Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 96321 раз)

Chepurny · « : 13 Квітня 2018, 15:43:12 »

Розміщуючи новини в даній темі, дотримуйтесь наступних рекомендацій:

1. Публікуйте новини, які ви вважаєте цікавими та актуальними для любителів астрономії.
2. Посилання на джерела новин – обов’язкове (якщо є можливість, вказуйте також оригінальні першоджерела новин). При цитуванні надавайте посилання на текст, звідки взята цитата.
3. Уникайте задовгого «копі-пасту». Проте, дозволяється «копі-паст» (повний або частковий) з іншого надійного ресурсу, якщо розміщений там текст являється вашим власним твором або перекладом.
4. Уникайте створення постів, що мають лише посилання на джерело, хоча б дуже стислий переказ суті новини своїми словами – обов’язковий.
5. Уникайте новин з «жовтої преси» та з сайтів загальних новин. Користуйтесь спеціалізованими ресурсами, які ви вважаєте надійними.
6. Уникайте невичитаних автоматизованих перекладів.

SIDEROCRATOR

Виявлено найстаріший метеоритний кратер на Землі
https://www.sciencedaily.com/releases/2025/03/250306122924.htm?fbclid=IwY2xjawJCGadleHRuA2FlbQIxMAABHUcsIEpcuyR2kJAurC-u1vXZNTnBjMfK3UZqV8VtKIMXTSWnHXyV2U-cDw_aem_lXYLbaszxuP0TTnXwndXqQ
Дослідники Університету Кертіна виявили найстаріший у світі кратер від удару метеорита, який може суттєво змінити наше розуміння походження життя і того, як формувалася наша планета.

Свідчення масштабного метеоритного удару, що стався 3,5 мільярда років тому, вчені знайшли в Західній Австралії. За їхніми оцінками, метеорит врізався в земну поверхню зі швидкістю понад 36 тисяч км/год, утворивши кратер діаметром понад 100 км.

Співавтор дослідження, професор Кріс Кіркленд вважає, що це відкриття проливає нове світло на те, як метеорити формували раннє середовище Землі.

"Якщо знайти більше подібних кратерів, ми зможемо краще пояснити, як могло зародитися життя. Адже ударні кратери створювали середовище, сприятливе для мікроорганізмів, наприклад, гарячі джерела", — сказав професор Кіркленд.

Однак на цьому вплив метеорита не обмежується: величезна кількість енергії від цього зіткнення могла вплинути на формування континентів.

SIDEROCRATOR

Tелескоп SPHEREx надіслав перші знімки.
https://www.nasa.gov/missions/spherex/nasas-spherex-takes-first-images-preps-to-study-millions-of-galaxies/

NASA опублікувала перші знімки, зроблені новою інфрачервоною обсерваторією SPHEREx. Вони підтверджують, що апарат працює як очікувалося і готовий до виконання наукової програми.

SPHEREx був запущений 11 березня. 178-кілограмовий апарат оснащений інфрачервоним телескопом із 20-сантиметровим дзеркалом. Його головною відмінністю від наявного на порядки більшого дзеркала James Webb, є поле огляду. SPHEREx здатний спостерігати ділянку неба, еквівалентну 20 повним Місяцям.
Завдяки цьому SPHEREx зможе визначити точне положення 450 млн галактик у найближчому Всесвіті. На їхній великомасштабний розподіл вплинула подія, що сталася майже 14 млрд років тому і відома як інфляція. У результаті Всесвіт радикально збільшився в розмірах всього за трильйон-трильйонну частку секунди після Великого вибуху.

Але SPHEREx спостерігатиме не тільки далекі галактики. Він також досліджуватиме наш Чумацький Шлях у пошуках прихованих резервуарів замерзлого водяного льоду та інших молекул, таких як вуглекислий газ, які необхідні для життя, як ми його знаємо. На додаток до цього, астрономи розраховують отримати більше інформації про крижані об’єкти, які ховаються на околицях нашої Сонячної системи. Це може пролити світло на питання про те, як вода потрапила на Землю.

Опубліковане NASA зображення, було отримано SPHEREx 27 березня. Воно складається з шести окремих знімків — по одному для кожного детектора апарата. На трьох верхніх знімках показана та сама ділянка неба, що й на трьох нижніх.
Кожен із шести інфрачервоних детекторів SPHEREx може фіксувати 17 унікальних діапазонів довжин хвиль, що загалом дає 102 відтінки в кожній експозиції. Аналізуючи їх, можна визначити склад об’єкта або відстань до галактики. За допомогою цих даних вчені зможуть вивчати найрізноманітніші предмети — від фізики, що керувала Всесвітом менш ніж через секунду після його народження, до походження води в нашій галактиці.

Хоча нові зображення не відкалібровані і ще не готові до використання в наукових цілях, вони дозволяють оцінити можливості SPHEREx. Кожна яскрава цятка — це джерело світла, наприклад, зоря або галактика. Очікується, що кожне зображення міститиме понад 100 000 виявлених джерел. Знімки також показують, що телескоп правильно сфокусований. Фокусування проводиться повністю перед запуском і не може бути скориговане в космосі.

SIDEROCRATOR

Виявлено екзопланету на якій є життя
https://phys.org/news/2025-04-astronomers-strongest-life-planet.html

Використовуючи дані космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST), астрономи під керівництвом Кембриджського університету виявили хімічні сліди диметилсульфіду (DMS) і/або диметилдисульфіду (DMDS) в атмосфері екзопланети K2-18b, яка обертається навколо своєї зірки в зоні проживання.

На Землі DMS і DMDS виробляються мікробами такими як морський фітопланктон. Хоча невідомий хімічний процес може бути джерелом цих молекул в атмосфері K2-18b, результати є найвагомішим доказом того, що життя може існувати на планеті за межами нашої Сонячної системи.

