Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
04 Вересня 2025, 01:57:51

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[ds40a]

Цікаве про М57
https://www.nasa.gov/feature/goddard/2017/messier-57-the-ring-nebula

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[SIDEROCRATOR]

Свіжі фото Урана від телескопа Дж. Вебба
https://esawebb.org/news/weic2332/?lang
Це деталізоване комбіноване зображення Урана зняте космічним телескопом ім. Джеймса Вебба у чотирьох фільтрах ближнього інфрачервоного діапазону.
Тут видно і грандіозну яскраву полярну шапку, і окремі світлі вихри, і примарне внутрішнє кільце, а також деякі з 27 супутників крижаного гігантa.

Подякували

7 :serhio_67, AYN, yaroslav_s, IgorAstro, gordon2903, ilchenko_s, Jacques

[SIDEROCRATOR]

“Джеймс Вебб” розглянув “котячий хвіст” уламкового диска навколо Бети Живописця

https://arxiv.org/abs/2401.05271
https://esawebb.org/news/weic2401/
Нещодавні спостереження інфрачервоного космічного телескопа Джеймса Вебба виявили складні структурні утворення в уламковому диску, що оточує молоду зорю Бета Живописця. Ці результати, опубліковані в препринті на arXiv.org, роблять значний внесок у розуміння динаміки диска і потенційного впливу небесних зіткнень на його морфологію.

Бета Живописця, розташована на відстані 63 світлових років від Сонця, є однією з найбільш ретельно вивчених планетних систем. Її особливістю є перше в історії пряме фотографування її диска. Ця система характеризується двома уламковими дисками і двома планетами-гігантами, Beta Живописця b і Beta Живописця c, з масами приблизно 10 і 9 мас Юпітера і довжинами півосей орбіт 10 і 2,7 астрономічних одиниць відповідно.

Спостереження, проведені Ізабель Реболлідо та її колегами за допомогою інструментів NIRCam і MIRI телескопа Джеймса Вебба в грудні 2022 і березні 2023 року, відкрили раніше небачені структури диска. Зокрема, вони виявили “вилку” в північно-східному сегменті головного диска, нахилену під кутом 5,6 градуса. Ця вилка корелює з вторинним диском, що простягається на відстані до 340 астрономічних одиниць від зорі. Крім того, структура “котячого хвоста”, що виходить з вторинного диска і вигинається під кутом 45 градусів відносно головного диска, демонструє змінну поверхневу яскравість на своєму проміжку від 125 до 265 астрономічних одиниць від Бета Живописця. Крім того, у південно-західній та західній частинах диска спостерігається вузлувата туманність.

Дослідницька група пропонує модель, що пов’язує вторинний диск, туманність “котячий хвіст” і раніше виявлену концентрацію оксиду вуглецю всередині диска. Вторинний диск постулюється як такий, що утворився внаслідок давніх або поточних процесів утворення пилу. Натомість “котячий хвіст” і туманність пояснюються нещодавніми подіями утворення пилу, можливо, внаслідок зіткнення значних тіл приблизно 100-200 років тому. Вторинний диск переважно складається з пористих, багатих на органіку вогнетривких зерен, що мають вищу температуру, ніж основний диск.
Загадковий початок хвоста вимагає подальших досліджень
Однак залишається головне питання: чим можна пояснити форму котячого хвоста, унікальну вигнуту особливість, яка не схожа на диски навколо інших зірок?
Реболлідо та команда моделювали різні сценарії, намагаючись імітувати котячий хвіст і розгадати його походження. Хоча потрібні подальші дослідження та тестування, команда висуває сильну гіпотезу про те, що котячий хвіст є результатом утворення пилу, яке сталося лише сто років тому.

Ця система цікава й тим, що в 2021 р. колектив астрономів ГАО НАНУ за рік досліджень відкрили 5 екзокомет навколо цієї зорі.
https://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=43800.msg640566#msg640566

Подякували

1 :gordon2903

[SIDEROCRATOR]

Відтепер за спостереженнями Вебба можна спостерігати в реальному часі
https://science.nasa.gov/mission/webb/what-is-webb-observing/
Якщо перейти за ссилкою, то можна дізнатися всю інформацію і про нинішній об'єкт спостереження, і про обєкти які телескоп уже проспостерігав.

