Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
01 Вересня 2025, 20:50:20

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[Slava80]

Отже, починаємо підводити підсумки візиту 5 ЛА клубу Астрополіс (Ярослав, Саша, Віктор, Паша і ваш скромний оповідач) до астроферми під південне небо. Астрозвіти будуть окремо, а поки що подорожні нотатки.
Тема про астрономічні спостереження південного неба створена тут
Ідея поїздки літала в повітрі давно. Ярослав починаючи з 2010 року шукав охочих поїхати в Намібію, але зібрати компанію не вдавалось в силу різних причин. Що ж стосується конкретно цієї поїздки, Паша навесні 2018р. озвучив задум реалізувати таку поїздку, за що йому подяка за ініціативу та пошук в команду учасників.
Ярослав, Паша і я почали підготовку, я взяв на себе переговори з фермами та розробку астропрограми, Паша - пошук компаньйонів, Ярослав - деталі перельоту. Тут виявляється, що на рік-два уперед ферми заброньовані. І от нарешті пощастило. Знайшли вільні місця на 2019 рік на відносно маловідомій фермі Кіріпотіб на період нового Місяця 30.07-06.07.2019р. Невдовзі квитки були куплені в Катарських авіаліній, які будемо згадувати з особливою теплотою за винятковий сервіс та комфорт у довгій дорозі. Недаремно це авіалінії номер один у світі. Цікавим був маршрут: облітали не тільки Чорне море та Крим із заходу, а також і Сирію зі сходу, а потім і Саудитів, ОАЕ, та інших сусідів, з якими в Катару зараз складні відносини. На етапі переговорів із фермою визначилися із інструментами: 24" f/4 та 14.5" f/4.7 добсони, до першого йшов комплект Етосів та паракор, до другого планували везти власне обладнання. Про наші витрати в загальному напишу окремо, кому цікаво ціни - дивимося сайт http://www.astro-namibia.com/htm_e/e_index.html  і одразу резервуємо місця на наступний сезон, зараз вигідний курс місцевих доларів до євро )))
Пересадка в Катарі була довше доби, нам якось так невдало за більш чим півроку до вильоту перенесли рейс, що іншого вибору практично і не було, на фермі ми заздалегідь змінили дати перебування на одну добу, забронювали готель неподалік центру і подивилися Доху.  Задача при +42 градусах та іще, дуже допомогла Ярославова ідея взяти авто на прокат, що і виручило нас навіть більше, ніж офлайн карти із gps на смартфонах. У столиці чи не найбагатшої країни є на що подивитися, хоча якась штучна краса, подібно до ОАЕ, тільки старий ринок Souq Wakif ззовні виглядає автентично.
На ньому усередині автентичними є хіба що спеції та фініки за прийнятними цінами, ще може якісь overpriced килими, а в цілому - як ринок на Троєщині. В нас часто були такі жарти: щось нагадувало Оболонь, або затори на Окружній в Києві, щось будівництво там де Шулявський міст, адже Катар готується приймати футбольний чемпіонат...
У повітрі постійна димка, що при такій температурі і близькості нафтогазопромисловості і не дивно. Поблизу міста та у затоці з літака було видно факели цих підприємств. Увечері прогулялися недовго, екстремальна вологість створювала ефект сауни, але спостерігали неозброєним оком Юпітер, ще проглядалися Сатурн, Вега, а все що слабкіше 1 з. величини вже не було шансу роздивитися.
Багато пакистанців, індусів, філіппінців і ще навіть не знаю кого тут працює. Удень проїхались на пляж за містом, у несезон він майже порожній. Вода в Перській затоці мала температуру +37 і вище, враження специфічні.

