Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 246292 раз)

SIDEROCRATOR

9 квітня народився Фабріціо Бернарді ( Fabrizio Bernardi 1972 ) - італійський астроном , першовідкривач комет і астероїдів. Відкрив астероїд Апофіс.

У період з 2001 по 2004 рік спільно з іншими італійськими астрономами їм було відкрито в цілому 6 астероїдів. У їх числі був і знаменитий астероїд (99942) Апофіс , який за прогнозами в 2029 році може зблизитися з Землею до відстані 37,5 тисячі км, а також ще два навколоземних астероїда : 2002 RQ 25 ,2002 WP 11 і 2003 FB 5. Крім цього в обсерваторії Мауна-Кеа на Гаваях їм була відкрита короткоперіодична комета P / 2005 V1 (Бернарді).

SIDEROCRATOR

7 квітня 1926 р. було засновано Полтавську гравіметричну обсерваторію.
http://pgo.geoplanet.org/index.html

Полтавська гравіметрична обсерваторія — (ПГО) заснована у 1926 р. з ініціативи відомого астронома і геофізика чл.-кор. АН СРСР, академіка АН УРСР О. Я. Орлова (1880–1954).

Спочатку Полтавська гравіметрична обсерваторія підпорядковувалась Українській Головній палаті мір та ваг.

У 1936 р. передана Академії наук УРСР.

З 1964 р. входить до складу Інституту геофізики ім. С. І. Субботіна в якості філіалу цього інституту.

В 1926–1938 рр. обсерваторія виконала величезний обсяг робіт з гравіметричного картографування території України.

В результаті визначень прискорення сили тяжіння більш як в 500 пунктах була створена гравіметрична карта України, необхідна при пошуках корисних копалин. Були відкриті ряд гравітаційних аномалій, в районах яких пізніше геологами були знайдені поклади нафти і газу.

Полтавська гравіметрична обсерваторія є фундаментальним гравіметричним пунктом, зв'язаним з світовою гравіметричною мережею, на якому впродовж багатьох років виконані різними організаціями вимірювання сили тяжіння, в тому числі і абсолютні значення цієї величини.

За період 1930–1997 рр. Полтавська гравіметрична обсерваторія виконала великий об'єм досліджень припливних деформацій Землі (припливи в твердій Землі аналогічні морським припливам і виникають завдяки гравітаційному впливу Сонця та Місяця). Ці дослідження були виконані за допомогою надзвичайно чутливих та високоточних нахиломірів, гравіметрів та деформографів і направлені на вивчення динаміки земної кори та внутрішньої будови Землі.

В 1976–1992 рр. проведені неперервні дослідження нахилів обвалонебезпечної зони забудованої частини м. Карло-Лібкнехтівська (Донбас), що дало можливість оцінити поточний стан цієї зони та планувати відновлювальні роботи.

З 1980 р. у Полтавській гравіметричній обсерваторії ведуться пошукові роботи по проблемі провісників землетрусів. Виконуються дослідження динаміки поверхневих шарів земної поверхні з метою виявлення закономірностей деформацій земної поверхні екзогенного походження, які будуть використані для встановлення функціональних зв'язків між геодинамічними параметрами та зовнішніми збурюючими факторами.

З 1939 р. в Полтавській гравіметричній обсерваторії здійснювались астрономічні спостереження за змінами широти Полтави за допомогою кількох інструментів — зеніт-телескопів Цейсса та Бамберга, призмової астролябії Данжона, зеніт-телескопу ЗТЛ-180. Результати цих спостережень дозволили одержати важливі фундаментальні дані про рух земних полюсів, вивчити деякі тонкі ефекти обертання Землі (наприклад, вплив рідкого ядра Землі). Наразі широтні спостереження продовжуються з метою отримання уточнених довготривалих рядів координатних визначень з подальшою їх геофізичною інтерпретацією, а саме: дослідження та моделювання глобальних та регіональних геодинамічних явищ на основі сучасних математичних методів.

З 1964 р. на телескопі АВР-2 ведуться візуальні спостереження покриття зірок Місяцем, які виконуються в рамках відповідної міжнародної служби.

З 2001 р. в Полтавській гравіметричній обсерваторії у перманентному режимі проводяться GPS спостереження. Полтавська GPS-станція входить до Української мережі станцій космічної геодезії та геодинаміки.