Подякували

1 :serhio_67

[SIDEROCRATOR]

Міжнародна група астрономів за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зробила пряме зображення екзопланети, що знаходиться приблизно за 12 світлових років від Землі.
https://esawebb.org/news/weic2421/?lang#1

Хоча були натяки на те, що планета існує, це не було підтверджено, поки Вебб не отримав її зображення. Планета є однією з найхолодніших екзопланет, що спостерігалися на сьогоднішній день.

Планета, відома як Epsilon Indi Ab, у кілька разів масивніша за Юпітер і обертається навколо зірки K-типу Epsilon Indi A (Eps Ind A), яка приблизно у віці нашого Сонця, але трохи холодніша. Команда спостерігала за Epsilon Indi Ab за допомогою коронографа на MIRI (Mid-Infrared Instrument) Вебба. Лише кілька десятків екзопланет були безпосередньо зображені раніше космічними та наземними обсерваторіями.

"Наші попередні спостереження за цією системою були більш непрямими вимірюваннями зірки, що фактично дозволило нам заздалегідь побачити, що в цій системі, ймовірно, була гігантська планета, яка тягне зірку", - сказала член команди Керолайн Морлі з Техаського університету в Остіні. «Ось чому наша команда обрала цю систему для спостереження в першу чергу з Веббом».

Раніше зображені екзопланети, як правило, є наймолодшими та найгарячішими екзопланетами, які все ще випромінюють більшу частину енергії з моменту їхнього першого формування. У міру того, як планети охолоджуються і стискаються протягом свого життя, вони стають значно слабкішими і тому їх важче відобразити.

«Холодні планети дуже слабкі, і більша частина їхнього випромінювання припадає на середній інфрачервоний діапазон», — пояснив Метьюз. "Вебб ідеально підходить для проведення зображень у середньому інфрачервоному діапазоні, що надзвичайно важко зробити з землі. Нам також потрібна була хороша просторова роздільна здатність, щоб розділити планету і зірку на наших зображеннях, і велике дзеркало Вебба надзвичайно корисне в цьому аспекті».

Epsilon Indi Ab є однією з найхолодніших екзопланет, які були безпосередньо виявлені, з оціночною температурою 2 градуси за Цельсієм — холодніше, ніж будь-яка інша зображена планета за межами нашої Сонячної системи, і холодніша, ніж усі, крім одного вільно плаваючого коричневого карлика. Планета лише приблизно на 100 градусів за Цельсієм тепліша за газових гігантів у нашій Сонячній системі. Це дає рідкісну можливість для астрономів вивчати склад атмосфери справжніх аналогів Сонячної системи.

"Астрономи уявляли планети в цій системі протягом десятиліть; вигадані планети, що обертаються навколо Epsilon Indi, були місцями епізодів «Зоряного шляху», романів і відеоігор, таких як Halo», — додав Морлі. «Це захоплююче — побачити там планету самому і почати вимірювати її властивості».

Epsilon Indi Ab є дванадцятою найближчою до Землі екзопланетою, відомою на сьогоднішній день, і найближчою планетою, масивнішою за Юпітер. Наукова група вирішила вивчити Eps Ind A, тому що система показала натяки на можливе планетарне тіло за допомогою методу під назвою радіальна швидкість, яка вимірює коливання вперед-назад зірки-господаря вздовж нашої лінії зоряного зору.

«Хоча ми очікували отримати зображення планети в цій системі, тому що були вказівки на радіальну швидкість її присутності, планета, яку ми знайшли, не відповідає тому, що ми передбачали», — поділився Метьюз. "Вона приблизно вдвічі масивніша, трохи далі від своєї зірки і має іншу орбіту, ніж ми очікували. Причина такої розбіжності залишається відкритим питанням. Атмосфера планети також виявляється дещо іншою, ніж передбачали моделі. Поки що у нас є лише кілька фотометричних вимірювань атмосфери, а це означає, що важко зробити висновки, але планета слабша, ніж очікувалося, на коротших хвилях».

Команда вважає, що це може означати, що в атмосфері планети є значна кількість метану, чадного газу та вуглекислого газу, які поглинають коротші довжини хвиль світла. Це також може свідчити про дуже хмарну атмосферу.

