Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 252089 раз)

ds40a

Цитата: Edward від 09 Квітня 2023, 17:29:28

... Все iнше лише дiло звички...

+100500

Edward

Про що ще хотiлось добавити, то це про стандарт оформлення креслень. В ANSI креслення виглядають бiльш "витончено". "Виноски розмiру диаметра" бiльш угробiщних нiж в ISO важко було придумати... Все пiзнаеться в порiвняннi. Якщо ви користуетесь СAD'oм малюйте в АNSI!

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 09 Квітня 2023, 18:12:29

Про що ще хотiлось добавити, то це про стандарт оформлення креслень. В ANSI креслення виглядають бiльш "витончено". "Виноски розмiру диаметра" бiльш угробiщних нiж в ISO важко було придумати... Все пiзнаеться в порiвняннi. Якщо ви користуетесь СAD'oм малюйте в АNSI!

Є таке, і не тіки з виносками діаметра

SIDEROCRATOR

110 років тому 6 квітня 1913 р. народився американський астроном Джеральд Крон (Gerald Kron 1913 - 2012 ) який був одним із піонерів високоточної фотометрії з фотоелектричними приладами. Він відкрив перші зоряні плями та здійснив перше фотометричне спостереження за зоряними спалахами.

Джеральд Едвард Крон народився в Мілуокі Випускник Університету Вісконсін-Медісон, де він отримав ступінь магістра в галузі машинобудування в 1934 році, Крон зацікавився астрономією, яку він вивчав у Джоела Стеббінса. У той час він скористався доступом до машинобудівних станків, як частини його навчання, щоб розробити та побудувати 6-дюймовий телескоп. Після закінчення навчання він отримав стипендію для вивчення астрономії протягом двох років під керівництвом Джоеля Стеббіна.
Стеббінс організував для Крона вступ до Каліфорнійського університету в Берклі, де він отримав докторську ступінь з астрономії у 1938 році.

Під час Другої світової війни Крон служив з Радіаційною лабораторією в Массачусетському технологічному інституті і брав участь у розробці мікрохвильового радіолокатора. Він пізніше став головою Спеціальної групи пристроїв в Технічному відділі військово-морського флоту (NOTS) в Інйокерні, штат Каліфорнія, де провів дослідження ракетного твердого палива та розробляв радіоприймачі для проектного проекту "Верблюд" в Мангеттенському проекті.

Після війни Крон повернувся в Лікську Обсерваторію, де був одним із дизайнерів телескопа К. Дональда Шейна. Використовуючи фотометричні методи, які він почав впроваджувати до війни, він вивчав зірки, особливо затемнювано змінні.
У 1935 році Крон відправився в Каліфорнію зі Стеббіном і Альбертом Уітфордом, де Крон і Уітфорд допомагали Стеббінсові в Обсерваторії Маунт Вілсон. Після повернення в Медісон він працював з Уітфордом на проекті 200-дюймового телескопа. Стеббінс організував для Крона вступити в Каліфорнійський університет у Берклі, де він отримав докторську ступінь з астрономії в 1938 році з дисертацією на фотометричних елементах затемнених бінарних.
Затемнення Алголя В і А

Досліджуючи затемнення бінарних в одній точці вони виявили нерівномірність, яку вони віднесли до області більш холодної температури, зірки. Його спостереження та пояснення були правильними, але він був попереду свого часу. минуло багато років, перш ніж існування таких зір, було прийнято, і вони стали популярною темою дослідження. Вони також зробили перше фотометричне спостереження за зоряним спалахом.

У 1965 році Крон став директором Військово-морської обсерваторії Сполучених Штатів у Флагстафі, Арізона. Він регулярно відвідував Канберру в Австралії, де обсерваторія Стромло дозволила йому вивчати карликові зірки типу M на південному небі. Крон протягом деякого часу служив президентом Астрономічного товариства Тихого океану, а також Комісією з міжнародного астрономічного об'єднання з питань інструментальних засобів. Він був обраний членом Королівського астрономічного товариства.
Крон опублікував понад 130 наукових праць, багато з них описали метод точного вимірювання світла зірок і кульових скупчень. Він став піонером у використанні фотопомножувачів для вимірювання інфрачервоного випромінювання холодних зірок. Його вимірювання кульових скупчень у Великій Магеллановій хмарі змусили вчених переглядати попередні припущення про відстані за межами Галактики Чумацький Шлях .

SIDEROCRATOR

230 років тому 8 квітня 1793 р. народився німецький астроном Карл Людвіг Хенке (Karl Ludwig Hencke 1793-1866). В історію він увійшов як один з найбільш "упоротих" шукачів астероїдів, проводивши безрезультатні пошуки 15!!! років, які врешті завершились відкриттям 2-х астероїдів 5 Астреї і 6 Геби.

