Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
22 Вересня 2025, 19:42:10

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[SIDEROCRATOR]

50 років тому в ніч з 7 на 8 березня 1973 р. чеський астроном Любош Когоутек займаючись фотографічним пошуком астероїдів на 32" Шмідті Гамбурзької обсерваторії відкрив кометоподібний обєкт 16-ї величини. Він описав її як дифузну з центральною конденсацією. Елементи орбіти були розраховані Б. Г. Марсденом і С. В. Мілборном, які вказали, що 28 грудня 1973 року вона мала невелику перигелійну відстань приблизно 0,14 астрономічних одиниць.
Комета отримала назву C/1973 E1 (Когоутека)

У засобах масової інформації її називали «кометою сторіччя», вона мала стати одним із найяскравіших видовищ XX століття. У зв'язку з нею поширювалися чутки про близький кінець світу. Але, наблизившись до Землі на початку 1974 року , комета виявилася досить тьмяною та нецікавою, за що деякі дали їй прізвисько «Комета Уотергейт» .
У номенклатурі на той час комета позначалася 1973 XII чи 1973f . Позначення за сучасною класифікацією C/1973 E1 .
Комета Кохоутек рухається по гіперболічній орбіті з ексцентриситетом 1,000008 . Його перигелій був на відстані 0,142 астрономічних одиниць від Сонця , нахил орбіти до екліптики 14,3˚.

Перигелій пройшла 26 грудня 1973 року. Тоді ж набула найбільшої яскравості. На жаль, нею могли милуватися тільки астронавти на борту Skylab 3 . Комета сяяла так само яскраво, як Юпітер , але її не можна було спостерігати з Землі через її близьке розташування до Сонця. Комета розвинула добре помітний хвіст , і її кома також була вражаючою.В січні 1974 р. комета стала доступною для землян Тим не менш, її інтенсивно вивчали астрономи, тому що спочатку вважалося кометою з довгим періодом, тобто мало зміненою через проходи поблизу Сонця . Її спостереження відбувалися в грудні 1973 року і в січні 1974 році космонавти на борту американської космічної станції Skylab  сфотографували її в ультрафіолетовій області спектра . При цьому було виявлено, що навколо комети є величезне гало з водню . Востаннє його спостерігали під час повернення до Сонця 29 квітня 1974 року.

[SIDEROCRATOR]

Цей 11"об'ектив, ми бачили в експозицii виставки, яку проводила Астрономiчна iсторична асоцiацiя, десь у серединi 2000-х. Зараз вiн у когось в приватнi колекцii. Нас як оптикiв шокувала якiсть скла з якого були виготовленi лiнзи. Бульбашок та грубих стрий там було, м'яко кажучи, чимало.

цікаво хто його робив?
Тим не менш, ти сам колись писав що й об"єктив на астрографі в као був не дуже, але ж показував)

[Edward]

1) Там може i була якась iнфа, але я вже не пам'ятаю. Десь було фото з тих часiв, та сходу навряд чи знайду. Список, хто мiг би зробити невеликий, але хто точно...
2) Так, наш 9" Штейнхелевський об'ектив теж був з проблемного скла в якому було багато стрий, але вiн мав ретушовану поверхню i це усувало бiльшicть неоднорiдностей але стриi, всеодно давали хвости бiля яскравих зiрок. Саме того, що там була нерегулярна мiсцева ретуш, переробити об'ектива  було вкрай важко, тому ми й зробили нового з сучасного, набагато якiснiшого скла. Новий дае набагото крашi зображення i майже не дае розсiяного свiтла. До тогож, ми збiльшили свiтловий дiаметр з 9 до 10"(труба дозволяла це зробити). В об'ективi була одна асферична поверхня, теоретично вона нiчого не добавляла, але використання ii було пов'язанне з тим що в типi Лiтрова кронова лiнза мае два однаковi радiуси, це спрощуе виготовлення, але е i залишкова сферична аберацiя, саме ii довелося "дотиснути" асферикою.
3) Пiзнiше, цей прийом я застосував у своiх апохроматичних об'ективах. Я пiдiбрав найкращi пари скла, що пасували по ходу дiсперсii до флюорита, але всi вони давали чималу залишкову сферичну аберацiю вищого ордера, яку довелося компенсувати асферикою. Цей прийом дозволив створити досить "короткi" гарно виправленi "апо" всього з двох лiнз... Деякi "деятелi" вiд оптики вважають, що я нiби-то "здув" цей дизайн в Максутова (доречi вiн в своiй книжцi лише у кiлькох словах про це згадуе, без пояснень) але це вiд незнання питання. Максутов в своiх "апо" мав дуже великий залишковий сферохроматизм i його виправлення потребувало асферизацiю двох лiнз об'ектива i потребувало використання асферичних поверхонь з aсферичнiстю у кiлька мiкрон, може навiть кiлькох десяткiв мiкрон, протилежного знаку. Виготовити таке "чудо" було б неймовiрно важко.
 Я ж пiшов по iншому шляху: мене цiкавило питання наскiльки великим залишиться сферохроматизм у системi якщо пiдiбрати максимально точно частковi дiсперсii у парi скла у щирокому  диапазонi? Iнтуiтивно ввжалося, що вiн повинен бути яким завгодно малим, якщо рiзницi мiж частковими дiсперсiями будуть теж малими. Цi розрахунки я виконав ще у 1992-93 i iдея спрацювала. При цьому залишкова сферична аберацiя теж виявилася  невеликою i ii можна було легко виправити "неглибокою" асферичнiстю на однiй з поверхонь об'ектива. Пiсля асферизацii, залишковий сферохроматизм очiкуванно виявився малим для широкого диапазону, це i дозволило зробити дублет скорегований не гiрше за триплет.  Але, з об'ективних причин, зробити перший об'ектив такого типу менi вдалося лише у 2013 роцi.

