Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 247479 раз)

SIDEROCRATOR

495 років тому 5 січня 1525 р. помер німецький астроном Симон Марій (Simon Marius 1573-1625) Він найбільш відомий першими спостереженнями за чотирма найбільшими супутниками Юпітера задовго до Галілея.

Маріус був сином Рейхарта Майра, міського голови Гунценгаузена. За рекомендацією Джорджа Фредеріка, маркграфа Бранденбург-Ансбаха , він був прийнятий до Академії Марграфа в Хайльсбронні в 1586 році, де він навчався до 1601 року. За цей час він опублікував працю про спостереження комети, а також астрономічні таблиці, що давали йому репутацію хорошого астронома і математика, і Марграф призначив його своїм офіційним математиком. Маріус хотів відвідувати Кенігсберзький університет, але не зміг отримати стипендію. Однак 22 травня 1601 р. Марграф написав рекомендаційний лист, щоб Маріус міг навчатися в Празі при Тихо Браге , що він робив протягом декількох місяців, хоча він, можливо, працював безпосередньо з Давидом Фабріціусом замість самого Браге.

До вересня 1601 року Маріус вже покинув Прагу, і він прибув до Падуї в грудні 1601 року для вивчення медицини в університеті Падуї . За цей час він навчав інших студентів з астрономії, включаючи одного Бальдассара Капра, з яким він написав книгу про нову зірку (власне наднонову Кеплера ), яку вони спостерігали у 1604 році. Капр мав суперечку з Галілео Галілеєм про винахід пропорційного компаса, і Маріус став у суперечці на бік свого учня.

У 1609 році він опублікував перші німецькі переклади Евкліда. Того року він також побудував власний телескоп і в листопаді зробив спостереження за Галілейськими супутниками, трохи раніше, ніж це зробив сам Галілей, що стало джерелом великої суперечки між ними.

Суперечка з Галілеєм
Капра опублікував ще одну книгу в 1607 р., Яку він насправді плагіатував від Галілея, і Маріус був причетний до цього діяння через його попередню асоціацію з Капра, хоча це було після того, як Маріус покинув Падую. Галілей, безумовно, знаходився під таким враженням, оскільки він називав свого "старого противника" (без прямого імені Маріуса) як "отруйну рептилію" і "ворога всього людства".

У 1614 р. Маріус опублікував свою працю Mundus Iovialis, де описував планету Юпітер та її супутники (раніше він опублікував відкриття у 1611 р. У місцевому альманаху). Тут він стверджував, що виявив чотири основні місяці планети приблизно за 2 місяці до Галілея, що стало приводом до конфлікту. Той у свою чергу 1623 звинуватив Маріуса в плагіаті.

Через авторитет Галілея в науковій спільноті протягом майже 300 років репутація Маріуса була заплямована звинуваченнями Галілея. Однак спеціальна комісія в Нідерландах в 1903 р. Детально вивчила докази і вирішила на користь незалежних відкриттів Маріуса, результати яких опублікував Босша в 1907 році. Мабуть, Маріус відкрив місяці самостійно, але не почав вести записи до 29 грудня 1609 р. Маріус використовував юліанський календар , і ця дата еквівалентна 8 січня 1610 року в григоріанському, який використовував Галілей, через день після листа Галілея, в якому він вперше описав місяці.

Незалежно від пріоритету, міфологічні назви, якими сьогодні відомі ці супутники ( Іо , Європа , Ганімед і Каллісто ), - це ті, які їм дав Маріус

Edward

Треба нагадати, що сам "винахiд" пiдзорноi труби (телескопа) Галiлеем теж у деякому сенсi e плагiатом з "голандськоi труби". Це помiтно у самому описi Галiлеем принципу роботи його системи. Взагалi-то, пiдзорнуну трубу скорiш за все, винайшов невiдомий iталiйський майстер, а голанськi купцi привезли ii до Голандii, де iсторiiя отримала усiм вiдомий оборот з усiма iншими наслiдками. Чутки про цей "таемничий прилад" ходили по Iталii з 1570-80 рр.
натяки на зоровий прилад були ще у Л. Давiнчi у його "Атлантичному кодексi". "Каламунтна" вся ця iсторiя, хоча офiцiйно на основi отриманого патенту все приписують голандцям.

