Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
26 Липня 2025, 18:38:14

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[WEST]

На першому фото Карл Янський (до речi, колеса вiд автомобiля Форд). На другому фото - Ребер бiля свого радiотелескопа.

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[WEST]

Фото з книжки О.Струве "Астрономия 20 века" (1968 рiк, хоча сама книжка з явилася у 1962).

[SIDEROCRATOR]

Фото з книжки О.Струве "Астрономия 20 века" (1968 рiк, хоча сама книжка з явилася у 1962).

Хороша книжка, теж маю таку

[Edward]

Е ще толкова книжка Хайкіна "Радіотелескопи і радіоінтерферометри"

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[SIDEROCRATOR]

Е ще толкова книжка Хайкіна "Радіотелескопи і радіоінтерферометри"

Він виявляється проектував Ратан 600

[SIDEROCRATOR]

1055 років тому 22 грудня 968 р. було вперше описане явище сонячної корони.

В цей день грецький історик Лев Діакон перебуваючи в столиці Східної римської імперії - Константинополі спостерігав повне сонячне затемнення та залишив опис такого рідкісного явища, як сонячна корона.

«Коли Імператор вів війну в Сирії, під час зимового сонцестояння відбулося затемнення Сонця, якого ніколи не було, окрім того, яке було принесене на Землю під час страстей нашого господа через безумство євреїв. ...Таким видовищем було затемнення. Воно сталося 22 грудня о 4-й годині дня, повітря було тихе.Темрява опустилася на Землю і показалися всі яскравіші зірки. Кожен міг бачити диск Сонця без яскравості, позбавлений світла, і якесь тьмяне і слабке світіння, як вузька пов'язка, що світить навколо крайніх частин краю диска. Однак Сонце поступово пройшло повз Місяць (для цього з'явилося, закриваючи його безпосередньо ) послало свої початкові промені, і світло знову наповнило Землю»

[SIDEROCRATOR]

225 років тому 28 грудня 1798 р. народився британський астроном То́мас Джеймс Ге́ндерсон (Thomas James Alan Henderson  1798- 1844), який виміряв вістань до найближчої до нас зорі - Альфи Центавра

Починав  він з того що, займався юриспруденцією і малюванням карикатур. Однак його основним хобі були астрономія і математика, а винайдений ним новий метод вимірювання довготи привернув увагу відомого астронома Т. Юнга. Юнг у своєму посмертному листі Адміралтейству рекомендував Гендерсона на своє місце. Адміралтейство призначило Гендерсона на менш почесну посаду — астрономом в обсерваторію на Мис Доброї Надії у Південній Африці, де він пропрацював з квітня 1832 по травень 1833 року, виконавши велику кількість спостережень зірок.

Відзначив, що Альфа Центавра має значний власний рух, і зробив висновок, що вона може бути однією з найближчих до Сонця зірок.

Одним з ключових питань в астрономії 1830-их було вимірювання відстаней до зірок, і Гендерсон став одним з перших, хто виміряв ‎річний паралакс зірки. Завдяки цим вимірюванням він оцінив відстань до Альфа Центавра у 3,25 світлових роки, що на 25,6 % є меншим від істинного значення.

Через сумніви щодо точності результатів своїх вимірювань Гендерсон не публікував їх до 1839 року, тому пріоритет у вимірюванні міжзоряних відстаней було віддано Ф. В. Бесселю, котрий у 1838 році опублікував дані своїх вимірювань відстані до зірки 61 Лебедя.

В 1834 році за рекомендацією Прем'єр-міністра Великої Британії лорда Мельбурна Гендерсон став першим, що зайняв щойно засновану посаду Королівського астронома Шотландії. Крім того, його було призначено на кафедру астрономії в університеті Единбурга. На цих посадах він працював до кінця свого життя.

