Тема: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором (Прочитано 9919 раз)

Тимур

Дата: 28-29.09.2024

Час: 21:00-2:00

Локація: Київська область, близько 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город. Гарно під цвіркунів спостерігати, але їх вже не так чутно, як раніше, а також, мабуть, здалеку щось святкували, бо було чутно співи, мабуть, народних пісень.

Стан атмосфери: прогноз погоди був невтішний. Обіцялось, що хмари покриють понад 2/3 неба, однак яке ж було моє здивування, коли ввечері небо розчистилось і були тільки поодинокі тонкі хмари, які зникли після опівночі і не заважали спостерігати. Проникність чітко не заміряв, але було відмінно видні два пилових рукави у галактиці Андромеди, а також галактика NGC 6207 у Геркулесі була добре видна, що свідчило про чудову якість неба, а також підтвердило...поки не буду спойлерити, нижче опишу детальніше.

Світлове забруднення: на рівні 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення із північно-східного боку. Здалеку світили ліхтарі, які опівночі вимикаються, а також, як майже завжди: сусіди під освітленою альтанкою відпочивали.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: із посадкою 2’’ був Angeleyes 32mm із доволі широким полем зору та давав 40 крат, а із 1,25’’ були Meade Series 4000 DS Super Plössl 26mm, GSO 15мм SuperView, GSO Super Plössl 9mm, TS-Optics 6mm Planetary HR, а також 2х лінза Барлоу від Arsenal. У 26мм було середнє поле зору (десь 55°), а збільшення із цим телескопом було 49 крат. У 15мм окуляра широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 9мм окуляр було середнє поле зору (52°), а збільшення давав 141 крат. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат.

Ціль: розсіяні зоряні скупчення, планетарні туманності, а також галактики. Переважно об'єкти, які мав глянути ще влітку, але не встиг, а також "осінні" об'єкти.

Подорож розпочав із кулястого скупчення М13, що у сузір’ї Геркулес. Це вже, мабуть, моя традиція починати спостереження із неї, принаймні поки її добре видно. Так само із 6мм окуляром (212 крат) це чудова куля із розірваними краями із величезною купою дрібних зірок, які видні аж до центру. Форма скупчення, як казав раніше, нагадує трохи морську зірку. Велика кількість дрібних зірок створюють відчуття, що вона колюча. Така форма вгадувалась і в 90мм рефрактор, тільки тоді це була пухнаста куля, яка по краях розбивалась на гранули.

Також легко побачив поруч галактику NGC 6207 у 15мм окуляр, що свідчило про добру проникність.

Далі вирішив почати із розсіяних зоряних скупчень, поки вуличні ліхтарі можуть збивати темнову адаптацію очей. Оглянути планував переважно ті, які мені сподобались у минулі спостереження, а також ті, які не дивився, але планував раніше. Оглядав переважно із 15мм окуляром, тому надалі вказуватиму окуляри лише якщо інший буде застосований.

Почав зі скупчень у сузір'ї Лисички.

NGC 6940 – було так само гарне. Чимало зірочок середнього розміру.

NGC 6802 – спершу знову не побачив, але поруч було гарне скупчення Брокі (Cr399), яке було таке ж гарне із невеликою кількістю розкиданих великих жирних зірок, як у Плеядах. Тоді змінив окуляр на 32мм, щоб ширше охопити. У розфокусі дуже гарно виглядає, але коли сфокусував, то скупчення стало дрібне, а фон неба дуже світлий. Весь шарм пропав. Зате побачив «хмарку» NGC 6802. Поставивши і 9мм, і 6мм окуляр воно лишалось хмаркою, яка ніяк на зірки не розбивалась. Тому вирішив далі не приділяти йому час.

NGC 6830 – теж гарне, неоднорідне і має зірки різних розмірів: від поодиноких жирних до багатьох дрібних.

NGC 6811 у Лебеді – гарне, овальної форми та десь біля сотні зірок середнього розміру і посередині по більшому діаметру була пустка, яка наче ділила скупчення навпіл. Пізніше уява намалювала двох чоловічків, які весело тримались за руки. Мені сподобалось.

Неподалік була планетарна туманність C15 – Миготлива туманність. На цей раз знову була гарна на темнішому тлі неба. При 90 кратах вже була зеленувата розбухла «зірочка», яка вже починала миготіти, коли дивитись під різними кутами. При 212 кратах вже було видно зелено-голубий диск та центральну яскраву зірочку в центрі. Поставив 424 крати (6мм окуляр і 2х ЛБ) і на темному тлі заграла гарно і знову помилувався цим чудовим об’єктом.

Далі знову продовжив шукати розсіяні зоряні скупчення.

NGC 6939 у Цефеї виявилось непримітним, невеликого розміру із невеликою кількістю невеликих зірок, а поруч була галактика С12, яка на цей раз була чомусь менш гарною: така сама туманна хмаринка, але на дольки не хотіла так ділитись, на відміну від попереднього разу.

Скупчення С1 біля Полярної зірки (але належить Цефею) мене не вразило. Просто невелика купка тьмяних зірок.

С28 у Андромеді виявилось помітно кращим: чимало дифузно розкиданих зір різного розміру.

Cr 21 у Трикутнику із 6мм окуляром виглядає, як півколо із кількох зірок. Трохи нагадує сузір’я Північна Корона в мініатюрі.

Поруч побачив галактику NGC 672, як обширний овал, який важко видно. Може через ще не дуже велику висоту над горизонтом о 22:30, а також, можливо, через ввімкнені здалеку ліхтарі. Найкраще видно із 15мм та 9мм окуляром. І все частіше з’являється думка, що у 9мм окуляра надто вузьке поле зору і треба буде подумати про заміну на аналог із більшим полем.

Скупчення «Спіральне» М34 у Персеї шикарне. Цього разу уява намалювала бабку, яка літає над водоймою.

Далі пішов оглядати розсіяні скупчення Кассіопеї.

Скупчення С13 «Бабка», яка ж «Сова» – ще більше нагадувала бабку.

М103 краще роздивлятись у 6мм окуляр. У 90мм рефрактор мені вона не сподобалась, а тут теж лише підтвердив думку, що скупчення нудне. При 212 кратах видно лінію, яка утворена із 5-6 зірок. Однак із цим об’єктом вийшов цікавий поворот далі, про це пізніше

Далі поруч було С10, яке після М103 було гарне. Складалось із чималої кількості зірок середнього розміру. Також зовсім поряд були менші, але гарні скупчення NGC 654 та IC 155.

C8 має лише кілька дрібних зірочок, як і М103.

Біля Дельти Кассіопеї побачив теж групку зірок, яке нагадувало скупчення. Були 3 зірки середнього розміру, які окреслювали трикутник, а всередині нього було багато дрібних зірочок. Дуже гарний об’єкт, але в DSO Planner не було його, тому не міг ідентифікувати, однак гарно. І коли почав питати в чаті за нього, то виявилось, що це....М103! Виявляється, я не все скупчення глянув! Тепер моя думка змінилась на діаметрально протилежну: це дуже гарний об’єкт! Хоча поки не маю повної впевненості, що це той об'єкт, тому наступного разу перевірю.

Скупчення «Сіль і Перець» (М52) було гарне. Причому коли раніше дивився у більш довгофокусні окуляри і коли був нижче над горизонтом, то виглядало блідо, а тепер виглядало досить ефектно. Поруч мала бути туманність С11, але не вдалось виявити, хоча наче була якась хмаринка біля зірки, однак це може бути просто ефект розсіювання світла через особливість рефлекторів, коли біля зірок фон неба трохи світліший, ніж подалі.

Потім пробував просто посканувати сузір’я на предмет скупчень, але нічого цікавого не виявив.

На цьому завершив із розсіянками, тепер вирішив перейти на планетарні туманності. І якраз повимикали ліхтарі.

Першим ділом для розминки почав із «Кільця» (М57) у Лірі. У 6мм це був шикарний об’єкт, який чітко видний на фоні неба. Краї чіткі і так само видно темну серединку. Думав боковим зором впіймати центральну зірку (точніше її залишок), але не вийшло.

Далеко не відходячи натрапив на кульовик М71, який виглядав, як щільна кулька із безлічі зірок із більш розрідженою периферією, але чіткими краями.