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 11 Січня 2020, 16:48:34

Треба нагадати, що сам "винахiд" пiдзорноi труби (телескопа) Галiлеем теж у деякому сенсi e плагiатом з "голандськоi труби". Це помiтно у самому описi Галiлеем принципу роботи його системи. Взагалi-то, пiдзорнуну трубу скорiш за все, винайшов невiдомий iталiйський майстер, а голансбкi купцi привезли ii до Голандii, де iсторiiя отримала усiм вiдомий оборот з усiма iншими наслiдками. Чутки про цей "таемничий прилад" ходили по Iталii з 1570-80 рр.
натяки на зоровий прилад були ще у Л. Давiнчi у його "Атлантичному кодексi". "Каламунтна" вся ця iсторiя, хоча офiцiйно на основi отриманого патенту все приписують голанцям.

Принцип роботи підзорноі труби описував і Джамбатіста делла Порта, в 80 х роках 16 ст.
Саме ним описаний факт винаходу такоі труби в іспаніі в 1582 р.
Хоча ми ніяк не можемо знати чи була винайдена труба саме тоді а не раніш.
Так ще Фонтана писав про існування чогось подібного у греків, непрямим доказом того є наприклад опис гір на місяці.

Edward

На судовому засiданнi яке вчинив Порта проти Галiлея, вiн, на вiдмiну вiд останнього, не змiг пояснити принцип дii "свого"винаходу...

Думаю цим усе сказано. Порта був эрудитом для свого часу, але до рiвня Галiлео йому було далекувато...

SIDEROCRATOR

принципи діі тогочасних опт приладів описав Кеплер в своій фундамертальній праці Діоптрика

Edward

Цитата: SIDEROCRATOR від 11 Січня 2020, 20:07:16

принципи діі тогочасних опт приладів описав Кеплер в своій фундамертальній праці Діоптрика

Саме так. Оптика, по сутi, з цього i почалася. Якби, Йоган ще правильно сформолював закон заломлення свiтла, його можна було б вважати найвидатнiшим оптиком усiх часiв i народiв...

Чорт його дьорнув не синуси подiлити, а тангенси...промашка вийшла. $:-\$
Прийшлося трохи лавровим листком подiлитись з Снелi та Декартом...

А от "формула лiнзи": 1/f= 1/s - 1/s', яку приписують Гаусу, в дiйсностi належить саме Кеплеру.

Edward

Кому цiкаво: недавно перевели книжку Марi Холл "Наука Ренессанса". Книжка стосуеться не тiльки астрономii та фiзики але й ботанiки медицини, хiмii. Непогана книжка, взнав багато нового, в основному з того, що не стосуеться астрономii та фiзики.

Slava80

Цитата: Edward від 12 Січня 2020, 07:27:08

Кому цiкаво: недавно перевели книжку Марi Холл "Наука Ренессанса".

А ще є книги з історії науки автора Allan Chapman, зокрема "Copernicus, Galileo, the telescope and the Church. The astronomical renaissance 1500-1700" (2014)
https://www.worldcat.org/title/stargazers-copernicus-galileo-the-telescope-and-the-church-the-astronomical-renaissance-1500-1700/oclc/894538385

SWN

Цитата: Edward від 11 Січня 2020, 16:48:34

Треба нагадати, що сам "винахiд" пiдзорноi труби (телескопа) Галiлеем теж у деякому сенсi e плагiатом з "голандськоi труби". Це помiтно у самому описi Галiлеем принципу роботи його системи.