[SIDEROCRATOR]

235 років тому 31 грудня 1788 р. Вільям Гершель відкрив кульове скупчення NGC 2419 відоме як Міжгалактичний мандрівник (Intergalactic Tramp) найдальше скупчення нашої галактики

NGC 2419 (також відомий як Колдуелл 25 ) — кульове скупчення в сузір'ї Рисі. Воно знаходиться на відстані близько 300 000 світлових років від Сонячної системи та на такій же відстані від центру Галактики.
Його орбіта віддаляє його від центру галактики далі, ніж Магелланові Хмари, але його можна (з деякими обмеженнями) вважати частиною Чумацького Шляху. На цій великій відстані потрібно три мільярди років, щоб здійснити одну подорож навколо галактики.
Скупчення є тьмяним у порівнянні з більш відомими кульовими скупченнями, такими як M13 . Незважаючи на це, NGC 2419 є об’єктом 9-ї зоряної величини, і його легко побачити в гарних умовах неба за допомогою якісних телескопів із апертурою всього 100 мм. За своєю суттю це одне з найяскравіших і наймасивніших кульових скупчень нашої галактики, яке має абсолютну зоряну величину −9,42 і в 900 000 разів масивніше Сонця.
Було виявлено, що воно складається з двох різних популяцій, одна з яких більш багата гелієм, ніж інша, що не відповідає поточній моделі формування кульового скупчення (що призводить до дуже однорідної популяції в скупченні). Це викликає нові питання про те, як утворилося це кульове скупчення.

Подякували

2 :gordon2903, Edward

[WEST]

А ось в книжцi "Астрономия и космонавтика" (Киiв, 1967 рiк) на сторiнцi 91-й читаю: 1837. В феврале этого года В.Я.Струве опубликовал результаты своих наблюдений... с целью определения расстояния до звезды Веги (а Лиры)... Это первое в истории астрономии определение годичного параллакса звезды..." Так хто був першим?

[Polaris]

А ось в книжцi "Астрономия и космонавтика" (Киiв, 1967 рiк) на сторiнцi 91-й читаю: 1837. В феврале этого года В.Я.Струве опубликовал результаты своих наблюдений... с целью определения расстояния до звезды Веги (а Лиры)... Это первое в истории астрономии определение годичного параллакса звезды..." Так хто був першим?

Ви би ще сказали що Попов радіо придумав. Читайте англійську вікі, нам все брехали а совку.

[SIDEROCRATOR]

А ось в книжцi "Астрономия и космонавтика" (Киiв, 1967 рiк) на сторiнцi 91-й читаю: 1837. В феврале этого года В.Я.Струве опубликовал результаты своих наблюдений... с целью определения расстояния до звезды Веги (а Лиры)... Это первое в истории астрономии определение годичного параллакса звезды..." Так хто був першим?

Раzziя родина слонов, чули таке
Якщо вірити к@ц@пам то перший телескоп винайшов маzковскай очковьіх дел мастер Михаил Кішкін в 1504 р. за 100 років до Галілея

Подякували

1 :Polaris

[SIDEROCRATOR]

185 років тому 3 січня 1839 р. народився видатний британський астроном Едвін Альфред Холмс  (Edwin Alfred Holmes 1839-1919) відомий своїм відкриттям комети 17Р, яка дала рекордний спалах яскравості в 2007 р.

Едвін Холмс народився в Шеффілді, графство Йоркшир. Пізніше він переїхав до Лондона, де працював продавцем скла.  Він жив на Горнсі-Райз у Північному Лондоні, де збудував обсерваторію і спостерігав за допомогою 12-дюймового  саморобного рефлектора. Серед його цілей були восновному подвійні зірки.

Обсерваторія Холмса

12" Телескоп Холмса
Холмс був постійним автором Британської астрономічної асоціації та журналу The English Mechanic і World of Science . Він став відомим завдяки своїм листам до «Англійського механіка» , в яких часто різко критикував думки інших астрономів-любителів, час від часу викликаючи суперечки. Зокрема, він виступав за ширше використання рефлекторів, а не рефракторів аналогічного діаметра.

Комета Холмса була відкрита 6 листопада 1892 р. У жовтні 2007 року всього за 48 годин комета збільшила свою яскравість в 400 000 разів, внаслідок чого її видима зоряна величина змінилася з +17m до +2,5m. До теперішнього часу це найсильніший зафіксований спалах комети.

