Тема: НОВИНИ (Прочитано 171953 раз)

SIDEROCRATOR

На Дуже Великому Телескопі ESO астрономи вперше виконали прямі спостереження структури грануляції на поверхні зірки поза Сонячною системою - π1 Журавля, червоного гіганта, що закінчує свій життєвий цикл. На чудовому новому зображенні, отриманому з приймачем PIONIER, помітні конвекційні комірки, що покривають поверхню цієї гігантської - в 350 разів більша за Сонце - зірки. Діаметр кожного осередку близько 120 мільйонів кілометрів, що більше чверті діаметра зірки. Одна така гранула зайняла б весь простір від Сонця до Венери.

У 530 світлових роках від Землі в сузір'ї Журавля знаходиться зірка π1 Gruis - холодний червоний гігант. Маса її приблизно така ж, як у Сонця, але вона в 350 разів більше за розмірами і в кілька тисяч разів яскравіше. Дуже гаряче ядро зірки стало роздмухувати її зовнішні шари, поки вона не стала в сотні разів більше, ніж була спочатку. Тепер вона перетворилася в пульсуючого червоного гіганта. Розглянути деталі поверхні такої зірки до сих пір нікому ще не вдавалося.
оклиці зорі П1 Журавля

Приблизно через п'ять мільярдів років наше Сонце теж збільшиться в розмірах і перетвориться в такого ж червоного гіганта.
http://www.eso.org/public/news/eso1741/

mpyat2

Из фейсбука (пишет Emil Kraaikamp, автор Autostakkert):
An extremely cool animation of the Crab Nebula made by Detlef Hartmann.
https://www.facebook.com/emil.kraaikamp/posts/1836022049764856?pnref=story

Съемка одним и тем же скопом на протяжении 10 лет!

Nazgol

Дымит

SP

Мало что дымит, видно, что расширяется. Как-то в литературе не встречал таких данных.

SWN

Цитата: SP від 06 Січня 2018, 04:59:24

Мало что дымит, видно, что расширяется. Как-то в литературе не встречал таких данных.

Насколько я помню, еще у Шкловского И.С. в книге "Сверхновые звезды" об этом читал лет 40 назад.
Расширение Крабовидрой туманности по фото было зафиксировано как минимум еще в 1942 году.

SIDEROCRATOR

Перші згадки про розширення Крабової туманності відносяться до 1921 р. коли вона була вперше зареєстрована Джоном Дунканом.http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=27354.msg545280#msg545280

SIDEROCRATOR

Зоряний попіл для нас.
Нове зображення телескопа Чандра показує розподіл хімічних елементів, що виникають під час вибуху наднової зорі.
Представлена нижче інфографіка підготована командою рентгенівського телескопа Chandra. Вона демонструє джерела походження хімічних елементів у Сонячній системі. Помаранчевим кольором показані елементи, що виникли під час вибухів масивних світил, жовтим - в надрах вмираючих маломасивних зірок на зразок нашого Сонця, зеленим - під час Великого Вибуху, блакитним - під час вибуху білих карликів (наднові типу Іа), фіолетовим - при злитті нейтронних зірок, рожевим - під дією космічних променів, білим - синтезовані в лабораторіях.
Що стосується людського тіла, то 65% його маси проходиться на кисень. Весь цей елемент в Сонячній системі зобов'язаний своїм походження наднових типу II. Те ж стосується приблизно 50% всього кальцію і 40% заліза. Тому майже три чверті елементів в нашому тілі народилося під час вибухів масивних зірок, 16.5% припадає на речовина, викинуте червоними гігантами, 1% - на наднові типу Іа.
http://chandra.harvard.edu/photo/2017/casa_life/

martalex

Цитата: mpyat2 від 05 Січня 2018, 21:51:21

Из фейсбука (пишет Emil Kraaikamp, автор Autostakkert):
An extremely cool animation of the Crab Nebula made by Detlef Hartmann.
https://www.facebook.com/emil.kraaikamp/posts/1836022049764856?pnref=story

Съемка одним и тем же скопом на протяжении 10 лет!

