Тема: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором (Прочитано 9918 раз)

Андрій1939

Дякую за опис спостереження.

Радий, що у вас був успіх з М106. Виходить, що вона менш чутлива до прозорості та світлового забруднення, ніж М51.
NGC4490 - чисто технічно, описаний відросток може бути її рукавом. Однак я ще не впевнений у цьому. Було би добре почути думку досвідчених спостерігачів.

З приводу замальовок та фото, ви праві. Більшість об'єктів я теж намагаюсь не спойлерити. Однак, коли полюю за спіральними рукавами, то навпаки, змінюю тактику, щоб знати, куди дивитись. Минулого року для мене М106 було просто гарна. Однак лиш після додаткової теорії зміг виділити рукав. Бо так він не очевидний, як на мене. Хоч і яскравий та виразний

gordon2903

Цікавий опис, дякую що пишете звіти, Тимур.
Щодо М106 - як на мене, побачити майже спіральну структуру при такій фазі Місяця, це поважний результат.
Щодо 4490 - варто звернути увагу не на відросток поза яскравою частиною галактики, а подивитись саме "в центр", окрім спіралей в галактиках можна спостерігати і бар. І саме в 4490, бар, як раз , найконтрастніший, пам'ятаю, що зміг побачити, цю, видовжену перемичку навіть в 130 мм, після нетривалого вдивляння.

Тимур

Спостереження велись 19 та 20 березня, тому опишу по днях.

День 1:

Дата: 19.03.2025

Час: 21:00-23:00

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город.

Стан атмосфери: Вдень було хмарно, але прогноз погоди був хороший. Так і сталось: ввечері швидко розійшлись хмари. Турбуленцію не перевіряв, бо на планети не дивився, але наче доволі спокійне небо було. Прозорість теж була достатня: Чумацький Шлях було трохи видно на більшій частині неба. Однак по мірі спостереження через дим від димарів та вологість, що зростала, прозорість знизилась так, що Галактику було ледь видно.

Світлове забруднення: на рівні 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення із північно-східного боку, але світили далекі ліхтарі, які трохи псували видимість.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: із посадкою 2’’був Angeleyes 32mm із доволі широким полем зору та давав 40 крат, а із 1,25’’ були Meade Series 4000 DS Super Plössl 26mm, GSO 15мм SuperView, Meade Series 4000 UWA 8,8mm, TS-Optics 6mm Planetary HR, а також 2х лінза Барлоу від Arsenal. У 26мм було середнє поле зору (десь 55°), а збільшення із цим телескопом було 49 крат. У 15мм окуляра широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 8,8 мм окуляр має дуже широке поле зору (82°), а збільшення давав 144 крати. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат. Фільтр ОІІІ від Optolong. Нещодавно придбав колесо для фільтрів від SvBony, щоб оперативно міняти фільтри.

Ціль: туманності ранньо-зимового неба, які не встиг глянути раніше. Протестувати нове колесо для фільтрів.

Почав перевіряти те колесо на зірках і доволі швидко прийшло розчарування: лише 26мм, 25мм та 6мм окуляри діставали до нескінченності. 8,8мм лише із фільтром діставав (бо той трохи зсуває фокус). Також жоден окуляр із ЛБ не діставав нескінченності.

Спершу направив на туманність Оріона (М 42), яка вже була із західного боку. У 26мм без фільтру вона була вже бліда, а із ним показувала структуру, хоч і не настільки ефектно все було, як раніше. Потім хотів глянути на туманність «Полум’я», однак ні з фільтром, ні без нього не зміг побачити.

Далі зрозумів, що маю шанси побачити деякі туманності ранньо-зимового неба. Тому направив об’єктив на сузір’я Єдиноріг.

Розсіяне скупчення С 54 із 26мм окуляром було бліде і навіть 6мм окуляр не сильно покращив картинку.

Розсіяне скупчення М 46 було все так само ефектне: велика кількість зірок у ньому. Але я не за ним йшов, а за планетарною туманністю NGC 2438. І я зрозумів, чому минулого разу пропустив цей об’єкт: якщо спеціально не шукати, то без фільтру його важко помітити, бо виглядає, як бліда невелика кулька. Фільтр ж різко підкреслив контури туманності, яка тепер одразу кидалась в очі. Із 6мм окуляром було видно, як бульбашку: яскравіші контури та боковим зором було видно тьмяніший центр. Туманність «Кільце» на мінімалках. Ще інколи боковим зором кидались якісь відростки, але, ймовірно, мені здалось.

Розсіяне скупчення М 47 – із 26мм окуляром показувало середню кількістю доволі жирних зірок.

Південніше та трохи західніше була планетарна туманність NGC 2440. Із 26мм окуляром, що із фільтром, що без нього це була просто розбухла зоря. Із 6мм окуляром було видно форму овала із тьмянішим ореолом навколо у формі мазка від малярської щітки чи клинка від сокири. Тут я захотів глянути на ще більшій кратності, але на цьому довелось зняти колесо фільтрів.

Поставивши назад екстендер, вирішив знову глянути на цей об’єкт. Але труба вже збилась, тому довелось заново йти тим самим маршрутом. У додатку звернув увагу, що поруч є ще одна планетарна туманність PK228+05.1. У 26мм окуляр вона показала себе, як блакитна тьмяна зірочка. У 6мм була та сама ситуація. Вирішив тепер взяти 8,8мм окуляр та ЛБ. Все одно навіть із фільтром це була тільки зірочка. Причому кілька разів плутав туманність і дійсно зірки навколо. Мабуть, надто тьмяний і дрібний об’єкт.

Тепер знову NGC 2440. Із 8,8мм окуляром+ЛБ+фільтром виглядав, як світліший трапецієподібний стовп із асиметричним тьмянішим ореолом. Загалом гарний об’єкт.

На цьому вирішив глянути на об’єкт у Вороні та в його околицях.

Планетарна туманність NGC 4361 ("Спрінклер (Поливалка) для газону") через невелику висоту була доволі бліда на тлі неба із 26мм окуляром. Фільтр підкреслив контраст. 8,8мм окуляр показав у вигляді блідої кулі із зірочкою у центрі. Використавши ще ЛБ у полі зору було видно чималу кулю із зірочкою у центрі. Іноді здавалось, що видно якісь дрібні гранули, але напевно здалось, як зазвичай (хоча коли потім глянув на астрофотографію, то зрозумів, що, можливо, оті неоднорідності я таки бачив).

Тепер останній об’єкт за вечір: планетарна туманність «Привид Юпітера» (С 59). Насправді я вже дивився два тижні до того, але тоді був Місяць, який псував фон неба, а тут з’явилась нагода глянути за гарного неба.
Із 26мм окуляром та фільтром було видно чітко межі та темнішу серединку, а також слабкий ореол навколо. У місячну ніч виглядало схоже, але темніша серединка тоді ледь кидалась боковим зором. Із 8,8мм та ЛБ було видно чіткий овал із ореолом. Однак центральну зірочку не зміг розгледіти. Проте враження точно дуже приємні.

Вже почав мерзнути, тому вирішив на цьому завершити спостереження.

День 2:

Дата: 20.03.2025

Час: 20:30-21:50, 22:30-23:30

Локація: та сама

Стан атмосфери: весь день було ясно, а прозорість теж хороша: вдень та при сутінках небо від 20° над горизонтом мало блакитний відтінок. Турбуленцію не перевіряв, бо на планети не дивився, але наче доволі спокійне небо було. Прозорість теж була достатня: Чумацький Шлях було трохи видно на більшій частині неба.

Світлове забруднення: на рівні 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення із північно-східного боку, але світили далекі ліхтарі, які трохи псували видимість.

Обладнання: те саме.

Ціль: туманності ранньо-зимового неба, які не встиг глянути раніше. Перевірити на наявність структури у галактик, які спостерігав майже 2 тижні тому, а також розглянути інші.

О 20:30 Оріон, Близнюки були ще доволі високо над горизонтом. Був вже втомлений графіком дня останній місяць-два, то час від часу ловив дереалізацію, яка трохи впливала на настрій при спостереженні. Тому, певно, більше не буду засиджуватись допізна хоча б кілька тижнів.

Першим ділом вирішив провести туманність "Ескімос (С 39)". Із 15мм окуляром та фільтром виглядало, як дуже розбухла зірочка. Із 8,8мм вже було видно центральну частину та ореол навколо. При застосуванні ЛБ (288 крат) було краще видно структуру у вигляді бульбашки та ореолу навколо. Коли зняв фільтр, то ця структура зникла, але стало видно центральну зірочку, а також вгадувався аквамариновий колір. Тобто фільтр гасить зірочку, але підкреслює структуру.

Перед подальшим спостереженням вирішив на всяк випадок від’юстувати телескоп. Юстування не сильно збилось, тому буквально за 30 секунд довів до оптимуму.

Але у процесі побачив, що повітря вже огортається димом від димарів та вологою, бо промінь від лазера добре був добре видний у трубі, а також “промені” від ліхтарів біля будинків, дерев…

Навівся на планетарну туманність "Кришталева куля" (NGC 1514), яку порадив глянути Shyrko. Із 15мм окуляром було видно лише тьмяну зірочку. Із 8,8мм те саме. Однак фільтр все змінив: стало видно тьмяний диск округлої чи злегка овальної форми, розміром із 2 діаметра Юпітера. Я спочатку подумав, що це через запотівання окуляра чи світліший фон неба навколо зірок, однак цей ореол був лише навколо туманності, тобто дійсно видно планетарку. Далі стало цікаво, чи побачив би подібне із 15мм із фільтром: так, дійсно видно, хоч і не так ефектно, тобто без фільтра воно нецікаве. Також став помічати, що окуляри в цей день легко вкривалось вологою, бо навколо зірок теж починали з’являтись ореоли, хоч і менших розмірів, однак після струшування зникали.

Планетарна туманність NGC 2022 із 15мм окуляром та із фільтром виглядала, як злегка розбухла тьмяна зірочка. Із 8,8мм та ЛБ+фільтром була видна злегка асиметрична за яскравістю кулька розміром із Марс при протистоянні. Загалом важко було вловити, бо об’єкт надто тьмяний. Мабуть, це для крупніших телескопів, тобто враження від попереднього спостереження не обманювали.

Тепер хотів знову глянути, на мою думку, на трохи недооцінений візуальниками, але улюблений астрофотографами об’єкт: туманність "Розетта" (С 49). Із 15мм окуляром та із фільтром було видно лише зоряне скупчення, яке наче у щось занурене. Тому перевів на 32мм окуляр і на цей раз було краще видно, що це бубликоподібна туманність, яка оточує скупчення. З одного боку більш виражена, більш щільна та однорідна, а з іншого боку більш волокниста структура. Також при розгляданні під різними кутами іноді видні були темні прожилки, як у туманності Лагуна. Мабуть, хвилин 10 розглядав цей об’єкт, бо дуже подобався. Однозначно рекомендую.

Потім глянув на туманність Оріона (М 42), але вже не буду описувати враження, бо схоже на попередні рази, просто гарний об’єкт.

Туманність “Полум’я” (NGC 2024) без фільтра ледь давало натяк на існування.

Останньою вдалою туманністю на сьогодні була “Долька лимона” (IC 3568). Із 15мм окуляром це була ледь розбухла зірочка. Із 8,8мм було схоже враження. Також саме під тим кутом, із яким сидів при розгляданні цього об’єкта, сусідський ліхтар світив збоку, тому в окулярі були відблиски та в очі лізло світло (при інших положеннях або труба перекриває, або дивлюсь в інший бік, тому майже не заважає). І це сильно псувало враження від спостереження, бо заважало виявити об’єкт. Із фільтром та при додатковому застосуванні ЛБ було вже видно яскравішу серединку овальної форми, ореол навколо та центральну зірочку. Чимось нагадувало Миготливу туманність.

Потім була спроба подивитись на туманність “Палаюча зірка” (C 31), однак ні фільтр, ні довгофокусні окуляри не помагали. Зате помилувався розсіяними зоряними скупченнями із 15мм окуляром:

Скупчення "Морська зірка" (М 38) – не дуже багате зірками середніх розмірів, чимось нагадувало за формою трапецію.

Скупчення "Цівочне колесо" (М 36) – більше зірок таких самих розмірів, форма не дуже чітка була.

Скупчення "Сіль та перець" (М 37) – багате на зірки середнього розмірку, які досить щільно розташовані. Найгарніший об’єкт, на мою думку.

На цьому вирішив зробити перерву в надії, що дим розвіється і буду дивитись галактики.
Однак коли повернувся коло 22:30, то було так само не дуже прозоро. Чумацький Шлях вже погано було видно. Може, вітер би розвіяв, але було спокійно.

Почав для розминки зі скупчення "Пряжка для взуття" (М 35) у Близнюках – витягнутої форми, зірки були доволі бліді. А ще мав необережність дихнути на окуляр, тому він запотів, а струшування вже майже не помагало.

Тому змінив окуляр на 32мм та глянув на скупчення “Ясла” (М 44) – доволі багате на зірки, чимало із яких були жирні.
Однак при розгляданні всіх скупчень було враження, що вони всі у щось занурене через вологість і дим.

Із галактик хотів перевірити, чи видні рукави у тих, які рлзглядав минулого разу. Для розминки глянув на Триплет Лева, однак він був не дуже цього разу.

Перейшовши до NGC 4490, я був трохи засмучений, бо цього разу було блідо та без натяків на структуру, хоч і Місяця не було на небі на цей раз. Причому через кілька секунд розглядання окуляр запотівав від ока та галактика зникала взагалі. Навіть перенесення телескопа у більш затінене місце не помогло, тому на цьому вирішив зупинитись. Може варто було б дочекатись, коли повимикають світло, але треба було рано вставати.