Потім пішов до туманності «Гантель» (М27) у Стрілі. Теж із 6мм шикарна: видно серединку, як огризок яблука та великий шлейф овальної форми.

Тепер вирішив глянути на його меншого родича: «Мала Гантель» (М76) у Андромеді, оскільки вже доволі високо на небі. У 6мм було видно блідий центр, який скоріше нагадував колону чи коротку трубчасту кістку із ще блідішим шлейфом, який був важко видний. Краще видно його стало із 15мм (90 крат). Дійсно, трохи нагадує М27 меншого розміру та блиску.

Потім вже глянув на туманність «Равлик» (С63) у Водолії. Знову виглядає, як чималий блідий овал, який не відразу схоплює око. По краях місцями видно, що яскравіше. Равлика зовсім не нагадує, а скоріше кільце. Тому за аналогією я б назвав «Велике Кільце», бо скоріше саме М57 нагадує.

Планетарна туманність С2 у Цефеї при 212 та 424 кратах нагадує Миготливу туманність, тільки більший диск та сірого відтінку, зелені не побачив, але теж іноді миготить, коли міняєш кут, під яким дивишся. Теж сподобалась. Включу у свій топ.
Далі хотів навестись на 2 планетарки поруч у Орлі, але спершу наткнувся по маршруту на скупчення NGC 6834. Далі ні NGC 6842, ні PK064+05.1 не побачив.

«Блакитний сніжок» (С22) у Андромеді практично у зеніті при 90 кратах була розбухлою блакитною зірочкою. При 212 кратах була видна блакитна кулька та неоднорідність всередині, а при 424 – ця неоднорідність стала доволі видною.

Тепер настав час галактик.

Почав із галактики Андромеди і в 15мм окуляр вже було відмінно видні обидві лижі та смуги світла за ними, а також обидва супутники були чудово видні. Але 15мм не надто комфортні були, бо частина галактики попадала або у жовту, або сліпу пляму і її не вдавалось гарно розгледіти. Надягнув 32мм окуляр. Так, стало краще видно, бо тепер вона більш компактна, але фон неба надто світлий, тому вперше за дане спостереження взяв 26мм окуляр. І це був найкращий вибір для цієї галактики, хоч і поле зору не надто широке.

Потім пішов до галактики Трикутника (М33). Намагався побачити рукава, але максимум, що виходило: світліший центр, неоднорідності на поверхні, а також іноді одна долька відділялась. Причому в жоден окуляр не виходило побачити рукава. Так, знаю, що це важко, але реально з моїм телескопом та моїм небом.

Тепер навівся на галактику С30 у Пегасі. На цей раз щось довго наводився, але таки вийшло із 15мм окуляром. Була така сама видовжена пляма. Потім вирішив вчергове спробувати побачити цей Квінтет Стефана, тим паче, що ці галактики вже високо над головою біля кульмінації. У 15мм все, як завжди: є ті дві зірки 12m, але галактик не було видно. Думав, що знову облом. Але вирішив про всяк випадок поставити більші збільшення, бо раптом зросте контраст і я побачу щось. Із 9мм (141 крат) наче була якась чимала пляма там, де має бути Квінтет. Потім надягнув 6мм (212 крат) ііі...тут раптом все перевернулось: біля тих зірок побачив чітко дві чималі плями і натяк на третю. І мені не здалось. Я бачив точно 2 плями і третя час від часу проскакувала. Їхній блиск становить близько 13,5m. Я був дуже радий, бо півтора місяці боротьби і нарешті бачу свою ціль. І це показник того, що небо в мене дуже непогане. Я ними кілька хвилин помилувався. Намагався ще 2 плями побачити, але не вийшло. Просто дивно, що 140 крат ще не було видно, а тут чіткі плями. Потім знову повернув до 140 крат і вони зникли. Повернув 212 крат і я їх знову бачу. Причому приблизно так, як на замальовках, які я бачив. Ідентифікувати чітко не зміг окремо. Може займусь цим пізніше. Потім глянув назад на С30, яка нічого нового, крім більшого розміру не показала. І тут я зрозумів, що для дрібних галактик не треба боятись ставити більші збільшення (0,5-0,7D).

Галактика С23 у Андромеді – тьмяна чимала видовжена голка. Мені здається, мають бути видні деталі, але їх не побачив. Наступного разу спробую більше часу виділити для неї.

Галактика М74 у Рибах – округла темна чимала пляма із яскравішим центром у 15мм. Думаю, їй варто наступного разу теж більше часу виділити.

Галактика М77 у Киті – маленька округла пляма із яскравішим центром у 15мм. У 6мм видно шлейф: може то, рукава. Мабуть, теж виділю час наступного разу.

Галактика NGC 672 – тьмяна видовжена пляма.

Вирішив глянути потім на планети.

Глянувши на Сатурн, зрозумів, що сьогодні ніч не для планет: помітне дрижання.

Поглянув на скупчення Плеяди. Вони і з 32мм, і з 15мм були чудові. Великі розкидані жирні зірки були видні. Туманність біля зір не пробував шукати, бо не знав, що її видно у 10’’ телескоп, а світліший фон навколо яскравих зір сприймав за особливість рефлектора. Наступного разу спробую таки побачити туманність.

Взагалі далі оглянув все небо. Тілець вже доволі високо. Пишучи допис, зрозумів, що міг би подивитись на Крабоподібну туманність...Оріон теж вже підіймався над горизонтом. Я і так вже почав трохи мерзнути, а Тілець, Близнюки, Візничий та Оріон: і тільки від них вже було відчуття, що надворі зараз зима, мороз, і це тільки підсилювало відчуття холоду. Від цих сузір’їв взагалі віє холодом. Причому дійсно вечір 28 вересня був теплий, видні літні сузір’я, а в ніч на 29 вересня та потім було холодно і видні зимові сузір’я. Символічно трохи.

Подивився на туманність Оріона: вона була ще не дуже яскрава через невелику висоту над горизонтом і не надто відрізнялась від того, що бачив у 90мм рефрактор. І тут аналогічно із галактикою Андромеди: треба просто почекати, коли вище підійметься.
На цьому завершив спостереження та пішов спати.

Висновки:
1.   Навіть у великі інструменти розсіяні зоряні скупчення лишаються такими ж цікавими
2.   Побачив нарешті Квінтет Стефана, ще й чітко (3 із 5 галактик)
3.   Туманність Оріона теж низько над горизонтом виглядає не дуже ефектно
4.   Мій 9мм окуляр від GSO має доволі вузьке поле зору, тому хочеться замінити на більш широкопольний аналог
5.   Для дрібних галактик не треба боятись ставити доволі великі збільшення
6.   Навіть компактні планетарні туманності можуть бути цікаві

Yura

Вітаю із вдалим полюванням за квінтетом Стефана.
Знайшов одну замальовку https://www.asod.info/?p=10397, автор використовував 320мм телескоп та вказує, що успіх спостереження об'єкта є чисте чорне небо.

Тимур

Дякую! Приблизно так і побачив, окрім крайньої лівої галактики

Тимур

Дата: 10.10.2024

Час: 20:00-23:00

Локація: Київська область, близько 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город.

Стан атмосфери: мінлива хмарність і в середньому постійно близько 60% неба було покрито хмарами.

Світлове забруднення: на рівні 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення із північно-східного боку. Здалеку світили ліхтарі. Але більшою проблемою були все ж хмари.

Обладнання: бінокль Celestron Skymaster 15×70

Ціль: вперше покористуватись біноклем, а також побачити полярне сяйво.

Поки небо не дуже стемніло вже глянув на Місяць у фазі близько 60%. Були видні кратери у досить великій кількості. Звичайно, після телескопа вже не настільки вау-ефект, але якби вперше побачив, то точно був би ошелешений. Також був невеликий хроматизм навколо об’єктів, який не впливає на якість спостережень.

Сатурн був маленьким овалом. Взагалі має ще приїхати паралелограм та кріплення потім, щоб кріпити бінокль та не дрижала картинка, як при триманні з рук. Взагалі в мене вони не надто тремтять, але при 15 кратах важко так щось розглядати. Перемістивши руки ближче до передніх лінз, дрижання стало незначним.

