Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
23 Вересня 2025, 22:42:11

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[SIDEROCRATOR]

95 років тому 5 листопада 1926 р. іспанський астроном Хосе Комас-Сола відкрив комету 32Р 1926 V1 згодом названу його ім"ям.
Rомету відкрили з допомогою 6-дюймового телескопа обсерваторії Фабра в ході  пошуку астероїдів. Комас Сола описав її як дифузний об'єкт 12,0 м та відзначив її повільне зміщення на північний захід. Комета мала досить короткий період обертання навколо Сонця - трохи більше 9,5 років.
Траєкторія руху комети стала предметом великого інтересу з боку вчених, оскільки деякі з них висунули припущення, що комета може бути раніше втраченою кометою 113P/Шпіталера. Це питання залишалося дискусійним аж до наступного повернення комети в 1935 році, коли були отримані додаткові позиції комети, завдяки яким П. Раменський зміг змоделювати рух комети в минуле аж до 1911 року, коли вона зазнала сильного гравітаційного обурення з боку Юпітера. Так, у травні 1912 року комета пройшла 0,178 а. е. (26,7 млн ​​км) від цієї планети, що і привело комету на нинішню орбіту. Тоді як до зближення розмір великої півосі у неї становив 2,15 а. е., а орбітальний період 9,43 року, що спростовувало гіпотезу про тотожність цих двох комет.

Комета спостерігалася при кожному своєму поверненні з моменту відкриття, а 8,5-річний період призводив до того, що аж до 1969 року повернення комети припадали на весняні та осінні місяці, що гарантувало її наближення до Землі на відстанях від 1,1 до 1,4 а. е. Такі тісні зближення у свою чергу забезпечували видиму яскравість на рівні 12,0 m . Так тривало до 1971 року, коли, через відносно далекого прольоту поряд з Юпітером, орбітальний період комети спочатку збільшився до 8,94 років, що забезпечило ще одне, сприятливе для спостережень, повернення 1978 (13,0 m ), а потім стабілізувався на позначці 8,8 року. Через це максимальна яскравість комети в подальших поверненнях не перевищувала 14,0 m .

В 1969 році, під час фотографічних спостережень комети Комас Сола була відкрита ще одна комета — 67P/Чурюмова — Герасименко. На фотознімках з кометою Комас Сола було виявлено ще одну комету, проте спочатку вона розглядалась як фрагмент комети Комас Сола. Після вивчення наступних фотознімків було з'ясовано, що цей об'єкт рухався іншою траєкторією й, отже, був самостійною кометою.

Подякували

3 :ds40a, gordon2903, Edward

[SIDEROCRATOR]

390 років тому 7 листопада 1631 р. астрономи вперше спостерігали проходження Меркурія по диску Сонця передбачене Й. Кеплером за декілька років до цього.
Це цікаве явище було зафіксоване й описане французьким астрономом П"єром Гассенді.

[SIDEROCRATOR]

365 років тому 8 листопада 1656 р. народився видатний англійський астроном Едмонд Галлей (1656-1742)

Ще в 1676, будучи студентом третього курсу Оксфордського університету, Галлей опублікував свою першу наукову роботу — про орбіти планет і відкрив велику нерівність Юпітера і Сатурна (швидкість весь час зростає у однієї планети — Юпітера — і зменшується у іншої). Це відкриття вперше поставило перед астрономами найважливіше для людства питання про стійкість, довговічність Сонячної системи. У 1693 Галлей виявив вікове прискорення Місяця, що могло свідчити про його безперервне наближення до Землі.

Коли Галлей ще вчився в університеті, його познайомили з Джоном Флемстидом, королівським астрономом. Під впливом Флемстида, який працював над складанням каталогу зірок Північної півкулі, Галлей запропонував зробити те ж саме для Південної півкулі.[3]. У 1676—1678 роках брав участь в експедиції на острів Святої Єлени, де провів спостереження південного неба і склав перший каталог зірок Південної півкулі[4], що містить 341 об'єкт.

У 1682 році створив власну обсерваторію в Айлінгтоні (один з районів Лондона). У 1685—1699 роках був помічником секретаря Лондонського королівського товариства, в 1703 році зайняв місце професора геометрії Оксфордського університету, в 1720 році став директором Гринвіцької обсерваторії — королівським астрономом.