Після довгого 8,5 годинного перельоту до аеропорту Хосеа Кутако беремо в аеропорті дизельний Toyota Fortuner 2.8л, який дуже нас виручив далі. Машину вів переважно досвідчений водій Саша, величезне людське спасибі тобі, друже, від усієї нашої компанії. Надзвичайно вдалою виявилася ідея заїхати до столичного супермаркету Maerua mall, де купили продукти і все необхідне, адже на фермі напої понад замовлене харчування (якого, правда, повністю вистачало) платні. Подивилися місто, із цікавого - старовинна кірха та інсталяція із метеоритами на вході до іншого торгового центру на пішохідній площі із африканським колоритом

До ферми їхали близько 180 км від Віндгуку, від аеропорту по карті прямо до ферми 143км, по дорозі траплялися різні тварини, більше всього вразили два трубкозуба (!), їх дуже шанують місцеві, у фольклорі їм приписують здатність проходити крізь стіни, і нам пощастило їх побачити, адже це полохливі переважно нічні тварини, яких хіба що нестача води вивела до траси. Ще кілька цих тваринок нам траплялися упродовж подорожі, вони були своєрідним талісманом нашої групи і безумовно приносили фортуну на всіх етапах подорожі.

Приїхали ми на ферму вже в сутінках, які на тропіку Козерога тривають від сили 20 хвилин, поїли чудову вечерю, поселилися по двоє в просторих кімнатах рівня 3-4 зіркового готелю, і зібралися до телескопів. Навіть по-темному було помітно, наскільки педантично і з турботою розплановано територію та астромайданчики, продумано усі можливі деталі, які варто взяти на озброєння і на нашій клубній базі за можливості. Взагалі фермер Ханс Георг фон Хазе - надзвичайно активний і приємний чоловік, чия енергія і харизма робить ферму неповторною, ми з ним зустрілися на наступний день. Він народився в цій країні, і хоча частину часу живе у Німеччині, але за всім слідкує особисто. На фермі окрім нас було чоловік 10 німецьких астофотографів, один кореєць, візуалили лише ми, а ще ця ферма - остання зупинка для подорожуючих країною груп, які прямують до аеропорту, тому зупинялися і неастрономічні туристи на одну ніч.

У перші дві ночі було дуже хороше небо із доброю прозорістю, і ми як заворожені дивилися на Чумацький шлях із Стрільцем та Скорпіоном у зеніті з контрастними темними провалами (у т.ч. Dark horse!), на тіні від Галактики та Юпітера на бетоні, вгадували на небі контури малознайомих сузір'їв поблизу південного полюса, виділявся легко хіба що Південний Хрест та Кентавр, інші я вже потім став впізнавати, а знайомі нам сузір'я Водолія, Лебедя, Ліри, Оріона та інші були перевернуті, через що я постійно згадував пісню про антиподів В.Висоцького до музичного альбому "Аліса в країні чудес", хоча звісно автор скоріше хотів показати політичний контекст. Також тут сонце рухається через північ зі сходу на захід, і на доповнення у цій справді чудовій країні ще й кермо в авто праве, що було предметом постійних жартів: я був штурманом із gps навігацією на передньому сидінні, і коли ненавмисне а коли і ні плутав які двері пасажирські, шукав кермо, педалі ліворуч...

Далі буде.

Подякували

19 :Pyroman, jeck_asteroid, gordon2903, Forint, Іван Сотник, yaroslav_s, slava3500, Саша Наумов, Acidlex, Sergey07, Вадим, Yurakoz, AYN, ds40a, Zlata, tlgleonid, Pavel Karpus, Витторио, Endler

[Slava80]

Ферма має площу близько 10 тис.га, сам астропарк займає невелику площу і знаходиться окремо від житлових та господарських будівель.
Є 12 добре облаштованих місць-обсерваторій для астрономів, переважно для астрофото. Обидва візуальних інструменти забронювали ми.
Всі майданчики забетоновані, обладнані електрикою, причому є робочі розетки нашого типу, а не тільки своєрідний місцевий electric plug type G, до якого треба химерний перехідник. На майданчиках добре продумано усі деталі: перегородки із якогось матеріалу типу капронового мішкового брезента, доріжки, у яких краї пофарбовано білою фарбою, сам вхід на астропарк зроблено так, щоб було зрозуміло, що тут треба вимикати яскраве світло, і справді всі вночі ходили із червоними ліхтариками. Після адаптації зору для впевненого орієнтування було достатньо світла Чумацького шляху.