Хенке народився в м. Дрісен, в Пруссії (сьогодні м. Дрезденко в Польщі ). Після відвідування школи в рідному місті він вступив у прусську поштову службу. У 1813 році він пішов до прусської армії, яка воювала проти Наполеона Бонапарта . Хенке був поранений у Люццені . Повернувшись до Дрисена, знов працював на пошті з 1817 по 1837 рік, поки не залишив посаду з причин здоров'я. Йому було тоді 45 років. Потім він займав почесне місце міського судді.

Змалку цікавлячись астрономією, він створив обсерваторію в своєму будинку, купившии телескоп в 1821 році. Після його відходу з поштового відділення, він повністю присвятив себе астрономії, та встановленні контактів з Іоганном Францем Енке. Він отримав від нього карти зроблені в Берлінській обсерваторії, що містили всі зірки до 9 величини в межах 15 ° від екватора.

Потім він почав систематично спостерігати область неба поруч з орбітами чотирьох відомих астероїдів. Його пошуки увінчалися успіхом 8 грудня 1845 р, коли він виявив, 5 Астрею як об'єкт дев'ятої величини, близької до Вести, в Тельці . Хенке оголосив про відкриття Йогану Енке (в Берліні), та Генріху Шумахеру(в Альтоні), який негайно оголосив про це науковому співтовариству, щоб інші спостерігачі могли також брати участь у фазі збору спостережень, необхідних для визначення орбіти.

5 Астрея, примітний тим, що це був перший астероїд, відкритий після того, як в 1807-му році був виявлений останній астероїд з першої четвірки 4 Веста. Інші астрономи залишили свої подальші пошуки астероїдів, бувши переконані, що астероїдів всього чотири. Однак Генке почав свої пошуки в 1830-му році і п'ятнадцять років по тому вони увінчалися успіхом.

Згодом, Хенке відновив свої спостереження, зосередивши увагу на частині неба поблизу екватора та екліптики , виявивши другий об'єкт, дещо слабкіший, ніж дев'ята величина, 1 липня 1847 року . Хенке повідомив новину про те, що відкритий об'єкт був новим астероїдом, помітивши, що 3 липня він показав явний зворотний рух і запропонував Карлу Гаусу вибрати ім'я, той вирішив вибрати Гебу, богиню молодості згідно з грецькою міфологією, цим іменем було названо астероїд 6 Hebe .

Хоча Хенке не виявив інших астероїдів, між 1851 і 1860 роками він виявив п'ять змінних зірок ; він розробив 439 графіків блиску, що зберігаються в Берлінській академії наук.

WEST

Ось як про Хенке написав у своiй книжцi "Очерки о Вселенной" Б.А.Воронцов-Вельямiнов (мова орiгiнала):"Пятая планета всё ещё не попадалась.Только в 1845 году, почти через 40 лет, она была открыта. Открыл её один отставной почтовый чиновник, терпению которого поистине можно изумляться. 15 долгих лет, из вечера в вечер, он разыскивал попутчиков Цереры и её товарок, и каждый новый вечер, приносивший разочарование, не ослаблял его энтузиазма. Через два года после первого успеха он открыл ещё планету, и вскоре затем открытия подобных планет стали производиться непрерывно."

Edward

April 11...так, згадалося.

Вот представь:
Ночью, тебя без объяснений хватают в своем доме и бросают в подвал, где битком народу... ты как-то, в потёмках, устраиваешься под стенкой на полу и под утро засыпаешь...и тут, вздрогнув, вскакиваешь от выстрелов во дворе, дотянувшись на цыпочках до края окна ты видишь, как несколько трупов за ноги оттаскивают от стенки...
А потом, два года спустя, ты пишешь какая у нас хорошая власть, как много она делает для развития нашей отечественной науки и оптики в частности...
такие вот воспоминания...
Арест Д.Д.Максутова в Одессе в 1930 году, по его воспоминаниям, был самым страшным... Людей хватали всех подряд и расстреливали без всякого следствия и разбора. Ему в тот раз повезло...

Edward

April 12...так, згадалось.

«Не было бы Гагарина - полетел бы другой. А вот без Королёва полёт этот мог бы и не состояться»

Cepreй Королев, основоположник практической космонавтики в СССР, Генеральный конструктор ракетно-космической промышленности СССР, академик, родился 12 января 1907 г. в Житомире.