Безпосереднє зображення екзопланет є особливо цінним для характеристики. Вчені можуть безпосередньо збирати світло від спостережуваної планети та порівнювати її яскравість на різних довжинах хвиль. Поки що наукова група виявила Epsilon Indi Ab лише на кількох довжинах хвиль, але вони сподіваються знову відвідати планету з Веббом для проведення як фотометричних, так і спектроскопічних спостережень у майбутньому. Вони також сподіваються виявити інші подібні планети за допомогою Вебба, щоб знайти можливі тенденції щодо їхніх атмосфер і того, як ці об'єкти формуються.

Подякували

2 :Chepurny, ilchenko_s

[SIDEROCRATOR]

Джеймс Вебб виявив 5 галактик на аномальних червоних зсувах - від 15,9 до 18,6
https://arxiv.org/pdf/2411.13640

До цього часу галактикою з рекордним червоним зсувом z = 14,3 була JADES-GS-z14-0, що сформувалася через ~290 млн років після Великого Вибуху. Тепер же, в рамках програми GLIMPSE, міжнародна група вчених знайшла на знімках «Вебба» ще більш далекі галактики. Найвіддаленіша з них випромінювала вже тоді, коли Всесвіту було лише 200 млн років. Пошуку допомогла гравітаційна лінза від скупчення галактик AS 1063.

Дане відкриття є свідоцтвом того, що ранній Всесвіт був геть не таким яким ми його собі уявляємо.

Подякували

1 :ilchenko_s

[ilchenko_s]

James Webb разом з телескопом Keck II виявив докази конвекції хмар у північній півкулі Титана

https://science.nasa.gov/missions/webb/webbs-titan-forecast-partly-cloudy-with-occasional-methane-showers/

Команда спостерігала за Титаном у листопаді 2022 року та липні 2023 року за допомогою телескопів Webb та одного з двох наземних телескопів обсерваторії WM Keck. Ці спостереження показали, що хмари в середніх та високих північних широтах піднімаються на велику висоту. Це перший випадок, коли конвекція хмар була помічена не лише на південних, а і на північних широтах

На північній півкулі якраз знаходиться більшість озер, випаровування з яких є найбільшим джерелом метану


На фото видно метанові хмари (позначені білими стрілками), що з'являються на різних висотах у північній півкулі. Це демонструє, що хмари видно на більших висотах 14 липня, ніж раніше, 11 липня, що свідчить про висхідний рух


«Вперше ми можемо побачити хімічний пиріг під час його підйому в духовці, а не лише початкові інгредієнти з борошна та цукру, а потім остаточний, глазурований пиріг», – сказала співавторка дослідження Стефані Мілам з Центру космічних польотів імені Ґоддарда

Метан в атмосфері Титана розщеплюється сонячним світлом або енергійними електронами з магнітосфери Сатурна, частина його рекомбінується, утворюючи інші молекули, які зрештою опиняються на поверхні Титана в тій чи іншій хімічній формі, тоді як частина водню виходить з атмосфери. В результаті, запаси метану з часом вичерпуються, якщо не буде якогось джерела для його поповнення

«На Титані метан є витратним матеріалом. Можливо, він постійно поповнюється та випаровується з кори та надр протягом мільярдів років. Якщо ні, то зрештою він весь зникне, і Титан стане переважно безповітряним світом пилу та дюн», – сказав Ніксон

[ilchenko_s]

Телескоп виявив  галактику, яка з’явилася всього за 280 млн років після Великого вибуху

https://universemagazine.com/najstarisha-galaktyka-zyavylas-vsogo-cherez-280-mln-rokiv-pislya-velykogo-vybuhu/

https://itc.ua/en/news/james-webb-telescope-finds-oldest-known-galaxy-originated-280-million-years-after-the-big-bang/

Галактика, що отримала назву MoM-z14, засвітилася лише через 280 млн років після Великого вибуху
Вона була виявлена в межах програми Mirage, яка займається пошуком і верифікацією найдавніших космічних структур. Її червоне зміщення становить z≈14.4, що свідчить про колосальну відстань і надзвичайну давність. Відкриття зробили астрофізики з Інституту астрофізики та космічних досліджень Кавлі Массачусетського технологічного інституту

