Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
27 Березня 2026, 01:48:24

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[Тимур]

Дякую за відповідь!
Так, планую в майбутньому мати або H-beta, або UHC
І щодо NGC 2174 дякую, спробую глянути у найближчу ясну ніч)

[Тимур]

Всім вітання! Впродовж зими були епізодичні спроби щось поспостерігати, але через температуру -15-20°С було дуже складно: окуляри пекельно холодні, швидко запотівали від подиху чи вологості повітря. Білий сніг, який всюди лежав, відображав світло просто в небо, тому було все гірше видно, чим повторювався досвід минулого року, коли теж було морозно і чимало снігу лежало. Пробував лише кілька об’єктів діпскай глянути, але зрозумів, що небо посереднє, а також потім хворів, тому було не до спостережень. Тому не робив дописи. Однак нещодавно знову прояснилось, проте було вже не так холодно, я став почуватись нормально та й хотілось вже хоч якось глянути. І ось що з цього вийшло.

День 1

Дата: 20-21.02.2026

Час: 22:50-00:30

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, двір.

Стан атмосфери: небо було ясне, лише на західній стороні біля горизонту були поодинокі хмарки. Прозорість була достатня: Чумацький Шлях було видно до Близнюків. Але сіїнг був поганий: неозброєним оком зірки низько біля горизонту миготіли, а у телескоп були помітно пухлі. За Meteoblue, швидкість джетів була коло 15-20 м/с. Температура була коло -8°C, що на фоні -15-20°С здавалась вже теплом.

Світлове забруднення: через свіжий сніг, який всюди білою ковдрою лежав та відображав світло у небо, засвітлення було на рівні 5 балів за шкалою Бортля із великим куполом із північно-східного боку. Ліхтарі не світили.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: із посадкою 2" Baader Hyperion 31mm, Sky Rover XWA 20mm FMC, 1,25" – GSO 15mm SuperView, Meade Series 4000 UWA 8,8mm. 31мм давав 41 крат, а поле зору 72°, у 20мм окуляра 64 крати із полем зору 100°, у 15мм окуляра теж широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 8,8 мм окуляр має дуже широке поле зору (82°), а збільшення давав 144 крати.

Ціль: побачити досить попсові об’єкти та спробувати зафіксувати спіралі у галактиках.

Спочатку глянув на зорю Сіріус із окуляром 8,8мм. Він був пухлий, тому зробив висновок, що не вийде побачити Сіріуса B.

Потім змінив окуляр на той, що мені дав Андрій1939 – Sky Rover XWA 20mm із неймовірно широким полем зору. Його я встиг трохи раніше затестити по Юпітеру, то він був дуже хороший, хоча по краях все ж трохи був хроматизм. Але все ж було відчуття, наче дивишся впритул до ілюмінатора. Тож далі я пішов розглядати зоряні скупчення навколо.

Скупчення «Малий вулик» (М 41) – не надто компактне, середніх розмірів, але колір зірок мені здався трохи червонуватим. Може, це через висоту над горизонтом.

Скупчення C 58 – схожих розмірів у той самий окуляр. Видно яскравішу серединку, а по периферії виглядає, наче щупальця восьминога.

Скупчення М 47 – теж середніх розмірів із тим самим окуляром, у якого видно середню кількість негусто розкиданих жирних зірок.

Скупчення М 46 поруч – ідентичних розмірів, але зір дуже багато і вони дрібні та густо розташовані. Боковим зором кидалась планетарна туманність NGC 2438. Прямим зором її майже не видно. Але я не хотів її детальніше розглядати, бо було лінь міняти окуляр та надягати фільтр.
Причому в цей окуляр обидва скупчення частково видні по краях, але в одному полі зору.

Скупчення С 64 –  невеликих розмірів із нечисельними зорями та виглядає, як три пелюстки чи лопаті пропелера із неяскравих зірочок, а по центру є одна помітно яскравіша зоря.

Скупчення М 93 – малих розмірів із невеликою кількістю зір. За формою нагадує перевернутий капелюх.

Скупчення М 48 – розміри більше середнього. Чимало невеликих зірочок, які досить густо розташовані. Форма загалом нагадує підкову.

Скупчення «Ясла» (М 44) – глянув на попсовий об’єкт, який відмінно видний неозброєним оком. Воно якраз майже акуратно влазить у поле зору. Зірки крупні, дифузно розкидані та не дуже велика їхня кількість. Наче діаманти на темному тлі.

Скупчення М 67 – давно на нього не дивився саме у телескоп. Здається, востаннє розгдядав ще у 90мм рефрактор у лютому 2024, а після того ковзав по ньому лише біноклем.  Воно середніх розмірів, де зірки досить густо розташовані, а яскравість тих зір теж середня.

Потім вирішив порозглядати інші класи об’єктів.
Галактика С 48 у сузір'ї Рак – із 20мм окуляром була сіра дрібна мутна пляма. Вирішив не зупинятись і не міняти окуляр.

Далі побачив один цікавий об’єкт, який вже досить високо піднявся, але щоб побачити, треба було відсунути телескоп.
Цим об’єктом була планетарна туманність «Привид Юпітера» (С 59) – у 15мм окуляр це була синювата мутна куля. Із 8,8мм окуляром – теж мутна синя куля, де боковим зором іноді було видно темнішу серединку. Але, на жаль, турбуленція була висока, тому не бачив сенсу далі розглядати.

Потім переніс знову телескоп, щоб порозглядати галактики.
Почав розглядати по черзі із 32 та 20мм окулярами ділянку між Віндеміатріксом (Епсилон Діви) і Денеболою (у Леві), то було просто безліч галактик різних форм, розмірів та яскравості між ними, безліч далеких світів, які миготіли то там, то сям. Це було просто неймовірно!

Потім глянув із 8,8мм окуляром Триплет Лева (М 65, М 66, NGC 3628), але там нічого особливого. М 65 була просто більш витягнута, М 66 була більш овальна, а NGC 3628 - ледь видна і теж витягнута. Біля них них побачив ще одну овальну, майже округлу тьмяну галактику NGC 3596.

Варто зазначити, що вже ставало холодно сидіти, тому важко ставало спостерігати і концентруватись на деталях.
Далі вирішив спробувати побачити спіральки.

Почав із "Вертушки" (М 101), яку не одразу знайшов, хоча поруч водив трубою. На жаль, не побачив спіральки в жоден окуляр, лише неоднорідну серединку.

Потім вже досить швидко із 15мм знайшов галактику "Вир" (М 51), то там досить легко було видно спіралі. У 8,8мм окуляр теж було видно.

Далі під кінець захотів глянути на галактику NGC 3344 у Малому Леві, але не зміг вже сконцентруватись через холод, тому на цьому завершив дивитись.

День 2

Дата: 21.02.2026

Час: 22:30-23:30

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город.

Стан атмосфери: небо було ясне, але біля горизонту були поодинокі хмарки. Прозорість була гірша: Чумацький Шлях було видно до Близнюків, але сам він був блідіший, ніж у попередню ніч. Ймовірно, це через те, що вологість була більш висока, ніж у попередню ніч, бо значно більше інею випало на трубу та трохи на вторинному дзеркалі. Сіїнг був жахливий: неозброєним оком зорі сильно миготіли, хоча у Meteoblue писалось, що швидкість джетів коло 5-10м/с.

Світлове забруднення: через свіжий сніг, який відображав світло у небо, засвітлення було на рівні 5 балів за шкалою Бортля із великим куполом із північно-східного боку. Літхарі не світили.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: із посадкою 2" Baader Hyperion 31mm, Sky Rover XWA 20mm FMC, 1,25" – GSO 15mm SuperView, Meade Series 4000 UWA 8,8mm. У 31мм окуляра виходило 41 крат, а поле зору 72°, у 20мм окуляра 64 крати із полем зору 100°, у 15мм окуляра теж широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 8,8 мм окуляр має дуже широке поле зору (82°), а збільшення давав 144 крати.
Фільтр ОІІІ від Optolong

Ціль: побачити досить попсові об’єкти та спробувати зафіксувати спіралі у галактиках.