Найвідоміші досягнення Галлея — створення методу розрахунку кометних орбіт і відкриття періодичності деяких комет. Провівши вельми трудомісткі розрахунки, він прийшов до висновку, що яскраві комети 1531, 1607 і 1682 — це один і той же об'єкт з періодом обертання навколо Сонця приблизно 75 років і що комета має знов з'явитися на небі в 1758. 25 грудня 1758 німецький астроном-аматор Й. Палич дійсно спостерігав цю комету, яка відтоді носить ім'я Галлея.

Серед інших відкриттів Галлея — розробка методу визначення відстані від Землі до Сонця за наслідками спостережень за проходженням внутрішніх планет по диску Сонця. У 1677 році Галлей спостерігав проходження Меркурія, розробив методику спостережень для проходжень Венери в 1761 і 1769 роках. У 1718 році, порівнявши свої дані про положення зірок з їхніми координатами, вказаними в каталозі Птолемея, винайшов власний рух низки зірок — Арктура, Проціона і Сіріуса. У 1722 році почав програму позиційних спостережень Місяця, результати якого використовував для точного визначення його орбіти.

У своїх роботах з математики Галлей запропонував методи розрахунку логарифмів і тригонометричних функцій, створив геометричні методи розв'язання чисельних рівнянь.

Галлей першим почав проводити дослідження з геофізики. У 1686 році вийшла його стаття про пасати і мусони з роз'ясненням причин їхнього виникнення. Галлей займався проблемою земного магнетизму, побудував модель магнітного поля Землі, склав першу карту магнітних схилень.

Найбільшою заслугою ученого перед світовою наукою є те, що він сприяв появі праці Ісаака Ньютона лат. Philosophiæ Naturalis Principia Mathematica — «Математичні начала натуральної філософії», скорочено «Начала» чи «Математичні начала» . Галлей не тільки зумів переконати Ньютона написати цю працю, але й видав її власним коштом.

Галлей також вважається основоположником наукової демографії.

[SIDEROCRATOR]

Сьогодні народився український астроном, активний популяризатор астрономії Іван Павлович Крячко
І. Крячко Народився на хуторі Голотівщина Чорнухинського району Полтавської області.
1987 р. закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка (фізичний факультет, кафедра астрономії, спеціалізація — астрофізика).
Упродовж листопада 1987 р. — жовтня 2001 р. працював у Київському республіканському планетарії.
З грудня 2002 р. — Голова ради громадської організації "Київський планетарій".
З травня 2007 р. — науковий співробітник лабораторії математичної і фізичної освіти Інституту педагогіки АПН України.
З січня 2008 р. — завідувач ВНТІ Головної астрономічної обсерваторії НАН України, а з січня 2010 р. — в.о. зав. лаб. методологічного та інформаційного забезпечення освіти і науки астрономічної (МІЗОН-А) ГАО НАН України.
Галузь професійної зацікавленості: астрономічна освіта та популяризація астрономії
Автор: Кишенькового атласа зоряного неба (1999 р.); Атласа зоряного неба (2004 р.); Методичного посібника для вчителів "Астрономія. 11 кл." (2004 та 2011 рр.); Путівника зоряним небом (2005 р.); Наочного посібника з астрономії (2006 р.); Електронного підручника з астрономії для 17-годинного курсу (2006 р.); Методичного посібника для вчителя "Моделювання навчальних астрономічних спостережень".
У співавторстві з І.А. Климишиним створив підручник з астрономії для загальноосвітніх навчальних закладів (2002 р.) та (у співавторстві з А.М. Казанцевим) "Збірник різнорівневих завдань для державної підсумкової атестації з астрономії" (2002 р., 2008 р., 2010 р., 2012 р.). У співавторстві з М.В. Головком та В.С. Ковалем створив підручник "Астрономія, 11 клас, рівень стандарту", а також написав підручник "Астрономія, 12 клас, академічний рівень". Співавтор Бібліотеки електронних наочностей з астрономії (2008 р.).
Засновник і шеф-редактор науково-популярного журналу "Наше небо. observer".
Входив до складу робочих груп які розробили астрономічну компоненту освітньої галузі Державного стандарту базової і повної середньої освіти (2004 р. та 2011 р.). Співавтор навчальних програм з курсу "Природознавство. 5-6 кл." та з астрономії для 11 і 12-х класів загальноосвітніх навчальних закладів (рівень стандарту) і фізико-математичного профілю.
Співавтор близько 20 наукових публікацій з питань фізики Сонця та двох патентів на винаходи.
Автор і співавтор 35 наукових публікацій з питань астрономічної освіти в загальноосвітніх навчальних закладах.