Комету було відкрито Е. Голмсом 6 листопада 1892 під час його регулярних спостережень галактики Андромеди (M31). Відкриття стало можливим завдяки спалаху, подібному до того, що мав місце у 2007 році. Внаслідок спалаху видима зоряна величина комети склала 4-5, після чого комета знизила яскравість настільки, що перестала бути видимою.
Мегавибух 2007 року 17P вважається найпотужнішою подією такого роду. Пиловий ореол комети при цьому, найімовірніше, утворився внаслідок кристалізації та вивільнення летючих речовин з внутрішнього аморфного льоду в підповерхневій порожнині; як тільки тиск у порожнині перевищив поверхневу міцність.

Відкриття комети було підтверджено Е. Маундером (Гринвіцька королівська обсерваторія, Англія), У. Моу (Англія) і Кіддом (Англія). Незалежно від Голмса комету виявили 8 листопада Т. Андерсен (Единбург, Шотландія) і 9 листопада Дж. Девідсон (Макай, Квінсленд, Австралія)[4].
Еліптичну орбіту комети було розраховано до 17 листопада незалежно один від одного Генріхом Крейцем (Кіль, Німеччина) і Джорджем Сірлом (США). Було відкинуто припущення, що комета Голмса є втраченою кометою Бієли, яка повернулася. Нові дослідження і розрахунки дозволили уточнити дату перигелію і період обертання комети.

Комета знову спостерігалася у 1899—1900 і 1906 роках, проте потім була втрачена. У 1963 році британський астроном Брайан Марсден за допомогою комп'ютерної моделі розрахував рух комети до 1975 року. Завдяки його розрахунками 16 липня 1964 комету Голмса було перевідкрито Елізабет Ремер (Станція Флагстафф військово-морської обсерваторії США).

Детальніше про Холмса тут:
https://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/1405/1405.7723.pdf

[WEST]

Я бачив його комету наприкiнцi 2007-го.

[SIDEROCRATOR]

Я бачив його комету наприкiнцi 2007-го.

Та й я теж бачив, і навіть фоткати намагався

[SIDEROCRATOR]

185 років тому 7 січня 1839 р. французький вчений Луї Араго зробив 7 січня 1839 на засіданні Паризької академії наук доповідь про винайдення фотографії Луї Дагером. З 1935 року за рішенням IX Міжнародного конгресу наукової та прикладної фотографії ця дата вважається днем ​​винаходу фотографії. 14 червня 1839 права на технологію були викуплені урядом Франції, що передав її в суспільне надбання. Після цього дагеротипія почала швидко поширюватися світом, завойовуючи все нових шанувальників. Вже 16 вересня дагеротип з'явився в Америці: англієць Сіджер здійснив першу зйомку в Нью-Йорку. У росії перший дагеротип був знятий 8 жовтня того ж 1839  - підполковник шляхів сполучення Теремін отримав знімок Ісаакіївського собору, до наших днів дагеротип не зберігся. Низька світлочутливість дагеротипних платівок змушувала використовувати тривалі витримки в діапазоні від 15 до 30 хвилин. Це посилювалося невисокою світлосилою об'єктивів тих років, що не перевищувала значення f /16. В 1840 р. було отримано першу астрофотографію, американський хімік Генрі Дрепер отримав фото Місяця, а в 1845 р. було отримано перше фото Сонця, а в 1851 було отримано перше фото Сонячного затемнення
В 1850-х фотографія в астрономії почала використовуватися все частіше, а систематичне використання настало лише в 1880 р.
Перший дагеротип Місяця

Перший дагеротип Сонця

перший дагеротип сонячного затемнення

[SIDEROCRATOR]

7 січня 1610 року під час спостереження за Юпітером у власноруч зроблений телескоп Галілео Галілей відкрив три його супутника, а ще через кілька днів — четвертий. Всі вони входять до числа найбільших супутників Сонячної системи і є більшими за всі карликові планети.

Після вдосконалення першого власноруч зробленого телескопа, який давав лише триразове збільшення і погано фокусувався на різнокольорових зображеннях, професор математики з Падуї Галілео Галілей зайнявся його удосконаленням і досягнув 33-кратного збільшення. З допомогою нового телескопа в липні 1609 року він відкрив існування кратерів і гір на Місяці, плям на Сонці, на підставі спостереження за якими прийшов до висновку про обертання Сонця навколо своєї осі.