Висновки:
1.   Таки встиг у цьому сезоні побачити деякі туманності, які планував раніше глянути. Думаю, ще тиждень-два і вже сезон завершиться остаточно аж до листопада-грудня.
2.   Побачені об’єкти мене приємно вразили
3.   Колесо фільтрів не підходить для візуальних спостережень, тому напевно, буду продавати або спробую взяти коротший перехідник 2»-1,25» та підніму трохи головне дзеркало.
4.   Ввечері 20 березня хоч і ясно було, але прозорість не для галактик

Хіт-парад об’єктів тих ночей (туманність Оріона не включатиму, бо це без сумнівів гарний об’єкт):
1.   Туманність “Розетта” (С 49)
2.   Туманність “Привид Юпітера” (С 59)
3.   Туманність “Ескімос” (С 39)
4.   Туманність "Кришталева куля" (NGC 1514)
5.   Туманність "Спрінклер для газону" (NGC 4361)
6.   Туманність NGC 2438 та скупчення М 46
7.   Туманність NGC 2240
8.   Туманність “Долька лимона” (IC 3568)

Тимур

Дата: 28-29.03.2025

Час: 23:40-01:00

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город.

Стан атмосфери: Вдень було трохи хмарно, але прогноз погоди був хороший. Так і сталось: ввечері швидко розійшлись хмари. Турбуленцію не перевіряв, бо на планети не дивився, але наче доволі спокійне небо було. Прозорість теж була гарна: було видно розсип зірок.

Світлове забруднення: на рівні 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення із північно-східного боку, але світили далекі ліхтарі, які трохи псували видимість, однак після 23:50 вони вимикались.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: GSO 15мм SuperView, Meade Series 4000 UWA 8,8mm, TS-Optics 6mm Planetary HR. У 15мм окуляра широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 8,8 мм окуляр має дуже широке поле зору (82°), а збільшення давав 144 крати. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат.

Ціль: побачити деталі у галактиках.

NGC 4490 – знову вирішив спробувати побачити якісь деталі, бо після першої вдалої спроби не було гарної прозорої атмосфери. Тепер у 15мм окуляр бачив чітко дві плями, друга із яких – NGC 4485, яка менша та тьмяніша. У 8,8мм окуляр інколи знову кидалось потемніння між ядром і краєм. Тут якраз вимкнули ліхтарі і стало легше дивитись. У 6мм окуляр я побачив форму, яка при розгляданні боковим зором та похитуванні трубою, нагадувала лезо для блендера. Тепер я точно підтвердив, що бачив тоді трохи деталі. Не скажу, що це я бачив повноцінні рукави, але форма впевнено кидалась в очі. Я був приємно вражений і якийсь час помилувався нею.

С 21 – у 15мм окуляр виглядала просто, як світлий стовп із заокругленими краями із овальним ореолом. У 8,8мм окуляр враження не змінились.

NGC 4460 – непогана, дуже витягнутої форми. Доволі впевнено було видно у 8,8мм окуляр. У 6мм окуляр видно, що посередині трохи яскравіше.

М 106 – із 15мм було впевнено видно прямим зором. Із 8,8мм окуляром було видно трохи гірше, ніж минулого разу: вже важко давалась структура, а ще галактика була горизонтально, а не вертикально у полі зору, на відміну від минулого разу. 6мм окуляр не покращив ситуацію. Взагалі було трохи складно, бо галактика була у зеніті, тому трубою важко було водити обережно по полю зору. Повернувся до 8,8мм окуляра, повернув телескоп та сів так, щоб галактика стала вертикально виглядати у полі зору і тільки тоді при похитуванні та розгляданні боковим зором іноді було видно щось по типу відростка, але не було тієї «9-ки», як попереднього разу.

Далі пішов до Лева.

Спершу глянув на Триплет Лева: на цей раз було видно краще галактики, але у 8,8мм окуляр ні М 65, ні М 66, ані NGC 3628 не показували структуру, тільки у М 66 було видно яскравий центр.

Далі пішла інша група галактик.

М 105 та NGC 3371 у 8,8мм окуляр були відмінно видні у вигляді еліпсів із яскравим центром. А поруч NGC 3373 була просто, як дрібна безформна плямка. Далі М 95 та М 96 були теж еліптичної форми, доволі яскраві та із яскравим центром.

Потім пройшовся просто по околицях зірки 52 Лева, ловлячи час від часу плямки-галактики без мети ідентифікувати. Глянувши у DSO Planner, зрозумів, що точно бачив серед них NGC 3367 та NGC 3377.

Далі приблизно 10-15 хвилин прогулявся між Левом та Дівою, де постійно натикався на галактики різних форм, розмірів та яскравості. Особливо приємні були яскраві галактики, які, можливо, були із каталогу Мессьє.

Далі захотілось глянути на галактики "Антенни" (С 60/С 61) у сузір’ї Ворон. Знайшов їх не зразу із 15мм окуляром, бо були бліді, у вигляді згустка. Ні 8,8мм, ні 6мм окуляри не розкрили структури: був просто згусток із неоднорідностями.

Галактика «Сомбреро» (М 104) – у 15мм окуляр була просто горизонтальна смуга. У 8,8мм вже проглядав різкий контур з нижнього боку (зображення перевернуте). А у 6мм було добре видно пилову смугу у вигляді різкого потемніння, яке проходило крізь всю галактику. Мріяв особливо її побачити із моменту покупки цього телескопа і враження відповідали моїм очікуванням.

Далі хотів побачити спіральки у "Вирі" (М 51), але через те, що галактики були у зеніті, у мене не вийшло на них навестись, хоч і був близько. Облишивши спроби, я пішов до "Цівочного колеса" М 101, але і на цей раз у 8,8мм окуляр бачив лише яскравіший центр. Я був уже втомлений, тому не було терпіння дивитись далі. Аналогічно не захотів вже дивитись М 81 та М 82, бо було пізно, а я не мав сильно збивати режим дня, бо до того відчував наслідки перевтоми...

Тому наостанок вирішив зустріти об’єкт пізньо-весняного неба: кулястик М 3 у Волопасі. Його я швидко знайшов і тоді звернув увагу, що телескоп роз’юстований, бо розфокусовані зірки були не круглі, тому швидко це виправив. У 6мм окуляр цей об’єкт розкрився шикарно: боковим зором було видно, як об’єкт розпадається на зірки аж до центру, який був доволі щільним. Мені він дуже сподобався.
На цьому завершив спостереження. Коли повертався назад, то неозброєним оком помилувався розсипом зірок на небосхилі та побачив Ліру, Геркулеса, Змієносця, Змію та інші сузір’я ранньо-літнього неба.

Висновки:
1.   Переконався, що дійсно можна побачити форму та рукава у галактиці NGC 4490
2.   Для більшості галактик був кращий 6мм окуляр, але для більших краще підходив 8,8мм
3.   Не знаю, чи варто вишукувати та окремо ідентифіковувати галактики у надскупченні Діви та зокрема у ланцюжку Маркаряна, як я це робив із рефрактором, коли мав ціль зафіксувати всі об’єкти із каталогу Мессьє.
4.   Кулястик М 3 мене порадував:)

Тимур

Дата: 19-20.04.2025

Час: 23:30-1:30

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город.

Стан атмосфери: Вдень було трохи хмарно, але прогноз погоди був хороший. Так і сталось: ввечері розійшлись хмари. Напевно дійсно: у ніч на Пасху небо ясне. Турбуленція невисока. Прозорість теж була достатня: Чумацький Шлях було трохи видно на більшій частині неба. Роси майже не було.

Світлове забруднення: на рівні 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення із північно-східного боку, а також світили далекі ліхтарі, які псували видимість. Однак опівночі їх вимкнули, тому стало приємно спостерігати.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: GSO 15мм SuperView, Meade Series 4000 UWA 8,8mm, TS-Optics 6mm Planetary HR, а також 2х лінза Барлоу від Arsenal. У 15мм окуляра широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 8,8 мм окуляр має дуже широке поле зору (82°), а збільшення давав 144 крати. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат.
Фільтр ОІІІ від Optolong. Нещодавно прийшов фільтр UHC від SvBony, щоб потестувати.

Ціль: Галактики. Спробувати побачити рукава у яскравих представників. Протестувати фільтр UHC.

Першим ділом поки очі не адаптувались достатньо, а ліхтарі світили, вирішив глянути на доволі яскраві об’єкти.

Кулясте зоряне скупчення М 3 у Волопасі – гарний, доволі яскравий округлий об’єкт, у якого зірки розсипались до центру. Якийсь час помилувався із 8,8мм окуляром.

Потім вирішив вперше із осені глянути на інший відомий кульовик – М 13 у Геркулесі, який вже підіймався. Був радий йому, наче зустрічі зі старим знайомим. Схожий на М 3, але по периферії видні ті самі «відростки», наче у морської зірки. А поруч була галактика NGC 6207, як індикатор непоганого неба.

Далі глянув на планетарну туманність «Привид Юпітера» (С 59) – із 15мм окуляром це «розбухла зірочка». Із фільтром ОІІІ було видно, що центр темніший. UHC давав схожий ефект, але контраст був менший. Схоже було і на більших кратностях: OIII давав більший контраст, ніж UHC, але обидва підкреслювали об’єкт. Однак вже було видно, що об’єкт низько над горизонтом, бо попереднього разу виглядав значно краще, ніж зараз.

Те саме стосується «Спрінклера для газона» (NGC 4361) – наче і було видно зернисту структуру із фільтрами, але вже не настільки добре.
Ну і вручну міняти фільтри незручно. Може, таки подумаю про те, щоб трохи підняти головне дзеркало, щоб дивитись із колесом для фільтрів.

На цьому вирішив перейти до галактик. Почав із Триплета Лева (M 65, M 66, NGC 3628). У 15мм окуляр були видні всі три у полі зору, але ледь поміщались. У 8,8мм окуляр знову були просто плямами, хоча у М 66 були натяки на неоднорідності у диску.

Далі пішов до інших галактик.

С 40 – маленька, тьмяна, лінзоподібна із яскравішим центром.

NGC 3607 та NGC 3608 були видні поруч, як дві кульки із яскравішим центром.

Тут повимикали ліхтарі і стало дуже приємно.
Далі просто спрямував трубу у ділянку між Левом та Дівою та із дуже ширококутним 8,8мм окуляром сканував небо. І постійно натикався на галактики різних форм, розмірів та яскравості.

Однак потім захотів ідентифікувати кожну із них (хоча б ті, що у каталозі Мессьє).
Для цього вирішив піти тим самим маршрутом, яким користувався, коли ще мав 90мм рефрактор. Тобто взяв зірку Епсілон Діви та із 8,8мм окуляром почав йти на захід, знайшовши ланцюжок із зірок.

Першою пішла галактика витягнутої форми NGC 4762. У неї я побачив натяк на неоднорідності, але задля впевненості варто буде знову глянути іншого разу.

Поруч була округла NGC 4754. Всі подальші галактики були доволі однотипні, тому детально не буду описувати.

Наступними пішли еліптичні із яскравішим центром М 60 та М 59, а між ними дрібна NGC 4638.

Далі пішла М 58, яка теж була без помітної деталізації.

За нею побачив М 89 округлої форми, а північніше М 90 витягнутої форми та доволі крупна.

Взагалі цікаві відчуття, коли перескакую між галактиками та опорними зірками: так наче перестрибуєш із крижини на крижину, щоб дістатись до берега, але невірний рух призведе до падіння у воду. Так само і тут можна легко збитись. У 90мм рефрактор це було доволі часто. А тут легше, бо більше тьмяних галактик та зір видно, за якими можна орієнтуватись.

Ще північніше була округла М 91 та поруч більш витягнута М 88.

Далі пішов на південь та наткнувся на М 87 і якийсь час в неї вдивлявся, бо саме у ній вперше сфотографували надмасивну чорну діру. Біля неї були дрібні тьмяні NGC 4476 та NGC 4478.

Потім пішли тьмяні NGC 4431 на грані видимості та NGС 4440.

Пізніше наткнувся на М 86 та М 84, які були доволі яскравими та округлої форми. Між ними була дрібна NGC 4387, а поруч були яскраві NGC 4388, яка була витягнута і розташована нижче, NGC 4438, яка була більш крупна та менш витягнута зліва, й поруч NGC 4435, а також неподалік NGC 4402.

Далі просканував ланцюжок Маркаряна і там йшли декілька галактик, які дійсно утворювали щось по типу ланцюжка. Причому проводив погляд від М 88 до М 86. Думаю, серед побачених були NGC 4443, NGC 4473, NGC 4477.

Після цього пішов до невеликої М 99 округлої форми, а за ним – М 98, яка була витягнута. Рухаючись ж у бік півночі побачив округлу М 100, а далі М 85 та "супутник" NGC 4394. Потім знову просто проводив трубою, прогулюючись.

Загалом побачене нагадувало досвід із 90мм рефрактором, однак тут було видно галактики краще та у більшій кількості, тому тепер легше орієнтуватись по них. Ну і тепер їх роздивляюсь на більшій кратності та із широким полем зору.

Тепер вирішив відпочити від тонни галактик та глянув на кульовик у Волоссі Вероніки М 53 – він невеликий, але із 8,8мм окуляром дуже гарний і розпадається на зорі аж до центру. Поруч NGC 5053, на жаль, не зміг побачити.

Потім пішов до Гончих Псів та глянув на галактику «Око крокодила» (М 94), яка була просто округлою плямкою середньої яскравості.

Йдучи по околицях сузір’я побачив випадково NGC 4490 та NGC 4485, але на цей раз вигляд не дуже вразив, бо форми не було видно.

Потім вирішив глянути на М 106, однак із 8,8мм окуляром спіральки не зміг побачити. Можливо, орієнтування галактики таки має значення, бо тепер вона не під тим кутом нахилена, як півтора місяці тому.

Потім із труднощами знайшов галактику «Вир» (М 51), бо вона була у зеніті і доводилось обертати трубою, що на неї комфортно навестись. Коли ж побачив, то у 15мм окуляр було відразу чітко видно спіралі та взаємодію із меншою галактикою. У 8,8мм окуляр враження були схожі. Я був у захваті.