А идея то Паши Преснякова, как раз в 2008 он кажется мне это и посоветовал

Вот только не сложилось, у кого-то времени свободного больше оказалось ))

Уважаю такую астрофотографию, где цель - не просто получить красивую картинку

Квазар 3C 273

Цитата: ZVEZDOZRETEL від 09 Січня 2018, 11:35:12

Зоряний попіл для нас.
Нове зображення телескопа Чандра показує розподіл хімічних елементів, що виникають під час вибуху наднової зорі.
Представлена нижче інфографіка підготована командою рентгенівського телескопа Chandra. Вона демонструє джерела походження хімічних елементів у Сонячній системі. Помаранчевим кольором показані елементи, що виникли під час вибухів масивних світил, жовтим - в надрах вмираючих маломасивних зірок на зразок нашого Сонця, зеленим - під час Великого Вибуху, блакитним - під час вибуху білих карликів (наднові типу Іа), фіолетовим - при злитті нейтронних зірок, рожевим - під дією космічних променів, білим - синтезовані в лабораторіях.
Що стосується людського тіла, то 65% його маси проходиться на кисень. Весь цей елемент в Сонячній системі зобов'язаний своїм походження наднових типу II. Те ж стосується приблизно 50% всього кальцію і 40% заліза. Тому майже три чверті елементів в нашому тілі народилося під час вибухів масивних зірок, 16.5% припадає на речовина, викинуте червоними гігантами, 1% - на наднові типу Іа.
http://chandra.harvard.edu/photo/2017/casa_life/

Щось тут явно наплутано з кольорами - процес ядерного синтезу в надрах зірок закінчується залізом, тому що на утворення більш важких елементів йде більше енергії ніж виділяється після їх злиття. Тому такі елементи утворюються тільки при вибухах наднових, коли короткочасно виділяється стільки енергії, що її вистачає на утворення і важких елементів. Якось зовсім неможливо, щоб маленький червоний карлик залишив після себе тільки важкі і надважкі нестабільні елементи, а вибух масивної наднової зірки залишив лише легкі й середньої маси елементи.

SIDEROCRATOR

Вчені знайшли перше в світі зображення наднової зірки
Індійські вчені виявили древній наскельний малюнок, який передає унікальний космічний феномен - наднову зірку.

Унікальну знахідку зробив в одному з регіонів Індії - Кашмірі - астрофізик Майанк Вахія з колегами з Інституту фундаментальних досліджень Тата.

На камені було зображене небо з двома невідомими предметами, а внизу - люди і тварини. Загадкою для вчених були саме невідомі предмети. Вони припускають, що це Сонце і наднова зірка, яка вибухнула у 3600 р. до н.е. і могла здатись людям кулею, що світиться.

Камінь зі скелі було вмуровано в стіну давнього будинку. Сам малюнок датований 2100 р. до н.е. У той же час відомо, що найстаріше поселення в регіоні утворилося у 4100 р. до н.е.

https://qz.com/1171320/5000-year-old-rock-art-found-in-india-is-likely-the-oldest-depiction-of-a-supernova/

SIDEROCRATOR

Науковці визначили вік Всесвіту проаналізувавши гравітаційні хвилі від злиття двох нейтронних зір.

Науковці проаналізували гравітаційні хвилі, які з'явились внаслідок злиття двох нейтронних зірок. Отримані дані допомогли дослідникам встановити вік Всесвіту.

Дослідженням займались науковці з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики. До копіткої роботи долучились понад 1,3 тисячі вчених з усього світу.

Фахівці проаналізували злиття зірок, яке відбулось на відстані близько 140 мільйонів світлових років у галактиці NGC4993. Для вимірювання віку Всесвіту обрали гравітаційну хвилю GW170817.
Внаслідок аналізу гравітаційної хвилі науковці встановили внутрішню силу космічного явища та місце його розташування. Відтак було доведено, що галактика NGC4993, яка є джерелом гравітаційних хвиль, має зовнішню силу через розширення Всесвіту. Такі дані вчені отримали завдяки вимірюванню спектральних ліній. Знаючи віддаленість досліджуваної галактики та її швидкість, науковці підрахували час, коли почалося це розширення. Відтак було встановлено, що Всесвіт має від 11,9 до 15,7 мільярда років.

https://phys.org/news/2018-01-gravitational-universe.html

SIDEROCRATOR

NASA опублікувало відео “польоту” крізь Туманність Оріона
Для ролика були використані зображення зі супутників «Хаббл» і «Спітцер», яким додали об’ємності.

SIDEROCRATOR

На Марсі знайшли масштабні поклади водяного льоду

Команда Марсіанського розвідувального супутника NASA MRO відкрила вісім місць на крутих схилах Марса, де ерозія оголила товсті шари покладів льоду.

Крутісь схилів сягає близько 55 градусів. Це дозволило дослідникам детально вивчити багатошарову структуру льодовиків, які раніше були помічені у середніх широтах Марса.

Проаналізувавши дані з супутника, дослідники дійшли висновку, що льодовики утворилися від нашарувань снігу у давньому минулому. У розрізі ці поклади виявились відносно чистим водяним льодом, вкритим декілька метровим шаром змерзлого пилу та каміння.

Астрогеологи неабияк зраділи відкриттю, оскільки тепер в них з’явивився надзвичайно зручний об’єкт для вивчення історії марсіанського клімату. Крім того, знайдений шар льоду у різних частинах планети може стати важливим джерелом води для майбутніх роботизованих та пілотованих місій на червоній планеті.