Продовжуючи астрономічні спостереження, 7 січня 1610 року зробив запис про виявлення поблизу Юпітера «трьох маленьких блискучих зірочок, які ... звернули на себе увагу тільки тому, що всі три знаходилися на абсолютно прямій лінії», а 13 січня Галілей виявив ще й четверту «зірку», яка, як і попередні три, з часом змінили своє положення відносно Юпітера «подібно до того як Венера або Меркурій обертаються навколо Сонця».

Відкриті ним супутники Галілей назвав «Зірки Козімо» на честь великого герцога Тосканського Козімо II Медічі, але за його порадою змінив назву на Medicea sidera «Зірки Медічі» і пронумерував їх латинськими цифрами (I — IV) на честь всіх чотирьох братів поважного сімейства. Пріорітет відкриття супутників Юпітера оскаржував німецький астроном Симон Маріус, який спостерігав за ними ще в 1609 році і зробив детальні таблиці їх руху, але не опублікував цих даних. З часом першість відкриття супутників Юпітера остаточно закріпилась за Галілеєм, але під назвами, запропонованами Симоном Маріусом в 1614 році, — Іо, Європа, Ганімед і Калісто.

Галілей же виклав своє відкриття у книзі Nuncius Sidereus «Зоряний вісник», виданій в березні 1610 року у Венеції, в якій підтримав геліоцентричну теорію будови Сонячної системи Миколая Коперника, згідно з котрою, планети, в тому числі і Земля, рухаються навколо Сонця. Книга зробила Галілея знаменитим і водночас стала причиною переслідувань з боку католицької церкви — в 1615 році папа римський Павло V порадив Галілею переглянути свої погляди, а після публікації в 1632 році книги «Діалог про дві найголовніші системи світу» Галілей, викликаний в Рим на суд інквізиції, був змушений зректися своїх поглядів, а решту свого життя провести під домашнім арештом.

На сьогодні відомо 63 супутника Юпітера, серед яких Галілеєві — найбільші, а сам вчений був реабілітований лише в 1992 році спеціальною комісією Ватикану.

Подякували

2 :Marafon333, Андрій1939

[SIDEROCRATOR]

195 років тому 10 січня 1829 р. народився британський астроном і геодезист Джеймс Френсіс Теннант (1829-1915). Один з дослідників природи сонячної корони.

Теннант був шотландського походження і старшим сином сера Джеймса Теннанта, бригадного генерала бенгальської артилерії. Він відвідував приватні школи і Військову академію Аддіскомб, яку він залишив з відзнакою по математиці. У березні 1849 року він почав виконувати обов'язки другого лейтенанта в Бенгальському інженерному корпусі колоніальних військ  в Калькутті.
Теннант був призначений в геодезичну службу і працював на зйомній ділянці між Сіроні і Карачі. У 1855 році було виміряно базову лінію, за якою Теннант виконував вирівнювальні роботи і визначав широту м. Карачі.
Сипайський бунт 1857 р означав кінець його Геодезичної роботи. Теннант був залучений до відвоювання Делі а пізніше в облозі Лакхнау.
1859 р.Теннант взяв на себе (тепер у чині майора), дирекцію обсерваторії Мадраса, поки його не замінив Норман Роберт Погсон.
У 1860 р. спостерігаючи повне сонячне затемнення, було підтверджено, що виступи, які видно на місячному краю під час затемнення, виникли на Сонці (а не на Місяці чк думали раніш), тоді ж вперше були отримані успішні фотографічні зображення. У січні 1867 року Теннант розрахував, що повне сонячне затемнення 18 серпня 1868 року,  пройде по Індії, що дало змогу більш детально дослідити природу виступів. Чи вони газоподібні або складаються з твердих частинок, чи  вони світяться власним світлом чи відбитим.

Теннант отримав підтримку від королівського астрономічного тов-ва і індійського уряду, а разом з лейтенантом Джоном Гершелем та іншими офіцерами вдалося спостерігати затемнення  поблизу Гунтура . Його спроба сфотографувати корону нажаль була невдалою. Однак йому вдалося спостерігати безперервний спектр коронних і емісійних ліній в спектрі протуберанців. Полярископние спостереження іншими членами його групи показали, що корона не світить сама, а відображає світло від поверхні Сонця.
Сонячна корона 18 серпня 1868

доповідь про спостереження затемнення

На сонячному затемненні 12 грудня 1871 року, яке було також видно з Індії, полковник Теннант був обладнаний за підтримки уряду цілою експедицією, на цей раз в горах Нілгірі. Під його керівництвом були зроблені спектроскопічні спостереження та отримані фотографії корони.