Потім прочитав, що обіцяється скоро потужне полярне сяйво, яке має бути видне в наших широтах. Дійсно, коли небо стемніло, вже було видно червонуватий відтінок на висоті до 40-50° над горизонтом. Щоправда, час від часу хмари закривали собою небо.

Паралельно хотів побачити найяскравіші та найлегші в пошуку об’єкти далекого космосу. Отже, кулясте зоряне скупчення М13 у Геркулесі знову нагадало мені досвід використання 90мм рефрактора (тільки тут 15 крат): маленька доволі яскрава сіра розмита кулька і дві зірки поруч. Думав, що після обох телескопів емоцій особливих не буде. Однак нюансом було те, що по-перше: іноді хочеться згадати, як приблизно виглядали об’єкти у 90мм рефрактор, хай і на меншому збільшенні. По-друге: видно не тільки об’єкт, а й оточення, що само по собі може бути гарне. За аналогією іноді варто роздивлятись не тільки окреме дерево в лісі, а й його оточення, бо може вийти цікава композиція. По-третє: іноді хочеться просто легкої прогулянки по небу без розглядання тонких деталей у об’єктах, чи комусь швидко показати щось, бо бінокль легко витягти «на кілька хвилин» і не потребує термостабілізації. Тобто телескоп і бінокль – це різні речі під свої задачі.

Астеризм «Вішалка» був найкращим за всі його попередні спостереження, бо якраз повністю влазив у поле зору. І мені він дуже сподобався.

Хотів побачити туманності «Гантель» (М27) та «Кільце» (М57), але М57 просто не побачив, а М27 не знайшов. Може через те, що з рук дивився.

Потім знову подивився неозброєним оком на небо і побачив, що сяйво вже забарвила його північну частину аж до 60° над горизонтом у темно-червоний колір. Дуже гарне видовище. Потім побачив нижче, що при горизонті сяйво набуло зеленого кольору. Я це все познімав на камеру: цифрову та для експерименту на плівкову. А бінокль на цей час заніс у хату, бо почали потіти лінзи.

Потім ближче до 23:00 хмар стало мінімум.

Знову виніс бінокль та подивився на Юпітер, який був яскравим диском без деталей, а також 4 супутники.

Скупчення «Плеяди» (М45) теж виявилось гарним. Не так ефектно, як у телескоп, але все одно гарно, бо влазило у поле зору цілком.

Скупчення «Гіади» виявились якраз для цього інструмента, бо тепер зірки зібрані компактніше і нарешті побачив його у найкращому вигляді.

Галактика «Андромеда» (М31) виявилась знову невеликою видовженою туманною хмаркою. Якщо у 90мм пляма не влазила вся у поле зору, то тут вона доволі маленька.

Розсіяні зоряні скупчення у Кассіопеї теж були гарні. Ідентифікацією не займався. Але мали бути М103 та інші поруч.
Хі-Аш Персея або не знайшов, або не ідентифікував.

Дивлячись на всі ці об’єкти, вічно була думка, що треба отой паралелограм для бінокля, і на момент написання він вже їде до мене. Як приїде, то буду пробувати розгледіти інші об’єкти.

Потім просканував весь Чумацький Шлях і помилувався розсипом зірок.
На цьому завершив спостереження.

Висновки:
1.   Бінокль – зручний інструмент, щоб побачити Місяць, а також яскраві об’єкти далекого космосу без деталей, і при цьому одразу готовий інструмент до спостережень і легко носити
2.   Оглядати об’єкт разом із околицями теж цікаво
3.   В цілому не дуже рівноцінна заміна телескопам, навіть невеликим, через невелику кратність. Це скоріше доповнення, тому користуватимусь як телескопом, так і біноклем
4.   Двома очима зручно дивитись на об’єкт
5.   Крупні об’єкти якраз наче створені для біноклів

sagittarius M20

Цитата: Тимур від 15 Жовтня 2024, 21:05:28

1.   Бінокль – зручний інструмент, щоб побачити Місяць, а також яскраві об’єкти далекого космосу без деталей, і при цьому одразу готовий інструмент до спостережень і легко носити
2.   Оглядати об’єкт разом із околицями теж цікаво
3.   В цілому не дуже рівноцінна заміна телескопам, навіть невеликим, через невелику кратність. Це скоріше доповнення, тому користуватимусь як телескопом, так і біноклем
4.   Двома очима зручно дивитись на об’єкт
5.   Крупні об’єкти якраз наче створені для біноклів

В мене такий бінокль вже більше 10ти років, дуже вдалий інструмент, він часто зі мною подорожує в багажнику, та й так виходжу поспостерігати з ним. За ці роки я "навчив" його бачити те, що, здавалося б в бінокль сильно і не подивишся) зробив паралелограм, але використовую його дуже рідко, бо лінивий) спостерігаю з рук, спершись на щось зручне, або на шезлонгу, якщо вдома на ділянці)))

Гантель та кільце він бере впевнено, але кільце в силу своїх невеликих розмірів у біно можна сплутати з зіркою, гантель в принципі легко можна побачити, проте давно її не ловив, бо вона теж дрібна і видивлятися там особливо нема чого (шматочок туману, чимось нагадує силует катушки).
Раджу наступного разу, коли будете дивитися на андромеду, спуститися трохи вниз і подивитися на М33 - в 15*70 за умов темного неба (територіально Овідіополь, Одеська область) в ній можна навіть ракова розрізнити!
Шаровики не сильно цікаво в нього спостерігати, за виокремленням деяких, що мають більш крупні зірки в структурі.
А так це дуже добрий портативний оптичний прилад, що може бути завжди під рукою і він має дуже широкий спектр використання)

Тимур

Дякую! Якраз чекаю на паралелограм та ясну погоду, щоб ще об'єкти побачити (зокрема комету C/2023 A3)

sagittarius M20

Цитата: Тимур від 15 Жовтня 2024, 23:03:38

Дякую! Якраз чекаю на паралелограм та ясну погоду, щоб ще об'єкти побачити (зокрема комету C/2023 A3)

Як на мене ця комета не супер цікава для спостереження в бінокль. От в БГШ вона круто виглядає, в телескоп теж цікаво пороздивлятися кому, антихвіст. А так, у неї досить гладка структура хвоста без виражених волокон, окремих "струй". От Неовайс була дійсно фактурною, а цю цікаво спостерігати вцілому)

Тимур

Дата: 02-03.11.2024

Час: 23:00-1:30

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город.

Стан атмосфери: із 18:00 до 23:00 небо було повністю покрите хмарами, хоч за прогнозом мало бути ясно, але потім все ж різко почало розхмарюватись. Також на початку віяв доволі сильний холодний вітер. Проникність не перевіряв, але принаймні одну «лижу» у М31 таки побачив. А також доволі висока швидкість джетів: планети «плавали» на великих збільшеннях. Саме так, а не «дрижання» було видно.

Світлове забруднення: на рівні 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення із північно-східного боку.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: із посадкою 2’’був Angeleyes 32mm із доволі широким полем зору та давав 40 крат, а із 1,25’’ були Meade Series 4000 DS Super Plössl 26mm, GSO 15мм SuperView, TS-Optics 6mm Planetary HR, а також 2х лінза Барлоу від Arsenal. У 26мм було середнє поле зору (десь 55°), а збільшення із цим телескопом було 49 крат. У 15мм окуляра широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 9мм окуляр мав середнє поле зору (52°), а збільшення давав 141 крат. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат. Також був бінокль Celestron Skymaster 15×70 на паралелограмі із триногою.

Ціль: туманності та зоряні скупчення зимового неба.

Одягнувся дуже тепло. Навіть просто вдень взимку так тепло не одягаюсь. Але не знайшов шарфа та рукавичок. Добре, що комір у кофті був чималий і в шию не дуло, однак доводилось затискати її плечима. Думав, що вже не пощастить із погодою, але після 23:00 хмари різко розійшлись практично повністю.

Телескоп та бінокль вже чекали на мене. Небо стало чудове: Чумацький Шлях проходив крізь все небо: від Оріона до Орла.

