Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 238373 раз)

SIDEROCRATOR

17 жовтня святкує 88 річчя німецький астроном і першовідкривач астероїдів Фраймут Бьорнген (нім. Freimut Börngen, 17 жовтня 1930) - який донині працює в обсерваторії Карла Шварцшильда. У період з 1961 по 1995 рік спільно з іншим німецькими астрономами їм було виявлено в цілому 537 астероїдів, 302 з яких він виявив самостійно.

Займався вивченням галактик за допомогою Телескопа Шмідта в Обсерваторії Карла Шварцшильда в Таутенбурзі, Німеччина. У 1995 році він вийшов на пенсію, але продовжив працювати в обсерваторії в якості вільнонайманого. Дослідження астероїдів проводилося у вільний час, так як пошук дрібних об'єктів не вважався досить престижним заняттям для керівників досліджень в НДР. Під час режиму НДР Бьорнген обмежувався політично нейтральними назвами для відкритих ним астероїдів, що відносяться до Тюрінгії або іменами відомих вчених або композиторів. Наприклад, (2424) Таутенбург або (3941) Гайдн. Після возз'єднання Німеччини він вибирав систематично історичні, наукові та географічні найменування, а часом і імена заслужених астрономів-любителів. Інші назви стосувалися бійців опору проти нацистського режиму або діячів реформації.

Фраймут Бьорнген заслужив гарну репутацію в міжнародному науковому співтоваристві своїми людськими якостями і добре обґрунтованим вибором назв небесних тіл. Міжнародний астрономічний союз назвав в його честь астероїд (3859) Бьорнген, відкритий Едвардом Боуеллом на станції Андерсон-Меса в обсерваторії Лоуелла в Арізоні.

SIDEROCRATOR

225 років тому 19 жовтня 1794 року народився британський астроном та святенниик Темпль Шевальє (Temple Chevallier 1794 - 1873). У період з 1847 по 1849 р. Він зробив важливі спостереження сонячних плям. Він не тільки написав багато робіт з астрономії та фізики, він також опублікував переклад отців-апостолів - праці Климента Олександрійського , Полікарпа та Ігнатія Антіохійського .

Син святенника, Шевальє здобув освіту в Пемброк-коледжі, Кембридж, і був призначений святеником у 1820 році. Він став стипендіатом Пемброк-коледжу в 1819.
1835 року Шевальє було запропоновано стати професором астрономії в новоствореному Даремському університеті. Кафедра математики та астрономії існувала в Даремському університеті між 1841–1871 роками; її тоді займав Шевальє.

Він сприяв створенню обсерваторії університету Дарем (у 1839 р.), та тридцять років був її директором, і з якої він робив важливі спостереження за супутниками Юпітера та вів регулярні метеорологічні спостереження.

Шевальє був першим британським астрономом, який розпочав регулярне та постійне спостереження за сонячними плямами та проводив їх докладний опис та реєстрацію.

SIDEROCRATOR

19 жовтня відсвяткував своє 85 річчя Ганс-Еміль Шустер (нар 19 вересня 1934 року в Гамбурзі ) - німецький астроном і відкривач малих планет і комет.

Працював у Гамбургській обсерваторії в Бергедорфі та Європейській південній обсерваторії (ESO), був колишнім в.о. директора обсерваторії Ла-Сілла .

Він виявив періодичну комету 106P / Шустер . Він також виявив комету C / 1976 D2 (в сучасній номенклатурі вона була відома як Комета 1975 II або 1976c), яка була помітна великою периферійною дистанцією 6,88 АС , найбільшою, яка досі спостерігається в наш час.

Він виявив 25 астероїдів , зокрема астероїди групи Аполлона: 2329 Ортос та астероїди групи Амура - 2608 Сенека , 3271 Ул , 3288 Селевк та 3908 Нікс . Він виявив навколоземний астероїд 161989 Cacus , який був загублений і не віднайдений до 2003 року.

Шустер брав участь у дослідженні, відборі та випробуваннях ділянок двох обсерваторій ESO: обсерваторії Ла-Сілла та Паранальської обсерваторії (остання - місце VLT ).