 Спостерігати у 14.5" телескоп було комфортно, відмінна механіка, була підставка-сходинка для спостереження у зеніті. Юстування трохи було збите, помітно, що тут 99% астрофотографи, але його було можливо досить швидко налаштувати перед спостереженнями у світлий час доби із чеширом завдяки знанням, зусиллям і наполегливості Ярослава.

 Про 24" апарат залишилися дуже хороші враження. Спостереження проводили переважно з ним. Він належить німецькій фірмі ICS, яка і займалася його виготовленням. Особливо вразила (в хорошому розумінні) механіка апарату, надзвичайно плавний м'який рух. Оптика також якісна, судячи по картинці, яку він давав із паракором та 100-градусними окулярами по Сатурну, хоча деякого юстування також потребував.

 Шукачів було два: заводський телрад і оптичний прямого зображення у вигляді половинки японського бінокля, роз'єм його трохи люфтив, але наводитися було досить зручно. На такому апараті не обійтися без драбини чи навіть скоріше платформи (див. фото драбини), знову ж таки, виконана вона якісно, спостерігати з неї зручно, є фіксатори на колеса, але і ними майже не користувалися, маса драбини плюс маса  астронома вже була достатнім фіксатором сама по собі. Звичайно, для оперативності зміни окулярів я би додав до драбини поличку, звідки окуляри можна брати і ставити, доводилося кожного разу злазити і йти до столика, але враховуючи що маємо справу із недешевими Етосами, власників можна зрозуміти. Етоси були 21, 13, 8 та 4.7мм. Головними в нас були оглядовий 21мм та детальний 8мм, але про це детальніше у звітах про спостереження буде.

Сам фермер від любительської астрономії досить далекий, проте там завжди в сезон є кваліфікований німецький астроном, який, на тільки  йому відомих умовах, безкоштовно надає усім допомогу та консультації. Бізнес ферми деверсифікований по сезонам, і якщо глянути у ютубі, то стане видно, що більшість відеороликів ферми пов'язано із планеризмом. Мають свій аеродром. Цікавою для туристів також є можливість фотосафарі та арт-галерея. Про все це можна в деталях прочитати на сайті http://kiripotib.com/
Атмосфера на фермі автентична і дивовижно розслабляюча і доброзичлива, а це також важливо для результативних спостережень, і саме ця африканська автентика вигідно відрізняє її від того, що можна побачити на інших, тій же сусідній розташованій за 23км Tivoli, куди їздили на машині.

Умови проживання нас повністю задовольняли, ми мешкали у звичайних двомісних номерах із санвузлом, душем та кондиціонером, яким вночі (а температура повітря інколи доходила практично до 0) можна зігрітися, хоча особисто мені вистачало теплих ковдр. Були ще будиночки підвищеного комфорту - шале - за відповідну вартість, але скромним українським ЛА і стандартні умови добре підійшли.

Харчування дворазове: шведський стіл сніданок та вечеря включено у вартість, також о 14-00 пропонують денний чай із тістечками, а додатково для любителів астрономії, які проводять нічні спостереження, були надзвичайно доречні безкоштовно нічні бутерброди у кімнаті з червоним світлом. Цього було цілком достатньо для нас. Окремо хочеться сказати багато теплих слів про кухаря, який знає і любить свою справу, кожного разу на початку вечері він презентував під аплодисменти свої страви гостям.