Спершу навівся на туманність Оріона (М42). Вона ще не дуже високо піднялась, а також, мабуть, ще напівпрозорі хмаринки лишались, але все одно деталей було багато. Це із 32мм окуляром. Було видно чимало волокон та деталей, а не просто півмісяць із шлейфом, як у попередній 90мм рефрактор. Потім глянув у бінокль і там теж був гарний вигляд: півмісяць із шлейфом, трапеція із 4 зірок не розділялась, але все одно гарний об’єкт із дуже гарними околицями. До туманності повертався кілька разів протягом всієї сесії спостереження і щоразу милувався його виглядом, який вставав все кращий по мірі збідьшення його висоти над горизонтом. Оріон – моє улюблене сузір’я, бо воно і гарне, і було першим, яке колись у березні 2018, ще будучи школяриком-старшокласником, знайшов після Великої та Малої Ведмедиць.

Потім глянув поруч на туманність «Полум’я» (NGC 2024) біля зорі Альнітак. Була видна темна дуга біля зірки, а за нею світліша смуга. Коли пізніше повернувся і глянув у 15мм окуляр, то були слабко видні темні прожилки, які йшли від дуги та й був натяк на форму.

Потім навівся на дві туманності М78 та NGC 2071. Але вони виглядали у 32мм та 15мм, а також у бінокль, як дві туманні хмарки. Може, через недостатню висоту над горизонтом.

Далі пішов до сузір’я Телець та навівся на Крабоподібну туманність (М1). Що у 32мм, що у 26мм, що у 15мм виглядало, як широке веретено, яке було більш ясно видно, ніж у 90мм рефрактор. У бінокль виглядала, як дрібна сіра плямочка.

Потім пішов до скупчення «Плеяди» (М45). Я хотів побачити туманність, яка оточувала ці зірки. Довгий час не виходило у 32мм. Навколо зірок фон неба світліший через те, що це рефлектор, тому важко було зрозуміти, чи то туманність, чи розсіювання світла дзеркалом. Я вдивлявся, але від холоду тільки очі сльозились. Потім зробив спробу із 15мм окуляром і наче біля 2 зірок ці світліші ділянки були трохи асиметричні, особливо про вдивлянні боковим зором. Ну і зірки наче були у щось занурені. Не можу чітко стверджувати, але, мабуть, побачив таки туманність.

Потім із 15мм окуляром навівся на галактику "Андромеда" (М31), але може через окуляр, однак видно було тільки один пиловий рукав. І звернув увагу, що тепер галактика інакше орієнтована в окулярі, ніж була раніше, через положення на небі. Галактики М32 та М110 це підтвердили.

Потім пошукав галактику "Трикутник" (М33). Було знову видно у вигляді двох дольок у 15мм окуляр, але на секунду наче зміг побачити натяк на спіралі, однак потім знову не виходило побачити, як би не намагався. Потім подивився у бінокль і було видно у вигляді чималого світлого овала.

NGC 281 (Туманність «Пакман») – була ледь видна із 15мм, скоріше виглядало, наче зірки у щось занурені.

Десь тут по сусідству загавкали 2 собаки, які трохи налякали, тому ввімкнув ліхтарик червоного кольору. Очі їхні блиснули червоним кольором, що було ще неприємнішим враженням, тому переключився на білий, то вони втікли. Також весь цей час ховав руки під рукава чи кишені, бо мерзнули, а також рушники, на яких сидів, теж були холодні. Може, варто буде подумати про грілку. Нотатки теж не міг повноцінно писати, тому забив на це, а написав вже постфактум, у теплі.

NGC 1499 (Туманність Каліфорнія) – не видно без фільтрів.

Галактика М74 – погано видна на цей раз, але через положення її не дуже комфортно було шукати та розглядати.

Планетарна туманність NGC 1360 – як не дивно, але її знайшов без сильних труднощів, незважаючи на невелику висоту над горизонтом. Виглядало, як блідий овал у 15мм окуляр.

Планетарна туманність «Ескімос» (C39) – дуже гарна при 212 кратах (6мм окуляр), а також із застосуванням лінзи Барлоу (424 крати), хоча було видно «хмарку» вже при 50 кратах. Виглядав, як овал із зубчастою поверхнею, а також наче якісь спіральки видні. Всередині вона яскравіша, а також видно 1 чи 2 яскраві цятки. Варта того, щоб детальніше розглядати, але із кращим сіїнгом.

Потім трохи помилувався розсипом зірок у смузі Галактики у бінокль. Далі познаходив М38, М37 та М36 у Візничому, які чудово поруч виглядали.

А у телескоп згодом навівся на М38 із 15мм окуляром. Знайшов не одразу, першим побачив інше скупчення поруч, ймовірно, NGC 1907, а далі вже М38, яке було доволі гарне.

Потім пішов до М36, яке виглядало подібно до М38, а М37 справив найбільше враження: дуже багато зірочок, які щільно скупчені.

Потім пішов знову до Близнюків, щоб побачити скупчення М35, яке нагадувало М37, тобто дуже гарне: теж багато щільно розташованих зірочок.

Потім якась тваринка запищала у траві, що трохи налякало, ввімкнув ліхтарик, щоб відігнати, але нікого не було.

Оскільки все одно вирішив глянути на планети, то вже не було страшно, що зіпсував темнову адаптацію очей. Але ні Юпітер, ні Марс не були цікавими, бо були яскравими дисками без великої кількості деталей, тому довго не затримувався.

Вже піднімався Великий Пес із яскравим Сіріусом, але вирішив піти спати, бо було пізно і переживав, щоб не обморозити руки та не обвітритись загалом. По дорозі знову якийсь собака забрів на город, але втік від мене. Заносити речі було нелегко, бо все холодне.

Висновки:
1.   Оскільки не було рукавичок, то кисті рук постійно мерзнули, тому не треба цим нехтувати. Це стосується і шарфа, бо доводилось весь час групувати плечі, що під кінець спостережень супроводжувалось відчуттям напруги в цій області. Також треба ще тепліше щось підстеляти на стільчик, бо дупа теж трохи змерзла. Це все було некритично, але не дуже добре впливало на комфорт, а ще через це не дуже якісно дивився, бо не дуже хотів чіпати холодну трубу.
2.   Об’єкти зимового неба дуже гарні, але і не так доступні, як літні, бо погода у холодні місяці нечасто буває ясною, а також треба дуже ретельно підбирати одяг, бо легко змерзнути, що трохи знижує ентузіазм. Але якщо зробити все правильно, то результат може бути нагородою.
3.   Бінокль – теж чудовий інструмент, бо часто цікаво дивитись не лише на об’єкт, а й на його околиці. До того ці об’єкти теж виглядають доволі яскраво. Тепер хочу ним заповнити список об’єктів катологу Мессьє, та Калдвелла, які у нього видні.
4.   Мабуть, побачив туманність, у яку занурені «Плеяди»

Також складу топ об’єктів, які мені сподобались:
1.   Туманність Оріона (М42)
2.   Туманність «Ескімос» (С39)
3.   Скупчення М35
4.   Скупчення М36, М37 та М38 у бінокль
5.   Галактика "Трикутник" (М33) у бінокль
6.   Скупчення «Плеяди» (М45)
7.   Туманність «Полум’я» (NGC 2024)

gordon2903

Чудовий звіт. Так, Ви вже склали рейтинг того що найбільше сподобалось,ще хочу наголосоти велика вдача й побачити 1360, бо погода в листопаді - суттєво зникає, та й спосетрігати вже дуже некомфортно, тому рідко кому вдається побачити "цікавинки" в Печі.

SP

Цитувати

NGC 281 (Туманність «Пакман») – була ледь видна із 15мм, скоріше виглядало, наче зірки у щось занурені.

Фільтр О-III гарно виділяє цю туманність, так само як і NGC 1360, яку я знаходив на 48.7 п.ш. з цим фільтром та 120-мм рефрактором.

Тимур

Так, О-ІІІ був би не зайвим. Скоро власник дасть якийсь час ним покористуватись. Але в майбутньому думаю купити собі, щоб завжди був поруч.

