та 6мм. Вони і сьогодні стали основними при спостереженні. На менших збільшеннях використовував зелений фільтр, навіть при 100х очі не витримували яскравості поверхні.
Спостерігав кратери Arnold, Gartner, Endymion, Atlas. Чогось особливого по ним не запам’яталося.
! Messier A (№4 списку-50 нашого клубу) із своїм «кометним» хвостом – справді цікавий об’єкт, один із небагатьох випадків, коли назву дали доречно для деталі нашого супутника.
Hercules (№6) із внутрішнім кратером та рельєфною стінкою надовго прикував мою увагу.
Franklin вже був далеко від термінатора і виглядав досить плоским, без своїх цікавих деталей.
Posidonus (№8) порадував деталями на дні, практично все, що відображено на моєму давньому фото із цього звіту http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=40837.msg542537#msg542537 , я побачив очима.
Le Monnier виглядав як об’ємна темна затока у Mare Serenitatis.
! Dorsa Smirnov (входить у №9) завжди виглядає захоплююче, по-зміїному звиваючись поблизу термінатора.
Порівняно невеликий кратер Toricelli нестандартної для кратера форми, насправді подвійний із Toricelli R одразу привертає до себе увагу.
Якось пройшов повз історичний кратер Armstrong – названий на честь американського астронавта. Але не скажу, що він являє собою дуже цікавий об’єкт для спостерігача.
Красиво виглядали із різкими тінями гори на південь від кратера Moltke (гуру та жителі Місяця, підкажіть їх назву, в районі кратера Hypatia?)
Arago частково виник із тіні, Rosse із високими стінками дуже рельєфно виділявся на своєму фоні.
Cyrillus+Theophillus були якраз на термінаторі, більша частина вже на освітленому боці.
Після півторагодинних спостережень нашого супутника перейшов до основної програми – подвійних. Для швидкого пошуку я використовував для більшості з них Goto по кодам SAO (я збирався фотографувати, як вже писав вище, тому вирішив не змінювати монтування), хоча практично всі сьогоднішні подвійні можна знайти і без комп’ютерного наведення. Характеристики наведені по останнім даним WDS із сайту http://stelledoppie.goaction.it
! alpha Lyn (AB= STT571, 3.29+8.83m, 222.2”; BC=STF 1342, 8.83+11.10m, 16.6”) при 100х та 150х із 9мм Arsenal та 6мм UO відповідно спостерігав практично таку ж картинку, як тут https://bestdoubles.files.wordpress.com/2015/05/alpha-lynx-40-lyn.png
STF1333, SAO 613876.63+6.69m, 1,8”роздивився тільки із 5x LB + 6mm UO при 500х, при інших комбінаціях окулярів і ЛБ розділити було складно.
!! 38 Lyn – складна багатокомпонентна система, детальніше про неї тут http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=43135 Віддалені компоненти цієї системи надто слабкі для мого обладнання і були на рівні глюку (яскравий Місяць неподалік!), тому спостерігав STF 1334 AB (3,92+6,09m, 2,5”), із 5x LB + 6mm UO досягнув розділення, яке періодично «зникало», усе ж таки більше 2 з.в. різниці. Дуже красива і складна пара! Хоча в stelledoppie написано not separable, є не тільки мої свідчення, що усе ж таки система зараз розділяється: https://bestdoubles.wordpress.com/2015/05/29/a-stellar-stroll-through-southern-lynx-part-2-38-lyn-%cf%83-1338-and-10-uma http://www.perezmedia.net/beltofvenus/archives/000827.html
ще про цю цікаву зірку можна прочитати тут http://stars.astro.illinois.edu/sow/38lyn.html
тут https://www.universeguide.com/star/38lyncis
тут http://www.carbonar.es/s33/Olimpiada-2002/Lyncis-38.html
і тут https://www.cloudynights.com/articles/cat/articles/observing-skills/spring-double-star-tour-r1349
Ще одне «непримітне» сузір’я – Leo Minor, також містить чимало цікавинок для спостерігача подвійних.
!! 7LMi, HJ 1166, (AB: 5,97+9,66m, 61,3”; AC: 5.97+11.58m, 95,9”) спостерігав із 6mmта 13mm окулярами. Геометрично дуже красиві позиційні кути, компоненти розташовані у формі трикутника, це на мою думку найкрасивіша кратна система цього сузір’я. Із 6мм окуляром TMB II при 150х я побачив приблизно таку картинку: https://bestdoubles.files.wordpress.com/2015/04/7-lmi.png
11 LMi (HU 1128) другий компонент дуже слабкий: 4,8+12.5m, 6,45” тому при 100х із 6mm просто красива жовта зірка із «сусідом» близько 10 з.в. на відстані 3-4 мінути. Так як при спостереженнях я як правило не позначаю яскравість компонентів, а інколи і розділення між ними, то спершу у блокнот записав, що пара розділилася.
42LMi (S 612) AB 5.34+7.78m, 196.2”дуже живописна різнокольорова (A1V та K2) широка пара із 17mm та 25mm окулярами, хороший кандидат для спостережень у бінокль. “Є і третій компонент 8.31m, позначена ця пара як ARN3 із розділенням 424.6”, але цей компонент такого ж білого кольору та ще й досить далеко.
! STF 1374 AB (SAO 61629) - ще одна окраса цього невеликого сузір’я. У шукач найзахідніша в «дузі» із кількох зірок 5-7 з.в. на межі із сузір’ям Рисі. 7.28+8.65m, 2.81”. Із 6mm ортоскопіком UO, та із 2x LB + 6mm plossl (150х і 300х відповідно) чудово розділяється. Із 13мм окуляром із широким кутом зору не розділяється упевнено (хоча є враження, що там не одна зірка), але красиво виглядає на наповненому слабкішими зірками фоні.
Від левеняти переходимо до «дорослого» лева.
! Знаменита gamma Leo, Альгієба, STF 1424 має 4 доступних мені візуальних компоненти ABCD: AB (3.7+4.7m, 4.7”), AC (2.37+9.64m, 336”), AD (2.37+10.62m, 371”). Всіх компонентів нараховують шість: http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=46768 Із 6mm окуляром при 150х спостерігав два найвідоміших компонента AB. Одна із найкрасивіших пар на весняно-літньому небі.
Дуже красива широка пара alpha Leo STFB 6, AB 1.4+8.7m, 175.7”, має ще два компоненти слабкіші 12 з.в., які виділити краще фотографічно. Із 17mm окуляром упевнено виділяється компонент B, для спостережень із біноклем дуже красивий і не зовсім простий об’єкт, я так вважаю.
tau Leo STFA 19 (5.05+7.47m, 88.1”) вразила красивим поєднанням кольорів, особливо на середніх збільшеннях, суб’єктивно – жовтий та блакитно-зелений. Система має 5 компонентів http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=50837 але інші або віддалені або надто неяскраві.
! 83 Leo поруч із попередньою системою, в одному полі зору 17мм окуляра. STF 1540 AB 6.55+7.5m, 28.3”; третій компонент відчутно далі і в очі не кидається AC 6.55+11.13m, 203.3”. Красива широка пара жовтого кольору, із 25мм та 17мм окуляром виглядає виразно, ще один кандидат для спостережень із біноклем.
! 54 Leo STF 1487 (4.48+6.3m, 6.7”), красива пара білих зірок, при різних збільшеннях спостерігав довго, із 17mm, 12,5mm окулярами, найкраще враження із 6mm UO.
88 Leo STF 1547 AB 6.33+9.14m, 15.36”. Із 17mm окуляром легко розділилася, красива завдяки різниці яскравостей пара.
93 Leo – широка пара із слабким другим компонентом: STFB 7 AB 4.59+ 9.03m, 77”, спостерігав із 32мм окуляром, також чудова пара для спостережень із біноклем.
! 49 Leo = STF 1450 5.8+7.9m, 2.1” складна пара, розділилася упевнено із 2x LB + 6mm plossl (300х) другий компонент слабкий, але видимий.
3 Leo несподівано опинилася за гілками найближчого дерева (я спостерігаю в себе на подвір’ї у саду) і була поза зоною спостережень.
По iota Leo – результат негативний, не розділилася, під кінець спостережень видимість дещо погіршилася, стало вітряно. STF 1536, 4,06+6,71m, 2.13”, проте я розраховував зафіксувати хоча б видиму видовженість чи й розділення.
Стало прохолодно і вітряно, тому на завершення глянув при малих збільшеннях із 32 та 25 мм окулярами Юпітер, зараз в нього цікава конфігурація галілеєвих супутників, вони всі розміщені ламаною лінією з одного боку від планети.
Із цих спостережень найбільше запам’яталися 38 Lyn, zeta та 54 Leo, а також 49 Leo. Схоже, зараз проясніло, хмарність зникла, і сьогодні я продовжуватиму свою програму по подвійним. Всім безхмарного неба!

stadograchey

А как ты планируешь какие объекты и когда наблюдать?