Він також брав участь у двох обстеженнях південного неба ESO: ESO-B, проведене в 1978 році, було першим глибоким оптичним оглядом південного неба; та "Огляд Червоного Неба". Фотопластинки були зроблені 1-метровим телескопом Шмідта ESO на La Silla.

Він став одним з тих, хто відкрив Dwarf Фенікс галактики (з Річардом М. Вестом ), а в 1976 році також виявив кульове скупчення Ерідана, одне з найвіддаленіших кульових скупчень в гало Галактики . У 1980 році він виявив наднову II типу в галактиці NGC 1255 .

SIDEROCRATOR

21 жовтня 1923 р. в Мюнхені запрацював перший планетарій.

Створити планетарій вперше запропонував засновник Німецького музею в Мюнхені О. Міллер в 1919 році. До 1923 року перший проекційний апарат був створений на заводі Цейсса в Єні, і показаний на річних зборах Німецького музею, а в кінці грудня встановлений для публіки. У травні 1925 року в тому ж Німецькому музеї було відкрито планетарій. Другий апарат встановили в Єні в тому ж році.

Перші проекційні апарати були розраховані на певну географічну широту. Демонстрація зоряного неба над точкою з будь-широтою стала можлива після створення в 1925 році В. Бауерсфельдом великого апарату Цейсса, що здобув світову популярність.

Перший планетарій Цейса 1923 р.

SIDEROCRATOR

50 років тому 23 жовтня 1969 р. було відкрито комету Чурюмова-Герасименко

Комету було відкрито 23 жовтня 1969 року Климом Чурюмовим у Києві в результаті вивчення фотопластинок комети 32P/Комас Сола, знятих Світланою Герасименко в Алма-Атинській обсерваторії у вересні того ж року. Перший знімок, на якому видно комету, датований 20 вересня 1969 року. Біля краю фотознімка було виявлено ще одну комету, проте спочатку вона розглядалась як фрагмент комети Комас Сола. Після вивчення наступних фотознімків було з'ясовано, що цей об'єкт рухався іншою траєкторією й, отже, є самостійною кометою.

К. Чурюмов та С. Герасименко під час роботи за вивченням фотопластинок на блінк-компараторі

Ядро комети має розмір 3×5 км і обертається навколо осі за 12,40 год (до проходження перигелію 2009 року було 12,76 год). Оскільки орбіти таких, як ця, комет контролюються силою тяжіння Юпітера, їх ще називають «кометами родини Юпітера». Ці комети, як вважають, походять із поясу Койпера. Як і в інших комет, ядро майже таке ж чорне, як вугілля: його поверхня відбиває лише 6 % світла. Разом із деякими спектральними даними це вказує на значний вміст у поверхневому шарі високомолекулярних органічних сполук[5]. Як і в більшості комет, активність нерівномірно розподілена поверхнею ядра, і під час спостережень 67P протягом 2009 року були визначені принаймні три виразні активні області. Навіть на піку активності приблизно через місяць після перигелію комета була не надто яскрава, з типовою візуальною величиною приблизно 12, що означає, що побачити комету з Землі можна лише в телескоп. Комета 67P класифікується як запилена, з відношенням вивільненого пилу до газу приблизно 2:1 за об'ємом і 4:1 за масою. Пік викиду пилу в березні 2002 оцінювався приблизно в 60 кг на секунду, хоча в 1982/83 роках пилопродуктивність оцінена у 220 кг/с. Маса ядра комети — 1,0±0,1×1013 кг, об'єм — 25 км3, густина — 0,4 г/см3 (за іншими даними — 533 ± 6 кг/м3[6]). Прискорення сили тяжіння на поверхні комети Чурюмова — Герасименко оцінено в 10−3 м/с2, або приблизно 1/10 000 земного. Магнітне поле в комети відсутнє[7].