Подякували

13 :gordon2903, yaroslav_s, slava3500, jeck_asteroid, SP, Pyroman, Саша Наумов, Acidlex, Sergey07, Вадим, Zlata, Pavel Karpus, Андрій1939

[Slava80]

Окрім астрономії, було цікаво побачити і саму країну, тому отримавши поради щодо маршруту та паперову карту від пана фон Хазе, ми вирушили у доволі тривалу проте захоплюючу подорож по країні, загальною протяжністю понад 800 км.
Саша та Ярослав змінювали один одного за кермом, а я був штурманом із gps та кешованими на смартфоні гуглокартами, звіряючись інколи із паперовою картою. Кінцевою точкою маршруту були дюни Дедфлей, але по дорозі ще було багато цікавого: місто Рехобот, мальовничий перевал Spreetshoogte Pass, містечко Солітер із парком покинутих авто та пекарнею МакГрегора, де зупиняються усі подорожуючі, та звісно багата фауна (симпатяги трубкозуби, а також антилопи, зебри, страуси, цесарки та ще різні птахи і навіть жирафи), з якою завдяки водійським умінням Саші та Ярослава ми контактували на оптимальній відстані. Час від часу ми минали авто, які пошкодили колесо і ставили запаску, а місцеві так взагалі з двома запасками їздили.
Місто Рехобот знаходиться ніби окремо від усієї іншої країни. Виглядає значно цивілізованіше, на рівні із столицею. Якщо порівнювати із Дордабісом, де дивуєшся, як люди взагалі можуть жити, то тут інша справа.  Запам'яталися в Рехоботі навколо будівель високі паркани із колючим дротом нагорі та відмінної якості асфальтові дороги.
Поїздка на дюни планувалася заздалегідь, проте відлякувала відстань та невідомо які дороги. Але побачене в інтернеті переважало можливі (і цілком реальні!) ризики, тому о 6-00 ми виїхали з ферми ще по-темному. Повернутися теж довелося по-темному, близько 20-00, але вже сповненими чудових вражень.
Фото із дюн передають все значно краще слів.
За наявності більшої кількості днів варто звичайно поїздку планувати на два дні, заночувавши у Соссусфлей Лодж.
А тепер детальніше про поїздку на дюни від Ярослава.
"Поїздка в парк Sossusvlei.
Астрономи – живі люди і кожному з нас хочеться окрім неба побачити цікаві місця і на землі, у країні, яку відвідуємо. Так, невдовзі після купівлі квитків виникла ідея з’їздити у національний парк Sossusvlei – побачити пустелю Наміб з її найвищими у світі дюнами, які інколи сягають 400 м висоти, відвідати місце Deadvlei, яке зачаровує своїм неземним характером. Ідея зацікавила трьох учасників групи (Ярослав, В’ячеслав та Саша). Напередодні подорожі власник ферми Ганс подарував нам карту Намібії, де маркером показав оптимальні маршрути туди і назад. Вранці о 6 годині 4-го серпня трійця вирушила в дорогу. Всього треба було подолати близько 400 км в одну сторону. Якщо сказати, що дорога була непроста – це не сказати нічого. Дорога, окрім короткої заасфальтованої ділянки біля міста Рехобот, в більшості своїй походила на ралійну гравійну трасу. Машину то тут, то там на швидкості 80-110 км носило з боку в бік неначе на засніженій дорозі. Кожні пару кілометрів перетинали русла висохлих в зимовий сезон річок і кожен такий переїзд скидався на американські гірки. По дорозі туди нас чекала приємна несподіванка – відкрився фантастичний вид на долину, яка по свої красі і масштабові нагадувала каньйони США. Тоді і зрозуміли, чому саме цю дорогу рекомендував Ганс. Згодом зупинились в містечкові Солітер, де заправились, сфотографували кладовище старих машин та з’їли яблучного пирога, який нам наполегливо порекомендував власник ферми. На в’їзді у парк купили дозвіл на проїзд і попрямували без зупинок до Дедфлей. За пару кілометрів до пункту призначення асфальтна дорога закінчилась і настав зоряний час Сашка, який наче справний автогонщик надійно повів машину піщаною дорогою. Їзда була весела і азартна. У Дедфлей провели близько години.