Королеву «повезло» - включённый в список врагов народа по первой (расстрельной) категории, он получил «всего лишь» 10 лет.
Вот как описывают его арест биографы:
«Когда Королева сразу же по прибытии на Лубянку утром 28 июня 1938 года ввели в комнату для первого допроса, он увидел молодого темноволосого, черноглазого, симпатичного парня, примерно одних с ним лет и даже похожего на него плотной, кряжистой фигурой.
- Вы знаете, за что вас
арестовали? - Нет, не знаю. -Ах ты не знаешь... твою мать!! - неожиданно страшно взревел симпатичный парень. - Сволочь! Мразь!
С этими словами он плюнул ему лицо. Королёв инстинктивно бросился на него, но в этот момент он ударил его сапогом в пах, сбив с ног. Потеряв сознание, Королев еще извивался какое-то время на полу, потом утих»…
На Колыме, на золотом прииске, Королев выжил случайно. К систематическому недоеданию и цинге, жестоким морозам и изнурительному труду добавился террор уголовников.
Он не мог ходить: «Как встаю, тут же падаю. Весьязык распух, дёсны кровоточили, зубы повыпадали от цинги",- вспоминал он.

- В 1965 г., незадолго до смерти великого конструктора, его навестили друзья по туполевской «шарашке». Показывая на охрану у ворот, он, академик, дважды Герой труда, произнёс: «Знаете, ребята, иной раз проснёшься ночью, лежишь и думаешь: вот, может, уже нашёлся кто-нибудь, дал команду – и эти же вежливые охранники нагло войдут сюда и бросят: А ну, падла, собирайся с вещами!».

Королев умер в 1966-м, ему только-только исполнилось 59. Последней попыткой спасти Королева стала операция, которую проводил лично министр здравоохранения СССР.
Во время операции
анестезиолог столкнулся с непредвиденным обстоятельством. Для того, чтобы дать наркоз, надо было ввести трубку, а оперируемый никак не мог широко открыть рот.

Когда-то сломанные на допросе челюсти пациента неправильно срослись.

Вот такой он советский космос...

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 13 Квітня 2023, 00:22:40

April 12.., так згадалось...

«Не было бы Гагарина - полетел бы другой. А вот без Королёва полёт этот мог бы и не состояться»

CepreЙ Королев, основоположник практической космонавтики в СССР, Генеральный конструктор ракетно-космической промышленности СССР, академик, родился 12 января 1907 г. в Житомире.

Королеву «повезло» - включённый в список врагов народа по первой (расстрельной) категории, он получил «всего лишь» 10 лет.
Вот как описывают его арест биографы:
«Когда Королева сразу же по прибытии на Лубянку утром 28 июня 1938 года ввели в комнату для первого допроса, он увидел молодого темноволосого, черноглазого, симпатичного парня, примерно одних с ним лет и даже похожего на него плотной, кряжистой фигурой.
- Вы знаете, за что вас
арестовали? - Нет, не знаю. -Ах ты не знаешь... твою мать!! - неожиданно страшно взревел симпатичный парень. - Сволочь! Мразь!
С этими словами он плюнул в его сапогом в пах, сбив с ног. Потеряв сознание, Королев еще извивался какое-то время на полу, потом утих»…
На Колыме, на золотом прииске, Королев выжил случайно. К систематическому недоеданию и цинге, жестоким морозам и изнурительному труду добавился террор уголовников.
Он не мог ходить: «Как встаю, тут же падаю. Весьязык распух, дёсны кровоточили, зубы повыпадали от цинги",- вспоминал он.

- В 1965 г., незадолго до смерти великого конструктора, его навестили друзья по туполевской «шарашке». Показывая на охрану у ворот, он, академик, дважды Герой труда, произнёс: «Знаете, ребята, иной раз проснёшься ночью, лежишь и думаешь: вот, может, уже нашёлся кто-нибудь, дал команду – и эти же вежливые охранники нагло войдут сюда и бросят: А ну, падла, собирайся с вещами!».

Королев умер в 1966-м, ему только-только исполнилось 59. Последней попыткой спасти Королева стала операция, которую проводил лично министр здравоохранения СССР.
Во время операции
анестезиолог столкнулся с непредвиденным обстоятельством. Для того, чтобы дать наркоз, надо было ввести трубку, а оперируемый никак не мог широко открыть рот.