Далі вирішив знову спробувати свої сили із галактикою «Цівочне колесо» (М 101). Її теж знайшов із трудом. Спочатку із різними окулярами бачив натяк на спіральну структуру, але потім перестав бачити. Побачене нагадувало ситуацію із галактикою «Трикутник», коли наче і є якийсь натяк, але все одно не видно спіралі. Взагалі помітив таку штуку: коли тільки вперше дивишся на об’єкт, то вже одразу кидається структура, якщо видно, а потім наче вицвітає об’єкт, коли знову дивишся чи довго розглядаєш. Трохи розчарувався, хоча мені здається, що побачене було трохи кращим, ніж у попередні рази.

Галактика «Пилосос» (М 109) показувала у 8,8мм окуляр грануляцію та, напевно, декілька зірочок, які можливо, просто випадково наклались на тло. Об’єктом якийсь час помилувався.

Тепер пішов до "Боде" (М 81) та "Сигари" (М 82). У М 81, здається, нарешті побачив один чи два рази натяк на спіралі у вигляді ножів для блендера у різні окуляри, хоча це не можна вважати досягненням, однак, можливо, я вже ближчий до того, щоб побачити спіралі. У М 82 подивився на її структуру у 6мм окуляр.

Під кінець вирішив знову помилуватись М 3 та М 13, а перед закінченням швидко глянув на М 4, але він був ще блідий.

Вже підіймались Лебідь, Орел, Ліра, Змієносець та інші літні сузір’я, що вже свідчить, що літо буде скоро.

Висновки:
1. Коли вимикають світло, то стає набагато комфортніше спостерігати та стає затишно.
2. Об’єкт часто або одразу показує на мить, або не показує структуру. Тобто відразу в очі кидаються деталі, але потім їх треба виловлювати при розгляданні.
3. Мабуть, скоро все ж дійду до того, що побачу хоча б стійкий натяк на спіралі у М 81 та М 101. У М 51 вже впевнено були видні рукава.
4. Фільтр UHC не такий контраст дає, як OIII. Про якість поки важко сказати.
5. Мені сподобалась подорож галактиками.
6. Напевно орієнтування об'єкта має також значення.

Хіт-парад об’єктів цієї ночі:
1.   Кулястик М 3
2.   Кулястик М 13
3.   Кулястик М 53
4.   Галактики в околицях ланцюга Маркаряна
5.   Галактика NGC 4762
6.   Галактика «Вир»
7.   Галактика «Пилосос»

Тимур

Дата: 27-28.04.2025

Час: 23:00-1:40

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город.

Стан атмосфери: Вдень було трохи хмарно, але прогноз погоди був хороший. Так і сталось: ввечері розійшлись хмари. Турбуленцію не заміряв, однак сильного дрижання не бачив. Прозорість теж була достатня, бо за два дні до того був невеликий дощ: Чумацький Шлях під кінець спостережень було видно майже на весь небосхил, особливо яскраво у районі сузір’я Лебідь, а також були видні зорі 13,2m та трохи тьмяніші. Роса була досить рясна, але оптика майже не покривалась вологою. Під кінець спостережень місцями роса почала перетворюватись на іній.

Світлове забруднення: на рівні 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення із північно-східного боку, а ліхтарі після опівночі вже вимкнули, тому було приємно спостерігати.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: GSO 15мм SuperView, Meade Series 4000 UWA 8,8mm, TS-Optics 6mm Planetary HR. У 15мм окуляра широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 8,8 мм окуляр має дуже широке поле зору (82°), а збільшення давав 144 крати. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат. Фільтр: ОІІІ від Optolong, UHC від SvBony.
Бінокль Celestron SkyMaster 15×70 на паралелограмі.

Ціль: Спробувати побачити рукава у яскравих галактик.

Поки очі адаптовувались до темряви, а ліхтарі ще світили, я вирішив подивитись на яскраві об’єкти у бінокль.

Почав зі скупчення «Шнурки для взуття» (М 35) у Близнюках – щільність більша, ніж середня, за відчуттями, а також доволі компактне.

Скупчення «Ясла» (М 44) – гарне, доволі розріджене і якраз об’єкт для бінокля, бо попередні спроби у телескоп не давали такого ефекту, бо скупчення у 15мм окуляр якраз «впритик» було у полі зору, яке доволі широке. А поруч, хоч і ще не в одному полі зору був червоний Марс.

Наступними пішли трійка скупчень «Сіль та Перець» (М 37), «Цівочне колесо» (М 36) та «Морська зірка» (М 38). Причому або М 37 та М 36, або М 38 та М 36 були видні в одному полі зору і вже виглядали, як шматки вати, хоча при розгляданні боковим зором розсипались на купу зірочок.

Поруч був Юпітер, як оранжева кулька із тьмяними супутниками навколо.

Далі знайшов рубін нашого неба – зоря Мю Цефея, яка мала червоний відтінок.

Потім як вимкнули опівночі світло, я сів за телескоп. Почало ставати холодно, то я пошкодував, що одягнувся не так тепло, але вирішив далі сидіти.

Для початку захотів глянути на зорю, екзопланета якої дала інфопривід, бо у ній знайшли потенційні біомаркери (хоча звичайно, це не відкриття позаземного життя, але тим не менш...): К2-18 на межі сузір’їв Лев та Діва. Також цікавинкою цієї зірки є те, що її блиск становить коло 13,2m, тобто дуже тьмяна навіть для такого телескопа, як у мене, а також це спосіб перевірити прозорість неба.
І я таки її знайшов: спочатку у 15мм окуляр навівся на зірку HD 99904, а потім із 8,8мм окуляром вже побачив ланцюжок із дуже тьмяних зірочок, а поруч ту саму К2-18. Кілька разів звірявся із DSO Planner, але точно її було видно, як і інші зірки схожої яскравості поруч.

Далі пішов до іншого екзотичного об’єкта: зоря Барнарда. Для початку знайшов 68 Змієносця, а потім по ланцюжку із 15мм окуляром знайшов тьмяну зірку. Ймовірно, це і була вона. Справа в тому, що у DSO Planner було трохи інше розташування, але ця зірка відома тим, що щороку зміщується на небосхилі на 10,3’’, тому і розташування на мапі може бути не дуже актуальним.

Потім знову пішов до бінокля і глянув спершу на яскраве скупчення Melotte 111 у Волоссі Вероніки, яке лише у біноклі є ефектним. Якийсь час помилувався, але це було не так легко, бо об’єкт був біля зеніту і шиї було некомфортно.

Далі прогулявся між Дівою та Левом, щоб повторити досвід із галактиками і у бінокль. І як не дивно, хоч і у значно меншій кількості, але декілька галактик «блимали», коли розглядав.

Потім було цікаво глянути на яскраві кулястики.
М 3 знайшов досить швидко: сіра кулька із яскравішим центром та краєм, що плавно переходить у небо.

Те саме було із М 13.

Пізніше знову повернувся до телескопа і першим ділом глянув на галактику С 45, яке наполегливо радив глянути Андрій1939. Спочатку ні у 8,8мм, ні у 6мм окуляр не побачив структури, хоч і кидались нерівні краї та яскравий центр. Однак коли спробував розслабити погляд, без намагання щось побачити, почав помічати «відросток» із боку 6 на табло циферблату у 8,8мм окуляр. Мабуть, це можна вважати успіхом.

Потім, як і обіцяв собі, повернувся до галактики NGC 4762, бо попереднього разу я наче бачив натяк на структуру. І цього разу і у 8,8мм, і у 6мм окуляр було видно затемнення, яке йшло впоперек, а також, можливо, продольне затемнення. Однак моїм розчаруванням виявилось, що напевно, це все мені здалось, бо коли глянув на астрофотографію, то ніяких затемнень не побачив. Замальовки від інших авторів, окрім одного винятку, теж не підтверджують мої спостереження.

Далі вже не витримував холод, тому пішов та одягнувся тепліше, заплющивши око «для окуляра».

Галактика С 36 – у 15мм окуляр були іноді видні розірвані краї, а також грануляція.

Поруч галактика «Голка» (С 38) – дуже витягнута із потовщенням у центрі (мабуть, балдж), який розсікає поздовжня темна пилова смуга, яку видно при розгляданні боковим зором.

Потім пішов у бік Великої Ведмедиці.
Галактика «Дошка для серфінга» (М 108) – при розгляданні у 8,8мм окуляр було видно трохи розірвану структуру та темне заокруглення з нижнього боку.

Поруч була планетарна туманність «Сова» (М 97) – у 8,8мм окуляр було видно просто як сіру кулю із нерівними краями. Із фільтром UHC при розгляданні боковим зором інколи було видно «очі». Із фільтром ОІІІ був вищий контраст та впевненіше були видні «очі».

Галактика "Сигара" (М 82) – у 8,8мм окуляр була так само гарна за своєю структурою, а ось "Боде" (М 81) навіть натяку на рукава не давав на цей раз.

Далі я зрозумів, що знову мерзну, тому до М 51 та М 101 я вже не хотів йти. Також вже було відчуття втоми, тому на кінець я просто просканував Чумацький Шлях біноклем, насолоджуючись величезною кількістю зірок. Також по дорозі у районі Змієносця та Стрільця побачив кілька кульовиків.

Також Скорпіон вже був близький до кульмінації, тому глянув на кулясте зоряне скупчення М 4, яке виглядало, як нечітка пляма.
Після чого стало цікаво, як виглядає у телескоп, то на цей раз вже було добре видно, як розпадається на зірки та трохи помилувався цим об’єктом. Далі просто милувався розсипом зірок на небі вже неозброєним оком.

Небо вже було фактично, як на початку літа, але холод був суттєвий, місцями роса перетворилась на іній, а на градуснику було всього 1 градус тепла, а також на ранок деякі пагони на винограді трохи підсохли.
На цьому завершив спостереження.

SIDEROCRATOR

чудові звіти

Тимур

Отже, в мене після останнього допису не було нормальних спостережень, а лише епізодичні та короткі, але сумарно вже достатньо подивився, щоб написати допис, проте тут не буде ретельних описів умов, за яких спостерігав. То погода не давала, то світле небо у червні, то в мене телефон накрився, а там був список об’єктів, які планував глянути(телефон вже поремонтували на момент написання).

1.   Дата: ніч 13 на 14 червня

Час: 0:00-0:20

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город

Стан атмосфери: ненадовго розійшлись хмари, а так небо було не надто прозоре через них.

Обладнання: телескоп: Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: GSO 15мм SuperView, Meade Series 4000 UWA 8,8mm, TS-Optics 6mm Planetary HR, 2х ЛБ від Arsenal. У 15мм окуляра широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 8,8 мм окуляр має дуже широке поле зору (82°), а збільшення давав 144 крати. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат.
Фільтр: ОІІІ від Optolong.

Світлове забруднення: 4 за шкалою Бортля, але небо ще не стемніло максимально на той момент (і повних ночей на цій широті в ці дні нема)

Ціль: компактні планетарні туманності.

Отже, поки небо розпогоджувалось, я направив трубу на планетарну туманність NGC 7008, що знаходиться між зорями Денеб та Альдерамін - із 15мм окуляром була, як розпухла зірка, а із 6мм вже була овальна хмаринка, а дві зірки поруч створювали відчуття, наче то очі. Фільтр ОІІІ не поміг (але і умови не дуже). Далі об’єкт почав блякнути і я глянув, що хмари напливають, а Місяць вже сходив. На цьому все.

2.   Дата: ніч із 15 на 16 червня

Час: 0:00-1:00

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: Angeleyes 32mm (посадка 2"), GSO 15мм SuperView, Meade Series 4000 UWA 8,8mm, TS-Optics 6mm Planetary HR, 2х ЛБ від Arsenal. У 32мм окуляра було збільшення 40 крат, а поле зору коло 60°, у 15мм окуляра широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 8,8 мм окуляр має дуже широке поле зору (82°), а збільшення давав 144 крати. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат.
Фільтр: ОІІІ від Optolong.
Бінокль: Celestron SkyMaster 15×70 на паралелограмі.

Світлове забруднення: 4 за шкалою Бортля, але небо дійсно не дуже, бо було трохи світле, особливо з північного боку, та й Місяць зійшов під кінець, тому глянув лише на яскраві об’єкти.

Стан атмосфери: не надто прозора була, а біля горизонту була димка.

Ціль: об'єкти літнього неба, які ще не дивився

Кулясте зоряне скупчення М 3 – було на цей раз не дуже в жоден окуляр

Кульовики М 4 та М 11 – те саме

А ось кульовик М 13 вразив своїм розсипом зірочок, але все одно трохи «не те»

Планетарна туманність «Черепаха» (NGC 6210) – навіть на 424 кратах із ОІІІ не вразила: просто маленький овал

Далі із біноклем трохи прогулявся кілька разів по різних кутках неба

І на цьому все, бо зрозумів, що нічого толкового не буде

3.   Дата: ніч із 28 на 29 червня

Час: 0:00-1:30

Локація: Київська область, 40км на південний захід від Києва, приватна ділянка, двір

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: Angeleyes 32mm (посадка 2"), GSO 15мм SuperView, Meade Series 4000 UWA 8,8mm, TS-Optics 6mm Planetary HR, 2х ЛБ від Arsenal. У 32мм окуляра було збільшення 40 крат, а поле зору коло 60°, у 15мм окуляра широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 8,8 мм окуляр має дуже широке поле зору (82°), а збільшення давав 144 крати. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат.
Фільтр: ОІІІ від Optolong.
Бінокль: Celestron SkyMaster 15×70 на паралелограмі.

Стан атмосфери: хмари час від часу набігали, але загалом прозорість була гарна: неозброєним оком Галактика від Лебедя до Стрільця аж світилась та було чітко видно структуру, а видно було від Кассіопеї.