Ну і звісно як побувати в такому місці і не залізти на дюну. В якості об’єкта була вибрана легендарна дюна 45 (вона найближче підходить до дороги). 45 – це порядковий номер кілометра траси в Нацпарку). Ярослав і Сашко полізли вгору звідки відкрився гарний вид на долину, перерізану дюнами кожні пару кілометрів.

Дорога додому була швидшою, так як водії звикли їхати по бездоріжжю, і дуже хотіли встигнути на вечерю. Згодом, коли ми щасливо доїхали до ферми, власник Ганс запитав нас, чи ми не пробили колесо під час поїздки. Дізнавшись, що ні, сказав, що нам таланить. Звісно, адже нас впродовж подорожі постійно супроводжували легендарні трубкозуби. Інакше і не могло бути. "
Далі буде.

Подякували

11 :gordon2903, zemir, Naboka Igor, yaroslav_s, slava3500, jeck_asteroid, Pyroman, Саша Наумов, Acidlex, Sergey07, Pavel Karpus

[Slava80]

Нам запропонували відвідати фотосафарі від нашої  ферми, і це була чудова можливість побачити тварин не просто із вікна авто з траси на швидкості, а й зробити зблизька фото жирафів, антилоп гну, куду, оріксів, зебр та інших, півторагодинна поїздка залишила чудові враження. Фото додаю, але вони не передають тої повноти емоцій, коли табун антилоп пробігає неподалік джипу.
І от ми добралися до астрономічної частини нотаток.
Як я складав списки. Для успіху поїздки важливо мати детально розроблену програму. Мені подобається складати астросписки, це теж спосіб вивчити небо, у цьому дуже допомагає SkysafariPro, і наприклад, ось мій список подвійних зірок по сезонах для північного неба. Я за рік підготовки переглянув велику кількість літератури, звітів про поїздки, форумів (у тому числі австралійський), і розробив три варіанти астропрограми: мінімум (назвав його showpieces, 76 об'єктів), оптимум (назвав його 230 best), та максимум (total, 400 об'єктів). Також було окремо виділено об'єкти для малих апертур із широким полем, об'єкти для спостереження із фільтрами, адже на обох телескопах було встановлено колесо фільтрів, галактики з каталогу Арпа для великих збільшень на 24" апертуру, додано основні подвійні та карбонові зірки, а загальний список на 400 найменувань я роздрукував як чеклист по сузір'ям, і окремо сортував за умовним рейтингом від 0 до 10, причому практично всі об'єкти із рейтингом понад 7 ми переглянули, поступово чеклист заповнювався, було чим зайнятися після денного сну. У справі навігації по небу дуже допомогла Ярославова навичка швидко наводитися по реддоту (точніше, по телраду на 24"). Мій зір навіть в окулярах не дає такої можливості, наводитися вдавалося тільки по яскравих зірках, тому я користувався більше оптичним шукачем.
Південне небо суттєво відрізняється від того, до якого ми звикли, і ще вдома перше враження було таким, що без goto там робити зовсім нічого, ми заблукаємо, але вже у перший вечір із яскравими зірками та контурами основних південних сузір'їв чи їх частин познайомилися, і у більшості з нас особливих труднощів далі не виникало.
Всі нотатки свої та друзів про об'єкти писав у Скайсафарі, використовував програму-червоний фільтр та мінімальну яскравість екрану, дуже зручно.
Зодіакальне світло просто вражало, воно простягалося до 60-70° кожного вечора і до 45-50° уранці.

Об'єкти для неозброєного ока - це насамперед Чумацький шлях, який тут не тільки яскравий, а ще й широкий, сузір'я Південний Хрест та темна туманність Вугільний мішок в ньому, Скорпіон у зеніті (тут дивишся і справді розумієш, чому його так назвали), групи темних туманностей, у т.ч. Dark horse, і звісно ж чудові Магеланові хмари. Також проглядалися туманність ети Кіля, омега Центавра, М7 та ще багато чого.