Зі знімків також стало відомо, що льодовики розташувалися у південній та північній півкулі Марса, у межах 55 – 58° північної та південної широти. Їхнє розташування можна порівняти з Шотландією та краєм Південної Америки на Землі.
http://science.sciencemag.org/content/359/6372/199
https://phys.org/news/2018-01-deep-glaciers-mars.html

SIDEROCRATOR

Прилади на борту орбітальної місії "ЕкзоМарс" допомогли вченим з'ясувати, що астронавти зможуть здійснити тільки один політ до Марса без суттєвого ризику для здоров'я.

В ході дослідження вчені проаналізували дані, зібрані модулем, встановленим на борту зонда TGO, який прибув до Марса в жовтні 2016 року. Модуль був включений протягом усього часу польоту зонда до Червоної планети.

"Під час шестимісячного польоту до Марса і повернення на Землю екіпаж космічного корабля отримає приблизно 60% від дози радіації, максимально допустимої для всієї кар'єри космонавта або астронавта, якщо політ буде здійснюватися під час зниженої сонячної активності", - заявили дослідники.

Як показали зібрані дані, рівень радіації в відкритому космосі був приблизно на 20% вище, ніж під час польоту марсохода Curiosity. Вчені пов'язують цю розбіжність з тим, що рівень сонячної активності в цей період був мінімальним, що підвищило частоту "обстрілу" зонда і всіх планет космічними променями з міжзоряного середовища. Щось схоже було зафіксовано зондом LRO під час двох останніх сонячних мінімумів.

В середньому, астронавт, який мандрує приблизно рік до Марса, отримає приблизно 0,7 зіверт іонізуючого випромінювання (близько 73 рентген), що є надзвичайно високою дозою. Екіпаж МКС отримує приблизно 0,3 зіверт на рік, а на Землі близько 2,4 мілізіверта на рік. Як показують розрахунки вчених, за одну подорож до Марса по найшвидшому маршруту "з'їсть" трохи більше половини від максимальної загальної дози радіації, допустимої для астронавтів за всю кар'єру.
http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0019103517305705

SIDEROCRATOR

Перша планетна система виявлена аматорами-ентузіастами завдяки краудсорсінгу

Вчені-ентузіасти, використовуючи дані космічного телескопа NASA Kepler, виявили систему, що складається як мінімум з п'яти екзопланет. Це сталося в рамках проекту, під назвою Exoplanet Explorers, що входить в онлайн-платформу Zooniverse. І це перша многопланетная система, яку виявили завдяки краудсорсингом.

Тисячі «цивільних» вчених почали роботу з даними Kepler в 2017 році, коли була запущена Exoplanet Explorers і виявили систему з п'ятьма планетами, названу K2-138. Ймовірно, що в цій системі є ще й шоста планета.

Зірка цієї системи трохи поступається розміром і температурою від нашого Сонця. Планета b потенційно може бути твердою, але планети c, d, e і f, ймовірно газоподібні. Всі п'ять планет мають орбітальні періоди коротше 13 днів і все неймовірно гарячі, від 400 до 1000 градусів Цельсія.

Штатні астрономи не можуть в повному обсязі обробляти дані з великої кількості телескопів. Можливо, саме такий підхід, який використовує працю великої кількості ентузіастів, принесе в майбутньому багато нових відкриттів.

https://www.nasa.gov/feature/jpl/multi-planet-system-found-through-crowdsourcing

SIDEROCRATOR

Вчені виявили на Місяці лавові трубки з покладами полярного льоду

Дрібні ями в великому кратері на Північному полюсі Місяця можуть бути свого роду вікнами, які ведуть до підземної мережі лавових трубок, заповнених льодом

Такий висновок дослідники зробили на основі знімків із зонда NASA Lunar Reconnaissance Orbiter, пише Science Alert.

Відкриття зроблено в північно-східній частині кратера Філолай, діаметром близько 70 кілометрів, який розташований за 550 кілометрів від північного полюса на видимій стороні Місяця. Отвори виглядають як поглиблення розміром від 15 до 30 метрів. На думку вчених, в цих утвореннях може бути присутня вода.

"Поточна якість знімків поки не дозволяє нам з 100% упевненістю говорити, що це дійсно лавові трубки, однак про це говорять розміри цих структур, їх форма і геологічні властивості", - розповідає Паскаль Лі з Дослідницького центру NASA імені Еймса.

Подібні отвори на Місяці вже знаходили раніше - всього їх відомо близько 200, однак тепер їх вперше знайшли в приполярних регіонах. Дослідники підкреслюють, що це відкриття дозволяє отримати доступ до полярного льоду Місяця. Крім того, в перспективі, ці трубки зможуть використовуватися астронавтами і колоністами для створення місячних баз.