«Джеймс Вебб» дозволяє астрономам знаходити галактики з червоним зміщенням від 10 до 16 та 20, що раніше було практично неможливо

Цікавою особливістю MoM-z14 є її хімічний склад — вона містить велику кількість азоту відносно вуглецю. Це рідкісне співвідношення вже зустрічалося у стародавніх кулястих скупченнях Чумацького Шляху. На думку дослідників, така схожість може свідчити про існування надмасивних зір у перші епохи космічного часу й безперервність зореутворення впродовж понад 13 млрд років

Подякували

3 :ds40a, SIDEROCRATOR, Jacques

[alex_veles]

Цікаво, як в плямці розміром в 5 пікселів розгледіти саме галактику?
А чому не ядро галактики, чи квазар розмитий лінзуванням і т.п.?
5 пікселів при 0.07"на піксель і відстані 13.5 міл.св. років = 20тис. св. років

[SIDEROCRATOR]

Нові глибокі спостереження "Вебба" показують майже 800 тисяч галактик на світанку Всесвіту, і змушують переглянути космологічні питання.
https://news.ucsb.edu/2025/021905/mapping-space-largest-map-universe-announced
Багатонаціональне наукове співробітництво COSMOS 5 червня оприлюднило дані, що лежать в основі найбільшої карти Всесвіту. Проект під назвою COSMOS-Web і містить дані, зібрані космічним телескопом Джеймса Вебба (JWST), що складається з усіх зображень і каталогу майже 800 000 галактик, що охоплюють майже весь космічний час. І це кинуло виклик існуючим уявленням про Всесвіт.
«Наша мета полягала в тому, щоб побудувати це глибоке поле космосу у фізичному масштабі, який набагато перевершував усе, що було зроблено раніше», — сказала професор фізики Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі Кейтлін, який очолює співпрацю COSMOS разом із Джейханом Карталтепе з Рочестерського технологічного інституту. «Якби у вас була роздруківка Hubble Ultra Deep Field на стандартному аркуші паперу, — сказала вона, маючи на увазі культове зображення майже 10 000 галактик, опубліковане NASA в 2004 році, — наше зображення було б трохи більшим, ніж фреска розміром 13 на 13 футів завширшки, на тій же глибині. Тож він справді разюче великий».

Складене зображення COSMOS-Web налічує близько 13,5 мільярдів років; За даними NASA, вік Всесвіту становить близько 13,8 мільярда років, плюс-мінус сто мільйонів років. Це охоплює близько 98% всього космічного часу. Мета дослідників полягала не лише в тому, щоб побачити деякі з найцікавіших галактик на початку часів, але й отримати ширший погляд на космічні середовища, які існували під час раннього Всесвіту, під час формування перших зірок, галактик і чорних дір.


«Великий сюрприз»
І яким космічним кварталом він виявився. За словами Кейсі, до того, як JWST увімкнувся, вона та її колеги-астрономи зробили свої найкращі прогнози щодо того, скільки ще галактик зможе побачити космічний телескоп, враховуючи його головне дзеркало діаметром 6,5 метра (21 фут), що приблизно в шість разів більше, ніж дзеркало діаметром 2,4 метра (7 футів, 10 дюймів) Габбла. Найкращі вимірювання від Хаббла показали, що галактики протягом перших 500 мільйонів років будуть неймовірно рідкісними, сказала вона.

"Це має сенс — Великий вибух трапляється, і всьому потрібен час, щоб гравітаційно скластися і сформуватися, а також щоб зірки включилися. З цим пов'язана часова шкала", - пояснює Кейсі. "І великим сюрпризом є те, що за допомогою JWST ми бачимо приблизно в 10 разів більше галактик, ніж очікувалося, на цих неймовірних відстанях. Ми також бачимо надмасивні чорні діри, які навіть не видно за допомогою Хаббла». І вони не просто бачать більше, вони бачать різні типи галактик і чорних дір, додала вона.

Хоча зображення та каталог COSMOS-Web відповідають на багато запитань астрономів про ранній Всесвіт, вони також викликають ще більше запитань.