Південні дельта аквариди після 1-00 ночі вразили активністю, десь кожні 5-10 хвилин можна було зафіксувати порівняно яскравий метеор.

Вже в другу ніч я звернув увагу на чіткі тіні від Чумацького шляху та Юпітера (він був у призенітній області) на сірому бетоні астромайданчиків. Мої друзі підтвердили це спостереження. Ми запитали у німецьких астрофотографів про стан неба, на що отримали відповідь, що SQM було 21.8. Уночі між астромайданчиками зрідка перебігали трубкозуби, нас попередили про таке, вони дуже полохливі, нешкідливі та харчуються комахами, і я  пару разів якесь тупотіння чув, а от Ярославові довелося у світлі червоного ліхтарика побачити тварину розміру собаки десь за 5 метрів від себе.

Десь у третю ніч спостереження в мене був випадок, про який усе ж таки напишу, хоча розумію, що можу стати об'єктом анекдотів чи навіть коміксів, і попереджаю, що родинних зв'язків із Чаком Норрісом і тим більше бароном  Карлом Фрідріхом Ієронімом фон Мюнхгаузеном не маю.
Я прийшов до 24" телескопу сам біля 2 ночі, і десь упродовж майже години дивився цікаві об'єкти у Малій Магелановій хмарі, потім слабкі галактики та інші об'єкти поруч. Я при цьому зняв окуляри і накинув на голову капюшон, що дозволило досягнути я вважаю повної темнової адаптації, при цьому практично не відривав очей від оглядового 21мм окуляра, переходячи від одного об'єкта до сусіднього, тримаючи в кишені куртки для детального огляду 8мм етос закритий кришками. Червоним астроліхтариком, для якого я тримаю спеціально напіврозряджені батарейки, я не користувався. Коли я закінчив сесію спостережень і вдягнув окуляри, то зрозумів, що мою темнову адаптацію почало збивати ... доволі сліпуче відбите світло Чумацького шляху від світлого бетону астромайданчика... Ото таке... Прийшли мої напарники і ми почали спостереження ранкових об'єктів.

У підсумку, ця подорож дала дуже багато. Окрім винятково цікавих екзотичних для нас об'єктів зовсім південного неба таких як 47 Тукана, Туманностей Тарантул, Ети Каріни, планетарок у Мусі, галактик у Журавлі та багатьох інших на чудовому апертуристому інструменті з Етосами в умовах відсутності штучної засвітки, було також розвіяно декілька міфів.
Зокрема, про вічну стабільність намібійського неба, про те, що глобальних змін клімату немає, про те що Африка - це щось дике, не цивілізоване та переповнене злочинців та  інфекцій на кожному кроці. Тут бувають і пилові бурі в пустелі Наміб, що видно на прикріпленому фото заходу Сонця, ця буря давала в один вечір рудий відтінок десь до 15-20 градусу на південному та частково західному горизонті, але після опівночі наслідки були мінімальними. Тому приїздити на новий місяць варто на тиждень, наших 5 днів усе ж таки мало, хоча основну заплановану програму ми виконали.
Залишилося тільки подякувати за нелегку працю місцевим фермерам, які дають такі можливості любителям астрономії, хоча їхнє життя тут непросте. Я вважаю, такий досвід за можливості потрібно отримати хоча б раз у житті тим, хто захоплюється астрономією. Складається враження, що найкрасивіші об'єкти були навмисно заховано від астрономів до південної півкулі...
Після Омеги Центавра або 47 Тукана кулясті скупчення М13, М22, М5 вже не так вражають, як і після Тарантула або Ети Кіля туманність Оріона вже не така велична. Детальніше про свої враження та топ-20 (топ-10 мало!) напишу у звітах про спостереження.
Ще хочу навести тут мої оцінки стану атмосфери за днями.
31.07-1.08 !! 8 /10
1.08-2.08 !+! 7-8/10
2.08-3.08 +++ 6/10
3.08-4.08 -++ 5.5/10
4.08-5.08 -+- 5/10 (сліди пилової бурі при заході сонця на півдні)
Хоча, можливо ми просто зажралися.