Світлове забруднення: 4 за шкалою Бортля із куполом засвітлення з північно-східного боку, а також фон неба був все ще досить світлий, особливо з північного боку.

Ціль: мали би бути планетарні туманності, але якраз приблизно в ці дні телефон накрився зі списком об’єктів, тому довелось задовольнятись тими, що раніше бачив і пам’ятаю їхнє розташування

Спершу я вирішив прогулятись по небосхилу у бінокль, комфортно сидячи на кріслі:
У районі зорі Денеб було видно трохи натяк на туманність Північна Америка (NGC 7000), а поруч астеризм «Маленький Оріон», який якраз найкраще виглядав у цей інструмент.

Потім побачив світлу смугу, що рухалась: зупустили Старлінки. Гарний паравозик із крапочок, який рухався у бік горизонту.

Між Епсілон та Зетою Лебедя було трохи видно туманності «Вуаль» (С 33) та «Відьмина Мітла» (С 34). Звичайно, не так ефектно, як у телескоп, але все одно приємно було розглядати

Планетарна туманність «Гантель» (М 27) виглядала, як чималий огризок

Поруч прикрашав небо відомий астеризм «Вішалка» (Cr399)

Далі просто якийсь час лежав на кріслі та милувався безліччю зірок у Чумацькому Шляху у районі сузір’я Лебідь.

Біля зорі Альтаїр (Орел) було чорне підковоподібне та дуже гарне провалля на тлі рою зірок: темна туманність В 142.

Далі вирішив покористуватись телескопом.
Першим ділом глянув на туманність «Вуаль»: із 32мм окуляром та фільтром ОІІІ демонструвала гарні прожилки, хоч і не настільки, як минулого року, бо фон неба був світліший на той момент.

Туманність «Відьмина Мітла» поруч була чудова: виглядала дійсно, як мітла у Відьми зі своїми волокнами.

Далі переніс все обладнання у іншу ділянку двору, де відкритий південний бік неба.
Направив телескоп на туманність «Лагуна» (М8): вона була просто чудова із 32мм окуляром та Оііі, а без фільтра не дуже виділялась на фоні

Поруч Трироздільна туманність (М 20) ледь демонструвала прожилки навіть із фільтром ОІІІ та 32 чи 15мм окулярами.

Туманність «Омега» (М 17) із 32мм окуляром та ОІІІ була більш чітка і виглядада, як буква Ґ зі шлейфом.

Туманність «Орел» (М 16) була просто безформною плямою із зорями із тими самими аксесуарами.

Додатково глянув ці 4 перлини літнього неба у бінокль: «Орел» був гарною сірою безформною плямкою, а поруч в одному полі зору «Омега» виглядала, як перевернута буква Г.
Трироздільна туманість була блякла, а ось «Лагуна» була дуже гарна: яскравий сірий овал.

Далі знову повернувся до телескопа.
Планетарна туманність «Гантель» (М 27) була дуже гарна із різними окулярами із фільтром: огризок із ореолом, майже як на фото. Найбільше сподобалось дивитись із 8,8мм окуляром.

Планетарна туманність «Кільце» (М 57) демонструвала свою дещо неоднорідну витягнуту структуру по периферії, особливо із 8,8мм окуляром, 2х ЛБ та фільтром ОІІІ.

Кулясте зоряне скупчення М 13 теж мене порадувало: розсип зірочок аж до центру із 8,8мм та 6мм окулярами.

Далі знову напливали хмари, тому вирішив збиратись. По дорозі вперше після сполучення побачив Сатурн, що сходить, але лише неозброєним оком глянув.

4.   Дата: ніч із 5 на 6 липня

Час: 0:00-2:30

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, двір.

Стан атмосфери: прозорість була не надто висока, але ясно.

Світлове забруднення: 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення з північно-східного боку. А ще видимість псував Місяць, як і відсутність повних ночей в ці дні.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: Angeleyes 32mm (посадка 2"), GSO 15мм SuperView, Meade Series 4000 UWA 8,8mm, TS-Optics 6mm Planetary HR, 2х ЛБ від Arsenal. У 32мм окуляра було збільшення 40 крат, а поле зору коло 60°, у 15мм окуляра широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 8,8 мм окуляр має дуже широке поле зору (82°), а збільшення давав 144 крати. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат.
Фільтр: ОІІІ від Optolong.
Бінокль: Celestron SkyMaster 15×70 на паралелограмі.

Ціль: яскраві об’єкти із каталогу Abell, а також із інших каталогів

Отже, телефон ще в ремонті, тому користувався старим. Туди скачав DSO Planner, але проблемою було, що пристрій погано тримає заряд.

Вперше в цьому році глянув на Миготливу туманність (С 15) – так само гарна, як і у минулі спостереження із 8,8мм та 6мм окулярами та 2х ЛБ. Пробував ще використати фільтр ОІІІ, але нового нічого він не додав, тільки контраст із фоном зріс, тому зробив висновок, що для цього об’єкту він не потрібен.

Туманності «Вуаль» і «Відьмина мітла» шикарні, але описувати детально не буду, бо враження схожі.

Вперше побачив туманність «Серп» (С 27) – із фільром ОІІІ та 32мм і 15мм окулярами вона шикарна: видно щось по типу товстого волокнистого серпа, яким якийсь час помилувався. Однак її знайшов з третьої чи четвертої спроби через купу зірок у цій ділянці неба.

Телефон на цьому вирішив вимкнутись, тому пішов його заряджати.
Десь через півгодини вийшов знову.

Планетарна туманність «Котяче око» (С 6). Знайшов трохи швидше, ніж очікував. Цього разу із 8,8мм окуляром та 2х ЛБ і фільтром ОІІІ виглядав чи то як веретено, чи то як плаский черв, що плавав у водоймі, тобто був натяк на структуру.

Планетарна туманність «Черепаха» (NGC 6210) була круглим синім кружком із ореолом, нічого цікавого.

Планетарна туманність Abell 39 – не зміг побачити в жоден окуляр навіть з фільтром. Були видні зірки поруч, тобто точно дивився туди. Я тупо видирав очі, ставив під різними кутами, тряс трубою, але жодних результатів. Тому змирився, що точно не цього разу. Але загалом має бути видна на грані, бо її з.в. становить 13,7m, а телескоп теоретично за гарних умов дістає до 14,1m (якщо дзеркало ще не дуже потьмянішало за весь час експлуатації), а також на його пошуки надихнув допис Андрій1939.

Зустрів Сатурн, який вже радував в окуляр, але довго не розглядав (однак в ніч із 25 на 26 липня він був дуже гарним: навіть пояси були видні при 212 кратах, хоч і трохи дрижала планета).

Висновки:
1.   Це літо виходить не надто сприятливим для спостережень, тому нормальних спостережень не було
2.   Червневе небо дійсно є гіршим, бо видно, що фон світліший, особливо з північного боку. Однак яскраві об’єкти дивитись можна
3.   Туманність «Серп» мені сподобалась
4.   Якщо раніше об’єкт був нецікавим, то це не значить, що він не вартий уваги, бо просто стан атмосфери міг бути несприятливий
5.   Знову напишу: бінокль теж чудовий інструмент, особливо коли є зручне крісло. Не вистачає тільки якогось смачного чаю поруч (але випари від нього можуть покрити росою лінзи). У цей інструмент теж можна цікаві об’єкти дивитись. А коли не передбачається серйозних спостережень через погоду чи втому після робочого дня, то беру тільки бінокль.

Тимур

Нарешті перше продуктивне спостереження із квітня!

Дата: ніч із 2 на 3 серпня

Час: 0:00-3:15

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город

Стан атмосфери: прозорість була не надто висока, бо була висока вологість, роса всю ніч активно випадала, а при видиханні йшла пара, хоча було 17°С, Чумацький Шлях був не надто яскравий, хоч і видний від Кассіопеї до Стрільця. Сіїнг був дуже хороший.

Світлове забруднення: 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення з північно-східного боку. Ліхтарі опівночі вимикають. І нарешті почались повноцінні ночі.

Обладнання: телескоп: Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: із посадкою 2" – Baader Hyperion 31mm, 1,25" – GSO 15mm SuperView, Meade Series 4000 UWA 8,8mm, TS-Optics 6mm Planetary HR, 2х ЛБ від Arsenal. У 31мм окуляра 41 крат, а поле зору 72°, у 15мм окуляра теж широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 8,8 мм окуляр має дуже широке поле зору (82°), а збільшення давав 144 крати. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат.
Фільтр: ОІІІ від Optolong.

Ціль: нові об’єкти літнього неба, які ще не глянув, протестувати 31мм Hyperion.

Спершу ввечері десь о 23:00-23:30 набігли хмари і я думав, що це все, хоча прогноз показував, що має бути ясно. Так і сталось: до опівночі прояснилось.

Почати для розминки вирішив із більш легких об’єктів. Використовуючи окуляр, що дав мені Андрій1939, коли ми тоді вдень вперше наживо зустрілись, то я побачив, наскільки ж рівне поле, порівняно із аналогічним від Angeleyes 32mm. Тільки по краях було щось схоже на кому. Направив на Денеб і побачив, що окуляр вже встиг трохи запотіти, хоча він був закритий кришкою. Як і 15мм окуляр поруч. Довелось їх струшувати, щоб висохли (і так періодично робив протягом всього спостереження)

Туманність «Північну Америку» (NGC 7000 або С20) ні з фільтром, ні без нього не зафіксував, бо мабуть, прозорість не дуже, а туманність має плавний перехід в небо у більшості ділянок, але і не дуже намагався розгледіти.

Туманність «Вуаль» (С 33) із тим самим окуляром та фільтром була краща, ніж попереднього разу по деталях, але темніша.

«Відьмина мітла» (С 34) – те саме, але все одно гарно виглядала, проглядали гарно волокна, а між цими об’єктами зміг побачити теж фрагменти туманності.

Далі пішов до зорі Садр і за нею не одразу, але знайшов туманність «Серп» (С 27). Цього разу вона була якась тьмяніша, ніж коли її дивився попереднього разу, але все одно було приємно розглядати.

Потім пішов до об’єкта, який дивився взимку і хотів влітку глянути, але забув: планетарна туманність «Скибка лимона» (IC 3568). Знайшов досить швидко, навівшись ред-дотом на третині відстані між Дельтою Малої Ведмедиці та Лямбдою Дракона та підкоригувавши трохи. Із 15мм окуляром це злегка розбухла зірочка. І лише 6мм окуляр + 2х ЛБ із ОІІІ показав трохи структуру і вигляді овала із яскравішим центром.

Далі захотів спробувати глянути на туманність біля 24UMa, якої нема у каталогах, але бачив описи та замальовку у Cloudy Nights. Її у описі спостерігали у 6» телескоп під небом Бортль 5 із ОІІІ та H-бета на малому збільшенні (https://www.cloudynights.com/topic/966684-uma-oiii-arc-nebula-09h30m-69%C2%B020-from-the-mhz-galactic-harmony/#entry14169092). На жаль, я не зміг побачити. Може прозорість не надто висока і об’єкт не високо над горизонтом перебував. Варто буде спробувати взимку-навесні.

Тепер вирішив порозглядати планетарні туманності літнього неба.

Планетарну туманність «Сатурн» (С 55) знайшов досить швидко. Із 15мм окуляром це розбухла зірочка. Коли поставив 8,8мм окуляр та 2х ЛБ, то вже вгадувалась його витягнута форма і навіть трохи нагадало планету Сатурн. А замінивши на 6мм окуляр, який ще додатково трохи відсунув від ЛБ (може десь вже 450-500 крат) із ОІІІ туманність стала виглядати майже як на фотографії: видно було веретеноподібну структуру, навколо якого було видно темніший кружок і може навіть тьмяний невеликий ореол навколо. Мені дуже сподобався об’єкт. По враженнях вийшов помітно кращий, ніж минулого року. Із фільтром його краще дивитись, ніж без нього, але треба ретельно приглядатись.

Планетарна туманність «Равлик» (С 63) – у 31мм окуляр без фільтру було ледь видно (як і завжди), а ось нарешті я глянув її вперше із ним: вона стала досить виразно видна у вигляді щільного овала із темнішим центром невеликого розміру, якщо дивитись боковим зором. Із 15мм окуляром враження схожі.

Планетарна туманність «Блакитний сніжок» (С 22) – знайшов досить швидко. Із 15мм окуляром виглядає, як синювата розбухла зірка. Фільтр ОІІІ підкреслив контраст. Із 6мм окуляром + ЛБ (окуляр знову додатково відсунув для більшої кратності) та фільтром виглядала, як овал чи стиснуте з торців веретено, всередині якого є витягнуте кільце, одна сторона (десь 12 чи 1 на табло годинника) якої є більш яскравою, ніж інша. А всередині темніше виглядає. Взагалі візуально виглядало доволі фотографічно. Глянувши під час написання допису на астрофото переконався, що побачив приблизно так само, як описав і дійсно з одного боку трохи яскравіше, ніж з іншого.

Планетарна туманність «Черепаха» (NGC 6210) – вирішив знову її глянути у надії щось нове у ній побачити. Із 15мм та 8,8мм окуляром знову розбухла зірочка. Тільки із 6мм окуляр+ЛБ (і тут окуляр трохи відсунув) та ОІІІ нарешті щось крім кружка стало видно: трохи видно щось злегка витягнуте всередині, а навколо тьмяніший ореол. Наче краще, ніж у минулі рази.

Далі вирішив знову спробувати удачу із планетарною туманністю Abell 39, який був поруч. Знайшов досить швидко опорні зірки, але туманність знову не видно. Зрозумівши, що об’єкт насправді чималий по кутових розмірах, використав 15мм окуляр + ОІІІ. Все одно нічого, як би не намагався. Хоча наче один-два рази щось блимнуло наче. Але я не можу вважати, що це була туманність.