Когда-то сломанные на допросе челюсти пациента неправильно срослись…

а скількох невідомих геніїв згноїли в таборах
Але про цей факт при совку акуратно замовчували

Edward

Це так... Можна пригадати ще братiв Вавiлових. Старшого, що зiбрав саму повну у свiтi зернову коллекцiю, заморили у Володимирському Централi, та молодшого, якого пiсля цього, по-iезуiтськи зробили директором ДОI i який помер пiсля п'ятого iнфаркту... Можна згадати Йоффе, директора Физичного институту, якого комсомольцi травили на лекцiях та заколочували цвяхами йому дверi у власний кабiнет, або Рождественского, першого директора того ж ДОI, якого теж довели "до ручки" i вiн застрелився... Сталiнська академiя це був справжнiй серпентарiй де молодi бездарi досить часто "травили" та знущалися над "старими кадрами".
А астрономи...Нумеров, Воронов... це за часiв передвоеного розгрома Пулковськоi обсерваторii. Пiзнiше Козирев, Шкловський, Шайн...
Це вже потiм, комуняки захотiли прикрити все це лайно, та почали роздавати звання та гос. премii, в життi все було бруднiше та жахливiше...
Здаеться, нi та краiна, нi цей ii шмат, що лишився, не мае права на iснування, ii коло порочне i людоненависницьке...

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 11 Квітня 2023, 22:21:39

April 11...так, згадалося.

Вот представь:
Ночью, тебя без объяснений хватают в своем доме и бросают в подвал, где битком народу... ты как-то, в потёмках, устраиваешься под стенкой на полу и под утро засыпаешь...и тут, вздрогнув, вскакиваешь от выстрелов во дворе, дотянувшись на цыпочках до края окна ты видишь, как несколько трупов за ноги оттаскивают от стенки...
А потом, два года спустя, ты пишешь какая у нас хорошая власть, как много она делает для развития нашей отечественной науки и оптики в частности...
такие вот воспоминания...
Арест Д.Д.Максутова в Одессе в 1930 году, по его воспоминаниям, был самым страшным... Людей хватали всех подряд и расстреливали без всякого следствия и разбора. Ему в тот раз повезло...

А уяви скільки б Максутов зробив якби в гражданську таки добрався до США?
А так "самая человечная власть в миre" його ледь не кончила

Edward

Цитата: SIDEROCRATOR від 13 Квітня 2023, 08:29:44

Цитата: Edward від 11 Квітня 2023, 22:21:39
April 11...так, згадалося.

Вот представь:
Ночью, тебя без объяснений хватают в своем доме и бросают в подвал, где битком народу... ты как-то, в потёмках, устраиваешься под стенкой на полу и под утро засыпаешь...и тут, вздрогнув, вскакиваешь от выстрелов во дворе, дотянувшись на цыпочках до края окна ты видишь, как несколько трупов за ноги оттаскивают от стенки...
А потом, два года спустя, ты пишешь какая у нас хорошая власть, как много она делает для развития нашей отечественной науки и оптики в частности...
такие вот воспоминания...
Арест Д.Д.Максутова в Одессе в 1930 году, по его воспоминаниям, был самым страшным... Людей хватали всех подряд и расстреливали без всякого следствия и разбора. Ему в тот раз повезло...
А уяви скільки б Максутов зробив якби в гражданську таки добрався до США?
А так "самая человечная власть в миre" його ледь не кончила

Яскравий приклад - його рiдний брат Миколай. Вiн разом з батьком втiк спочатку у Констанцiю, потiм до Парижу, а з годом вони опинилися на березi Гудзону. Коля вивчися в унiверситетi i працював хiмiком, був навiть свого часу вiдомою людиною. Ця гiлка роду Максутових чудово "прижилася" у Штатах, жила добре у достатку i без жодних репресiй...
Його донька Тетяна передала менi родовiд iхньоi фамiлii, записаний ii дiдом(батьком ДДМ) та деякi матерiали про свового батька (Миколая), саме з них я дiзнався про iхне життя у Сполучених Штатах. Нажаль, вона вже померла.

SIDEROCRATOR

190 років тому 15 квітня 1833 р. нпродився французький астроном Моріс Леві (Maurice Loewy1833 - 1907)

Леві займався обчисленням орбіт астероїдів і планет і вимірюванням географічних довгот і поліпшив таким чином точність публікацій в Connaissance temps, офіційного астрономічного щорічника Франції. Вів дослідження в області оптики, аберації світла і сконструював довгофокусний дзеркальний телескоп, за допомогою якого разом з асистентом П'єром Пюізё зробив більше 6000 знімків Місяця.

У 1872 році Леві був запрошений в Бюро довгот французького Інституту за визначенням астрономічного часу і довгот. У 1873 році він став членом Паризької академії наук.