Не помню уже кто высказал такую мысль (не дословно) - "Изобретателем телескопа справедливо считается Галилей. Конечно, не он изобрел зрительную трубу. Очевидно, что он не был первым, кто навел ее на небесные объекты, но он изготовил такую трубу, навел ее на небо, систематически проводил наблюдения, сделал из них правильные выводы и опубликовал их.

matrixliberty

Завжди Перший !!! 113 рокiв вiд дня народження Сергія Павловича Корольова
Український вчений і видатний конструктор, засновник радянської космонавтики - під його керівництвом був запущений перший штучний супутник Землі, він керував програмою дослідження Місяця і саме він відправив Юрія Гагаріна в космос. Його ім'я довгі роки було засекречено, але величезний внесок Корольова в розвиток науки і техніки складно переоцінити

SIDEROCRATOR

20 років тому 14 січня 2005 р. відбулася посадка зонда Гюгенс на поверхню супутника Сатурна - Титана
Зонд «Гю́йгенс» (англ. Huygens probe) створений Європейським космічним агентством і названий на честь голландського астронома XVII століття Християна Гюйгенса був запущений 15 жовтня 1997 року у зв'язці з космічним апаратом «Кассіні». 25 грудня 2004 зонд відокремився від свого носія і почав самостійний рух до Титану. 14 січня 2005 зонд «Гюйгенс» успішно увійшов в атмосферу Титана і здійснив посадку на його поверхню в області, що отримала назву Ксанаду. Це була перша (і на 2016 рік єдина) в історії м'яка посадка, зроблена в Зовнішній Сонячній системі. Зонд сів на тверду поверхню, хоча посадка в океані була також передбачена його конструкцією.

Спуск на парашутах крізь атмосферу Титана зайняв у «Гюйгенса» 2 годин 27 хвилин 50 секунд. Зіткнення апарату з поверхнею Титана відбувалося на швидкості 16 км / год (або 4,4 м / с), при цьому прилади зазнали короткочасного перевантаження, в 15 разів перевищуючого прискорення вільного падіння на Землі. Цей поштовх вивів з ладу один з сенсорів, проте кілька хвилин по тому його функціонування відновилося.

Працездатність зонда перевершила найоптимістичніші очікування. «Кассіні» приймав сигнали «Гюйгенса» на етапі спуску протягом 147 хвилин 13 секунд і з поверхні - ще 72 хвилини 13 секунд до моменту, коли орбітальний апарат зник за горизонт. Після цього сигнали зонди якийсь час приймалися на радіотелескопі в Австралії, хоча і виявилися занадто слабкими, щоб використовувати їх як носія інформації.
Сам «Гюйгенс» не відправляв інформацію безпосередньо на Землю. У його завдання входила передача даних на «Кассіні», який і здійснив подальшу її передачу на Землю, коли сівший на Титан зонд залишився в зоні, невидимій для передачі сигналу. Всього було передано понад 500 мегабайт інформації, в тому числі близько 350 зображень. Всього планувалося передати на Землю 700 фотографій, але через збій в комп'ютерній програмі (імовірно, через помилки при її розробці) половина зображень, переданих «Гюйгенсом», була загублена.

Під час спуску «Гюйгенс» відбирав проби атмосфери. Швидкість вітру при цьому (на висоті від 9 до 16 км) склала приблизно 26 км/год. За допомогою зовнішнього мікрофона вдалося зробити запис звуку цього вітру. Бортові прилади виявили щільний метановий серпанок (яруси хмар) на висоті 18-19 км, де атмосферний тиск становив приблизно 50 кілопаскалей (5,1 × 103 кгс/м²), або 380 міліметрів ртутного стовпа. Зовнішня температура на початку спуску становила -202 ° C, а на поверхні Титану виявилася трохи вище: -179 ° C.

Відповідно до інтерпретації даних із зонду «Гюйгенс», зробленої Тецуо Такано з Кельнського університету, верхня частина хмар складається з метанового льоду, а нижня - з рідких метану та азоту

Знімки, зроблені в ході спуску, показали складний рельєф із слідами дії рідини (руслами річок і різким контрастом між світлими і темними ділянками - «береговою лінією»). Однак темна ділянка, на яку спустився «Гюйгенс», виявилась твердою. На знімках, отриманих з поверхні, видно камені округлої форми розміром до 15 см, що несуть сліди впливу рідини (галька).