Спостереження досягли рівня статистичної значущості «три сигми», тобто ймовірність того, що вони сталися випадково, становить 0,3%. Щоб досягти прийнятої класифікації для наукових відкриттів , спостереження повинні перетнути поріг п’яти сигм, що означає, що ймовірність того, що вони сталися випадково, буде менше 0,00006%.

Дослідники кажуть, що від 16 до 24 годин подальшого спостереження за допомогою JWST може допомогти їм досягти найважливішої значущості п’яти сигм. Про їхні результати повідомляє The Astrophysical Journal Letters.

Попередні спостереження K2-18b, який у 8,6 разів масивніший і в 2,6 разів більший за Землю, і знаходиться на відстані 124 світлових років від нас у сузір’ї Лева, виявили метан і вуглекислий газ в його атмосфері. Це був перший випадок, коли молекули на основі вуглецю були виявлені в атмосфері екзопланети в зоні проживання.

Ці результати узгоджувалися з прогнозами щодо планети «Хікеан»: придатного для життя світу, вкритого океаном, під багатою на водень атмосферою.

Щоб визначити хімічний склад атмосфери далеких планет, астрономи аналізують світло від батьківської зірки, коли планета проходить транзитом або проходить перед зіркою, як видно із Землі. Під час транзиту K2-18b JWST може виявити падіння яскравості зірок, і крихітна частка зоряного світла проходить через атмосферу планети, перш ніж досягти Землі.

Попередній висновок щодо DMS був зроблений за допомогою інструментів JWST NIRISS (камера ближнього інфрачервоного випромінювання та безщілинний спектрограф) і NIRSpec (спектрограф ближнього інфрачервоного діапазону), які разом охоплюють ближній інфрачервоний (0,8-5 мікрон) діапазон довжин хвиль. Нове незалежне спостереження використовувало JWST MIRI (Mid-Infrared Instrument) у середньому інфрачервоному діапазоні (6-12 мікрон).

SIDEROCRATOR

В Сонячній системі поповнення! Виявлено нового кандидата в карликові планети
https://arxiv.org/abs/2505.15806

Невелика група під керівництвом Сіхао Ченга, Мартіна А. та Хелен Чулцзян, члена Школи природничих наук Інституту перспективних досліджень, виявила надзвичайний транснептуновий об'єкт (TNO), названий 2017 OF201, на краю нашої Сонячної системи.

TNO потенційно достатньо великий, щоб кваліфікуватися як карликова планета, тієї ж категорії, що й набагато більш відомий Плутон. Новий об'єкт є одним із найвіддаленіших видимих об'єктів у нашій Сонячній системі і, що важливо, свідчить про те, що порожня частина космосу, яка, як вважається, існує за Нептуном у поясі Койпера, насправді зовсім не порожня.

Чен зробив відкриття разом із колегами Цзясюань Лі та Еритасом Янгом з Прінстонського університету, використовуючи передові обчислювальні методи для визначення характерного малюнка траєкторії об'єкта на небі. Новий об'єкт був офіційно оголошений Центром малих планет Міжнародного астрономічного союзу 21 травня 2025 року та опублікований у препринті arXiv.

«Афелій об'єкта — найдальша точка на орбіті від Сонця — більш ніж у 1600 разів перевищує орбіту Землі», — пояснює Чен. «Тим часом його перигелій — найближча точка на орбіті до Сонця — у 44,5 рази перевищує орбіту Землі, подібно до орбіти Плутона».

Ця екстремальна орбіта, яка займає у об'єкта приблизно 25 000 років, свідчить про складну історію гравітаційних взаємодій.

Чен і його колеги оцінюють діаметр тіла біля 700 км, що зробить його другим за величиною відомим об'єктом на такій широкій орбіті. Діаметр Плутона, тим часом, становить 2 377 км. Необхідні подальші спостереження, можливо, з використанням радіотелескопів, щоб визначити точний розмір об'єкта.

Чен виявив об'єкт у рамках поточного дослідницького проекту з виявлення TNO та можливих нових планет у зовнішній Сонячній системі. Об'єкт був ідентифікований шляхом точного визначення яскравих плям у базі даних астрономічних зображень від телескопа Віктора М. Бланко та Канадсько-Французького Гавайського телескопа (CFHT) і спроб з'єднати всі можливі групи таких плям, які, здавалося, рухалися по небу так, як це міг би зробити один TNO.
Це відкриття має значні наслідки для нашого розуміння зовнішньої Сонячної системи. Територія за поясом Койпера, де розташований об'єкт, раніше вважалася практично порожньою, але відкриття команди свідчить про те, що це не так.

SIDEROCRATOR

Обсерваторія імені Вери Рубін зробила перші знімки нашої Галактики на найбільшу у світі камеру
https://phys.org/news/2025-06-astronomers-front-row-seats-ultimate.html
Обсерваторія імені Вери Рубін у Чилі зробила перші знімки нічного неба, зафіксувавши Потрійну туманність і туманність Лагуна в сузір’ї Стрільця на відстані 9000 світлових років від Землі. Це перші зображення найбільшої у світі цифрової камери в її десятирічному циклі спостережень за Чумацьким Шляхом і Сонячною системою зокрема. Обсерваторія працюватиме одразу в кількох напрямках, стежачи за загрозами для Землі з боку астероїдів, шукаючи нові тіла Сонячної системи, досліджуючи темну матерію та історію нашої Галактики.

Для вивчення об’єктів Чумацького Шляху камера обсерваторії імені Вери Рубін робитиме знімки кожні 40 секунд протягом 8-12 годин уночі. Такі спостереження проводитимуть щотри дні впродовж наступних 10 років. 3200-мегапіксельна камера розміром 1,65 на три метри та вагою майже три тонни повторно робитиме знімки одних і тих самих ділянок нічного неба, що дозволить відстежувати рух об’єктів Сонячної системи та народження чи смерть зірок за її межами.
За прогнозами астрономів, завдяки обсерваторії імені Вери Рубін вдасться збільшити кількість відомих об’єктів Сонячної системи у 10 разів. Крім того, якщо дев’ята планета справді існує, то обсерваторія допоможе її виявити. За допомогою своєї потужної камери та трьох дзеркал, що збирають світло до неї, обсерваторія зможе зазирнути в глибини космосу на відстань до 1,2 мільйона світлових років, виявляючи об’єкти за межею здатності інших наземних оптичних телескопів.