У 1896 році Леві став директором Паризької обсерваторії, він реорганізовував установу і заснував відділення фізичної астрономії. Більше 10 років він працював разом з П'єром Пюізё (1855-1928) над атласом Місяця, складеним з 10 000 фотографій, зробленими екваторіальним телескопом. Їх «Atlas photographique de la Lun» (1910) служив більш ніж півстоліття основою для Селенографіі.
Крім того, Леві брав активну участь в міжнародному проекті Carte du Ciel [en] зі складання фотографічної карти зоряного неба, який, проте, так і не був завершений.
Сторінка з фотоатласу Місяця

SIDEROCRATOR

230 років тому 15 квітня 1793 р. народився Васи́ль Я́кович Стру́ве (Friedrich Georg Wilhelm Struve; 1793 — 1864) — астроном і геодезист, один із творців зоряної астрономії.

Василь Якович Струве (при народженні Фрідріх Георг Вільгельм Струве) народився в німецькій родині директора гімназії математика Якова Струве (нім. Jacob Struve) (1755-1841) в датському (нині німецькому) місті Альтона поблизу Гамбурга і провів в цьому місті свої шкільні роки.

У 1808 році через загрозу насильницького призову в Велику армію Наполеона він втік з Німеччини в Дерпт, де здобув філологічну освіту в Дерптському університеті: за дисертацію «De studiis criticis et grammaticis apud Alexandrinos» він отримав золоту медаль; потім, протягом трьох років він вивчив астрономію і, захистивши в 1813 році дисертацію «De geographicae Speculae Dorpatensis positione», влаштувався на роботу в Дерптську університетську астрономічну обсерваторію, одночасно викладаючи в університеті.

З 1819 року він - директор Дерптської обсерваторії і ординарний професор університету.

За двадцять років на посаді директора обсерваторії він оснастив її першокласними для того часу інструментами: рефрактором Фраунгофера і геліометра фірми Репсольд. Починаючи з 1824 року (по 1837) він провів мікрометричні вимірювання 2714 подвійних зірок; в 1827 році був опублікований перший каталог.

У 1830 році Миколі I була представлена доповідь В. Я. Струве про завдання нової великої астрономічної обсерваторії під Санкт-Петербургом. Починаючи з 1833 року він - найбільш активний учасник спорудження Пулковської обсерваторії, відкритої 19 серпня 1839 року. В. Я. Струве став її першим директором.
Пулково в 1855 р.

Завдяки його зусиллям Пулковська обсерваторія була обладнана досконалими інструментами (в тому числі в той час найбільшим в світі рефрактором з 38-сантиметровим об'єктивом). Під керівництвом В. Я. Струве та військового геодезиста К. І. Теннера було проведено градусний вимір дуги меридіана на величезному просторі від узбережжя Льодовитого океану до гирла (дельти) Дунаю (див. Дуга Струве) і отримані цінні матеріали для визначення форми і розмірів Землі .

Під керівництвом В. Я. Струве була визначена система астрономічних постійних, що отримала в своє час всесвітнє визнання і використовувалася протягом 50 років. За допомогою побудованого за його ідеєю пасажного інструменту Струве визначив постійну аберації світла.

Планетарна туманність NGC 6572, відкрита В. Я. Струве

В області зоряної астрономії Струве відкрив реальне згущення зірок до центральних частин Галактики і обгрунтував висновок про існування і величину міжзоряного поглинання світла. Багато часу приділяв Струве вивченню подвійних зірок. Складені ним два каталоги подвійних зірок були опубліковані в 1827 і 1852. Струве належить одне з перших в історії (1837) успішне вимірювання річного паралакса зірки (Веги в сузір'ї Ліри).
В середині XIX століття брав участь у створенні Лісабонської астрономічної обсерваторії.

SIDEROCRATOR

325 років тому 17 квітня 1598 р. народився Джованні Баттіста Річчолі ( Giovanni Battista Riccioli 1598-1671) - італійський астроном і теолог , автор праці «Новий Альмагест» ( Almagestum Novum ). Разом із Франческо Гримальді склав карту Місяця і ввів у практику позначення місячних кратерів іменами вчених.

В 1614 Річчолі вступив в орден єзуїтів , вивчав риторику, філософію і теологію в Пармі і Болоньї. У цей час він зайнявся астрономією і в 1651 опублікував велику працю «Новий Альмагест», в якому склав каталог зірок, описав плями на Сонці і рух подвійних зірок, обчислив радіус Землі і відношення води і суші на її поверхні. Будучи противником теорії Коперника, Річчолі, проте, допускав її існування як наукової вправи і навів докладне обговорення аргументів за і проти геліоцентризму; сам він схилявся до системи Тихо Браге ( гео-геліоцентризм). Спільно з Грімальді Річчолі вивчав Місяць і склав одні з перших місячних карт; імена місячних морів і кратерів (у тому числі кратер Коперник ) з цих карт використовуються до цього дня.