Edward

Оптика для камери якою була вiдкрита комета, була виготовлена Михайлом Леонтовським ще у 1939 роцi на грощi видiленi Киiвською обсерваторiею. Всього було виготовлено три комплекти рiзноi свiтлосили. Доля комплектiв склалася порiзному. Одна з камер найбiльшоi свiтлосили ф160/104 зберiглася на Киiвськi обсерваторii. Труба до оптики була виготовленна скорiш за все вже пiсля вiйни (камеру планували використовувати у небулярному спектрографi). Другий комплект з ф160/160 довгий час використовувався на обсерваторii пiд Душанбе для прямих з'йомок неба, саме на нiй Чурюмов та Герасiменко вiдкрили комету у 1969(вона там знаходиться i досi) Долю третьоi камери ще з'ясовую...
саме наявнiсть трьох камер однакового дiаметра трохи заплутала всю iсторiю, що я розповiдав ранiше, зараз пробую розiбратись, що було насправдi

Саша Наумов

Цитата: Edward від 23 Жовтня 2019, 18:18:21

Одна з камер найбiльшоi свiтлосили ф160/104 зберiглася на Киiвськi обсерваторii.

Діаметр 160 фокус 104 ? ого
Еде, а можна докладніше про ті камери?

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 23 Жовтня 2019, 18:18:21

Оптика для камери якою була вiдкрита комета, була виготовлена Михайлом Леонтовським ще у 1939 роцi на грощi видiленi Киiвською обсерваторiею. Всього було виготовлено три комплекти рiзноi свiтлосили. Доля комплектiв склалася по рiзному. Одна з камер найбiльшоi свiтлосили ф160/104 зберiглася на Киiвськi обсерваторii. Труба до оптики була виготовленна скорiш за все вже пiсля вiйни (камеру планували використовувати у небулярному спектрографi). Другий комплект з ф160/160 довгий час використовувався на обсерваторii пiд Душанбе для прямих з'йомок неба, саме на нiй Чурюмов та Герасiменко вiдкрили комету у 1969(вона там знаходиться i досi) Долю третьоi камери ще з'ясовую...
саме наявнiсть трьох камер однакового дiаметра трохи заплутала всю iсторiю, що я розказував ранiше, зараз пробую розiбратись, що було насправдi

Одна з тих камер до сих пір зберігається в КАО. І виставлена в експозиціі музею

SIDEROCRATOR

А ще ті камери були розраховані на різні пластинки

Edward

Цитата: ZVEZDOZRETEL від 23 Жовтня 2019, 20:05:19

Одна з тих камер до сих пір зберігається в КАО. І виставлена в експозиціі музею

Так, саме про неi iде мова

Цитата: Саша Наумов від 23 Жовтня 2019, 18:51:41

Цитата: Edward від 23 Жовтня 2019, 18:18:21
Одна з камер найбiльшоi свiтлосили ф160/104 зберiглася на Киiвськi обсерваторii.

Діаметр 160 фокус 104 ? ого
Еде, а можна докладніше про ті камери?

"Записка рассыпалась у меня в руках, мне удалось прочесть только постскриптум"©

Саня, iнфи буквально кiлька абзацiв. Це я нарештi знайшов своi записи, ще з студенськоi пори. Зараз чекаю на копiю з однiеi книжки, може вдасться прояснити де дiлась третя камера.

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 23 Жовтня 2019, 20:32:57

Цитата: ZVEZDOZRETEL від 23 Жовтня 2019, 20:05:19
Одна з тих камер до сих пір зберігається в КАО. І виставлена в експозиціі музею
Так, саме про неi iде мова

хіба тоді при обсерваторіі була оптична майстерня?

Саша Наумов

Скажіть хоча б, що за система? Здогадуюсь, що дзеркальна, але фотопластинка збоку

SIDEROCRATOR

Цитата: Саша Наумов від 24 Жовтня 2019, 13:00:22

Скажіть хоча б, що за система? Здогадуюсь, що дзеркальна, але фотопластинка збоку

система Шмідта, трохи модифікована під астрофото

SIDEROCRATOR

Уточнив інфу щодо камер. Вони були виготовлені в Німеччині і прийняті на баланс Као в 1937 р. Є відповідні акти прийомки
Леонтовський виготовляв щось інше.

Edward

Щось не стикуеться...Шмiдт помер в 35, тому хто мiг виготовити? До того ж, його спосiб виготовлення не дозволя зробити платiвку з свiтлосилою бiльш нiж 1:1.5, не кажучи про 1:0.65. Метода Леонтовського це дозволяла. Тут щось не то ... Почекаемо коли дойде iнфа.