Shyrko

пораджу цікавий об'єкт - NGC 1514

тільки не лінуйтеся його спострігати - за гарного неба приємно дивує

Тимур

Спостерігав 3 дні (03-05.01.2025) при дещо різних умовах, тому опишу окремо їх

Перший день:

Дата: 03.01.2025

Час: 21:00-23:00

Стан атмосфери: була доволі висока вологість, тому небо було посереднє, але достатнє для спостережень. Чумацький Шлях був видний лише у зеніті. Також все покрилось доволі густим інеєм ближче до ночі. І була турбулентність середньої ступені: планети дрижали, але деталі були видні.

Світлове забруднення: 4 за рівнем Бортля, але через вологість виглядало, наче 5. Також довколишні ліхтарі заважали, хоч і були в кілометрі від мене.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: із посадкою 2’’ був Angeleyes 32mm із доволі широким полем зору та давав 40 крат, а із 1,25’’ були Meade Series 4000 DS Super Plössl 26mm, GSO 15мм SuperView, TS-Optics 6mm Planetary HR, а також 2х лінза Барлоу від Arsenal. У 26мм було середнє поле зору (десь 55°), а збільшення із цим телескопом було 49 крат. У 15мм окуляра широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат.
Також був фільтр ОІІІ від Optolong.

Ціль: Марс, Юпітер та зимові об’єкти далекого космосу.

Першим глянув на туманність Оріона (М 42, М 43) – без фільтру виглядало дійсно гарно у 15мм окуляр: чималий півмісяць із широким шлейфом. Трапецію було видно добре. Гарні були волокна. У 32мм окуляр вже блідо виглядало, тому повернувся до 15мм. Із фільтром контраст зріс, але волокнистість зникла, а туманність почала виглядати так, наче у фотошопі вирізали зображення та вставили на чорний фон: ну таке собі. Для мене без фільтру виглядає краще цей об’єкт. Хоча у 32мм окуляр вийшло навпаки: якраз із фільтром стало виглядати краще, тому я б радив дивитись цей об’єкт із ним у довгофокусні окуляри, або без фільтру у більш короткофокусні.

Туманність «Полум’я» (NGC 2024) біля зірки Альнітак виглядало блідо: видно темну смугу біля зорі із будь-яким окуляром, хоча кілька місяців тому бачив навіть невелику деталізацію у ньому. Фільтр лише прибрав туманність.

Потім знову направив трубу на розсіяне зоряне скупчення «Плеяди» (М 45): гарне скупчення у 15мм окуляр, а також побачив туманність біля однієї із зірок у вигляді витягнутого шлейфа, який розширювався в кінці.

Планетарна туманність «Око Клеопатри» (NGC 1535) із 15мм окуляром виглядала, як розбухла зірка. Але навіть на збільшенні 212 та 424 крати це був просто розпухлий круг без деталей. Нецікава.

Погода була непогана, тому було ледь видно сузір’я Піч.
І звісно ж я направив на таку цікавинку, як планетарна туманність NGC 1360. Вона виглядала дуже блідо у 15мм окуляр. Фільтр не дуже поміг. Але коли надягнув 32мм окуляр, то вже із фільтром стала видна у вигляді доволі чітко окресленого, хоч і блідого, овала у композиції із кількома зірками поруч. Досить гарний об’єкт.

Туманність «Каліфорнія» (NGC 1499) не давалась мені ні з фільтром, ні без нього в жоден окуляр.

Потім із 15мм окуляром та фільтром глянув на туманність «ПакМан» (NGC 281) у Касіопеї. На цей раз виглядала, як тьмяна туманність, форму якої не можу визначити. Але враження доволі приємне, особливо якщо порівнювати попередній раз, коли без фільтру виглядало, наче зірки у щось занурені.

Під кінець спостережень окуляри невблаганно покривались вологою. Хоча періодичне струшування на повітрі поліпшувало ситуацію ненадовго.

Під кінець глянув на туманність «Палаюча зірка» (С 31) у Візничому. Із фільтром це ледь видна пляма теж без зрозумілої форми. Поруч переключився на скупчення М38, знявши фільтр: знову це гарний об’єкт.

Крабоподібна туманність (М 1) – просто сірий овал без деталей. Навіть фільтр не поміг. Але я і не дуже придивлявся, бо об'єкт був високо, а стілець був незручний через невелику висоту, а окуляр був тоді на рівні вище мого лоба, тому важко було дотягнутись, а дивитись стоячи у напівзігнутому положенні - не той вайб.

Потім почав бачити, що і вторинне дзеркало почало вкриватись інеєм, а сама труба вже повністю покрита шаром снігу.
Поглянув трохи на планети:

Юпітер не сильно вразив через те, що окуляр був вже запітнілий.

А ось Марс дуже вразив на збільшенні 424 крати: незважаючи на стан окуляра було чітко видно полярну шапку на північному полюсі у вигляді білої смуги. Також дві обширні темні плями на його поверхні. Від його вигляду трохи подих перехоплювало.

На цьому завершив спостереження.

Наступний день:

Дата: 5 січня

Час: 00:15-01:45

Стан атмосфери: на цей раз майже бездоганний, вологість мінімальна, росою та інеєм вже нічого не покривалось. Чумацький Шлях видно крізь весь небосхил: рідкість для зими. Турбуленція була помірна.

Світлове забруднення: 4 за шкалою Бортля. Ліхтарі вже вимкнули, тому очі були більш адаптовані.

Обладнання: те саме

Ціль: об’єкти далекого космосу зимового неба та спроба побачити спіральні рукава у деяких галактик.

Спочатку ввечері 4 січня я глянув на покриття Місяцем Сатурна, показавши його близьким у вигляді прямої трансляції. Дуже цікаве явище. А потім я вже повернувся опівночі.

Отже спершу гріх було не глянути на кульовик зимового неба: М 79 у Зайці. Із 15мм окуляром виглядала, як бліда куля середнього розміру. А із 6мм окуляром вже по периферії розбивалась на зірки, якщо дивитись боковим зором, але центр не давався. Непоганий об’єкт.

Далі пішли розсіянки в районі сузір'я Великий Пес

Скупчення М 41 – середня кількість зірок середнього розміру у 15мм окуляр. Ззовні вибудовується форма трикутника. Здається, його навіть неозброєним оком видно.

Скупчення М 50 – зірки більш дрібні, скупчення більш компактне. Мабуть, навіть гарніше за М 41.

Скупчення М 47 – чимало зірочок різного розміру: від доволі жирних до дрібних. Скраю декілька зірок утворюють форму, яка нагадує перевернутого Оріона: пояс та 4 зірки навколо.

Поруч скупчення М 46 – спершу виглядає, як сіра пляма із дрібними зірочками. Але коли приглядуєшся, то видно неоднорідність структури, а велика кількість дрібних зірочок, які компактно розташовані – як на мене, то це завжди гарно.

Скупчення С 54 – не вразило ні на якому збільшенні: просто мутна пляма.

Скупчення М 48 – по периферії зірки утворюють щось по типу наконечника стріли, а всередині нього є ланцюжок, який утворює півколо.

Планетарна туманність «Ескімос» (С 39) - нагадує трохи Миготливу туманність. На малому збільшенні просто розбухла зірочка. А при 424 кратах видно нечіткі краї, всередині наче округла бульбашка, а по центру одна відносно яскрава зірочка. Цікавий об’єкт, але не як на астрофотографіях, звісно.

Далі пішов до Великої Ведмедиці

Галактика М 108 – тонка витягнута веретеноподібна пляма із яскравішим центром.

Поруч планетарна туманність «Сова» (М 97) без фільтрів виглядала, як бліда пляма на будь-якому збільшенні. Також вирішив взяти кілька дошок та покласти на стілець, щоб вище сісти. Із фільтром та 15мм окуляром все ж було видно темний провал біля центру, іноді було видно 2 таких провали, а також здалось, що поруч трохи світліша ділянка. Порівняв із фотографією: мозок швидше за все, не домальовував, а дійсно бачив структуру (окрім світлішої ділянки), хоч і давалось на межі сприйняття. Тому це однозначно гарний об’єкт, але треба фільтр та терпіння.

На дорозі до галактик М 81 та М 82, я потрапив на овальну доволі чітку пляму середніх розмірів: це виявилась галактика NGC 3077.