"З того часу, як телескоп увімкнувся, ми задаємося питанням: "Чи не порушують ці набори даних JWST космологічну модель? Тому що Всесвіт занадто рано виробляв занадто багато світла; Йому знадобилося всього близько 400 мільйонів років, щоб утворилося щось на зразок мільярда мас зірок на Сонці. Ми просто не знаємо, як це зробити", - сказав Кейсі. «Отже, багато деталей, які потрібно розпакувати, і багато запитань без відповідей».

Оприлюднюючи дані, ми сподіваємося, що інші астрономи з усього світу використають їх, серед іншого, для подальшого вдосконалення нашого розуміння того, як був заселений ранній Всесвіт і як все еволюціонувало до наших днів. Набір даних також може дати ключі до інших видатних загадок космосу, таких як темна матерія та фізика раннього Всесвіту, які можуть відрізнятися від того, що ми знаємо сьогодні.

"Великою частиною цього проекту є демократизація науки та надання доступу до інструментів і даних з найкращих телескопів для широкої спільноти", - сказав Кейсі. Дані були оприлюднені майже відразу після їх збору, але тільки в необробленому вигляді, корисному лише для тих, хто має спеціалізовані технічні знання та суперкомп'ютерний доступ для їх обробки та інтерпретації. Співпраця з COSMOS невтомно працювала протягом останніх двох років, щоб перетворити необроблені дані на широко використовувані зображення та каталоги. Створюючи ці продукти та випускаючи їх, дослідники сподіваються, що навіть студенти-астрономи зможуть заглибитися в матеріал і дізнатися щось нове.

«Тому що найкраща наука дійсно робиться, коли кожен думає про один і той же набір даних по-різному», — сказав Кейсі. «Це не просто одна група людей, щоб розгадати таємниці».

Подякували

5 :ds40a, ilchenko_s, gordon2903, Андрій1939, Jacques

[ilchenko_s]

Телескоп James Webb виявив групу з дев’яти найменших коричневих карликів

https://www.ukrinform.ua/rubric-world/4003568-teleskop-james-webb-viaviv-grupu-devati-najmensih-koricnevih-karlikiv.html
https://www.space.com/astronomy/james-webb-space-telescope-discovers-smallest-failed-stars-ever-seen

Група астрономів завдяки космічному телескопу NASA/ESA/CSA James Webb виявила дев’ять коричневих карликів у розсіяному зоряному скупченні IC 348 у сузір'ї Персей. Про це Space.com розповів астроном-дослідник Кевін Луман з Університету штату Пенсільванія (США), передає Укрінформ

Досі вважалося, що гранична маса коричневих карликів становить від 13 до 60 мас Юпітера або від 0,013 до 0,08 маси Сонця. Нове ж відкриття радикально зменшує цей показник, адже у двох із дев’яти коричневих карликів маса приблизно вдвічі перевищує масу Юпітера або приблизно 0,002 маси Сонця
Це відкриття  натякає на подальше потрясіння концепції діапазону мас коричневого карлика

Луман впевнений, що якщо такі крихітні коричневі карлики, що змінюють парадигму, існують, особливо в IC 348, JWST їх знайде. «Нові зображення скупчень, зроблені JWST, потенційно могли б виявити коричневі карлики з масою, меншою за масу Юпітера, якщо вони існують з такими масами"
Луман додав, що один із коричневих карликів може мати пиловий диск, що вказує на те, що він може мати сировину для створення планет

Нові коричневі карлики також демонструють сигнали від неідентифікованого вуглеводню – хімічної сполуки, що складається виключно з атомів водню та вуглецю. Його походження залишається загадкою, кажуть члени команди

«Через присутність цього вуглеводню ми запропонували новий спектральний клас (H), який визначається присутністю цього виду»  – сказав Луман. За словами Лумана , ці вуглеводні раніше спостерігалися лише в атмосферах Сатурна та його найбільшого супутника Титана

Подякували

2 :ds40a, gordon2903

[ilchenko_s]

Телескоп James Webb вперше зробив пряме зображення екзопланети

https://universemagazine.com/james-webb-samostijno-vyyavyv-najmenshu-ekzoplanetu-na-etapi-formuvannya/
https://mezha.media/news/james-webb-imaged-exoplanet-302951/

