Тема: Юпітер на денному небі (Прочитано 1269 раз)

Protozvezda · « : 11 Січня 2024, 20:53:34 »

Хто спостерігав Юпітер на денному небі - поділіться, будь ласка, враженнями.
І я маю на увазі не просто "Так, бачив, класика".
Я маю на увазі більш розгорнуто та деталізовано. Тобто мені зокрема цікаві від вас відповіді на такі питання:
- яке обладнання використовували?
- як шукали?
- на якій висоті було у той момент Сонце і на якій - Юпітер (хоч приблизно)?
- що цікавого помітили?
- чи пробували (можливо, за допомогою якихось фільтрів) збільшити контрастність?
- чи бачили супутники та/або тіні супутників на диску?
- які взагалі деталі вдалося розгледіти на диску?
- що сподобалося і що не сподобалося у денних спостереженнях Юпітера?

Заздалегідь дякую усім хто відгукнулися.

WEST

Астропривiт! Юпiтер на денному небi не спостерiгав. А от на Венеру часто натикався i натикаюсь, коли пiд Сонцем шукаю комети на денному небi в свiй 355-мм рефлектор при збiльшеннi100 Х. Це, коли планета знаходиться у нижньому сполученнi. В цей час вона мае вигляд дуже узького i дуже великого серпа. До речi, про пошуки комет пiд Сонцем. Починаю в декiлькох градусах вiд Сонця i поступово вiдходю вiд нього методом построкового сканiровання. Застосувую жовтий фiльтр. P.S. Крiм пошукiв комет пiд Сонцем, спостерiгаю метеори (вiдправляю спостереження в IMO) i змiннi зорi (в AAVSO): у мене вже майже 38 тисяч спостережень. Мiй код в AAVSO MQA.

Polaris

Цитата: WEST від 11 Січня 2024, 22:13:16

Астропривiт! Юпiтер на денному небi не спостерiгав. А от на Венеру часто натикався i натикаюсь, коли пiд Сонцем шукаю комети на денному небi в свiй 355-мм рефлектор при збiльшеннi100 Х. Це, коли планета знаходиться у нижньому сполученнi. В цей час вона мае вигляд дуже узького i дуже великого серпа. До речi, про пошуки комет пiд Сонцем. Починаю в декiлькох градусах вiд Сонця i поступово вiдходю вiд нього методом построкового сканiровання. Застосувую жовтий фiльтр. P.S. Крiм пошукiв комет пiд Сонцем, спостерiгаю метеори (вiдправляю спостереження в IMO) i змiннi зорi (в AAVSO): у мене вже майже 38 тисяч спостережень. Мiй код в AAVSO MQA.

Чому жовтий фільтр а не оранжевий або червоний? вони ж повинні сильніше проявляти контраст.

WEST

Побачити комету на денному небi, та ще й пiд Cонцем, непросто. Рiч йде про дуже яскравi комети (з мiнусовими зоряними величинами), якi бувають рiдко. Я пробував i червоний, i оранжевий фiльтри, але вони занадто темнi i поглинають багато свiтла. Найкраще жовтий. Хтось може сказати, що марна праця шукати новi комети на денному небi, а ще й пiд Сонцем. Краще б шукав би комети на знiмках, зроблених камерами супутника SOHO. Кому що. А шукати комети на ранковому небi, як це роблять Борисов i Iтагакi, не маю можливостi, бо не маю таких засобiв пошуку, якi мають вони. Що стусуеться Венери, я бачив не тiльки вузький серп планети, а ще й увесь диск на фонi свiтлого неба пiд палачим Сонцем.