Спочатку ввечері подивився на Меркурій, Сатурн та Місяць
Меркурій із 15мм та 8,8мм окуляром виглядав просто райдужною плямою і все.

Сатурн глянув із 15мм окуляром, але і він був нечіткий, тому кратність не піднімав.

Тільки Місяць був непоганий. Незважаючи на дрижання картинки, трохи порозглядав кратери із 15мм окуляром біля лінії термінатора без мети ідентифікувати елементи ландшафту.

Потім повернувся вже пізно ввечері, щоб порозглядати об’єкти далекого космосу.
Туманність «Оріона» (М 42) – із 20мм окуляром показав в цілому схожу структуру, що і у попередні спостереження. Однак було видно, що у трапеції зорі дрижали, а оте півкільце біля основного тла туманності було практично відсутнє. Фільтр ОІІІ ситуацію не врятував.

Поруч глянув туманність «Людина, що біжить» (NGC 1977) – це був лише тьмяний згусток світла навколо зірок у 20мм окуляр та фільтр ОІІІ.

Зрозумівши, що із туманностями не складеться, то вирішив порозглядати розсіяні зоряні скупчення осіннього і зимового неба.
Скупчення «Хі-Аш Персея» (С 14) – вже давно схилилось на захід. У 20мм окуляр було видно, що подвійне скупчення влазить у поле зору, проте тут побачив, що, можливо, є невелика кривизна поля і аберації по краях, які схожі на кому. Деякі зірки мали оранжевий колір.

Розсіяне скупчення «Плеяди» (М 45) – теж було вже не дуже високо над горизонтом, а окуляри почали вкриватись вологою від дихання, а ще були дуже холодні, що аж око було не дуже комфортно підносити. Побачив лише яскраві дифузно розкидані зорі. Цього разу жодної туманності не було видно.

Тут я побачив, що 8,8мм окуляр, який я поклав грітись у кишеню, випав просто у сніг, тому тепер був непридатний для спостережень, бо треба було його занести у тепле приміщення і гріти, щоб сніг відтанув. Що і зробив після завершення спостереження.

Скупчення «Гіади» теж не вразило, бо яке б не було широке поле – це об’єкт скоріше для біноклів. Зате поруч глянув на інше скупчення, яке було чималих розмірів і гарніше. А зорі були неяскраві та досить густо розташовані. Саме скупчення було майже округлої форми, але по периферії були зони більшої густоти, що виглядало, як відростки, чим мені воно сподобалось. Ймовірно, це NGC 1647.

Потім вирішив провідати скупчення Візничого.
Скупчення «Сіль та Перець» (М 37) – загалом як завжди: досить щільно розташовані зорі, а також звернув увагу, що дійсно видні темні прожилки у цього об’єкта.

Скупчення «Вертушка» (М 36) – більш компактне із меншою кількістю зірок. Цього разу мені вигляд сподобався.

Скупчення «Морська зірка» (М 38) – мало вигляд проміжний між М 36 та М 37.
Загалом відмітив, що всі три скупчення цього разу були досить бліді та не вражали.

Далі повернувся до Оріона, який вже був із західного боку.
Туманність «Полум’я» (NGC 2024) – як не дивно, я побачив, але було видно лише одну дугу і вона була бліда.

Потім захотілось глянути на компактну туманність IC 423, на яку звернув увагу, коли оброблював фото фрагменту сузір’я Оріон.
Із 20мм окуляром ні з фільтром, ні без нього не було видно. А щоб подивитись на більших кратностях, треба було зняти екстендер, щоб новий перехідник 2"-1,25" діставав до фокусу, тому було лінь. Мабуть, буду шукати новий перехідник, або може можна трохи зрізати пошкоджену ділянку у старого і тоді знову можна буде фільтри накручувати.

Далі подушка, на якій сидів почала замерзати, тому сидіти ставало холодно, тому вирішив закруглятись.
Галактика «Вертушка» (М 101) – на цей раз швидко знайшов із 20мм окуляром. Але структури так і не побачив. Думаю, цього разу дійсно небо було не дуже хороше.

Тому вирішив глянути під кінець на попсу
Туманність «Розетка» (С 49) – яке ж було розчарування, коли я ні з фільтром, ні без нього не побачив! При тому що скупчення було видно. Тобто саме туманність давала лише натяки на існування.

Думав глянути на змінну туманність Габбла, але навівшись 20мм окуляром у ту ділянку неба, я здався і вирішив далі не спостерігати, бо воно не було того вартим.

Висновки:
1)   Свіжий сніг таки псує небо, що лише вчергове підтвердив даними спостереженнями
2)   Або спробую зробити щось зі старим перехідником 2"-1,25", або куплю новий, бо у того, що купив, надто довга посадка для окулярів, через що треба викручувати для деяких екстендер, що дуже незручно
3)   Окуляр 20мм 100° мені загалом сподобався, хоча досі не знаю, наскільки мені треба, бо вже маю ширококутний 31мм. Може ідентичний 15мм був якраз актуальним замість поточного
4)   На жаль, нічого принципово нового не побачив. Ні нових цікавих туманностей, ні спіральок у нових галактиках. Буду чекати кращих умов

Подякували

7 :Андрій1939, gordon2903, SIDEROCRATOR, Webber, AYN, Brahman, RPM RPM

[Тимур]

Протягом останніх днів були насичені та продуктивні візуальні спостереження. Причому кожен наступний день був все кращим через те, що Місяць сходив все пізніше і був у все меншій фазі. Тому я майже закрив зимове небо і відкрив весняне. Також я розіб'ю ці спостереження на два повідомлення, бо тут не можна відправити тексти понад 20000 знаків.

День 1:
Дата: 06.03.2026
Час: 21:20-22:40
Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, двір.
Стан атмосфери: сіїнг був хороший, хоч і не ідеальний, близько 2 за шкалою Антоніаді. Дифракційні кільця навколо зірок були видні, але вони помітно дрижали. Небо було досить чисте, хоча біля горизонту зі східного боку були поодинокі хмарки. Прозорість, я б сказав, що була хороша, але не чудова: Чумацький Шлях було видно до Єдинорога. Можливо, через те, що сніг дуже швидко танув, було повсюди багно і повітря було більш насичене вологою, хоча роси чи інею в цю та наступні ночі майже не було.
Світлове забруднення: 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення з північно-східного боку. Після 22 години зійшов Місяць, який залив небо своїм сяйвом.
Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: із посадкою 2" Baader Hyperion 31mm, Sky Rover XWA 20mm FMC, 1,25" – GSO 15mm SuperView, Meade Series 4000 UWA 8,8mm. У 31мм окуляра 41 крат, а поле зору 72°, у 20мм окуляра 64 крати із полем зору 100°, у 15мм окуляра теж широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 8,8 мм окуляр має дуже широке поле зору (82°), а збільшення давав 144 крати. 2х ЛБ від Arsenal та Celestron. Фільтр OIII від Optolong.
Ціль: спробувати зафіксувати спіралі у галактиках.

Об’єкти описував у порядку, в якому спостерігав.

Галактика NGC 3344 у Малому Леві – було видно лише досить яскраве овальне тло, яке прикрашали три зірки у 31мм, 20мм та 8,8мм окуляри. Тільки у 8,8мм були натяки на неоднорідність, але на тому і все.

Триплет Лева (М 65, М 66, NGC 3628) – швидко знайшов із 20мм окуляром. Всі три були добре видні в одному полі зору. На жаль, структуру не було видно у жоден окуляр.

Галактика “Вертушка” (М 101) – я вже навчився її швидко знаходити із ред-дот та оглядовим окуляром, використовуючи метод геометричних фігур. Із 20мм окуляром було видно лише яскравішу серединку. 31мм окуляр показав загальне тло туманності і один раз наче було видно натяк на потемніння між рукавом і центром. 8,8мм окуляр теж не поміг. Розглядав я її кілька хвилин, закривав голову руками, але не помогло.

Галактика “Вир” (М 51) – теж вже швидко знаходжу. Із 20мм окуляром був натяк на спіральні рукави. Із 31мм Hyperion було видно гірше. Із 8,8мм окуляром було схоже: не дуже кидались в очі і було видно переважно боковим зором.