Космічний телескоп James Webb (JWST) вперше в історії самостійно відкрив та сфотографував окрему планету поза Сонячною системою. До того телескоп спостерігав за відкритими раніше екзопланетами, але тепер завдяки надчутливим приладам, він зміг зробити відкриття самотужки. Також відкриттю допомогла надзвичайна яскравість екзопланети, що перебуває на етапі формування

Об’єктом виявився газовий гігант, названий TWA 7b, за розміром подібний до Сатурна. Планета обертається навколо дуже молодої зорі, віком усього 6 млн років, і все ще інтенсивно світиться залишковим теплом свого формування. Надзвичайна яскравість екзопланети у десятки разів перевищує показники будь-яких відомих інших

Система TWA 7, розташована за 110 світлових років від нас, має три концентричні кільця уламків. У вузькому середньому кільці James Webb виявив чітку прогалину, а всередині неї — джерело інфрачервоного випромінювання, яке виявилося планетою TWA 7b

«Відкриття свідчить, що планети справді утворюють прогалини в дисках, як і передбачала теорія, але чого ніколи раніше не спостерігали безпосередньо», — пояснює керівниця дослідження Анн-Марі Лагранж із CNRS

Моделювання підтвердило, що TWA 7b має масу близько 30 % від юпітеріанської та обертається дуже далеко від своєї зорі — у 52 рази далі, ніж Земля від Сонця

Пряме спостереження екзопланет надзвичайно складне через сліпуче сяйво їхніх світил. JWST подолав цю перешкоду завдяки коронографу на інструменті MIRI, який блокує світло зорі, та стратегії вибору молодих систем, орієнтованих полюсом до Землі, де планети ще яскраво світяться в інфрачервоному діапазоні

Подякували

3 :SIDEROCRATOR, ds40a, Jacques

[ilchenko_s]

Туман на Плутоні охолоджує його атмосферу – виявив телескоп Джеймс Вебб

https://double.news/2025/06/30/pluton-pryhovuvav-sekret-teleskop-james-webb-nareshti-jogo-vyyavyv/

https://www.space.com/astronomy/james-webb-space-telescope/plutos-hazy-skies-are-making-the-dwarf-planet-even-colder-james-webb-space-telescope-finds

Масивний туман на висоті понад 300 км, виявлений New Horizons ще в 2015 році, довгий час вважався лише естетичним явищем. Проте моделі 2017 року припускали, що ці органічні частинки (толіни) поглинають сонячне світло вдень і випромінюють його у вигляді інфрачервоного тепла вночі — що сильно охолоджує атмосферу Плутона

Водночас з атмосфери Плутона виштовхується метан та інші органічні молекули, деякі з яких згодом збираються близьким супутником Плутона, Хароном

На основі вимірювань космічного апарату NASA « Нові горизонти» , який пронісся повз Плутон і Харон у 2015 році, планетолог Вілл Гранді з обсерваторії Лоуелла в Аризоні підрахував, що атмосфера Плутона щосекунди втрачає 1,3 кілограма метану в космос, і близько 2,5% цього метану перехоплюється Хароном, забарвлюючи його полюси в червоний колір органічними сполуками. Ніде більше в Сонячній системі ми не бачимо, щоб атмосфера протікала на сусіднє небесне тіло

Планетолог Таньгі Бертран (Париж) підкреслює: «Це новий тип клімату» — унікальний для Сонячної системи. Туман охолоджує верхню атмосферу на ~30 °C -  до −203 °C, що відповідає даним моделей

Передбачили, що будь-яке охолодження атмосфери, спричинене шаром димки, призведе до теплового випромінювання в середньому інфрачервоному діапазоні довжин хвиль. Випромінювання середнього інфрачервоного діапазону вже виявлялося системою Плутон-Харон раніше, починаючи з Європейської інфрачервоної космічної обсерваторії в 1997 році, космічного телескопа «Спітцер» NASA у 2004 році та європейської космічної обсерваторії «Гершель» у 2012 році. Однак кожного разу телескопу бракувало роздільної здатності, щоб розрізнити Плутон і Харон і визначити, звідки надходить випромінювання. Але JWST, з його 6,5-метровим (21,4 фута) первинним дзеркалом та приладом середнього інфрачервоного діапазону (MIRI), здатний розрізнити Плутон і Харон. Тож Чжан, як частина команди під керівництвом Тангі Бертрана з Паризької обсерваторії, зміг використати JWST для виявлення теплового випромінювання середнього інфрачервоного діапазону з туману