Карта Місяця Річчолі
У своєму трактаті, названому на честь класичної праці з астрономії Клавдія Птолемея " Альмагест " - "Новий Альмагест", Річчолі обговорив роботи Галілея та експериментально перевірив деякі його висновки. З цією метою астроном розробив методику використання маятника як інструмент для вимірювання часу, у тому числі показав, що лише малі коливання є ізохронними . Використовуючи цей інструментарій, Річчолі провів досліди з тілами, що падають, які відпускали з різних рівнів висоти; місцем проведення цих дослідів була вежа Азінеллі у Болоньї. Виявилося, що у повній відповідності до ідей Галілея відстань, що проходить падаючим тілом, пропорційна квадрату часу. Іншими словами, швидкість тіла лінійним чином залежить від часу, тоді як сам Річчолі думав, що ця залежність має бути експоненційною. Хоча сам учений не обчислював прискорення вільного падіння , з його даних можна отримати оцінку що близько до прийнятого в наш час значення. Крім того, у своїй праці Річчолі описав інші експерименти з падаючими тілами різної ваги та розміру з метою визначення ефектів опору повітря.

Інша відома астрономічна праця Річчолі: Astronomia Reformata (Реформована Астрономія) яка була своєрідним стислим і дещо зміненим варіантом Нового Альмагеста.

Книга містить великий звіт про зміну зовнішності Сатурна. Включена інформація про спостереження Юпітера є очевидним рекордом дуже раннього (якщо не найпершого) спостереження за Великою червоною плямою Юпітера, виконаного Лендером Бандтіусом, аббатом Дунісбурга, наприкінці 1632 року. також в цьому розділі Річчолі включає доповідь про спостереження хмарних поясівЮпітера , що з'являються і зникають протягом довгого часу.

Річчолі дав, ймовірно, ранній опис ефекту Коріоліса , використавши його як один з аргументів проти геліоцентризму. Вчений показав, що обертання Землі має створювати цей ефект, проте оскільки останній не спостерігається, це має бути доказом нерухомості Землі.
Річчолі також зробив внесок у географію, склавши таблиці широт і довгот для багатьох пунктів земної кулі.

SIDEROCRATOR

110 років тому 19 квітня 1913 р. народилась американський астроном Дороті Локанті (Dorothy Davis Locanthi 1913-1999)

Народилась в Східному Сент-Луїсі, штат Іллінойс,в 1929 р. вступила у Вассар коледж який спеціалізувався на фізиці і астрономії. По закінченню в 1933 році, вона вирішила, що для неї не може бути більше корисної кар'єри, ніж астрофізичні дослідження.

У 1934 р. працювала в Лікській обсерваторії. Вона написала серйозне дослідження про спектр Aнтареса, засноване на високодисперсних спектрограмах з Маунт Уїлсон. Згодом Дороті стала експертом в області молекулярних спектрів і в ідентифікації багатьох атомних ліній рідкісних елементів у цьому холодному супергіганті.
Тоді Дороті продовжила дослідження і почала роботу над спектром β Pegasi, гіганта з практично такою ж ефективною температурою, як і Antares, але з більш високою щільністю. Вона зробила це дослідження в Обсерваторії Маунт Вілсон, використовуючи їх спектрограми. У 1940 році вона поїхала в Принстонський університет в якості помічника Генрі Норріса Рассела. Вона допомагала проаналізувати лабораторний спектр Eu II. У 1942 році Дороті повернулася на Маунт Вілсон і продовжила аналіз β Пегаса. Згодом досліджувала спектр R Андромеди.

Edward

Цитата: SIDEROCRATOR від 21 Квітня 2023, 13:24:55

110 років тому 19 квітня 1913 р. народилась американський астроном Дороті Локанті (Dorothy Davis Locanthi 1913-1999)

Яка гарна астрономша

WEST

Згоден!

SIDEROCRATOR

270 років тому 20 квітня 1753 р. відбулось відкриття Стокгольмської обсерваторії.

Обсерваторія була створена з поданння Королівської шведської академії наук з ініціативи її секретаря Пера Ельвіуса. Будівництво було розпочато в 1748 році і закінчено в 1753 році. У 1877 році був побудований купол обсерваторії. Обсерваторія пропрацювала до 1931 року, коли була побудована нова будівля в більш темному місці. Зараз обсерваторія є музеєм і тут проходять зустрічі стокгольмських любителів астрономії.
Обсерваторія була національним центральним меридіаном, як Пулково в Росії і Грінвіч в Англії.

