Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
30 Липня 2025, 06:16:47

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[Андрій1939]

Всім мої вітання. Даю звіт по спостереженню, яке відбулось в ніч з 18 на 19 жовтня 2022 року. В доповнення та завершення цієї теми http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?board=4.0

Місце проведення спостереження — село на 30 км південніше міста Кривий Ріг.
Час проведення спостереження — 22:40 — 00:40.
Стан неба був відмінний, Молочний шлях проглядався до горизонту.
Інструментом для спостережень був бінокль Sigeta Monter 8x42,  SW DOB 6, окуляри: GSO 30мм SuperView 2", Plossl 17 mm Sky Watcher Silver 1,25”, для Марсу використав Sky-Watcher 6мм SWA Plossl, 1.25".
На початку спостереження встановив собі амбітні цілі — Мала гантель М76 і Цівочне Колесо  М101. Тепер напишу, що з цього вийшло)

1)  Розпочав спостереження із бінокля. Гіади та Плеяди в Тельці у даний оптичний прилад виглядали чудово. На фоні чорного неба вдалось із великим задоволенням роздивитись ці скупчення, їх яскраві зірки, пофантазувати щодо їх розміщення та конфігурації на зоряному небі. Особливу увагу приділив Гіадам, оскільки їх кутовий розмір не дозволяє спостерігати їх в телескоп. Пізніше я не одноразово повертався до цих двох перлин зоряного неба;

2) В той же бінокль я вирішив знайти М33. Зробив я це миттєво. Галактика чітко виділялась на фоні чорного неба, привертала увагу її великими розмірами і виглядала, як купка туманної вати. Тоді ж я вирішив пересісти за телескоп. М33 знайшов легко у шукач 6х30. Саме спостереження М33 було більш інформативним, ніж 16 жовтня. Я вже бачив фото цієї галактики і ймовірно дофантазував деякі її деталі. Загалом це знову було схоже на павутинку із павучком(ядром) в центрі. Сама галактика виглядала яскравіше (можливо через те, що вона була майже біля зеніту і небо було краще, ніж 16 жовтня), їй я приділив близько 10 хвилин часу;

3) Наступним кроком став пошук Малої гантелі М76. Спойлер: нічого не вийшло. План був таким, від Хі Аш Персея йти до Галактики Андромеди по прямій і на третині шляху знайти цю планетарну туманність. Персей і Андромеда були в зеніті, я ніяк не міг провести пряму лінію на монтуванні добсона і окуляр постійно “гуляв” по сторонам. Я був налаштований по бойовому, скористався Стелларіумом у нічному режимі, сформував ланцюжок із зірок і це все одно не допомогла. Залишаю собі цей об’єкт у скарбничці на наступні спостереження і вже мабуть, коли Персей буде ще на Сході, або уже на Заході;

4) У пошуках М76 я отримав задоволення від “побічних” результатів. Я із великим задоволенням відсканував Молочний шлях в Персеї, Кассіопеї та Цефеї. Кількість “діамантиків”, що я знайшов, мене приємно вразили. Хі Аш Персея також мене вразили, вигляд у ширококутний окуляр у них дуже приємний, ніби два рої бджіл вирішили злитись в один. У бінокль дані скупчення та сузір’я також виглядали гарно;

5) Після невдач із Малою Гантеллю я пішов шукати Вертушку М101. У бінокль я її не побачив, вважаю, що це сталось через те, що хвіст Ведмедиці зараз дуже низько над горизонтом, влітку дану галактику на світлішому небі я спостерігав і в 8х42. Сканування в телескоп теж не дали результатів. Тоді я вирішив схитрувати. Я перемістив телескоп так, було легше збудувати прямокутний трикутник і телескоп треба було вести лише від Алькор-Міцар. Дана хитрість теж не принесла плодів. Я вже подумав, що і М101 від мене втече. Останнім кроком став просто приціл в точку на небі, де би М101 мала бути. І все вийшло) я побачив в центрі поля зору надзвичайно тьмяний об’єкт на фоні якого навіть М33 “яскрава”. Розглядаючи боковим зором М101 я оцінив її великий кутовий розмір. Багато часу знахідці не приділив, оскільки жодних деталей я розгледіти не зміг, ядро теж не проглядалось. Просто пляма. Якщо М33 була клубочком туманної вати, то М101 виглядала як засохла пляма від кави на папері місячної давності. Позитивний результат полювання на Цівочне колесо припідніс мені настрій;