Подякували

5 :Игорь Александрович, Naboka Igor, SIDEROCRATOR, Chepurny, Саша Наумов

[SIDEROCRATOR]

не дарма ми сьогодні за оптику згадали

8 березня 1804 народився Алван Кларк (1804 —1887) — американський художник,  конструктор-оптик і астроном, засновник фірми з виробництва телескопів, що не мав спеціальної освіти. Кларк розробив найкращу для того часу технологію виробництва і обробки оптичного скла.

Американські оптики-шліфувальники, батько і сини, заснували відому фірму, що виготовляла об'єктиви і телескопи.
31 січня 1862 при випробуванні щойно виготовленого об'єктиву діаметром 46 см Алван Кларк відкрив супутник Сіріуса. Кларки виготовили найбільші об'єктиви у світі. Найбільші з них були встановлені в обсерваторіях:
Вашингтонській (діаметр 66 см, 1873);
Пулковській (діаметр 76 см, 1885);
Лікській (діаметр 91 см, 1888);
і Єркській (діаметр 102 см, 1896).
За допомогою Вашингтонського рефрактора в 1877 були відкриті супутники Марса. Єркській об'єктив досі залишається найбільшим у світі.

    Походив з сімейства китобоїв британського походження. За освітою і першою професією — художник-портретист. У 40-річному віці, після прочитання робіт В.Гершеля, зацікавився астрономією і налагодив ділові контакти з директором Гарвардської обсерваторії В.Бондом (1789–1859). Бонд дозволив йому працювати на 38-см рефракторі обсерваторії, і навіть вносити зміни в його конструкцію. Після цього Кларк закрив художню майстерню і зайнявся практичною оптикою.
   Досить цікава маркетингова стратегія Кларка: не зумівши переконати європейські та американські наукові кола в перевазі своїх інструментів, Кларк в 1851 почав спостереження подвійних зірок, що перебували на межі оптичної техніки того часу. Ці спостереження були високо оцінені британським астрономам Вільямом Раттером Доусом  який став купувати інструменти Кларка для британських обсерваторій. З допомогою телескопів Кларка вперше були отримані фотографії спектрів деяких зірок.
У 1859 на запрошення Доуса Кларк здійснив поїздку до Великобританії, де познайомився з Джоном Гершелем і лордом Россом — провідними астрономами і конструкторами телескопів свого часу. Ця поїздка була надзвичайно вдалою і в комерційному відношенні: Кларк отримав декілька замовлень в Європі.
   У 1860 в Кембриджі (Массачусетс) запрацювало виробництво фірми Alvan Clark and Sons.
   У 1860 Кларк отримав перші замовлення в США: будівництво 47-см телескопа для обсерваторії Університету Міссісіпі. Закінчений у 1862, він був найбільшим у США. З його допомогою, Кларк-молодший відкрив Сіріус-В — невидимий до того супутник однієї з найближчих від Землі зірок.
У 1866 отримав премію Румфорда За вдосконалення рефракторів.
У 1870 військово-морська обсерваторія США у Вашингтоні замовила Кларку 66-см телескоп (фокусна відстань 13 м), за допомогою якого в 1877 Асааф Холл відкрив супутники Марса.
Фірма Кларка виготовила також телескопи для Пулковської обсерваторії (76-см, знищений у 1941), Лікської обсерваторії (91-см) і Єркської обсерваторії, (найбільший у світі рефрактор 102-см). Два останніх телескопи були виготовлені вже Алваном Кларком-молодшим. Фірма Кларка побудувала і 61-см телескоп для Ловеллівської обсерваторії (встановлений у 1896).
Крім Кларків, треба віддати належне Карлу Лунудіну, який займався остаточною доводкою всіх великих рефракторів Кларків