Подякували

7 :gordon2903, rgb, Slava80, ds40a, AAO, Edward, Chepurny

[SIDEROCRATOR]

160 років тому 10 листопада 1861 р. народився британський астроном Роберт Торберн Ейтон Іннес (1861 -1933). Був одним з піонерів застосування блінк-мікроскопа в астрономії, за допомогою цього приладу відкрив найближчу до Сонця зірку - Проксиму Центавра.

Народився в Единбурзі, освіту здобув самостійно. В молодості відправився до Австралії, де працював виноторговцем в Сіднеї і одночасно вів спостереження як астроном-любитель, використовуючи домашній саморобний 12-дюймовий телескоп-рефлектор. Виявив кілька нових подвійних зірок, а також опублікував ряд робіт про збурення орбіт Марса і Венери.

У 1894 був запрошений Королівським астрономом сером Девідом Гіллом на роботу в обсерваторію на Мисі Доброї Надії. У 1903 році Іннес зайняв посаду директора нової метеорологічної обсерваторії в Йоганнесбурзі, яку згодом реорганізував в астрономічну обсерваторію і був її директором з 1903 по 1927.

Іннес відомий численними спостереженнями подвійних зірок, відкрив 1628 нових пар на південному небі; опублікував в 1899 і 1927 каталоги південних подвійних зірок. Проводив також систематичні спостереження змінних зірок (відкрив понад сто змінних), спостерігав Галілеєві супутники Юпітера, покриття зірок Місяцем. Одним з перших виявив Велику січневу комету 1910 року.

Подякували

3 :ds40a, gordon2903, Edward

[Polaris]

Завжди цікавило Іван Крячко і Тимур Крячко родичі чи однофамільці?

[SIDEROCRATOR]

Завжди цікавило Іван Крячко і Тимур Крячко родичі чи однофамільці?

Однофамільці

Подякували

1 :Polaris

[Chepurny]

Девайс не зовсім астрономічний, але на розвиток любительської астрономії (і не тільки) вплинув суттєво.

50 років тому, а саме 15.11.1971 року, маловідомий каліфорнійський стартап Intel запропонував всім бажаючим купити у них процесор, i4004. На відміну від тогочасних
процесорів, цей був настільки дрібним, що до нього додали префікс "мікро" - мікропроцесор. З пів-столітнім ювілеєм мікропроцесорної ери всіх, хто все ще користується цим дивним винаходом! 

Подякували

4 :ds40a, Edward, SIDEROCRATOR, clavutich

[SIDEROCRATOR]

130 років тому 18 листопада 1891 р. народився американський астроном Сет Барнз Ніколсон (Seth Barnes Nicholson 1891—1963). Одним з перших обчислив орбіту Плутона

Ніколсон народився і виріс у сільській місцевості Іллінойсу, пізніше навчався в університеті Дрейка, де і захопився астрономією. У 1914 році в Лікській обсерваторії Каліфорнійського університету він спостерігав за недавно виявленим супутником Юпітера, який пізніше отримав назву Пасіфе. При цьому він знайшов інший супутник Юпітера, Сінопе, який отримав тимчасове позначення Юпітер IX. У своїй дисертації в 1915 році Ніколсон обчислив орбіту супутника. У 1916 він виявив астероїд (878) Мілдред.

Подальша професійна діяльність Ніколсона проходила в обсерваторії Маунт-Вільсон, де він виявив наступні супутники Юпітера: у 1938 Лісітея і Карме, в 1951 році Ананке, а також троянський астероїд (1647) Менелай. Крім того, він обчислив орбіти багатьох комет і карликової планети Плутон. Сінопе, Лісітея, Карме і Ананке отримали позначення як «Юпітер IX», «Юпітер X», «Юпітер XI» і «Юпітер XII». У 1975 році Міжнародний астрономічний союз присвоїв супутникам власні імена, при цьому сам Ніколсон висловився проти присвоєння імен.

Своїм головним завданням в обсерваторії Маунт-Вільсон Ніколсон вважав дослідження сонячної активності, при цьому він протягом десятка років становив щорічні доповіді про активність сонячних плям. Спільно з О. Вулфом детально досліджував зв'язки між процесами, що відбуваються на Сонці, і геофізичними явищами. Він брав участь у багатьох експедиціях зі спостереження за сонячними затемненнями, щоб визначити яскравість і температуру сонячної корони.