Галактика М 106 – до неї я йшов після того як направив приблизно у ту точку шукач і по дорозі були дві галактики, які вирішив розглянути пізніше. Коли знайшов, то із 8,8мм окуляром при розгляданні боковим зором був слабко видний відросток у формі палички на загальному тьмянішому тлі галактики. Причому тут я теж накривав голову руками, розглядав її, щоб повторити торішній успіх. І спробу я можу зарахувати. Подивився ще у 20мм і 31мм, але структура її губилась і виглядада просто як яскрава видовжена галактика.
Вирішив піти назад до тих двох потенційно цікавих галактик.

Галактика NGC 4096 – досить тьмяна і видовженої форми. Порозглядав із різними окулярами.

Галактика NGC 4144 – із 8,8мм окуляром була ще тьмяніша, видна лише боковим зором, а форма вгадувалась лише при легкому розхитуванні трубою.

Галактика «Кокон» (NGC 4490) – цього разу із 8,8мм окуляром було видно гірше, ніж минулого року. Виглядала не як ніж для блендера, а скоріше як слабко зігнутий зигзаг.

В цей момент почав вже сходити Місяць і виглядати з-за хмар. Фон неба вже став помітно світліший.

Галактика С 21 – дрібна і досить яскрава із 8,8мм окуляром. Було видно трохи рвану структуру та яскравішу серединку. Поставивши 2х ЛБ це було ще видніше, хоча сама галактика стала вже тьмяна.

Місяць вже світив просто в обличчя, тому вирішив глянути на яскравіші діпскай об’єкти.

Із 31мм окуляром навівся на скупчення "Ясла" (М 44) – воно якраз влазило у поле зору. І вперше звернув увагу, що зорі мають відтінок: більшість синюваті (чи мені так здавалось), а поодинокі жовтими були. Від цього Ясла стали цікавішими, ніж будь-коли раніше.

Не міняючи окуляр порозглядав планетарну туманність «Ескімос» (С 39) – вона виглядала, як дрібна блакитна кулька на тлі зір, а також це давало якесь відчуття більшої реалістичності. Не знаю, як краще це описати відчуття. Мабуть, як прогулянка небом, де бачиш отакий скарб.

Міжгалактичне кулясте зоряне скупчення С 25 – оскільки фон неба вже був світлий, а яскравих орієнтирів поруч не було, то шукав кілька хвилин. Коли знайшов, то із 31мм окуляром було видно, як дрібну тьмяну сіру кульку. 20мм окуляр показав себе краще: видно тепер краще ту кулю. Із 8,8мм окуляром при розгляданні боковим зором кидався яскравіший центр. Вирішив застосувати 2х ЛБ у надії побачити зорі, але не вийшло: об’єкт став надто тьмяним.

Далі пішов до скупчень у Візничому.
Скупчення «Вертушка» (М 36) – частково зайшло за будинок, тому у полі зору був градієнт. Трохи подивився із 31мм окуляром і пішов далі.

Скупчення «Сіль та Перець» (М 37) – із 31мм окуляром виглядало пухнастим. 20мм показав тут себе краще: видно купку зірок і тут теж побачив різний колір зір: більшість мали ледь видний синій відтінок, а одна всередині скупчення була жовтою.
 
Скупчення «Морська зірка» (М 38) вже зайшло за будинок.

Далі вже підіймалось кулясте зоряне скупчення пізньо-весняного неба – М 3. Звісно, я туди направив телескоп і з 20мм окуляром порозглядав його пухнасту структуру, а боковим зором були видні окремі зірочки. Поставив 8,8мм окуляр – стало краще видно, як розсипається на зорі. Але загалом об’єкт виглядав вже блідо. Мабуть, фон неба вже надто яскравий.

Кулясте зоряне скупчення NGC 4566 – його непопулярний друг через тьмяність. В жоден окуляр не побачив, хоча дивився просто на нього. Мабуть, через його великі кутові розміри та меншу яскравість поверхневий блиск був слабкий. Краще дивитись на темнішому небі і коли вище підійметься.

Під кінець глянув на Місяць: через його низьку висоту над горизонтом навіть на малих кратностях все дрижало.
На цьому спостереження завершив.

День 2:
Дата: 07-08.03.2026
Час: 21:40-0:40
Локація: так само.
Стан атмосфери: загалом так само, але хмар було більше і вони перші дві години повільно напливали із північно-східного боку. Ті хмари були тонкі і напівпрозорі, але все одно погрожували зіпсувати спостереження, але все ж обійшлось.
Світлове забруднення: те саме, тільки вже після 23 години зійшов Місяць.
Обладнання: те саме
Ціль: закрити об’єкти зимового неба.

Спершу коли Сонце тільки зайшло, через 20хв я біноклем та телескопом впіймав Венеру та Сатурн. У бінокль та телескоп із 31мм та 20мм окулярами вони були в одному полі зору. Венера спершу виглядала, як розмита пляма, а Сатурн був ще доволі чіткий із кільцями. Але через 15хв Венера стала райдужною плямою і у Сатурна теж вже була видна дисперсія. Ще в полі зору мав бути Нептун, але вже не було видно. Як примітку лишу, що 28 лютого Нептун ще був видний.

Далі глянув на Сіріус у надії побачити «щеня» - Сіріус B. Але не виходило, хоча цього разу зоря була доволі чітка, а дифракційні кільця несильно дрижали. Певно, "щеня" було надто тьмяне на фоні яскравішої зорі та губилось там.

На цьому вирішив почекати настання ночі і повноцінно спостерігати.
Коли повернувся, то відмітив, що чималі хмари були з північно-східного боку.

Туманність Оріона (М 42) – вирішив почати із легкого. Із 20мм окуляром виглядала яскраво і боковим зором було видне на грані оте півкільце, а також волокнисту структуру. Фільтр ОІІІ лише трохи покращив картинку.

Туманність «Полум’я» (NGC 2024) – як тільки направив туди об’єктив, так я почув, як фільтр впав просто у трубу. Я занепокоївся, чи не розбився він там, і швидко заглянув всередину: фільтр лежав у напівдорозі до дзеркала, а дістати рукою було проблемно. Тому знайшов палицю і обережно витягнув: із ним все добре. Тут я зрозумів, що погано накрутив і треба буде щільніше це робити наступного разу. Отже подивився із фільтром та тим самим окуляром: видно ледь ті дві смужки біля Альнітака. Щоправда, потім я переконався, що без фільтра його видно краще, коли із тим самим 20мм побачив не просто дві смуги, а й те, що вони неоднорідні і навіть було трохи видно прожилки у вигляді вклинень на другій дузі (від Альнітака). Помилувався ним кілька хвилин.

Галактика IC 423 у Поясі Оріона – її я спочатку помилково вважав відбивною туманністю. На жаль, із 20мм окуляром я не побачив.

Туманність NGC 2023 – поруч із полум’ям без фільтру із 20мм окуляром було видно, як розірваний тьмяний ореол навколо зірочки.

Туманність «Голова Коня» (B 33) – не міняючи окуляр протягом кількох хвилин вдивлявся у ту область неба, але нічого не побачив.

Станом на 21:40 хмари дійшли майже до зеніту, чим створювали гнітюче враження.

Планетарна туманність «Спірограф» (IC 418) – із 20мм окуляром вона ледь відрізнялась від зірки. Із 8,8мм окуляром – теж дрібна кулька. Додав 2х ЛБ (290 крат) – вже стало видно злегка овальну форму. Додав ще одну 2х ЛБ для розгону (≈600 крат) – видно овальну форму із яскравішою серединкою, в яку був плавний перехід, а якщо дивитись боковим зором, то видно в центрі зірочку.

Туманності M 78 та NGC 2071 – із 20мм окуляром прямим зором було видно, що у М 78 одна сторона має чіткий край, а інша плавно переходить у фон, чим виглядає, як квітка троянди збоку. Коли ж дивитись боковим зором, то вперше помітив, що є ще область світла за тим потемнінням. NGC 2071 виглядала просто як безформний згусток світла біля зорі.

