Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
25 Серпня 2026, 15:57:49

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[gordon2903]

Розсіяне скупчення М37 у Візничому. Даний об'єкт спостерігав довго, кілька разів з перервами. Найкраще було з окуляром 8.8мм, коли скупчення розділилось на окремі зірки, темні прожилки на його фоні стали контраснішими, але об'єкт ще поміщається у полі зору окуляру. Загадку від gordon2903 не розгадав, найчастіше я бачив, як темні нитки формують форми, що нагадують літери Х чи Ю. Загалом об'єкт мені сподобавсь, серед розсіянок Візничого, ця для мене найцікавіша.

Та то не така вже і загадка, в будьякому випадку - мені, приємно, що згадали.
Власне ось моя суб'єктивна "розгадка" про М37 - як ми знаємо в надпопулярному шаровому скупченні М13, багато спостерігачів, особливо, якщо вони достатньо досвідчені, з гарним зором, можуть розгледіти "пропелер", що утворюють нитки темних провалів, поближче до периферії. З М37, у мене, точно така історія, тільки там, замість пропелера з 3-ма лопастями, можна побачити 4-листну конюшину, до речі це саме в тій зоні, де Вам було видно літери Х чи Ю. Не дивлячись на простоту об'єкта, розгледіти цю, 4-листну конюшину, вперше, мені вдалось тільки за містом, в 200 мм, здається тоді було збільшення х72.

Подякували

1 :Андрій1939

[Андрій1939]

Незважаючи на початок робочого тижня, зміг провести ефективні спостереження.
Спостерігав, поспішаючи, бо будь-якої миті могли увімкнути електроенергію у моїй частині села.
Окрім позитивних емоцій, результатами стали цей запис у журналі та допис у темі про комфортний сетап для спостережень.
https://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=50006.msg661869;topicseen#new

Дата спостережень: 9 лютого 2026 року. 19:40-21:30.
Місце спостереження: село на 30 км південніше міста Кривий Ріг;

Яскравість неба: 4–5 балів за шкалою Бортля. Наявна локальна засвітка. На сусідній вулиці горіли вуличні ліхтарі, які виблискували на дахах будинків моєї вулиці.
Сінг: I за шкалою Антоніаді;
Прозорість: 5 з 5.
Погода: мороз близько -13 градусів. Спокійна та прозора атмосфера;
Максимальне проникнення: без окулярів бачив Чумацький Шлях в Кормі та Єдинорозі.

Цілі спостереження: скарби зимового неба.

Обладнання: перевіряв гіпотезу, чи достатньо одного Zoom-окуляра та колеса фільтрів для ефективних спостережень.

1) Планетарна туманність Abell 31 у Раку — даний об'єкт став причиною того, чому я вийшов у такий мороз. Після 30 хвилин тестів прозорості та акомодації я перейшов до М44 Ясел, які світилися на фоні темного неба. Потім дійшов до М67, а від неї пішов по ланцюжках зірок до цільового об'єкта.
Закріпившись поруч із квадратом із зірок 10 m, використовуючи 16 мм на окулярі, я почав вишукувати туманність. Одразу увімкнув фільтр ОІІІ і з часом здалося, що я нічого не бачу, а зірочки дають ореоли від пари на окулярі. Відвівши телескоп в сторону, я зрозумів, що інші зірочки ореолів не мають, отже, я бачу туманність Abell 31.
Об'єкт був досить великим, аморфним і розчинявся в небі. Форма не виділялася, все виглядало як світіння з різними рівнями інтенсивності. Туманність була видима без фільтра та з усіма фільтрами, окрім H-beta. Однак саме H-beta зіграв важливу роль у спостереженні. Перемикаючи фільтри по черзі, я помітив, що він повністю "вимикає" туманність.
Я почав швидко перемикатися між OIII та H-beta, і завдяки цьому, зміг чіткіше роздивлятися аморфну туманність і помітити, що вона ще більша, ніж я припускав до цього. Поля 60° на 16 мм не вистачало. Туманність поміщалася,  але не вистачало периферії.
По збільшеннях чудово працював відрізок окуляра 16–13 мм.

2) Планетарна туманність М1 Крабовидна у Тільці — після повернення UHC-фільтра з довгого турне він вчергове доводить свою ефективність у колесі фільтрів, оскільки саме з ним деякі туманності розкриваються по-новому. Використовуючи 12–8 мм, я досліджував Крабовидну туманність і зміг розділити велику кількість прожилок на її краях. Ці деталі були видимі і без фільтрів, але саме з UHC туманність була найяскравішою, а темні смуги - найконтрасніші. Zoom дозволяв регулювати збільшення, змінюючи яскравість об'єкта, і за один раз я міг насолодитися і прожилками, і загальним видом туманності. Виникало враження, що спостереження в прозору ніч, та у звичайну, це ніби спостереження в різні апертури. Настільки різний досвід одного і того самого популярного об'єкта.

Дописано через тиждень - з UHC фільтром туманність дуже нагадує відрізаний шматочок ківі. Колір, форма, темні прожилки від центру до краю.

3) Галактика М82 Сигара у Великій Ведмедиці — один з об'єктів, що розкрився по-новому. Прозорими ночами я більше приділяю увагу її сусідці, Боде. Однак Zoom по М81 працював погано, тому я перемкнувся на Сигару, і це був правильний вибір. На відрізку 12-8 мм галактика розкривала структури на своєму тлі. Чітко та контрасно було видно смужку, яка ділить галактику вздовж її тла. На 8 мм чітко було видно грануляцію. Схоже, SV245 стане в нагоді саме по компактних галактиках. Якість зображення на короткому кінці це дозволяє.

4) Туманність у сузір'ї Великого Пса, Шолом Тора (NGC 2359) — ще один переможець через чудові умови спостереження. Початково хотів перевірити роботу UHC по туманності і був зачарований її красою. Найкраще працював, все ж таки, ОІІІ. З ним було видно тонкі прожилки, які виходили далеко за межі тла об'єкта, і цього разу він був схожий на пару качок, які розлітаються в сторони.

5) Варто згадки, що тієї ночі всі туманності Єдинорога-Оріона "горіли своїм" світлом. Крила Чайки та інше світіння в тій області, світіння поруч з Шоломом Тора. Вся область голови Великого пса розкривалася, я всюди помічав якісь нові деталі. Була думка, що це астигматизм zoom окуляра, але це не підтвердилося, оскільки положення світіння зберігалося і не залежало від кута спостереження.
Така ж історія з Плеядами, дуже добре виділявся газ на фоні неба. А в Близнюках, кількість зірок в полі зору просто спантеличувала та заворожувала. Особливо в районі М35. Туманність Оріона цієї ночі була гарніша без фільтрів — настільки чудовим був контраст по її волокнах.

Висновки та коментарі:
1. Втома від роботи та поспіх ніяк не применшили задоволення від спостережень. Всю зиму чекав цього моменту і витратив його не лише на планові об'єкти, а й на прогулянки по відомих цікавинках.
2. Зробив репетицію перед сезоном галактик, і мені здалося, що SV245 буде недостатньо. Все ж має він недоліки, і я муситиму використовувати свої звичні окуляри. А Zoom буде тим окуляром, яким я підбиратиму оптимальне збільшення. Також Zoom відкрив мені, що 14 мм замало майже на всіх об'єктах. Та сама Боде чудово виглядала на 12-11 мм, хоч і не вистачало поля зору на різкості по краях.
3. Завдяки тому, що мені не треба було змінювати окуляри, я протримався на морозі довше, ніж зазвичай. А гумова накладка на  SV245  забезпечила комфортну зміну збільшень без опіків холодом на пальцях.

Подякували

10 :ilchenko_s, ds40a, Yura, gordon2903, AYN, Chepurny, Тимур, RPM RPM, rda_boris, Сергей Козлов

[Микола1965]

А я, як  приїду в село, то хмари. Вернусь в місто, то зорі. Ніяк не попаду в синхронізм. Хай вам Андрію счастить споглядати

Подякували

1 :Андрій1939

[Андрій1939]

Випадково побачив, що небо ясне, світло вимикають, Місяць ще не зійшов і Сіріус не блимає. Чим не ніч для початку сезону галактик?

Дата спостережень: 7 березня 2026 року. 21:10-22:40
Місце спостереження: село на 30 км південніше міста Кривий Ріг;

Яскравість неба: 4–5 балів за шкалою Бортля. До 22:00 була наявна локальна засвітка. На сусідній вулиці горіли вуличні ліхтарі, які виблискували на дахах будинків моєї вулиці.
Сінг: IІ за шкалою Антоніаді;
Прозорість: 5 з 5.
Погода: температура близько 0 градусів. Випала роса. Спокійна та прозора атмосфера;
Максимальне проникнення: поруч з галактиками впевнено фіксувалися зорі 14.5m

Цілі спостереження: планетарна туманність Abell 33 та пошук спіральної структури в нових для себе галактиках.

Обладнання: Zoom SV245 з колесом фільтрів. Після Abell 33 змінив колесо на стандартний адаптер, щоб насолоджуватись рівними дифракційними спайками та уникнути зайвого екранування апертури.

1) Планетарна туманність Кільце з Діамантом Abell 33 у Гідрі — даний об'єкт не піддавався мені майже цілий рік. Прозоре темне небо, хороша акомодація та повне вимкнення світла на всіх вулицях допомогли мені впевнено фіксувати туманність.
Об'єкт має круглу форму, прозорий. На краю знаходиться зоря HD83535, яка і формує "діамант". Кутові розміри не оцінив, однак припускаю, що вони на 100% співпадають з фотографічними, оскільки пропорції туманності зберігались відносно зорі-діаманта.
Об'єкт не видимий без фільтрів. SkyGlow демонструє лише світіння неба. З ОІІІ туманність була видима і прямим, і боковим зором.
По збільшеннях чудово працював відрізок окуляра 12-11 мм. Хоча туманність була видима у всьому діапазоні зума 16-8.

2)  Галактика NGC2903 у Голові Лева - майже 40 хвилин пішло лише на цей об'єкт. Зайняв зручну позу для сидіння і довго шукав спіралі. Також робив перерви між сесіями, в межах яких зафіксував Abell 33 та спіралі іншої галактики.
Галактика показала кулясте ядро, овал світла та натяки на спіраль. В окулярі, рукав брав початок внизу зліва. Також інколи було помітно темну смугу між тлом та рукавом.
Загальний вигляд об'єкта у окулярі був, ніби літера J, але з іншими пропорціями, рукав набагато менший.
Відчувалось певне виснаження від об'єкта, загалом майже 2 роки він не показував жодних натяків на спіраль.

3) Галактика NGC3359 у Великій Ведмедиці - поряд із зорею Дубхе.
Ця красуня розкрила спіраль раніше попередниці.
Галактика тьмяна, чітка кругло-овальна форма та рівномірне тло. Ядро яскраве, має видовжену форму і є смужкою світла. Цей факт мене дивував, оскільки форма ядра нетипова, схожа на бар, але короткий, лише в центральній частині об'єкта.
У окулярі галактика лежала боком. Спіраль відділялась вгорі зліва. Загальна форма у окуляр, як \___●___, однак пропорція рукава менше.
Дана галактика не входила у мій список для пошуку спіралей. Я її знайшов випадково у Stellarium,  спутавши із іншою галактикою зі списку. Форма мене зацікавила і я вирішив спробувати.
Досвідчений спостерігач з CN Don Pensack допоміг мені краще зобразити візуалізацію галактики. Він відписав мені, що він теж бачив її саме такою у 12.5" і тепер хоче повернутись до неї з 16".

Висновки та коментарі:
1. Розширив список галактик, у яких я фіксував спіралі, до 18 штук.
2. Отримав чимале задоволення і спортивний результат з Abell 33. Об'єкт не казкової краси,  але уваги вартий.
3. NGC3359 - дуже гарна галактика. Цікаве ядро, периферія,  натяк на спіраль.
4. Чому було важко? Виходить zoom sv245 не придатний для галактик. Навіть улюблені М51 та М101 виглядали дуже бідно. Окуляр ніби "їсть" деталі, робить їх розмитими.
Хоч і чудово розкрив Abell33. Роблю висновки, що окуляр гарний для зоряних скупчень та туманностей.
5.Зробив собі "підставу", щоб мотивувати подальший розвиток. В цей день я продав та надіслав свої Meade 5000 і надіюсь, що Тимур та Юрій зможуть досягти з ними бажаних результатів. Я вчергове підтвердив собі, що мої попередні досягнення були завдяки цим двом чудовим окулярам і що ці аксесуари не менш важливі, за апертуру телескопа.

Подякували

6 :SP, gordon2903, Тимур, ilchenko_s, RPM RPM, Сергей Козлов

[Андрій1939]

Теплі прозорі ночі радують далі.

Дата спостережень: 9 березня 2026 року. 21:40-23:40
Місце спостереження: село на 30 км південніше міста Кривий Ріг;

Яскравість неба: 4–5 балів за шкалою Бортля. Місто світить помітно яскравіше, ніж у минулі сезони.
Сінг: IІ або ІІІ за шкалою Антоніаді. Вже на 8мм зірки були розпухлими;
Прозорість: 5 з 5.
Погода: температура близько 0 градусів. Спокійна та прозора атмосфера. Під кінець спостережень почав дошкуляти пар, який постійно осідав на окуляр. Вкінці дійшло до того, що доводилось затримувати дихання  це ж і стало причиною, чому припинив спостереження;
Максимальне проникнення: фіксував галактику PGC36913 із 14.6m згідно Stellarium

Цілі спостереження: провести зимові розсіяні скупчення та галактики у Великій Ведмедиці та Волоссі Вероніки.

Обладнання: Zoom SV245 зі стандартним адаптером. Пізніше бінокль 10х50.

1) Розминка - скористався сильною стороною зум окуляра і дійшов від Візничого з М38 до Рака з М44, по дорозі розглядаючи й інші розсіяні скупчення, використовуючи повний діапазон збільшень окуляра. Отримав задоволення від парних скупчень. Вони дуже виграють від можливості підбирати збільшення на льоту. Цими гарними парами були М35 і NGC 2158 у Близнюках та М38 і NGC 1907 у Візничому.
Також трішки затримався на планетарній туманності Ескімос. Вона світилась смарагдовим кольором та демонструвала центральну зорю. 8 мм на окулярі було замало, якщо будуть умови, сьогодні спробую з іншим зумом 8-3.5 мм

2) Повернення до туманності М97 Сова та її спутниці М108 у Великій Ведмедиці - 2 роки тому востаннє спостерігав їх у доб. І тут трішки пожалів, що не взяв із собою колесо фільтрів. Туманність М97 розкрила потемніння на своєму тлі. На діапазоні 12-9 мм вона демонструвала ознаки "сови", густа та насичена морфологія з 2 перепадами яскравості, куляста форма та чіткі контури обʼєкту на небі. Необхідно повернутись з колесом фільтрів.
Галактика М108 також радувала своєю структурою. Контури обʼєкту теж є чіткими, боковий зір не збільшує кутових розмірів галактики. На тлі помітні численні флуктуації та темні прожилки. Діапазон збільшень 12-9 мм чудово підкреслював ці деталі на тлі обʼєкту.

3) Галактика М109 у Великій Ведмедиці - розкрила свою спіраль і у окуляр виглядала, як цифра 6, що нахилена трішки вправо. Обʼєкт швидко продемонстрував свою структуру, чітке яскраве ядро, овал світла і флуктуації на тлі. З часом відділився рукав у вигляді відростка світла. Експериментував із діапазонами Zoom і тут 12-11 мм працювали найкраще. Гарний і відносно не складний обʼєкт. Чимсь схожий на меншу копію М106, яка теж неподалік.

4) Спіральна галактика NGC 3953 у Великій Ведмедиці - вона лежить до нас під кутом, як М106, М109 та інші. Але трішки вужча. Знайшов я цю галактику випадково, як і безліч інших цієї ночі. Її красивий вигляд змусив мене затриматись надовше. Обʼєкт яскравий, має чітку овальну форму, кулясте яскраве ядро. На тлі були помітні темні флуктуації, що боковим зором нагадували пилові "лижі". Ці флуктуації були, на диво, чіткими та виразними. Здавалося ще б трохи і я дійсно побачу спіралі чи смуги пилу.

5) Спіральна галактика NGC 3893 у Великій Ведмедиці та її сусідки NGC 3896 та PGC 36913 - дана композиція була порадою від нашого колеги, Тимура. За день до цього він завізуалив спіралі в ній і надав мені пораду, яка виявилась чудовою. Також цікаво, ми співставили наші описи після спостережень і вони співпали. Обʼєкт чіткий і зрозумілий. І шукати його просто, знаходиться поруч із зорею Хі Великої Ведмедиці, просто кажучи - в "задній лапі".

NGC 3893 - компактна галактика, загальна структура якої, це ядро, нерівний чіткий овал та спіралі на краях, які виглядають, як ножі блендера. Загальна форма у окуляр,  ніби цифру 6 накладено на 9. Спіралі видимі виключно боковим зором. Найкраще - якщо концентрувати увагу на тьмяну область між ними та овалом світла. 
На тлі галактики є зірочка 13.5m, вона допомагає розгледіти перший рукав. Другий виник уже пізніше, під час детального розгяладання цієї красуні.
10-9мм - основний діапазон Zoom, що дарував найкращий вигляд.

NGC 3896 - типова слабка галактика, сусідка попередньої. Помітно ядро та гало світла навколо нього.

PGC 36913 - побічний продукт детального вивчення попередниць. За деяких комбінацій бокового зору, дана галактика була нечітко видима у вигляді розфокусованої зорі.

6) Галактика NGC3877 у Великій Ведмедиц - побічний продукт спостереження за попередніми. Знайшов та затримався випадково, бо вона майже в одному полі зору із зорею Хі. Типова галактика, що лежить боком. Ядро та розширення в його регіоні та бокові смужки спіралей. Жодних натяків на деталі на її тлі.

7) Галактика М64 у Волоссі Вероніки - теж гарний обʼєкт, але який мені не розкрився. Галактика мала овальну форму, ядро і нечіткі флуктуації на тлі. Інколи на рівні глюку фіксувались темні смуги на тлі. Однак припускаю, що це глюк, бо смуги були "блукаючими". Одного разу щось виникало справа від ядра, іншим разом — з протилежної сторони. Не було чіткості, але щось точно помічалося. Також уже заважав пар від дихання, який постійно осідав на лінзі окуляра, і я протирав її мікрофіброю. Це відволікання і затримка дихання знижували комфорт і тим самим, применшили шанс на успіх.

Ще галактики
NGC 4565: Голка цього разу була менш виразна, ніж зазвичай. Не зʼясував, у чому причина, зміна окуляру, чи пар.
М51 фіксував ще до появи пари, цього разу зміг роздивитись чіткі спіралі на її тлі та темні прожилки між ними.
М101 була складною, але також розкрила спіралі. Найчіткішою була та частина, що "відірвана" від загального тла обʼєкта. Що цікаво, не зафіксував жодної області зореутворення. Антирекорд за останні 2 роки.
Також було кілька галактик, на яких не затримувався та не ідентифіковував. Всі вони лежали в тлі сузірʼя Волосся Вероніки. Хіба NGC 4559 вгадувалася, бо була поруч з Голкою.

9) Заминка - оскільки спостереження з добом припинилися достроково, вирішив поспостерігати ще й з біноклем. Бажані обʼєкти були низько, що додало комфорту спостереженням. Пройшовся по всіх обʼєктах, які описав раніше. Додатково захопив Хі Аш Персея, сузірʼя Волосся Вероніки із її гігантською розсіянкою та М67 Рака, останнє я пропустив з телескопом.

Висновки та коментарі:
1. Список галактик, у яких я бачив спіралі з DOB10 уже розширився до 20. Ювілей. Цифра мене вражає, оскільки я і подумати не міг раніше, що це можливо. Що деякі обʼєкти NGC розкривають свої спіралі швидше та простіше, ніж відомі М
2. Не спіралями єдиними. Відкриттям також стала випадкова NGC 3953 у Великій Ведмедиці. Настільки гарне та чітке тло з флуктуаціями. Отримав чимале задоволення, детально розглядаючи її.
3. М97 Сова розкрилася по-новому і навіть без фільтрів. Оминаючи її минулі роки, я повернувся з новим досвідом та вміннями, і обʼєкт став цікавішим. Можна констатувати, що "Сову" видно у 10-дюймову апертуру, без фільтрів і з посереднім окуляром. Треба лиш вірне збільшення, прозоре небо та навички бокового зору. Обрав Сову я не спроста, бо в неї та Abell 33 майже однакові кутові розміри. Вирішив це одразу підтвердити на практиці.
4. Насолодився сильною стороною Zoom окуляра та бінокля - розсіяними скупченнями. Їх яскравість та краса чітко контрастують зі строгістю та тьмяністю галактик.

Подякували

8 :gordon2903, Олег К, ds40a, ilchenko_s, SIDEROCRATOR, Yura, Тимур, RPM RPM

[gordon2903]

Перечитавши звіт, задумався.....
Як же відрізнити дійсно гарний звіт, від фіксації "для галочки"?
Хм...Якщо після прочитаного, раптово кортить опинитись серед поля, під темним небом - значить, звіт
писали не дарма. Вітаю!

Щодо конкретики, то бачу, що у Вас, зараз чудово виходить роздивитись цікавинки у галактичній морфології. То ж дозвольте Вам порадити, не дуже складну, але досить неординарну галактику NGC 3718 - якщо жителям Півдня, доступна - Центавр А, то це, її, північна трохи тьмяна альтернатива.  Пам'ятаю, коли з S.Fire спостерігали її в 400 мм, то він, буквально після кількох хвилин прегляду, сказав: "Як же вона схожа на емблему  pepsi". Зауважу,що це після кількох хвилин перегляду, відповідно, для 250 мм, тут, непогані шанси. 

Подякували

1 :Андрій1939

[Андрій1939]

Продовжив іти за списком галактик, у яких потенційно видно спіралі.
Загалом, моя прогулянка небом мала формат "кастингу".
Я надавав обʼєкту короткий час, щоб мене зацікавити. Якщо це виходило, я затримувався надовше.

Дата спостережень: 10 березня 2026 року. 21:50-23:30
Місце спостереження: село на 30 км південніше міста Кривий Ріг;

Яскравість неба: 4–5 балів за шкалою Бортля. Місто світить помітно яскравіше, ніж у минулі сезони.
Сінг: IІ за шкалою Антоніаді. Але це не завадило ставити гіга збільшення на туманність Ескімос;
Прозорість: 5 з 5.
Погода: температура близько 0 градусів. Спокійна та прозора атмосфера.
Максимальне проникнення: стабільно видимі зорі 14.5m згідно Stellarium.

Цілі спостереження: повністю змінив план з планетарок на галактики.

Обладнання: Zoom SV245 і SV215 зі стандартним адаптером.

1) Планетарна туманність NGC 2392 Ескімос - хоч і сінг не був найкращим, вирішив скористатися планетним зумом SV215 з діапазоном 8-3.5 мм (на папері діапазон 8-3). На збільшеннях 8-5 туманність виглядає, як круг світла із зорею всередині. Навколо зорі є темна зона, що ділить туманність на зовнішню та внутрішню частини.
4-3.5 демонстрували зовсім інший рівень деталізації. Усередині навколо зорі зʼявився овал світла. І збоку почали виднітись ще 2 структури, схожі на зірочки. Туманність дуже виграла від великих збільшень, навіть на 5 мм цей овал та флуктуації були цілком непомітними.
Zoom SV215 підтвердив свою ефективність, хоч мале поле зору і додає дискомфорту до спостережень. Часто треба рухати трубу і втрачати концентрацію.
За вечір це був перший і останній раз, коли я спостерігав щось, окрім галактик. Хоча початкові плани були і на Котяче око і на Привид Юпітера, небо радувало прозорістю, і я вирішив, що треба шукати рукави.

2) NGC 3455 та NGC 3454 у Леві — перша галактика спіральна і, згідно з дописами slava3500, може демонструвати свою структуру. Дійшов до галактики на 16 мм і не побачив нічого. Навіть здивувався, чому там нічого немає. Обʼєкт помітний лише після 10 мм на окулярі у вигляді розфокусованої зорі. На 8 мм вдалося розділити ядро та гало світла. Загалом, це не те, що я очікував, тому зрозумів, що з поточним сетапом не варто витрачати багато часу на дану галактику.
NGC 3454 - на фото видно, що вона лежить ребром. Але вона також була майже невидима та виглядала як розфокусована овальна зоря. Лише фіксую.

2) Скарби Малого Лева — це маленьке сузір'я містить 3 галактики у моєму списку, одна з них уже була в моїх журналах і є частиною обʼєктів Астрополісу.

Галактика NGC 3344: естетичний "підпис" із трьох зірочок на її тлі одразу залишає небайдужим до цієї краси. Не даремно вона в списку Астрополісу. Галактика демонструвала ядро, чіткі флуктуації на її тлі, рівномірну круглу форму. Також є грануляція світла на тлі, подібна на вид кулястих скупчень у малих телескопах. Боковим зором кутові розміри галактики значно збільшувалися. Потемніння на тлі обʼєкта вимальовувало якусь естетичну систему, описати яку я не можу — це треба бачити. Спіралей не фіксував, але задоволення отримав величезне. Найкраще з нею працювали 12-11 мм.
Надзвичайно гарний і доступний обʼєкт. Виходить, що спіралі - це не самоціль. Може спіральна галактика бути гарною і без них. І ці ночі доводять мені це знову і знову.

Галактика NGC 3486: нагадує спробу у Леві. Дуже тьмяна, невидима на малих збільшеннях. Зміг розгледіти ядро та гало навколо. Надовго не затримався.

Галактика NGC 3504 та її крихіка-сусідка NGC 3512: здавалося, що це теж якась посередність, як і попередниця. Нормальна видимість лише на відрізках 9-8 мм. Однак за кілька секунд на великому збільшенні галактика стала враз цікавою. Її ядро невиразне, кутові розміри малі, але загальна форма виглядає як слід від черевика. А ще точніше, як інфузорія-туфелька. Дуже цікава форма, мій початковий скептицизм переріс у захоплення.
Крихітка-сусідка NGC 3512 виглядала суцільним диском світла, без жодних натяків на деталі.

3) Спроби в Жирафі — тут спостерігав лише 2 галактики. Не всі, що є в списку, оскільки сузірʼя вже наблизилося до куполу засвітки від міста.

Галактика NGC 2655: мала посередній вигляд. Ледве відділив ядро від світлового гало. Складний та темний обʼєкт на якому довго не затримався.

Галактика NGC 2146: примарний скарб Жирафа. Цікавий обʼєкт, на який пішло чимало сил. Галактика лежить під кутом, її контури нетипові, якісь деформовані,  також схожі на слід від взуття. Сам об'єкт тьмяний і на перший погляд невиразний. Немає чіткого ядра, є незрозумілі флуктуації на тлі. Боковим зором галактика демонструє вигин, який дуже схожий на рукав. Поруч з ним лежать 2 яскраві і 1 слабша зорі, і вони ніби підкреслюють неправильність форми та підказують, куди дивитись, щоб бачити відросток. Загалом, по обʼєкту гарно працювали 11-9 мм, але відросток ефективніше виділявся на 8 мм.

4) Галактики Діви — тут мені розкрилися заповітні спіралі.

Галактика M61: справжня красуня, яка захопила мене надовго. Галактика має великі кутові розміри, круглу форму та яскраве ядро. Майже одразу боковий зір почав зачіплятися за темну лінію, яку було помітно зліва від ядра (описую, як бачив в окулярі). Згодом стало очевидно, що темна прожилка відділяє рукав від загального тла галактики. В якісь моменти він задавався непропорційно великим, на фоні іншої частини обʼєкта і загалом це можна схематично позначити, як (О. Така чудернацька форма навіювала різні асоціації, зокрема, що це Водоверть.
Обʼєкт був великим та яскравим, 12-11 мм були найкращими для розглядання. На диво, розміри прямим і боковим зором у цієї галактики майже однакові. Боковий зір додавав лише яскравості для рукава та виділяв темну прожилку.

Галактика NGC 4536: ще одна чудернацька краса. Вона лежить під кутом. Форма - ніж блендера. Ядро, овал та спіралі за його межами очевидні. Дуже схоже на її фото у Стеларіумі — можна брати як орієнтир. Галактика тьмяна та компактна, користувався 9-8 мм на Zoom. Незважаючи на її красу, затримався не надто довго, оскільки деталі були очевидними і не доводилося щось шаманити боковим зором і потрушуючи трубу. Поруч з цільовим обʼєктом також фіксував NGC 4527, яка лежить на боку і не демонструє жодних інших ознак морфології, окрім витягнутої форми

Галактика NGC 4535: з цього моменту розпочалися невдачі. Але ця - найгарніша поразка за вечір. Галактика, ніби менша копія М33. Така ж тьмяна і срібляста, форма невиразна, розміри великі, ядро майже не виділяється. У таких тьмяних галактиках мені подобається їх світло, щось ніби луска карасика, якого зловили теплої літньої ночі при місячному світлі. Віє мені від них якимось теплом. Точно таку ж текстуру памʼятаю у Splinter Galaxy NGC 5907 у Драконі. А ще точніше у NGC 4236, що теж у Драконі.

Галактики NGC 4535 та NGC 4371: мають спарений опис, через їх подібність. Малі кутові розміри. Ледве помітні на 9-8 мм. Зміг помітити ядро та тьмяне гало. Не затримувався.


Висновки та коментарі:
1. Список галактик, у яких я бачив спіралі з DOB10 уже розширився до 22. Чудовий лист спостережень приготував собі рік тому, як виявилося, стратегічний  . Також дякую всім за поради у чатах і в даній гілці форуму. Галактика NGC 3718 Pepsi заінтригувала.
2. Є одна бідося, не так сильно вона мені псує прогрес, але трохи неприємно. Це лише один робочий окуляр у моєму наборі - SV245. Виявилося, що він дуже пожирає темні смуги навіть у галактиках, що лежать на боці. Голка та Гамбургер (із Триплета Лева) виглядають дуже бідно з цим окуляром. Їх пилові смуги ледве вгадуються боковим зором. Я дуже задоволений спостереженнями, але розумію, що вони могли б бути кращими. Надіюся, ця особливість окуляра не завадить мені побачити цікавинки NGC 3718 Pepsi.
3. Не все те золото, що блистить. Не кожну галактику красять спіралі. За останні дві ночі був вражений красою NGC 3344 у Малому Леві та NGC 3953 у Великій Ведмедиці. Естетичні обʼєкти, що не розкрили спіральної структури.
4. Цього разу йшов строго по списку, що роблю доволі рідко. Вражений різноманіттям форм, яким мене радували галактики.

Подякували

6 :SP, gordon2903, Yura, Тимур, rda_boris, RPM RPM

[Андрій1939]

Мав ще дві ночі продуктивних спостережень.

• 12 березня 2026 року - прозорість 4 з 5. Локальні проблеми з димом, легкий вітер задував його у мою точку спостережень, і від цього деталі у галактиках були нестабільні. Моментами я бачив якісне зображення, іншим часом - деталі зникали. Тому ніч перетворилася на ретроспективу і порівняння продуктивності Zoom окуляра та ES 6.7 mm
• 13 березня — умови 5 з 5. Насолоджувався виглядом нових для себе галактик. Актуалізував список Астрополіс 100 та свій власний. Зрозумів, що вони пересікаються по багатьох обʼєктах Великої Ведмедиці та Гончих Псів

Наводжу суцільний список за ці ночі

1) Галактика NGC 3718  поруч з ковшем Великої Ведмедиці — поки моя невдача. Припускаю, що найбільший фактор неуспіху був у апертурі. Спостерігав кілька разів із Zoom , навіть незаплановано пішов у хату по ES 6.7, щоб виключити фактор якості окуляру. Обʼєкт все так же залишався суцільним кругом із нечіткими краями. В його захист скажу, що галактика лежить у трикутнику зірочок, що додавало їй певної естетики, і має компаньйона.
Я так пристально вдивлявся, що мені сподобався цей компаньйон — NGC 3729. Дана галактика була явно яскравішою, меншою. Продемонструвала асиметричне ядро та гало світла навколо нього.

Потім я вирішив проміняти зум і всю ніч далі спостерігав лише з окуляром ES 6.7 мм, який дає занадто велике збільшення для більшості галактик, але це компенсувалося різкістю картинки в порівнянні із Zoom. Варті уваги:

2) M65 із Триплету Лева — взагалі я прийшов полюбуватися Гамбурером NGC 3628 та її пиловою смугою, що губиться в Zoom, але сам здивувався, що М65 була чіткою та демонструвала деталі. Галактика лежить під певним кутом, подібно до Андромеди. І я одразу помітив пилову смугу на її тлі зі сторони М66. Смуга була чітка, і я вже бачив подібний вигляд колись. Саме так, кілька років тому виглядала М31 у DOB 6" із Hyperion 31 мм. Завдяки цій смузі, контур галактики не розчиняється в небі, а має різкий кордон. За смугою світла вже не було — вона впиралася в небо. Цей вигляд мене вразив: якби не досвід з Андромедою, можливо, би і не помітив, бо, як правило, у Триплеті Лева цей обʼєкт мені малоцікавий. Цього разу все було навпаки. Плюс з 6.7 мм М66 не така гарна, як на менших збільшеннях. Її обриси у вигляді цифри 6 були надто блідими.

3) M61 із Діви — тут трішки повтору. Але обʼєкт із його асиметрично гігантським рукавом мені дуже подобається. Зараз дивлюсь її щоночі. І ці ночі зміг порівняти всі зірки, які є навколо галактики, у Zoom та ES. Як зʼясувалося, SV245 не "зʼїдає" зіркоподібні обʼєкти, і я бачу такі ж слабкі зорі, як і в ES. Причому невеличка сусідка NGC 4301 з блиском 12.94 була невидима через всі окуляри.

4) NGC 2903 із "голови" Лева — перші 10 секунд галактика була фотографічною. Чітко бачив 2 вигини спіралей з обох боків та різкі контури. Але після цього короткого часу щось змінилось і бачив лише ліву спіраль. Саме в цей час сморід від диму був найбільшим. Припускаю, що це він. Але результатом задоволений, ES значно переміг Zoom.

5) Спіралі-М з ES вивчав деталі спіралей галактики М81 Боде. Лівий рукав був чітко видимий (описую, як виглядало у окуляр десь о 23:30) , хоча і збільшення було завелике, і вся структура не поміщалася у одне поле зору. Оцінив, що рукав значно більший за видимий овал галактики; його легко відстежити за опорними зірочками, які на фото лежать у межах тла галактики, але в окулярі — за її межами.
Правий рукав був для мене невидимий.

М101 з ES була занадто аморфною, але рукави я бачив. Як і фіксував області зореутворення у одному з них. Це були NGC 5461 та 5462.
М51 та її супутниця NGC 5195 були фотографічними, але трішки тьмяними, як на мій смак.
М106 була все таким же стейком-томагавк (якщо я колись і їстиму цю страву, то думатиму лише про М106 і трішки про її ціну ).
Однак з М106 є одна разюча відмінність, порівняно з 27 лютого 2025 року. У її рукаві, той, що зі сторони супутника NGC 4248, я бачив лише одну тьмяну зорю, а не дві. Згідно зі Stellarium, видима зірка має блиск 13.25 m, а та, що невидима, — 15 m. Памʼятаю, як пан Сергій Плакса попереджав мене у чаті, щоб я був обережний із висновками, що я бачу у 10-дюймовій апертурі зорі понад 15 m, адже вони можуть бути змінними і їх блиск в цей момент не відповідає записам у онлайн-планетарії. Виглядає, що або в мене були посередні умови, або Gaia DR2 1545204064871320576 — змінна зоря.

На цьому моменті розпочинається ніч 13 березня і всі спостереження лише із SV245

6) NGC 2841 у передній лапі Великої Ведмедиці, Астрополіс 100 - спіральна галактика, що лежить під певним кутом. Досліджував із діапазоном 11–8 мм. Зумів виділити овальну форму, ядро у вигляді якравого витягнутого овалу та світлове гало навколо нього. Тло галактики інколи віддавало натяками на пилові смуги, однак вони були нечіткі. Загалом я не зрозумів, яка мотивація додавання даного обʼєкта у Астрополіс 100. Цікаво, що я упустив?

7) Галактика NGC 4990 Кокон у Гончих псах та її супутниця, Астрополіс 100 — надзвичайно гарний обʼєкт. Раніше спостерігав недостатньо уважно, щоб розгледіти красу. Галактика демонструє нетипову вигнуту форму і відросток світла у сторону її супутниці NGC 4485. Цей рукав був очевидним на діапазонах 10-8 мм. А верхній було помітно лише боковим зором. Ядро в галактиці не виділялося.
Ця форма із рукавами та супутниця мене заворожили. Довго дивився на них. Нарешті я повернувся в цю зону неба при високій прозорості.

Галактика NGC 4449 (С21) у Гончих псах, Астрополіс 100 — 4 травня 2024 року я обіцяв собі повернутися і не дарма. (Тут має бути оригінальний епітет, що виражає захоплення). Надзвичайно гарний обʼєкт. Прямокутна форма із заокругленими краями. Овальне яскраве ядро, грануляція на тлі, а внизу справа виділяється яскравий відросток, всередині якого знаходиться вузлик світла, що лиш трішки поступається ядру в яскравості. Цей рукав очевидний, помітний прямим зором. Згодом тло галактики вкрилося "бульбашками світла" і стало подібним до кулястих скупчень у малих апертурах. Краса. Диво дивне, чудо чудне. Все це розкривалося при 10–9 мм.

9) NGC 4051 у Великій Ведмедиці — перенасичення красою, бо я чомусь її погано запамʼятав і швидких нотаток не робив. Компактна галактика, що демонструє ядро та овальну форму. Вигляду "павука" чи хоча б ножів блендера я не побачив. Думаю, причина в тому, що попередні обʼєкти були такими простими і захопливими, що цей я просто проковтнув. Треба повернутись до нього, бо замальовки у 12" вражають.

10) NGC 4800 у Гончих псах — не знаю, чому вона потрапила у список на Спіралі. Тьмяна, кругла, ледве видима на 8 мм. Ядро та гало навколо. Швидко пішов далі.

11) NGC 5033 та NGC 5005 у Гончих псах — спіральні галактики, що лежать поруч, але такі різні.
NGC 5033 була у списку на спіралі. Дуже тьмяна та овальна, жодних натяків на спіралі, лише тьмяне ядро, що видно лише боковим зором. Загальний тон світла дуже схожий на М33 чи NGC 4535 (С3) у Драконі чи нещодавню NGC 4535 Діви.

NGC 5005 (С29) — скажу чесно, сплутав  , спочатку я думав, що це галактика 5033. Спіральна, теж лежить під кутом, овальна, якраве ядро та тло, але жодних натяків на деталі. Лиш пізніше зрозумів, що зіркове оточення не те, і я ще не дійшов від Cor Caroli до потрібної точки.

12) NGC 5371 у Гончих псах — теж не зрозуміло, чому вона потрапила у список на Спіралі. Тьмяна, овальна, яскравіше ядро, тьмяне тло, добре видима на 9–8 мм. Але тут мене чекало відкриття, від якого захопило дух, і я відчув ейфорію. Мені випадково трапилось те, що я ідентифікував, як Hickson 68

13) Hickson 68 — краса, краса, краса. В одному полі зору на 10–9 мм чітко та естетично переплелися 4 галактики та яскраві зірки. Щось на кшталт того, якби Квінтет Стефана був гарним і доступним, а не просто популярним. NGC 5350 — найяскравіша спіральна галактика — демонструє ядро та периферію. NGC 5353 та 5354 — дві тісні сусідки у формі якравих кульок, і NGC 5355 — тьмяніша та подалі від всіх. На етапі написання журналу дізнався, що NGC 5358 також є членом групи. Я бачив її в Stellarium, навіть хотів знайти, але безуспішно.
Я буду виглядати, легковажним, якщо скажу, що це найгарніше, що я бачив за ніч 13 березня, бо в мене стиль спостерігача - рибка. Мені все подобається. Я щоразу пишу, що це вау і це ледь не найкраще, що я бачив у житті.

14) M-прогулянка
М104 Сомбреро. Ще була не в кульмінації, але найстрашніше не збулося. SV245 дозволив роздивитись пил і відому форму. Краса.
M 95-96 та 105 з NGC 3384 стали жертвами передозування задоволенням. Після Hickson 68 стало зрозуміло, що з галактиками на сьогодні треба завершувати. Передозувавсь.

14) Король кулястих скупчень, Zoom-окуляр - зрозумів, що спостерігати ще хочеться, але галактики вже піднабридли. І тут вже М3, М53 та NGC 5053 були високо. Це було істинним задоволенням користуватися Zoom. Особливо на М3. Зміна збільшення на ходу, розсипи зірок. Все на висоті. Ейфорія.
Якщо вже бути прям строгим до себе та емоцій, лише вигляд у біноприставку WO може, по памʼяті, перевершити цей вигляд, що я отримав із SV245

Висновки та коментарі:
1. Дожив до сезону галактик і отримав велике задоволення, заряд сил, мотивацію працювати і купувати нові аксесуари.
2. Прошу вибачення за амнезію щодо NGC 4051. Чомусь забув, як вона виглядає. Я зараз рідко роблю нотатки чи замальовки, тому в таку насичену ніч можна щось втратити. Після NGC 4449 у мене почалися мурашки від задоволення, а Hickson 68 просто "перепалив" запобіжник радості.
3. Додаю Кокон та NGC 4449 до списку рукавів. Там 24 галактики, і я перестаю рахувати. DOB 10 — це потужний інструмент. Так, треба прозора ніч, щоб розкрити його потенціал, але він мене вражає. Звичайно, що я хочу сходити на апертури по більше, але 10" ще та робоча конячка.

Подякували

10 :Yura, gordon2903, ds40a, clavutich, Тимур, AYN, SIDEROCRATOR, RPM RPM, Orion, Квазар 3C 273

[Тимур]

Вітаю із новими побаченими галактиками зі спіралями! А також дякую за натхнення, які мені приносять дописи. Самому хочеться побачити більше таких галактик, але черга до кожної не так швидко доходить)
Ну і 14мм окуляр дійсно гарно їх розкриває, тому подякую за нього!

Подякували

2 :Андрій1939, Yura

[Андрій1939]

Давно не проводив спостережень на результат. І вчора не провів  , ну майже.

Дата спостережень: 18 липня 2026 року. 00:00-01:30
Місце спостереження: село на 30 км південніше міста Кривий Ріг;

Яскравість неба: 4–5 балів за шкалою Бортля. Наявна засвітка від куполу міста на півніному заході, та локальна засвітка на південному сході.
Сінг: IІ за шкалою Антоніаді. Пізніше погіршився до ІІІ
Прозорість: 2 з 5.
Погода: після спекотного дня настала літня прохолодна ніч, випала роса. Кілька днів тому були дощі, які зменшили кілкість пилу в атмосфері
Максимальне проникнення: не заміряв.

Цілі спостереження: насолодитися літнім зоряним небом. Бо до цього всі рази спостерігав з біноклями 10х50 чи 8х42.

Обладнання: Більшість часу використовував 12мм окуляр, на кулясті скупчення також пробував 5мм.

1) Ліричне інтро - до спостережень з добом ми відпочивали на шезлонгах, насолоджувалися яскравим Чумацьким Шляхом та темними прожилками в ньому. Завжди вражає область сузірʼя Щита, наскільки вона яскрава. Під ним неозброєним оком можна роздивитись Малу зоряну хміру Стрільця та інші DSO.

Після півночі перейшов до телескопа, і через пару хвилин стало зрозуміло, як швидко втрачаються навички.
Минулі роки я міг без прицілу та не відриваючись від окуляра пройти по лінії М11 Дика Качка - М16 Орел - М17 Омега - розсіянки М23-25, М21 - М20 Трифід - М8 Лагуна. Цього року довго блукав там, щоб повторити попередній досвід.

Також, після посту Тимура та коментарів SP, хотів відшукати розсіяне зоряне скупчення NGC6603 у Малій зоряній хмарі Стрільця, однак збився та увесь вечір хибно припускав, що насичене скупчення NGC6568 і є ним.

Після даного походу, гуляв іншими знайомими місцями. Сузір'я Лисичка, Стріла, Орел, Лебідь.
Мене щиро вражала кількість зірок, які видно у полі зору окуляра.
У області Садра взагалі неможливо навігуватись, таке враження, що там суцільне зоряне скупчення, сотні зірок. На їхньому фоні розсіяне скупчення М29, що зовсім поруч, виглядає бідним квадратиком.

Туманності Вуаль та Півмісяць при такій прозорості неба бідні, але досить гарні.

2) Спортивний інтерес - вирішив віддати пошану Астрополісу 100 та переглянути обʼєкти, які пропустив у минулих сезонах. При тому, що частина з них завжди входить у мій список спостереження, та ж Вуаль.

Дуже насичена розсіянка NGC6819 в правому крилі Лебедя.
Вау, що тут сказати. Багата на зорі, густа, насичена, і все це на фоні такого ж насиченого розсипу зір Чумацького Шляху. Форма обʼєкта нагадує імперський штурмовий зореліт із Зоряних війн, або літеру Ш чи Ж. Отримав сильні емоції.

3) Дельфін - через 2 роки повернувся до кулястого скупчення NGC6934 / С47, що теж входить до списку. Цього разу вдалося поспостерігати його детально з окуляром 5мм 100°. Незважаючи на малі розміри (які я вже розучився оцінювати, враховуючи нову оптику та втрату розуміння масштабу поля зору), скупчення розпалося на окремі зірки до самого центру. Естетично.

Одразу вирішив закрити боржок з іншим кулястиком у даному сузірʼї, NGC7006 / С42 спостерігав уперше. Скупчення було ще бліднішим. Чомусь 5мм окуляр перестав працювати, зірки розпухли. А скупчення продемонструвало "зоряний пил" лише на краях поля зору.

Як побічний продукт пошуку кулястих скупчень, я виявив, що зоря Гамма Дельфіна (його "носик") - подвійна. Один компонент яскраво-жовтий чи золотий. Інший - менш виражений, жовтий-білий. З 12 мм вони були гарні, на 5мм було вже завелике збільшення.
Цей "побічний продукт" так мене зацікавив і був настільки цікавим, що я повертався до нього кілька разів. Найбільший інтерактив був у тому, що я прагнув зрозуміти колір другого - менш виразного компонента.

4) Темна туманність В142 у Орлі - дивився її цього літа вже безліч разів, і це вперше з телескопом. Ще один обʼєкт Астрополіс 100, ще один літній обʼєкт, який я спостерігаю майже кожної сесії. Цього разу мене вразила комбінація контрасту з окуляром Houdini. Туманність чітко виділялася у формі літери Е на фоні світлішого неба та зірок. Фільтр Orion SkyGlow, традиційно, теж гарно підвищив контраст сцени. Він приглушив фон неба, і туманність стала такою насиченою, ніби я спостерігав її у рефрактор чи бінокль, а не рефлектор.

Висновки

• Літній Чумацький Шлях вражає та надихає. Щойно спілкувались у чатах з іншими аматорами, всіх захоплює той факт, що наша галактика є не суцільною смугою, а розділена темними прожилками, має відгалудження та окремі хмари світла.
• Цього літа більше сподобалося спостерігати в біноклі. Ввечері, коли бачив кількість пилу в небі, завжди відкладав доба на потім. Ця ніч була прохолодною та вологою, що сприяло зміні підходу і винесенні телескопа для спостережень.

Подякували

7 :SIDEROCRATOR, SP, gordon2903, ds40a, RPM RPM, Тимур, rda_boris

[Андрій1939]

Вчора став жертвою своєї астро-легковажності та замість Персеїд чудово провів час за добом.
Сам "дощ із зірок" теж мене вразив, кілька разів фіксував пилові хвости після метеорів. Та й сама активність метеоритного потоку вражала.

Дата спостережень: 12 серпня 2026 року. 23:00-00:10
Місце спостереження: село на 30 км південніше міста Кривий Ріг;

Яскравість неба: 4–5 балів за шкалою Бортля. Наявна засвітка від куполу міста на північному заході, та локальна засвітка на південному сході.
Сінг: III–IV за шкалою Антоніаді. Навіть 8 мм було забагато. Щоправда, тут виною міг бути нетермостабілізований доб. Однак і під кінець спостережень зірки були пухлими. Інколи навіть і з 12-мм окуляром.
Прозорість: 3.5 з 5. Чумацький Шлях був яскравим майже до горизонту. Незвично багато для цього літа, тому спокусився на спостереження з телескопом.
Погода: після спекотного дня настала холодна волога ніч, ввечері фіксував велику кількість пилу у атмосфері та його підсвічування містом.
Максимальне проникнення: не заміряв. Однак 2 лижі були опосередковано потімні в М31 Андромеди.

Цілі спостереження: прогулятися зі 20-мм 100°-окуляром, який народ ввічливо назвав "термосом".

Обладнання: все доступне обладнання з опису.

1) 100 зі 100 - як Нолан віддає перевагу плівці IMAX, так і я закохався у 20-мм 100°. Взимку я його не оцінив, а зараз - відчував захоплення, що аж перехоплювало подих. Перше враження, коли я сканував сузірʼя Щита, було таке, що я в IMAX. Переді мною пролітають міріади зірок, і я не просто сторонній спостерігач, а учасник процесії. Обʼєкти далекого космосу раз у раз зʼявлялися у полі зору, а збільшення вже дозволяло їх досліджувати.

У спогадах ще емоції від 100-мм бінокля. Досвід різний, але в чомусь схожий. Монорежим не псує насолоду від окуляра.

2) Орел - дане сузірʼя в дитинстві часто викликало питання. Воно ніби і лежить у межах Чумацького Шляху, однак там немає жодного обʼєкта М, чи ще чогось яскравого для школяра з Алькором. Останні роки я активно відвідував це сузірʼя, зокрема в межах Астрополіс 100. А цей рік я майже завжди починаю з нього, завдяки темній нуманності В142. Яка ж вона гарна і з 20-мм 100°, і з 12-мм Houdini.

Однак цього разу все було цікавіше, окрім темної туманності, уже класичної планетарки NGC6781 та кулястика NGC6760, мене зацікавили розсіяні скупчення. Хоча я й не подивився на всі заплановані.

Без прицілювання та карт я дійшов до насиченої області зі скупченнями NGC6755 та NGC6756. З 20-мм окуляром цей ансамбль виглядав неймовірно. На фоні густого розсипу зірок виділяються туманні ущільнення, які також розпадаються на окремі зорі.

• NGC6755 - більше за кутовими розмірами і справляло враження подвійного скупчення. Спостерігав з 20, 12 та 8-мм окулярами.
• NGC6756 - менше і тьмяніше. При 20 та 12-мм залишається примарним світлом з поодинокими зорями. При 8-мм сінг уже псував естетику.

3) Змія - одразу від останніх двох скупчень я дійшов до IC4756. Гігантське нещільне скупчення з розрідженими зірками, більшість яких здавалася блакитними. 20-мм окуляр був єдиним, з яким спостерігав. Більшого і не хотілося, через масштаб обʼєкта.

Далі мандри довели до NGC6633. Це розсіяне скупчення, яке також виглядає подвійним, але розрідженим. Більше за обʼєкти Орла, але менше за попереднє.

4) Планетарні туманності
В тому ж Орлі я вирішив відвідати туманність NGC6751. Вона зовсім крихітна, набагато менша за 1 мінуту у поперечнику. Спостерігав її з 12 та 8-мм. Хоч zoom і дозволяв збільшувати обʼєкт, вже на 7 мм зорі пухли до розміру туманності. Загалом, обʼєкт для галочки, який демонструє класичну поведінку компактних планетарних туманностей - підсилюється з ОІІІ та стає повністю невидимим з H-beta фільтром.

А от в Лебеді обʼєкт був не для галочки. NGC7008 Ембріон. Минулі рази я її пропускав, оскільки вона зараз у зеніті. Але цого разу я вже дійшов до неї на характері і не даремно. Це яскрава крупна туманність, яка одразу розкрила форму квасолини із потемнінням всередині. З OIII та SkyGlow контраст туманності зростає, з H-beta вона майже невидима. Окрім гарної форми, естетики додають яскраві зірочки поруч. Люблю такі поєднання і для туманностей, і для галактик. Для туманностей це навіть практично, легко перефокусуватися після зміни фільтрів.
Спостерігав обʼєкти з 12-мм та ES 6.7-мм. З останнім вигляд був посередній, збільшення і масштаб хороші, а сінг - ні.
Загалом, туманність більше сподобалася саме без фільтрів і з 12-мм.

5) Кольорові зорі. Якісні окуляри та прозора ніч подарували напрочуд насичені кольори зірок.
Шукаючи туманність NGC6751 у Орлі, я знайшов зорю V, яка має насичено-червоний колір. Окрім естетичної насолоди, я використав її як бенчмарк для окулярів. Перевіряв, чи всі передають цей виражений колір.

Поруч милувався і зорею 12 Орла. Насичено помаранчева. Як здалося, 20-мм 100° трішки підʼїдав її колір, або це було недостатнє збільшення.

Чимало часу також виділив на Альфу Козорога та Альбірео у Лебеді. З 12-мм досягався ідеальний баланс кольору та збільшення.

Висновки

• Незвично прозора ніч та нові відкриття. Я досить довго гуляв лише з 20-мм окуляром, який захопив мене цілком та повністю. Виявилося, що він комфортніший за 5-мм окуляр цієї серії, оскільки в ньому кращий виніс зіниці. За кілька хвилин я навчився ловити майже все поле зору. Після 100°, окуляр з 86 та 82 здавався помітно вужчим. А Zoom sv-bony 8-3 взагалі - замковою щілиною. Такі відчуття помітні саме при послідовній зміні окулярів, з часом ефект спадає і поле зору стає "нормальним"
• Зорепад також постійно нагадував про себе. Щоразу, коли я відволікався від окулярного вузла, бачив метеори.

Подякували

5 :Тимур, Acidlex, ds40a, gordon2903, Zlata

[Тимур]

Радий, що "термос" вразив і що вийшло розгледіти "Ембріона". До речі, цікаво розглядати пилові сліди метеорів у бінокль чи телескоп: колись один раз дуже вдало впіймав. А я досі чекаю на цангерний адаптер 2"-1,25". Сподіваюсь, що скоро таки вийде реалізувати ідею із колесом фільтрів, а так поки буду розглядати із 31мм обширні об'єкти:)
А ще у Орлі та Лебеді чимало планетарок, які непопсові, але можуть бути цікавими

Подякували

1 :Андрій1939

[Андрій1939]

Наскільки велика М31 візуально? Я досі під враженням, що аж не можу заснути.

Я візуалив зоряну асоціацію NGC206 у М31 і вона була так далеко від видимого овалу, що він ховався за межами поля зору окуляру 12-мм 86°.

На фото дана асоціація лежить в межах галактики і має ще значний запас до її межі.

Загалом мені сьогодні вдалось завізуалити ще кілька зон світла та маленьких смужок пилу поза звичним овалом Андромеди і дійти до кулястого скупчення Mayal 2.
Сінг був чудовий, тож мені вдалось виокремити кулясте скупчення сусідньої галактики за допомогою 5-мм XWA

Сама NGC206 з 12-мм окуляром була добре помітною зоною світла,  оточена менш яскравим світінням та жилками пилових  смуг Андромеди.

Подякували

1 :Тимур

[Андрій1939]

Цього літа мав незліченні плани на орлів. Рибалки доповіли, що поруч з нашим селом літає "величезний дивний птах", якого я ідентифікую як орлана-білохвіста. А в небі чекають інші орли, сузірʼя та відоме зоряне скупчення з туманністю.
Не всім планам судилося збутися, білохвоста я ще не завізуалив, а от з Орлом цієї ночі мені вдалося зробити чимало з того, що виношував протягом року.

Дата спостережень: 14 серпня 2026 року. 23:10-00:40
Місце спостереження: село на 30 км південніше міста Кривого Рогу;

Яскравість неба: без змін.
Сінг: I–II за шкалою Антоніаді. Сінг був змінним, але 5-мм окуляри працювали завжди, зірки залишалися крапками.
Прозорість: 4,5 з 5.
Погода: після спекотного дня настала холодна волога ніч.

Цілі спостереження: планував виконати програму по Орлу, однак умови дозволили розпочати і в Козорозі, і в Андромеді.

Обладнання: не користувався лише 20-mm XWA.

1) Блакитний скарб Змієносця - компактна планетарна туманність NGC6572. Справжня перлинка зоряного неба, радий, що розпочав спостереження з неї.
Минулого разу я закінчив на розсіяному скупченні NGC6633, а туманність, виявилося, була зовсім поруч, і її досить легко шукати на небі.
З 12-мм помітно яскраво-блакитний компактний диск, 100 крат уже достатньо, щоб зрозуміти, що це не зоря.
Завдяки сінгу та термостабілізованому телескопу, Zoom 8-3,5 працював по всьому відрізку. Кратність не додавала деталей, лише збільшувала кутові розміри туманності та зменшувала інтенсивність її кольору. Zoom підтвердив, що найкраще збільшення для обʼєкта - 5-мм і я перейшов на XWA такого номіналу і довго насолоджувався інтенсивним блакитним кольором.
Туманність найкраще виглядає без фільтрів, які видозмінюють її колір.
SkyGlow просто підсилює контраст.
OIII робить туманність біло-синьою.
З H-beta туманність стає тьмянішою із мʼякими краями. Але все одно добре видима.

Справжня маленька перлинка. Надовго затримався на обʼєкті та дочекався темнової адаптації очей.

Надалі почалося методичне полювання на обʼєкти Орла.

2) Розсіяні скупчення - у "правому" крилі мене чекали ще 2 розсіянки, які я не глянув минулого разу.
NGC6738 - двічі шукав це скупчення від Зети Орла, поки не відкрив карту. Виявилося, що воно дуже розріджене і повністю зливається з багатим зоряним фоном. Інколи зоряні купки поруч здавалися гарнішими та інтенсивнішими за саме скупчення.
NGC6709 з 12-мм було цікавішим, скупчення демонструвало округлу форму та середню густину зірок.

3) Темні туманності
Увесь час, коли блукав у Орлі, я помічав численні темні туманності, більшість яких не ідентифікував. Однак над Лямбда Орла мою увагу привернула величезна структура, яка займає майже градус у поперечнику - В135. Я помічав її ще минулої ночі, але думав, що це гілки винограду загороджують поле зору. Цього разу я зрозумів, що це темна туманність. Вона велика, округла, має нечіткі кордони та різні вигини і через це нагадує пляму чорнила або болото. А інколи навіть і виноградний лист.

4) Планетарна туманність NGC6781 - велика округла туманність, приблизно 1 мінуту в діаметрі. Її особливість - низька поверхнева яскравість, тому обʼєкт виглядав з 12-мм, як примарна напівпрозора кулька.
Без фільтрів туманність невпевнено фіксувалася боковим та прямим зором. Збільшення 100 крат здавалося ідеальним, іншого не пробував.
SkyGlow та OIII підсилювали контраст, хоча туманність і залишалася аморфною. Десь на рівні глюку вона нагадала "маленький огризок" і стала схожою на Гантель з Лисички. Однак цей ефект був мінливим.

За збігом обставин, всі наступні туманності в Орлі будуть такими ж. Лиш повністю круглими і ще більш примарними.

5) Планетарна туманність Abell 55 - лежить неподалік NGC6781 та В135. АІ казав, що я її не побачу 
Туманність майже невидима без фільтрів. На її місці помітно примарне світіння.
З SkyGlow також мало чого помітно, щось аморфне.
OIII почав показувати туманність боковим зором. З 100 крат вона виглядала майже 1 в 1 як попередниця, лиш мала форму літери О, була прозорою та ще більш примарною.
Потім я почав гратися зі збільшенням, однак нічого не працювало, окрім 12-мм, який давав ідеальний баланс яскравості.
Вже традиційний "світчер" теж допоміг. Швидке перемикання між OIII та H-beta дозволило повністю вмикати і вимикати світло туманності, від чого я почав фіксувати її прямим зором. Як добре, що ці два фільтри одного бренду і є парфокальними. Ця методика дуже допомагає зі слабкими обʼєктами.

5) Планетарна туманність Abell 70 - Кільце з діамантом. Довго шукав цей обʼєкт і знайшов його лише з 3 спроби. Надто далекий він від яскравих зір на дуже насиченому фоні.
Назву виправдати не вдалося, оскільки галактику, яка проектується на туманність, не помітно.
Обʼєкт повністю повторює досвід попереднього, лиш мені чомусь здався ще важчим, хоча форуми репортять протилежне.
Єдиною відмінністю стало те, що ця прозора кулька у формі літери О була ніби видима без фільтрів. Слабко, але помітно на рівні глюку.

6) Планетарна туманність NGC6804. Ще одне дежавю у формі прозорого кружечка. Знову 12-мм окуляр. Знову довго шукав через багате на зорі тло.
З особливостей, туманність на межі помітна прямим зором без фільтрів у вигляді кружечка до 1 мінути у діаметрі.
Фільтри підсилюють контраст. Жодних деталей на тлі. І тут вперше з трьох попередніх запрацював H-beta. З ним було помітно центральну круглу область туманності.

На цьому мій план з Орлом закінчився. Щоправда, була ще невдала спроба задетектити дуже малу NGC6803. Вона мала бути зореподібна і підсвічуватися фільтром. Особливість обʼєкта в тому, що він зливається із зорею. Я дійшов до тієї області неба, але після кількох змін фільтра зрозумів, що це буде нецікаво і обʼєкт не вартий моєї уваги.

У мене ще була програма на Козорога, сузірʼя було в кульмінації і я вирішив піти до нього.

7) Зорі Пі та Ро Козорога - це була початкова точка відліку. З Houdini я насолоджувався їхнім насиченим кольором. Зоря Ро кратна, але я не розділяв її компаньйона, лише звернув увагу на золотий колір. Зоря Пі була блакитною. По ній я спробував 3,5-мм окуляр, але компаньйона виявити не вийшло. При розфокусуванні було помітно незвичний дифракційний малюнок. Склалося враження, що збільшення чи умов не вистачило зовсім трішки, все-таки Козоріг знаходиться досить низько.

6) Галактика NGC6903 - на перший погляд, дуже посередній обʼєкт. Дайте трохи часу, йому є про що сказати. Галактика виглядає округлою, як літера О. Яскравість падає від центру до краю. Однак ядро галактики зореподібне. Ще цікавіше стає від того, що на тлі обʼєкта лежить зоря Чумацького Шляху. З 6,7-мм окуляром ядро вдається відділити від цієї зорі. Це і додало естетики. В іншому - це посередній, дуже тьмяний та компактний обʼєкт.

7) Галактики NGC6907 та NGC6908. Попередньо я бачив обидві, але з нюансом. На фото 6907 — це гарна спіральна галактика з рукавами та баром, що лежить до нас плазом. Особливість у тому, що на її фоні лежить зовсім інша галактика, і спортивний інтерес викликає спроба їх розділити. 6907 більша та яскравіша за 6908, і її світло поглинає компаньйонку.
Загалом я зазнав невдачі, обʼєкти лежать надто низько. 8-мм вже не хотіли працювати і збільшення розмивало зображення. Але це була гідна спроба на астрономічний атракціон.

Далі мені захотілося побачити DSO більшої глибини. Наприклад - щось у сусідній галактиці. Якраз М31 була вже високо над горизонтом.

Деталі М31 в Андромеді.
В дописі вище я не міг стримати захвату від того, що я бачив пилові смуги та диск М31 Андромеди за межами її звичного овалу. Прийшло усвідомлення її реальних масштабів і якості окуляра Houdini, який чудово передав мікроконтрасти між світлом та тьмою у павутині Андромеди.
Зоряна асоціація NGC206 розкрилася швидко у вигляді великого та прозорого вузла світла та гранул. Кутові розміри досить великі, більше 3-5 мінут і обʼєкт можна порівняти з кулястим скупченням у Стрілі М71, але, звичайно, з набагато меншою інтенсивністю.
Кулясте скупчення Mayal 2 чи G1 - найбільше скупчення М31, що фіксує людство.
По-перше, я вражений, як далеко воно знаходиться від самої галактики.
По-друге, завдяки сінгу мені вдалося розділити тандем із трьох зірок, і однією з них було кулясте скупчення іншої галактики!!!
XWA 5-мм чудово виконав свою роботу, Супроводжувати та роздивлятися обʼєкт було досить комфортно. Інколи ловив глюк, що він не точковий, а має диск, однак списую це більше на атмосферу. В тій частині неба інколи зірки "розпухали", і можливо, це був саме цей момент.
Тепер мрію побачити Магеланові хмари, бо їх кулясті скупчення виглядають, як диски, а не крапки.

9) Повторно глянув NGC7479 у Пегасі. Минулого разу дана галактика продемонструвала мені ядро, бар і відросток спіралі. Загалом, форма цифри 1. Але цього разу відросток вловити не вдалося, через що і поставив оцінку для прозорості 4.5, а не 5. Виходить, планетарні туманності з каталогу Abell нечутливі ні до неба, ні до якості окулярів (відсилання на Zoom SV245). На них полювати з DOB10 простіше, ніж на спіралі у галактиках.

Висновки

• Якщо після спостережень ще не можеш спати годину - значить, вони вдалися. Емоції накривали сповна.
• Дуже вразили розміри М31 Андромеди, не звертав уваги на це раніше. Лише коли гортав планетарії чи дивився фото колег у Телеграмі, розумів, що візуально деякі зорі знаходяться за межами галактики, хоча на фото вони знаходяться в її межах. Так було із М106. Однак цього разу я візуально зміг побачити "фотографічну" частину нашої сусідки, зокрема і зоряну асоціацію, і найвідоміше її кулясте скупчення.
• Два Абелі в Орлі і ще дві нові планетарки там. Нагадало мій досвід з Цефеєм минулого року, коли кожна наступна туманність була схожа на попередню.
• Ложкою дьогтю в спостереженнях стало те, що я забув глянути на кулясте скупчення М30 у Козорозі. Зараз саме час, бо в середині серпня дане скупчення переживає знаковий момент - на небі воно займає місце, протилежне Сонцю. Та й загалом, цього М ще не спостерігав, а його ядро пережило колапс і є однією із найнасиченіших зорями точок у нашій галактиці.
• З небесним орлом вийшло, тепер хочеться завізуалити орлана білохвоста

Подякували

7 :SP, Zlata, gordon2903, SIDEROCRATOR, clavutich, Acidlex, Тимур

[Андрій1939]

Продовжив ловити рідкісні прозорі літні ночі. Зафіксував один новий обʼєкт з каталогу Месьє, один з Abell та один з IC

Дата спостережень: 20 серпня 2026 року. 23:10-23:50
Місце спостереження: село на 30 км південніше міста Кривого Рогу;

Яскравість неба: без змін.
Сінг: II за шкалою Антоніаді.
Прозорість: 4 з 5.
Погода: після спекотного дня настала холодна волога ніч.


1)Щит та його примарна планетарна туманність IC1295 - обʼєкт схожий на туманності з каталогу Abell. І знаходиться досить близько до кулястого скупчення NGC6712, тому шукати його просто.

Туманність має низьку поверхневу яскравість та діаметр приблизно 1 мінуту.
З 12-мм без фільтрів помітно примарне світіння без чітких країв.
SkyGlow починає підсилювати контраст та надає круглястої невиразної форми.
OIII - найкомфортніший, туманність контрастна, але невиразна і досить аморфна.
З H-beta туманність стає невидимою. Зручно знову перемикати на ОІІІ та бачити різницю.

Загалом, це спортивний обʼєкт для галочки. Однак порою мене не покидало враження, що це 2 окремі туманності, ніби в круглій формі було щось, що розділяло обʼєкт навпіл. Однак це було лише з ОІІІ і лише на рівні глюку.

2) Розсіяне скупчення М26 - мабуть, ніколи не шукав його цілеспрямовано. Маленьке, тьмяне скупчення. На його тлі виділяються кілька зірочок, що утворюють чотирикутник.  Одне з найневиразніших Месьє, що я спостерігав.

3) Abell 72 у Дельфіні - довго ловив дежавю і не міг зрозуміти, чому ці зорі в Дельфіні такі знайомі. Лише пишучи цей журнал, я згадав, що ще нещодавно розглядав там кулясті скупчення і розпочинав пошуки з цього ж місця.
Abell 72 була складною планетарною туманністю, однак мені дуже допомогло її оточення - трикутник із зірочок і обʼєкт посередині.
Кутові розміри приблизно 1 мінута, тому чудово працював 12-мм окуляр. Туманність була видима лише з фільтром OIII і невиразним натяком від SkyGlow.
H-beta традиційно вже став вимикачем для туманностей з Abell і допомагав оцінювати їх форму при перемиканні назад на ОІІІ.
Обʼєкт був круглий і ще більш невиразний та аморфний, ніж попередня туманність зі списку.

4) Abell 74 у Лисичці - невдача. Як зʼясувалося, вона настільки велика, що я був приречений на провал. Жодна техніка не допомогла витягти обʼєкт.


Висновки

• Полювання на відібрані літні планетарні туманності з Abell завершено. У списку є обʼєкти зі Стрільця та Ліри, але я їх поки відклав. Стрілець надто низько. Ліра вже мала одну невдалу спробу.
• Завершив швидку сесію прогулянкою з 20-мм окуляром. Літній Чумацький Шлях вражає та надихає.

Подякували

2 :gordon2903, ds40a

[SP]

Abell 74 у Рисі - невдача.

Це Лисичка. Доречі, там є Abell 68, теж не легкий об'єкт, але можна спробувати.
В Орлі ще є, перш за все Abell 67, та дуже слабкі Abell 53 та 62.

Подякували

1 :Андрій1939

[Андрій1939]

Abell 74 у Рисі - невдача.

Це Лисичка. Доречі, там є Abell 68, теж не легкий об'єкт, але можна спробувати.
В Орлі ще є, перш за все Abell 67, та дуже слабкі Abell 53 та 62.

Дякую, виправив і додам у DSO Planner нові об'єкти.

Подякували

1 :SP