В 1992 р. введений в дію радіотелескоп УРАН-2, поблизу Полтави (с. Степанівка, Полтавського району), який входить в мережу радіотелескопів Академії наук України та має статус національного надбання України. За участь у циклі робіт «Розробка принципів наддалекої низькочастотної інтерферометрії, створення мережі радіоінтерферометрів для космічних досліджень і спостереження на ній» співробітники обсерваторії (В. Г. Булацен, А. І. Браженко) одержали в 1997 р. Державну премію України в галузі науки і техніки. За своїми технічними параметрами він посідає друге місце в світі після Харківського УТР-2. Його антена, що складається з 512 окремих антен, займає площу 28 тис. м²; в інтерферометричному режимі має значну роздільну кутову здатність та високу чутливість.

На радіотелескопі проводяться радіоастрономічні дослідження, які дали змогу одержати нові дані про просторову та спектральну структуру, радіовипромінювання космічних радіо-джерел різних класів. Найбільш важливі результати одержані при спостереженнях квазарів, радіогалактик та залишків наднових зірок, що свідчить про суттєві відмінності структури цих джерел на декаметрових хвилях порівняно з більш високочастотними зображеннями.

Радіотелескоп УРАН-2 ефективно використовується і для інших астрофізичних задач, зокрема для:

вивчення спорадичного радіовипромінювання Сонця і Юпітера;
вивчення радіовипромінювання пульсарів;
вивчення мерехтінь космічних джерел на міжпланетній плазмі та іоносфері Землі.
На основі постійного удосконалення технічних можливостей радіотелескопу УРАН-2 у останні роки значно розширено діапазон досліджень — розпочато моніторинг радіовипромінювання Сонця, поляриметричні дослідження радіовипромінювання космічних об'єктів. Оснащення радіотелескопу УРАН-2 широкосмуговим приймально-реєструючим обладнанням нового покоління, робота по створенню якого виконується, дасть змогу і надалі зберегти світовий рівень та пріоритет української радіоастрономії. Радіоастрономічні дослідження на радіотелескопі УРАН-2 виконуються у кооперації з вітчизняними та зарубіжними науковими установами: Радіоастрономічним інститутом НАН України (м. Харків), Фізико механічним інститутом НАН України (м. Львів), Паризькою обсерваторією (Франція), Інститутом дослідження космічного простору (Австрія).

Edward

З святом...

SP

Пишуть, що Корольов загинув на операційному столі підчас нескладної операції, бо не змогли вчасно засунути йому якусь трубку до рота тому що зламана щелепа неправильно зрослася.

SIDEROCRATOR

Цитата: SP від 13 Квітня 2025, 07:09:44

Пишуть, що Корольов загинув на операційному столі підчас нескладної операції, бо не змогли вчасно засунути йому якусь трубку до рота тому що зламана щелепа неправильно зрослася.

Cаме так, на допиті йому зламали челюсть нквдисти

SIDEROCRATOR

13 квітня 1397 р. народився Пао́ло даль Поцо Тоскане́ллі (Paolo dal Pozzo Toscanelli; 1397 — 1482) — відомий флорентійський вчений у галузі астрономії, медицини, географії і математики. Навчався в Падуанському університеті, переклав «Географію» Птолемея.

Батьком його був відомий на той час астроном Домінік Тосканеллі. Паоло розпочав вивчення математики під керівництвом Джованні дель Абако (італ. Giovanni dell'Abaco). У віці 18 років вступив у Падуанський університет, де вивчав медицину, філософію і математику. Під час навчання потоваришував з Миколою Кузанським, з яким познайомився в коледжі Prosdocimos de'Beldomandi. Микола не забув про свого приятеля навіть на піку своєї слави, присвятивши йому трактат «De transformationibus geometricis». У 1424 році Тосканеллі закінчив університет із званням доктора медицини. Після навчання Паоло повернувся до Флоренції, де проводив свої дослідження та спостереження, і перебував до кінця свого життя, за винятком короткочасних візитів до Тоскани та короткого перебування в Тоді та Римі.