Галактика «Боде» (М 81) ніяк не показувала свою спіральну структуру у 15мм окуляр, хоча Великий Ківш вже високо піднявся. Лише один-два рази побачив щось по типу «лижі» з нижнього боку (картинка перевернута), як у «Андромеди».

А ось галактика «Сигара» (М 82) при збільшенні 212 крат дуже сподобалась: видно було, як ребристу смугу: чимало темних вклинень у неї з обох боків. Причому одна половинка світліша, а інша – тьмяніша. А по центру було велике темне вклинення. Його краще видно, якщо відвести погляд вгору чи вгору та вліво. Також прикрашали світліші вкраплення у галактиці. Я навіть не очікував побачити подібне, тому був у захваті.

Далі повернувся до Оріона та навівся на туманність М 78. Вигляд її був схожий із тим, що бачив у 90мм рефрактор: один бік плавно переходив у фон неба, а інший чіткий і видно трохи темне провалля. Коли приглянувся, то форма нагадувала розкриту квітку троянди чи півонії, якщо дивитись збоку. Поруч туманність NGC 2071, яка просто тьмяною плямкою була.

На цьому вирішив глянути на планети.

Юпітер при 424 кратах був непоганий: видні 2 темні пояси біля екватора та багато тонших смужок.

А ось Марс мав так само приголомшливий вигляд із полярною шапкою та двома темними плямами на поверхні, причому дуже гарний контраст на межі шапки та плями. Чомусь було відчуття, наче дивлюсь на інший світ, в якому може бути життя (знаю, що там його не виявили), і що я наче зараз у космосі і виглядую цей світ, а також згадувались кадри із фільму "Марсіянин". Тепер включу цю планету у список улюблених. Шкода, що періоди гарної видимості бувають лише раз на 2 роки та тривають десь 2-3 місяці.

І помітив, що на цей раз не було проблеми із інеєм, хоч труба стояла весь вечір на відкритому просторі.

День 3:

Дата: 05.01.2025

Час: 22:00-23:00

Стан атмосфери: була доволі висока вологість, тому небо знову було посереднє. Також все покрилось інеєм ближче до ночі, хоч і не настільки, як у перший день. Також були напівпрозорі хмари із західного боку.

Світлове забруднення: 4 за рівнем Бортля, але через вологість виглядало, наче 5. Також довколишні ліхтарі заважали, хоч і були в кілометрі від мене.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: TS-Optics 6mm Planetary HR, а також 2х лінза Барлоу від Arsenal. Давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат. А також бінокль Celestron Skymaster 15×70

Ціль: легка прогулянка по сузір'ю Великий Пес та глянути на розсіяні скупчення у ньому .

Першим пішов М 41 – дуже легко знайшов, бо із Сіріусом в одному полі зору. Відносно чимале скупчення із негусто розкиданими зірками середнього розміру.

М 46 – бліда хмаринка, хоча боковим зором вгадувалось, наче там дуже густо засіяно дрібними зірочками

Поруч в одному полі зору М 47 – форма трикутника із крупних зірок, а всередині вони різного розміру.

С 58 – слабко видна хмаринка із зірочок

NGC 1343 – невелика хмаринка із дрібненькими зірочками, а навколо більш крупні 3-4 зірки, які описують трикутник

М 50 – доволі крупне та легко знаходиться. Зірочки трохи менше середнього, компактно розташовані.

Далі глянув на туманність Оріона (М42, М 43) – на цей раз доволі бліда, якщо порівнювати із попереднім спостереженням у бінокль.

Далі перейшов до телескопа і на збільшенні 424 крати помилувався Марсом. І були знову видні ті самі деталі поверхні, що і попередні 2 дні, але зі зсувом у фазі обертання. Тепер це точно моя улюблена планета.

Висновки:
1)   Не скажу нового: погода має велике значення для спостережень. Висока вологість повітря буде знижувати видимість тьмяних об’єктів далекого космосу, хоча для планет це некритично.
2)   Треба біля себе мати якісь грілки, в яких будуть аксесуари, поки ними не користуються
3)   Треба купити стілець із регулюванням висоти, бо іноді об’єкти біля зеніту було дуже незручно спостерігати
4)   Навіть якщо у прогнозі погоди показує, що швидкість джетів доволі велика, це не привід не пробувати глянути на планети, які взимку видні високо на небі при кульмінації
5)   Рукава у галактик не дались. Може нетренованість, може окуляр, а може і небо має бути темнішим (хоча Квінтет Стефана під ним я бачив восени). Може таки варто більше практикуватись.
6)   Галактика «Сигара» мені дуже сподобалась
7)   Знову побачив цікавинку у Печі:)

Тепер на основі цих спостережень зроблю собі топ об’єктів:
1)   Марс
2)   Планетарна туманність «Сова»
3)   Галактика «Сигара»
4)   Туманність Оріона
5)   Юпітер
6)   Скупчення М 50
7)   Скупчення М 47

   Скупчення М 46
9) Скупчення М 41
10)   Планетарна туманність «Ескімос»
11)   Планетарна туманність NGC 1360

P.S. Тільки коли писав допис, побачив відповідь від Shyrko із пропозицією глянути на NGC 1514. Тому залишу цей об'єкт на наступне спостереження.

Shyrko

для ''галочки'' спробуйте NGC 2022 - планетарка в Оріоні.

Slava80

Цитата: Shyrko від 12 Січня 2025, 16:21:13

для ''галочки'' спробуйте NGC 2022 - планетарка в Оріоні.

А не для галочки - Barnard 35:
https://www.saguaroastro.org/the-best-of-barnards-dark-nebulae/
разом із Ced 59 та LBN 878. Вони всі поруч із NGC 2022.

10" інструмент, однак

Shyrko

За темні навіть не знаю, свого часу марно намагався їх знаходити

Певно треба кращі умови ніж були у мене.
Та й люблю більше планетарки

Тимур

Дата: 22-23.02.2025

Час: 18:00-1:00

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город. Снігу було не так багато, але все ж трохи псував темнову адаптацію очей.

Стан атмосфери: був антициклон, а також доволі сильний добовий перепад температур: вдень -2°С, а опівночі було вже -12°С. До того перед світанком було -19°С. Вологість була середня ввечері, а потім прозорість неба ще трохи знизилась: Чумацький Шлях було видно лише високо над головою. Турбуленцію не перевіряв, бо на планети не дивився, але наче доволі середній рівень був.

Світлове забруднення: на рівні 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення із північно-східного боку, але через сніг та вологість я б дав видимість на рівні 5 за шкалою Бортля. Також вологість знижувала проникність, про що піде далі мова. Далекі ліхтарі та сніг дещо псували видимість.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, у якого за три тижні до спостереження помив головне дзеркало.
Окуляри: із посадкою 2’’ був Angeleyes 32mm із доволі широким полем зору (коло 60°) та давав 40 крат, а із 1,25’’ були Meade Series 4000 DS Super Plössl 26mm, GSO 15мм SuperView, новий окуляр Meade Series 4000 UWA 8,8mm, TS-Optics 6mm Planetary HR, а також 2х лінза Барлоу від Arsenal. У 26мм було середнє поле зору (десь 55°), а збільшення із цим телескопом було 49 крат. У 15мм окуляра широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 8,8 мм окуляр мав дуже широке поле зору (82°), а збільшення давав 144 крати. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат.
Фільтр ОІІІ від Optolong.
Також був бінокль Celestron SkyMaster 15×70, але в результаті цієї ночі майже не користувався ним.

Ціль: 1) туманності ранньо-зимового неба, які не встиг глянути раніше. 2) протестувати новий 8,8mm окуляр. 3) зустріти весняні галактики вже із новим телескопом та біноклем (востаннє дивився на них ще у 90мм рефрактор Arsenal 90/900 az3, тому будуть порівняння).

Отже першим ділом глянув на Венеру у бінокль. Виглядала вже, як тоненький серпик. У телескоп із різними окулярами виглядало схоже. Можливо, він був не до кінця термостабілізований, бо трохи Венера пливла. Хоч і зберігається він у гаражі, де температура приблизно така сама, як на вулиці, але вона все ж трохи вища.