SIDEROCRATOR

Давай копай
Факти річ вперта

SIDEROCRATOR

25 жовтня 1877 р. народився Генрі Норріс Расселл (англ. Henry Norris Russell; 1877 - 1957) — американський астроном, один з творців Діаграми Герцшпруга-Рассела.

Народився в Ойстер-Бей (штат Нью-Йорк). 1897 року закінчив Принстонський університет, продовжував освіту в Принстонському й Кембриджському (Англія) університетах. У 1905—1947 працював у Принстонському університеті (з 1911 — професор, з 1912 — директор обсерваторії). У 1922—1942 також був співробітником обсерваторії Маунт-Вілсон, у 1947—1952 — співробітник Гарвардської обсерваторії.

Плідно працював у багатьох галузях астрофізики. 1910 року незалежно від Ейнара Герцшпрунга дійшов до висновку, що відмінності у світності і власному русі зір корелюють з їхнім спектральним класом. 1913 року побудував діаграму залежності між абсолютною зоряною величиною та спектральним класом для всіх зір із відомими паралаксами (до Расселла аналогічна діаграма була побудована Герцшпрунгом для зір у скупченнях Плеяди і Гіади. пізніше вона отримала назву діаграми Герцшпрунга—Расселла). У 1913—1914 на підставі діаграми спектр — світність сформулював свою концепцію зоряної еволюції, згідно з якою основним джерелом енергії зорі є її гравітаційне стиснення; загальний хід еволюції визначався безперервним збільшенням щільності зор і виходив таким же, як в гіпотезі Дж. Н.Лок'єра, — від червоних гігантів по відгалуженню гігантів до зір класів A і B (розігрів) і потім униз по гілці карликів через зорі типу Сонця до червоних карликів (охолодження). У середині 1920-х років переглянув ці уявлення про еволюцію зір, припустивши існування також інших джерел енергії (сучасна теорія еволюції зір почала розроблятися лише після відкриття ядерних джерел енергії).

Одним з перших широко використовував в астрофізиці теорію Саха іонізації атомів у зоряних атмосферах. 1929 року виконав перше, ще напівкількісне, визначення вмісту хімічних елементів в атмосфері Сонця і виявив, що вміст водню набагато перевершує вміст всіх інших елементів. Спільно з В. С. Адамсом отримав перші надійні оцінки вмісту хімічних елементів у Всесвіті. 1933 року виконав ретельне теоретичне дослідження фраунгоферових ліній з урахуванням зміни коефіцієнта поглинання з довжиною хвилі, склав докладні таблиці іонізації і збудження. 1934 року вперше детально розглянув діссоціатівну рівновагу хімічних сполук в атмосферах холодних зір і якісно пояснив деякі особливості їхніх спектрів. 1912 року створив загальну теорію затемнених змінних зір, котра дозволила обчислювати елементи орбіти і параметри цих подвійних систем. 1928 року розвинув свою теорію обертання лінії апсид у затемнених зір.

Відомий своєю педагогічною та популяризаторської діяльністю. Написав (спільно з Р.Дугеном і Д.Стюартом) підручник з астрономії, що набув поширення.

SIDEROCRATOR

7 листопада 1631 р. швейцарський астроєзуїт Йоганн Баптист Цізат (нім. Johann Baptist Cysat, 1585-1657) - провів перше в історії астрономії спостереження проходження Меркурія по диску Сонця, яке було зарання передобчислене Кеплером.

У 1604 вступив в орден єзуїтів, з 1611 р вивчав богослов'я, математику і астрономію в інгольштадтському університеті, де був учнем К.Шейнера. Цізат допомагав Шейнеру в спостереженнях сонячних плям, пріоритет відкриття яких пізніше став предметом спору між Шейнером і Галілеєм. Був одним з перших, хто використовував телескоп для астрономічних спостережень.