Далі пішов до планетарної туманності «Білоокий горох» (IC 4593) поруч – на малій кратності це лише дрібна зірочка, але кожного разу, коли намагався поставити ЛБ навіть до 15мм окуляра, то об’єкт губився. Потратив на нього забагато часу і так і не вийшло. Побачив ще, що об’єкт вже доволі низько над горизонтом, то зрозумів, що, мабуть, вже сезон цих двох туманностей підходить до кінця.

Тепер вирішив порозглядати ті самі непопсові планетарки, тому направив до Орла.

Планетарна туманність «Сяюче око» (NGC 6751) – із 15мм окуляром просто зірочка. Із 6мм окуляром та ОІІІ – вже маленька тьмяна сіра кулька без деталей. Мабуть, у більші апертури було б цікавіше глянути.

Поруч планетарна туманність NGC 6772 – у 15мм із ОІІІ виглядає, як безформа злегка витягнута пляма. Схоже враження було і з 8,8мм окуляром: на кружок чи овал не схоже. Доволі цікавий об’єкт. Дивлячись на астрофото у момент написання, бачу, що воно овальної форми, але краї не рівні, що, мабуть, і дало мені таке враження.

Планетарна туманність «Біполярна туманність» (NGC 6778) – теж зовсім поруч із попередньою туманністю. Із 8,8мм окуляром та ЛБ+ОІІІ виглядає доволі асиметрично, одна сторона трохи яскравіша чи чіткіша, ніж інша. Наче голова комети, де тьмяніший бік направлений від зірки поруч. Думаю, астрофотографам було б цікаво звернути на нього увагу. Глянувши на фото, то я трохи промахнувся, бо мало б виглядати скоріше, як «Гантель».

Планетарна туманність NGC 6790 – не зацікавила, бо у будь-який окуляр навіть із ЛБ – це просто сіра маленька кулька.

Планетарна туманність NGC 6781 – вже із 15мм окуляром та ОІІІ було видно чималу кульку, яка помітно більша за Венеру. Із 8,8мм окуляром було видно, що це куля, яка трохи асиметрична за яскравістю (яскравіше десь 12 на табло циферблату годинника). Теж розглядаючи вже постфактум астрофото зрозумів, що побачене мене не обмануло.

Вже було видно, що зі східного боку небо почало трошки світлішати. І перші півні десь почали кукурікати. Вже якраз настала 3 ночі, тому вирішив вже закруглятись.

Планетарна туманність NGC 6804 – із 15мм окуляром виглядає теж, як кулька, трохи менша, ніж у попередньої туманності. Із 8,8мм та ОІІІ деталей не побачив.

Тепер на останок вирішив глянути на щось легке. Використовуючи 31мм окуляр направив на галактику "Андромеда" (М 31) – хоч і високо вже над горизонтом, але була доволі бліда: тільки першу смугу було трохи видно і іноді ледь боковим зором: другу. Поруч була галактика М 32.

Розсіяне зоряне скупчення «Плеяди» (М 45) – теж вже непогано виглядало і було дуже приємно дивитись із цим окуляром, бо майже всі зірки чіткі одночасно, на відміну від Angeleyes 32мм.

Потім глянув із 6мм+ЛБ на планету Сатурн – який ж він шикарний: кільця чіткі, а на диску видні пояси. Я ще якийсь час ним помилувався, незважаючи на те, що окуляр вже був запітнілий. Дрижання було зовсім незначне.

На цьому зібрався спати.

Висновки:
1.   Нарешті вперше із квітня вийшло повноцінне спостереження, чому я дуже радий!
2.   Окуляр від Baader Hyperion мені дуже сподобався. Думаю, для обширних діпскай саме він підходить
3.    Вчергове переконуюсь, що непопсові об’єкти можуть бути варті уваги не менше, ніж об’єкти із каталогу Мессьє чи Калдвелла
4.   Для дрібних планетарних туманностей треба ставити дуже велику кратність і тоді вигляд може приємно вразити
5.   Туманності «Блакитний сніжок» та «Сатурн» приємно вразили своїм фотографічним виглядом
7.   Планета Сатурн теж дуже чудово

Хіт-парад діпскай об’єктів тієї ночі (від найбільш топового до менш):
1.   Туманність «Сатурн»
2.   Туманність «Блакитний сніжок»
3.   NGC 6781
4.   NGC 6778
5.   NGC 6772
6.   Туманність «Равлик»
7.   Туманність «Серп»

Тимур

Дата: ніч із 16 на 17 серпня

Час: 23:30-01:30

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город

Стан атмосфери: прозорість була не надто висока, бо була чимало пилу, а ще люди ввечері масово спалювали сухостій, що додатково погіршувало якість повітря (я дуже засуджую спалювання залишків городин, трави та сухостою), Чумацький Шлях був не надто яскравий, хоч і видний від Кассіопеї до Стрільця. Сіїнг був посереднім.

Світлове забруднення: 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення з північно-східного боку. На початку світили вуличні ліхтарі, але опівночі їх вимкнули.

Обладнання: телескоп: Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: із посадкою 2» Baader Hyperion 31mm, 1,25» – GSO 15mm SuperView, Meade Series 4000 UWA 8,8mm, TS-Optics 6mm Planetary HR, 2х ЛБ від Arsenal. У 31мм окуляра 41 крат, а поле зору 72°, у 15мм окуляра теж широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 8,8 мм окуляр має дуже широке поле зору (82°), а збільшення давав 144 крати. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат.
Фільтр: ОІІІ від Optolong.

Ціль: нові об’єкти літнього неба, які ще не глянув.

Ввечері було дуже багато комарів: певно, сотні комах на 1 м³, тому почав тільки із 23:30 + розпалив спіральку, хоча на початку ефекту не бачив. Але потім їх стало значно менше.

Для розминки поки очі ще не адаптувались до темряви, а далекі ліхтарі ще світили, почав із туманності «Північна Америка» (С 20) – із фільтром ОІІІ та 31мм окуляром це була найкраща Північна Америка, яку колись бачив: Мексиканська затока була дуже чіткою та яскравою, а поруч, наче на варті стояв астеризм «Малий Оріон», який ззовні дійсно нагадує однойменне сузір'я. А також було видно більшу ділянку туманності, ніж раніше, хоча все одно плавно переходила у фон неба. Я досить довго нею милувався. Без фільтру ж її майже не було видно: просто світліший фон неба.

Далі пішов до галактики «Андромеда» (М 31) із тим самим окуляром, але без фільтра: було видно лише одну пилову смугу, хоча і об’єкт ще не дуже високо був, ну і небо не надто прозоре. Поруч прикрашали два його супутники (М 32 та М 110), які були теж посередніми на вигляд.

Далі ж вирішив подивитись планетарні туманності біля Денеба.
Почав із планетарної туманності «Ембріон» (NGC 7008), яку дивився у кінці травня, але тоді умови були не дуже. Отже із 15мм окуляром та ОІІІ було видно витягнутий овал та дві зірочки поруч. Із 8,8мм окуляром було видно зігнутий овал, який нагадував коротку гусінь, з одного боку якого були дві зірочки, наче очі, а з іншого боку, «дупці», була трохи світліша ділянка, що тільки додавало привабливості об’єкту. Із 6мм окуляром враження схожі. Причому без фільтрів її погано видно, тому тут ОІІІ обов’язковий. Мені туманність дуже сподобалась, тому наполегливо раджу іншим її завізуалити (і сфотографувати). Тільки знайти не дуже легко, бо знаходиться між яскравими зорями Альдерамін та Денеб, а між ними яскравих зір нема. А ще об’єкт вночі перебуває біля зеніту, що утруднює пошук. Певно, дам 7/10 за враженнями.
Якраз сходив Місяць, фон неба почав світлішати, а також відблиски в окулярах появились. Зате повимикали вуличні ліхтарі.

Планетарна туманність NGC 7027 – із 15мм окуляром та фільтром виглядає, як злегка розбухла зірочка. Із 8,8мм окуляром – те саме. 6мм окуляр+2х ЛБ – теж не видно особливостей, хіба що вгадується форма стисненого веретена. І знайшов її не одразу, бо опорні зірки не одразу знайшов.

Планетарна туманність NGC 7048 – із 15мм окуляром та фільтром ледь видна витягнута крапка. Думаю, якби спеціально не шукав, то пропустив би її. Із 8,8мм окуляром та ОІІІ виглядає теж як витягнута, може трішки зігнута хмаринка. 6мм – те саме. Хоча на астрофото вона сферична та майже радіально симетрична. На 4/10 згодиться.

Планетарна туманність «Чізбургер» (NGC 7026) – із 15мм окуляром та без фільтрів практично не видно, а із фільтром її вже добре видно. Із 8,8мм окуляром виглядає, як розбухла зірка, яка злегка витягнута. Поставивши 2х ЛБ виглядала схоже на Малу Гантель, тільки ще меншу, тьмянішу та розмиту. Видно яскравіший центр та тьмяніший ореол, який переходить у фон неба. Певно, дам 5-6/10.

Потім глянув на планету Сатурн, яка була на сьогодні не дуже: було помітне дрижання, планета була наче розпухла, хоча телескоп мав бути термостабілізований, а також трохи запотіли деякі окуляри, що погіршувало становище.

Нептун легко знайшовся, бо був поруч. Але було видно лише як крихітний диск. Та й більшого не очікував.

У висновках знову скажу, що непопсові об’єкти теж можуть бути вартими уваги, якщо у вас досить потужний інструмент. А також не паліть траву та сухостій!

Batchat1

Дякую за розповідь!!
Хотів би теж поблукати по нічному небу:)

Slava80

У більшості яскравих компактних планетарок помітно колір чи хоча б відтінок, на це варто звернути увагу. У окремих із них часто є деталі, гарний приклад - Черепаха, у 8" можна підібрати збільшення і нарахувати 2-3 "лапки". У Спірографа чи (простіше) у Равлика на великих збільшеннях помітна красива хвиляста структура (але то в моєму випадку у велику апертуру було).
Дякую за регулярні звіти, читати стає цікавіше, звісно, є ще простір для вдосконалення. Я спостерігаю у південному передмісті столиці, тобто відносно неподалік.

Тимур

1 ніч:
Дата: ніч із 27 на 28 серпня

Час: 22:30-00:30

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город.

Стан атмосфери: прозорість була досить низькою, бо було чимало пилу, а під час спостережень хтось почав палити пластмасу, то був неприємний запах, що додатково погіршувало якість повітря, а Чумацький Шлях був доволі блідий. Сіїнг не перевіряв, бо на планети не дивився.

Світлове забруднення: 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення з північно-східного боку. На початку світили вуличні ліхтарі, але опівночі їх вимкнули.

Обладнання: телескоп: Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: із посадкою 2" Baader Hyperion 31mm, 1,25" – GSO 15mm SuperView, Meade Series 4000 UWA 8,8mm, TS-Optics 6mm Planetary HR, 2х ЛБ від Arsenal. У 31мм окуляра 41 крат, а поле зору 72°, у 15мм окуляра теж широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 8,8 мм окуляр має дуже широке поле зору (82°), а збільшення давав 144 крати. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат.
Фільтр: ОІІІ від Optolong.

Ціль: нові об’єкти літнього неба, які ще не глянув, а також об’єкти раннього літнього неба, які не встиг глянути.

Спершу направив трубу на Стрільця і випадково натрапив на гарний досить великий за кутовими розмірами кульовик, який спершу не міг ідентифікувати, але глянувши по навколишніх зірках я зрозумів, що це М 22. Із 15мм окуляром видно, що розпадається на зірки аж до центру, який не виділявся яскраво, хоча сам об’єкт блідий через його невелику висоту над горизонтом.

Поруч кулясте зоряне скупчення М 28 – навпаки: із 15мм окуляром виглядає блідо, видно лише центр, а зірок не видно.

Кулясте зоряне скупчення М 54 у Стрільці – із 15мм окуляром видно лише центр. Сам об’єкт теж блідий.

Планетарна туманність NGC 6629 у тому ж сузір'ї – із 15 мм окуляром мала бліда крапочка. Фільтр майже не змінив картинку. Більшу кратність не бачив сенсу ставити, бо низько над горизонтом.

Кулясте зоряне скупчення М 55 – із 15мм окуляром теж доволі бліде через низьку висоту над горизонтом. Причому знайшов не одразу: спершу її не побачив і пройшов мимо, коли вів від Дзети Стрільця вліво. Далі швидко зрозумів, що трохи задалеко пішов, тому повернувся назад і побачив дуже бліду кулю і зрозумів, чому не одразу побачив. Отже, змінивши окуляр на 8,8мм я побачив більшу пляму, але боковим зором було іноді видно, що трохи розділяється на зорі. Було відчуття, наче дивлюсь на М 13 чи М 3 у 90мм рефрактор. Приємні спогади. Другий гарний кулястик на сьогодні.

Далі вирішив пошукати компактну планетарну туманність NGC 6578, щоб глянути, чи зможу побачити такий тьмяний об’єкт на такій висоті над горизонтом (у неї блиск, якщо вірити DSO Planner, становить 12,9m, або 13,5m згідно з Вікіпедією). Із 8,8мм та 6мм окуляром її було трошки видно, особливо коли застосував фільтр ОІІІ. Ледве видно у вигляді зірочки, але таки зафіксував її наявність.

Потім пішов милуватись Зоряною хмарою Стрільця (М 24), яка була поруч із тією туманністю, із 8,8мм окуляром. Видно було чималий розсип із зірочок, а широке поле зору давало відчуття, наче дивлюсь у ілюмінатор.

Далі випадково із тим ж окуляром наткнувся на розсіяне зоряне скупчення «Чорний Лебідь» (М 18) – виглядало, як собака, що скаче (і здається, саме так я його описував минулого року). Об’єкт досить гарний.

Далі піднявся вище і побачив туманність «Омега» (М 17). Відразу переключився із 8,8мм на 15мм окуляр та поставив фільтр ОІІІ. Стало видно тьмяний шлейф із туманності, який прикрашав його яскравішу частину, але об’єкт був досить блідий цього разу.