[ilchenko_s]

Телескоп James Webb відзначив третю річницю роботи фотографією туманності NGC 6334 Котяча лапа

https://universemagazine.com/kosmichne-nyav-james-webb-zaznimkuvav-tumannist-kotyacha-lapa/

Туманність Котяча лапа, також відома як NGC 6334, розташована в сузір’ї Скорпіона на відстані 4 тисяч світлових років від Землі

JWST вдалося проникнути крізь пилову завісу і побачити раніше небачені структури та деталі туманності. Вони формуються потужним випромінюванням новонароджених зір, які вирізають химерні ландшафти в навколишніх хмарах. У майбутньому це призведе до припинення зореутворення в цьому регіоні

У центрі зображення видно невеликі яскраво-червоні скупчення, розкидані серед коричневого пилу. Ці червоні світні джерела позначають області, де відбувається утворення масивних зір

Також зореутворення відбувається у яскравому червоно-помаранчевому овалі у правому верхньому куті. Низька кількість зір вказує на те, що це щільна область, яка тільки починає процес зореутворення. У ній розкидані кілька видимих і все ще прихованих зір, які сприяють освітленню матеріалу в центрі

Подякували

3 :Лікар Григорій Хата, AYN, Jacques

[ilchenko_s]

Телескоп James Webb отримав деталізоване зображення вихрової туманності Апеп. Вона створена парою зір, що помирають, та їхнім компаньйоном

https://universemagazine.com/james-webb-pokazav-vyhor-zir-shho-pomyrayut/

   2XMM J160050.7-514245, або Апеп являє собою потрійну зоряну систему, що складається з двох зірок Вольфа - Райє і надгіганта, розташовану в сузір'ї Косинця. Дві зірки скидають у космос зовнішні водневі шари, утворюючи туманність, що закручується у спіраль

   До сих пір дослідники вважали, що Апеп — це подвійна зоряна система. Однак новий знімок туманності, зроблений за допомогою телескопа JWST, подарував сюрприз. Виявилося, що Апеп складається не з двох, а з трьох зір. Дві з них перебувають на стадії Вольфа — Райє, тоді як третій компонент системи — надгігант

   Зорі Вольфа — Райє створюють вітри майже однакової сили, що впливає на структуру туманності. Пил розподілений у дуже широкому просторі і «обгорнутий» навколо них у форму рукава. Зображення JWST також виявило ще три раніше невідомі пилові оболонки навколо Апеп. Кожна з них холодніша і тьмяніша за попередню і розташована на ідеально рівній відстані

За словами вчених, коли сильні пориви вітру від зорі Вольфа — Райє стикаються зі слабшим вітром їхнього компаньйона, вони стискають один одного. У центрі цієї бурі утворюється щільне, прохолодне середовище, в якому багаті на вуглець вітри можуть конденсуватися в пил. Найраніший вуглецевий пил у космосі — перший матеріал, з якого складаються наші тіла, був створений саме таким чином. Вивчення систем, як Апеп, дає нам більше інформації про те, як з’явилася Земля і виникло життя на нашій планеті

Подякували

1 :Лікар Григорій Хата

[ilchenko_s]

У екзопланети TRAPPIST-1 d не виявили атмосфери, схожої на земну

https://universemagazine.com/bez-atmosfery-james-webb-vyvchyv-ekzoplanetu-v-zoni-naselenosti-trappist-1/

https://www.space.com/astronomy/exoplanets/trappist-1d-isnt-the-earth-like-planet-scientists-had-hoped-it-to-be-according-to-jwst-data

https://www.universetoday.com/articles/the-jwst-shows-us-that-trappist-1d-is-not-as-earth-like-as-we-hoped

