Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
23 Липня 2025, 16:50:03

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[SIDEROCRATOR]

На наст раз зроблю, якщо не забуду

[Серега]

Сьогодні мив 16 ". Звичайно, максимум медичної ватою! Краще "Гала", вона не така агресивна, менше шансів на можливу точкову корозію в подальшому. І так, для полоскання від залишків миючих засобів, необхідно море води, фінішна промивка дистилятом!

А що я бачу на фото- дзеркало хіба не повинно бути повністю занурене в розчин або в дистилят?

А кто сказал, что повинно?

отож пусть попробують 500мм занурити такого тазика уже и не найти а есди зануриш то вытащить проблема. Так что только обливом.

Кстати, рекомендую после дистиллята еще и деионизированной сполоснуть. 300грн\10л канистра. Ни следа не оставляет вообще.

А вот ваткой вот так вот или мочалкой - лучше не надо. Иногда защитное покрытие не такое уж и защитное. Если скайвотчеровские имеют реально слой,который можно протирать чуть ли не рукавом,  то некоторые от ватной бороды, плавающей в воде, царапаются...

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[Naboka Igor]

А вот ваткой вот так вот или мочалкой - лучше не надо. Иногда защитное покрытие не такое уж и защитное. Если скайвотчеровские имеют реально слой,который можно протирать чуть ли не рукавом,  то некоторые от ватной бороды, плавающей в воде, царапаются...

Свежий слой чистого алюминия, естественно нельзя. Скажем через год уже можно, оксид алюминия неплохо защитит от царапин. Но и факт, что не мочалкой, там бородой уже не получится.

[Naboka Igor]

отож пусть попробують 500мм занурити такого тазика уже и не найти а есди зануриш то вытащить проблема. Так что только обливом.

Ну я попробовал Купил в Эпицентре, 500х700, под 460 АЗТ-14, в чем проблема? Было бы желание

Подякували

1 :Саша Наумов

[Серега]

отож пусть попробують 500мм занурити такого тазика уже и не найти а есди зануриш то вытащить проблема. Так что только обливом.

Ну я попробовал Купил в Эпицентре, 500х700, под 460 АЗТ-14, в чем проблема? Было бы желание

Эпицентры разные, я уже это понял. у нас нема

А вот ваткой вот так вот или мочалкой - лучше не надо. Иногда защитное покрытие не такое уж и защитное. Если скайвотчеровские имеют реально слой,который можно протирать чуть ли не рукавом,  то некоторые от ватной бороды, плавающей в воде, царапаются...

Свежий слой чистого алюминия, естественно нельзя. Скажем через год уже можно, оксид алюминия неплохо защитит от царапин. Но и факт, что не мочалкой, там бородой уже не получится.

как показала практика - и через 5 лет низзя.

[SP]

Читал, что оксид алюминия появляется на алюминии практически мгновенно при стандартных условиях. Разве что со временем растёт толщина слоя, но я не нигде такой инфы не встречал

[Naboka Igor]

отож пусть попробують 500мм занурити такого тазика уже и не найти а есди зануриш то вытащить проблема. Так что только обливом.

Ну я попробовал Купил в Эпицентре, 500х700, под 460 АЗТ-14, в чем проблема? Было бы желание

Эпицентры разные, я уже это понял. у нас нема

А вот ваткой вот так вот или мочалкой - лучше не надо. Иногда защитное покрытие не такое уж и защитное. Если скайвотчеровские имеют реально слой,который можно протирать чуть ли не рукавом,  то некоторые от ватной бороды, плавающей в воде, царапаются...

Свежий слой чистого алюминия, естественно нельзя. Скажем через год уже можно, оксид алюминия неплохо защитит от царапин. Но и факт, что не мочалкой, там бородой уже не получится.

как показала практика - и через 5 лет низзя.

Значит, у нас разная практика

[SIDEROCRATOR]

отож пусть попробують 500мм занурити такого тазика уже и не найти а есди зануриш то вытащить проблема. Так что только обливом.

Ну я попробовал Купил в Эпицентре, 500х700, под 460 АЗТ-14, в чем проблема? Было бы желание

Эпицентры разные, я уже это понял. у нас нема

А вот ваткой вот так вот или мочалкой - лучше не надо. Иногда защитное покрытие не такое уж и защитное. Если скайвотчеровские имеют реально слой,который можно протирать чуть ли не рукавом,  то некоторые от ватной бороды, плавающей в воде, царапаются...

Свежий слой чистого алюминия, естественно нельзя. Скажем через год уже можно, оксид алюминия неплохо защитит от царапин. Но и факт, что не мочалкой, там бородой уже не получится.