Zealous

Опишу побачене по пам'яті, оскільки минуло багато часу можливо десь 2-3 місяці після спостереження. Якщо випадає можливість по погоді та фазі Місяця, для його ранкових спостережень, завжди проводжу свій час розглядаючи місяць, мені це подобається. Спостерігаю з балкона вихід якого на південний захід. В цей день використовував телескоп Максутов який виготовив власноруч Жак Пьєрович дуже дякую. Апертура 190 мм відносний отвір 1-10 окуляр 25 мм пльосл. На вилці, ведення ручне. Ранок, приблизно 8 годин, на дворі вже було видно сонце вже доволі піднялося над горизонтом прозорість атмосфери чудова, турбуленції практично не було. Наводився телескопом на Місяць, але натрапив на планету Юпітер, який був високо над горизонтом можливо більше ніж 45 градусів. Це вперше я бачив Юпітер, на дуже світлому небі. Я завжди мріяв, його побачити днем. І тут випала нагода, та дуже чудова прозорість неба, практично без турбуленції. Він виявився доволі чітким стабільним зображенням.На диску добре видимі смуги, мене дуже вразив його колір, який не втрачався навіть при денному світлі, гарний контраст. Дуже дрібних деталей не виявив. Ніяких фільтрів не використовував. Випадкове денне спостереження дуже сподобалось через те, що, внесло в мою пам'ять, нову картину побаченого на світлому фоні гарний колір та контраст планети.Про супутники не пам'ятаю. Можливо на той час, не придав їм значення. Я коли спостерігаю планети Юпітер, Сатурн я стараюся їх дивитися, не на темному небі, а в вечірньому (сутінках) мені здається, що тоді вони мають гарний колір та контраст. Можливо це мої особливості очей. У мене є багато різних телескопів, виготовлених власноруч, де маю можливість порівнювати зображення на вміст дрібних деталей, та робити висновки по кольору, контрасту зображень. В Ньютоновський біноскоп апертурою 170 мм відносний отвір 1-10, теж найкраще естетичне задоволення приносить вечірнє зображення (сутінки).Починаю свої спостереження, як тільки на світлому фоні єлі помітно стає видно планету, відразу розпочинаю. Але вже потім, при темному фоні неба, стає більше доступних дрібних деталей на планетах.

WEST

Спостереження планет (малюнки та фото) слiд вiдправляти в секцii планет Британськоi астрономiчноi ассоцiацii (BAA), або в ALPO (Японiя). Тодi це бути мати наукову цiннiсть. P.S. Сьогоднi на ранковому небi бачив Меркурiй (нижче Венери). У середнi вiки, коли ще не було карт положень планет, казали: Щасливий той астроном, який хоча б раз у життi бачив Меркурiй.

SIDEROCRATOR

спостерігав кілька разів
вперше випадково в червні 2019, перед заходом сонця, завдяки тому що був телескоп МАК 180 на ЕКУ5 і запаркований, то навівся на Юп ще завидна, але побачена картинка зовсім не вразила
Вдруге спостерігав Юпітер в липні 2022 р. в передранковій зорі, телескоп був наведений на планету ще затемна і колега знімав її на камеру
Юпітер був десь 40 градусів над горизонтом
у порівнянні з нічними спостереженнями денні менш цікаві, деталей майже не видно, хіба супутники, та й то уже в глибоких сутінках

WEST

Як на мене, то Марс я спостерiгаю в сутiнках, коли нема того рiзкого контрасту, який бувае вночi. Я пригадую, що особливо було приемно спостерiгати планету на ранковому небi, коли не тiльки зiрок, а й самого Марса не було видно неозброеним оком, а в телескоп я ще бачив планету: моря, пустелi, одну з полярних шапок i темну кайму бiля неi. P.S. Вчора в пiвнiчнiй пiвкулi Марса розпочалась осiнь, а в пiвденнiй весна. i так буде до 7-го червня.

Vando

У серпні цього року геть зранку (десь о 5-6) спостерігав Юпітер у свій 114\900. Сонце тільки сходило, але вже було ясно, ніяких зірок не було видно. Юпітер теж практично уже не було видно на небі. Спостерігав його вночі, але телескоп лишився на дворі до ранку, тому потім я просто підкрутив ручку тонких рухів і знайшов його. Контраст менший, але помітні смуги. Супутників здається я вже не бачив, або просто не запам'ятав. Це був цікавий досвід, хоча вночі він звісно виглядає краще

WEST

Колись я захоплювався пошуками комет над Сонцем в той момент, коли воно тількі сховається за обрієм. І от одного осіннього дня, як тільки Сонце зайшло, я почав водити туди-сюди в свій 355-мм рефлектор при збільшенні 100х. І через декілька хвилин раптово у полі зору побачив ще на світлому небі Юпітер. Він був дуже блідий, але полоси хмар було добре видно. Супутників я не бачив. Без телескопа планети я теж не бачив.

Cosmic

Якось, на протязі декількох днів влвтку спостерігав ввечері (сонце ще над горизонтом) юпітер- він був ніби чепвоний. А ось венера за подібних умов мала білий блиск.
Доповню: юпітер червоним здавався тільки, коли був ще зовсім не високо.тобули ясні дні і вночі, коли він був майже над головою, у бінокля було видно його супутники, але це не точно- може здавалося...