Туманність «Розетка» (С 49) – із 20мм окуляром спочатку бачив лише зоряне скупчення і трохи світліший фон неба на цифрі 7, якщо уявити табло циферблату. Тут згадав, що я без фільтру дивлюсь і швидко це виправив. Стали видні оті слабкі згустки світла, які ставали все краще видні при розгляданні. Поміняв окуляр на 31мм і туманність стала яскравіша та бубликоподібної форми, де біля цифри 7 помітно яскравіша частина і виднілись темні прожилки там.

Туманність «Шолом Тора» (NGC 2359) у Великому Псі – знайшов швидко. Із 31мм окуляром і фільтром було видно досить яскравий згусток світла та іноді були видні відростки. Зняв фільтр – туманність зникла. Із 20мм окуляром та фільтром був видний той самий згусток, тільки тьмяніший і більший, але відростки краще були видні, хоч також боковим зором. Я був радий, що побачив. На цей момент (21:50) хмари вже почали закривати Близнюки та Рак.

Туманність «Голова Мавпи» (NGC 2174) – коли почав шукати, то побачив, що вимкнувся лазер у шукачі. Довелось майже навмання наводити телескоп у ту ділянку неба. Безуспішно. Вимкнув і через короткий час знову ввімкнув (успішно). Побачив, що досить близько до цілі. Але тепер вимикатиму лазер, коли я безпосередньо ним не користуюсь. Із 20мм окуляром та фільтром спершу не знайшов, бо трохи заблукав. Потім побачив якесь локальне посвітління фону і помилково вирішив, що це якась інша туманність. Але порівнявши з картою зрозумів, що це воно. Виглядало як світлий чималий овал (може десь 15-20’ у діаметрі) навколо зірочки, який плавно переходив у фон. Із 31мм окуляром та фільтром стало краще видно нерівний овал.

Туманність «Лисяча голова» (NGC 1788) біля Рігеля – видно лише як тьмяний ореол навколо зірки. Але і об’єкт був уже низько над горизонтом, тому лишу на наступний раз.

Планетарна туманність «Метелик» (NGC 2346) у Єдинорозі – подивився лише із 20мм окуляром із фільтром, але вже було видно як розбухла зоря із яскравішою серединкою. 8,8мм окуляр без фільтру – не видно, а я брав перехідник 2”-1,25” той, що упав колись і фільтр уже не можна накрутити (а із новим деякі окуляри не дістають безкінечності).

Туманність «Ескімос» (С 39) – одразу із 8,8мм окуляром знайшов. І не було ясно, чи є там хмара, чи нема, але було відмінно видно синювату кулю із яскравішою серединкою, а боковим зором видно зірочку в центрі. Знову взяв дві 2х-ЛБ і розігнав до близько 600 крат. Об’єкт став тьмяний, але структуру все одно було видно. Тобто для компактних планетарок дійсно можна сильно розганяти кратність, якщо атмосфера достатньо спокійна.

Далі побачив, що хмари частково почали розходитись і спробував глянути на галактики М 101 та М 51, але вони були такі само, що і вчора.
Потім зробив невелику перерву, бо небо стало вже надто яскравим, оскільки вже зійшов Місяць, але опівночі мав вийти супутник Юпітера із тіні: Європа. Дійсно, о 0:26 біля диска Юпітера з’явилась тьмяна цятка, яка буквально за 30 секунд стала яскрава, а за хвилину повністю повернула блиск. Також звернув увагу, що диск планети був не дуже чітким і дрижав на великій кратності, хоча деталі й були видні. Може, сіїнг був на рівні 3 за шкалою Антоніаді на той момент.

Тепер вирішив зустріти весняні об’єкти.

Кулясте зоряне скупчення М 3 – знайшов швидко із 20мм окуляром. Виглядало як завжди: пухнаста куля із невеликим центром. А ось тьмяного кулястика поруч NGC 5466 не видно.

Кулясте зоряне скупчення М 13 – знайшов також швидко із 20мм окуляром. Виглядала, як пухнаста куля, але із більшою серединкою. Порозглядав в деталях ще із 8,8мм окуляром.

На цьому завершив сесію, а продовження буде у наступному повідомленні...

Подякували

3 :Yura, AYN, RPM RPM

[Тимур]

...продовження

День 3:
Дата: 08-09.03.2026
Час: 20:00-0:50
Локація: так само.
Стан атмосфери: загалом так само, але хмар було менше і поодиноко повільно пропливали із північно-східного боку. Чумацький Шлях було більш впевнено видно до Єдинорога. Сіїнг в районі 2 за шкалою Антоніаді, але точно не заміряв.
Світлове забруднення: те саме, тільки вже опівночі зійшов Місяць, тому майже до кінця спостереження було темне небо. Однак під час першої половини спостережень світило неподалік вікно, яке трохи заважало. Але потім світло там погасло.
Обладнання: те саме.
Ціль: закрити об’єкти зимового неба і відкрити повноцінно весняне. Порозглядати галактики і спробувати зловити деталі на них.

Туманність «Лисяча голова» (NGC 1788) – як і обіцяв собі попереднього разу: я подивився, коли об’єкт був ще досить високо. У 20мм та 31мм окуляри було видно нерівномірний круг. Причому іноді було видно щось схоже на відростки у східний бік і більш різкий край із західного. Оскільки це відбивна туманність, то фільтр непотрібний.

Кулясте зоряне скупчення М 79 у Зайці – знайшов не одразу гуляючи із 31мм окуляром. Причому як потім зрозумів, що я кілька разів дивився на нього, але об’єкт був дрібний і тьмяний. 20мм окуляр ситуацію не покращив: блідий круг із яскравішим центром. 8,8мм – боковим зором видно, що розбивається на зірки по периферії. 2х ЛБ + 8мм окуляр – картинка схожа, тільки зорі, які виднілись, були нечіткі.

Туманності М 78 та NGC 2071 – як і попереднього дня: із 20мм – з одного боку більш чіткий край, а з іншого – плавний. Однак цього разу те темне провалля було більш чітко виражене, а за ним боковим зором видно примарне світіння. Вигляд був трохи фотографічний, майже як сабфрейм. NGC 2071 виглядала теж як рваний круг навколо зірочки.

Туманність «Полум’я» (NGC 2024) – із 20мм та 31мм видно дві дуги, у другій було видні неоднорідності країв. В цілому, як зазвичай.

Туманність «Голова коня» (B 33) – знову не зафіксував, хоч і навіть затуляв голову руками. Може, дійсно тут треба фільтр H-beta.
 
Галактика IC 423 – у жоден окуляр не зафіксував, хоч і тут навіть голову повністю затуляв руками, щоб відгородитись від паразитних джерел світла.

Скупчення «Плеяди» (М 45) – із 31мм видні всі яскраві зорі синюватого кольору, навколо однієї із них (Меропа) було видно трохи туманність. Хоча восени наче трішки краще було.

Туманність «Палаюча Зірка» (С 31) – дивився із 31мм окуляром. Без фільтрів – не видно. Із фільтром – боковим зором при розгляданні видне дуже примарне світіння.

Крабоподібна туманність (М 1) – 31мм + фільтр – досить яскравий згусток світла. І здалось, що серединка яскравіша, ніж периферія, причому якщо уявно розрізати вздовж, то північна сторона здавалась світлішою, ніж південна. 20мм – без фільтрів видно навіть краще, ніж із ним. 8,8мм окуляр – враження схожі. На жаль, я не зміг розгледіти його структуру. І не розумію, де тут краб, якщо чесно.

Змінна туманність Габбла (С 46) – давно її не дивився, тому коли направив на нього трубу із 8,8мм окуляром, то здалось, що об’єкт наче трохи потьмянішав. Вершину підсвічувала зірка, а основа плавно переходила у фон. Коли ж розфокусував картинку, щоб у зір були схожі розміри із туманністю, то глянувши на ті самі дві сусідні зорі блиском 9,3m та 10,4m за каталогом Tycho-2 (або 9,5m та 10,2m за UCAC4), то візуально туманність була коло 10m (7 інтервалів від яскравішої, 3 – до тьмянішої, якщо розбити на 10 таких), тобто на 0,1-0,2m слабше, ніж восени, але думаю, що це скоріше в межах похибки, тому може і приблизно такий самий блиск, просто чомусь пам’ять малювала більш яскравою.