как показала практика - и через 5 лет низзя.

У 2008 р. Лісницькі телескопи перенапиляли в Крао і захист добрий робили

[SIDEROCRATOR]

5 років назад Ю. Тарануха теж мив зеркало Азт14 і також влазив у трубу

[Квазар 3C 273]

Читал, что оксид алюминия появляется на алюминии практически мгновенно при стандартных условиях. Разве что со временем растёт толщина слоя, но я не нигде такой инфы не встречал

Так хіміки говорять про практично миттєву взаємодію алюмінію з киснем, але утворена на поверхні плівка оксиду досить щільна щоб захищати метал від подальшого окислення.

Потім вже починаються довготривалі процеси корозії.

[Naboka Igor]

Міцність, товщина шару утворюються поступово. Свіже покриття краще навіть не намагатися чистити, дрібні подряпини гарантовані. І ще небажано одразу після напилення монтувати дзеркало у телескоп. Перший же конденсат може сильно пошкодити покриття. Через кілька місяців, оксидний захист буде міцнішим. Але є одне але. Йдеться про покриття хч алюмінієм, переходячи до стовпових дротів і т.п. "Алюмінію", все що написано вище, фікція.

[Саша Наумов]

Новий шар на дзеркалах - то, звісно, добре. Але абсолютно недостатньо.
Бо все інше там старе, напевно ще з часів побудови телескопа.
Величезний шкаф з десятком реле, товстенні кабелі, пульти - тій силовій електриці понад 50 років!

Михайле, розповіси будь-ласка, як проходить процес наведення АЗТ-8 на заданий об'єкт !
Скільки часу витрачається ?
чи використовують для наведення ту програму, що я написав в borland pascal ?
Вона була дуже зручна, бо давала покази для координатних кіл

[SIDEROCRATOR]

Новий шар на дзеркалах - то, звісно, добре. Але абсолютно недостатньо.
Бо все інше там старе, напевно ще з часів побудови телескопа.
Величезний шкаф з десятком реле, товстенні кабелі, пульти - тій силовій електриці понад 50 років!

Михайле, розповіси будь-ласка, як проходить процес наведення АЗТ-8 на заданий об'єкт !
Скільки часу витрачається ?
чи використовують для наведення ту програму, що я написав в borland pascal ?
Вона була дуже зручна, бо давала покази для координатних кіл

Програму використовують і досі, за це тобі велике спасибі, а от з наведенням біда , бо зірвані гвинти рухів по альфа і дельта, благо виручає те що є жива механіка тонких рухів, пульти її теж дрєвнії
А так наведення в напівручному режимі, але з зусиллями вдаєцця навестись

[SIDEROCRATOR]

Між іншим сьогодні в Лісники приїжджав з ревізією ректор КНУ Богров.
Побачив жалюгідний стан інструментів
Може тепер хоть на ремонт грош дасть

[Саша Наумов]

зірвані гвинти рухів по альфа і дельта, благо виручає те що є жива механіка тонких рухів

Я не зрозумів про зірвані гвинти.
На кожній вісі є
1) механізм грубого наведення - там двигун змінного струму на 220В, по вісі сходжень є штурвал;
2) механізм точного наведення - 3-швидкісний, з електричним перемиканням швидкості, там двигун постійного струму на 100В і дві електричні муфти; мануальне керування, здається, було, але зламане.

[SIDEROCRATOR]

зірвані гвинти рухів по альфа і дельта, благо виручає те що є жива механіка тонких рухів

Я не зрозумів про зірвані гвинти.
На кожній вісі є
1) механізм грубого наведення - там двигун змінного струму на 220В, по вісі сходжень є штурвал;
2) механізм точного наведення - 3-швидкісний, з електричним перемиканням швидкості, там двигун постійного струму на 100В і дві електричні муфти; мануальне керування, здається, було, але зламане.

Я про мануальне керування маю на увазі

Подякували

1 :Саша Наумов

[Саша Наумов]

Не знаю, наскільки стан АЗТ-8 жалюгідний, адже вдається робити хоча б якісь знімки на камеру.
Треба враховувати, що телескопу десь років 60, і протягом 20 останніх років ним майже ніхто не займався, окрім Ф.І.Кравцова (мається на увазі технічне обслуговування).
Якщо додати сучасну електроніку, телескоп буде здатний працювати задля науки.

Поки цього не сталося, розповім по пам'яті, як виконується наведення на заданий об'єкт.
Вважатимемо, що купол вже повернутий.