У 1618 Цізат був призначений професором математики в університеті Інгольштадта, змінивши на цій посаді Шейнера. За час роботи в університеті виконав багато астрономічних спостережень, найбільш важливі з яких присвячені дослідженню комет, зокрема, комети 1618 року. Цізат опублікував монографію про цю комету Mathematica astronomica de loco, motu, magnitudine et causis cometae qui sub finem anni 1618 et initium anni 1619 in coelo fulsit. Ingolstadt Ex Typographeo Ederiano 1619. У цьому творі вказав, що комета обертається навколо Сонця не по круговій, а по параболічній орбіті. Спостереження Цізата відрізнялися високою точністю і вважалися неперевершеними до 1804. Він першим описав ядро комети і зміни в його структурі. Даний твір Цізата також включає в себе опис туманності Оріона (відкриття якої іноді помилково приписується йому), яку він порівнює з природою комети.

Крім досліджень комет, відомі його спостереження повного місячного затемнення 1620. Відомо, що Йоганн Кеплер відвідував Цізата в Інгольштадті і вів з ним листування.

SIDEROCRATOR

9 листопада 2019 р. виповнюється 95 років з дня народження Карла Саґана (1934-1996)— науковця та популяризатора науки, знаного в усьому світі серед шанувальників космічної теми. Його рідні (баба й дід по материнській лінії та батько) — вихідці з України. Про свого діда Саґан в книжці «Pale blue dot. A Vision of the Human Future in Space» (1994) написав таке: «В молодості Лейб зміг знайти собі лише одну достойну роботу — він перевозив людей через річку Буг …».

Саган — один з найвідоміших вчених світу, засновник Планетного товариства (1979), що об'єднало землян, які цікавляться Космосом, майбутнім планети Земля. Зокрема, К. Саган та його колеги опублікували наукову працю-попередження людству про наслідки ядерної війни на Землі (можливе охолодження атмосфери й прихід «ядерної зими»). Вчений змоделював синтез органічних сполук, що зародилися у первинній атмосфері Землі. Він — автор «парникової моделі» атмосфери Венери. Він також відомий своїми дослідженнями поверхні Марса, Юпітера. Учасник програм вивчення Венери. Автор популярних у світі книг та телесеріалів, присвячених позаземним цивілізаціям, лауреат Пулітцерівської премії за книгу «Дракони Едема. Роздуми про еволюцію людського мозку».

К. Саган — учасник програм космічних досліджень Венери («Марінер-2», 1962), Марса («Марінер-9», 1971-3), («Вікінг-1» та «Вікінг-2», 1976), Юпітера, Сатурна («Вояджер-1», «Вояджер-2», 1977-81).

Саган також брав участь як дослідник у Проекті А119, таємній операції ВПС США, метою якої було скидання атомної бомби на Місяць.

Провідною ідеєю діяльності вченого було вивчення проблеми виникнення життя на Землі та можливість його пошуків у Всесвіті. К.Саган неодноразово наголошував, що це захоплення пробудив у ньому астрофізик українського походження Йосип Шкловський (1916—1985). Книга останнього «Всесвіт, життя, розум» (1962) супроводжувала молодого Сагана всюди.[джерело?] 1966 року в США побачив світ її переклад під назвою «Розумне життя у Всесвіті». Саган не просто переклав видання, але й став його співавтором, що зробило його відомим серед американських авторів науково-популярної літератури.

Треба зауважити, що Саган не боявся бути звинуваченим колегами у спробах дискредитації себе як вченого участю в аматорських товариствах та виступами перед публікою. Він також не ховався за псевдонімами, публікуючи науково-популярні статті (до речі, на його рахунку понад 600 статей та 20 книг). К.Саган був глибоко переконаний, що заради розкриття таємниць Всесвіту логічно поєднувати серйозні наукові дослідження і діяльність з їхньої популяризації.

SIDEROCRATOR

11 листопада народився литовський астроном, один з рекордсменів по відкриттю астероїдів - Казимир Черніс (нар. 1958)

Закінчив Вільнюський університет у 1981 році, з 1981 по 1990 рік працював у Литовській академії наук при Інституті фізики. З 1996 року працює в Інституті теоретичної фізики та астрономії Вільнюського університету.

Центр малих планет документально підтверджує 114 астероїдів (2001–2012), з них 101 у співпраці з іншими астрономами.

Крім того, він виявив періодичні комети (C / 1980 O1 Cernis-Petrauskas), (C / 1983 O1 Cernis), (C / 1990 E1 Cernis-Kiuchi-Nakamura) та близько двадцяти періодичних комет ( SOHO ).

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 238373 раз)