Тема: Астрофото Seestar S50 fm Eridan (Прочитано 14562 раз)

Eridan

Молекулярна хмара Південної Корони — темна молекулярна хмара, яка містить протозірки та деякі дуже молоді зірки, будучи однією з найближчих областей зореутворення, приблизно за 430 світлових років до Сонця. Досить складний об'єкт для північної півкулі, враховуючи її низьку висоту над південним горизонтом, але так навіть цікавіше.

Перший знімок, total abt 2 hours (701x10 sec) - область R Coronae Australis з відбивною/емісійною туманністю NGC 6729, найяскравішою частиною Coronet Cluster.

Другий знімок - мозаїка з кадрів 1461x10 sec, що охоплює ширшу область темної хмари від γ-гамма до ε-епсилон і включає кулясте скупчення NGC 6723 у сузір'ї Стрільця.

Bortle 5, GraXpert + Siril

AYN

Круто! С города снимали или откуда то южнее ?

Eridan

Цитата: AYN від 26 Вересня 2025, 14:15:21

Круто! С города снимали или откуда то южнее ?

Дякую, це передмістя.

Eridan

M97 - Туманність Сова, планетарна туманність, розташована в сузір'ї Великої Ведмедиці. Abt 2,6 год (937x10 subs). Bortle 5, GraXpert + Siril.

Насправді, після кількох ночей спостережень вважав, що вона замала та тьмяна для Seestar і відклав у довгий ящик, але нещодавно почав експериментувати з дрізлінгом і дуже сподобалося те, що можна витягнути з досить обмеженого матеріалу. Це фото зроблено з 2.5x drizzle.

Туманність розташована на відстані 2030 світлових років від Землі, з білим карликом 14-ї зоряної величини в центрі. Орієнтовний вік туманності становить близько 8000 років, вона поступово розширюється і повністю розсіється в космосі протягом наступних кількох тисяч років.

Совоподібний вигляд є результатом внутрішньої оболонки, яка утворює бочкоподібну структуру, під кутом до поля зору: темніші області ("очі сови") насправді є кінцями циліндра. Це відповідає куту огляду посередині між перспективою "зверху вниз" (як Helix або M57) та перспективою "збоку" (як Гантель M27). Ще один об'єкт Мессьє, спіральна галактика з перемичкою M108, знаходиться вище від туманності на ширококутному зображенні.

Eridan

Давненько не постив, насправді матеріалу купа, але до обробки все руки не доходять, бо є ідея що треба робити краще та вдосконалювати техніку, а це потребує ще більше часу, тож замкнуте коло. Врешті зловив себе на думці, що краще не паритись і робити як виходить, ніж складати терабайти фітсів на жорсткому, переробити потім нічого не заважає.

Час нарешті закрити попсу, M42 Туманність Оріона
Загалом близько 12,5 годин. Mosaic from 4485x10sec frames. Bortle 5, Siril + GraXpert + Veralux + Photoshop.

Eridan

Сонячне затемнення 12 серпня 2026 року

Пощастило побачити повну фазу, заради цього була окрема подорож у найспекотніші та найпосушливіші області Іспанії (хоча й це не панацея). Автоцентрування телескопа зіграло веселий жарт саме під час повної фази, коли Seestar автоматично звів фокус на найяскравішу точку - здоровенний протуберанець зі східної сторони Сонця, тому намистини Бейлі та діамантове кільце вийшли зі зміщенням, але благо вдалося схопити повну фазу з цілим Сонцем у кадрі. Дуже мало часу на обробку, коли дойдуть руки, спробую зробити таймлайпс, а поки raw фото.

Rfrnec

Какой интересный пиптик на севере диска в фазе полного затмения на ва
ших фото!

Eridan

Пост пана Chepurny навіяв поділитися власним досвідом спостереження.

Це було моє перше повне сонячне затемнення, перед тим максимальна фаза була у 1999 році, десь близько 90%. Я пригледівся саме до нього ще багато років тому і давно була ідея спробувати з’їздити, адже нажаль, в Україні найближчі десятиліття не очікується повних сонячних затемнень, до того ж ще й вкрали максимальну фазу кільцевого затемнення 2030 року.

На відміну від затемнення 2027 року, у 2026 з країною спостереження все максимально очевидно, бо окрім Іспанії побачити його ще десь шанси були дуже примарні. Перше й найголовніше було обрати місце спостереження, тут був досить корисним детальний аналіз клімату на шляху смуги https://eclipsophile.com/tse2026/ . Попри те, що смуга затемнення проходить купою міст Іспанії, вибір не був таким вже й широким, особисто для мене північ відпала автоматом, як сама волога та дощова, Середземне узбережжя теж було досить ризикованим (як показала практика, так воно і виявилося) і список досить швидко скоротився до регіону північної Месети (Бургос, Вальядолід, Леон), як найпосушливішого та з мінімальною статистикою хмарності у серпні.