На початку 1920-х років спільно з Едісоном Петі він проводив перші систематичні дослідження зірок, Місяця і планет за допомогою вакуумної термопари в інфрачервоному спектрі; визначили болометричні величини, температури і кутові розміри холодних зірок, поверхневі температури планет. Вимірювання інфрачервоного випромінювання Місяця і виявили швидке остигання місячної поверхні під час затемнень; виведені з цього температури призвели до правильного припущенням, що поверхня Місяця вкрита тонким шаром пилу, який має теплоізолюючі властивості. Вимірювання температур червоних гігантів дало перші вказівки для визначення діаметрів зірок. У 1922 році спільно з Ч. Сент-Джоном виконав одне з перших досліджень атмосфери Венери за спектрограмами з високою дисперсією. Вперше було показано, що в атмосфері Венери практично відсутні кисень і водяна пара.

З 1943 по 1955 рік він працював редактором видання та віце-президентом Тихоокеанського астрономічного товариства. Член Національної академії наук США. У 1963 році за свої заслуги був нагороджений медаллю Брюс. На його честь названі астероїд 1831 Ніколсон, кратери на Місяці і Марсі, регіон на Ганімеді.

Подякували

2 :Edward, gordon2903

[Edward]

...американський астроном Сет Барнз Ніколсон (Seth Barnes Nicholson)

Яке гарне i рiдкiсне iм'я!

[SIDEROCRATOR]

...американський астроном Сет Барнз Ніколсон (Seth Barnes Nicholson)

Яке гарне i рiдкiсне iм'я!

І не кажи, мабуть він в минулому житті єгиптянином був

[SIDEROCRATOR]

19 листопада 1997 року о 19-46 за Всесвітнім часом з космодрому на мисі Канаверал, штат Флорида, взяв старт космічний човник «Колумбія», на борту якого в числі шести членів екіпажу в якості спеціаліста-дослідника знаходився полковник Леонід Каденюк. Він став першим і поки єдиним космонавтом незалежної України.
Політ тривав 15 діб 16 годин 34 хвилини 01 секунду, за які «Колумбія» здійснила 252 оберти навколо Землі і, подолавши 10,4 млн кілометрів, о 12-20 5 грудня успішно сіла на злітну смугу Космічного центру ім. Дж. Кеннеді на острові Меррітт, штат Флорида. За цей час, як згодом повідомило НКАУ, «український космонавт-дослідник виконав широкий спектр робіт у рамках спільного українсько-американського експерименту з дослідження впливу мікрогравітації на запліднення, ріст і розвиток вищих рослин» і «у космосі вперше побували тризуб, український прапор та пролунав гімн Незалежної України».

Подякували

2 :Naboka Igor, Slava80

[Edward]

Жаль, помер на пробiжцi...

[SIDEROCRATOR]

Жаль, помер на пробiжцi...

Прямо як бджола, на льоту

[rgb]

Толковий був мужик

[SIDEROCRATOR]

7 листопада 1572 р. відбувся спалах нової зорі в сузір"ї Кассіопеї, яка увійшла в історію як Нова 1572 р., або Нова Тихо Браге.

Тихо Браге відкриває нову Касіопеї 1572 р. гравюра 1632 р.

Поява в Чумацькому Шляху наднової 1572 року належить до числа найважливіших подій в історії астрономії. Поява «нової зорі» допомогла переглянути стародавні моделі неба і прискорити революцію в астрономії, яка почалася з розуміння потреби створити кращі астрометричні зоряні каталоги (і, отже, потреби в точніших приладах для астрономічних спостережень). Вона також кинула виклик Аристотелівській догмі незмінності царства зір.

Наднову 1572 року часто називають «Наднова Тихо Браге» тому, що детальна праця Тихо Браге «De nova et nullius aevi memoria prius visa stella» («Про зорю, нову і ніколи не бачену в житті або пам'яті кого-небудь», видана 1573 року з перевиданням під керівництвом Йоганна Кеплера в 1602 і 1610 роках) містить як власні спостереження наднової Тихо Браге, так і аналіз спостережень багатьох інших очевидців. Тихо не перший спостерігав наднову 1572 року, хоча він був, ймовірно, найбільш точним спостерігачем об'єкта. Майже настільки ж точними були його європейські колеги, такі, як Вольфганг Шулер, Томас Діггз, Джон Ді, Франческо Мавроліко, Херонімо Муньос, Тадеаш Гаєк чи Бартоломеус Рейзахер.