   З юридичної точки зору, свою фірму Кларк відкрив у 1846 році. Вона спеціалізувалася тільки на виробництві лінзових телескопів-рефракторів і зберігала монополію на цей вид технологічної продукції аж до початку ХХ ст. П'ять найбільших лінзових телескопів, що використовуються у світі, були споруджені цією фірмою. Партнерами Кларка були двоє його синів: Джордж Бессет Кларк (1827–1891) і Алван Грем Кларк (1832–1897), сам астроном, першовідкривач супутника Сіріуса.

   У 1933 активи фірми були придбані Sprague-Hathaway Manufacturing Company, але компанія зберегла торгову марку. У 1936 виробництво було переведено в Соммервілл (Массачусетс), у зв'язку з входженням фірми Кларка до складу компанії «Перкін-Елмер», до сьогодні одного з лідерів на ринку високотехнологічної продукції. Обладнання часів Кларка було списано в період Другої Світової війни, а в 1958 Sprague-Hathaway Manufacturing Company була ліквідована.

Подякували

5 :rgb, ds40a, Edward, Игорь Александрович, Chepurny

[Edward]

Не забуваймо, що своiми досягненями Кларки у великiй мiрi забов'язанi европейським постачальникам оптичного скла : англiськi фiрмi "Браття Ченс" i французькi фiрмi "Пара Мантуа". Саме вони постачали скло фiрмi Кларка. Також, Кларки виробляли механiку лише для малих своiх телескопiв. Для великих рефракторiв монтування виготовляли фiрми "Уорнер & Свазi" в Америцi, та фiрма Репсольда у Европi. Окрiм самого Алвана Кларка, оптику полiрували його молодший син та спiвробiтник його фiрми Карл Лундiн. Саме останнiй фiнiшував об'ективи Пулкiвського 76 см рефрактора та найбiльшого у свiтi Йорського (102 см). На данний час серед великих (бiльше 50см) найкращим за оптичною якiсттю вважаеться 61см рефрактор Ловвелiвськоi обсерваторii.
Не забуваймо, також про чудову книжку Д.Уорнер та Р. Арайла "Альван Кларк та сини. Художники в оптицi", першодрук 1968р. (перше фото)
На другому малюнку вiдливка заготовки до об'ектива великого рефрактора початок XX cторiчча.
ПМ. Доречi, Кларки нiколи не виконували повноцiннi розрахунки своiх об'ективiв: iх дизайн передбачав лише корекцiю первинного хроматизму. Кронова лiнза в них найчастiше була рiвноопукла, а флiнтова наближалась до плацко-вогнутоi. В такiй комбiнацii теж виходила велика сферична аберацiя яку Кларки усували в процесi ретуши. Взагалi процес в них проходив по методу "що бiльше "випирало" (на тiньовi картинi) з того i починали ретуш". К. Лундiн був неперевершенним майстром у цiй кропiткi справi...
ПМ2. Свазi в свiй час скаржився, що коштiв на будiвництво великих телескопiв завжди не вистачало i вони з Уорнером докладали власнi кошти щоб закiнчити цi проекти...
ПМ3. Пiсля руйнування Пулкiвськоi обсерваторii у 1941-42 роцi механiка 76см телескопа, в якому стояв об'ектив Кларка, була сильно пошкоджена. Пiсля вiйни, з Бабельсбергськоi обсерваторii по репарацiям привезли 65 cм рефрактор його i встановили замiсть зруйнованого. Але, об'ектив Кларка, ще довго працював у якостi... великого колiматора на оборонному пiдприемствi. Вiн використовувався до середини 70-х рокiв i по ньму тестувалися великi фотографiчнi об'eктиви, що виводились на орбiту у военних цiлях. Так видатний американський оптик Альван Кларк допомiг радянському ВПК.
Ще студентом, я вирахував залишкову аберацiю у цьому об'ективi. Для повноi апертури амплiтуда зональноi аберацii у волновiй мiрi була 1/4.2 "лямбди", при менщiй, якiсть була ще кращою. Так, що для радянськiх 560мм "янтарiв", колiматор був досить якiсний, цим i користувалися...
Зараз цей об'ектив зберiгаеться у музеi Пулковськоi обсерваторii.