Перший етап - грубе наведення.
Це можна робити вручну, відкріпивши вісі і штовхаючи телескоп руками, підглядаючи в шукач та гід.
Ще можна задіяти електричне наведення, але воно не дуже зручне: телескоп рухається повільно, потім двигуни досить повільно зупиняються, і легко "пролетіти" повз бажаний напрямок. Для керування грубим наведенням є пульт №1 з товстим (>10mm?) кабелем.
Інший, найбільш продвинутий спосіб - адептом якого був Федір Іванович - наведення вручну по координатних колах.
Спочатку треба навести по вісі схилень за допомогою координатного кола, досяжна точність краще 1°, є ноніус.
По вісі прямих сходжень можна використати штурвал на південному кінці вісі (для цього треба мати силу), підглядаючи в окуляр координатного кола, доречі, дуже якісного і точного.
Але для цього треба знати хоча б приблизний годинниковий кут об'єкта. Природньо, треба знати зоряний час - а відповідного годинника під куполом, звісно, немає - тоді знадобиться просто годинник і "Астрономічний календар", або щось сучасніше.
аби покращити життя "вже сьогодні", я написав програмку, де встановлені географічні координати телескопа разом з деякими інструментальними поправками, і, ввівши екваторіальні координати об'єкта, користувач бачить значення годинникового кута, яке треба встановити на координатному колі телескопа зараз. Час плине, кут зростає, але з програмкою виявилось досить зручно.

Далі настає другий етап - точне наведення.
На обох осях монтування встановлені важільні механізми, кожен з яких рухається завдяки електричному двигуну постійного струму на 100В, а також редуктору зі змінним передавальним числом, яке міняється за допомогою електричної муфти.
Керування зведено на пульт №2, не менш масивний за пульт №1, і з не менш товстим кабелем.
Доречі, обидва кабелі звисають з труби телескопа, тому в темряві неважко отримати удар в голову за спроби неконтрольованої ходи під куполом.
Спостерігач перемикає швидкість на одну з трьох (нажаль, не скажу "/сек, не пам'ятаю) і точно наводить телескоп на об'єкт, підглядаючи в гід. Звісно, якщо об'єкт видно в гід...
Кілька слів про гід - це якийсь з АВРів, непросвітлений ахромат діаметром 15см, F/20 якщо не помиляюсь.
Дуже гарний як планетник, проте побачити в нього слабку комету чи галактику 11m майже неможливо, через те що так чи інакше під куполом присутнє якесь світло і окуляри гіда забруднені. Світло потрібне, аби не вибити око окуляром гіда чи шукача, та не впасти з драбини, коли об'єкт невисоко. Щодо окулярів - тільки уявіть, скільки людей і чим протирали глазну лінзу окуляра... і ніхто її ніколи не мив, бо спірт в СРСР існував для іншого.
Об'єктив чистив особисто Федір Іванович в 2003 чи 2004, чи торкались до лінз потім - не знаю.
Хоча на гіді є мікрометричний механізм переміщення по двох осях і перехрестя для окуляра на окремій скляній пластині (теж не дуже чистій) - гід ніколи не був співвісним до телескопа. Займатись виставленням співвісності перед спостереженнями не було часу. Цікаво, як воно зараз.
Так от, раз чи два була в мене задача навести на об'єкт, який не видно в гід.
А камера SBIG ST-7, встановлена в прямому фокусі, мала настільки маленький сенсор і, відповідно, мізерне поле зору, що навіть за допомогою координатних кіл не вдавалося навести на об'єкт так, щоб він одразу попав до поля зору камери.
Тоді починалися митарства, знаряддям знущання був пульт точного наведення.
Найменша швидкість наведення була підібрана, напевно, для візуального гідування під час з'омки. Вона була замала для того, щоб "завести" об'єкт в поле зору сенсора. Яке складало 8х6 кутових хвилин!
Середня швидкість наведення була така, що за кілька секунд натискання на кнопку ти пролітав десяток кутових хвилин.
Велику швидкість використовували рідко, радше для грубого наведення.
Треба додати, що й тут двигун вмикавсь-вимикассь не одномоментно, тобто кнопку ти відпустив, а двигун ще крутить якийсь час.
Враховуючи, що передача зображення з камери в ком'ютер тривала десятки секунд навіть з бінінгом, просто уявіть собі задачу знайти об'єкт і якось завести його в центр поля зору!
3 сек в один напрямок, потім 20 сек завантаження, потім 3 сек в інший напрямок, ще 20 сек завантаження, і т.д.
Складніше за все було завести об'єкт до центру поля зору - тут потрібно було або довго тиснути на найменшій швидкості, або тиснути дуже коротко на середній.
Таким чином, найбільша кількість часу витрачалась саме на точне наведення.