Піднявшись ще вище, я побачив туманність «Орел» (М 16), яка дійсно трохи нагадала крила птаха. Зорі у ньому було краще видно. Далі змінив окуляр на 31мм Hyperion, то не стало сильно краще: туманність була досить блідою на тлі неба навіть із фільтром. Тільки легше стало переводити із М 16 на М 17 та навпаки.

Планетарна туманність PK020-00.1 (Abell 45) у сузір’ї Щит – не побачив в жоден окуляр навіть із фільтром. Блиск лише трохи більший (12,9m), ніж у NGC 6578, але кутові розміри більші. Може, тому і не було видно, бо поверхнева яскравість менша. Напевно ці два об’єкти можна використовувати як ілюстрацію про поверхневу яскравість.

Кулясте зоряне скупчення NGC 6712 у тому ж сузір'ї – у 15мм окуляр просто хмаринка. Із 8,8мм окуляром та боковим зором периферія трохи розпадалась на окремі зорі.

Також з’явився запах горілої пластмаси, що псувало враження. А ще іноді кусали комарі.

Поруч із попереднім об'єктом знаходилась планетарна туманність IC 1295 – її видно лише із фільтром ОІІІ. Із 15мм та 8,8мм окуляром виглядала, як кулька, хоча іноді здавалось, що вона асиметрична. І незважаючи її блиск 12,5m за DSO Planner (чи 12,7, згідно Вікіпедії) та кутові розміри, які більші за диск Юпітера чи Венери, її було видно боковим зором (прямо ледве видно, а коли провертав оком, то наче миготіло та впевнено було видно). То я тут уже заплутався: чи то блиск інший, тому я побачив такий відносно великий об’єкт, чи трохи більша висота дозволила зафіксувати, на відміну від Abell 45.

Далі зробив невелику перерву і повернувся.

Розсіяне зоряне скупчення «Клин диких качок» (М 11) – із 8,8мм окуляром виглядала просто шикарно (як і завжди): велика кількість зірок, що дуже щільно розташовані і дві яскравіші зорі, які трохи окремо розташовані та створюють відчуття, що це очі качки. Приємно повертатись до яскравих попсових об’єктів час від часу, бо на то вони і популярні, бо легко щось розгледіти.

Кулясте зоряне скупчення NGC 6760 (сузір'я Орел) – виглядає, як невелика тьмяна хмара із будь-яким окуляром.

Планетарна туманність PK036-01.1 у тому самому сузір’ї – не видно ні з фільтром ні без (12,5m, згідно із DSO Planner).

Запах пластмаси мене дратував і я починав мерзнути, тому вирішив вже закінчувати.

Галактика «Барнарда» (С 57) – її досить довго шукав, але в жоден окуляр не було видно. Хіба що раз здалось, що трохи яскравішу середину побачив, але не буду зараховувати. Просто ділянка неба, бідна на зорі на цьому місці.

Біля горизонту побачив спалах блискавки, хоча хмар не було.

Далі завершив галактикою «Андромеда» (М 31) – із 31мм окуляром вона була дуже бліда, незважаючи на солідну висоту: першу пилову смугу було ледь видно. Це могло пояснити, чому деякі об’єкти не було видно.

Завершив «Плеядами» (М 45), які були вже непогані.

2 ніч:
Дата: 28 серпня

Час: 22:00-23:30

Локація: та сама

Стан атмосфери: прозорість була низькою, бо було чимало пилу. Це я помітив під час спостережень. Чумацький Шлях був дуже блідий. Також під час спостережень почали напливати напівпрозорі хмари, що змусило зупинити спостереження.

Світлове забруднення: 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення з північно-східного боку. Світили вдалині вуличні ліхтарі.

Обладнання: те саме

Ціль: та сама, але через стан атмосфери змінилась на яскраві об’єкти пізнього літнього неба.

Під час даної сесії час від часу приємно пахло матіолами, а також іноді набридали комарі.

Хотів почати із об’єктів, які я пропустив з різних причин цього літа: скупчення «Метелик» (М 6) та «Птоломей» (М 7), але як би не намагався, але не побачив. Мабуть, вони вже за деревами вдалині були заховані. Тому певно вже не цього року. Хоча я дивився рік тому і мені вони сподобались: досить яскраві жирні зірки, що негусто розкидані у невеликій кількості. Мені тоді сподобались, але не писав сюди, бо тоді лише кілька об’єктів глянув, тому хоч зараз напишу. І сумно, що цього року не вийшло.

Тому далі пішов до кулястого зоряного скупчення NGC 6517 (Змієносець) – у будь-який окуляр це бліда невелика куля без зірочок.

Поруч теж кулястик NGC 6539 – має більші кутові розміри та яскравість (8,9m згідно із DSO Planner), але її ледь видно та легко проминути мимо, якщо не знати, що тут є об’єкт.

Планетарна туманність NGC 6369 у тому самому сузір'ї – не побачив. І тут зрозумів, що небо взагалі погане, а також сунули напівпрозорі хмаринки. Тому я зрозумів, що краще обійтись яскравими об’єктами каталогу Мессьє.

Тому із 8,8мм та шукачем ред-дот я одразу навівся на кулястик М 13 – як завжди, дуже гарний об’єкт із купою зірочок. «Пропелер» не намагався розгледіти.

Далі пішов до іншого кулястого скупчення: М 70 – теж гарний об’єкт із меншими кутовими розмірами та блідий. Лише із 6мм окуляром було видно, що розсипається на зорі майже до центру.

Кулясте зоряне скупчення М 2 – середніх розмірів та із 6мм окуляром було видно, що розсипається на зорі майже до центру.

Кулясте зоряне скупчення М 15 – має більші кутові розміри, ніж М 2 та має більш чітко виражений центр і з 6мм окуляром розсипається на зорі. Лише центр був ватним.

Тут я зрозумів, що нема сенсу далі спостерігати із таким небом, тому вирішив завершувати.

Галактика Андромеда М 31 – дуже погана, виглядає наче у 90мм рефрактор. Навіть перший пиловий рукав майже не було видно, хоча на такій висоті над горизонтом його вже добре має бути видно, якщо хороше небо.

Висновки:
1) Тут я зрозумів, що таке погане небо і що тоді не варто шукати дуже тьмяні об’єкти
2) Подивився деякі об’єкти літнього неба, які пропустив

Batchat1

Дякую за цікаву розповідь!

Тимур

Дата: ніч із 22 на 23 вересня

Час: 22:00-01:00

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, задній двір, де замість трави: бетонна плитка.

Стан атмосфери: прозорість була досить висока: Чумацький Шлях було видно добре із Персея до Орла чи Стрільця. По ходу спостереження це теж було видно. Звичайно, небо було не ідеально прозоре, але все одно дуже гарне. Може, на 8/10, де 1 – все затягнуто димкою чи туманом, а 10 – Чумацький Шлях аж світиться. Сіїнг був посередній, якщо дивитись на Сатурн, який був досить мутний. Погода була досить тепла, а вологість низька. Всю сесію спостереження слухав цвіркунів, що було приємно.

Світлове забруднення: 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення з північно-східного боку. На початку світили вуличні ліхтарі, але опівночі їх вимкнули.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: із посадкою 2" Baader Hyperion 31mm, 1,25" – GSO 15mm SuperView, Meade Series 4000 UWA 8,8mm, TS-Optics 6mm Planetary HR, 2х ЛБ від Arsenal. У 31мм окуляра 41 крат, а поле зору 72°, у 15мм окуляра теж широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 8,8 мм окуляр має дуже широке поле зору (82°), а збільшення дає 144 крати. Планетний 6мм окуляр дає досить широке поле зору (58°) та 212 крат.
Фільтр: ОІІІ від Optolong.

Ціль: об’єкти осіннього неба, краще розглянути торішні об’єкти, спробувати побачити рукава "Трикутника" та пилову смугу у "Срібній Трісці".

Я поставив телескоп у дворі у ділянці, де ліхтарі майже не дістають, бо мені набридло постійно тягати на город телескоп та стільці, а особливо – це все назад в кінці, коли вже хочеться спати. Нещодавно купив налобний ліхтарик, який може і червоним світити, що дуже спростило мені життя, бо руки стали вільні. Тільки у собак тепер очі аж червоним світились, коли на мене дивились, через те, що тапетум у сітківці гарно відбиває світло. Трохи моторошно виглядає таке:)
Із недоліків такого місця спостережень: закритий північ і схід та частково перекриті інші сторони світу, але більшість цільових об’єктів були у доступі.
Моє спостереження почалось з того, що воно ледь не накрилось через те, що батарейка у прицілі сіла, а запас нових вичерпався. Я її пробував і об стінку кидати, і трохи пом’яв: без результатів. Потім побачив одну попередню батарейку, яку до того витягнув, бо теж сіла. Мені було вже нічого втрачати у цій ситуації, але я зрадів, коли побачив слабке світіння лазера у прицілі. Отже, спостереження врятовано. Була надія, що пропрацює ще принаймні 2-3 години.
Якби не спрацювало, то на наступний день (коли вийде допис) мали вже прийти хмари, а далі Місяць вже заважав би, а сьогодні якраз була гарна прозорість неба і я не втомлений. Коли небо посереднє, або я надто втомлений, то часто вже не виношу навіть телескоп, бо розумію, що тоді побачу мало і задоволення відповідно: теж не дуже. А так добре, що маю ще бінокль, яким теж можна помандрувати небосхилом.
Ще помітив, що, мабуть, вторинне дзеркало зсунулось, бо хоч і лазерний коліматор показував, що все від’юстовано, але коли бачив розфокусовані зорі, то екранування було не чітко по центру, а наче трохи зсунуте до краю. Доведеться зайнятись цим пізніше.

Отже, поки очі не дуже адаптувались, то вирішив почати із зоряних скупчень. А для початку варто було б закрити тему кулястих зоряних скупчень літнього неба, які ще були видні.

Почав із М 15 у Пегасі – знайшов швидко, а у 15мм окуляр вже було видно, що розпадається на зорі. 8,8мм окуляр краще його розкрив. У 6мм окуляр було видно дуже багато зір. Причому аж до центру, який був помітно яскравіший за периферію, яка теж дуже плавно переходила у фон неба і була багата на дрібні зорі. Раніше умови її не розкривали так гарно. Мені дуже сподобався об’єкт.

М 56 – теж знайшов швидко, направивши шукач між нижніми зірками «паралелограма» Ліри та Альбірео. У будь-який окуляр це досить тьмяна куля, яка погано розбивалась на зорі. Виглядав трохи краще, ніж М 13 чи М 4 у 90мм рефрактор. Мені об’єкт не дуже сподобався.

С 47 у сузір’ї Дельфін – теж знайшов досить швидко. Невеликих розмірів куля, яка ще гірше розбивалась на зорі: мабуть, як М 13 у 90мм рефрактор: була видна слабка грануляція, але на тому й все.

Тепер настала черга розсіяних зоряних скупчень.

Спершу глянув на об’єкт, який випадково раніше в той самий день знайшов у Stellarium, а потім побачив у дописі Андрій1939 – розсіяне зоряне скупчення «Троянда Кароліни» (NGC 7789). Скупчення знаходиться у Кассіопеї. Із 15мм окуляром мені відкрився округлої форми справжній зоряний мегаполіс, який займав більшу частину поля зору (певно, десь 20’ був за діаметром). Вирішив ретельніше порозглядати із 8,8мм окуляром: зірки стали краще видні на фоні неба. Вигляд був дійсно потрясний: дуже багато зір невеликої та середньої яскравості, а саме скупчення займало все поле зору. Саме скупчення було теж неоднорідне: були видні темні прожилки, які йшли по спіралі, через що скупчення виглядало, як галактика із рукавами (по типу «Вир»), або як квітка троянди, якщо дивитись згори. Одне із найкрасивіших скупчень нашого неба.

Туманність «Ірис» (С 4) у Цефеї – я на неї хотів глянути все літо, але то умови не давали, то забував. Отже, знайшов не одразу, бо я її трохи інакше уявляв. Але потім зрозумів, що ота зірка, на яку дивився – це і є центр туманності, а точніше вона її підсвічувала. Тоді побачив, що навколо неї зір майже не видно, на відміну від навколишньої ділянки неба. Тут вирішив змінити 15мм окуляр на 31мм Hyperion: тепер дивлячись боковим зором безпосередньо біля тієї зірки було трохи видно щось по типу відростка на 3-4 на табло циферблата. Інколи боковим зором ще ловились темні провалини теж безпосередньо біля зірки, але зафіксувати не міг. Очікування були в мене трохи завищені після перегляду астрофото, але думаю, що при кращій прозорості вона б трохи краще себе показала.

Туманність «ПакМан» (NGC 281) - із 31мм окуляром без фільтру не було видно, але застосувавши ОІІІ, вона дуже чітко виділилась на тлі неба. Виглядала, як досить світла аморфна пляма із прожилками та потемніннями. За структурою нагадувала туманність «Лагуна». Одна широка темна прожилка розділяла її на дві частки різних розмірів. Це найкращий ПакМан за весь час спостережень за нею.

Туманність «Чарівник» (NGC 7380) у Цефеї – без фільтру у 31мм окуляр видно було лише зоряне скупчення, яке було небагате на зірки середніх розмірів. А із ОІІІ стало видно туманність, яке окутує те скупчення. Форму важко вгадати, але близьке до овалу.

Туманність «Бульбашка» (С 11) у Кассіопеї мені не далась ні з фільтром, ні без нього у 31мм окуляр. Але трохи помилувався скупченням М 52 поруч – об’єкт середніх розмірів та багатий на зірки.