У Флоренції зайнявся вивченням астрономії, увійшовши до групи дослідників, згуртованих навколо архітектора Філіппо Брунеллескі, де він спілкувався з найвидатнішими вченими Італії та Європи. У ті часи це був науковий центр світового масштабу. Сучасники вважали його одним з найвизначніших математиків тих часів. Реґіомонтан і Микола Кузанський рахувались з його думкою по питаннях з математики та спирались у своїх дослідженнях і теоріях на його авторитет.
Внесок Тосканеллі в астрономію полягає в кропітких і точних спостереженнях та розрахунках (які збереглись в рукописах) орбіт комет 1433, 1449-50 років, комети Галлея 1456 року, комет у травні-серпні 1457 та у 1472 роках. За його власним свідченням ці спостереження були надзвичайно трудомісткими і тривалими. Однак Тосканеллі не зміг позбутися впливу астрології, через що його сучасники такі як Марсіліо Фічіно та Джованні Піко делла Мірандола не довіряли його дослідженням.

У 1468 році в соборі Санта Марія дель Фіоре (італ. La Cattedrale di Santa Maria del Fiore) у Флоренції Тосканеллі сконструював сонячний годинник (гномон), розташований в куполі над центром лівого проходу на висоті 277 футів. За допомогою годинника можна було визначити полудень за місцевим часом з точністю до половини секунди, він також дозволяв розрахувати з високою точністю положення сонця під час сонцестояння. Ці вимірювання потрібні були йому для обчислення довжини земного меридіана, а на підставі цих обчислень і була складена карта світу в пропорціях, що претендували на достовірність. Конструкція гномона пізніше була удосконалена кардиналом Франциском Хіменесом (ісп. Francisco Jiménez de Cisneros).

Тосканеллі приділяв значну увагу космології. Можна стверджувати, що у цій галузі він був найвидатнішим ученим XV століття. Вивчав праці Птолемея та експедиції Марка Поло, також особисто збирав інформацію від купців та мореплавців у тому числі від італійського мандрівника Ніколо Коті (італ. Nicolo Coti).

На основі проведених вимірювань Тосканеллі, який вважав Землю кулею, обчислив, що дорога на схід з Європи до Азії становила 2/3 довжини земного кола, тобто 230 градусів довготи, так що довжина шляху у західному напрямі, повинна була становити 130 градусів довготи. Тосканеллі склав карту світу, на якій Азія була позначена на західному узбережжі Атлантичного океану. За його розрахунками, шлях до Китаю та Індії через Атлантику був набагато коротшим, ніж навколо Африки. Проте Тосканеллі помилився у визначенні розмірів Землі та, відповідно, відстані від Європи до Азії.

У листі до каноніка Фернана Мартінса (Fernão Martins) з Лісабону, що датований 25 червня 1474 і який часто вважають фальшивкою, Тосканеллі радив португальському королю Афонсо V полишити спроби пошуків східного шляху в Азію і спорядити експедицію для пошуку західного шляху, який згідно з проведеними обчисленнями мав бути значно коротшим. До листа він долучив також мапу Землі для якої було застосовано градусну сітку і яку виконав власноруч. Ця пропозиція не викликала зацікавлення у короля Альфонса. Існує гіпотеза, що лист Тосканеллі надихнув Христофора Колумба, який з 1476 року мешкав і Лісабоні. Ймовірно, через приятеля Лоренцо Ґіріальді (італ. Lorenza Girialdi) цей лист потрапив до рук Колумба (або Колумб, дізнавшись про нього, надіслав прохання Тосканеллі вислати йому копію листа і мапи). Згідно з думкою біографів Колумба Тосканеллі повинен був написати до нього і другого листа у відповідь на другий лист Колумба. Жоден з листів Тосканеллі не зберігся в оригіналі. Єдиним збереженим в оригіналі джерелом є середня частина першого листа до Колумба, що була копією листа до Фернана Мартінса від 25 червня 1474.

Як відомо, Тосканеллі помилився в розрахунках, вдвічі збільшивши довжину Азії і відповідно скоротивши імовірну протяжність океану між Лісабоном і Японією, — іноді цю помилку називають найбільшою помилкою в історії людства, оскільки вона призвела до превеликих відкриттів. Втім, версій сюжету з листуванням між Колумбом і Тосканеллі досить багато, і їхня достовірність ставиться під сумнів.

Edward

Поява комети Галея 1456 року. Це було одне з найбільш вдалих проходжень комети через перигелій для спостережень у Європі. Елонгація сягала 30 градусів при яскравості голови 0-1 m.

SIDEROCRATOR

Тодішня поява комети наробила чималого галасу в Європі, особливо на фоні падіння Константинополя і загрози вторгнення турок.