Вивчення властивостей ґрунту було здійснено за допомогою пенетрометра. Спочатку ґрунт інтерпретували як тонку кірку порівняно однорідної консистенції на більш м'якій основі ( «крем-брюле»). Пізніше дані пенетрометра були переглянуті: тепер вважається, що при посадці він вдарився об гальку, після чого занурився в ґрунт, загальна консистенція якого відповідає консистенції вологого піску або щільного снігу. Зонд занурився в ґрунт на глибину 10-15 см. При цьому з ґрунту виділявся метан (його викиди були зареєстровані приладами зонда).

Однією з перших несподіванок стало існування на Титані другого, нижнього, шару іоносфери, що лежить між 40 і 140 км (максимум електропровідності на висоті 60 км).
Жовтий метановий серпанок, який так заважає спостерігати поверхню Титана, присутній в атмосфері на всіх висотах, хоча спочатку очікувалося, що нижче 60 км атмосфера буде практично прозорою.
Повною несподіванкою для вчених виявилося те, що на висоті близько 80 км в атмосфері Титана панує практично мертвий штиль - сюди не проникають ні вітри, що дмуть нижче 60 км, ні турбулентні рухи, які спостерігаються вдвічі вище. Причини такого дивного завмирання рухів поки не вдається пояснити. Основу атмосфери Титана, як і на Землі, складає азот. Другий за значимістю газ - метан (CH4) - займає місце, в чомусь подібне водяній парі в земній атмосфері. А в нижніх шарах атмосфери можуть навіть утворюватися метанові хмари

SIDEROCRATOR

175 років тому 13 січня 1845 р. народився французький астроном Франсуа Фелікс Тіссеран ( François Félix Tisserand; 1845 — 1896)

Вніс великий внесок у теорію кометних орбіт. Розробив теорію захоплення періодичних комет і дав критерій, який дозволяє встановити приналежність комет до одного і того ж сімейства, а також встановити тотожність комет (критерій Тіссерана). Займаючись питаннями стійкості Сонячної системи, досліджував довгоперіодичні збурення планет і знайшов, що вони не можуть привести до порушення стійкості. На основі точних розрахунків показав, що Нептун повинен мати сплюснуту фігуру. У 1868 брав участь в експедиції на півострів Малакка для спостереження повного сонячного затемнення. З метою визначення паралакса Сонця здійснив дві експедиції для спостереження проходжень Венери по диску Сонця (9.XII 1874 і 6.XII 1882).

Відома праця Тіссерана «Небесна механіка» (т. 1—4, 1889—1896) містить систематичний виклад основних досягнень класичної небесної механіки до кінця XIX ст. Склав примітки до «Математичних начал натуральної філософії» Ісаака Ньютона.

UKBB

Цитата: matrixliberty від 12 Січня 2020, 14:40:16

Завжди Перший !!! 113 рокiв вiд дня народження Сергія Павловича Корольова
Український вчений і видатний конструктор, засновник радянської космонавтики - під його керівництвом був запущений перший штучний супутник Землі, він керував програмою дослідження Місяця і саме він відправив Юрія Гагаріна в космос. Його ім'я довгі роки було засекречено, але величезний внесок Корольова в розвиток науки і техніки складно переоцінити

У жовтні їхав у Житомир, на пам' ятнику Корольову були демонтовані усі літери. Це ремонт чи вандали?

Игорь Александрович

Цитата: UKBB від 14 Січня 2020, 11:36:20

У жовтні їхав у Житомир, на пам' ятнику Корольову були демонтовані усі літери. Це ремонт чи вандали?

Дуже шкода, бо це людина з великої літери. Сам неодмінно, якщо випаде нагода побувати у Житомирі завітаю до музею.
Ось один коротенький запис його голосу. Мабуть єдиний? Бо тоді цієї людини наче і небуло, все засекречено і взято під охорону.

matrixliberty

Цитата: UKBB від 14 Січня 2020, 11:36:20

Цитата: matrixliberty від 12 Січня 2020, 14:40:16
Завжди Перший !!! 113 рокiв вiд дня народження Сергія Павловича Корольова
Український вчений і видатний конструктор, засновник радянської космонавтики - під його керівництвом був запущений перший штучний супутник Землі, він керував програмою дослідження Місяця і саме він відправив Юрія Гагаріна в космос. Його ім'я довгі роки було засекречено, але величезний внесок Корольова в розвиток науки і техніки складно переоцінити

У жовтні їхав у Житомир, на пам' ятнику Корольову були демонтовані усі літери. Це ремонт чи вандали?

