Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
29 Липня 2026, 09:25:01

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[Chepurny]

Розміщуючи новини в даній темі, дотримуйтесь наступних рекомендацій:

1. Публікуйте новини, які ви вважаєте цікавими та актуальними для любителів астрономії.
2. Посилання на джерела новин – обов’язкове (якщо є можливість, вказуйте також оригінальні першоджерела новин). При цитуванні надавайте посилання на текст, звідки взята цитата.
3. Уникайте задовгого «копі-пасту». Проте, дозволяється «копі-паст» (повний або частковий) з іншого надійного ресурсу, якщо розміщений там текст являється вашим власним твором або перекладом.
4. Уникайте створення постів, що мають лише посилання на джерело, хоча б дуже стислий переказ суті новини своїми словами – обов’язковий.
5. Уникайте новин з «жовтої преси» та з сайтів загальних новин. Користуйтесь спеціалізованими ресурсами, які ви вважаєте надійними.
6. Уникайте невичитаних автоматизованих перекладів.

[SIDEROCRATOR]

Обсерваторія Вери С. Рубін запускає cпостереження в реальному часі для моніторингу нічного неба
https://rubinobservatory.org/news/first-alerts

Система майже реального часу оповіщення дозволить вченим у всьому світі координувати подальші спостереження, як ніколи раніше
Обсерваторія Рубін NSF–DOE опублікувала свої перші наукові попередження, що стало історичною віхою в астрофізиці. Очікується, що кількість сповіщень зросте до семи мільйонів за ніч, що відкриває нову еру динамічного спостереження за нічним небом у реальному часі.
Серед перших попереджень — виявлення наднових, змінних зірок, активних галактичних ядер та об'єктів, що кружляють навколо нашої Сонячної системи, таких як астероїди. Початок наукових попереджень — один із останніх важливих етапів перед розпочатком Обсерваторії Рубіна свого Огляду Простору і Часу (LSST) пізніше цього року. Під час LSST Рубін щоночі скануватиме небо Південної півкулі протягом десяти років, щоб точно зафіксувати кожну видиму зміну за допомогою найбільшої цифрової камери, яку коли-небудь створювали. Ці сповіщення зафіксують скарбницю наукових відкриттів, які Рубін зробить через свій таймлапс-запис Всесвіту. У перший рік LSST очікується, що Рубін зробить знімки більшої кількості об'єктів, ніж усі інші оптичні обсерваторії разом узяті в історії людства.

Подякували

4 :gordon2903, ds40a, Chepurny, Андрій1939

[Chepurny]

Обсерваторія Вери С. Рубін запускає cпостереження в реальному часі для моніторингу нічного неба

До речі, чудовий огляд цієї унікальної обсерваторії українською мовою

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B1%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B8_%D0%A0%D1%83%D0%B1%D1%96%D0%BD

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[SIDEROCRATOR]

Астрономи виявили, що Сонце разом із тисячами схожих на нього зір могло мігрувати з центру Чумацького Шляху багато мільярдів років тому. Це перемістило Сонячну систему у більш сприятливий для життя регіон галактики, захищений від вибухів наднових та активності чорних дір. Таке переміщення могло сприяти зародженню життя на Землі.
https://www.livescience.com/space/a-mass-migration-of-stars-from-the-milky-ways-center-could-explain-why-theres-life-in-our-solar-system
Нещодавно телескоп Gaia виявив понад 6000 сонцеподібних зірок, які ймовірно, мігрували з центру галактики понад 4 мільярди років тому.
Дослідники використовували дані з нині виведеного з експлуатації космічного телескопа Gaia, обсерваторії Європейського космічного агентства , яка відстежувала рух мільйонів зірок у високій роздільній здатності з 2014 по 2025 рік. Телескоп дав змогу виявити 6594 зоряних «близнюків» — зірки з подібним віком, температурою, складом та поверхневою гравітацією, як у Сонця, — приблизно в 30 разів більше, ніж виявляли попередні дослідження.
Більше того, більшість цих зірок були помічені поблизу нашого Сонця. Разом ці зразки свідчать про масовий рух зірок із переповненого центру галактики протягом мільярдів років.
«Вивчаючи велику популяцію цих сонячних близнюків, ми знайшли докази того, що багато сонячних близнюків одного віку мігрували через Чумацький Шлях приблизно в той самий час, що й Сонце, що дає нам нові підказки про те, коли і як Сонце перемістилося з місця свого народження до свого нинішнього місця розташування», – розповів Дайсуке Танігучі , доцент Токійського столичного університету, який разом з Такудзі Цудзімото з Національної астрономічної обсерваторії Японії очолював команду.