Весь процес наведення займає кілька хвилин. Разом з поворотом купола - десять хвилин або менше, залежить від гідності спостерігача вдачі і поля зору сенсора. Для того щоб наводити телескоп швидко - окрім знань, потрібні навички, які можна здобути протягом однієї або більше спостережних ночей, бажано взимку.

Так само, навички потрібні для роботи з цим телескопом взагалі.
Наприклад, заборонено повертати купол двигуном під час зйомки, через гігантські електромагнітні наводки від силового кабеля і двигуна 5кВт: вмикаєш двигун, і напруга падає нижче 160В, комп'ютер без правильного ДБЖ просто вимикається.
Не бажано повертати купол вручну під час зйомки, бо вібрація спотворить кадр.
Не бажано ходити під куполом, особливо в темряві - або отримаєш окуляром гіда по голові, або пультом, або зачепиш драбину.
Забув додати, абсолютно необхідною під куполом є драбина, вона просто незамінна взагалі, і при спостереженнях на висотах < 60° зокрема. Дуже часто доводиться користуватись драбиною лише для того, щоб досягти окуляра шукача або гіда.
А коли об'єкт високо і драбина не потрібна, тоді свою роль грає... мабуть, відсутність в СРСР простих 90° призм.
Як інакше пояснити, що ані в гіда, ані в шукача їх не було?
Уявіть, гід дивиться майше в зеніт, окуляр на висоті один метр, і ти маєш дивитися в нього. Присісти - замала висота, треба стояти на напівзігнутих ногах, і знов таки не вдаритись об окуляр.
Але це вже інша тема. Може й розпишу, якщо комусь цікаво.

Подякували

3 :Квазар 3C 273, SIDEROCRATOR, Chepurny

[Саша Наумов]

Ще трохи додам щодо процесу наведення - частіше за все, це біготня.
Стіл з комп'ютером стоїть в одному місці (наприклад, біля колони монтування), драбина за 3 метри від нього, окуляри шукача і гіда - на висоті 2-3 метри, тому драбина.
Ти не можеш розгорнути дисплей так, щоб одночасно бачити, що в полі зору камери, і дивитись в окуляр гіда.
Коли розгорнеш дисплей - якщо бачиш зображення поля зору, то дисплей сліпить так, що в гід не видно взагалі нічого. Зменшиш яскравість - поле зору видно погано, і всеодно світло заважає.
Або бігаєш туди-сюди, по драбині і від драбини до столу, і назад.

Подякували

2 :Квазар 3C 273, SIDEROCRATOR

[Саша Наумов]

Тепер розповім про електричну складову телескопа АЗТ-8.

Напруга 220В подається до великої металевої шафи, на якій є приборна панель з двома чи трьома стрілочними індикаторами і кількома перемикачами, якими я особисто ніколи не користувався. Скоріш за все, вони дублюють кнопки на пультах.

В шафі розміщені реле, які вмикають напругу на двигуни і муфти монтування.
Керуючі лінії (ті що вмикаються кнопками пультів) мають напругу чи то 12В, чи то 27В.
Силові лінії - 220В змінного струму для двигунів грубого наведення, і 100В постійного струму для двигунів точного наведення і муфт перемикання швидкостей.
Є також лінії для підсвітки, там, можливо, 6.3V змінного струму, але на практиці вони або не працюють, або не використовуються. Припускаю, що в даний час важко придбати підходящі лампи розжарювання.

Всі ці сигнали об'єднані в такий собі товстенний жгут, який заходить в колонну монтування, потрапляє до вісі прямих сходжень, а потім механічно (!) сигнали потрапляють до незалежно рухомої вісі схилень. Тобто, там є великий діелектричний диск, на якому є дюжина струмопровідних доріжок, по яких катаються металеві контакти. Зроблено це, бо інакше не можна було: ніхто не лімітував обертання телескопа навколо полярної вісі скільки завгодно разів.

Керуючі лінії потрапляють до пультів керування, підвішених до труби телескопа.
Чому так, чому пульти не підключені просто до шафи? Важко сказати; припускаю, що деякі реле розміщені беспосередньо поряд з двигуном и муфтою. А може, дизайн такий.

Поворот купола виконується окремим двигуном з окремим пультом №0. Вмикання-вимикання двигуна 5кВт через пульт призводить до 1) просадки напруги нижче 160В, 2) безумних електромагнітних перешкод.