обновляли https://www.zhitomir.info/news_189392.html

SIDEROCRATOR

150 років тому 11 січня 1865 р. народився Йоганнес Франц Гартман (1865 — 1936) — німецький, згодом аргентинський астроном.
У 1891—1896 працював в Лейпцізькій, в 1896—1909 — в Потсдамській обсерваторіях (з 1902 — професор). У 1909—1921 — професор астрономії Геттінгенського університету і директор університетської обсерваторії, в 1921—1935 — директор обсерваторії Ла-Плата (Аргентина).

Основні наукові роботи присвячені спектроскопії і астрономічному приладобудуванню.
У 1904 відкрив існування міжзоряного газу: встановив, що лінія поглинання йона кальцію в спектрі подвійної зірки δ Оріона не бере участь в періодичних зсувах решти ліній, і правильно пояснив походження цієї лінії поглинанням в хмарі, розташованої між Сонцем і δ Оріона і містить газоподібний кальцій.
Під час протистояння Ероса в 1931—1932 виконав нове визначення сонячного паралакса.
Сконструював астрономічні прилади, що набули широкого поширення: спектрофотометр, що носить його ім'я (1899), спектрокомпаратор (1904), універсальний фотометр. Запропонував інтерполяційну формулу для знаходження дисперсії призматичного спектрографа (формула Гартмана).

У 1904 розробив метод точного дослідження якості великих астрономічних об'єктивів за допомогою спеціальної діафрагми (метод Гартмана).

Виявив три астероїди: 965 Анжеліка (4 листопада 1921), 1029 La Plata (28 квітня 1924), 1254 Erfordia (10 травня 1932).

Edward

Цiкаво, а Эрих Хартман йому родич?

https://youtu.be/3RbzKkp3_t0

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 15 Січня 2020, 15:45:20

Цiкаво, а Эрих Хартман йому родич?

https://youtu.be/3RbzKkp3_t0

от тобі і грунт для дослідження генеалогії видатного оптика

Edward

Цитата: SIDEROCRATOR від 15 Січня 2020, 16:20:56

Цитата: Edward від 15 Січня 2020, 15:45:20
Цiкаво, а Эрих Хартман йому родич?

https://youtu.be/3RbzKkp3_t0
от тобі і грунт для дослідження генеалогії видатного оптика

В Германии Хартманов, как в России Ивановых... И все они родственники

SIDEROCRATOR

16 січня 1477 р. народився Йоганн Шонер ( Joan Schonerus, 1477- 1547) — німецький астроном, астролог, математик і географ. Відіграв значну роль у публікації знаменитої книги Коперніка «Про обертання небесних сфер» в Нюрнберзі в 1543 році.

Вивчав теологію в Ерфуртському університеті, потім працював в Бамберзі. Там у себе вдома він розмістив друкарську крамницю, поширював астрологічну літературу. Шенер відомий як виробник глобусів (і небесних і земних), в тому числі першого земного глобуса із зображенням нового відкритого континенту — Америки. найбільший глобус Шонера знаходиться в Нюрнберзькій міській бібліотеці. З 1526 року, з моменту відкриття Меланхтонівської гімназії в Нюрнберзі, Шенер став там викладачем математики і залишався на цій посаді протягом 20 років.

Серед заслуг Шонера — видання астрологічних і астрономічних праць Георга фон Пурбаха, Бернгарда Вальтера (1430—1504), Йоганна Регіомонтана та Миколая Коперника. Крім того, він випустив ефемериди і вічні планетні таблиці, а також великий підручник з астрології «De judiciis nativitatum» (1545). Обидві ці книжки вийшли з передмовою Меланхтона. У своєму підручнику Шенер переконливо доводив, що астрологія повністю сумісна з астрономічною системою Коперніка. Це в свою чергу посприяло поширенню вчення Коперника серед передових астрономів європи, та сприяло утвердженню геліоцентризму.

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 247479 раз)