Подякували

4 :SIDEROCRATOR, SP, ds40a, Chepurny

[SIDEROCRATOR]

Маю невеличкий  4 мм окуляр виробництва Кларків (по документах виготовлений 1878 р.)
Якість зображення дуже хороша

[SIDEROCRATOR]

А ще ти писав колись, що Лугундін ретушував всі об'єктиви під кєросінку, через що вони всі дуже добре скориговані в жовтооранжевій ділянці

[Edward]

А ще ти писав колись, що Лугундін ретушував всі об'єктиви під кєросінку, через що вони всі дуже добре скориговані в жовтооранжевій ділянці

...з тих пiр нiчого не змiнилося

[rgb]

Зараз знову керосiнки в трендi. Ретушуй шо хочешь поки тривога вночi.

[rgb]

Тодi в керосiнку сiль кухонную додавали, щоб натрiй давав жовтий дублет. Так шо то натрiево-гасова лампа.

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[SIDEROCRATOR]

330 років тому 3 березня 1693 року народився англійський астроном Джеймс Бре́длі (іноді Брадлей) (англ. James Bradley;1693 — 1762)

Відкрив аберацію світла (1727) і нутацію земної осі (1737). Протягом 1750—1761 провадив меридіанні спостереження, на підставі яких пізніше було визначено сталі аберацій, прецесії і нутації.

Народився в Шерборні (Глостершир). 1714 року закінчив Оксфордський університет. 1719 року отримав церковний сан, посідав низку церковних посад. 1721 року відмовився від церковної кар'єри і був призначений професором астрономії Оксфордського університету. Після смерті Е.Галлея 1742 року обійняв посаду директора Гринвіцької обсерваторії — королівського астронома.

Наукові праці присвячені спостережній астрономії. 1719 року отримав поліпшене значення сонячного паралакса зі спостережень Марса. 1727 року зробив спробу виміряти паралактичний зсув зірок внаслідок річного обертання Землі навколо Сонця. Спостерігаючи зірку γ Дракона, виявив значний зсув у бік, протилежний паралактичному (із напів-амплітудою трохи більше 20 кутових секунд). 1729 року знайшов правильне пояснення такого зсуву: він зумовлений орбітальним рухом Землі та скінченою швидкістю світла. Відкриття аберації світла було першим безпосереднім підтвердженням теорії Коперника. З тих же спостережень Брадлей зробив правильний висновок про те, що паралакс зір має бути меншим 1" і, отже, зорі розташовані набагато далі від Землі, ніж припускали на той час. 1727 року помітив невеликі (з напів-амплітудою до 19") річні зміни розташування деяких зір, що не могли бути пояснені ані прецесією, ані аберацією. Продовжуючи спостерігати ці зорі, 1732 року припустив, що причиною річних змін їх положень є коливання земної осі, викликане впливом Місяця. Для перевірки цього припущення необхідно було продовжувати спостереження протягом 19 років (період обертання вузлів місячної орбіти). 1748 року Брадлей надав Лондонському королівському товариству результати своїх двадцятирічних спостережень і оголосив про відкриття явища, названого ним нутацією. Відкриття аберації світла та нутації земної осі висунуло Брадлея до лав видатних астрономів нового часу.

Брадлей склав таблиці, що дозволяли враховувати прецесію, нутацію та аберацію світла для точного визначення положень зір, а також докладні таблиці атмосферної рефракції з урахуванням температури повітря та атмосферного тиску. Все це разом з ретельним урахуванням можливих помилок інструментів дозволило йому досягти високої точності у спостереженнях положень зір. У 1750-1762 під керівництвом Брадлея в Гринвіцькій обсерваторії було здійснено велику програму позиційних спостережень (понад 60 000) із точністю, що робить їх корисними і для сучасної астрономії. Брадлей виконав дуже складні вимірювання діаметрів Венери, Марса, Юпітера, Сатурна та його кілець. Спостерігав комети і розрахував елементи орбіт кількох із них. 1726 року за різницею моментів спостереження затемнень одного з яскравих супутників Юпітера визначив довготи Нью-Йорка та Лісабона. Склав таблицю довжини синхронного маятника для різних широт. Поліпшив морехідні астрономічні інструменти та методи визначення довготи на морі.