SIDEROCRATOR

Дослідження показує, що туманність Оріона, Плеяди та Гіади мають спільне походження
https://phys.org/news/2025-07-orion-nebula-pleiades-hyades-common.html

Туманність Оріона, Плеяди та Гіади: результати останніх досліджень показують, що ці відомі зоряні скупчення представляють різні фази життя однієї й тієї ж зоряної системи. Команда астрофізиків з Інституту передових досліджень фундаментальних наук у Зенджані, Іран, та Боннського університету знайшла докази того, що ці три зоряні системи не лише розташовані приблизно в одному регіоні космосу, але й розвивалися однаково. Ці результати нещодавно були опубліковані в Щомісячних повідомленнях Королівського астрономічного товариства.
Скупчення Туманності Оріона (ONC) є однією з наймолодших і найактивніших областей зореутворення в Чумацькому Шляху — їй лише 2,5 мільйона років, а відстань до неї становить близько 1350 світлових років. Воно містить тисячі молодих зірок , оточених залишковою хмарою газу, з якої вони утворилися.

На противагу цьому, Плеяди, мають вік близько 100 мільйонів років, а їхні зірки розсіяні набагато ширше, тоді як Гіади мають вік близько 700 мільйонів років і містять менше зірок, які розсіяні ще ширше.

Використовуючи ці симуляції, які включають точні розрахунки різних сил між зірками, дослідники можуть відстежувати життєвий цикл зоряного скупчення від його раннього формування в середовищі, багатому на газ, до його поступового розширення та старіння, коли воно втрачає газ і зірки у своє оточення. Результати дуже добре узгоджуються з уже спостережуваними характеристиками, такими як розмір, маса та структура скупчення туманності Оріона, Плеяд та Гіад на різних фазах їхнього життя. Це дослідження показує, що цілком правдоподібно, що зоряні скупчення, такі як скупчення туманності Оріона, розвиваються таким чином, що перетворюють їх на системи, подібні до Плеяд, а пізніше на Гіади.

Команда дослідників змоделювала їхній розвиток протягом 800 мільйонів років, починаючи з початкового стану на основі останніх спостережуваних характеристик молодих зоряних скупчень, включаючи їх компактний розмір, високу щільність маси та велику кількість подвійних зірок. Результати показують, що такі скупчення, як скупчення Туманності Оріона, можуть втрачати до 85% своїх зірок, але, тим не менш, зберігати когерентну структуру, подібну до Гіад, після того, як вони пройшли проміжну стадію, подібну до Плеяд.

Цікаво, що всі три ці зоряні скупчення — скупчення Туманності Оріона, Плеяди та Гіади — розташовані в одній області нічного неба. Цей факт давно захоплює астрономів. Дослідницька група підозрює, що це більше, ніж просто збіг обставин, і може бути пов'язано з тим, як формуються та розвиваються зоряні скупчення в галактиці.

Це дослідження не лише проливає більше світла на життєвий цикл зоряних скупчень. Дослідники також продемонстрували, наскільки добре сучасні теоретичні симуляції можна поєднувати з реальними спостереженнями. Воно відкриє нові можливості для розуміння походження інших зоряних скупчень та вдосконалення моделей, які показують, як зірки та пов'язані з ними середовища розвиваються з часом.

SIDEROCRATOR

Підтверджено! Надгігант Бетельгейзе має компаньйона!
https://earthsky.org/space/companion-for-betelgeuse-confirmed-famous-binaries/
Астрономи, які використовують інструмент «Алопеке» на телескопі «Джеміні Норт» на Гаваях, знайшли зорю-компаньйона. 21 липня 2025 року дослідники заявили , що маса компаньйона приблизно в 1,5 рази більша за масу нашого Сонця. Схоже, що це зірка типу А або В передголовної послідовності — гаряча, молода, блакитно-біла зірка, в ядрі якої ще не ініціювалося горіння водню.

Супутник на 6 зоряних величин слабший за Бетельгейзе та обертається поблизу самої Бетельгейзе, в межах розширеної зовнішньої атмосфери надгіганта.

І Бетельгейзе, і її супутник — відносно молоді зірки, яким лише близько 10 мільйонів років. Обидві — масивні зірки, з тих, що швидко спалюють своє паливо. Відповідно до того, що астрономи дізналися про еволюцію зірок, Бетельгейзе спочатку була масивнішою за свого супутника. Ймовірно, вона мала масу приблизно в 15-20 разів більшу за масу Сонця. Бетельгейзе вже витратила водневе паливо в своєму ядрі та еволюціонувала до стадії червоного гіганта. Вона вибухне як наднова колись найближчим часом, будь-коли відтепер до 10 000 років.

Супутник, маса якого лише в 1,5 рази перевищує масу Сонця, схоже, все ще формується. Він недостатньо масивний, щоб колись стати надновою, але, в будь-якому разі, його життя буде обірване Бетельгейзе. І зрештою він може перетворитися на Бетельгейзе.

Кілька астрономів протягом останніх десятиліть припускали існування супутника у Бетельгейзе. І попереднє дослідження минулого року переконливо це підтвердило. Але тепер нові спостереження це підтвердили.

Останнім часом це сталося у 2019-2020 роках і знову у 2024 році . Фактично, ці епізоди послаблення викликали припущення, що Бетельгейзе може незабаром вибухнути (і астрономи кажуть, що одного дня це справді станеться).