Танігучі очолював одне з досліджень, опублікованих у четвер (12 березня) в журналі «Астрономія та астрофізика», та був співавтором іншого. Автори дослідження припускають, що коли у Чумацькому Шляху утворилася центральна «смуга» зірок та газу, цей процес як посилив зореутворення, так і спрямував низку зірок в інші регіони галактики. Це формування та «міграція», як назвали це дослідники, також включали Сонце.

У попередніх дослідженнях зазначалося, що, виходячи зі свого складу, Сонце мало відійти від центру галактики щонайменше на кілька тисяч світлових років. Але проблема полягає в тому, що, як показують деякі моделі, перегородка в Чумацькому Шляху служить «бар'єром» для зірок, які рухаються так далеко. Вчені припустили, що вирішенням цієї проблеми є припущення, що бар'єр утворився лише після того, як усі зірки покинули цю область.

Ілюстрація Чумацького Шляху між 4 та 6 мільярдами років тому, коли відбувалася «міграція» зірок, подібних до Сонця.

«Цей сценарій, якщо він правильний, також може встановити нові обмеження щодо епохи формування галактичної перегородки», — сказав Танігучі. Дослідники припустили, що центральна перегородка нашої галактики сформувалася приблизно від 4 до 6 мільярдів років тому. (Самому Сонцю приблизно 4,5 мільярда років, що ставить його точно в ці часові рамки.)

Танігучі зазначив, що в центрі Чумацького Шляху наднові та інші види «енергетичних подій» відбуваються частіше, ніж в інших регіонах — частково через надзвичайну щільність населення зірок там. Це робить внутрішні частини галактики потенційно ворожими для життя. І це має наслідки для того, як виникло життя на Землі, а також потенційно на інших планетах галактики .

«Якщо Сонце мігрувало назовні відносно невдовзі після свого народження, як показує наше дослідження, Сонячна система, можливо, провела більшу частину своєї історії в спокійнішому зовнішньому диску», – сказав Танігучі. «Іншими словами, Сонце, можливо, потрапило в сприятливе для життя середовище не випадково, а радше внаслідок формування галактичної перегородки».



 

Подякували

4 :ilchenko_s, rgb, Naboka Igor, ds40a

[SIDEROCRATOR]

В сімействах Сатурна та Юпітера знову поповнення
Центр малих планет Міжнародного астрономічного союзу опублікував офіційні повідомлення про відкриття одинадцяти нових супутників Сатурна і чотирьох - Юпітера. Таким чином Юпітер має 101 супутника а Сатурн продовжує залишатися рекордсменом маючи 285 cатурнят .
https://www.minorplanetcenter.net/mpec/K26/K26F14.html
https://www.minorplanetcenter.net/mpec/K26/K26F12.html
https://minorplanetcenter.net/mpec/K26/K26F11.html
Протягом останнього десятиліття Юпітер і Сатурн регулярно змінювали один одного на першому місці за кількістю супутників — це пов'язано з кількома програмами пошуку подібних об'єктів, що постійно діють, і вдосконаленням спостережної техніки і методів. З травня 2023 року система Сатурна утримує звання найбагатшої супутниками планети — їхня кількість навесні 2025 року досягла 274. Орбітальні параметри та розміри більшості виявлених останніми роками об'єктів укладаються в ідею про те, що вони можуть бути або гравітаційно захопленими планетою астероїдами, або фраментами від відносно недавнього великого зіткнення тіл у системі.

Одинадцять відкритих зараз нерегулярних супутників Сатурна виявлено в рамках пошукової програми під керівництвом Едварда Ештона (Edward Ashton) з Університету Британської Колумбії. Вчені проаналізували дані спостережень наземного телескопа CFHT за період із 2019 по 2023 рік. Об'єкти отримали позначення S/2020 S 45, S/2020 S 46, S/2020 S 47, S/2023 S 54, S/2023 S 54, S/2023 S 55 і S/2023 S 57. Вони характеризуються діаметрами трохи більше п'яти кілометрів і помітними способами орбіт, більшість їх рухаються ретроградно.

Інша пошукова група під керівництвом Скотта Шеппарда (Scott Sheppard) з Інституту Карнегі виявила чотири нових супутника Юпітера, що одержали позначення S/2011 J 5, S/2024 J 1, S/2018 J 5 і S/2011 J 4. Це збільшує систему з газовою системою. Дослідники проаналізували дані спостережень за Юпітером наземних обсерваторій Лас-Кампанас та Серро Тололо, а також телескопа Субару, проведених у період з 2011 по 2026 рік. Всі знайдені супутники нерегулярні і мають діаметри, що не перевищують кілька кілометрів. Супутник S/2011 J 4 відноситься до маловивченої групи Гімалії , а решта трьох - до великої групи Кармі .

Деякі супутники Сатурна схожі на пельмені. Чому так сталося, астрономи змогли зрозуміти завдяки станції «Кассіні».