Планетарна туманність NGC 7354 у тому самому сузір'ї – із 15мм окуляром та із ОІІІ виглядає, як невелика кулька. 8,8мм окуляр продемонстрував нерівномірність у яскравості. Форма була скоріше у формі цеглини із заокругленими краями, а серединка такої самої форми була яскравіша. Але через низьку яскравість було важко щось ще розгледіти.

Планетарна туманність PK101-08.1 у тому ж сузір'ї біля зірки Альдерамін – не впевнений, чи вдалось її побачити, бо або переплутав із зіркою, або кутові розміри цієї планетарки дуже малі.

Галактика «Андромеда» (М 31) – у 31мм окуляр виглядає вже дуже гарно: видно першу пилову смугу, яка проходить аж майже через весь диск, а не лише з лівого боку відносно ядра. Боковим зором ще друга смуга вгадувалась. Оцінив також М 32 поруч та М 110, до якої приглянувшись краще, побачив, що це не просто якась хмаринка, а має овальну форму та досить чітко виражене ядро.

Галактика «Трикутник» (М 33) – знайшов відразу, направивши шукач між Тау Риб та Альфою Трикутника. Із 31мм окуляром спершу було видно просто овальну пляму. Я намагався побачити букву S (тільки відзеркалену), але довго не виходило. Потім на мить, погойдавши трубою, побачив якийсь натяк, але я не бачив чітко рукава все одно.

Далі пішов до галактики С 17 на межі Кассіопеї та Андромеди – знайшов її теж одразу. У 31мм окуляр було видно галактики С 17 та С 18 в одному полі зору. С 18 була помітно світліша. Далі вирішив детальніше глянути на С 17: для цього використав 8,8мм окуляр, але побачив лише її еліптичну форму та яскравіший центр.

Нижче, С 18 – округла та більш яскрава. Чогось нового не побачив, але загалом дует цих галактик мені подобається.

І тут почали вимикатись ліхтарі, що трохи полегшило спостереження.

Нижче за С 18 була галактика NGC 278 – вона дрібна, тому використав 8,8мм окуляр. Вона була округлої форми із помітно яскравішим центром.

Ще нижче була галактика IC 65 – із 15мм окуляром її не було видно, хоч і дивився прямо на неї. 8,8мм окуляр теж не поміг. Глянув у DSO Planner, що її видимий блиск становить 12,7m, тому вирішив ставити ще більшу кратність, тому поставив 6мм окуляр: і нарешті стало видно на рівні глюка у формі палички. Хитаючи трубою, було видно краще, тому таки її вийшло зафіксувати.

Далі вирішив знову повторити один челендж, який успішно виконав минулого року:
Спершу направив на галактику С 30 у Пегасі – знайшов її досить швидко із 15мм окуляром: але і у 8,8мм, і у 6мм – це просто витягнута пляма із яскравішим центром.

Але мене цікавила не вона, а групка галактик поруч: Квінтет Стефана. Отже, направив туди трубу та із 15мм окуляром. Як і минулого року, я не побачив. Поставив 8,8мм окуляр: вже стало видно на цьому місці пляму із неоднорідною яскравістю. 6мм окуляр: було видно на рівні глюка 2-3 плямки. Здається, трохи гірше, ніж минулого року, але таки було видно. Далі вирішив трохи погратись із кратностями. Я взяв 2х ЛБ, відкрутив лінзоблок та накрутив на 8,8мм окуляр, отримуючи еквівалент приблизно 6,6мм. Глянувши знову, мені здалось, що я побачив ті плямки трошечки чіткіше, ніж із просто 6мм окуляром. Потім накрутив той лінзоблок на 6мм окуляр, отримуючи аналог коло 4,5мм: стало гірше. Тобто краще або 6мм окуляр, або 8,8мм із накрученим лінзоблоком від ЛБ.

Галактика «Срібна тріска» (С 23), яку ще називають «осінньою Голкою». Я її глянув минулого року і нічого цікавого, крім витягнутої форми, не побачив, і тоді я її вирішив відкласти на потім, бо підозрював, що має бути видна пилова смуга. Те «потім» виявилось майже через рік. Тепер знову настав її час. Із 15мм окуляром вона була доволі бліда, але крупних розмірів. Із 8,8мм: теж було видно форму, а боковим зором було видно чітку темну смугу у вигляді різкого провалля, яке проходило вздовж галактики крізь центр, хоча верхню «половинку» було видно трохи краще. Тобто я був правий: пилову смугу видно і дійсно схожа на оригінальну «Голку», але все ж трохи блідіша.

Далі знову повернувся до «Андромеди» і тепер із 31мм окуляром було видно краще структуру: перша пилова смуга була вже досить чітко видна, і друга теж краще стала видна, якщо дивитись прямим зором чи злегка відводячи погляд вбік. Інколи навіть, якщо дивитись боковим зором, було видно трохи світлішу ділянку за другою смугою, а сама галактика виглядала фотографічно, якщо порівнювати із хорошим одиночним кадром на астрофотографії. Мені вигляд сподобався. Дійсно перлина осіннього неба. Також протягом всієї сесії спостереження давалось взнаки, що вихідна зіниця у 31мм окуляра трохи більша чи рівно така сама, як і зіниця мого ока, бо коли зсував око, то розфокусовані зірки наче «обрізались». Тобто меншу кратність для цього телескопа точно не варто ставити.
Я вже почав відчувати втому (це було коло 0:30 вже), та й вставати треба відносно рано, тому вирішив закруглятись.

Подивився із 31мм окуляром на скупчення Хі-Аш Персея (С 14) – дуже гарний об’єкт і вперше звернув увагу, що зірки мають різні кольори: більшість були білі, але деякі поодинокі були оранжеві та червоні. І це справило дуже приємне враження. У цього окуляра теж є невелика кривизна поля, але це не можна порівняти із 32мм Angeleyes, де дійсно робочим був лише центр, тому Hyperion вирішив купити, а Angeleyes думаю продати.

Далі знову спробував поглянути на «Трикутник», але знову те саме: один чи два рази був натяк на спіралі, але загалом не можу вважати, що побачив. Хоча, мабуть, є невеликий прогрес, порівняно із минулим роком.

Тепер захотів оцінити сіїнг, глянувши на Сатурн: із 6мм окуляром він був не дуже чіткий та дрижав, тому зробив висновок, що сіїнг був посередній, що могло частково пояснити, чому важко було побачити деталі на планетарці NGC 7354.

Туманність «Череп» (С 56) у Киті – без фільтру її видно у формі кола, у якому занурені зірки. Фільтр додав асиметрії. Але оскільки я був втомлений вже, то вирішив далі такий доволі складний не дивитись, а залишити на потім.

Тому під кінець вирішив глянути на дуже легкий об’єкт: розсіяне зоряне скупчення «Плеяди» (М 45). Він якраз підіймався над дахом, тому трохи відсунув телескоп, щоб побачити. Отже із 31мм окуляром це був дуже шикарний об’єкт: той самий ківшик із яскравих зір та купка дрібніших. Також без складнощів було видно туманність біля деяких зірок у вигляді асиметричного посвітління та й загалом було видно, що біля скупчення зір не дуже багато, а фон неба трохи світліший, як і випадку із туманністю «Ірис». Це було дуже приємно дивитись.

На цій оптимістичній ноті я завершив спостереження, а коли заносив обладнання, то побачив, що Оріон вже сходить, як і Близнюки із Юпітером.

Пишучи допис, я зрозумів, що варто було б спробувати глянути ще на туманність «Равлик» (С 63) та галактику Барнарда (С 57), але вже наступного разу спробую.

Висновки:
1)   Треба завжди мати із собою запас батарейок
2)   Прозоре небо буває не так часто, тому варто користуватись нагодою, а тягати телескоп не обов’язково далеко
3)   Побачив пилову смугу у галактиці «Срібна тріска»
4)   Майже вийшло побачити спіралі у «Трикутнику»
5)   Трохи побачив туманність «Ірис» та у «Плеядах»
6)   «ПакМан» та М 15 були найкращі за весь час спостережень
7)   Треба зайнятись юстуванням телескопа

   Задоволений 31mm від Hyperion

Хіт-парад об’єктів цієї ночі:
1)   Галактика «Андромеда»
2)   Скупчення «Плеяди»
3)   Туманність «ПакМан»
4)   Скупчення «Троянда Кароліни»
5)   Хі-Аш Персея
6)   Галактика «Срібна тріска»
7)   Скупчення М 15

Галактика «Трикутник»
9) Туманність «Ірис»

Batchat1

Дякую

Тимур

Спостерігав 2 дні, бо були ясні ночі, а далі, за прогнозом, мають бути хмари

День 1

Дата: 25 вересня

Час: 21:00-23:30

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, задній двір

Стан атмосфери: прозорість була досить висока: Чумацький Шлях було видно добре із Персея до Стрільця. Вологість була низька, а небо вдень було насиченого кольору. Сіїнг був посередній – я не замірював, але на великих кратностях по злегка розбухлих зірках та компактних планетарках це було видно, а за прогнозом мали бути джети коли 15м/с, що досить багато. Вночі вже було холодно, тому довелось одягатись майже по зимовому.

Світлове забруднення: 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення з північно-східного боку. Світили вуличні ліхтарі вдалині, але майже не заважали.

Обладнання: телескоп: Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: із посадкою 2" Baader Hyperion 31mm, 1,25" – GSO 15mm SuperView, Meade Series 4000 UWA 8,8mm, TS-Optics 6mm Planetary HR, 2х ЛБ від Arsenal. У 31мм окуляра 41 крат, а поле зору 72°, у 15мм окуляра теж широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 8,8 мм окуляр має дуже широке поле зору (82°), а збільшення давав 144 крати. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат.
Фільтр: ОІІІ від Optolong.

Ціль: об’єкти осіннього неба.

Я в той день вже був трохи втомлений і треба було раніше вставати, тому вирішив раніше почати та закінчити.
Цвіркунів цього разу не було чути, бо було холодно. Взагалі чув, що частота відтворення звуку у цвіркунів залежить від температури: чим тепліше, тим частіше.
Виставив обладнання десь о 20:40 і хоч висота Сонця під горизонтом була вже 18°, однак небо було все ще трохи світле і десь о 21:00 тільки стало дійсно темним (як для моєї локації).

Для початку вирішив почати із простішого: все ще було доступне сузір’я Стрілець, тому скориставшись прозорим небом вирішив глянути на попсові об’єкти, місце розташування яких пам’ятав.
Із 31мм окуляром спершу направив на Малу Зоряну Хмару Стрільця (М 24). Якийсь час помилувався великим розсипом зірок, переважно тьмяних. Причому об’єкт не поміщався весь у поле зору навіть такого окуляра.

Далі поруч я впізнав зоряне скупчення «Чорний Лебідь» (М 18) – не буду його знову описувати, бо раніше казав. Лише скажу, що у дуеті із М 24 вони виглядають гарно.

Піднявшись ще вище, я наткнувся на туманність «Омега» (М 17), яка виглядала, як буква Ґ, яка нахилена набік, а із використанням ОІІІ вийшло побачити також чималий шлейф навколо, який за розмірами помітно перевершував центральну частину.

Пішовши трохи вище та правіше, побачив туманність «Орел» (М 16) – вона дійсно нагадувала птаха за загальними обрисами, всередині якого було зоряне скупчення.

На жаль, «Лагуна» та «Трироздільна» туманності були вже надто низько і дерево їх загороджувало.

Тому, змінивши окуляр на 15мм, направився на кулясте зоряне скупчення М 22 – пухнаста куля, середніх розмірів. 8,8мм – було видно, що майже до центру розбивалось на зірки, точніше: периферія дуже добре розділялась, а ось центр був трохи ватним, хоча і там були видні зірки. Сам об’єкт був трохи блідий через невелику висоту над горизонтом.

Поруч було кулясте зоряне скупчення М 28 – навпаки: було доволі бліде. Із 15мм – видно лише блідий центр. 8,8мм окуляр не сильно змінив враження. 6мм окуляр – периферія ледь розбивалась на зорі, але центр не хотів все одно даватись.

Тепер настала черга більш складних об’єктів:

Оскільки небо було доволі прозорим, а галактика Барнарда (С 57) була якраз біля кульмінації, то звісно, варто було сподіватись, що хоч цього разу хоч щось вийде. Отже, направив туди трубу із 31мм окуляром. Шукав її по ланцюжку зірок та прийшов на те місце, де вона має бути – її не видно! 15мм окуляр теж не сильно змінив враження, хоча мені здавалось, що є якесь посвітління фону в цьому місці навколо дрібнюсіньких зірочок, якщо дивитись боковим зором, але я не міг бути впевнений, що це воно, а не мій мозок просто домальовував бажане. Навіть перевіряв небо поруч уявляючи, що там галактика: наче не видно, однак я ж все одно розумів, що галактика не там, тому експеримент не пройшов.
Вирішив спробувати удачу із 8,8мм окуляром – теж лише якісь згустки, які не факт, що від галактики, хоча поздовжній згусток зір чи неоднорідностей видний, як на фото, але не факт, що це те, що треба. Особливо видно при постукуванні по трубі. Тому мабуть, знову не зараховую спробую. На жаль.

Однак поруч є планетарна туманність NGC 6818, яку часто або не дивився, або зовсім поверхнево. Отже, цього разу їй варто приділити належну увагу. Із 15мм окуляром виглядав, як невеликий кружечок зеленого кольору, розміром із диск Сатурна приблизно. Інколи боковим зором здавалось, що всередині є потемніння, тобто виглядає бубликоподібно, як М 57. Фільтр підвищив контраст, але не більше. 8,8мм окуляр разом із фільтром показав більший кружечок, але ефект бублика почав зникати, хоч і не до кінця. 6мм окуляр показав схоже, тільки виглядати став більш витягнуто. Додавши ще ЛБ стало видно, що форма дійсно нагадує щось проміжне між веретеном та овалом. Причому витягнуто в бік приблизно 6-12, якщо уявити табло циферблату. Іноді боковим зором ще були натяки на якісь тьмяні структури, які виглядали, як шлейф навколо того овала. Спробувавши тепер глянути це все без фільтрів, враження не змінились. Глянувши на астрофото, враження були не оманливі.