WEST

На сайті ALPO, Секція Марса (Японія) є інформація про спостереження Меркурія, Венери та Марса на денному небі 10 січня 2024, які провів Clyde Foster на 355-мм рефлекторі. Спочатку він спостерігав Венеру, коли Сонце вже зійшло, а потім Меркурій і приблизно через 40 хвилин після сходу Сонця - Марс. Ці планети він не бачив неозброєним оком, а для їх пошуків використовував пошукову Sky X. До речі, це було перше спостереження Марса після його сполучення з Сонцем 18 листопада минулого року.

WEST

Clyde Foster продовжує спостерігати Марс на денному небі в свій 355-мм Сelestron Edge HD SCT. Так, 8 лютого через 30 хвилин після того, як зійшло Сонце, він не тільки візуально спостерігав планету на світлому небі, а й фотографував її: добре видно яскраву південну полярну шапку з темною каймою, де зараз весна, та деякі моря. Цей спостерігач поки що єдиний, хто дивиться на Марс після його сполучення з Сонцем 18 листопада 2023 року, бо не так просто спостерігати планети на денному небі. До речі, астрономи французьської обсерваторії Пік Дю-Міді в Піренеях спостерігали Меркурій на 60-см рефракторі (1:30!) тільки вдень.

ds40a

Цитата: WEST від 15 Лютого 2024, 21:18:55

Clyde Foster продовжує спостерігати Марс на денному небі в свій 355-мм Сelestron Edge HD SCT. Так, 8 лютого через 30 хвилин після того, як зійшло Сонце, він не тільки візуально спостерігав планету на світлому небі, ...

Цитувати

Де́нь — проміжок часу доби від сходу до заходу сонця.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BD%D1%8C

WEST

Ще один спостерігач дивився на Марс в денний час! Японський аматор Tomio Akutsu це зробив 16 лютого через 30 хвилин після сходу Сонця на 450-мм Ньютоні з лінзою Barlow 5х. А Clyde Foster з Намібіі 17 лютого спостерігав Марс вже на світанку перед сходом Сонця. Як він пише на сайті ALPO (Японія): "Зробив спробу підкорити маленький Марс перед сходом Сонця і вдачно". Так що, планету Марс можна вже бачити до сходу Сонця!

ds40a

Я не про Юпітер. А от Венеру серед дня довелося побачити. У 1975 році був у Волгограді. Була екстурсія в обсерваторію. 12" рефрактор Цейса. Фаза Венери була десь 0.6-0.7 видно було чудово. А заодно і Сонце дивилися через окуляр. Через цікавий пристрій - коробка з кількома отвороми через які сончне світло виводилося назовні і до окуляра світло доходило значно ослаблене, можна було оком дивитися і ніякого зайвого забарвленя не було як у БШР з окулярами із сонячними світлофільтрами

WEST

На цьому рефракторі мав можливість спостерігати Марс відомий багатьом В.А.Зінов єв, і я йому заздрів. Такий телескоп! Після падіння третього рейху з Німеччини було стільки телескопів вивезено, що в Кримських горах засновали КрАО. А 12-дюймовик зупинився в Сталінграді. Репарації! Мій дід привіз в рідне село на Чернігівщині кусок рейки!

Protozvezda

Нарешті і я готова розповісти про свій досвід спостережень Юпітера на денному небі

Це буде лонгрід, але сподіваюся що цікавий.

[Частина 1]

Вперше мені довелося знайти (саме не вести з ночі чи сутінок, а знайти з нуля) Юпітер на денному небі 16 серпня 2023 р, приблизно о 10:30, коли Сонце було у 44° над горизонтом, а Юпітер - у 28°. Чесно скажу: з пошуками мучилася довго, бо навіть приблизно не уявляла як воно має виглядати у шукач. Незважаючи на низький контраст та сильну турбулентність, вдалося побачити дві екваторіальні смуги. Супутників, звичайно, видно не було - вони заслабкі.

Через деякий час мені стало цікаво: чи зможу я на денному Юпітері розгледіти тінь від супутника? А це насправді нетривіальне питання. Я запланувала спостереження на 26 грудня між 14:00 та 16:00, націлившись на транзит тіні Іо. І таки виявилося, що побачити тінь - МОЖЛИВО! Щоправда о 15:20, коли я нарешті упіймала вікно між хмарами, тінь майже співпала з Великою Червоною Плямою. І це ускладнювало спостереження. Але яким було моє здивування, коли поруч із Юпітером я без зусиль побачила і сам супутник!
Тим не менш, я розуміла, що, «з наукової точки зору», моєму експерименту бракує неупередженості. Адже я знала наперед, що тінь має бути, і шукала її. А тому на початок 2024 року задумала новий експеримент - «сліпий».

Protozvezda

[Частина 2]

Мета експерименту.
Основна мета - виявити, чи зможу я побачити вдень (Сонце має бути принаймні у кількох градусах над горизонтом) тінь супутника на диску Юпітера, не знаючи заздалегідь, чи є там вона чи нема. Додатково було цікаво дізнатися, за яких умов можна побачити галілеєві супутники вдень.

Дизайн експерименту та обладнання.
За задумом я маю накопичити якомога більше спостережень, не цікавлячись перед тим, чи триває у той момент транзит тіні, і в якому положенні знаходяться супутники. Сусідні спостереження мають бути розділені принаймні 1 годиною. І тільки після спостережень я себе перевірятиму за допомогою симулятора:
https://skyandtelescope.org/wp-content/plugins/observing-tools/jupiter_moons/jupiter.html

Для спостережень використовувався телескоп-рефлектор від Sky-Watcher діаметром 8” (200 мм) з фокусом 1200 мм, світлосила f/6. Разом із ним використовувалася лінійка окулярів:
40 мм Celestron Fully coated Plössl
25 мм Vixen multi-coated
10 мм Sky-Watcher MC-coated Super Plössl
5 мм Celestron X-Cel XL Fully multi-coated

Реалістичність задуму
Неважко зробити грубу оцінку ймовірності побачити транзит тіні у навмання взятий момент часу. За період спостережень можна було спостерігати транзити тіней Іо, Європи та Ганімеда. Транзити тіні Калісто, як потім виявилося, не відбувалися. Спираючись на тривалість транзитів та періоди обертання супутників, а також припускаючи що подвійні та потрійні транзити є вкрай малоймовірними, отримаємо близько 9.3% ймовірності побачити транзит при випадковому виборі моменту спостережень. Тобто десь 1 спостереження транзиту тіні на кожні 10 спроб.

Protozvezda

[Частина 3]

Як знайти Юпітер на денному небі?
Перш за все, необхідно визначитися з місцем спостереження. За допомогою планетарію (мобільного додатку) треба визначити у якому приблизно напрямку знаходиться Юпітер. Точку спостереження обов’язково необхідно обирати так, щоб Ви та телескоп були закриті від Сонця будівлею. Практика показує, що спостереження є найбільш вдалими, коли Юпітер знаходиться на висоті щонайменше 23-25°.

Тепер щодо, власне, наведення на Юпітер.
Якщо ваш телескоп стоїть стаціонарно, та ще й оснащений системою GoTo - проблем немає. Але що робити, якщо у вас (як ото у мене), наприклад, Добсон, і без координатних кругів?
Ловіть лайфхак.
Я запускаю на телефоні програму «Рулетка», у якій є ще один інструмент - рівень (електронний варіант будівельного рівня). Він показує у градусах відхилення положення телефону від горизонтального. Перевіряю у планетарії на якій висоті має бути у даний момент Юпітер. Кладу на телескоп телефон з «рівнем», і виставляю на потрібний кут.
Тепер прикидаю за допомогою планетарію в якому приблизно напрямку за азімутом слід шукати планету і сканую ділянку. Навіть у шукач Юпітер виглядає як маленький світлий кругляш, схожий на далеку повітряну кульку. Візуально він дуже відрізняється від Венери, яка (завдяки високому альбедо) навіть вдень виглядає наче «іскристою».

Врешті решт я так натренувалася, що увесь процес (збірка телескопа у «бойову готовність», пошук Юпітера, самі спостереження та розбірка телескопа) займали приблизно 15 хвилин. Іноді навіть бувало так, що описаним вище методом «приблизної пристрілки» я так вдало попадала, що у шукач відразу бачила Юпітер. Тут ще варто зазначити, що у березні шукати Юпітер стало значно-значно складніше. Перш за все тому, що його кутові розміри помітно зменшилися. До того ж моя «рулетка-рівень» після висоти у 50 градусів «ламається». Ну і Сонце ходить навесні вище, ніж взимку.

Ще один момент стосується виставлення співвісності (шукача з телескопом) та фокусування. Співвісність легко виставляється по далеким наземним об’єктам. З фокусуванням трохи важче. Вдень немає зір, по яким ми звикли фокусуватися на нескінченність. Тут є кілька варіантів. Можна тимчасово одягти сонячний фільтр та сфокусуватися по Сонцю. Можна сфокусуватися по Місяцю, якщо він є. І можна, заздалегідь сфокусувавшися вночі по зорям, запам’ятати (виміряти) положення фокусера.

Новини:

Автор Тема: Юпітер на денному небі (Прочитано 1269 раз)

Cosmic