Туманність «Конус» (NGC 2264) – із 20мм окуляром мені здалось, що у тій групі зірок фон неба яскравіший, особливо з одного боку. Не знаю, чи це дійсно я бачив туманність, чи ні, але глянувши на фото, то наче і схожа по формі із формою сяйва, яке бачив: якщо уявити, що оте скупчення розходиться від яскравої зорі на обидва «крила», то у східнішому фон був світліший, як і на фото. Може, досвідченіші аматори хай напишуть щодо цього. Замальовку залишаю у наступному повідомленні.

Планетарна туманність «Мураха» (NGC 2371) у Близнюках – із 20мм окуляром без фільтрів важко побачити. Виглядає, як розбухла зірка. 8,8мм окуляр + фільтр (для цього випадку вирішив спробувати новий 2"-1,25" у надії, що з цим окуляром дістане до нескінченності і таки вийшло) – видно у формі вкороченої кістки. Коли ж спробував застосувати 2х ЛБ, то тут уже не діставало до нескінченності.

Планетарна туманність Abell 12, яка була впритул до зорі Мю Оріона – жодна кратність із фільтром ОIII не помогла.

Темна туманність B 32 – розглядав із 32мм окуляром. Спочатку не вражало, бо очікував темне провалля, але фон неба був світлий. Тоді мій погляд зачепився за межу, де є купа дрібних зір і раптом далі нічого нема, окрім поодиноких яскравих зір, і раптом стало цікаво. Виявляється, ця туманність досить обширна і неправильної форми. А ця межа дійсно різка, тому єдине, про що шкодую: що не глянув її раніше. Тому наступного разу постараюсь глянути, коли буде вище знаходитись над горизонтом.

Скупчення Кароліни (С 58) у Великому Псі – із 31мм окуляром її вигляд мені сподобався. Було видно досить щільне угрупування із зір середньої яскравості.
 
Скупчення М 47 – невелика кількість досить яскравих зірок і купка дрібніших робили скупчення привабливим.

Скупчення М 46 поруч – велика кількість тьмяних зір, а з північної сторони видно планетарну туманність NGC 2438. Поставив 8,8мм окуляр – видно краще вже туманність округлої форми. Боковим зором видно темнішу серединку. Фільтр підкреслив її.

Планетарна туманність NGC 2440 – із 8,8мм окуляром і фільтром форму не вдається розглянути, а із 2х ЛБ до безкінечності не дістає із тим 2”-1,25”, а інший, який пошкодив – на нього не накручується фільтр.

Планетарна туманність PK241+02.1 у Кормі – хоч і був низько над горизонтом, але зумів знайти та із 8,8мм і фільтром побачити боковим зором натяк на дрібну плямку при похитуванні трубою. Дивився, бо мав досвід, що непопсові об’єкти теж можуть бути цікаві у досить великі телескопи, та й був азарт побачити тьмяний об’єкт (11,8m) на такій висоті над горизонтом.

Тут оте вікно вимкнули і стало аж легше. Напівпрозора хмаринка закривала собою сузір’я Лев. І тут вирішив глянути на ще один дуже тьмяний об’єкт.

Планетарна туманність Abell 33 у Гідрі – направив туди трубу із 20мм окуляром та фільтром та надіявся, що хмара не закриває об’єкт. Спочатку бачив просто зірки. Іноді на місці туманності біля зорі було видно щось по типу відростків у вигляді дуги, на якій лежить зоря. Але я подумав, що це просто ореол навколо зірочки, але коли дивився на інші – то наче було трохи не так. Проте я все одно думав, що це просто мій мозок домальовує. Я так вглядувався кілька хвилин, переводив погляд на ту саму зірку та сусідні. Я вже втомився дивитись, зображення аж вицвітало. Я обхопив голову руками, щоб бачити лише окуляр. Далі знову глянув, але ліниво, розслабивши та відвівши трохи вбік погляд. І тут знову маякнула ця дуга, вже яскравіше, і я вирішив, що це таки яскравіша оболонка туманності. Далі знову ліниво вдивлявся і вже впевненіше бачив, хоча не вдивлявся ретельно у ті зорі. Далі стало видно, що ота дуга наче заповнилась тлом і я побачив ореол, де зірочка була не в центрі, а там, де мала бути. Це воно! Мені це коло здавалось злегка овальним, але я аж зрадів, бо це таки воно і тепер розбачити його важче! А коли хитав трубою, то і ореол теж трясся разом із зорею. Тобто це точно воно! Варто відмітити, що це була друга спроба за дану сесію. Перша була, коли ще вікно горіло, але вже тоді бачив оту дугу, але тоді теж списав на те, що здалось, тому і вирішив повернутись.

Тут ота хмарка вже покидала Лева, тому вирішив перейти до галактик.

Галактика NGC 3344 у Малому Леві – що із 20мм, що із 8,8мм окулярами не спішила розкривати деталі. Видні якісь неоднорідності у вигляді грануляції на диску та три зорі, які лежали на її тлі.

Галактика NGC 4448 у Волоссі Вероніки – із 8,8мм окуляром досить яскрава, мала помітно видовжену форму невеликих розмірів із яскравішим центром.

Галактика С 36 поруч – із 8,8мм окуляром вона тьмяна, досить сильно видовжена, доволі крупна. Здавалось, що одна її половинка трохи світліша, якщо розділити впоперек.

Галактика «Голка» (С 38) – із 8,8мм окуляром теж велика, дуже тонка, довга та тьмяна. Боковим зором вона ставала ще довша і не влазила вся у поле зору. В очі кидався компактний яскравіший центр (бар), а боковим зором можна було вловити темний пиловий рукав, який проходив вздовж у вигляді різкого потемніння. Якщо його розглядати, то галактика дійсно приємно вражає.

Галактика «Кит» (С 32) – із 8,8мм окуляром теж дуже видовжена та чимала. Хоч і трохи схожа на «Голку», але відміну від попередниці, вона більш однорідна, але боковим зором іноді здавалось, що є грануляції. Також переважно боковим зором іноді було видно дрібну сусідку NGC 4627.

Галактика NGC 4656 поруч – із 8,8мм окуляром теж велика і видовжена, тьмяна. Якщо її уявно розділити впоперек навпіл, то одна половинка (з північного боку) яскравіша, а інша – тьмяніша. Причому один раз здалось, що яскравіша половинка трохи зігнута, але хотів би це підтвердити наступного разу.

Галактика NGC 4395 у Гончих Псах – із 8,8мм окуляром не побачив. Мабуть, поверхнева яскравість невелика, бо чималі кутові розміри коло 12’. 20мм окуляр – примарний обширний овал, який видно боковим зором.
Галактика NGC 4214 неподалік – із 20мм окуляром було видно яскравіший центр овальної форми і тьмянішу більш округлу периферію. Із 8,8мм окуляром враження схожі.

Галактика С 26 поруч – із 8,8мм окуляром вона голкоподібна, досить велика, а за структурою доволі однорідна. Ближче до середини вона яскравіша.

Галактика «Кокон» (NGC 4490) – із 8,8мм окуляром при розгляданні боковим зором знову стало видно її форму, яка трохи нагадує лезо для блендера. Також було переважно боковим зором видно супутника NGC 4485.

Галактика UGC 7690 поруч – із 8,8мм окуляром вона тьмяна, але вдалось детектувати боковим зором (12,6m).

Галактики UGC 7608 та UGC 7577 поряд – не вийшло побачити.

Галактика 4460 теж поруч – у 8,8мм окуляр вона була тьмяна і дрібна.

Галактика С 21 поруч – у 8,8мм окуляр досить яскрава і виглядає, як трапеція із скругленими краями із яскравішою серединкою. Боковим зором було видно неоднорідності на ширшому кінці.

Галактика М 106 – із 8,8мм окуляром виглядала яскраво, досить крупних розмірів та продовгувато. Боковим зором виднівся світліший паличкоподібний відросток, чим надавав форму схожу на цифру 9, тільки без гачка. Отже, торішній успіх повторено!