Slava80

2 травня 2017р., 21-30 … 23-30
Місце спостережень - Круглик, межа зеленої та синьої зони, температура +13…+7 градусів, атмосфера 2-3 по Антоніаді, безвітряно, засвітка на півночі від столиці, Місяць у першій чверті давав виразні тіні.
Кілька слів щодо підготовки і планування спостережень. Основним об’єктом у моїх звітах є подвійні зірки. Це не тому, що засвітка не дозволяє більше нічого побачити, просто вважаю їх красивими і недооціненими в нас. Для планування спостережень у Cartes du Ciel я завантажую каталог WDS, скріншот вже наводив тут http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=40837.msg551958#msg551958 Для перевірки параметрів систем я не покладаюся на дані каталогу в програмі, а перевіряю їх на сайті із останніми актуальними даними http://stelledoppie.goaction.it Часто буває так, що яскравість компонентів і їх розділення сильно відрізняються навіть якщо між вимірюваннями пройшло 5-10 років. У польових умовах використовую інколи Celestron Sky Portal – безкоштовну програмку на Андроїд на основі SlySafari5. Спеціальних пошукових карт як правило не готую, обмежуюся рисунками із контурами сузір’я чи його частини і опорних зірок у блокноті, інколи використовую атлас подвійних Тошимі Такі (Taki’s double star atlas). Специфіка мого розташування така, що особливості рельєфу і близьке розташування лісу (фактично, я знаходжуся майже в лісі…) не дозволяють споглядати горизонт із жодного боку і поле зору відносно обмежене, якщо ще й згадати, що на півночі столиця світить вогнями. Залишаються зеніт, південь вище 25-35 градусів над горизонтом, частина південного сходу та добре відкритий південний захід. На північному заході вже ліхтар і будинки, турбуленція і т.д. Тому за програмами-планетаріями Cartes du Ciel, Stellarium 0.90, C2A я підбираю у період моїх спостережень (як правило, вечір після настання сутінків і до півночі) ті об’єкти, які вже пройшли меридіан на півдні або розташовані високо на сході над кронами дерев, і складаю план спостережень на поточний місяць-два. Так як я проводжу такі спостереження вже далеко не перший рік, то на рік вже основа програми є на кожен місяць. Звісно, вношу постійно доповнення. У звітах своїх спостережень я часто посилаюся на сайти інших спостерігачів подвійних, в них справді є чому повчитися.
До цього повідомлення я прикріпив файли із каталогом подвійних В.Струве, а також каталог красивих потрійних, які знайшов на cloudynights колись і додав фільтри в Excel.
Обладнання – Orion 100ED на монтуванні Advanced VX GT, 2 inch Meade dielectric diagonal, шукач 8х50 90 град.; окуляр 1.25” 32mm Celestron plossl, 25mm Vixen NLV, 17 mm та 13mm Baader Hyperion, 12,5mm Celestron Ultima, 9mm WA Arsenal, Sigeta 7-21 zoom, 6mm no-name plossl, 6мм TMB II planetary, UO HD Ortho 6mm, ЛБ SW 2x, китайська ЛБ Datyson 5x.
zeta Uma, Mizar, має 8 відомих і видимих компонентів http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=56796 Сьогодні спостерігав компоненти ABC, вартий уваги також компонент D, ще цікаво буде якось із 8-дюймовим ШК поглянути на компоненти Ca, Cb.
alpha Leo, Regulus, STFB 6, AB 1.4+8.7m, 175.7”, спостерігав із 32мм окуляром, широка красива пара, дивився її також учора.
beta Leo, Denebola, BU 604 AD 2.14+8.49m, 236.5” спостерігав із 32мм окуляром. Тут є ще багато компонентів, тому повернуся сюди незабаром з 8-дюймовим ШК http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=51906
alpha CVn, Cor Caroli, = STF 1692 AB 2.85+5.52m, 19.3”. Легко розділяється вже при 28Х із 32мм окуляром. Прекрасна пара білих зірок при спостереженні у бінокль.
19 Lyn = STF 1062 AB, 5.76+6.71m, 15” легко розділилася із 32мм окуляром, можливо буде також цікавою при спостереженні із біноклем. Є також компоненти AD 5.76+7.57m, 215.3”; BC 6.71+12.76m, 74.1”. Компонент D я явно бачив в полі окуляру, але не зміг його пов’язати із подвійною, він був досить далеко.
! Castor красива кратна система, STF 1110, AB 1.93+2.97m, 5.1”; AC 1.93+9.83m, 70.1”; AD 1.93+10.07m, 181.9”; BC 2.97+9.83m, 70.1; CD 9.83+10.07m, 155.6”. Чотири компоненти спостерігав із 13мм та із 6мм окуляром. Про цю систему рекомендую почитати тут bestdoubles.wordpress.com/2010/12/08/castor-three-steps-to-take-you-from-aw-to-awe/
!! iota Leo розділилася сьогодні завдяки кращій атмосфері, я так вважаю. Упевнено спостерігався другий тісний компонент іншого кольору при 300х із 2x LB+6mm UO, при збільшеннях 360x, 500x, 750x із комбінацією 5xLB та окулярів 12,5, +9mm, + 6mm plossl, + 6mm UO, для контролю проглянув при вимкненому веденні, слабкий компонент був там, де йому і належало бути. Якщо такі збільшення (3,6D, 5D, 7,5D) completely crazy при спостереженні туманних об’єктів, то для кратних систем це нормальна ситуація, цікаво описано це у книзі Поля Куто, яка є в російськомовному варіанті в мережі.
! 53 Uma, Alula Australis, STF 1523 AB 4.33+ 4.8m, 1.85” розділилася при 150х та 300х із 6mm та 2xLB+6mm окуляром. Красива тісна пара.
62 Uma – STT 575 AB 5.79+9.75m, 46.4” добре розділилася із 9mm окуляром при 100х. Є ще пара Aa, Ab BNU3, 5.73+6.70m, розділення зараз менше 0,1” http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=51554
!! 57 Uma виглядала просто приголомшливо разом із оточенням, аж 7 видимих компонентів системи! STF 1543 AB 5.35+10.67m, 5.5”; AC 5.36+12.12m, 221.5”; AD 5.36+7.73m, 343.7”; AG 5.36+12.29m, 329.2”; DE 7.73+10.43m, 99”; DF 7.73+11.56m, 129.5”; EF 10.43+11.56m, 43.9”. Спостерігав у 13mm, 9mm, 6mm окуляри, але найвиразніше компоненти AB EF виглядали при спостереженні із 12.5mm окуляром.
! Яскрава 23 Uma розділилася із 25мм та 17mm окулярами (36x, 53x). STF 1351 AB 3.65+9.19m, 22.9”. Дуже красива пара за рахунок різниці яскравостей компонентів! Цікаво, хтось спостерігав її у бінокль?

gordon2903

Як завжди, щиро вдячний за гарні звіти, особливо за опис 53 57 Uma

.
Дещо здивувала відсутність кольорів в Cor Caroli.

Slava80

6 травня, 2-45…4-00
Обладнання – Orion 100/900 ED на монтуванні DeepSky EQ4 із ручним веденням, 2 inch Meade dielectric diagonal, шукач 8х50 90 град.; окуляр 1.25” 32mm Celestron plossl, 13mm Baader Hyperion, 9mm WA Arsenal, Sigeta, UO HD Ortho 6mm, ЛБ SW 2x, бінокль Arsenal 7x50.
Місце спостережень – за Чабанами на південь, оранжева зона, середня локальна засвітка, температура +5…+ 10 градусів, атмосфера 2 по Антоніаді, безвітряно, велика засвітка на півночі від столиці, Місяць у першій чверті заходив уже. Спасибі Віталію (Gordon2903) за запрошення, була тепла дружня атмосфера і вдалося подивитися і показати цікаві об’єкти. Приїхав на 2-40 із розрахунком поглянути на небі із хорошим оглядом до горизонту на сході на ета-Аквариди. Правда, заважала поставленій задачі не стільки димка десь до 30 градусів у цьому районі, скільки відсутність самих метеорів. Одразу скажу, що я особисто за весь час побачив тільки один спорадичний повільний яскравий метеор в районі на схід від альфи Лебедя близько 3-30. Але небо дозволило побачити інші об’єкти, і так як записів на місці не вів, написав цей звіт поки спогади свіжі.
У бінокль Arsenal 7x50 прекрасно виглядав район гами Лебедя та красиві різнокольорові широкі пари: омікрони Cyg - 30 Cyg, омеги Cyg!
Подивилися на кратер Копернік через Ньютон 150/750 exez’a із моїм 6мм ортоскопіком, Місяць вже був низько на заході, але чіткість картинки була хорошою.
Ізар упевнено розділився із цим же окуляром, красива тісна подвійна.
Розпакував і встановив свій рефрактор. Поглянули через нього на інші подвійні:
Епсілони 1-2 Ліри розрізнялися як подвійні вже із 13мм окуляром при 69х, звичайно, при 100х та 150х розділення було чітким і упевненим, також поставив комбінацію 2х ЛБ+6мм, але на монтуванні без ведення це було не надто комфортно.
У Лебеді крім Альбірео є й інша подвійна із гарними кольорами, це дельта Лебедя, STF 2579 AB (2.89+6.27m, 2.74”) а точніше потрійна (компонент С 12 з.в., 62,6”) і складна кратна система, запам’яталася надовго. Спостерігали при 150х, 200х та 300х. Колір головного компонента світло-блакитний, для мене майже білий (?), другого – фіолетовий для Віталіка, для мене скоріше лиловий. Про неї гарно написано тут https://bestdoubles.wordpress.com/2010/06/28/the-saga-of-delta-cygni/ і тут цікаво https://www.cloudynights.com/topic/463360-delta-cygni/ «теххарактеристики» тут stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=83229
фото тут http://panther-observatory.com/gallery/deepsky/doubles/media/Delta_Cygni.jpg
на світлому вже зовсім небі близько 4-00 «загубився» слабкий компонент 9 з.в. 23 Uma (я описував її у своєму попередньому звіті).
Венера зійшла і близько біля горизонту її серп так переливався кольорами, що нагадував веселку навіть при 28х із 32мм окуляром. Сатурн в Стрільці вразив контрастністю, на 100х а особливо 150х із ортоскопіком було видно ділення Кассіні і два кільця, супутник (Титан?), а Віталік, якщо я правильно запам’ятав, навіть розрізнив якісь неоднорідності на поверхні планети.
Небо вже зовсім посвітліло, ще поглянули на Венеру при зовсім світлому небі, коли вона піднялася вище, і на цьому мої спостереження закінчилися.
Всім дякую за вдалий виїзд та вітаю із міжнародним днем астрономії! Чистого неба!

Slava80

20 травня з 22-00 до 23-30
Обладнання – Orion 100ED на монтуванні Celestron Advanced VX GT, 2 inch Meade dielectric diagonal, шукач 8х50 90 град.; окуляр 1.25” 32mm Celestron plossl, 17mm та 13mm Baader Hyperion, 9mm WA Arsenal, UO HD Ortho 6mm, SW 2x LB.
Місце спостережень - Круглик, межа зеленої та синьої зони, майже відсутня локальна засвітка, температура +15…+8 градусів, атмосфера 3-4 по Антоніаді, безвітряно, засвітка на півночі від столиці.
Переходжу поступово від більшої кількості об’єктів до меншої за одне спостереження, приділяючи більше часу кожному із пунктів програми.
! Epsilon Boo (Ізар) – перевіряю по ньому стан атмосфери для тісних подвійних, розділився із 9мм при 100х. STF 1877 AB 2,58+4.81m, 2,9”. Супутник скоріше блакитний, ніж салатовий. Також є компонент С 12,58 m 175,5”.
beta Leo, Denebola, BU 604 AD 2.14+8.49m, 236.5” складна кратна система, я вже згадував її раніше, 2 травня, а сьогодні спостерігав із 32мм та 17мм окулярами. Красива широка пара із слабким компонентом.
О 22-26 навівся на Юпітер. На поверхні планети була добре помітна окрім інших деталей у поясах тінь супутника у північній частині посередині, тому зафіксував час, було нескладно визначити, що це тінь від Ганімеда. Спостерігав майже півгодини при 150х, 200х, 300х. Найкраща якість зображення була при 2D – 200x. Пізніше повертався до Юпітера, проте верхівки дерев заважали роздивитися деталі на поверхні.
35 Sex STF 1466 6,23+7,13m, 6,8” симпатична жовто-оранжева пара поблизу «живота» Лева, легко розділилася при середніх збільшеннях до 100х. Є ще третій компонент 8,1 з.в. на відстані 333,8”.
gamma Vir Porrima STF 1670 AB 3,48+3,53m, 2,41”. Спостерігав при 150х та 200х. Складна і цікава кратна система, її актуальний опис тут http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=54650 Із видимих хоч і далеких компонентів варто звернути увагу на E та F.
! 59 Leo = Bu598 4,99+12,6m, 40”. Бічним зором усе ж таки помітний слабкий компонент при 69х із 13мм Гіперіоном, при інших збільшеннях він упевнено не визначався. У WDS http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=49224 написано not separable, обов’язково потрібно повернутися сюди ще, у тому числі із моїм 8-дюймовим ШК. Приділив цьому об’єкту багато часу, проте слабкий компонент знаходиться на межі виявлення мого рефрактора. Дуже мало інформації про цей об’єкт у мережі, саме через опис цього об'єкта я трохи затримався із своїм звітом про спостереження.
65 Leo 5,65+9,72m, 2,7” – результат розділення негативний, хоча «щось» там є, але упевнено визначити дуже складно, велика різниця яскравостей. Також планую спробувати із більшою апертурою, проте шансів як я розумію мало. У WDS як і по 59 Leo записано not separable http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=49636
По сімейним обставинам на цьому спостереження закінчив.
Є великий перелік складних для візуального спостереження кратних систем. Прийнято вважати, що компоненти залежно від розділення і різниці яскравостей можна визначити візуально, якщо розділення більше ніж емпіричний вираз
120/D*(1+0,2*(m1-m2)^2),
де D – апертура у мм; m1 та m2 – величини компонентів.
Не пам’ятаю, хто автор цієї формули, проте саме її я використовую, щоб приблизно оцінити можливість розділення компонентів.
Нехай мої (і не лише мої) спостереження і не заперечують цю залежність у принципі, а скоріше підтверджують, проте за сприятливих умов можна наблизитися до цієї умовної межі, а інколи і перейти через неї.

15 травня з 21-30 до 23-15.
Обладнання – Celestron SCT C8 XLT на монтуванні Celestron Advanced VX GT, 2 inch Meade dielectric diagonal, шукач 8х50 90 град.; окуляр 1.25” 32mm Celestron plossl, 17mm Baader Hyperion, 12.5 mm Celestron ultima (старої серії, Japan), 9mm WA Arsenal, UO HD Ortho 6mm, жовтий, зелений, червоний 25 та блакитний 80А фільтри.
Місце спостережень - Круглик, межа зеленої та синьої зони, майже відсутня локальна засвітка, температура +10…+5 градусів, атмосфера 4 по Антоніаді, безвітряно, засвітка на півночі від столиці, комари.
Alpha CVn, Cor Caroli спостерігав із 32мм та 17мм окулярами (63,5x та 120x). STF 1692 AB 2,85+5,52m, 19,3". Потрібно сказати, що із розділенням проблем звісно не існує, але у мене складні взаємовідносини із кольорами цієї пари, часто сприймається колір обох компонентів як біло-блакитний, іноді – як біло-блакитний і зеленувато-жовтий. Про них пишуть у англомовній літературі "flushed white" and "pale lilac”. Загалом, колір дуже суб’єктивна категорія, та ще й залежить від умов спостереження (атмосфера, висота над горизонтом, обладнання, збільшення, …) і стану спостерігача.
Сьогодні моїм головним маршрутом було сузір’я Волосся Вероніки, причому ті, хто читав мої попередні звіти, навряд чи здивуються, що і тут є зосередився на кратних системах.
Насамперед, у шукач 8х50 як у бінокль прекрасно виглядає скупчення Melotte 111. Враження значно скромніші, якщо розглянути його у телескоп із невеликим полем зору навіть при середніх збільшеннях, хоча тут можна помітити кілька вартих уваги об’єктів каталогу WDS, серед них для мене це насамперед STFA 21, STF 1639, SHJ 143. Проте особливих вражень від них я не отримав всупереч моїм очікуванням, і записів якось теж не зробив, повернуся до них пізніше.
! alpha Com Diadem із 9mm окуляром (226x) на відстані приблизно 7 мінут – красива червона зірка приблизно 8 з.в. (8, 26m по CdC), але мою увагу привернула зірка приблизно 11 з.в. на відстані трохи більше мінути, яку нескладно було зафіксувати бічним зором. Це був компонент С кратної системи STF 1728 AB,C 4,43+11,45m, 84,8”. У WDS вказано not separable. Компоненти AB віддаляються зараз, і у 2018-2019рр. між ними буде понад 0,5”, що дає хороші шанси на розділення із апертурою 250мм і більше. Найсприятливішим для спостереження був 2009рік, коли розділення складало 0,635” http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?menu=29&iddoppia=56072
25 Com – красива зірка насичено червоного кольору, тип K 5 III. Спостерігав із32мм та 9мм окулярами.
!! 24 Com STF 1657, 5,11+6,33m, 20,1” Із невеликими збільшеннями (32, 17, 12.5мм окуляри, це 63,5x, 119.5x, 162,6x відповідно) приголомшливий контраст кольорів! Жовто-помаранчевий та блакитний, ця пара подібна до Альбірео і складає гідну конкуренцію. Гарно описано тут https://bestdoubles.wordpress.com/2012/06/27/24-comae-berenices-easy-split-with-any-scope-but-bigger-sure-helps-colors/

Цікавою 24 Com може бути для спостережень із біноклем завдяки достатньому розділенню компонентів, так само як і для телескопів з малою апертурою. Наполегливо рекомендую всім!
32 Com із32мм, 12.5мм окулярами (64x, 163x) - широка різнокольорова пара, оранжево-червона та біло-блакитна зорі: STFA 23 AB, 6,5m+6,99m, 195,9”. Третій компонент 8,95 з.в. знаходиться на відстані понад 15 мінут. Цікаво, що такі віддалені зорі між собою фізично пов’язані. Джон Ненсон також дивується цьому і дає відповідь тут https://bestdoubles.wordpress.com/2014/05/27/untangling-the-knots-in-bernices-hair-32-com-%cf%83-1685-and-%cf%83-1686/.
Близько 23-00 спостерігав Юпітер із червоним, синім 80А, зеленим та жовтим фільтрами із 12.5мм, 9мм та 6мм окулярами. Я перевірив по calsky.com – дійсно, із 6мм ортоскопіком помітна дуже добре темна пляма у північній півкулі та «завихрення» у екваторіальному південному поясі, особливо із фільтром 80А. GRS знаходилося, схоже, близько до краю планети і було малопомітним на час спостережень.

Slava80

22 травня 22-45…1-10
Обладнання – Orion 100/900 ED на монтуванні Celestron Advanced VX GT, 2 inch Meade dielectric diagonal, шукач 8х50 90 град.; окуляр 1.25” 32mm Celestron plossl, 17mm та 13mm Baader Hyperion, 9mm WA Arsenal, UO HD Ortho 6mm, ЛБ SW 2x.
Місце спостережень – за Чабанами на південь, мала локальна засвітка, температура +7…+ 10 градусів, атмосфера 2 по Антоніаді, безвітряно, засвітка на півночі від населеного пункту і столиці, після повернення додому о 2-00 швидко накидав короткі нотатки того, що спостерігав у свій інструмент, адже окремі враження від виїзду забуваються так швидко.
Jupiter при 200х виглядав чудово, GRS на ньому було світлого цегляного кольору, окремі деталі у поясах.
!! delta Crv Algorab – відома кольорова подвійна, у дійсності 5-компонентна система http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=54065 чомусь вказано not separable, схоже, це стосується слабких компонентів. Доступними є компоненти SHJ 145AB 2,95+8,47m, 24,6”. При 100х та 150х дуже красива пара із кольорами компонентів білим та рожево-лиловим.
! beta Sco Akrab – складна 5-кратна система, виділилися компоненти AC 2,59+4,52m, 15,4”, у каталозі подвійних В.Гершеля вона знаходиться під найменуванням H 3 7.
Alpha Sco Antares знаходився низько, десь 15 градусів над видимим горизонтом, красиво переливався усіма кольорами. У апертуру понад 200мм можна спробувати ідентифікувати компонент B 5,4m, розділення на 2014 рік складало 2,59”.
! M4 – красиве кулясте скупчення, прекрасно виглядало із 13мм Гіперіоном при 69x, не зважаючи на близькість до горизонту та рівень засвітки. Про цей об’єкт гарно написано тут https://books.google.com.ua/books?id=x2VuBAAAQBAJ&printsec=frontcover&dq=Messier+objects&hl=en&sa=X&redir_esc=y#v=onepage&q=M%204&f=false
alpha Lib – красива різнокольорова широка подвійна, SHJ 186 AB: 2,74+5,19m, 231,1”. При 69х та 100х виразний контраст кольорів – суб’єктивно жовта і біла чи навіть біло-блакитна.
!! mu Lib BU106 AB 5,61+6.62m, 1,95” розділилася із переконливим проміжком між компонентами при 300х, дуже красива пара. Із більшими апертурами можна побачити також компонент E: BU106 AE 5,61+12,6m, 27”.
iota Lib H 6 44 AB широка подвійна із красивим поєднанням кольорів, 4,53+10,87m, 57,8”, легко спостерігалася вже із найменшими збільшеннями. Вона цікава для мене ще й тим, що другий компонент має тісного сусіда BU618 BC 10,87+11,40m, 2,4”. Цього разу розділити їх не вдалося.
Дякую Віталіку Gordon і Паші за можливість подивитися цікаві об’єкти у їхні інструменти, передаю report challenge Віталіку

Чебуратор

Цитата: Slava80 від 23 Травня 2017, 14:47:26

Alpha Sco Antares знаходився низько, десь 15 градусів над видимим горизонтом, красиво переливався усіма кольорами. У апертуру понад 200мм можна спробувати ідентифікувати компонент B 5,4m, розділення на 2014 рік складало 2,59”.

Боюся що ні... принаймні не в наших широтах. Ми його супутник влітку 2009-го в Криму в остапенківський 315-мм ньютон єлє-єлє роздивилися...

Slava80

Цитата: Чебуратор від 25 Травня 2017, 21:52:25

Цитата: Slava80 від 23 Травня 2017, 14:47:26
Alpha Sco Antares знаходився низько, десь 15 градусів над видимим горизонтом, красиво переливався усіма кольорами. У апертуру понад 200мм можна спробувати ідентифікувати компонент B 5,4m, розділення на 2014 рік складало 2,59”.
Боюся що ні... принаймні не в наших широтах. Ми його супутник влітку 2009-го в Криму в остапенківський 315-мм ньютон єлє-єлє роздивилися...

Практичний досвід звісно краще, але я ґрунтувався на розрахунках.
Якщо взяти до уваги дані калькулятору http://www.brayebrookobservatory.org/BrayObsWebSite/HOMEPAGE/forum/UnequalDoublesCalculator.html, то шанси існують для 150мм і більше (m1 0,96, m2 5,4, дані по WDS за 2014 рік, розрахункове розділення на 2017 рік 2,581" http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=66437 ). Для 200мм апертури шанси відповідно до даних калькулятора є. Проте це якось надто оптимістично. Якщо я не розібрався у їхній формулі, виправте.
По формулі 120/D*(1+0,2*(m1-m2)^2), яку я наводив у своєму пості за 21 травня, є шанси для апертури 250мм і більше. Це число як я підозрюю ближче до реалій.
При нагоді спробую із своїм 8-дюймовим ШК, тим більше що негативний результат також буде важливим.
Звісно, коли ще й об'єкт 15-20 градусів над горизонтом, то тут інші складнощі і хіба фотографічно зафіксую...
Update.
"I split Antares last year with my 130mm triplet. It was very low, between 2 houses in fact, but the split was clear and very nice"
https://stargazerslounge.com/topic/292939-zeta-bo%C3%B6tis/#comment-3208495

Slava80

27 травня з 22-13 до 0-45

Обладнання – Celestron SCT C8 XLT на монтуванні Celestron Advanced VX GT, 2 inch Meade dielectric diagonal, шукач 8х50 90 град.; окуляр 2” 50mm GSO, окуляри 1.25”: 32mm Celestron plossl, 25mm Vixen NLV, 17mm Baader Hyperion, 12,5 mm Celestron ultima старої серії, 9mm WA Arsenal, UO HD Ortho 6mm, ЛБ SW 2x, ЛБ Datyson 5x.
Місце спостережень - Круглик, +17… + 14, майже відсутня локальна засвітка, атмосфера 4, пізніше 2 по Антоніаді, засвітка на півночі від столиці. Спочатку небо було перекрите хмарами на 90%, але з 23-00 очистилося повністю. У проміжках між хмарами спершу дивився те, що можна було побачити, але потім був щедро нагороджений відмінною атмосферою.
24 Com одна із найкрасивіших кольорових пар на весняному небі. При малих збільшеннях із 32 мм та 25 мм прекрасний контраст кольорів. Вже описував її у звіті спостережень за 15 травня. STF 1657, 5,11+6,33m, 20,1”.
35 Com слабкий компонент C на значній віддалі із 9мм окуляром. Компонент В не розрізнявся впевнено, але дифракційні кільця явно його містили. STF 1687 AB 5.15+7.08, 1.2”, AC 5.15+9.76, 28.5”.
Dubhe BU1077 AB 2.02+4.95, розділення у 2013р. було 0,8”, зараз розрахунково по WDS 0.772”. Виділити легко можна компоненти AC 2.02+7.19, 380.6”. По компонентам AB довго вдивлявся у дифракційну картинку при різних збільшеннях від 226x (9mm, дифракційні кільця малі і ледве помітні) до 677x (3,3D, 2xLB+6mm UO) та 1563x (7,7D, 5xLB+ 6mm). Однозначно сказати складно, що я побачив, а що мені здалося. Зробив замальовку, а по закінченні спостережень перевірив позиційний кут theta по WDS, і у моїй картинці годі було визначити де слабкий компонент. Вважаю, що ця спроба була неуспішною. Загалом, окрім малого розділення та різниці яскравостей, свою роль зіграв і нестабільний стан атмосфери. У цей момент зоряне небо почало прояснюватися, хмари швидко пішли на схід, і я перейшов до основної програми.
gamma Vir Porrima STF 1670 AB 3.48+3.53m, 2.41”. У цій красивій кратній системі нараховують 6 видимих компонентів, з яких варто також звернути увагу на DEF. Зараз пара AB легка для середніх апертур, і розділення зростатиме, у 2020р. воно складе2.93”. У 2001-2010рр. розділити цю пару було складним завданням. Одна із найбільш динамічних пар серед яскравих кратних зірок, її орбіту можна подивитися тут http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=54650
zeta Her STF 2084, 2.95+5.4m, 1.25”. Це справжній виклик для апертур до 250мм, насамперед через різницю яскравостей. У той же час, при розгляданні дифракційної картини вже при 3,3D вдалося виділити слабкий компонент. Замальовка із вказаним напрямком зміщення зображення при вимкненому веденні та порівняння із даними позиційного кута по WDS підтвердили мої висновки: пара розділилася при 677х із 2хЛБ+ 6мм ортоскопіком. Розділення зростатиме до 2025р., і в 2020р. становитиме 1,5”. витратив на цей об’єкт основну частину часу спостереження, красиво. http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=67135

У сузір’ї Геркулеса чимало красивих кратних систем: apha, delta, kappa, rho, 95, 100 Her, … Проте у моїх умовах це скоріше літнє сузір’я, і я до нього повернуся у червні та липні.
У Північній короні знайшов із GoTo красиву тісну подвійну SAO 83756 STF1932 AB 7.32+7.41m, 1,62”. Вона легко розділилася із 6мм ортоскопіком, компоненти майже однакової яскравості, колір можна визначити як світло-жовтий. Розділення її скорочується: у 2025р. буде 1.601”, у 2030р. 1.579” http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=62338
О 23-40 відірвався ненадовго від окуляра, у цей час яскравий (близько 3 з.в.) жовтуватий метеор перетнув сузір’я CrB у напрямку Арктура.
Знайшов усе ж таки в себе на подвір’ї місце, де видно північну частину сузір’я Sco, навіть Антарес при положенні менше 20 градусів над горизонтом крізь крони дерев проглядає.
Із технічних та сімейних причин довелося закінчити спостереження раніше запланованого, але я знав, що і у неділю мене чекає зоряне небо.
28 травня з 23-00 до 1-30
Обладнання – Celestron SCT C8 XLT на монтуванні Celestron Advanced VX GT, 2 inch Meade dielectric diagonal, шукач 8х50 90 град.; окуляр 2” 50mm GSO, окуляри 1.25”: 32mm Celestron plossl, 25mm Vixen NLV, 17mm Baader Hyperion, 12,5 mm Celestron ultima старої серії, 9mm WA Arsenal, UO HD Ortho 6mm, ЛБ SW 2x, фільтри SkyGlow, Deepsky UHC, Deepsky O III.
Місце спостережень - Круглик, +18… +16, майже відсутня локальна засвітка, атмосфера 2-3 по Антоніаді, засвітка на півночі від столиці.
Перед заходом Сонця красивий серпик Місяця, просто милувався неозброєним оком.
Сьогодні вирішив поєднати спостереження кратних зірок із іншими об’єктами діп-скай.
zeta UMa STF 1744 AB 2.23+3.88, 14.4”, AC 2.23+4.01, 706.9”, SMR4 AD 2.23+7.62, 493.5”. Є також 6 (!) значно віддалених компонентів, детальна інформація тут http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=56796 Міцар радує спостерігачів усіх апертур, із 32мм та 25мм окулярами (63.5х, 81x) розділення між компонентами AB було широким і виразним.
! sigma2 UMa, STF 1306, AB 4.87+8.85, 4.47", AC 4.87+10.32, 197.8”. Красива пара різної яскравості, третій компонент на віддалі, головна зірка жовтого кольору.
! Туманність Сова, M97, дивився без фільтрів, із фільтром skyglow, із UHC (видно найкраще), із OIII, використовував різні збільшення, основні окуляри були 32мм, 25мм, 17мм, 12.5мм. Як не дивився (більшість часу присвятив цій туманності, заодно майже година темнової адаптації для наступних тьмяних об’єктів), але «очей» сови не видно, кутовий розмір туманності доволі великий, є натяки на неоднорідність, кольору не зафіксував, потрібна більша апертура і темніше небо.
Поруч красива галактика M108 , із 25мм та 17мм окулярами бічним зором на порівняно світлому у мене північно-західному небі помітна витягнута форма.
Яскрава галактика M94 у сузір’ї CVn, при 120х із 17мм окуляром добре помітне яскраве ядро прямим зором, нагадує кулясте скупчення.
Знаменита галактика M51 із 32мм окуляром нагадує мені не вихор, а скоріше знак запитання, зовнішній рукав більшої галактики практично не видно.
! M3 прекрасне кулясте скупчення при 120х із 17мм та при 226х із 9мм окуляром показало розділення скупчення на зорі близько до центру, суб’єктивно трохи жовтуватий відтінок, порівняно із M15 чи М5, що підтверджується і в інших описах, це скупчення - гідний конкурент М 13.
! 15 та 17 CVn дуже красиве поєднання широкої та тісної пари! STFA 24 AB 5,95+6,26, 275,6”.
2 CVn, STF 1622 5.86+8,71,11,6”. Широка пара, спостерігав із 25мм окуляром.
Спостерігав Сатурн у проміжках між деревами неозброєним оком із іншої точки на подвір’ї, ставити телескоп у нове місце не захотів після 1-00.

Slava80

3 червня з 22-00 до 0-30
Обладнання – Celestron SCT C8 XLT на монтуванні Celestron Advanced VX GT, 2 inch Meade dielectric diagonal, шукач 8х50 90 град.; окуляри 1.25” 17mm Baader Hyperion, червоний фільтр №25.
Місце спостережень – Круглик, +18… +16, майже відсутня локальна засвітка, атмосфера 3-4 по Антоніаді, засвітка на півночі від столиці.
Мета – покриття Місяцем подвійної зірки Порріми (gamma Vir)
Про цю подію можна прочитати, наприклад, тут https://astronomynow.com/2017/06/02/see-the-moon-hide-double-star-porrima-then-get-close-to-jupiter-on-3-4-june/
Спершу планував знімати на камеру QHY, але стан атмосфери та оптики виявився не таким, як я очікував.
Навівся на gamma Vir поблизу темного краю диску Місяця о 22-00, у телескоп навіть на світлому небі її було просто знайти, зараз ця пара відносно широка,2,41”, я її нещодавно описував (спостереження за 27 травня).
Для боротьби з росою я використовую саморобний пристрій-бленду – накручений на трубу і закріплений туристичний килимок. Проте поки я його монтував, усе ж таки лінза ШК покрилася парою, атмосфера в той день була не надто сприятлива. За той час, що я ходив за феном і продував телескоп, Порріма встигла сховатися за Місяцем! Довелося чекати появи її о 23-38 з освітленого боку поблизу Mare Crisium. На цей раз я підготувався, і з широким полем 17мм Гіперіона з червоним фільтром (від яскравості Місяця із зеленим фільтром навіть боліли очі) навівся на область появи зірки з-за диску Місяця. І от миттєво з’явилися обидва компоненти, практично одночасно. На жаль, мій годинник показував час із розбіжністю близько 20 секунд, тому на наступні такі спостереження я користуватимусь інтернет-часом.

6 червня з 22-30 до 0-30
Обладнання – Orion100ED на монтуванні Celestron Advanced VX GT, 2 inch Meade dielectric diagonal, шукач 8х50 90 град.; окуляри 1.25”: 32mm Celestron plossl, 25mm Vixen NLV, 17mm Baader Hyperion, 12,5 mm Celestron ultima старої серії, 9mm WA Arsenal, UO HD Ortho 6mm, ЛБ SW 2x.
Місце спостережень - Круглик, +18… +16, і хоча майже відсутня локальна засвітка, Місяць вже піднімався і сліпив усе навколо, атмосфера нестабільна, 3-4 по Антоніаді, засвітка на півночі від столиці. Спочатку небо було перекрите хмарами на 99%, але з 23-00 очистилося на південному заході. У проміжках між хмарами спершу дивився те, що можна було побачити, але більшу частину часу просто чекав прояснення.
Юпітер при висоті над горизонтом майже 30 градусів дуже сильно турбулив, краї диску танцювали. За таких умов максимальним збільшення було 150х, навіть при 200х картинка вже відчутно втрачала чіткість, хоч при хороших умовах спостереження 200-300х – основні збільшення по цій планеті у мене.
Далі у проміжках між хмарами блукав в околицях альфи та бети Великої Ведмедиці, там є кілька цікавих подвійних (stf 1559, 1544, 1520, 1495, 1462, stt 233, 235, lds 2863), але хмари постійно рухалися і перекривали об’єкти, на які я щойно навівся.
Нарешті, після 23-00 небо проясніло в сузір’ях Діви та Волосся Вероніки.
! 24 Com STF 1657, 5,11+6,33m, 20,1”. Жовто-помаранчевий та блакитний (салатовий?), широка красива пара, одна із моїх улюблених.
! 35 Com STF 1687 AB 5.15+7.08, 1.2”, AC 5.15+9.76, 28.5”. Слабкий другий компонент 1,2” сьогодні виділити не вдалося. Загалом, це завдання посильне для мого рефрактора, але за умов, близьких до ідеальних.
! 2 Com SAO 82123 6,18+7,48m, 3,7”, красива неширока пара дещо різної яскравості, без проблем розділилася із 9мм, а потім із 12,5 мм.
12 Com SAO 82273, широка кратна система, складна через різницю яскравостей компонентів SHJ 143 AB 4,86+11,8m, 36,7”, AC 4,86+8,90m, 59”. Є також відносно далекий компонент D, видимий в мою апертуру 10,10m, 213.1” (ARN6), проте під час спостережень я про нього не знав і тому не звернув увагу, він мав бути в полі зору. http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=53661
15 gamma Com – красива оранжево-червона зірка. Вона також подвійна, але зафіксувати можна з великою апертурою чи фотографічно: SMR 58 4,4+12m, 16,1”.
17 Com – широка пара STFA 21 AB 5.23+6,64m, 144,9”. Є багато слабкіших компонентів на значній віддалі http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=54015
! 39 Com COU 11 6.1+8.75m, 1,8” дуже красива тісна пара різної яскравості, із 300х виразно розділилася. Для певності зробив рисунок із вказанням руху поля зору при вимкненому веденні. Позиційний кут у WDS складає 314 градусів і збігся із тим, який я спостерігав і замалював.
STF 1685 SAO100307 7.31+7.78m, 15,8” широка світло-жовта пара, нічого особливого.
M53 кулясте скупчення 5 класу виглядало дуже слабким, тьмяним, адже неподалік сяяв Місяць. Із 17мм та 12,5мм окулярами спостерігав як туманний клубок, на зірки практично не розділився.
Ізар – «контрольний» об’єкт, але також знаменита красива пара із кольоровим контрастом. STF 1877 AB 2,58+4.81m, 2,9”. Багато хто бачить слабкий компонент не блакитним, а салатовим, і я не виняток.

Slava80

9 червня з 22-30 до 0-30
Обладнання – Orion100ED на монтуванні Celestron Advanced VX GT, 2 inch Meade dielectric diagonal, шукач 8х50 90 град.; окуляри 1.25”: 32mm Celestron plossl, 25mm Vixen NLV, 17mm та 13mm Baader Hyperion, 12,5 mm Celestron ultima старої серії, 9mm WA Arsenal, UO HD Ortho 6mm, ЛБ SW 2x, LB Datyson 5x.
Місце спостережень - Круглик, +17… +11, майже відсутня локальна засвітка, Місяць поступово піднімався над горизонтом і хоча був низько у кронах дерев на південному сході, але вже сліпив усе навколо, відносно стабільна атмосфера, 2-3 по Антоніаді, засвітка на півночі від столиці. За таких диких умов засвітки клубний прилад SQM показував о 23-30 близько 19 mag/arcsec2, і неозброєним оком дійсно можна було побачити зорі хіба що 4,9–5,2 з.в. (по 60 Vir 4,75m, 16 Vir 4,95m, 32 Vir 5,2m, а 95 Leo 5,5m було майже непомітно, на межі).
Юпітер був низько над горизонтом, прямо над кронами дерев, але сяйво від Місяця настільки заважало продовженню спостережень у сузір’ях Волосся Вероніки та Діви (див. попередні звіти), що довелося перейти до плану «Б» по подвійним на західну чи навіть північно-західну частину неба, адже у Великій Ведмедиці в моєму списку на спостереження включено близько 40 кратних систем.
zeta UMa Mizar STF 1744. AB 2.23+3.88, 14.4”, AC 2.23+4.01, 706.9”, SMR4 AD 2.23+7.62, 493.5”. Якщо порівнювати із моїми спостереженнями у 8-дюймовий ШК від 28 травня , то результати подібні: сьогодні у 100ED із 25мм окуляром (36x) чотири компоненти виділилися без проблем. Втім, це нескладна задача і для середньої кратності бінокля.
omicron UMa = SAO 14573 BU 1067 AC 3.44+10.99m, 141,1”, AD 3.44+11.44, 163,9” досить красива широка потрійна, найбільше сподобалась із 9мм WA окуляром при 100х, основний компонент – жовтого кольору. Також WDS повідомляє, що є близький і слабкий компонент B 15,3m, 7,1”.
sigma2 UMa = SAO 14788/69, STF 1306, AB 4.87+8.85, 4.37”, AC 4.87+10.32, 197.8”. Другий компонент дався не одразу, перебрав майже усі доступні окуляри, і при 300х із 2х ЛБ та 6мм ортоскопіком він був видимий невпевнено, велика різниця яскравостей, потребує додаткових спостережень при кращих умовах. А от із 8-дюймовим ШК я без проблем виділив його 28 травня.
upsilon UMa = SAO 27401 = STT 521, 3,8+11,3, 12,1” виникли труднощі при ідентифікації другого компонента, упевнено виділити не вдалося, мій рисунок при 150х із 6мм ортоскопіком за розташуванням слабкої зірки по позиційному куту майже на 30 градусів відрізняється від даних каталогу WDS. Варто повторити за сприятливіших умов.
78 UMa = SAO 28601 = BU 1082, 5,03+7,88, 0,8” (+SAO28604 7,7m і 9m - оптична пара) при 300х та 500х помітна видовженість середини дифракційної картинки, і за малюнком, який я зробив, позиційний кут +- 15…20 градусів відповідає розрахунковому у WDS на 2017рік (123,5 проти 100-110 у мене), але засмучує те, що розділення скорочується до 0,73”, тому не виключаю, що це просто збіг.

Потребує додаткових спостережень із різними апертурами.
! HU 1136 UMa SAO 15710, 6,57+10,24m, 1.9” (як завжди, наводжу тут останні дані WDS по http://stelledoppie.goaction.it ). Упевнене розділення при 200х та 300х, а при 150х у 6мм ортоскопік ледве можна розрізнити тісний слабкий компонент. Замальовка підтвердила розташування слабкого компонента за позиційним кутом. Цей об’єкт цікавий тим, що входить до Haas binary star observing project із позначкою need reports. Моє спостереження не унікальне, адже усі три існуючі у списку спостереження із апертурою 101мм були позитивними. Детальніше тут http://www.billboublitz.com/Haas_Project/reports/hu1136_uma.html Сам список зірок у них цікавий, і я їх включив до своїх планів на спостереження, буду висвітлювати тут в звітах і писати авторам проекту.
Через кілька днів Місяць сходитиме пізніше, і за сприятливої погоди я зможу повернутися до спостережень у Діві, Волоссі Вероніки та Волопасі. Далі буде. Усім безхмарного неба.

slava3500

Цитата: Slava80 від 29 Травня 2017, 16:31:23

! Туманність Сова, M97, дивився без фільтрів, із фільтром skyglow, із UHC (видно найкраще), із OIII, використовував різні збільшення, основні окуляри були 32мм, 25мм, 17мм, 12.5мм. Як не дивився (більшість часу присвятив цій туманності, заодно майже година темнової адаптації для наступних тьмяних об’єктів), але «очей» сови не видно, кутовий розмір туманності доволі великий, є натяки на неоднорідність, кольору не зафіксував, потрібна більша апертура і темніше небо.

Ну это Вы зря, мне 20 лет удавалось ЧЕТКО зафиксировать "глаз" Совы в "Мицар" с балкона на окраине миллионного города.

slava3500

Цитата: Slava80 від 29 Травня 2017, 16:31:23

Знаменита галактика M51 із 32мм окуляром нагадує мені не вихор, а скоріше знак запитання, зовнішній рукав більшої галактики практично не видно.

А что раньше он когда-нибудь был различим уверенно ?

slava3500

Цитата: Slava80 від 29 Травня 2017, 16:31:23

! M3 прекрасне кулясте скупчення при 120х із 17мм та при 226х із 9мм окуляром показало розділення скупчення на зорі близько до центру, суб’єктивно трохи жовтуватий відтінок, порівняно із M15 чи М5, що підтверджується і в інших описах, це скупчення - гідний конкурент М 13.

Не согласен. Мне М22 и М4 в 110мм нравятся больше.

Slava80

19 червня з 22-30 до 2-00
Обладнання – ШК Celestron C8 XLT на монтуванні Celestron Advanced VX GT, 2 inch Meade dielectric diagonal, шукачі 6х30 та 8х50 90 град.; окуляри: 2” 50мм, 1.25”: 32mm Celestron plossl, 25mm Vixen NLV, 17mm та 13mm Baader Hyperion, 12,5 mm Celestron ultima старої серії, 9mm WA Arsenal, UO HD 6mm, світлофільтри оранжевий №21 та блакитний 80А.
Місце спостережень – на південь від Чабанів, +23… +18, атмосфера, 2-3 по Антоніаді, безхмарно, після 1-00 невеликі хмари і вітер, засвітка на півночі від столиці. Клубний SQM показував о 23-30 близько 19,0…19,3, а пізніше 19,70…19,84 mag/arcsec2, а неозброєним оком було видно зорі 5,3…5,5 з.в., а Віталік Gordon має гостріший зір і навіть роздивився трикутник 18-19-20 Vul (5,5-5,5-5,9).
Юпітер мав показати GRS, але так ми його і не дочекалися, красива картинка поясів при збільшеннях до 250-300х, далі турбуленція та нагріта за день земна поверхня робили свою справу.
Порріма gamma Vir STF 1670 AB 3.48+3.53m, 2.41” сьогоднішній тестовий об’єкт, зазвичай цю функцію виконує pi Aql, але сьогодні для цього потрібно було виконувати перекладення монтування.
! 105 phi Vir STF 1846 AB 4,92+10,02, 5,3” розділилася при 226х із 9мм окуляром та при 156x із 13мм окуляром, головний компонент золотистий.
! 35 Com STF 1687, AB 5,15+7,08, 1,17”; AC 5,15+9,76, 28,5” добра видимість компонентів при 226х, колір жовтуватий.
! Ізар STF 1877 AB 2,58+4.81m, 2,9” легко розділився при 156х (13мм окуляр)та навіть при 119х (17мм), проте кольори виглядали зовсім інакше, ніж у 100мм рефрактор, другий компонент – синюватий, салатового відтінку не помітив (див. мої попередні спостереженні цієї пари).
kappa 2 Boo STF 1821AB, 4,53+6,62, 13,2”, красива пара із різницею кольору.
!! ksi Boo STF 1888, AB 4,76+6,95, 5,56”; AC 4,76+13,83, 69,9”; AD 4,76+11,73, 158,6”; AE 4,76+8,65, 271,5”, ще є компонент F 9,2з.в., але далеко: 337,5”. Дуже красива багатокомпонентна система. Про неї можна почитати тут https://bestdoubles.wordpress.com/2011/07/08/captured-by-color-the-multiple-thrills-of-xi-%ce%be-bootis/ і тут http://stelledoppie.goaction.it/index2.php?iddoppia=61029
zeta 1 CrB STF 1965 4,96+5,91, 6,4” легко ділилася при збільшеннях 60х, красива біло-блакитна пара.
theta Ser STF 2417AB 4,59+4,93, 22,5” красива відносно широка пара білих зірок майже однакової яскравості, на відстані понад 400 секунд є компонент С 6,78 з.в.
А тепер екстрим:
Ser STF 2303 6,62+9,25, 1,6” красива досить тісна пара із контрастом яскравостей, розділилася при 226Х, поруч ще виднілися сусідні слабкі зірки.
!! 44 Boo STF1909 5,2+6,1, 0,84”. Розділення відбулося при 226х із 9мм окуляром, Віталік свідок