Потім спробував побачити Меркурій, який теж ще не дивився у нові інструменти. Спершу просканував біноклем ділянку біля горизонту і доволі швидко побачив крапочку. Зафіксував її місце розташування відносно об’єктів надземного ландшафту та навівся телескопом. Поставивши 8,8мм окуляр побачив розмитий світлофор, але все ж мені сподобалось.
Потім вирішив дочекатись, коли стемніє, тому завершив перший захід.

Коло 19:30 небо стемніло, я почав другий захід.
Туманність Оріона (М 42) - із фільтром ОІІІ та 32мм окуляром виглядало дуже гарно: було видно туманність зеленавого кольору, яка контрастувала із фоном, а також видно щось по типу півкільця навколо неї. Хоча заради справедливості скажу, що спостерігаючи у кращі ночі було набагато краще видно оте півкільце, але тоді не виходило глянути більше 2-3 об’єктів через погоду, тому не вартувало цілого допису.

Планетарна туманність NGC 1535 – із 15мм окуляром виглядає, як розбухла зірочка. Із 8,8мм вже видно, що це крихітний тьмяний диск. Фільтр ОІІІ додав контрасту. Із 6мм – більший диск, але важко було перевірити, чи у фокусі, тому лише по навколишніх зірках було видно, що у фокусі, але важко було впіймати у полі зору, бо тьмяний об’єкт. Здалось, що там яскравіший центр та доволі чіткі околиці. Однак було важко розглядати, тому не можу бути впевнений у описі.

Планетарна туманність NGC 2022, яку порадив Shyrko – із 15мм окуляром виглядало, як злегка розмита зірочка. Із 6мм та лінзою Барлоу виглядало, як тьмяна дрібна кулька, у якій не зміг розглянути деталі. Фільтр ОІІІ не поміг. Можливо, таки стан атмосфери не сприяє. Краще видно, якщо помістити у праву нижню частину поля зору.

Поруч темну туманність B 35 не вийшло проспостерігати через вологість повітря.

Крабоподібна туманність (М 1) – із 15мм окуляром та фільтром ОІІІ виглядала, як темна рвана вата, але важко було деталі розгледіти. Потім десь о 20:30 побачив, що сунеться дим, бо люди дружно почали опалювати хати. А також я почав відчувати холод, тому пішов відпочити.

Третій захід був десь із 22:00 по 23:00
Вирішив додивитись Крабоподібну туманність, але вже чомусь у 15мм окуляр не було видно, лише із 26мм. Мабуть, через те, що очі ще не адаптувались до темряви, а ще напевно небо стало гіршим.

Туманність «Полум’я» (NGC 2024), NGC 2023 та IC 435 не були видні, що вже списую на стан атмосфери та сніг, який псував темнову адаптацію. А також окуляри 15мм та 32мм почали вкриватись вологою.

Далі глянув на туманність Розетта (C 49) – із 32мм окуляром та фільтром ОІІІ виглядав, як блідий бублик навколо скупчення зірок. З одного боку взагалі чітко було видно просвітлення, яке за структурою нагадало вигляд туманності Північна Америка (тобто не волокнисте, а наче «товсте та суцільне»). З іншого боку ледь видно. Без фільтру не видно, просто ділянка неба без зірок. Якийсь час помилувався цим об’єктом.

Поруч хотів глянути туманності «Габбл» (С 46) та «Конус» (NGC 2264), але не було їх видно із фільтром. Мабуть, вже на наступний сезон лишу.

Залізний холодний корпус деяких окулярів припікав біля носа, тому опирався шапкою об них.
І знову пішов грітись.

Четвертий захід почався після 23:30, коли вже вимкнули ліхтарі. Бінокль та телескоп вже густо покрились інеєм, але об’єктиви ще несильно зачепило. Також сунула напівпрозора хмаринка, яка закривала чверть неба біля сузір’їв Діва, Терези. На цей раз одягнувся тепліше, бо вже -10℃ було.
Тепер вирішив, що настав час зустрічати весняні галактики. Спочатку у бінокль глянув на Триплет Лева, де галактики М 65 та М 66 були ледь видні.

У телескоп:
М 81 (Галактика "Боде") була взагалі ніяка на цей раз (що у 15мм, що у 8,8мм окуляри).
М 82 (Галактика "Сигара") теж виглядала сумніше, ніж попереднього разу, із 6мм окуляром: лише посередині було видне темне провалля.

Тепер навівся на Триплет Лева, то тут відразу в очі кинулась різниця між цим телескопом та 90мм рефрактором: із 32мм окуляром були відмінно видні всі три галактики, тоді як у рефрактор були слабко видні М 65 та М 66, а тільки при гарній прозорості неба ще й NGC 3628.

Коли змінив окуляр на 8,8мм, то вони вже були погано видні, тому повернувся до 32мм. До речі, оцей 8,8мм окуляр можна надягати, як 2’’, але треба не повністю всовувати у фокусер, інакше до фокусу не дістає.

Далі вирішив із 8,8мм просто прогулятись по скупченню галактик біля сузір’їв Діва, Волосся Вероніки та Лев без мети ідентифікувати. Спершу наткнувся на кілька із них, які, ймовірно, були М 95, М 96 та М 105. А далі йдучи, я час від часу натикався на тьмяні зоряні мегаполіси різної форми. Можливо, ще побачив М 86 та М 84, судячи із положення.

Почали пролітати вдалині мопеди, тому на цьому вирішив завершити спостереження, хоча ще півгодинки-годинку посидів би. Планетарні туманності NGC 1514, NGC 2438 та багато інших об’єктів знову не встиг глянути...

Висновки:
1.   Бінокль цілком може замінити оптичний шукач, якщо шукати об’єкти, що знаходяться невисоко над горизонтом.
2.   Туманності «Розетта» та Оріона справили найкраще враження, хоча підозрюю, що на кращому небі були б кращого вигляду, а так не дуже задоволений спостереженнями в ту ніч. Лише ці дві туманності дійсно вартували того, щоб спостерігати.
3.   Поки тільки шукаю, де б новий 8,8мм окуляр згодився. Напевно для компактних планетарних туманностей із 2х ЛБ буде кращим рішенням, ніж 6мм, бо можна довше буде у полі зору тримати. А також для дрібних галактик має підійти.
4.   Особливо треба утеплювати кисті рук, пальці ніг та місце, яким сидимо, бо вони найбільш чутливі до холоду.

Андрій1939

дякую за звіт!

З приводу «Габбл» (С 46), вона же змінна туманність Хабла. Дана туманність є відбивною, отже вона світить всім спектром і фільтр ОІІІ не посилює її контрасту. Рекомендую спробувати без.

Радий за Розетту. Чудовий результат

SP

Цитувати

З приводу «Габбл» (С 46), вона же змінна туманність Хабла. Дана туманність є відбивною, отже вона світить всім спектром і фільтр ОІІІ не посилює її

Як видно з назви, зоря, що підсвічує туманність, -змінна (R Mon 10÷13,8m), тому й інтегральний блиск і навіть вигляд туманності не є постійними. Це може бути причиною невидимости. Коли ця зірка яскрава, з пошуком у 250-мм немає проблем, навіть у передмісті, туманність виглядає невеличкою кометою.

Цитувати

«Конус» (NGC 2264),

Тут, зазвичай, плутанина. 2264 - це розсіяне скупчення, "Різдвяна Ялинка". Воно занурено в слабку туманність "Хутро лисиці". А на горі у "Ялинки" , біля S Mon (var) знаходиться темна туманність "Конус", по складності туманність наближається до Конячої голови.

Тимур

Дата: 07-08.03.2025

Час: 22:00-2:20

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, на цей раз подвір’я.

Стан атмосфери: небо злегка затягувало тонкими хмарами. Планети та Місяць доволі сильно ковбасило ввечері. Може, дійсно такий стан атмосфери був, а може телескоп за годину ще не повністю охолонув, хоча коли було холодніше, то термостабілізація швидше закінчувалась. Або ще може через те, що ці об’єкти були над дахами, із одного із яких стирчав димар, із якого йшов дим.