В в Китаї часів династії Мін зоря стала предметом розбрату між Генеральним секретарем Чжаном Ючженгом і молодим Імператором Ваньлі: відповідно до космологічної традиції, імператор був попереджений і мав переглянути його негідну поведінку, оскільки нова зоря була сприйнята як недобрий знак.

Більш надійні доповіді тієї епохи зазначають, що нова зоря спалахнула між 2 і 6 листопада 1572 р., коли вона змагалась з Венерою по яскравості. Наднову було видно неозброєним оком до 1574 року, вона поступово згасала, поки не зникла з очей.

Відстань до залишку наднової оцінювалась від 2 до 5 кпк (тобто між 6 500 і 16 300 світлових років), але останні дослідження показують значення ближче до 2,5-3 кпк (8 000 — 9 800 світлових років)
Пошук залишку наднової був невдалим до 1952 року, коли Хенбері Браун і Хазард повідомили про його радіо виявлення на 158,5 МГц, в обсерваторії Джодрелл Бенк.[10] Це було підтверджено, а позиція більш точно виміряна Болдвіном та Еджем (1957) з використанням Кембриджського радіотелескопа на довжині хвилі 1,9 м[11]; залишок був попередньо внесений у другий Кембриджський каталог радіоджерел як об'єкт «2С 34» і визначений точніше як «3С 10» у третьому Кембриджському списку (Едж і співавт. 1959). У науковому світі не має суперечки, що 3С 10 — це залишок наднової, яка спостерігалась у 1572—1573 рр. Після статті-огляду Мінковського (1964),[12] позначення 3С 10 найчастіше вживається в публікаціях для посилання на радіо залишок B Cas (хоча деякі автори використовують табульоване галактичне позначення G120.7+2.1 з каталогу Гріна від 1984, а багато авторів також називають його «залишок наднової Тихо Браге»). Оскільки радіо залишок був знайдений до відкриття видимих ниток залишку наднової, ідентифікатор 3С 10 вживається деякими науковцями для позначення залишку на всіх довжинах хвиль.

Залишок наднової B Cas був виявлений в 1960-х роках за допомогою телескопу маунт Паломар як дуже слабка туманність. Пізніше вона була сфотографована телескопом космічної обсерваторії ROSAT. Наднова була підтверджена як типу IA, коли білий карлик захоплював речовину від супутника, поки не наблизився до межі Чандрасекара й вибухнув. Цей тип наднових зазвичай не створює ефектних туманностей, характерних для наднових II типу (таких як SN 1054, яка утворила Крабоподібну туманність). Вважалося, що газова оболонка розширюється зі швидкістю близько 9000 км/с, але нещодавні дослідження вказують на меншу швидкість розширення — близько 5000 км/с
У жовтні 2004 року було повідомлено про виявлення зорі класу G2, схожої на наше Сонце. Вважається, що саме це та зоря-супутник, яка передала масу білому карлику, що в підсумку вилилося в спалах наднової. Подальші дослідження, опубліковані в березні 2005 року, дали більше подробиць про цю зорю: названа Тихо G, швидше за все до вибуху це була зоря головної послідовності або субгігант, але від впливу наднової вона втратила частину маси, яка була викинута у космос (частково спостерігається у залишку наднової), а її зовнішні оболонки нагрілись ударною хвилею. Поточна швидкість Тихо G є, мабуть, найсильнішим свідченням того, що вона була супутником білого карлика, — вона рухається зі швидкістю 136 км/с, що більш ніж учетверо більше, ніж середня швидкість зірок у її околиці. Однак, це відкриття було поставлене під сумнів у останні роки — зоря перебуває порівняно далеко від центру і не показує обертання, яке можна було б очікувати.
Залишок нової Касіопеї сучасний стан (червоний кружечок в лівому верхньому куті )

Подякували

4 :rgb, ds40a, Edward, slava3500

[slava3500]

Залишок нової Касіопеї сучасний стан (червоний кружечок в лівому верхньому куті )

Покажіть, плиз!

[SIDEROCRATOR]

Залишок нової Касіопеї сучасний стан (червоний кружечок в лівому верхньому куті )

Покажіть, плиз!

[SP]

Что-то не очень похоже, или снимок в диапазоне, весьма далеком от видимых лучей.

[SIDEROCRATOR]

Что-то не очень похоже, или снимок в диапазоне, весьма далеком от видимых лучей.

Так, я забув дописать, що це знімок в IR смузі