     Зоря TRAPPIST-1 розташована на відстані 41 світлового року від Сонця і являє собою червоний карлик. Він знаменитий тим, що навколо нього обертається сім кам’яних екзопланет. Орбіти трьох із них пролягають у зоні населеності. Це TRAPPIST-1 d, TRAPPIST-1 e та TRAPPIST-1 f

     За своїми фізичними характеристиками TRAPPIST-1 d являє собою щось середнє між Марсом і Венерою. Її радіус становить 77% від радіуса Землі, а маса — 38% від радіуса Землі. Період обертання TRAPPIST-1 d становить 4 дні, її орбіта проходить на відстані всього 3 млн км від батьківської зорі

     Раніше космічний телескоп імені Джеймса Вебба (JWST) не зміг знайти доказів наявності атмосфери навколо двох планет TRAPPIST-1b та TRAPPIST-1c . Тепер ми можемо додати до списку наступну планету, TRAPPIST-1d

     Незважаючи на використання чутливого ближнього інфрачервоного спектрометра JWST, або NIRSpec, астрономи під керівництвом Піолет-Гораєба не знайшли жодних доказів існування води, метану чи вуглекислого газу, які поширені в атмосфері Землі.

     «Є кілька потенційних причин, чому ми не виявляємо атмосфери навколо TRAPPIST-1d», — сказав Піоле-Гораєб. «Вона може мати надзвичайно тонку атмосферу, яку важко виявити, чимось на кшталт Марса . Або ж вона може мати дуже товсті хмари на великій висоті, які блокують наше виявлення певних атмосферних сигнатур — щось більше схоже на Венеру . Або ж це може бути гола порода, взагалі без атмосфери»


      Проблема, з якою стикаються планети TRAPPIST-1 разом, полягає в їхній зірці. Червоні карлики , маленькі та холодні, на перший погляд здаються безпечними, але насправді вони бурхливі з частими сильними спалахами радіації. Ці повторювані спалахи можуть по черзі позбавляти атмосфери планети. Цілком можливо, що саме така доля спіткала TRAPPIST-1b, c та d. Зокрема, планета d здається справжнім ударом по наших надіях знайти світ із земною атмосферою навколо TRAPPIST-1, оскільки вона знаходиться на внутрішньому краю зони життя системи

          «Ми виявили, що навіть повна втрата атмосфери для TRAPPIST-1 d не виключить наявність атмосфери для зовнішніх планет групи TRAPPIST-1: e, f та g», – пишуть автори у своєму висновку. На відміну від внутрішніх планет, можливо, ці зовнішні планети зберегли свою воду, «навіть якщо спочатку вони накопичили лише кілька земних океанів летких речовин»

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[SIDEROCRATOR]

Телескоп James Webb відкрив ще один супутник Урана
https://science.nasa.gov/blogs/webb/2025/08/19/new-moon-discovered-orbiting-uranus-using-nasas-webb-telescope/
На сьогодні це 29-й супутник планети і перший супутник планети Сонячної системи, відкритий за допомогою космічного телескопа ім. Джеймса Вебба. Нове тіло вдалося знайти на знімках від 2 лютого 2025 р., і тепер воно отримало офіційне позначення S/2025 U1.

За оцінками, діаметр нещодавно відкритого супутника становить лише 10 кілометрів, якщо припустити, що він має подібну відбивну здатність (альбедо), як і інші малі супутники Урана. Такий крихітний розмір, ймовірно, зробив його невидимим для Voyager 2 та інших телескопів.
Новий супутник — 14-й член складної системи малих тіл, що обертаються всередині найбільших супутників Міранди, Аріеля, Умбріеля, Титанії та Оберона. (Усі супутники Урана названі на честь персонажів Шекспіра та Александра Поупа.)

Він розташований приблизно за 56 000 кілометрів від центру Урана, обертаючись навколо екваторіальної площини планети між орбітами Офелії (яка знаходиться одразу за межами головної системи кілець Урана) та Б'янки». Його майже кругова орбіта свідчить про те, що він, можливо, сформувався поблизу свого нинішнього місця розташування.
Назву для новознайденого супутника має схвалити Міжнародний астрономічний союз (МАС), провідний авторитет у присвоєнні офіційних назв та позначень астрономічним об'єктам.

Подякували

4 :ilchenko_s, Diskus, AYN, ds40a