Подякували

5 :AYN, Олег К, Андрій1939, Серый, ds40a

[SIDEROCRATOR]

Вперше в системі екзопланет виявлено екзосупутники
https://www.eso.org/public/news/eso2610/
Спостереження, проведені за допомогою Дуже Великого Телескопа Європейської південної обсерваторії (ESO VLT), виявили докази існування супутникового об'єкта в системі CD-35 2722. На відміну від супутників нашої Сонячної системи, нещодавно знайдений об'єкт не обертається навколо планети, що викликає питання про те, як його назвати. Натомість він обертається навколо коричневого карлика, об'єкта, більшого за планету, який обертається навколо зірки CD-35 2722. Якщо це буде підтверджено, це може бути перший «супутник», виявлений за межами нашої Сонячної системи.

Кевін Хой, студент ESO в Чилі та провідний автор дослідження, опублікованого сьогодні в Nature , описує систему, аналіз якої він проводив місяцями, як « надзвичайно дивну » порівняно з нашою власною. Найбільшим і наймасивнішим об'єктом у цій молодій системі є зірка CD-35 2722, яка має приблизно половину маси Сонця. Навколо зірки обертається коричневий карлик, об'єкт, занадто масивний, щоб бути планетою, але занадто малий, щоб бути зіркою. Нещодавно виявлений об'єкт обертається навколо цього коричневого карлика.

« Цю систему дещо важко визначити, використовуючи слова, пов'язані зі Сонячною системою, такі як «планета» та «місяць» », – стверджує Хой, який також співпрацює з Університетом Дієго Порталес та Центром дослідження тисячоліття молодих екзопланет та їхніх супутників (YEMS) у Чилі. Новий об'єкт, який команда називає екзосупутником, має щонайменше таку ж масу, як Юпітер, тоді як коричневий карлик має більш ніж у 30 разів більшу масу, ніж Юпітер. « Екзосупутник явно достатньо масивний, щоб бути планетою, але він не обертається навколо зірки, хоча обертається навколо об'єкта, який обертається навколо зірки», –  каже Хой.  «Те, що він є третім колесом у цій системі, змушує нас називати його супутником, навіть якщо він зовсім не схожий на маленькі кам'янисті супутники, які є в нашій системі ».

Цей екзосупутник або «екзомісяць», природний супутник за межами нашої Сонячної системи, важко назвати, враховуючи відмінності цієї системи порівняно з нашою власною. Еліс Зурло, директор YEMS та співавтор дослідження, пояснює: « Супутник, про який ми повідомляємо, — це гігантське газоподібне тіло, що обертається навколо дуже масивного компаньйона, який сам по собі в кілька разів перевищує масу Юпітера ».

« У Сонячній системі ми маємо чітке розмежування між планетами та Сонцем, тому визначити такі речі, як супутники, просто. У системі CD-35 2722, де ми розмиваємо межі між зірками, планетами та супутниками, все це стає складнішим для опису », – додає Зурло, який також є астрофізиком в Університеті Дієго Порталес.

Незалежно від того, як назвати цей об'єкт, астрономи роками намагаються виявити супутники за межами нашої Сонячної системи, але жоден з них досі не був впевнено виявлений. Тому, незважаючи на понад 6000 екзопланет, відкритих на сьогодні, було помічено лише кілька кандидатів в екзомісяці, і докази на їхню підтримку обмежені. Лише кілька місяців тому команда під керівництвом Квентіна Краля повідомила  про спостереження за допомогою Дуже Великого Телескопа-інтерферометра ESO в зоряній системі HD 206893, які виявили натяки на супутник, але не виявили його чітко.

Для спостережень CD-35 2722 Хой, Зурло та їхня команда використовували інструмент CRIRES+ на VLT  ESO , застосовуючи метод, який був застосований для виявлення першої екзопланети навколо зірки, подібної до Сонця. Вони застосували цей метод радіальної швидкості для виявлення невеликих коливань на коричневому карлику, спричинених об'єктом, що обертається навколо нього, знайшовши те, що, на думку команди, є вагомим доказом існування цього «місяця». « Якою б екзотичною вона не була, ця система є справді унікальною та являє собою прорив: перше правдоподібне виявлення екзосупутника », — каже Зурло.

Окрім захоплення відкриттям нових типів об'єктів, виявлення супутників в інших планетних системах може допомогти нам зрозуміти, наскільки різноманітними можуть бути їхнє формування та еволюція. Завдяки своєму 39-метровому дзеркалу та передовому обладнанню, майбутній Надзвичайно Великий Телескоп (ELT) ESO дозволить астрономам виявляти менші екзомусяці. Відкриття за допомогою ELT змусять нас ще більше переглянути те, як ми позначаємо планетарні об'єкти з систем, відмінних від нашої власної.

Подякували

2 :AYN, Андрій1939