6) Чекаючи сходу Туманності Оріона М42, я вирішив дослідити галактики Боде М81 та Сигару М82. На час спостереження їх висота була 33 градуси над горизонтом (порахував у Стелларіум). Знову ж, цих красунь спочатку у бінокль я не знайшов (знайшов уже пізніше, поясню чому), хоча літом бачив їх впевнено. Телескопом я почав малювати віртуальну пряму по лінії Фекда-Дубхе. Прийшов на місце і побачив дуже тьмяну пляму, невеликого розміру,  і подумав, що це і є галактика Боде. Сигари не було видко, на той момент списав це на якість неба біля горизонту. Ця узурпаторка Боде виглядала по яскравості, як М101. Вирішив я “походити” телескопом біля цієї плямки у пошуках сигари і стався казус) я знайшов оригінальну яскраву Боде і Сигару, настільки яскраві, що навіть змінив окуляр на 17 мм 70 крат. При цьому збільшенні М82 детально показала тьмяні прожилки на своєму веретеноподібному тілі. М81 навколо світлого ядра продемонструвала тьмяну туманну оболонку. При 70 кратах ці дві красуні не поміщались в одне поле зору, тому основну увагу я приділяв саме Сигарі, детально вдивляючись в неї боковим зором;

7) Вирішив повернутись до “узурпаторки Боде”, досліджував область навколо М81 і М82. Відшукав цю тьмяну галактику самозванку, потім виявилось, що цих самозванок 2, по різні сторони від Боде. Я був дуже щасливим, що випадково знайшов ще дві слабкі  галактики. Вже на другий день  я читав карту Стелларіум і ідентифікував їх, як NGC3077 і  NGC2976. Кутові розміри першої 5′.4 × 4′.5 при видимій зоряній величині 10 (10,6), друга має розміри 5′.89 × 3′.02 при m 10,8. У мій dob6 ці галактики виглядали абслютно однаково, це і не дивно, при їх характеристиках. Через це я спочатку подумав, що це один і той же об’єкт, а я просто випадково крутанув телескоп на нього знову;

Марс. Планета спочатку не піддавалась. Я розфокусував телескоп і побачив великі потоки повітря, ніби палаюче багаття і тепло від нього. На цьому етапі спостережень я зрозумів, що не можна спостерігати об’єкти над дахами будинків. День був жарким і це їх добряче розігріло. Перевірив свою теорію на Боде та Сигарі, тепер легко знайшов їх у бінокль, але дивися тепер із іншого ракурсу. Змінивши локацію телескопу я дослідив Марс, оцінив його фазу та вловив темний материк на диску;

9) Пам’ятав, що під Марсом має бути Крабовидна туманність М1. Знайшов її миттєво, провівши трубу уверх та в сторону від ζ Tauri , почав розглядати не міняючи окуляр, при 200 крат. Звісно з цього нічого хорошого не вийшло і я перейшов на 70 крат. Дана планетарна туманність також була моїм трофеєм в Алькор, однак крім цього факту, я нічого про неї не пам’ятав. Загалом об’єкт мені сподобавсь, немалий овал, має зеленуватий відтінок, через деякий час кордони туманності стали нагадувати голки їжачка чи тентаклі макаронного монстра. Диск об’єкта залишався майже повністю однорідним, без деталей;

10) Далі я у бінокль просканував Тельця та Візничого. Сузір’я візничого прекрасне місце для спостереження в бінокль, Молочний шлях там зливався у густі вузлики зірок. Із енциклопедій пам’ятав, що це місце концентрації розсіяних зоряних скупчень, тому вирішив просто сканувати цю яскраву область. Впевнено зафіксував 3 розсіяних скупчення, що частково нагадували Хі або Аш Персея. Назви даних скупчень у Стелларіумі не зміг ідентифікувати, занадто багата область. Можливо то були об’єкти з каталогів Месьє, чи лише NGC. Для себе суб’єктивно виділив, що Лебідь, Щит і Стрілець це перлини літнього Молочного шляху, Персей і Візничий — перлини зими (можливо ще і Єдиноріг, однак цього разу я його не фіксував через схід Місяця);