У 1872 році сер Джордж Ері Теннант просив в Індії підготувати спостереження за транзитом Венери 1874 року . За підтримки Британської асоціації і королівського астронома Дж. Ейрі,  Теннанту у свою чергу, вдалося отримати інструменти від індійського уряду за умови, що вони будуть віддані сонячній обсерваторії. Теннант спостерігав за транзитом з Руркі. Крім того, знову були зроблені високоякісні фотографії. Теннант оцінив свої спостереження та результати двох інших груп спостерігачів і опублікував результати у 1877 році.

[SIDEROCRATOR]

10 років тому 15 січня 2014 р. помер видатний американський аматор астрономії Джон Добсон (1915-2014)

Винахідник однойменного монтування для телескопа , що має великий попит у астрономів-аматорів. Також відомий своїми зусиллями щодо популяризації астрономії через " тротуарну астрономію ".
Народився у Пекіні . Його мати була музикантом, батько – викладачем зоології в університеті. У 1927 році сім'я переїхала до Сан-Франциско ,

У шкільному віці був атеїстом. Згодом він зацікавився тим, як влаштований всесвіт. У 1940 році він спробував вступити до монастиря , але його туди не прийняли - він мав спочатку закінчити навчання. Після закінчення ступеня з хімії в Каліфорнійському університеті він приєднався до монастиря в 1944 році.

Під час перебування в монастирі інтерес Добсона до астрономії переріс у захоплення телескопобудуванням. За допомогою телескопа він хотів краще зрозуміти будову світу. На цьому ґрунті у нього розвинулося спілкування з людьми за стінами монастиря, що не віталося монастирською владою.

У 1967 році покинув монастир і в 1968 став співзасновником Організації тротуарних астрономів Сан-Франциско, метою якого було популяризувати астрономію. Приблизно в цей же час стало широко відоме його просте монтування для телескопа, що отримало назву монтування Добсона . Проводив більшу частину року, роз'їжджаючи по всьому світу з лекціями про телескопобудування, тротуарну астрономію та свої нетрадиційні космологічні погляди.
Добсон сконструював дуже просте, дешеве та зручне альт-азимутальне монтування для великих та малих Ньютонівських телескопів . Ньютонівський телескоп на такому монтуванні в народі називають телескопом Добсона. Типовий його представник — великий, транспортабельний, недорогий та простий у виробництві телескоп на альт-азимутальному монтуванні.

Модель названа на його честь, оскільки він був першою людиною, яка змайструвала таке просте, дешеве та зручне монтування. Сам автор неохоче сприймав цю честь. Завдяки своїй простоті та зручній конструкції, монтування стало надзвичайно популярним у наші дні, особливо коли йдеться про великі аматорські телескопи.

Був першою людиною, яка винесла свій телескоп на вулиці міста і запросила перехожих подивитися в нього. У 1968 році він зі своїми двома учнями заснував асоціацію тротуарних астрономів (Sidewalk Astronomers), відділення якої розкидані тепер у всьому світі. Основними цілями асоціації і до цього дня є: 1) дати людям шанс на власні очі побачити небесні об'єкти в телескоп і 2) пояснити їм побачене.
В 2006 р. Добсон відвідав Україну та побував на фестивалі "Кримська Уранія"

https://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=2168.msg25158#msg25158

Подякували

3 :Jacques, rda_boris, Edward

[Edward]

Зустрічався з Добсоном кілька разів. Він був справжнім ентузіастом аматорської астрономії. Але не треба перебільшувати його досягнень. Монтування "типу добсон" використовувалося задовго до Добсона, ще на початку ХХ сторіччя. Метода, яку він пропонував для виготовлення дзеркал зменшеної товщини, давала досить посередні результати. Ці дзеркала забезпечували спостереження дипскай об'ектів і були недостатньої якості, скоріш Д.Добсон  простотою прийомів заохочував аматорів до самостійного виготовлення телескопів, яке як рух, нажаль, майже припинилося  у середині 80-х.

Подякували

2 :SIDEROCRATOR, Chepurny

[WEST]

Може у цьому винен китайський ширпотреб?