У 2021 році вчені заявили, що Бетельгейзе викидає величезну кількість гарячого газу та пилу зі своєї атмосфери. Це, як наслідок, спричинило затемнення, оскільки пил тимчасово блокував частину світла зірки.

Цікаво, що попереднє дослідження, проведене в 2024 році, також показало, що якщо у Бетельгейзе справді є супутник, то вона, ймовірно, не стане стрімким проривом найближчим часом. Тож, можливо, нам ще довго доведеться чекати!

SIDEROCRATOR

Об’єкт із хмари Оорта замаскувався під комету сімейства Юпітера
https://arxiv.org/abs/2507.21324

Астрономи визначили, що об'єкт 2000 OG 44 , який раніше вважався неактивною кометою або астероїдом на кометній орбіті, насправді є кометою сімейства Юпітера, яка родом з Хмари Оорта. Таких висновків вчені дійшли, переглянувши властивості об'єкта після виявлення у нього тимчасового хвоста.

Хмара Оорта знаходиться на відстані від тисячі до ста тисяч астрономічних одиниць від Сонця і містить тіла, що залишилися після формування нашої планетної системи. Воно вважається основним постачальником довгоперіодичних комет, які відвідують внутрішню частину Сонячної системи. Деякі з таких об'єктів виявляються захопленими на короткоперіодні орбіти навколо Сонця через гравітаційний вплив нашої зірки та планет-гігантів. Однак наразі відомо мало кандидатів у подібні тіла. Наприклад, незвичайні властивості комети 96P/Макхольца можуть свідчити про її прибуття як з Хмари Оорта, так і міжзоряного простору.

Група астрономів на чолі з Коліном Чендлером (Colin Orion Chandler) з Вашингтонського університету опублікувала результати аналізу даних спостережень за малим тілом (18916) 2000 OG 44 , яке відкрили в 2000 році і класифікували як неактивну комету. Воно стало однією з цілей проекту Active Asteroids щодо виявлення активності у малих тіл різних типів, за ним спостерігали протягом восьми ночей у 2023-2024 роках за допомогою наземних телескопів обсерваторій Лоуелла, Апачі-Пойнт та Маунт-Грем.

Дослідники виявили в об'єкт тонкий хвіст на знімках, зроблених у середині липня 2023 року, який надалі зник. На момент виявлення хвоста тіло знаходилося на відстані 1,64 астрономічної одиниці від Сонця і було близьким до точки перигелію, яке пройшло наприкінці серпня 2023 року. Орбіта 2000 OG 44 перетинає орбіту Юпітера і характеризується ексцентриситетом 0,584, нахилом 7,39 градуса до площини екліптики, періодом 7,57 року та великою піввіссю 3,85 астрономічної одиниці.

Період обертання 2000 OG 44 навколо власної осі становить 22,49 дня, чого недостатньо для початку активної втрати маси та руйнування за рахунок розкручування. Термодинамічний моделювання властивостей об'єкта показує, що його рівноважна температура завжди вище 145 кельвін, що не дозволяє зберігатися льоду на поверхні. Поблизу перигелію рівноважна температура 2000 OG 44 підвищується до 310 кельвін, а добові коливання температури становлять близько ста кельвінів, чого недостатньо для того, щоб активність тіла породжувалась термічним розтріскуванням поверхневого шару. Однак підповерхневі поклади льодів можуть виживати на 2000 OG 44 навіть у масштабах близько мільярда років, їхня сублімація цілком могла породити хвіст. Ще одним потенційним (але менш ймовірним) джерелом активності можуть бути ударні події.

Вчені також провели моделювання динаміки орбіти 2000 OG 44 у Сонячній системі, що охоплює період від чотирьох мільярдів років тому до чотирьох мільярдів років наперед. Об'єкт, проте нині перебуває в орбіті, відповідної кометам сімейства Юпітера . Виник 2000 OG 44 в Хмарі Оорта, після чого потрапив у внутрішню Сонячну систему і виявився гравітаційно пов'язаним із Юпітером від ста до 750 тисяч років тому. Комета кожні сорок тисяч років входить у період зближень із Юпітером, а період її життя на поточній орбіті помітно більше, ніж у типових комет сімейства Юпітера.

SIDEROCRATOR

Цікаве дослідження науковців ГАО.
Космічне вторгнення: як M 15 могло змінити долю Сонячної системи у минулому?
Уявіть собі: гігантське кулясте скупчення пролітає повз нашу Сонячну систему, і його гравітація буквально вимиває частинки з Хмари Оорта — далекого резервуару комет. Деякі з них можуть опинитися на траєкторії до Землі...
Близьке проходження кулястих зоряних скупчень поблизу Сонячної системи можуть суттєво вплинути на структуру хмари Оорта та перенаправити комети до внутрішньої частини Сонячної системи. Це збільшує ризик зіткнень їх з Землею. Моделювання та вивчення таких подій може показати, як це могло вплинути на еволюцію, стабільність та динамику нашої Сонячної системи.
Нещодавно у Astronomy&Astrophysics вийшла стаття науковців ГАО кандидата ф.-м. наук Марини Іщенко та доктора ф.-м. наук Петра Берцика (2025) https://www.aanda.org/articles/aa/full_html/2025/07/aa55028-25/aa55028-25.html#F7 де вони проаналізували таку можливість для кулястого зоряного скупчення М15. Із статті слідує, що найактивніша фаза проникнення частинок из хмари Оорта у внутрішню частину Сонячної системи починається приблизно в момент найближчого проходження M 15 (близько 300 млн років). Існують вагомі докази подібного додаткового бомбардування внутрішньої частини Сонячної системи наприкінці палеозойської ери, про що також нещодавно повідомлялося в статті Mazrouei et al. (2019). https://scholar.google.com/scholar_lookup... Вони виявили, що приблизно в цей самий час, частота ударів (кількість ударних кратерів на Землі і Місяці) збільшилася в 2,6 разів.
Посилання на відео: еволюція хмари Оорта внаслідок гравітаційного впливу прольоту кулястого зоряного скупчення М15