Галактика NGC 3877 біля зорі Хі Великої Ведмедиці – із 8,8мм окуляром тьмяна, доволі видовженої форми і середніх розмірів.

Галактика NGC 3893 поруч – із 8,8мм окуляром видно округлу форму середньої яскравості. Боковим зором можна було побачити спіралі, які проявлялись у вигляді потемніння з обох боків від центру. Наче цифри 6 і 9, які були разом накладені. Але це видно лише боковим зором і слабко. Треба саме туди увагу спрямовувати. Орієнтиром є зірочка 11m поруч: в її бік та протилежний і фіксуються оті потемніння.

Галактика «Вертушка» (М 101) – із 20мм було видно чимале злегка овальне тло галактики. За характером нагадує «Трикутник». Один раз наче побачив натяк на потемніння між центром і периферією. Але спіралі повноцінно так і не побачив.

Галактика «Вир» (М 51) – спіралі із 20мм окуляром досить впевнено видні навіть прямим зором.

Галактика NGC 3077 – я шукав М 81 та М 82, але випадково натрапив поруч на цю. Із 20мм окуляром досить яскравий овал.

Галактика «Боде» (М 81) – із 20мм окуляром це світла овальна пляма. Але якщо придивитись, то було щось видно: з північного боку було видно, що зліва край більш чіткий, а справа плавніше переходить у фон. З південного боку ж: справа більш чіткий край, а зліва розмитий. Мабуть, я вже ближчий до того, щоб нормально побачити спіралі. Галактику «Сигара» поруч вже не розглядав. Мені Андрій1939 вже продав окуляр, то на момент написання цього допису я вже його забрав і сподівався найближчим часом його випробувати.

Небо уже світлішало, бо зійшов Місяць, та й було пізно уже, тому вирішив завершувати.

Кулясте зоряне скупчення М 3 – у 20мм окуляр вже було фотографічне.

Кулясте зоряне скупчення NGC 5466 у Волопасі – вирішив знову його глянути, бо вже були кращі умови для нього. Знайшов швидко, йдучи від М 3. Із 20мм окуляром прямим зором виглядало, як мутна куля: мабуть, я бачив яскравіший центр. 8,8мм окуляр не поміг розбити на зорі. Може, гляну знову, коли вже буде біля кульмінації.

На цьому все.
P.S. Виявляється, що знову повідомлення надто довге для відправки, тому знову розіб'ю...

Подякували

5 :AYN, Yura, Slava80, gordon2903, RPM RPM

[Тимур]

...продоження

День 4
Дата: 11-12.03.2026
Час: 23:00-1:20
Локація: так само.
Стан атмосфери: повітря було чисте, погода повністю ясна, Чумацький Шлях було більш впевнено видно до Єдинорога. Сіїнг в районі 2-3 за шкалою Антоніаді, але точно не заміряв.
Світлове забруднення: 4-4,5 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення з північно-східного боку.
Обладнання: те саме, а також окуляр, який купив у Андрій1939 Meade 5000 UWA 14mm 82°, який давав 91 крат на моєму телескопі та широке поле зору
Ціль: випробувати окуляр та порозглядати галактики, спробувавши зловити деталі на них.

Почав розминку зі скупчення «Ясла» (М 44) – спершу із 31мм окуляром мені здалось, що зорі були якісь витягнуті, наче при астигматизмі. Я розфокусував і зрозумів, що колімація збилась. Я швидко це виправив і стало нормально. Знову порозглядав різні кольори зірок.

Триплет Лева (М 65, М 66, NGC 3628) – порозглядав із різними окулярами, але особливих деталей не побачив, але раптом неочікувано розгледів темну пилову смугу у NGC 3628 із 20мм окуляром. Глянувши на фото, переконався, що не здалось. До речі, пишучи допис, дізнався, що ця галактика називається «Гамбургер».

Галактика М 95 – 14мм окуляр, який вперше надягнув: галактика демонструвала натяк на спіралі, які виглядали, як потемніння з північного і південного боку між периферією та яскравим центром. Але потім ті потемніння загубились. І така проблема мене переслідувала всю сесію спостережень та не вперше із нею стикаюсь: першу секунду-дві видно натяк на структуру галактики, а далі кудись зникає, як би не дивився, не розташовував у полі зору чи не хитав трубою. 8,8мм окуляр не додав деталей.

Галактика М 96 поруч – 14мм окуляр: один раз був натяк на структуру у вигляді відростка, видно яскравий центр. 8,8мм окуляр не додав деталей.

Галактики М105 та  NGC 3371 – в 14мм та 8,8мм виглядали, як еліпси із яскравим центром в одному полі зору, тільки NGC 3371 була більш видовжена. Поруч галактика NGC 3373 виглядала просто як маленька тьмяна плямка у 14мм та 8,8мм окуляри.

Околиці зорі 93 Лева (4,5m), яка утворює кут між Денеболою та Зосмою вгорі зліва – із 14мм та 8,8мм окуляром зловив декілька тьмяних галактик різних форм та розмірів у одному полі зору. Їх я не ідентифіковував.

Далі пішов із 14мм окуляром прогулятись між зорями Віндеміатрікс (Діва) та Денебола (Лев) з метою порозглядати скупчення галактик. І дійсно було їх достатньо, аж погляд упав на досить яскраву, у якої наче був натяк на спіралі у вигляді неоднорідності на тлі. Перевірив по зорях і це була галактика М 88. Але коли почав розглядати, то отой натяк на структуру знову кудись дівся.

Галактика М 91 поруч – 14мм окуляр: теж є натяк на спіральну структуру у вигляді ножа для блендера, де між периферією та центром було потемніння. Але знову через кілька секунд зникли. І думаю, справа не у запотіванні окуляра, а що якось не так дивлюсь.

Ланцюжок Маркаряна – точно побачив досить яскраві М 86, М 84, NGC 4438, NGC 4388, NGC 4473, а також ще декілька тьмяних між ними та далі аж до М 88. Реально галактика за галактикою, а коли розумієш, що це кожен окремий світ із безліччю зір і що десь може навіть життя є (чи було раніше), то відчуття були захопливі. Використовував 14мм та 8,8мм окуляр. Причому коли знову наткнувся на М 88, то знову був натяк на спіральки, які швидко зникли.

Галактика «Дзеркало» (М100) – із 14мм окуляром був натяк на спіральну структуру у вигляді відростків, але теж важко розгледіти. 8,8мм окуляр давав схоже враження.

Галактика «Колесо Св. Катерини» (М 99) – і у 14мм, і у 8,8мм окуляри було більш чітко видні спіральки, ніж у попередниці. Причому теж у вигляді відростків, особливо було помітно той, який був направлений на зорю 6,6m. Думаю, можна спробу зарахувати.

Галактика М 98 – 14мм окуляр із боковим зором показав натяк на пиловий рукав у вигляді потемніння, яке проходило вздовж. Сама ж галактика була тьмяна. Із 8,8мм окуляром було гірше, але теж видно.

Галактика М 61 – 14мм окуляр показав натяк на спіралі. Одна із них була досить яскрава та виходила у бік зірочки 8,3m, яка може бути, як орієнтир. 8,8мм окуляр показав схожу картинку.

Галактика «Сомбреро» (М 104) – 14мм окуляр показав одразу пиловий рукав, який був чіткий та розсікав вздовж. Сама галактика була доволі яскрава, а боковим зором видно гало. 8,8мм окуляр показав схоже. Виглядає трохи, як літаюча тарілка.

Далі захотілось порозглядати галактики навмання, де DSO Planner показував, що може бути видна структура.

Галактика NGC 5317 біля зорі Тау Діви – 14мм показав натяк на неоднорідності на тлі. 8,8мм окуляр – боковим зором був натяк на спіралі в обидві сторони від ядва: одна до зірочки 9,2m, а інша – у протилежний бік. Але я б хотів перевірити, бо не впевнений у спробі.