Спочатку була ідея ночувати в місті спостереження, але ціни на житло були просто шалені через малу пропозицію та величезний попит, тож питання житла вирішилось поселенням саме в Мадриді, де мільярд готелів на будь який прайс і немає ніякого дефіциту. Зважаючи на це, остаточний вибір місця впав на Вальядолід, як оптимально розташований логістично, заради цього довелося пожертвувати десь 15 секундами повної фази, але буквально година потягом і я був на місці, а об 11 вечора вже повернувся назад в Мадрид.

Оскільки затемнення було на заході сонця, чистий західний обрій був ключовим моментом, а це в місті не така вже тривіальна задача, особливо якщо раніше там ніколи не бував. Я почав з гугл карт і шукав високі пагорби/парки/поля у західній частині міста, потім гуляв там через гугл мапс та накидував точки, де може бути перспективне місце. Далі, завдяки чудовому сайту www.peakfinder.com є можливість перевірити ландшафт та висоту горизонту для конкретної точки та час заходу сонця саме там.

На щастя, перед затемненням був гарний прогноз погоди, тож у Вальядолід я приїхав опівдні і одразу попрямував на край міста оглядати свої намічені точки. Місце спостереження виявилося чимось на кшталт дикого парку на відшибі, людей посеред 35 градусної жарі було мало і майже одразу стало зрозуміло, що й ця невелика публіка опинилась там з тієї ж самої причини. Дорогою трапився дідусь у палатці, який вже розкладав обладнання, та ще декілька людей назустріч, які питали "eclipse, yeah?" Врешті, походивши трохи з телефонним компасом (дуже важливо, далеко не всі усвідовлювали, що будуть мати досить обмежений вид на заході), знайшлося хороше місце, плюс я походив навкруги та накидав собі ще декілька потенційних локація поруч, якщо моя буде зайнята.

Часткове затемнення починалося о пів на восьму, тож не було особливого сенсу сидіти там далі аж до вечора і я попрямував назад погуляти в центрі міста, з наміром повернутися близько 18:00. Пустинність місцини в обід таки ввела в оману, бо ввечері на підходах до парку була вже КУПА людей і вони стихійно заполонили схили величезного пагорба. На щастя, я ще встиг втиснутися на більш менш хороше місце, але чим ближче було до затемнення, тим тісніше ставало навколо.

Я не профі фотограф і не хотів перетворювати свій перший досвід на постійне залипання в техніку, але щось все ж хотілося мати на пам’ять, тож я притягнув з собою Seestar і поставив на таймлапс, як оптимальний варіант з мінімумом потрібної уваги. Звичайно, не так сталося як гадалося

, але загалом таким форматом я задоволений.

Візуально, звичайно, враження супер. Хоча Сонце до останнього сяяло дуже яскраво і було важко помітити вже навіть вузький серп, саме денне світло наприкінці видавало подію більше, я згадав цей дивний присмерк, як у 1999, неначе на вулиці прикрутили яскравість. Враження від затемнення близько повної фази важко описати словами і жодні відео з ютуба не передають масштаб ефекту чорного сонця з короною. Як бонус, оскільки затемнення було на заході, близько до обрію можна було спостерігати заключну фазу вже неозброєним оком без окулярів. У нинішні часи важко щось планувати далеко наперед, але за можливості я б побажав кожному любителю астрономії хоча б раз у житті побачити саме повне.

Речі, які я виділив для себе на майбутнє:

1. Я рекомендував би кожному, хто збирається на повну фазу, мати план B, C і тд, на випадок, якщо щось зміниться. Насамперед погода, але може бути купа форс мажорів типу скасування залізничного сполучення, страйки і тд. Я заздалегідь частково прикидував опції інших міст, щоб звечора можна було спробувати переграти у разі чого. На щастя, вони не знадобились, проте, попри серпень і дуже жаркий клімат Вальядоліда буквально через пару днів після затемнення там вже лляв дощ, тож ніколи не знаєш напевне.

2. Тренування. Треба не полінитися потренуватися до і тримати в голові чіткий план, що робити під час затемнення. Таймери/будильники на конкретний час, є навіть додаток, який сам каже коли вдівати окуляри чи знімати фільтр, але це скоріш для професійного фото. Попри підготовку, в мене все одно благополучно накрилися фото діамантового кільця разом з намистинами Бейлі і ледь не накрилась повна фаза, але без тренування все могло бути зовсім печально.

3. Напої та їжа. Затемнення від початку до кінця триває 2-3 години + якийсь час на місці до та після, а ходити кудись потім буде вже пізно. З водичкою я, наприклад, знатно прорахувався, зважаючи на спеку, але благо поруч було купа людей, щоб попросити.

Ну і головне, звичайно, не заганятися і насолоджуватися подією.

Eridan

Таймлапс, складав у Siril.

Я послухався поради періодично перефокусовуватися під час зміни фази і дууже сильно пошкодував, адже виявилося, що автофокус Seestar, який чудово працює на дискі, не розрахований на серп Сонця, а мануально все одно було не те, ще й купа кадрів випало.

З цікавого, вдалося зловити аж 3 літаки на фоні.