інструменти обсерваторії

пасажний інструмент Стокгольмської обсерваторії

SIDEROCRATOR

22 квітня 1724 р. народився німецький філософ Іммануїл Кант. (22.IV 1724 - 12.II 1804)

Народився в Кенігсберзі (нині Калінінград, Князівство північних варварів). Прожив у цьому місті все життя. У 1745 закінчив Кенігсбергський ун-т. Був домашнім учителем. У 1755 почав викладацьку діяльність в Кенігсбергськом ун-ті. У цьому ж році отримав звання приват-доцента, служив помічником бібліотекаря в ун-ті. У 1770 був призначений професором. У 1786 був обраний ректором ун-ту, в 1788 переобраний на другий термін. У 1797 за станом здоров'я залишив ун-т.
Перший період творчості Канта (до кінця 1760) характеризується переважанням природничо-наукових інтересів. У 1754 у статті «Дослідження питання, чи зазнала Земля у своєму обертанні навколо осі, завдяки якому відбувається зміна дня і ночі, певних змін із часу свого виникнення» розглянув систему Земля — Місяць і зробив висновок про те, що припливне тертя повинно уповільнити обертання Землі навколо осі. У праці «Загальна природна історія та теорія неба» (1755) виклав свою космогонічну гіпотезу, відповідно до якої планети і Сонце виникли із хмари розсіяної матерії, що займала колись весь простір Сонячної системи. Частинки цієї хмари стикалися одна з одною, що в врешті решт призвело до її ущільнення і впорядкованого обертального руху навколо центрального згущення, з якого згодом утворилося Сонце. Надалі сталася фрагментація матерії, що оберталася навколо Сонця, на окремі згустки, з яких утворилися планети. Гіпотеза Канта здійснила прорив у поширеному раніше традиційному погляді на природу, де виключалася ідея розвитку. Через 50 років після Канта аналогічна гіпотеза була висловлена П. С. Лапласом, який залучив для її обґрунтування нові дані фізики і механіки. Погляди обох вчених часто викладаються як єдина гіпотеза Канта — Лапласа. Ця гіпотеза здійснила великий вплив на весь подальший розвиток природознавства, вона стала перехідним етапом від метафізичного світогляду до еволюційного. Сучасні космогонічні гіпотези у загальних рисах використовують ідеї Канта і Лапласа, докладніше описуючи процеси зіткнення частинок з урахуванням переходу механічної енергії в теплову і впливу електромагнітних полів у міжзоряному середовищі. Канту належать здогади, котрі згодом підтвердилися, про існування Великої системи галактик («Чумацьких шляхів»), а також про роль відштовхувальних сил у космосі поряд із силами тяжіння.

У книзі за назвою «Загальна природна історія і теорія неба» Кант виклав свої думки про утворення всесвіту, сонячної системи, планет, зірок, і вперше продемонстрував основні положення свого уявлення про процеси, що відтворюють життя і, як кульмінацію загального розвитку — зародження людини. Передбачаючи можливість різночитання свого викладу, автор заздалегідь зумовлює загальні підходи до своєї теорії.

Основоположний момент аналізу теорії можна прийняти, як «усе залежить від усього». Усі світові структури, і кожна окремо, утворюють загальну систему, яка утримується обумовленими взаємозв'язками, що розглядаються як фізичні, у визначенні Канта — механістичні, явища. Крім того, теорія розглядає світ, що складається з матеріальних часток, котрі визначаються як «різного роду елементи». Усі ці елементи знаходяться в постійному русі. Рух кожного елемента взаємно узгоджений.

Початковий простір був повністю заповнений матерією, «достатньою мірою здатною передавати рух усім небесним тілам, які знаходяться в ній, узгоджуючи його зі своїм власним рухом і, як наслідок, узгоджуючи між собою всі рухи».

На його думку, всі речовини, з яких складаються небесні тіла нашої сонячної системи, тобто всі планети і комети, були спочатку розкладені на свої первинні частини і заповнювали весь світовий простір, якому нині повертаються ці вже сформовані тіла. У той час усе не мало форми.

Хоча безпосередньо після створення вся матерія знаходилась в стані хаосу, але завдяки тому, що кожна первинна частина матерії має внутрішнє «прагнення піднятися до більш удосконалого влаштування шляхом природного розвитку», відбувається упорядкування світових структур.

У заповненому таким чином просторі загальний спокій триває тільки мить. Елементи, яким властиві сили для приведення один одного до руху, мають джерело життя в самих собі.