Галактика NGC 5566 неподалік – 14мм окуляр в першу секунду показав загнуті відростки з торців, але тільки боковим зором. Потім знову стало не видно. 8,8мм окуляр деталей не додав. Варто буде знову до неї повернутись.

Галактика NGC 5846 у Діві – 14мм окуляр показує витягнуту, майже голкоподібну форму без чітко вираженого ядра. 8,8мм окуляр дає натяки на пиловий рукав, якщо дивитись боковим зором.

Кулясте зоряне скупчення М 53 – із 14мм та 8,8мм окулярами видно відносно невелике, але яскраве скупчення, яке майже до центру розбивається на зорі.

Галактика «Чорне око» (М 64) – із 14мм окуляром видно яскравий центр, далі до периферії йде трохи темніша ділянка, а далі помітно темніша периферія. Сама галактика доволі яскрава, як і більшість із тих, що знаходяться у каталозі Мессьє.

Галактика «Соняшник» (М 63) – із 14мм окуляром просто яскравий овал, а із 8,8мм окуляром видно боковим зором слабку грануляцію.

Галактика «Вир» (М 51) – із 14мм окуляром уже прямим зором було видно рукава у вигляді потемнінь на диску, а боковим зором вони були майже фотографічні. Я не очікував такого, якщо чесно.

Галактика «Вертушка» (М 101) – із 14мм окуляром я практично одразу побачив потемніння на тлі між краєм і центром, а боковим зором були слабко, але впевнено видні 2-3 рукава! Нарешті це вийшло у мене! І думаю, що запорукою успіху став зокрема саме оцей окуляр, бо і Андрій1939 казав, що цей окуляр дає достатній контраст і саме із ним були успіхи по багатьох галактиках.

Галактика «Боде» (М 81) – а ось у цієї із 14мм окуляром, на жаль, не зміг розгледіти рукава.

Галактика «Сигара» (М 82) – 14мм окуляр показав неоднорідності на веретеноподібній плямі.

Галактика «Серферна дошка» (М 108) – із 14мм окуляром це була видовжена пляма. Заради справедливості відмічу, що на останніх об’єктах я вже був втомлений і хотів спати, тому було важче приглядатись. Із 8,8мм окуляром показує натяк на продовгувате потемніння біля краю.

Планетарна туманність «Сова» (М 97) – із 14мм та 8,8мм окулярами без фільтру це просто сіра куля. А із фільтром видні стають потемніння біля серединки, які трохи нагадують очі цієї тваринки.

Висновки:
1)   Із усіх днів найпродуктивніші виявились ночі із 8 на 9 та із 11 на 12 березня.
2)   Окуляр таки має значення! Якщо він не дуже контрастний, то і важче виділити тьмяні об’єкти/деталі. Новий 14мм окуляр мене радує
3)   Так само порадував 20мм окуляр, який іноді давав відчуття польоту у космосі
4)   Повідкривав чимало галактик, де видно якісь деталі на них (спіральки чи пилові рукава)
5)   Виявив чимало цікавих не дуже попсових об’єктів, як от туманності «Голова мавпи» та «Шолом Тора». Я знав, що із 10” Добсоном під доволі темним небом доступно дуже багато об’єктів, але все одно вражаюсь, коли бачу якусь нову цікавинку із деталями чи просто добре видна.
6)   Побачив Abell 33 -  один із найважчих об’єктів далекого космосу, які я коли-небудь спостерігав
7)   Виявив, що чимало яскравих зоряних скупчень демонструють колір зір, який може відрізнятись
   У Крабоподібній туманності так і не побачив краба
9)   Туманності «Полум’я» та М 78 відкрились для мене трохи по-новому щодо деталей
10)    Дарма я ігнорував темні туманності, далі буду до них більше приглядатись
11)    Весна – велике джерело цікавих галактик для 10+” телескопів
12)    Не розумію, чому часто структуру галактик видно лише в перші миті, а далі зникає і важко розгледіти

Хіт-парад об’єктів за ці ночі:
1)   Туманність «Шолом Тора»
2)   Туманність Оріона
3)   Скупчення «Ясла»
4)   Скупчення «Сіль та перець»
5)   Туманність «Полум’я»
6)   Туманність М 78
7)   Туманність «Голова мавпи»
   Туманність «Розетка»
9)   Кулясте зоряне скупчення М 3
10)    Туманність Abell 33
11)    Галактика «Вертушка»
12)    Галактика «Вир»
13)   Галактика «Сомбреро»
14)    Галактика «Колесо Св. Катерини»
15)    Галактика «Голка»
16)    Галактика NGC 3893
17)    Туманність «Сова»
18)    Галактика NGC 3344

Подякували

7 :Yura, ds40a, Андрій1939, AYN, gordon2903, Slava80, RPM RPM

[Андрій1939]

Щиро вітаю із успіхами!

• Так, Meade 5000 виявились дуже продуктивними окулярами. Zoom SV245 став мені нагадуванням чи відкриттям, що велика частина моїх успіхів це їх запорука. Фотографічної М51 цього сезону я не побачу.
• Не часто, але теж буває, що на початку спостереження бачу більше деталей, ніж пізніше. Вчора таке було з NGC 2903 у Леві. Перші 5 секунд фіксував чіткі 2 спіралі, але потім одна десь пропала і я її більше не бачив. І також цього сезону мав таку ситуацію з М61. На перших секундах темна прожилка була найконтрасніша,  а потім стала менш виразна.
• Zoom хоч і не найкращий, але в господарстві пригодиться. Рекомендую вам колись придбати якийсь не дорогий. Розсіянки та кулясті скупчення розкриваються по новому
• Гарні замальовки!
• І про М1. В ХХ столітті аматор із Нової Зеландії культивував відомий фрукт. Якби Парсонс його застав,  можливо туманність мала би назву Kiwi Slice. Саме так я її бачу з UHC фільтром

Подякували

2 :Тимур, Yura

[Тимур]

Отже, я проаналізував останні спостереження і готовий ловити спіральки у нових галактиках та підтверджувати старіші спостереження. І ще з осені хотів пройти спринт Гершеля. Про це і буде допис. Детальніше про це залишаю лінк: https://www.cloudynights.com/topic/805718-the-herschel-sprint/

Дата: 14-15.03.2026
Час: 23:20-01:30
Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, двір.
Стан атмосфери: небо було ясне, прозоре: Чумацький Шлях було добре видно до Єдинорога. Сіїнг не заміряв, але зірки наче були чіткі.
Світлове забруднення: 4-4,5 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення з північно-східного боку. Мені здається, небо стало трохи яскравіше, бо два роки тому можна було вловити ЧШ і біля Великого Пса, а зараз тільки до Єдинорога.
Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: Meade Series 5000 UWA 14mm, Meade Series 4000 UWA 8,8mm. 14мм окуляр давав збільшення 91 крат і поле зору 82°, 8,8 мм окуляр – 144 крати та теж 82°.
Ціль: пройти спринт Гершеля.

Для початку вирішив зробити розминку із чогось яскравішого.
Оскільки мене мучала проблема того, що бачу якісь натяки на структуру лише першу секунду, то спитав у Chat-GPT, щоб підказав, чому так, але при цьому щоб брав інформацію лише із Cloudy Nights, а не щось своє вигадував. І одним із методів, який він підказав, було просто втикання перед собою в окуляр, а галактика має вільно пропливати у полі зору.

Триплет Лева (M 65, M 66, NGC 3628) – отже, використавши отой метод із 14мм окуляром я дійсно побачив асиметрію у М 66. Виглядає так, ніби овал розрізали по більшому діаметру і ліву половинку зсунули вгору відносно правої. Ну і яскравіший центр ще видно. Отже, зараховано! У М 65 був лише один раз натяк на структуру, тому поки не зарахую. У NGC 3628 було видно пилову смугу уже із 8,8мм окуляром.

Галактики М 95 та М 96 – із 14мм окуляром було видно натяк на спіралі, але важко було зловити форму.

Галактика NGC 3367 неподалік – із 14мм окуляром це невелика пляма середньої яскравості. Із 8,8мм окуляром я її ретельно розглядав, іноді боковим зором було видно асиметрію у яскравості. І аж один раз доволі впевнено блимнув відросток, який за годинниковою стрілкою дивився у бік групки із зірочок. Астрофото це підтверджує. Але ні до, ні після вже не бачив.