! 15 Boo KUI66 5,44+8,43, 0,8” із 6мм ортоскопіком у дифракційній картинці визначився слабкий компонент, на межі!
46 Vir AGC 5 6,18+8,78, 0,7” була вже надто низько після опівночі і не ділилася ніяк.
І головна мета програми виїзду - кулясті скупчення (крім Oph, залишив його на наступний раз, зосередився переважно на крайніх південних для мене об’єктах).
!! M3 – це одне із моїх улюблених скупчень, мені подобається тут найбільше перехід від центру до периферії. Із 13мм окуляром ( із ним спостерігав більшість із наступних об’єктів) прекрасно займало майже усе поле зору. Тут гармонійно на мою думку поєднані ступінь концентрації зірок, яскравість для моєї апертури, та її перехід від центру до периферії. Клас VI по Шеплі-Сойєр.
!! M53+ NGC 5053. У М53 клас V, і хоча воно менш виразне та яскраве, ніж попередні, але безумовно варте уваги, особливо у поєднанні із сусідом NGC 5053 на відстані близько одного градуса. Клас останнього не вказано у Стеларіумі, по якому я готувався на виїзд, візуально його оцінив на X-XI і не помилився, через CdC вранці знайшов XIO-a Ring по Saguaro Astronomy Club Database.
! NGC 5634, клас IV, концентроване, і зовсім поруч (оптично?) із яскравою оранжевою зіркою SAO 139967 (7,95 з.в. K3 III по CdC) дуже сподобалося таке сусідство.
NGC 5466 об’єкт списку Астрополіса № 62, представник класу XII кулястих скупчень, де центр не виділено скільки-небудь істотно порівняно із найближчою периферією за ступенем концентрації зірок, яскравість поверхні середня, з.в. 9,7 і при різних збільшеннях не справило особливого враження, і я би швидше до списку Астрополіса включив попередній об’єкт замість цього, якби не необхідність представити і такий клас скупчень у списку.
! M5 одне із найкрасивіших скупчень у цій частині неба, поруч із багатьма кулястими скупченнями у Змієносці, які дивитимуся іншого разу. Клас V.
! M4 – прекрасне скупчення, було порівняно низько над горизонтом, тому за моїх умов спостереження програло конкуренцію М3. Клас IX, малої конденсації до центру, але яскраве, десь за півтора градуси від Антаресу. “Сentral bar structure” як пише SAC, не роздивився. Віталік був зайнятий планетарками в цей момент, тому не став відволікати.
Поруч менш ніж на градус NGC 6144, клас XI малопомітне і неяскраве, центр не виділився зовсім за яскравістю від найближчої периферії, досить однорідне.
!! Розсіянка M11 не випадково потрапила у цей список, адже вона не сильно відрізняється візуально від деяких кулястих скупчень. Красива форма надовго причаровує! Спостерігав її у різний час у різні інструменти і з різними апертурами: біноклі 10х50, 7х50, рефрактори 80мм, 100мм, Ньютони 130 та 200мм, а тепер і ШК 200мм, завжди подобається.
NGC 6712, об’єкт списку Астрополіса № 74, клас IX, якось і не записав по цьому об’єкту нічого, просто відмітка, шкода…
! M22 має клас VII, не вразило мене так як М13 або М3, але без сумніву видатний об’єкт, великий кутовий розмір та яскравий, шкода що відносно низько, проте спробую його спіймати у себе, де висота над рівнем моря менше на 80-90м ніж у Чабанах.
Saturn дивилися при 226х із 9мм окуляром у мій ШК, добре було видно Титан поруч, кільця Сатурна були яскравими, застосував оранжевий фільтр, який дав трохи деталей на полюсі планети у вигляді потемніння, а також трохи знизив яскравість кілець, хоча трьох кілець ми не побачили. Блакитний фільтр 80А дозволив по-іншому подивитися на ці деталі.
! На M55 навів мій телескоп Віталік, воно було майже на верхівках крон дерев. Я навіть не розраховував побачити настільки низький об’єкт (схил. -31 градус), тому не включав його у план спостереження. Скупчення XI класу, найкраще виглядало при малих збільшеннях у ШК із 50мм та 32мм окулярами – 40 та 64х відповідно.
У 8-дюймовий Ньютон Віталіка ще дивилися комету Джонсона, та планетарки: запам’яталися зеленувата черепаха NGC 6210 у Геркулесі, «коробка» NGC 6309 у Змієносці (форма підтверджує назву) та виразний червоний павук NGC 6537 у Стрільці (взагалі, нормальні павукоподібні повинні бути із вісьмома кінцівками

)
Хороший був виїзд, усім безхмарного неба!

PS

Цитата: slava3000 від 10 Червня 2017, 13:29:40

Цитата: Slava80 від 29 Травня 2017, 16:31:23

! Туманність Сова, M97, дивився без фільтрів, із фільтром skyglow, із UHC (видно найкраще), із OIII, використовував різні збільшення, основні окуляри були 32мм, 25мм, 17мм, 12.5мм. Як не дивився (більшість часу присвятив цій туманності, заодно майже година темнової адаптації для наступних тьмяних об’єктів), але «очей» сови не видно, кутовий розмір туманності доволі великий, є натяки на неоднорідність, кольору не зафіксував, потрібна більша апертура і темніше небо.

Ну это Вы зря, мне 20 лет удавалось ЧЕТКО зафиксировать "глаз" Совы в "Мицар" с балкона на окраине миллионного города.

Розібрався із цим питанням, мені тепер зрозуміло, що неоднорідності і були очима Сови.

slava3500

Цитата: Slava80 від 20 Червня 2017, 15:48:29

! M4 – прекрасне скупчення, було порівняно низько над горизонтом, тому за моїх умов спостереження програло конкуренцію М3. Клас IX, малої конденсації до центру, але яскраве, десь за півтора градуси від Антаресу. “Сentral bar structure” як пише SAC, не роздивився. Віталік був зайнятий планетарками в цей момент, тому не став відволікати.
Поруч менш ніж на градус NGC 6144, клас XI малопомітне і неяскраве, центр не виділився зовсім за яскравістю від найближчої периферії, досить однорідне.

Наверное это моя самая любимая парочка шаровиков, потому как на мелком увеличении умещается в одном поле с Антаресом- одной из самых ярких звезд неба. Другого такого примера на всем звездном небе мне неизвестно.

Чебуратор

Цитата: slava3000 від 10 Червня 2017, 13:42:11

Не согласен. Мне М22 и М4 в 110мм нравятся больше.

Дык за ними лучче на югА ехать, хотя бы на 47-ю широту... в Киеве низковато они...

slava3500

Ой большая разница между 50- й и 47-й широтой

Я кстати сам наблюдаю на 50-й и вполне доволен. Про юга - это ежу понятно, что хорошо бы туда, да с телескопом, но не все могут это реализовать. Я же пишу ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО о том, что с успехом смотрю на своей 50-й широте!
P.S. Вот вчера у себя на выезде наблюдал Ламбду Скорпиона и парочку рассеянок М6 и М7.

Новини:

Автор Тема: Спостереження із Orion 100ED (Прочитано 21412 раз)