Планетарна туманність NGC 6852 у Орлі – у 15мм окуляр без фільтру не видно. У 8,8мм окуляр – ледь видний кружечок, розміром приблизно з диск Сатурна, але важко сказати. Фільтр ситуацію не змінив. Причому кружечок асиметричний за яскравістю. 6мм окуляр – те саме, але важче видно. Потім спробував глянути із фільтром та 15мм окуляром: видно маленький кружечок біля зірки. Для перевірки прозорості неба підійде.

Планетарна туманність «Сатурн» (С 55) – із 15мм окуляром та фільтром це блакитна витягнута зірочка. Розігнавши до 424 крат (6мм окуляр та 2х ЛБ) туманність була мутна, як минулого року, коли без фільтрів дивився. Тоді я зрозумів, що коли цього року попередній раз дивився і побачив його у фотографічному вигляді, то тоді була спокійна атмосфера, а сьогодні – сіїнг поганий.

Неподалік є кулясте зоряне скупчення М 72 – воно невеликих розмірів у 15мм окуляр і погано розбивалось на зірки. Навіть у 6мм окуляр деталей майже не було видно.

Кулясте зоряне скупчення М 2 у Водолії– у 15мм окуляр показував себе у вигляді пухнастої кульки із купою зірок на периферії. У 8,8мм та 6мм окуляр – розбивався майже до центру на зорі. Центр доволі крупний та ватний злегка. І було видно по зорях, що сіїнг посередній. І дивлячись на нього, я весь час згадував, як я його дивився у 90мм рефрактор у 2023 році, коли це була просто сіра кулька із яскравим центром. До речі, може варто у бінокль буде наступного разу глянути.

Кулясте зоряне скупчення М 15 – виглядав схоже на М 2, але об’єкт трохи більший та трохи яскравіший, центр менший, більш яскраво виражений та щільний. Але цього разу гірше виглядав, ніж у попередній раз, через те, що зорі були не надто чіткі.

Галактика С 44 біля зорі Маркаб (Пегас) – у 15мм окуляр просто тьмяна плямка. 8,8мм окуляр – видно у формі палички, а іноді боковим зором проглядали короткі відростки по краях, які давали вигляд ножа для блендера. 6мм окуляр ситуацію не покращив.

Оскільки восени видно С 1, NGC 1 та М 1, а М 1 та С 1 раніше дивився, то вирішив глянути на NGC 1. Це галактика. Хоч її місце розташування легко знайти, але через низьку яскравість (13,2m) довго не міг побачити. У 15мм окуляр не видно. У 8,8мм виглядає наче якась зірочка взагалі. У 6мм окуляр видно дрібнюсіньку тьмяну пляму. Ота «зірочка» - її центр, тобто він виражений. Астрофотографія це підтвердила.

Неподалік була галактика NGC 16 – я її не планував дивитись, але якщо поруч і достатньо яскрава, то чому ні? Отже водячи трубу вже одразу із 8,8мм окуляром, її я швидко побачив у вигляді овала із яскравішим центром.

Тепер подумав, що якщо атмосфера зараз достатньо прозора, то може зможу повторити торішній успіх та побачити структуру у галактики «Феєрверк» (С 12)? Однак я трохи розчарувався, коли у жоден окуляр не вийшло побачити ті дві «дольки», хоча нерівну форму трохи було видно. Пишучи допис я згадав, що вона трохи не так мала виглядати, ніж я очікував. Можливо, ще мені не помогло побачити світло від ліхтарів, які могли трохи підсвічувати небо. Спробую ще раз потім.

Коли дивився на цю галактику у 31мм окуляр, то поруч побачив розсіяне зоряне скупчення NGC 6939. Об’єкт середніх розмірів у формі трикутника, причому вершина була чітко окреслена, а на дні воно плавно переходило у фон. Складається із чималої кількості зір середньої яскравості. Краще дивитись із 8,8мм окуляром було.

Тепер захотілось глянути на складний об’єкт, який занесений до переліку 45 найскладніших об’єктів Астрополіса: розсіяне зоряне скупчення NGC 609. У будь-який окуляр це невелика пляма, яка не розрізняється на зірки.

Поруч знайшов скупчення С 8, на яке навівся, не змінюючи 8,8мм окуляр. Об’єкт аморфний, невеликих розмірів та із дрібними зірочками. Із 6мм окуляром краще розкрився.

Поруч розсіяне зоряне скупчення М 103 – дійсно, виглядає як трикутник, обрамлений трьома яскравішими зорями по кутах і всередині купа дрібніших зір. Тобто минулого року отой «дивний об’єкт» був таки М 103. Помилувався ним у 8,8мм окуляр.

Розсіяне зоряне скупчення С 10 – виявилось скромнішим та мало трохи ромбовидну форму. Поруч двійка яскравіших зір додавали вигляду «очей» до скупчення (уява намалювала очі равлика Геррі із «Губки Боба», якщо дивитись спереду).

Тут уже помітив, що окуляри трохи позапотівали від мого дихання та вологи очей та й часу лишилось не так багато, тому вирішив закруглятись.

Розсіяне зоряне скупчення «Спіральне» (М 34) у Персеї – знайшов одразу із 8,8мм окуляром. Виглядало цього разу, як павутина, але не міг вже нормально насолодитись через вологу на лінзах, а струшування окуляра не помагало.

Розсіяне зоряне скупчення С 28 у Андромеді – чимала кількість жирних зірок, які досить далеко розкидані.

На кінець глянув на галактику «Фантом» (М 74) у сузір’ї Риби – окрім чималого овала із яскравішим центром не зміг побачити через вологу оптику.
Тому я зрозумів, що пора завершувати.

День 2

Дата: ніч із 26 на 27 вересня

Час: 22:30-01:40

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, задній двір, а після опівночі перемістився на передню частину двору, де був майже відкритий східний бік.

Стан атмосфери: прозорість була досить висока: Чумацький Шлях видно добре із Персея до Стрільця. Однак люди в той день неподалік знову палили траву, проте з часом дим розвіявся і практично не впливав на прозорість. Вологість була низька, а небо вдень було насиченого кольору. Може, низька вологість і дозволила диму не зіпсувати небо. Сіїнг не замірював, хоча здалось, що він був кращий, ніж минулої ночі, а за прогнозом мали бути джети коло 10м/с. Тоді теж було вже холодно.

Світлове забруднення: 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення з північно-східного боку. Світили вуличні ліхтарі вдалині, але майже не заважали, а після опівночі їх вимкнули.

Обладнання: те саме

Ціль: об’єкти осіннього неба, спробувати побачити спіральки у галактиках.

Спершу захотів перевірити прозорість неба і тому глянув на об’єкт, який дивився минулого дня: планетарна туманність NGC 6852 у Орлі – у 15мм окуляр без фільтра не видно, а із ним – помітний, як ледь видна кулька. Отже, дим не сильно вплинув на прозорість. Можна далі дивитись.

Потім пішов гуляти із 31мм окуляром та ОІІІ по туманностях Лебедя.

Туманність «Північна Америка» (С 20) – дуже обширна туманність, яку було добре видно не лише у районі Мексиканської затоки. Кілька хвилин помилувався.

Туманність «Вуаль» (С 33) - чітко видні волокна, які пронизують всю туманність, і якими теж помилувався якийсь час.

Туманність «Відьмина мітла» (С 34) поруч – менш ефектно виглядала, але теж гарні волокна у неї.

Туманність «Серп» (С 27) – трохи гірше видно, ніж у минулі рази. Виглядав скоріше, як кокон, а не серп. Однак сам об’єкт все одно мені сподобався.

Туманність «Кокон» (С 19) я довго намагався знайти, але через те, що об’єкт знаходився біля зеніту, то так і не знайшов.

Планетарна туманність IC 1454 у Цефеї – хоч її зоряна величина заявлена, як 14, однак я таки зумів її впіймати кілька разів на рівні глюка із 8,8мм окуляром+ ОІІІ при постукуванні по трубі. Форму та розміри, звісно, не побачив. Хоча я б хотів ще раз перевірити, щоб випадково не вийшло, що я збрехав.

Планетарна туманність NGC 7139 – не побачив.

Тепер погасили ліхтарі, стало трохи легше.

Планетарна туманність «Краватка-метелик» (С 2) – у 15мм та ОІІІ окуляр виглядала просто, як крупна кулька. 8,8мм окуляр показав її краще: стало видно центральну зірочку. 6мм окуляр ще краще розкрив. Дивлячись із цими ж окулярами без фільтру вигляд був схожий, тільки центральна зірочка стала яскравішою, а сама туманність у вигляді сірої кульки виглядала краще.

Знову глянув на галактику «Феєрверк» (С 12) – із 15мм окуляром нарешті побачив відросток, хоч він і слабко видний. Тобто знову побачив рукав! Я зрадів цьому.

Планетарна туманність «Равлик» (С 63) – із 15мм окуляром її слабко видно на фоні неба. Фільтр ОІІІ її різко виділив та стало видно темніший центр. Іноді було видно злегка волокнисту структуру. Із 31мм окуляром було трохи чіткіше видно, але структури не додало та не зменшило.

Галактика «Андромеда» (М 31) – із 31мм окуляром знову відмінно видні аж дві пилові смуги. Перша точно простягалась вздовж майже всієї галактики. Це просто неймовірно!

Галактика «Трикутник» (М 33) – із тим самим окуляром спершу бачив просто овальну пляму. Але почав приглядатись. І під певним кутом знову почали появлятись натяки на спіралі: нижня була більш довга, а верхня – коротша. Дійсно, виглядає, як відзеркалена буква S, але верхня частина менша. Але досить важко виділити.

Далі переніс телескоп у передню частину двору, щоб подивитись на східну частину неба.

Галактика «Фантом» (М 74) – знайшов швидко та із 15мм окуляром видно, як досить великих розмірів об’єкт із блідою периферією та яскравішим центром. У 8,8мм окуляр були видні неоднорідності на диску. Не можу бути впевнений, що побачив структуру, але натяки на неї точно були.

Галактика «Кальмар» (М 77) – шукав довше, але не суттєво. Із 15мм окуляром було видно, що вона має менші кутові розміри, яскравий виражений центр. Із 8,8мм стало краще видно периферію невеликих розмірів. Із 6мм окуляром було видно неоднорідності у вигляді невеликих відростків на краю периферії.

Галактика С 51 у сузір’ї Кит – не побачив. Може через її відносно чималі кутові розміри поверхнева яскравість була низька.

Знову подивився на галактику «Трикутник» - із 31мм окуляром було видно те саме, але натяки на рукава все ж були: нижній довший, а верхній коротший. І Андрій1939 підтвердив, що це вони і є.

Галактика NGC 925 у тому самому сузір’ї – і у 31мм, і у 15мм видно, як видовжену плямку середніх розмірів. У 8,8мм та 6мм окуляр видні натяки на неоднорідності. Досить непоганий об’єкт.

Туманність NGC 1333 у Персеї – із 31мм та 15мм окулярами видно у вигляді невеликого неоднорідного туману навколо зірочки.

Туманність «Каліфорнія» (NGC 1499) – без фільтрів у 31мм окуляр не зафіксував, хоча її висота була ще не надто велика над горизонтом і тут би був потрібний фільтр H-beta, а я його поки не маю.

Туманність «Палаюча зірка» (С 31) у Візничому – із 31мм окуляром та ОІІІ були ледь видні натяки на неї, але поки не можу бути впевненим. Почекаю ближче до зими, коли буде вище.

Якраз зійшла туманність Оріона (М 42) – звичайно, що через зовсім невелику висоту у кілька градусів над горизонтом було видно, як у 90мм рефрактор із 31мм окуляром та ОІІІ. Але все одно трохи здивувався, що побачив.

Загалом небо під час сесії спостереження почало все більше мати зимовий вигляд.

Скупчення «Плеяди» (М 45) – із 31мм окуляром дуже яскраве скупчення та видно прямим зором туманність навколо однієї зорі та загалом світліший фон неба у скупченні. Просто чудово!

Якраз ще зійшов Юпітер, то вже із 31мм окуляром глянув на цього смугастика із супутниками. Але не розглядав детальніше.

На цьому завершив спостереження. Тільки тоді згадав, що забув глянути на туманність «Череп» (С 56), але вже залишу на потім.

Висновки:
1)   Я таки нарешті побачив рукава у Трикутнику
2)   У деяких інших галактиках теж побачив неоднорідності у структурі
3)   Мені сподобалось спостерігати під прозорим небом, тільки б сіїнг був би ще хорошим
4)   Побачив чимало нових об’єктів і мені подобається, що із цим телескопом під моїм небом вже великий перелік доступних діпскай
5)   Вже необов’язково чекати опівночі, щоб спостерігати, що полегшує справу
6)   Необов’язково нести телескоп далеко, якщо розташування об’єктів це дозволяє
7)   Спробувати побачити об’єкти, тьмяніші за 13m, звучить, як азарт. Так само, як і колись об’єкти 11m у 90мм рефрактор

Андрій1939

Вітаю з досягненнями у спостереженні галактик (тут мало бути зображення оплесками

)

Новини:

Автор Тема: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором (Прочитано 9918 раз)

Андрій1939

Re: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором

gordon2903

Re: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором

Тимур

Re: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором

Тимур

Re: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором

Тимур

Re: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором

Тимур

Re: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором

SIDEROCRATOR

Re: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором

Тимур

Re: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором

Тимур

Re: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором

Тимур

Re: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором

Batchat1

Re: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором

Slava80

Re: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором

Тимур

Re: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором

Batchat1

Re: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором

Тимур

Re: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором

Batchat1

Re: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором

Тимур

Re: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором

Андрій1939

Re: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором