Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 238253 раз)

SIDEROCRATOR

11 листопада 1875 р. народився американський астроном Весто Мелвін Слайфер (Vesto Melvin Slipher; 1875 — 1969) — Одним з перших прийшов до висновку, що спіральні туманності є дуже далекими зоряними системами.

У 1901 закінчив університет штату Індіана і з цього часу працював в Ловеллівській обсерваторії (з 1916 — директор).
Методами спектроскопії визначив швидкості і періоди осьового обертання Марса, Юпітера, Сатурна, Урана; показав, що Венера обертається дуже повільно. Вперше отримав фотографії спектрів великих планет з досить високою дисперсією, що виявили структуру молекулярних смуг поглинання, які згодом були ототожнені Рупертом Вільдтом з смугами аміаку і метану. Отримав підтвердження присутності міжзоряних ліній кальцію в спектрах великої кількості зірок в сузір'ях Персея, Скорпіона і Оріона; відкрив міжзоряний натрій. Виявив, що деякі дифузні туманності, наприклад туманність навколо Меропи в Плеядах, мають спектр, подібний до спектру зірок, що є свідченням пилової природи цих туманностей, які світяться відбитим світлом прилеглих зірок.
Вперше спостерігав спектр туманності. Першим виміряв високі променеві швидкості кульових скупчень і спіральних туманностей; у 1913 отримав для туманності Андромеди значення променевої швидкості, рівне 300 км/с. Відкриття Слайфером величезних просторових швидкостей галактик послужило наглядовою основою теорій розширюваного Всесвіту. Вперше отримав докази обертання галактик і виміряв його швидкість для галактики NGC 4594 в сузір'ї Діви (1913—1914) і для туманності Андромеди (1915). Вивчив спектри випромінювання нічного неба, полярних сяйв, великої кількості зірок і комет. Керував пошуками передвіщеної Персівалем Ловеллом транснептунової планети, які в 1930 привели до відкриття Клайдом Томбо Плутона.

http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?page=177

SIDEROCRATOR

5 років тому 12 листопада 2014 р. Розпочалась головна частина місіі Розетта- посадка зонда Філи на поверхню комети.
З відстані приблизно 22,5 км від центру ядра комети Чурюмова -Герасименко, «Розета» відправила посадковий апарат «Філи» у вільний політ.

12 листопада о 17:35 за київським часом «Філи» успішно здійснив посадку

Посадка апарату, «Філи» супроводжувалася серією з трьох торкань поверхні планети. Після двох з них апарат знову піднімався над поверхнею планети і переміщувався. Така ситуація виникла через відмову прижимного двигуна, який повинен був запобігти відскакування Філ від поверхні при посадці. Крім того, після посадки повинні були спрацювати гарпуни і міцно зафіксувати апарат в точці посадки. Але вони не спрацювали. Тому після першого зіткнення з кометою Чурюмова — Герасименко апарат відскочив від неї і пролетів ще близько одного кілометра. Друга спроба посадки також закінчилася відскоком і лише після третього торкання поверхні комети апарат зупинився.

Перший час апарат працював на енергії акумуляторів, яка була заздалегідь накопичена. Планувалось, що надалі апарат буде заряджатися від сонячних батарей. Оскільки «Філи» опинився в тіні, створюваної рельєфом місцевості, його сонячні батареї не змогли генерувати достатню кількість енергії. Тим не менше, після посадки в батареях апарату залишався запас енергії. «Філи» зміг виконати всі заплановані дослідні роботи з використанням усіх наявних на борту інструментів. Так, за допомогою бура був отриманий і проаналізований зразок ґрунту. Також були отримані дані про температуру і внутрішню структуру комети. Крім того, вдалося зробити знімки місцевості. Всі отримані дані були передані на Землю. Однак після вичерпання запасів енергії апарат перейшов в режим сну, а зв'язок з ним припинився.

Після посадки «Філ» фахівці European Space Agency змогли розгорнути його корпус таким чином, щоб світло хоча б частково потрапляло на найбільшу його сонячну панель. Зрештою, сонячна панель зможе генерувати енергію лише протягом 1,5 години кожні 12 годин. Цього було недостатньо для повноцінної роботи апарату.

15 листопада апарат «Філи» перемкнувся на неробочий режим (усі наукові прибори і більшість бортових систем виключені).

В ESA вважають місію «Філи» успішною, оскільки її основні цілі виконані.

Оскільки апарат «Філи» наближався разом з кометою до Сонця, то відповідно збільшувалася кількість сонячної енергії, що досягала сонячних панелей. Отриманої енергії у певний момент виявилося достатньо для того, щоб апарат 14 червня 2015 року прокинувся та вийшов на зв'язок із Землею.

За 85 секунд сеансу зв'язку з апаратом, на Землі вдалося отримати 300 пакетів з даними від апарату «Філи», використовуючи «Розета» як ретранслятор.

Вчені говорять, що «Філи» почуває себе добре, не дивлячись на те, що його температура становить -35 градусів за цельсієм. Як виявилося, зонд зберігав працездатність протягом тривалого часу, хоча й не передавав жодної інформації. Апарат зміг накопичити більш ніж 8000 пакетів з даними, які ще тільки будуть передані на Землю. Отримавши ці файли, вчені зможуть дізнатися стан, у якому зонд знаходився на поверхні комети під час сплячки тривалістю у більш ніж півроку. Ці дані, напевно, допоможуть у подальших дослідженнях комети.

Через кілька тижнів зв'язок був у черговий раз втрачений. Фахівці провели наступні 7 місяців у спробах його відновити. На початку лютого 2016 року фахівці з німецького центру авіації та космонавтики (DLR), що керують місією «Rosetta», повідомили, що контакт з зондом «Філи» втрачено, і вчені більше не будуть намагатися встановити з ним зв'язок. У DLR вважають, що модуль, швидше за все, покритий товстим шаром пилу, а його температура занадто низька для продовження нормальної роботи. Тому йому більше не будуть посиланти ніяких команд.

Виявлення апарата Філи (2016)
2 вересня 2016 року камерою високої роздільної здатності апарату Rosetta отримані знімки апарату Філи. Спусковий апарат потрапив в темну тріщину на кометі 67р / Чурюмова-Герасименко. З висоти 2,7 км вирішення вузькокутової телекамери OSIRIS близько 5 см на піксель. Цього досить щоб на знімку було видно характерні особливості конструкції метрового корпусу і ніг апарату Філи. Знімки також підтвердили що Філи лежить на боці. Позаштатна орієнтація на поверхні прояснила чому було так важко встановити зв'язок зі спусковим апаратом після посадки 12 листопада 2014 року.

SIDEROCRATOR

20 листопада виповнилося 130 років з дня народження видатного астронома Едвіна Габбла. На його честь названо, мабуть, найвідоміший космічний телескоп, що працює на орбіті Землі з 1990 р.

SIDEROCRATOR

17 листопада 2019 р. відсвяткував своє 75 річчя шведський астроном, першовідкривач комет і астероїдів Клас-Інгвар Лагерквіст (Claes-Ingvar Lagerkvist; нар 1944).

У період з 1975 по 1998 рік ним було відкрито в цілому 141 астероїд, два з яких були відкриті спільно з Хансом Рікманом (швед. Hans Rickman). Також в число відкритих їм малих планет входить троянський астероїд (37732) 1996 TY68. Крім цього, він є першовідкривачем двох короткоперіодичних комет (комета Лагерквіста та комета Лагерквіста - Карсентюса), а також довгоперіодичної комети C / 1996 R3 (Лагерквіст).

У 1997 році отримав ступінь доктора філософії по дисертації на тему «Фотографічна фотометрія малих астероїдів» (англ. Photographic photometry of small asteroids). В даний час є професором Уппсальского університету. Активний популяризатор астрономії в Швеції, особливо серед своїх студентів. Добре відомий своїми роботами з вивчення форм і особливостей обертання невеликих астероїдів.

SIDEROCRATOR

Сьогодні народився американський астроном Чедвік Трухільйо ( Chadwick A. Trujillo; 1973) відкривач карликових планет

З 2000 року Трухільйо працює в обсерваторії Джеміні, де досліджує пояс Койпера і зовнішню Сонячну систему, а також вивчає виникнення Сонячної системи та інших планетних систем. Під час пошуків світлих транснептунових об'єктів він став співавтором, в тому числі, відкриття карликових планет Ерида і Макемаке, а також великих астероїдів Кваоар, 90377 Седна, 90482 Орк та 26375 1999 DE9.

У березні 2014 року Чадвік Трухільйо і Скотт Шеппард з інституту Карнегі в Вашингтоні оголосили про відкриття карликової планети 2012 VP113, найдальшої в Сонячній системі.

SIDEROCRATOR

155 років тому 26 листопада 1864 р. народився Огюст Оноре Шарлуа (фр. Auguste Charlois); 1864 - 1910 - французький астроном, першовідкривач астероїдів, який, працюючи в обсерваторії Ніцци, виявив 99 астероїдів.

Свій перший астероїд 267 Тірца він виявив в 1887у. У ніч на 13 серпня 1898 року, йому вдалося сфотографувати астероїд (433) Ерос, який в ту ж ніч незалежно від нього виявив німецький астроном Вітт Карл Густав. Але оскільки Шарлуа не зміг вчасно оголосити про своє відкриття, то Вітт випередив його і відкриття астероїда в кінцевому підсумку було визнано саме за ним.

Свої перші астероїди Огюст Шарлуа відкривав виключно за допомогою візуальних спостережень. Початок застосування Максом Вольфом астерофотографіі дозволила набагато прискорити процес відкриття нових астероїдів. У результаті, як Вольф, так і Шарлуа, протягом наступних років за допомогою цього методу виявили значно більше астероїдів, ніж за всі попередні роки використання візуальних спостережень.

SIDEROCRATOR

26 листопада 1678 народився Жан-Жак Дортен де Меран (Jean-Jacques Dortous de Mairan, 1678- 1771) - французький геофізик, астроном і хронобіолог. Відкрив циркадні ритми рослин і космічне походження полярних сяйв, вніс істотний внесок в фізику, астрономію і аналіз стародавніх текстів.

Де Меран народився в 1678 році на півдні Франції, в місті Безьє. Ще в дитинстві залишився сиротою. З 1694 по 1697 роки вивчав в Тулузі давньогрецьку мову, потім продовжив навчання в Парижі, де слухав лекції Ніколя Мальбранша і захопився фізикою та математикою. У 1702 році повернувся в Безьє, зайнявся науковими дослідженнями і незабаром заслужив авторитет в самих різних галузях природничих наук і філології.

За своїм науковим переконанням де Меран був картезіанцем (прихильником системи Рене Декарта), і багато його праці розвивали декартівські ідеї, в значній частині надумані. Наприклад, Ейлер спростував гіпотезу де Мерана про те, що повітря складається з частинок різної щільності (де Меран обгрунтовував це припущення тим, що інакше звуки різної висоти не могли б мати в повітрі однакову швидкість).

У 1715 році дав пояснення парадоксу «Аристотелевого колеса». У 1720-і роки де Меран активно сприяв дослідженням свого учня П'єра Бугера, які привели до винаходу фотометра.

У 1729 році де Меран провів експеримент, переконливо показував існування у рослин циркадного ритму.

У 1731 році відкрив в сузір'ї Оріона «туманність де Мерана». М 43

У 1733 році опублікував «Фізичний і історичний трактат про північне сяйво», де обгрунтував космічну природу цього явища ( «проникнення сонячної атмосфери в земну»).

SIDEROCRATOR

27 листопада 1897 р. народився видатний французький оптик і астроном Андре Куде (André Couder 1897 — 1979)

Народився в м. Аленсон. Спочатку працював хіміком.
У 1925 — співробітник Страсбурзької обсерваторії. З ініціативи Андре-Луї Данжона переїхав до Парижа де був директором оптичної лабораторії при Паризькій обсерваторії. Там же почав виготовлення перших дзеркал для рефлекторів.
У 1943-1968 був астрономом Паризької обсерваторії.

Однією з основних заслуг Куде є те, що він розробив низку способів зменшення оптичних аберацій дзеркальних і лінзових телескопів, а також спектрографів.
Створив механічну систему, що зменшує вплив сили тяжіння на форму дзеркал рефлекторів; система застосовується у великих телескопах і в наш час.
Встановив правила монтування дзеркал.
Рекомендував застосування вентиляції в великих телескопах для зменшення впливу турбулентності повітря. За його ідеями і за його активної участі було побудовано кілька нових великих рефлекторів. Брав участь у створенні обсерваторії Верхнього Провансу (у 1964-1973 — президент її керівного комітету), обсерваторій Європейської Південної, Mayна-Кеа (Гавайські острови). Спільно з Данжоном розробив методику оцінки астрокліматичних характеристик пунктів за видом дифракційних зображень зірок, цей метод широко застосовувалася в 1940-60-ті роки.
Телескоп Куде в обсерваторрії Верхнього провансу (Франція)

А. Куде проводить огляд З,6 метрової заготовки для телескопа Європейської південної обсерваторії Париж 1967 р.

Співавтор (разом з Данжоном) широко відомої книги «Підзорні труби і телескопи» (1935) (André Couder, André Danjon, Lunettes et télescopes.

Edward

Там два Андре книжку писали

Д.Максутов чудово володiв французькою (дворянство та кадетський корпус давалися взнаки) i ще до вiйни ОГiЗ уклав з ним договiр на перeклад цiеi книжки (приблизно кiнець 1937р) Вiн почав вже ii перекладати, але через арешт, цю роботу так i не було закiнчено. Ми так i не отримали переклад цiеi чудовоi книжки, але отримали кiлька його оригiнальних робiт на цю тему...В "Астрономiчнi оптицi" вiн використав деякi матерiали Данжона та Куде, зокрема: вплив атмосфери на якiсть оптичного зображення та типи старих лiнзових об'ективiв, методу розрахунку дволiнзового об'ектива вiн взяв у Конрадi (див. т-му "Старi книги з acтрономii")

SIDEROCRATOR

30 листопада 2019 р. виповнилося 410 років з дня (1609) першого телескопічного спостереження Місяця, виконаного Ґалілео Ґалілеєм.

Edward

Сьогоднi один з невидатних днiв в астрономii. Виставлено на продаж об'ектив нормального астрографа роботи братiв Анрi, iх було виготовлено кiлька для рiзних обсерваторiй, всi вони приймали участь у створеннi "Карти Неба"
https://www.ebay.com/itm/Large-historical-13-3-33cm-f10-refractor-lens-Les-Freres-Henry-France-1902-/333415810693

Edward

Об'ективи давнi

Не пам'ятаю, треба шукати (пишуть 1902). Для вiзуалу вони "не канають", так як мають фотографiчну корекцiю, тай вiдносний фокус для такого сайза малий, дуже хроматить буде...
Доречi, фотографiчна хроматична корекцiя показана на третьому фото (пост #1708) крайня злiва крива. Видно що "вершина" кривоi здвинута в синю частину спектру, правiше така ж крива для вiзуального ахромата. Пунктиром зображено керекцiю "гiпотетичного" апохромата. Для "нормального" сприйняття графiки треба було б повернути по часовiй стрiлцi на 90°, тодi б це було зображенно, як це заведено в нас та нiмцiв.

slava3500

А жаль.

Edward

Цитата: slava3500 від 05 Грудня 2019, 22:39:02

А жаль.

А шо е 18К$?

rgb

Спецiaльними дослiдами встановлено, що хроматизм i навiть сферохроматизм не впливае на якiсть зображення якщо объектив лежить на полицi у шкафу.

WEST

Довго смiявся!

SIDEROCRATOR

180 років тому 5 грудня 1839 р. народився Євграф Васильович Биханов (1839 - 1915) - астроном-любитель XIX століття, що передбачив сучасні погляди на утворення сонячної системи і дрейф континентів Землі. Відомий також як садівник, який зробив великий внесок в озеленення Липецька.

Євграф Биханов народився в Липецьку, 5 грудня 1839 р. З середини XIX століття він жив в Ливнах, де працював учителем співу і музики в міському Реальному, а пізніше і в Духовному училищах.

Основним захопленням Євграфа Васильовича стала астрономія. Він скрупульозно відстежував і уважно вивчав друкувалися по цій темі роботи. За допомогою власної зорової труби спостерігав за небом

В середині 70-х років XIX століття, Е. Биханов переконався в невідповідності спостережуваних фактів домінуючої тоді гіпотези космогонії Канта-Лапласа. Зокрема, було протиріччя між твердженням Лапласа про непорушну сталость сонячної системи і емпіричними даними про відсутність такої сталості. Наприклад, встановлене уповільнення швидкості обертання Землі, а значить і інших планет

У 1876 році Євграф Васильович викладає свої висновки в невеликій статті і надсилає її відомих астрономів, але жодної відповіді не отримує. На наступний, 1877 рік, він вирішуєт видати свої думки у вигляді книги, по скромності, без вказівки авторства, але з цілком амбітною назвою: «Астрономічні забобони і матеріали для складання нової теорії освіти планетної системи». Ніякого особливого резонансу ця книга також не мала. Але навіть скромна реакція зміцнила автора в усвідомленні своєї правоти. За кілька років до виходу на пенсію, в 1894 році, він публікує другу роботу - «Щось з небесної механіки. Нарис. Популярний виклад Єв. Биханова». Але і ця книга не стала бестселером.

Проживши в Ливнах до свого шістдесятиріччя, Євграф Васильович вийшов у відставку і в 1898 році переїхав у Єлець
У відставці Биханов уславився і як садівник.
Садівничий досвід Е. Биханов узагальнив в невеликій брошурі «Розведення плодового саду в Середньої Росії». За його словами, метою видання було «посіяти любов до благородного і корисного заняття», так як «саме заняття садівництвом бездоганно з етичної точки зору ...». Видання пройшло в Липецьку, в 1912 році, знову без вказівки авторства. Втім це для Євграфа Васильовича стало традиційним

Під кінець життя Е. Биханов уславився єретиком і вольтерьянцем, до такої міри, що по смерті, що послідувала в 1915 році, місцеве духовенство відмовилися його відспівувати. А таке, для тих часів, було явищем не частим
Титульний аркуш першої книги
Е. Биханова. 1877 рік.

Титульний аркуш другої книги
Е. Биханова. 1894 рік.

Основними роботами Євграфа Васильовича Биханова є дві книги написані і видані в Ливнах, присвячені Сонячній системі, її планетам і, зокрема, Землі .

У цих книгах Євграф Васильович різко критикував небулярну гіпотезу утворення Сонячної системи, якої, до речі, дотримувалися такі авторитети як Кант і Лаплас. Викладені Євграфов Бихановим думки істотно випередили час і повністю відповідають сучасній системі поглядів. Крім того, Е. В. Биханов звернув увагу на значне парну схожість обрисів берегів Європи і Північної Америки

Edward

"Нечто из небесной механики" это нечто!(краще б з ботанiки

)

slava3500

Цитата: SIDEROCRATOR від 10 Грудня 2019, 10:54:22

Е. В. Биханов звернув увагу на значне парну схожість обрисів берегів Європи і Північної Америки

Есть немало доказательств, что данное предположение высказывали несколько человек до него.
Вот один из источников
"Совпадение очертаний побережья Африки и Южной Америки было замечено Фрэнсисом Бэконом ещё в 1620-х годах. Идею о движении материков выдвинул в 1668 французский теолог Франко Плаке. Немецкий теолог Теодор Лилиенталь пошёл дальше Бэкона, когда в 1756 предположил, что побережья Африки и Южной Америки точно соответствуют друг другу. Антонио Снидер, живший в Париже американец, в 1858 году предположил, что когда Земля остывала, она сжималась неравномерно, и по этой причине вещество на поверхности раскололось на части. Он представил, кроме того, общие для двух материков горные породы и ископаемые остатки."

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%8F_%D0%B4%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84%D0%B0_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2

SIDEROCRATOR

105 років тому 12 грудня 1914 р. народився радянський астроном Олег Васильович Добровольський (1914—1989)

Народився в м. Олександрівськ (нині м. Запоріжжя). У 1937 році закінчив Київський університет. У 1941 році закінчив аспірантуру при Пулковській обсерваторії. З 1941 року працював в Інституті астрофізики АН Таджицької РСР (до 1958 року — Душанбинська обсерваторія); з 1946 року очолював відділ кометної астрономії. У 1971—1977 роках був директором Інституту астрофізики АН Таджицької РСР, в ці роки під його керівництвом побудовано другу чергу Гісарської обсерваторії інституту і закладена високогірна обсерваторія на горі Санглок (південь Таджикистану).

Основні наукові роботи присвячені фізиці комет і метеорів, а також зоряній статистиці і змінним зіркам.
На основі розробленого ним спільно з К. Ф. Огородниковим статистичного методу, що замінив метод Вольфа, визначив відстані до багатьох темних туманностей і зоряних скупчень, оцінив оптичну товщину темних туманностей. Першим визначив галактичне поглинання за статистикою квазарів і показав, що воно відповідає космологічним (а не внутрігалактичним) відстаням квазарів. Провів великий ряд спостережень телескопічних метеорів і метеорних слідів. Розробив теорію дифузії метеорних слідів, пояснив явище «трубки Траубриджа» як результат інтенсивного дроблення метеорних тіл. Виконав численні фотометричні і низку спектральних спостережень комет. Детально вивчив статистичний зв'язок кометних і сонячних явищ, досліджував механізми взаємозв'язку корпускулярних потоків Сонця з атмосферами комет, перший звернув увагу на важливу роль колективних процесів у цих взаємодіях. Дав теорію оптично щільних атмосфер комет як саморегульовних явищ. Ініціатор лабораторного моделювання комет в СРСР. Організував моделювання сублімації гетерогенних кометних ядер під впливом різних зовнішніх факторів, яка підтвердила запропонований ним механізм розлому поверхневого шару ядра комети під тиском газу, що накопичується під поверхнею. Досліджував тепловий режим обертових кометних ядер і вплив експериментально визначеної реактивної сили на еволюцію ядра. Запропонував теорію пилових оболонок у головах комет. Визначив розміри та початкові швидкості складових їх часток.

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 238253 раз)