SIDEROCRATOR

Космічний телескоп James Webb визначив хімічний склад міжзоряної комети 3I/ATLAS.
https://phys.org/news/2025-09-jwst-reveals-3iatlas-coma-largely.html#lightbox
Виявилося, що переважно вона складається з вуглекислого газу. Також там є вода і чадний газ. Цього разу головним здобутком James Webb стало визначення точного хімічного складу як крижаного ядра комети, так і її коми. Це стало можливим завдяки спектрографу NIRSpec, встановленому на інфрачервоній камері телескопа. Виявилося, що основним компонентом є вуглекислий газ.
У складі 3I/ATLAS також виявили воду, чадний газ і карбонілсульфід. Загалом це речовини, цілком звичні для комет, що постійно перебувають у Сонячній системі. Жодних ознак металевого зонда, всередині якого могли б ховатися «зелені чоловічки», знайти не далося

І все ж деякі особливості у хімічному складі 3I/ATLAS науковці зафіксували. Співвідношення вуглекислого газу до води становить 8:1 — це найвищий показник, коли-небудь зафіксований у комети, і він перевищує типове значення на шість стандартних відхилень. Натомість співвідношення чадного газу (CO) до води виявилося більш звичним і склало 1,4, що добре узгоджується з попередніми спостереженнями.

Ще одним відкриттям стало те, що співвідношення двох ізотопів вуглецю — вуглецю-12 та вуглецю-13 — виявилося загалом подібним до земного. Це свідчить про те, що комета сформувалася в середовищі з подібними формами вуглецю. Водночас існують кілька особливостей у процесі утворення 3I/ATLAS, які могли призвести до нерівномірного співвідношення CO₂/H₂O.
Однією з них є надзвичайно високий рівень ультрафіолетового випромінювання в зоряній системі, в якій був створений об’єкт. Іншою може бути те, що він був створений за межами «снігової лінії» вуглекислого газу, тобто там, де у твердому стані перебуває не тільки вода, але й цей газ.

Rus

NASA готує термінову заяву: на порядку денному знахідка марсохода Perseverance на Марсі
https://www.dailymail.co.uk/sciencetech/article-15081953/Mysterious-NASA-announcement-life-Mars.html

SIDEROCRATOR

Kосмічний телескоп NASA SPHEREx завершив свою першу інфрачервону карту всього неба у 102 кольорах
https://www.nasa.gov/missions/spherex/nasas-spherex-observatory-completes-first-cosmic-map-like-no-other/

Запущений у березні, космічний телескоп NASA SPHEREx завершив свою першу інфрачервону карту всього неба у 102 кольорах. Хоча це не видно людському оку, ці 102 інфрачервоні довжини світла поширені у космосі, і спостереження всього неба таким чином дозволяє вченим відповісти на питання, зокрема як драматична подія, що сталася в першу мільярдну частину трильйонної частини трильйонної секунди після Великого вибуху, вплинула на 3D-розподіл сотень мільйонів галактик у нашому Всесвіті. Крім того, вчені використають ці дані для вивчення того, як змінилися галактики протягом майже 14-мільярдної історії Всесвіту, а також дізнаються про розподіл ключових складових життя у нашій власній галактиці.

«Неймовірно, скільки інформації SPHEREx зібрала всього за шість місяців — інформації, яка буде особливо цінною, якщо її використовувати разом із даними інших наших місій для кращого розуміння нашого Всесвіту», — сказав Шон Домагал-Голдман, директор відділу астрофізики штаб-квартири NASA у Вашингтоні. «Фактично у нас є 102 нові карти всього неба, кожна з яких має різну довжину хвилі і містить унікальну інформацію про об'єкти, які вона бачить. Я думаю, що кожен астроном знайде тут щось цінне, адже місії NASA дозволяють світу відповісти на фундаментальні питання про те, як виник Всесвіт і як він змінився, щоб зрештою створити для нас дім у ньому.»

Обертаючись навколо Землі близько 141/2 разів на день, SPHEREx (що означає Spectro-Photometer for the History of the Universe, Epoch of Reionization та Ices Explorer) рухається з півночі на південь, перетинаючи полюси. Щодня він робить близько 3600 знімків уздовж однієї круглої смуги неба, і з часом, коли планета рухається навколо Сонця, поле зору SPHEREx також змінюється. Після шести місяців обсерваторія дивилася в космос у всі боки, захоплюючи все небо під кутом 360 градусів.

Керована Лабораторією реактивного руху NASA в Південній Каліфорнії, місія почала картографування неба у травні та завершила свою першу повністю небесну мозаїку в грудні. Під час дворічної основної місії він проведе ще три додаткові сканування всього неба, а об'єднання цих карт підвищить чутливість вимірювань. Весь набір даних вільно доступний для науковців і громадськості.

«SPHEREx — це місія середнього розміру з астрофізики, яка забезпечує масштабну наукову продукцію», — сказав директор JPL Дейв Галлахер. «Це феноменальний приклад того, як ми втілюємо сміливі ідеї в реальність і таким чином відкриваємо величезний потенціал для відкриттів.»

Кожен із 102 кольорів, виявлених SPHEREx, представляє довжину хвилі інфрачервоного світла, і кожна довжина хвилі надає унікальну інформацію про галактики, зірки, регіони формування планет та інші космічні особливості в них. Наприклад, густі хмари пилу в нашій галактиці, де утворюються зорі та планети, яскраво випромінюють певні довжини хвиль, але не випромінюють світла (і тому є повністю невидимими) в інших. Процес розділення світла від джерела на його складові довжини хвиль називається спектроскопією.

І хоча кілька попередніх місій також картографували все небо, як-от NASA Wide-field Infrared Survey Explorer, жодна не зробила це у такій кількості кольорів, як SPHEREx. Для порівняння, космічний телескоп Джеймса Вебба NASA може проводити спектроскопію з значно більшими довжинами хвиль світла, ніж SPHEREx, але з полем зору в тисячі разів меншим. Поєднання кольорів і таке широке поле зору — ось чому SPHEREx такий потужний.

"Суперсила SPHEREx у тому, що він захоплює все небо у 102 кольорах приблизно кожні шість місяців. Це неймовірна кількість інформації, яку можна зібрати за короткий час», — сказала Бет Фабінскі, менеджерка проєкту SPHEREx у JPL. «Я думаю, це робить нас богомолом серед телескопів, бо у нас неймовірна багатокольорова система візуального виявлення, а також ми можемо бачити дуже широкий простір навколишнього середовища.»

Для цього SPHEREx використовує шість детекторів, кожен із спеціально розробленим фільтром, що містить градієнт із 17 кольорів. Це означає, що кожне зображення, зроблене цими шістьма детекторами, містить 102 кольори (шість помножити на 17). Це також означає, що кожна карта всього неба, яку створює SPHEREx, насправді складається з 102 карт, кожна в різному кольорі.

Обсерваторія використовуватиме ці кольори для вимірювання відстані до сотень мільйонів галактик. Хоча розташування більшості цих галактик вже відображено у двох вимірах іншими обсерваторіями, карта SPHEREx буде у 3D, що дозволить вченим вимірювати тонкі варіації у способі скупчення та розподілу галактик по всьому Всесвіту.

SIDEROCRATOR

Європа, чи є там життя?
https://mcss.wustl.edu/news/jupiters-moon-europa-has-seafloor-may-be-quiet-and-lifeless
https://www.sci.news/space/europa-active-faulting-14469.html
Нове дослідження, проведене планетарними вченими з WashU, свідчить, що крижаний супутник не має підводної активності, необхідної для підтримки життя.

Нове дослідження під керівництвом Пола Бірна, доцента наук про Землю, довкілля та планетарну науку, ставить під сумнів ідею, що Європа може підтримувати життя на морському дні. Використавши розрахунки, які враховують розмір Місяця, склад його кам'яного ядра та гравітаційні сили Юпітера, Бірн і команда науковців роблять висновок, що Європа, ймовірно, не має тектонічного руху, теплих гідротермальних джерел чи будь-якої іншої підводної геологічної активності, яка, ймовірно, є передумовою для життя.

«Якщо ми зможемо дослідити цей океан за допомогою дистанційно керованого підводного човна, ми прогнозуємо, що не побачимо нових тріщин, активних вулканів чи шлейфів гарячої води на морському дні», — сказав Бірн. "З геологічної точки зору там мало що відбувається. Все буде тихо.» А на крижаному світі, як Європа, тихе морське дно цілком може означати безжиттєвий океан, додав він.

Для Бірна, планетарного науковця, привабливість Європи виходить далеко за межі питання життя. «Мені дуже цікаво дізнатися, як виглядає це морське дно», — сказав він. "Попри всі розмови про сам океан, обговорення морського дна майже не було."

Без підводного човна Бірн і співавтори мусили поєднувати відомі факти про Європу з висновками, отриманими з геології Землі та інших тіл, включно з нашим Місяцем.

Вважається, що товщина льодової оболонки на Європі становить від 15 до 25 км, а океан покриває весь Місяць на глибині до 100 км. Хоча Європа трохи менша за наш Місяць, вона, ймовірно, містить набагато більше води, ніж Земля.

Під цим льодом і водою лежить кам'янисте ядро, аналогічне земному. Хоча ядро Землі досі горить гаряче, Бірн і співавтори підрахували, що будь-яке тепло з ядра Європи втекло б мільярди років тому.

Команда також розрахувала гравітаційні сили від Юпітера, який може бути достатньо сильним, щоб підтримувати геологічне життя супутника. На своєму внутрішньому великому супутнику, Іо, гравітація Юпітера здригає припливи та нагріває породи під крижаною поверхнею. Іо, насправді, є найактивнішим тілом у Сонячній системі. Припливи на Іо особливо сильні, оскільки супутник має нестабільну орбіту, яка періодично наближає його до Юпітера, але орбіта Європи відносно стабільна і віддалена, що зменшує ймовірність значних припливних сил, пояснив Бірн.

«Європа, ймовірно, має припливне нагрівання, тому вона ще не повністю замерзла», — сказав Бірн. "І, можливо, там було набагато більше тепла в далекому минулому. Але сьогодні ми не бачимо вулканів, що вилітають із льоду, як на Іо, і наші розрахунки свідчать, що припливи недостатньо сильні, щоб спричинити значну геологічну активність на морському дні.»

Спокійна геологія морського дна Європи не дає значної підтримки сучасного життя під льодом, сказав Бірн. "Енергії, здається, немає, щоб підтримувати життя, принаймні сьогодні."

Бірн досі з нетерпінням чекає майбутніх можливостей досліджувати Європу, особливо космічний корабель Europa Clipper, який пролетить повз супутник навесні 2031 року. Ця місія — частково задумана і підтримана Біллом МакКінноном, почесним професором мистецтв і наук імені Кларка Вея Гаррісона та тимчасовим директором Центру космічних наук Макдоннелла — зробить крупні знімки поверхні Європи та надасть більш точні вимірювання її льодовикового покриву та океану. «Ці вимірювання мають відповісти на багато запитань і дати нам більшу впевненість», — сказав Бірн.

Навіть якщо зрештою сучасна Європа виявиться безжиттєвою, Бірн не буде розчарований. "Я не засмучуся, якщо ми не знайдемо життя на цьому конкретному місяці," сказав він. "Я впевнений, що десь там є життя, навіть якщо воно за 100 світлових років. Ось чому ми досліджуємо — щоб побачити, що там є.»