Глянув на ще кілька галактик неподалік без мети ідентифікувати. І тепер пора починати спринт Гершеля. Вирішив ходити із найбільш західної галактики та рухатись на схід. А також буду тут вказувати яскравість галактик згідно із DSO Planner.

Галактика NGC 3196 – із 14мм окуляром її не видно. І не дивно, бо у DSO Planner вказано блиск, як 14,9m, тому якось неймовірно звучало, що її можна побачити, але вирішив не здаватись, бо в теорії має потягнути 10’’ телескоп. Поставив 8,8мм окуляр – вдивлявся довго, похитував трубою, постукував по ній. І тут я помітив, що в одному місці іноді дуже слабко спалахує зірочка. Саме там, де має бути галактика. Досі не впевнений, що це була галактика, але зір схожої яскравості наче немає там, а кутові розміри цієї галактики дуже малі. І до речі, ця галактика вважається як першою, так і найтьмянішою у списку. Ну нехай буде вважатись, що спробував, бо треба йти далі!

Галактика NGC 3204 (13,7m) – із 8,8мм окуляром іноді слабко блимає, якщо дивитись боковим зором. Виглядає, як горизонтальна невелика плямка. Хоч і не входила у список, але хай буде.

Галактика NGC 3234 (13,4m) – теж не входила у список, але із 8,8мм окуляром ледь видно плямку із натяком на яскравішу серединку, а поруч було теж ледь-ледь видно при постукуванні трубою галактику NGC 3232 (14,4m), яка теж не входила у спринт, але вирішив вже зловити.

Галактика NGC 3245 (10,8m) – із 8,8мм окуляром на тлі попередніх галактик вона виглядала яскраво. Було видно овальну форму із яскравішим центром.

Галактика NGC 3265 (13m) – із 8,8мм окуляром видно боковим зором при похитуванні трубою як дуже тьмяну цятку.

Галактика NGC 3277 (11,7m) – із 8,8мм окуляром видно в одному полі зору із попередньою. Вона відносно яскрава та овальної форми.

Галактика NGC 3274 (12,6m) – знайшов її не одразу із 8,8мм окуляром (простіше було не міняти окуляр, а просто далі йти із ним). Видно лише боковим зором при похитуванні трубою. Дуже тьмяна, невелика і трохи витягнута. Але для пошуку наступної галактики скористався 14мм окуляром і побачив, що її і в нього видно.

Галактика NGC 3380 (12,7m) – із 14мм окуляром знайшов потрібну ділянку неба, а для розглядання використав 8,8мм окуляр, як завжди. Теж видно при погойдуванні трубою тьмяну невелику овальну пляму із яскравішим центром.

Галактика NGC 3400 (13,4m) – із 8,8мм окуляром при похитуванні трубою і розгляданні боковим зором, вона час від часу виблискувала на фоні.

Галактика NGC 3414 (10,9m) – її швидко побачив в одному полі зору у формі більшого овала. Виглядала яскравою на фоні попередньої та наступної.

Галактика NGC 3418 (13,4m) – теж побачив в одному полі зору, але лише при похитуванні трубою.

Галактика NGC 3451 (13,1m) – із 8,8мм окуляром було видно лише при постукуванні по трубі та боковим зором видовжену тьмяну маленьку пляму.

Галактика NGC 3504 (11m) – із 14мм окуляром її досить швидко знайшов. Вона відносно яскрава овальної форми.

Галактика NGC 3512 (12,4m) – була майже поруч із попередньою і теж слабко видно у 14мм окуляр.

Галактика NGC 3510 (12,3m) – із 8,8мм окуляром її було видно дуже слабко лише при постукуванні трубою боковим зором. Виглядала більш крупною, ніж більшість попередніх і витягнута.

Галактика NGC 3486 (10,3m) – із 8,8мм окуляром вона здавалась ще більшою за попередню, яскравіша і видно округлу форму.

Галактика NGC 3527 (13,9m) – із 8,8мм окуляром довго вглядався у ту точку, де має бути. Спершу нічого не бачив. Постукував трубою і т.д. І тут мій погляд зачепився за плямку, яка виблискувала. Спершу не повірив, але переконався, що вона спалахувала в тому самому місці при похитуванні. Тобто таки зафіксував.

Я уже втомлювався, бо майже кожна галактика давалась мені на межі можливостей мого ока. Відчувалось, наче дуже багато енергії тратилось на те, щоб відділити ледь видимий об’єкт із фону. Але вирішив поки далі йти. Також помітив, що об’єкти швидше зсунулись на захід, ніж я ішов на схід, бо загалом в середньому на кожен об’єкт тратив 3-5 хвилин.

Галактика NGC 3552 (14,5m) – із 8,8мм окуляром її було так само важко побачити, як і попередню. І так само побачив лише при постукуванні через якийсь час, але досі не впевнений, чи дійсно її побачив, бо майже впритул були ще NGC 3550 (13,7m), яка теж була у списку, та NGC 3561 (13,8m), яка у списку не була.

Галактика NGC 3713 (13,3m) – її довелось майже з нуля шукати, бо збився. Але знайшов відносно швидко із 14мм окуляром потрібну групку із зір. Із 8,8мм окуляром її доволі впевнено видно при постукуванні по трубі, як невелику пляму.

Галактика NGC 3714 (13,3m) – видно в одному полі зору так само, тільки ця здалась дрібнішою. Далі змінив окуляр і виявилось, що їх обидва і у 14мм видно.

Галактика NGC 4008 (11,8m) – її я одразу побачив із 14мм окуляром при пошуку. Виглядала як маленька видовжена пляма. Із 8,8мм окуляром було те саме.

Галактика NGC 4004 (13,6m) – із 8,8мм окуляром при похитуванні трубою вона кілька разів доволі впевнено блимнула, як видовжена плямка.

Галактика NGC 4017 (12,7m) – із 14мм окуляром її зафіксував так само, похитуючи трубою.

Галактика NGC 4080 (13,9m) – із 8,8мм окуляром її було ледь видно при постукуванні по трубі.

Галактика NGC 4104 (12,2m) – із 8,8мм окуляром впевнено видно боковим зором.

Галактики NGC 4131 (13m), NGC 4132 (14m), NGC 4134 (13m) – із 8,8мм окуляром були видні поруч в одному полі зору. Хоча щодо NGC 4132 маю сумніви, бо вона якраз між тими двома трохи яскравішими розташована.

Галактики NGC 4173, NGC 4169, NGC 4174, NGC 4175 – із 8,8мм окуляром були видні, як згусток, оскільки вони впритул розташовані. Може якийсь би 6мм окуляр їх розділив, але з собою не мав зараз, а використовувати ЛБ було вже лінь.
Я втомився і побачив, що приблизно половину я пройшов, тому вирішив іншу половину на потім лишити.

Тому захотів перед завершенням сесії глянути на щось легше.
Прогулюючись небом із 14мм окуляром я випадково побачив відносно яскраву галактику, у якої я побачив відросток у формі відзеркаленої цифри 6. І це була NGC 5248 (C 45), яку я дивився минулого року і теж бачив відросток. Трохи нею помилувався.

Галактика «Вертушка» (М 101) – із 14мм окуляром впевнено показувала спіральки у вигляді потемнінь на тлі.

Висновки:
1)   Це був незабутній досвід, але було важко. Відчувалось скоріше не як короткий спринт, а як якийсь виснажливий марафон.
2)   Із 10’’ телескопом під гарним небом це цілком підйомна задача, хоча кілька галактик можуть бути не видні, бо більшість із них мають блиск 12-14m.
3)   Не знаю, чи продовжу пізніше цей спринт, бо це точно не для буднів чи коли просто втомлений.
4)   Дійсно, іноді якщо не фокусуватись на галактиці (навіть боковим зором), а просто дозволити їй вільно дрейфувати по полю зору, то можна легше побачити структуру.

Подякували

6 :Андрій1939, SP, ds40a, Yura, gordon2903, RPM RPM