Далі буду публікувати потроху звіти астроспостережень у відповідному розділі, це потребує багато часу, сюди залишу посилання, щоб тема виглядала цілісно.
Дякую своїм напарникам за надані для цього звіту фото та за безцінний обмін враженнями.

Подякували

21 :matrixliberty, Іван Сотник, jeck_asteroid, Pyroman, Саша Наумов, zemir, Acidlex, Вадим, gordon2903, Yurakoz, Artemkiev, Sergey07, SP, clavutich, Rfrnec, Zlata, vtorkalo, Витторио, ARTY, Jacques

[Slava80]

Фотосафарі

Подякували

7 :Sergey07, Edward, slava3500, Витторио, Acidlex, Jacques, jeck_asteroid

[Mott]

     

[Серега]

Бімба!

[Вадим]

Нема слів!!! 
Дуже круто! Щиро радий за учасників групи!!! 

[S.Fire]

Супер! Большое спасибо за такой детальный отчет!

[slava3500]

Если можно, то хотелось бы знать по никам, кто из участников форума принимал участие в поездке и почитать их мнение, для масштабности картины.

[Polaris]

Захопююче 

Сам фермер від любительської астрономії досить далекий

Тобто це бізнес такий в нього?

доволі сліпуче відбите світло Чумацького шляху від світлого бетону

Гримуча комбінація слів. Значить бетон треба робити чорним як сажа.

[Alex90900]

А вы не рассматривали Чили в Атакаме? Там тоже есть астрофермы. В чем преимущества или недостатки по сравнению?

[Slava80]

А вы не рассматривали Чили в Атакаме? Там тоже есть астрофермы. В чем преимущества или недостатки по сравнению?

Ні, не розглядали у принципі. Як і Австралію з Новою Зеландією.
Недоліки для нас - логістика і бюджет.
Переваги сумнівні, якщо узагалі є.
Для європейців Намібія я вважаю привабливіша, не в останню чергу завдяки транспорту і німецьким астрофермам.
Якщо ви зібралися в Чилі - успіхів, до кінця року авіаперевезення повинні відновити.

[Alex90900]

А вы не рассматривали Чили в Атакаме? Там тоже есть астрофермы. В чем преимущества или недостатки по сравнению?

Ні, не розглядали у принципі. Як і Австралію з Новою Зеландією.
Недоліки для нас - логістика і бюджет.
Переваги сумнівні, якщо узагалі є.
Для європейців Намібія я вважаю привабливіша, не в останню чергу завдяки транспорту і німецьким астрофермам.
Якщо ви зібралися в Чилі - успіхів, до кінця року авіаперевезення повинні відновити.

Нажаль поки що навіть і не планую. Але бажання побачити південне небо є. На майбутнє планую, так би мовити. І все більше схиляюсь до Намібії - дешевше хоч і не набагато і темніше хоч теж, куди вже темніше. Єдине що в Атакамі може бути краще, це сухість повітря.

[astrOleg]

Єдине що в Атакамі може бути краще, це сухість повітря.

Згідно вікіпедії "клімат Намібії дуже сухий". Якщо Атакама і виграє, то ледь ледь.

[yaroslav_s]

Якщо проаналізувати усі аспекти детально, то Намібія виграє однозначно. Я б з радістю ще раз поїхав, але мабуть хоча б на днів 10-12. Воно того варте, повірте :-)

Подякували

1 :Андрій1939

[SP]

Верим, верим. Инкассаторы только по нашей улице не ездят

[Андрій1939]

Філософський парадокс. Щойно відкриваєш цікавий факт - , наприклад, астроферми в Намібії,  і з'ясовуєш,  що вже є колеги, які це спробували. Супер чудовий допис, дякую Вам. Тепер я маю ще одну мотивацію рухатись далі!!! Хочу провести тур південним небом в такий Левіафанський доб у такій чудовій локації. Але це вже, після перемоги