SIDEROCRATOR

Вчені Dark Energy Survey оприлюднили аналіз усіх шести років даних дослідження
https://noirlab.edu/public/news/noirlab2603/

Колаборація Dark Energy Survey зібрала інформацію про сотні мільйонів галактик по всьому Всесвіту, використовуючи камеру темної енергії встановлену на 4-метровому телескопі Національного наукового фонду США Víctor M. Blanco на CTIO, програмі NSF NOIRLab. Їхній завершений аналіз вперше об'єднує всі шість років даних і дає обмеження на історію розширення Всесвіту, які вдвічі суворіші, ніж попередні аналізи.

З 2013 по 2019 рік співпраця DES провела глибоке, широкомасштабне дослідження неба за допомогою 570-мегапіксельної камери Dark Energy Camera (DECam), виготовленої DOE, встановленої на 4-метровому телескопі NSF Víctor M. Blanco в NSF Cerro Tololo Inter-American Observatory (CTIO) в Чилі. 758 ночей протягом шести років співпраця DES фіксувала інформацію з 669 мільйонів галактик, розташованих на відстані мільярдів світлових років від Землі, покриваючи восьму частину неба.

Сьогодні співпраця DES публікує результати, які вперше об'єднують усі шість років даних із зондів слабкого лінзування та скупчення галактик — двох методів вимірювання історії розширення Всесвіту. Співпраця також представила перші результати, отримані шляхом поєднання всіх чотирьох методів вимірювання історії розширення Всесвіту — баріонних акустичних коливань (BAO), наднових типу Ia, скупчень галактик і слабкого гравітаційного лінзування — як це було запропоновано на початку DES 25 років тому.

Аналіз дає нові, жорсткіші обмеження, які звужують можливі моделі поведінки Всесвіту. Ці обмеження більш ніж удвічі суворіші, ніж у попередніх аналізах DES, при цьому залишаючись узгодженими з попередніми результатами DES.

«Ці результати Dark Energy Survey проливають нове світло на наше розуміння Всесвіту та його розширення», — сказала Регіна Рамейка, заступниця директора Офісу фізики високих енергій в Офісі науки Міністерства енергетики (DOE/SC). «Вони демонструють, як довгострокові інвестиції в дослідження та поєднання кількох типів аналізу можуть дати уявлення про деякі з найбільших таємниць Всесвіту.»

Першу підказку щодо темної енергії було виявлено близько століття тому, коли астрономи помітили, що далекі галактики, здається, віддаляються від нас. Насправді, чим далі галактика, тим швидше вона віддаляється. Це стало першим ключовим доказом розширення Всесвіту. Але оскільки Всесвіт пронизаний гравітацією — силою, яка притягує матерію докупи, астрономи очікували, що розширення з часом сповільниться.

Потім, у 1998 році, дві незалежні групи космологів використали далекі наднови, щоб виявити, що розширення Всесвіту прискорюється, а не сповільнюється. Щоб пояснити ці спостереження, вони запропонували новий тип явища, яке відповідає за прискорене розширення Всесвіту: темну енергію. Астрофізики тепер вважають, що темна енергія становить близько 70% густини маси та енергії Всесвіту. Проте ми досі знаємо про це дуже мало.

У наступні роки вчені почали розробляти експерименти з вивчення темної енергії, зокрема DES. Сьогодні DES є міжнародною співпрацею понад 400 астрофізиків і науковців із 35 установ у семи країнах під керівництвом Національної лабораторії прискорювачів Фермі DOE.

Для останніх результатів вчені DES значно вдосконалили методи із використанням слабкого лінзування для надійної реконструкції розподілу матерії у Всесвіті. Слабке лінзування — це спотворення світла від далеких галактик через гравітацію проміжної матерії, наприклад, скупчень галактик. Вони зробили це, вимірявши ймовірність того, що дві галактики знаходяться на певній відстані одна від одної, а також ймовірність того, що вони також спотворені подібним чином через слабке лінзування. Реконструюючи розподіл матерії протягом шести мільярдів років космічної історії, ці вимірювання слабкого лінзування та розподілу галактик показують науковцям, скільки темної енергії та темної матерії існує в кожен момент.

У цьому аналізі DES протестував дві моделі Всесвіту на основі своїх даних. Існує нині прийнята стандартна модель космології — лямбда-холодна темна матерія (ΛCDM) — у якій густина темної енергії є сталою. Існує також розширена модель, у якій густина темної енергії змінюється з часом — wCDM.

DES виявила, що їхні дані здебільшого відповідають стандартній моделі космології. Їхні дані також відповідають еволюційній моделі темної енергії, але не краще, ніж стандартна модель.

Однак один параметр досі не вдається. На основі вимірювань раннього Всесвіту, як стандартні, так і еволюційні моделі темної енергії передбачають, як матерія у Всесвіті скупчується у пізніші часи. У попередніх аналізах було виявлено, що скупчення галактик відрізняється від передбаченого. Коли DES додав найновіші дані, ця розрив збільшився, але ще не настільки, щоб стандартна модель космології була неправильною. Різниця зберігалася навіть тоді, коли DES об'єднував свої дані з іншими експериментами.

Далі DES поєднає цю роботу з найновішими обмеженнями інших експериментів з темної енергії, щоб дослідити альтернативні моделі гравітації та темної енергії. Цей аналіз також важливий, оскільки він відкриває шлях для нової обсерваторії NSF–DOE Vera C. Rubin, яку фінансують NSF та DOE/SC, а також спільно експлуатують NSF NOIRLab і SLAC, для збору додаткових даних під час десятирічного дослідження Legacy Survey of Space and Time (LSST). LSST — це глибоке і широке дослідження, яке охопить близько 20 мільярдів галактик по всьому небу Південної півкулі. Дані можна поєднувати з даними з досліджень, таких як DES, щоб забезпечити високоточні вимірювання космологічних параметрів, що ще більше удосконалить наше розуміння темної енергії та історії розширення Всесвіту.