Про перешкоди.
Коли я працював з телескопом, на ньому була встановлена камера ST-7 з портом LPT.
Молодь не знає, це т.зв. паралельний порт принтера, 25 контактів в 2 ряди, 16 8 чи більше сигнальних ліній, швидкість передачі досягала ~1МБіт/сек за умов якісного і короткого кабеля. Тупий в доску порт, ніякого апаратного контролю цілісності, просто 16 ліній з логічними рівнями 0-5В і кілька спеціальних ліній.
Не дивлячись на те, що кабель прийшов в комплекті з камерою - якісний, made in U.S.A., з щільним алюмінієвим екрануванням і якимсь магнітом (?) ззовні (не знаю що саме, але воно має захищати від перешкод) -
вмикання поворота купола в момент передачі кадра з камери до комп'ютера 100% призводило до data transmission aborted.
Камера не була гальванічно ізольована від телескопа, проте живилася, як і комп, від того самого правильного ДБЖ, що витримує падіння напруги нижче 160В. Електроніка камери була гальванічно ізольована by UPS від основного джерела живлення 220В.
Будучи оптимістом і віруючи, що електроніка камери гальванічно ізольована від її корпуса, залишаю єдину причину збоїв передачі даних - електромагнітні наводки на кабель.
В таких умовах, найкращим вважається передача даних по ethernet, "виту пару" придумали саме для роботи в умовах перешкод, але відповідні порти є лише в професійних камерах чи аматорських камерах найвищого рівня.
Цікаво, як реагують комп'ютер і нова камера в наш час; чи USB витримує поворот купола.

Здається, керує двигуном поворота купола т.зв. "магнітний пускатєль", але це така вже старовинна штука, що я і сам не знаю, як вона складена і як працює.

Подякували

2 :SIDEROCRATOR, Квазар 3C 273

[Саша Наумов]

Чому я все це написав?

Багато чому, але в першу чергу тому що, доклавши певних зусиль, можна зробити телескоп досить функціональним для нашого часу.
Так, зробити повноцінне GoTo одразу буде неможливо або важко, через те що потрібний надійний зворотній зв'язок по положенню.
Проте, можна хоча б зробити сучасне керування наведенням.

Як?
- двигуни грубого наведення заживити через симістори, керовані мікроконтролером з модулем бездротового зв'язку. На один двигун потрібно: малюсенький блок живлення 5В чи 3.3В, плата мікроконтролера типу ESP8266, і плата симістора - це мінімум, що коштує, мабуть, менше 1000 гривень. Жадібніші хотєлкі - сенсор обертання вала двигуна, сенсор току - то вже деталі, необов'язкові але допоміжні для того хто це дизайнить.
- двигуни і муфти точного наведення заживити так само, але не симісторами, а елементами для постійного струму на кшталт потужних польових транзисторів. Плата мікроконтроллера тут одна, а виконавчих модулів - 2 чи 3. Ті самі 1000грн на двигун.
- датчики положення осей. Це найскладніша тема, це для R&D. Ідеї встановити у вісі дорогі оптичні сенсори кута повороту - хибні, бо для того потрібно глибоко влазити в монтування, а це неприйнятно. Свого часу я мав ідею використати оптичну мишу в якості сенсора, проте треба пам'ятати про вологість на металі монтування, про організацію "нуля" і ще багато чого. Зараз я б використав на кожній вісі плату RPi, сумісний з іншими модуль бездротового зв'язку і модуль відеокамери до RPi. Так, це забезпечить наведення вручну через споглядання відео з відмітками координатних кіл - але це дешево і швидко вводиться в експлуатацію.

От і все!
Дюжина невеличких плат, мікроконтролери приймають команди з повітря, комутують силові лінії, і звітують в повітря.
Ну звісно, не просто в повітря - а до базової WiFi станції, під'єднаної до комп'ютера, де керуюча програма комунікує з мікроконтролерами і реалізує якийсь уживаний протокол типу ASCOM.

Хіба так важко знайти людину, яка могла б реалізувати таке?
Та ні, он люди самі роблять значно складніші речі - проектують, виготовляють, збирають складні електронні плати; паяють CAM8x - повірте, це значно складніше! ніж придбати готові і недорогі в наш час модулі, розумно з'єднати їх і закерувати.

Хтось спитає - чекай, але ж треба писати програми і для мікроконтролерів, і керуючу для комп'ютера.
Так, треба, але я просто скажу "потримайте моє пиво" і зроблю такі програми граючись, в якості відпочинку від основного програмування.

Подякували

5 :SIDEROCRATOR, Yvk, BAD, Chepurny, Квазар 3C 273