Світлове забруднення: був Місяць у фазі 63%, фон неба був помітно світліший. Таке сузір’я, як Рак, було важко побачити.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: із посадкою 2’’був Angeleyes 32mm із доволі широким полем зору та давав 40 крат, а із 1,25’’ були GSO 15мм SuperView, Meade Series 4000 UWA 8,8mm, а також 2х лінза Барлоу від Arsenal. У 15мм окуляра широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 8,8 мм окуляр має дуже широке поле зору (82°), а збільшення давав 144 крати, а із ЛБ всі 288. Також взяв жовто-зелений планетний фільтр, який розбив під час спостереження (про це згодом).

Ціль: планети, Місяць. А потім все ж вирішив глянути на галактики.

Почав із Юпітера. І його що на 144, що 288 кратах було видно просто жахливо. Просто мутний диск, у якого ледь проглядали дві екваторіальні смуги. Планетний фільтр не помагав. І це при тому, що телескоп стояв у гаражі, де лиш трохи тепліше, ніж на вулиці, і вже годину охолоджувався.

Місяць, незважаючи, на сильне розмивання деталей, у моменти заспокоєння був гарним. Давно не милувався деталями на його поверхні, тому приділив йому більше часу. А із дуже ширококутним окуляром це було комфорно, бо довго не тікав із поля зору.

Марс вийшов кращим. Вже було видно фазу 93%. Диск теж ковбасило, але було добре видно полярну шапку з північного боку та темнішу пляму – з протилежного. Планетний фільтр лише змінив його відтінок.

Окуляр 8,8мм виявився дійсно чудовим, але був недолік, що у нього нема гумового покриття, тому повіки, якими торкався іноді об холодну металеву поверхню, почали трохи припікати (і навіть на наступний день, коли пишу цей допис, трохи неприємне відчуття там). Треба буде резинкою його покрити. Знаю людину, яка друкує на 3D-принтері, то можливо, вийде це зробити.

Потім дочекався півночі, коли вуличні ліхтарі вимкнули. Я заховався за споруду від місячного сяйва.

Спершу вирішив глянути на скупчення Ясла (М 44) у Раці. У 15мм воно не влазило все у поле зору, а у 32мм ще й фон був надто світлий, тому знову переконався, що навіть зоряні скупчення краще дивитись у темніші ночі.

Далі із 32мм окуляром навівся на сузір’я Лев.
Триплет Лева (М 65, М 66, NGC 3628) було видно добре. Перші 2 об’єкти прямим зором кидались відразу в очі, а третій компонент іноді було видно. Із 8,8мм окуляром подивився на М 65 та М 66. Було видно лише форму. Але був один нюанс, про який потім скажу.

Далі захотів повторити досвід Андрій1939 та глянути на галактику М 106 у Гончих Псах у надії побачити рукав, незважаючи на фон неба. Наводився кілька разів безуспішно у ту ділянку, де має бути видно, за допомогою 15мм окуляра. Інші окуляри зазвичай кудись ставлю окремо, але зараз 8,8мм окуляр був у руках. І вгадайте що: так, він упав на бетонну поверхню. Звичайно, я був занепокоєний, вирішив глянути просто через окуляр на Місяць і злякався ще більше, бо поле зору було вкрите тріщинами і вже подумав, що такому чудовому окуляру гаплик. Вирішив подивитись, що трапилось. І майже заспокоївся, побачивши, що я забув зняти планетний фільтр, і що саме він розбився. Його важко було дістати, тому вийшло тільки аж через кілька хвилин, взявши відкрутку та виштовхнувши нею. Потім знову перевірив і заспокоївся: з окуляром все гаразд, хоча трохи пилюки припало на польову лінзу.

Повернувшись до телескопа, я таки навівся на галактику М 106, вже майже миттєво. Приставив 8,8мм окуляр та майже одразу кинулась його видовжена форма із яскравим ядром. Помістивши на цифру 4, якщо уявити табло циферблату, іноді боковим зором кидався один рукав, через який галактика набувала форми апострофа чи зігнутої каліграфічної коми та нагадувало вигляд на замальовках (до речі, хто не знає, то я дивлюсь лівим оком). Дуже задоволений.

Галактика NGC 4490 біля зорі Бета Гончих Псів – у 8,8мм відразу показала неоднорідність: зліва була видна окрема долька, яку щось темне відділяло від центру, якщо дивитись боковим зором: виглядало, як вклинення між центром і краєм. При розгляданні враження не змінилось: час від часу було видно дольку біля яскравішого центру. Поруч була менша галактика NGC 4485 – просто округла невелика пляма. Не можу поки стверджувати, що побачив структуру, тому треба буде глянути на неї ще раз при кращих умовах. Хоча потім глянувши на фотографію, зрозумів, що, можливо, мені не здалось.

Трохи далі галактика С 21 – невелика галактика із паличкоподібним центром та периферією овальної форми.

Далі пішов до галактики Вир (М 51). Знайшов її доволі швидко із 15мм окуляром і відразу кинулись в очі дві округлі плями: одна більша, інша менша. Поставивши 8,8мм окуляр, почав розглядати. Спершу здалось, що бачу світле кільце навколо ще світлішого ядра. Потім дивлячись боковим зором, намагався вловити спіралі. Перші кілька хвилин не виходило, однак потім око зачепилось за світлішу ділянку знизу зліва, у протилежному боці від його меншого сусіда, і тут я різко побачив натяк на першу спіраль. На фото не пам’ятав, як виглядає, але у додатку DSO Planner, яким і користуюсь для пошуку, побачив, що має бути ще рукав між більшою та меншою галактиками. Тоді поруч, навпроти першого рукава, побачив ще більш помітну неоднорідність. Тепер чекаю безмісячної ночі, щоб краще порозглядати. Повноцінно рукава не побачив, але натяк точно був. Теж справило приємне враження. До речі, на мою думку, безпосередньо перед тим, як вперше дивитись на об'єкт, краще не розглядати замальовки і тим паче астрофотографії, щоб зменшити ймовірність того, що мозок "домальовує" те, що хочеться побачити. А так якщо і бачив фотографії чи замальовки раніше, то буде час, щоб трохи забути, як виглядає. А коли не очікуєш побачити деталі, але їх бачиш, це справляє більше вражень.

Поруч хотів ще задетектувати спіральки у галактиці Вертушка (Цівочне колесо), М 101. Її теж не одразу зміг знайти. Із 15мм окуляром це була велика мутна пляма, а із 8,8мм було видно лише неоднорідності в центрі. Більшого не зміг розгледіти. Залишу на кращу ніч.

Біля зірки Йота Дракона галактика Веретено (М 102) була нецікава: невелика, веретеноподібної форми, а поруч була цікавіша галактика Наконечник ножа (чи Осколок): NGC 5906 – дуже витягнута, голкоподібна, дуже тонка, тому нею довше насолоджувався.

Тепер вирішив глянути на галактику, яку назвали Голка – NGC 4565, у сузір’ї Волосся Вероніки. Із 8,8мм окуляром виглядала дійсно, як голка: нагадувала попередню галактику, але із якравішим та товстішим центром. Іноді при розгляданні боковим зором кидався пиловий рукав, який вздовж розсікав центр галактики навпіл.

Галактика С 36 – ледь видна безформна пляма.

Галактика С 32 – ще одна витягнута галактика, яку важко було побачити, яка нагадувала Голку, а схожого сусіда NGC 4656 не побачив.

Тепер вирішив знову глянути на Триплет Лева, вже без планетного фільтра:) У 8,8мм окуляр М 65 та М 66 були просто плямками. Я вже був втомлений, хотів спати, тому вирішив далі не продовжувати розглядати.

Висновки:
1.   Навіть у місячну ніч, якщо фаза Місяця не надто велика, то у доволі яскравих галактик можна спробувати побачити структуру
2.   Будьте обережні із окулярами, а також не забувайте знімати планетні фільтри при спостереженні за галактиками:)
3.   Мені найбільше сподобались галактики Вир, Голка та M 106.
4.   NGC 4490 треба глянути ще раз при темнішому небі, або хтось із доб 10" хай гляне, щоб підтвердити чи спростувати побачене мною.
5.   Планети та Місяць (та й інші невеликі об'єкти) краще не розглядати над дахами.
6.   Для окуляра бажано, щоб була гумова прокладка, щоб оку було комфортно.

Новини:

Автор Тема: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором (Прочитано 9919 раз)