11) Оріон. Над горизонтом уже виднів серпик Місяця, однак небо ще не було “пересвіченим”. Кульмінацією спостереження стала Велика туманність Оріона М42. Об’єкт виглядав, як на необроблених аматорських фото. Чудова туманність, об’єкт мене захопив і я навіть не маю слів, щоб її описати. Яскрава,  видніються темні стовби на периферії, чітка форма, але без натяків на колір. Місяць та близькість до горизонту не завадили спостереженню, однак я плекаю надії вже на безмісячну ніч та спостереження під час кульмінації даного об’єкту, якому дійсно, можна присвятити не одну годину часу, усвідомлюючи побачене. Також у мене є питання до вас, аматорів астрономії. Чи є сенс ставити збільшення в 70-120 крат на даний об’єкт?

Висновки: загалом вважаю спостереження вдалим, оскільки бурхливі позитивні емоції від нього не покидали мене два дні.
Найбільшими відкриттями  ночі стали дві галактики з каталогу NGC, М42, вигляд Молочного шляху, Гіад та Плеяд у бінокль.
Галактика Боде і Сигара при 70 кратах також залишає теплі спогади, лиш тепер маю ціль спостерігати їх у навколо зенітній області, щоб витиснути  з них максимум.
 М101 знайдено, М76 ще попереду.
Бінокль для астрономії - маст хев - чудове доповнення для телескопа.
Продовжую йти до цілі -  перед збільшенням апертури, дослідити більшість об’єктів каталогу Месьє, задокументувати це, а потім порівняти спостереження вже з гіпотетичним DOB10.

Подякували

7 :SP, MadAstronomer, SIDEROCRATOR, gordon2903, tlgleonid, jeck_asteroid, Slava80

[Diskus]

Чудовий звіт ! Залишилось прилаштувати до телескопа якийсь сенсор і перейти із спостерігача в астрофотографи . Емоцій гарантую на порядок більше

[Андрій1939]

Чудовий звіт ! Залишилось прилаштувати до телескопа якийсь сенсор і перейти із спостерігача в астрофотографи . Емоцій гарантую на порядок більше

Так, астрофото це чудове хобі з потенціалом безмежного розвитку,  лиш я тоді не встигну нічого, оскільки маю ще захоплення електрогітарами та звуком. Це хобі, як і астрофото, фінансово і часозатратне. Поставив собі бар'єр, що небо не фотографую (крім Молочного шляху на смартфон), а звук не пишу (крім семплів, через пряме підключення до пк або диктофон). Обробка звуку, як і фото, з'їдає десятки годин часу. Але, як козир, для фото маю веб камеру без об'єктиву із риклеєною насадкою 1,25". Коли знайду і придбаю екваторіальну платформу, спробую зробити фото планет

[Андрій1939]

Чудовий звіт ! Залишилось прилаштувати до телескопа якийсь сенсор і перейти із спостерігача в астрофотографи . Емоцій гарантую на порядок більше

Хочу додати про астрофото. Мені подобається візуалити, а потім знайти фото, яка відображає побачене мною.
Колись існував сайт https://2i.by/, автор гарно вів рубрику "Очікування та реальність" про різні об'єкти і апертури телескопів. Зараз сайту вже не існує, лишилась лиш про нього пам'ять у веб-архіві, який майже не відкривається на смартфоні.
https://web.archive.org/web/20190505003451/http://2i.by/oir-galaktiki/ ось зразок про галактики;
https://web.archive.org/web/20190505232214/http://2i.by/oir-skopleniya/ зоряні скупчення;
https://web.archive.org/web/20190503214241/http://2i.by/oir-tumannosti/ туманності.

Також хочу прикріпити фото із даного сайту, де Боде та Сигара дуже схожі на ті, що я бачив

[tlgleonid]

M76 цікава планетарна туманність, яку ще називають малим огризком або малою гантеллю. Однак вона не є такою, що кидається в очі в 150мм під час сканування неба, бо невелика і не дуже яскарава. Раджу для її пошуку навестися на зорю фі Персея, а потім методом від зорі до зорі вийти на туманність.

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[Андрій1939]

M76 цікава планетарна туманність, яку ще називають малим огризком або малою гантеллю. Однак вона не є такою, що кидається в очі в 150мм під час сканування неба, бо невелика і не дуже яскарава. Раджу для її пошуку навестися на зорю фі Персея, а потім методом від зорі до зорі вийти на туманність.

дякую за пораду