Цікаво, що під час доповіді про відкриття під час Симпозіуму з наук про Місяць і посадкових місіях Паскаль Лі знайшов крім води ще одну причину для того, щоб будувати місячну базу саме в кратері Філолай.

"Якщо там побудувати базу, то у нас буде не тільки вода, але і красивий вид на Землю - на відміну від місця посадки "Аполонів", наша планета буде висіти не над головою, а парити над горизонтом у південно-східної кромки кратера. Крім того, вивчення лавових трубок на Місяці також має підготувати нас до дослідження таких трубок на Марсі", - зазначив Паскаль Лі.
http://www.sciencealert.com/scientists-discover-lava-tubes-leading-moon-polar-ice-water

SWN

14 января 2018 года Rob Kaufman в Австралии обнаружил Новую в созвездии Муха. На момент открытия её блеск был 7m! Новая была отснята на обыкновенный Canon 650D и, вероятно, китовый объектив с фокусным расстоянием 55 мм!
Вспышка, вероятно, произошла в период 1-3 января, но не была замечена в течение достаточно длительного времени.
В наших широтах, к сожалению, Новая не видна.
http://www.cbat.eps.harvard.edu/unconf/followups/J11261220-6531086.html

SIDEROCRATOR

Вперше Чорна Діра знайдена у кулястому скупченні через безпосереднє спостереження її гравітаційного впливу на зорю.

За допомогою приймача MUSE, змонтованого на Дуже Великому Телескопі ESO в Чилі, астрономи виявили в скупченні NGC 3201 зірку з дуже дивною поведінкою. Виявилося, що вона обертається навколо невидимої чорної діри з масою близько чотирьох сонячних мас з періодом в 167 днів . Це перший випадок реєстрації чорної діри зоряної маси в кульовому скупченні і перше пряме виявлення чорної діри по її гравітаційному тяжінню. Зроблено важливе відкриття, яке впливає на наші уявлення про утворення кульових скупчень і чорних дір, про походження гравітаційних хвиль.

Куратор проекту Бенжамін Гізерс був заінтригований такими рухами зірки: "Вона рухається по орбіті навколо чогось зовсім невидимого, що має масу більше чотирьох сонячних мас. І це «щось» може бути тільки чорною дірою - першою чорною дірою, відкритої в кульовому скупченні по прямій реєстрації її гравітаційного тяжіння! "

Відносини між чорними дірами і кульовими скупченнями - важливі і таємничі. Вважається, що в скупченнях з їхніми величезними масами і віком мало накопичитися безліч чорних дір зоряної маси, які утворювалися в міру того, як масивні зірки в скупченні вибухали і потім коллапсували.

Завдяки створеному в ESO інструменту MUSE астрономи отримали унікальну можливість одночасно вимірювати рухи тисяч далеких зірок. З цим приймачем Гізерс і його група вперше змогли зареєструвати неактивну - таку що не поглинає речовину і не оточену газовим диском - чорну діру в серці кульового скупчення. Вимірявши рух зірки, захопленої її потужним гравітаційним тяжінням, астрономи змогли оцінити її масу.

З спостережуваних параметрів зірки була отримана оцінка її маси приблизно в 0.8 сонячних. Тоді маса її таємничого компаньйона повинна складати близько 4.36 сонячних, що дуже добре узгоджується з припущенням про те, що це чорна діра.
https://www.eso.org/public/ukraine/news/eso1802/
https://www.eso.org/public/news/eso1802/

Naboka Igor

4.36 масс солнечных, с визуализацией явно перегнули. Но само ~~открытие~~ предположение наличия таких маленьких чд интересно.

Квазар 3C 273

Цитата: Naboka Igor від 19 Січня 2018, 01:06:23

4.36 масс солнечных, с визуализацией явно перегнули. Но само ~~открытие~~ предположение наличия таких маленьких чд интересно.

І так зрозуміло, що зображення "зовсім ліве" і ніякого відношення до тексту не має. Як немає нічого цікавого краще б просто показували реальне фото скупчення і позначали досліджену зірку, а не як завжди вводять людей в оману!

А саме відкриття чим Вам не сподобалось? Зірка обертається по невеликій орбіті навколо невидимого об'єкта масою 4,36 сонячних, звідки зрозуміло, що об'єктом може бути лише чорна діра. Причому її маса типова в ланцюжку еволюції зірок. Більше питань зазвичай виникає звідки беруться дуже масивні чорні діри, а тут пояснення простіше - це завершальний етап еволюції масивної зорі.

Новини:

Автор Тема: НОВИНИ (Прочитано 171953 раз)