«DES стала трансформаційною, і обсерваторія Вера С. Рубін NSF–DOE піде до нас ще далі», — сказав Кріс Девіс, директор програми NSF для NOIRLab. «Безпрецедентне дослідження південного неба Рубіна дозволить нові випробування гравітації та проллє світло на темну енергію.»

SIDEROCRATOR

Комета Галлея названа помилково: англійський чернець XI століття передував британському астроному
https://www.universiteitleiden.nl/en/news/2026/01/halleys-comet-wrongly-named-11th-century-english-monk-predates-british-astronomer
Британський астроном і математик Едмонд Галлей не був першим, хто зрозумів періодичний цикл комети, яка зараз носить його ім'я. Це показують дослідження, проведені, професором Саймоном Портегісом Цвартом. Саме чернець Ейлмер з Малмсбері ще в XI столітті пов'язав два спостереження комети.

Ці події описані літописцем XII століття Вільямом Малмсберійським, але досі це залишалося непоміченим вченими. Вчені стверджують, що Етельмар був свідком обох появ комети. Їхні висновки були опубліковані в книзі Dorestad and Everything After. Ports, townscapes & travellers in Europe, 800-1100’. «Дорестад і все після нього. Порти, міські пейзажі та мандрівники в Європі, 800-1100 рр.».

Едмонд Галлей виявив, що дуже яскрава періодична комета, пізніше названа на його честь, 1P/Галлей, яку спостерігали у 1531, 1607 та 1682 роках, насправді була тією ж самою, яка поверталася приблизно кожні 76 років.

Дослідники проаналізували середньовічні згадки про комети, появу яких пов’язували з катастрофами. Так вони виявили записи Вільяма Мальмесберійського, який був англійським істориком XII століття та записав слова монаха Ейлмера у 1066 році, коли комету було видно над Британією. Тоді монах впізнав комету, яку бачив ще хлопчиком у 989 році, і назвав її передвісником занепаду його Батьківщини. Поява комети у квітні 1066 дійсно передувала захопленню Англії нормандським правителем Вільгельмом Завойовником восени того ж року, а саму комету навіть зобразили на гобелені з Байо, що є записом тогочасних подій.

Комета з'явилася під час короткого правління короля Гарольда Ґодвінсона, з 6 січня по 14 жовтня 1066 року. Дослідження джерел, проведене Портегісом Цвартом і Льюїсом, показує, що комету бачили п'ять разів протягом століть навколо цієї дати. В усній традиції ці явища пов'язані зі смертю королів, війною чи голодом на Британських островах. Комета, про яку не згадується в хроніках, і яка, як кажуть, передувала смерті архієпископа Кентерберійського Сігеріка в 995 році, може бути інтерпретована як історичний еквівалент фейкових новин або як перебільшення подій, ймовірно, спрямоване на те, щоб залякати британське населення Божим гнівом за гріхи народу.

Чернець Ейльмер – або Етельмер – з Малмсбері, мабуть, вже був у віці, коли вдруге побачив комету Галлея у 1066 році. Він зрозумів, що бачив ту саму комету раніше, у 989 році. Знову ж таки, як було прийнято в той час, короля попередили про неминучу катастрофу.

Дослідники стверджують, що кометі Галлея слід дати іншу назву, оскільки її вже спостерігали двічі століттями раніше. Портегіс Цварт каже: «Це дослідження було дуже цікавим, але мені також було складно працювати в рамках такого міждисциплінарного проекту разом з істориком. Тим не менш, ми плануємо провести подальші дослідження цього типу періодичних комет».

SP

Цитувати

Тоді монах впізнав комету, яку бачив ще хлопчиком у 989 році,

Цікаво, як саме він іі впізнав? Пройшло 77 років, з'явилась якась комета, умови видимості, видима траєкторія, та максимальній блиск (а отже вигляд) суттєво відрізнялись від появи 989 р. По якому критерію пройшло "упізнання"? Монах випадково вгадав, та й усе.

Цитувати

Дослідники стверджують, що кометі Галлея слід дати іншу назву

Пігулки їм треба дати)).

SIDEROCRATOR

Цитата: SP від 31 Січня 2026, 11:14:37

Цитувати
Тоді монах впізнав комету, яку бачив ще хлопчиком у 989 році,
Цікаво, як саме він іі впізнав? Пройшло 77 років, з'явилась якась комета, умови видимості, видима траєкторія, та максимальній блиск (а отже вигляд) суттєво відрізнялись від появи 989 р. По якому критерію пройшло "упізнання"? Монах випадково вгадав, та й усе.
Цитувати
Дослідники стверджують, що кометі Галлея слід дати іншу назву
Пігулки їм треба дати)).

З таким підходом то комету взагалі можна назвати іменем якогось китайця

WEST

До речі, 9-го лютого буде рівно 40 років, як комета Галлея пройшла перигелій (1986 рік). Знову комета наблизиться до Сонця в 2061 році, потім в 2134.

SIDEROCRATOR

Цитата: SP від 31 Січня 2026, 11:14:37

Пігулки їм треба дати)).

та ні "отвести их к доктору Гринштейну, он ивьілечит каждого"(с)

SP

Цитувати

До речі, 9-го лютого буде рівно 40 років, як комета Галлея пройшла перигелій (1986 рік).

До речі, комета 1Р пройшла афелій в грудні 2023 р., а останні спостереження були на VLT (апертура 8.2 м) в березні 2003 р. Комета тоді мала блиск 28.2m. І хоча той же VLT дає за годину експозиції 30m, а астрономи ствержджують, що можуть спостерігати цю комету вже на протязі всієї орбіти, чомусь за 23 роки її більше не включали до програм спостережень.

Новини:

Автор Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 96321 раз)