Подякували

3 :rgb, SP, ds40a

[SIDEROCRATOR]

Тодi в керосiнку сiль кухонную додавали, щоб натрiй давав жовтий дублет. Так шо то натрiево-гасова лампа.

А якщо мідного купоросу додать то полум'я зелене буде

[rgb]

Для зелёного краще сiль барiю додати.

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[SIDEROCRATOR]

Для зелёного краще сiль барiю додати.

Так можна з набором солей і кєросінкою погратися то й усій видимій зоні спектра ретушню зробити

[rgb]

Можна. Майже так був вiдкритий спектральний аналiз Кiрхгофом i Бунзеном. Тiльки в них була масляна лампа. Так вiдкрили декiлька элементiв(индiй, цезiй i т.д)

Подякували

1 :Edward

[SIDEROCRATOR]

Не забуваймо, що своiми досягненями Кларки у великiй мiрi забов'язанi европейським постачальникам оптичного скла : англiськi фiрмi "Браття Ченс" i французькi фiрмi "Пара Мантуа". Саме вони постачали скло фiрмi Кларка. Також, Кларки виробляли механiку лише для малих своiх телескопiв. Для великих рефракторiв монтування виготовляли фiрми "Уорнер & Свазi" в Америцi, та фiрма Репсольда у Европi. Окрiм самого Алвана Кларка, оптику полiрували його молодший син та спiвробiтник його фiрми Карл Лундiн. Саме останнiй фiнiшував об'ективи Пулкiвського 76 см рефрактора та найбiльшого у свiтi Йорського (102 см). На данний час серед великих (бiльше 50см) найкращим за оптичною якiсттю вважаеться 61см рефрактор Ловвелiвськоi обсерваторii.
Не забуваймо, також про чудову книжку Д.Уорнер та Р. Арайла "Альван Кларк та сини. Художники в оптицi", першодрук 1968р. (перше фото)
На другому малюнку вiдливка заготовки до об'ектива великого рефрактора початок XX cторiчча.
ПМ. Доречi, Кларки нiколи не виконували повноцiннi розрахунки своiх об'ективiв: iх дизайн передбачав лише корекцiю первинного хроматизму. Кронова лiнза в них найчастiше була рiвноопукла, а флiнтова наближалась до плацко-вогнутоi. В такiй комбiнацii теж виходила велика сферична аберацiя яку Кларки усували в процесi ретуши. Взагалi процес в них проходив по методу "що бiльше "випирало" (на тiньовi картинi) з того i починали ретуш". К. Лундiн був неперевершенним майстром у цiй кропiткi справi...
ПМ2. Свазi в свiй час скаржився, що коштiв на будiвництво великих телескопiв завжди не вистачало i вони з Уорнером докладали власнi кошти щоб закiнчити цi проекти...
ПМ3. Пiсля руйнування Пулкiвськоi обсерваторii у 1941-42 роцi механiка 76см телескопа, в якому стояв об'ектив Кларка, була сильно пошкоджена. Пiсля вiйни, з Бабельсбергськоi обсерваторii по репарацiям привезли 65 cм рефрактор його i встановили замiсть зруйнованого. Але, об'ектив Кларка, ще довго працював у якостi... великого колiматора на оборонному пiдприемствi. Вiн використовувався до середини 70-х рокiв i по ньму тестувалися великi фотографiчнi об'eктиви, що виводились на орбiту у военних цiлях. Так видатний американський оптик Альван Кларк допомiг радянському ВПК.
Ще студентом, я вирахував залишкову аберацiю у цьому об'ективi. Для повноi апертури амплiтуда зональноi аберацii у волновiй мiрi була 1/4.2 "лямбди", при менщiй, якiсть була ще кращою. Так, що для радянськiх 560мм "янтарiв", колiматор був досить якiсний, цим i користувалися...
Зараз цей об'ектив зберiгаеться у музеi Пулковськоi обсерваторii.

цікаво а яка доля того французького 125 обєктива? що на французькій виставці красувався

[Edward]

Для зелёного краще сiль барiю додати.