Таким чином — «матерія із самого початку прагне утворювати форми». Тому ж відразу починають відтворюватися різного роду згустки. Але внаслідок взаємодії сил тяжіння і відштовхування виникають «потужні вихори часток, з яких кожна сама по собі описує криві лінії, що пояснюється спільною дією сили тяжіння і сили обертання». Утворювані згустки речовини складають матеріальні тіла, які в свою чергу складають світи різного порядку:

перший порядок матеріальних структур — первинні елементи.
другий — частки речовини, з яких складаються планети.
третій — сонячна система, яка поєднує центральне світило і планети, які обертаються навколо нього зі своїми супутниками і комети.
четвертий — системи багатьох зірок. «Усі нерухомі зірки, як ми знаємо, розташовані біля певної загальної площини і завдяки цьому утворюють одне зв'язане ціле, світ світів».
Вищий порядок світів утворюють безліч зоряних систем. «Ми бачимо, що в нескінченній далечині, існує ще багато таких зоряних систем і що весь безмежний Всесвіт має характер системи, і частини її знаходяться у взаємному зв'язку».

Але і на цій межі не закінчується система улаштування світу Канта: «Можливо було припустити, що і ці світи вищого порядку в якийсь спосіб зв'язані один з одним і завдяки цьому взаємному зв'язку у свою чергу створюють ще більш неосяжну систему».

Слід зазначити, що загальноприйнята в наш час назва Галактика, в той час ще не застосовувалась. Використовувалася назва «світлові плями». Але Кант вже пояснює їх побудову, як складену з безлічі зірок, і визначає їм місце в загальній ієрархії космічних процесів, називаючи «зоряними туманностями». Та й самі зірки, що вважалися нерухомими, у його теорії рухаються визначеними орбітами. Але «рухаються вони надзвичайно повільно внаслідок великої віддаленості від загального центру їх обертання». В такий же спосіб визначає він місце і нашої сонячної системи в зоряному світі, відносячи її, як звичайну зоряну систему, до Чумацького шляху.

У цій системі світовий порядок підтримується взаємними зв'язками, які визначаються рухом первинних елементів. В наш час прийнята інша назва — поля, що, звичайно не обмежуються тільки полем ньютонівського тяжіння. Хоча і Кант припускав існування інших визначальних взаємозв'язків.

Джерело утворення планет не можна шукати в одному тільки ньютонівському тяжінні. Для настільки тонких часток це тяжіння було б занадто повільним і слабким. Скоріше можна сказати, що в цьому просторі первісне утворення походить від зближення деяких елементів, що з'єднуються за звичайними законами зв'язку, поки виниклий таким чином згусток поступово не зросте настільки, що ньютонівська сила тяжіння стане здатною в ньому все більше і більше збільшувати це тіло, діючи на відстані.

Кант припускав, що при утворенні космічних тіл відбулося сепарування згустків речовини, в результаті чого щільніші з них зібралися ближче до центру обертання. Тому комети, що підлітають до сонця з далеких окраїн, відрізняються за складом від центральних планет.

Частки комет належать до найбільш легкого виду, імовірніше, тому, що комети утворюються в віддаленіших пунктах світобудови, і немає сумніву, що саме цим головним чином пояснюється поява у комет примарних ядер і хвостів, що відрізняє їх від інших небесних тіл.

У той же час у баченні Канта є i хибні висновки, на кшталт:

Але якщо Сонце або сонця взагалі — вогненні кулі, то звідси випливає перша властивість їхньої поверхні, яка полягає в тому, що на ній повинно бути повітря, тому що без повітря ніякий вогонь не горить.[джерело?]
Творчість Імануїла Канта і зараз у деяких аспектах залишається неперевершеним логічним зображенням суті процесів, до уявлення яких ми тільки підійшли. Тут необхідно відзначити, що всі його праці пронизані оптимізмом, любов'ю до людини і вірою в її Божественне призначення. У своїх наступних працях Кант ще багато разів повернеться до великої ідеї Божественного початку. І, незважаючи на механістичність пропонованих теорій, його виклад ніяк не входить у суперечність з діяннями Творця. Нескінченний ряд майбутніх віків, що робить вічність невичерпною, цілком оживить усю сферу Божественної присутності і поступово внесе в неї закономірність, що відповідає досконалості Божественного задуму. Але це вже не данина своїй епосі. Це тверде переконання про зв'язок об'єктивної реальності нашого світу з Божественним, котра, на жаль, поки ще не дана нам у відчуття. У пізніших своїх працях, Кант викладає свої думки більш виразно, як існуючий зв'язок матеріального і духовного планів.

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 252089 раз)