Так можна з набором солей і кєросінкою погратися то й усій видимій зоні спектра ретушню зробити

1)Ретуш на однi з поверхонь, дозволяе виправити лише сферичну аберацию (звичайно це роблять для основноi дoвжини хвилi, це лiнiя "е" або "D") i дефекти в заготовцi скла, великоi площi i тi якi мають бiльший показник заломлення. Все iнше не виправляеться. На фiнальнi стадii, коли найкраще кутове положення з'ясовано i похибки хвильвого фронта мiiмальнi, виконують кiнцеву ретуш однiеi поверхнi. На цилiдричнi поверхнi обох лiнз ставлять мiтку, що вiдмiча це найкраще положення.
2) е можливiсть виправити сферохроматизм для двох додаткових лiнiй, як це запропонував Максутов на прикiнцi 30-х. Але це, потребуе застосування асферики на двох линзах и вона потрiбна бути на кроновi лiнзi приблино у два рази бiльша нiж на флiнтовi. По зонах вони повиннi мати протилежний знак асферичностi. При цьому амплiтуда в декiлька разiв перевершуе асферичнiсть для компенсацii самоi сферички для основноi довжини хвилi. Ход асферики досить несприятливий.
3) Я особисто, знаю два практичнi застосування цього прийому: це невеличкий об'ектив колiматора який зробили у лабораторii Максутова (робила Сiмоненко), та платiвка Шмiдта дiаметром 1.2 метри в обсерваторii Сайдiнг Спрiнгс, яка виконана з двох сортiв скла з протилежною асферичностю. В першому випадку, результат був так собi, бо залишковий хроматизм був все одно великий, до того ж "жована" поверхня, пiсля глибокоi асферизацii, погiршувала контраст. У другому випадку, це дало виграш у одну зоряну величину в порiвняннi з зничайною платiвкою Шмiдта. На данний момент виготовлення такого типу деталей, невеликого розмiру виконуеться на ЧПУ верстатах у автоматичному режимi.
4) зашивон "брата Готье" з "великим паризським рефрактором", розглянемо папiзже нема часу...

Подякували

2 :ds40a, SIDEROCRATOR

[rgb]

Эх, не фатило карасiну Симоненко з лабораторii Д. Д. Максутова.

[Edward]

Щоб уявити собi якiсть скла, яка була у тодiшнiх рефракторiв, можете подивитись на останнiй великий об'ектив, який був зроблений. Це об'ектив виготовлення Д.Д.Максутова та М. Степанова, роботи по якому ДОI розпочало ще у 1932, а закiнчино у 1946 ( повне тестування у 1947). Не дивлячись на те, що кронову заготовку бракували 14 чи 15 разiв, якiсть останьоi все одно прямо кажучи була незадовiльна. Якщо вiдкинути увесь пафос радянськоi пропаганди, то можна сказати, що об'ектив був невдалий i саме по склу. Максутов з Степановим, довго крутили тi лiнзи щоб скомпенсувати недолiки скла, але це мало допомогло. На фокограммi видно безлiч грубих i тонких стрий...
Але ж, пляма розсiювання була у кордонах 30 мкм, що для фотографiчних цiлей, на якi вiн i розраховувався вистачало. (об'ектив мав фотографiчну корекцiю). Формально технiчне завдання було виконане, але "чуда" радянськоi оптичноi промисловостi не сталося... Об'ектив поклали у ящик, а потiм його перенесли у музей Пулкова, де вiн разом з об'ективом Кларка пилиться у шафi...
Фокограма цього об'ектива публiкуеться вперше. Взагалi, результати цiеi роботи не де не розголошувались, що ще раз каже що вона втратила актуальнiсть i взагалi можна сказать закiнчилась невдачою...
ПМ. Скло Йоркського рефрактора мае значно кращу кондицiю, хоча було зварене на пiв сторiчча ранiше. Хоча лiнзи там були значно тонкiшi.
ПМ. У 2013 я замовляв у однiei вiдомоi фiрми скло ф 650 мм по другiй категорii однородностi... Я чекав на заготовку мiсяцiв 8. Менi присилали 7 чи 8 iнтерферограм i лише 8 спроба була вдалою... Тема скла для таких речей центрова...

Подякували

6 :Chepurny, SIDEROCRATOR, ds40a, Slava80, Jacques, Саша Наумов

[rgb]

Барахло