SIDEROCRATOR

530 років тому 16 квітня 1495 року народився видатний німецький астроном Петер Апіан (1495 - 1552)

З 1516 по 1519 рік він навчався в Лейпцизькому університеті, тоді ж прийняв латинізовану форму свого імені – Apianus (лат. Apis означає «бджола»). У 1519 році він переїхав до Відня і продовжив навчання у Віденському університеті, який вважався одним із провідних університетів у галузі географії та математики. Після закінчення університету в 1521 році він переїхав до Регенсбурга, а потім до Ландсгута. У Ландсгуті він опублікував першу версію своєї праці Liber Cosmographicus (1524) про навігацію та астрономію, яка згодом була перевидана близько 30 разів 14 мовами, залишаючись популярною до кінця 16 століття. У 1526 році він одружився і став батьком 14 дітей. Його син Філіп Аппіан також був відомим математиком і картографом.

У 1527 році він став професором математики в Інгольштадті, хоча мав лише ступінь бакалавра. Там же він заснував власну друкарню, де надрукував Tabula Hungariae – найвідомішу, що збереглася досі, карту Угорщини, а також одну з перших карт із систематичною проекцією всієї земної кулі – Tipus Orbis Universalis. Його повна назва: Tipus Orbis universalis Iuxta Ptolomei Cosmographi Traditionem et Americi Vespucii Aliorque Lustrationes A Petro Apiano Leysnico Elucbrat An. робити. M.DXX. і з ним було надруковано у виданні книги Гая Юлія Соліна Полігістора, зробленому у Відні; через два роки його також було включено до De Situ Orbis Помпонія Мели , виданого в Базелі; Пізніше його друкарня стала відомою якісними виданнями географічних і картографічних творів. Завдяки своїй роботі Аппіан став фаворитом імператора Карла V. У 1540 році був надрукований Astronomicum Caesareum, присвячений Карлу V. Карл пообіцяв йому королівську суму (3000 золотих гульденів) і призначив його математиком при дворі. Це сприяло його репутації як видатного вченого.

Незважаючи на численні запрошення з інших університетів, включаючи Лейпцизький, Падуанський, Тюбінгенський і Віденський, Аппіан залишався в Інгольштадті до самої смерті. Його роботи відносяться до математики (у 1527 році він опублікував варіант трикутника Паскаля, а в 1534 році – таблиці синусів) та астрономії. У 1531 році Аппіан спостерігав комету і виявив, що хвіст комети завжди був на відстані однієї точки від Сонця. Він розробив сонячні годинники, опублікував посібники з астрономічних інструментів і вимірювальних пристроїв, корисних для обчислення часу та відстані для астрономічних і астрологічних застосувань. Він зібрав дані про рух планет, розробив методологію вимірювання довгот і описав комети Галлея.

SIDEROCRATOR

16 квітня святкує своє 65-ти річчя Іван Леонідович Андронов (16 квітня 1960, Одеса) — український астроном, доктор фізико-математичних наук, професор кафедри астрономії, завідувач кафедри математики, фізики та астрономії Одеського національного університету

У 15 років поступив на фізичний факультет Одеського університету (відділення астрономії). 1980 з відзнакою його закінчив.

Став останнім аспірантом професора Володимира Цесевича і продовжувачем його наукової школи з дослідження змінних зір. Кандидатську дисертацію «Дослідження впливу магнітного поля на акреції в тісних подвійних системах» захистив в 1984 р в Ленінградському державному університеті на механіко-математичному факультеті;

Докторську дисертацію «Будова і еволюція тісних подвійних систем» захистив у 1995 р. у Головній астрономічній обсерваторії НАН України;

У 1996–2006 — професор кафедри астрономії фізичного факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.

У 2006–2008 р.р. займав посаду декана на факультеті довузівської підготовки молоді Одеського національного морського університету.

У 2007-2016 р.р. завідувач кафедри вищої і прикладної математики Одеського національного морського університету.

3 1.9.2016 завідувач кафедри математики, фізики та астрономії Одеського національного морського університету.

Основні напрямки наукової діяльності: теоретичне моделювання переносу речовини в зоряних системах з надсильними магнітними полями; дослідження взаємодіючих подвійних зір, а також пульсуючих і катаклізмічних зір різних типів; математичні методи аналізу багатокомпонентних одновимірних і багатовимірних сигналів.

Автор ряду теоретичних моделей: «магнітного клапана», «похитуючогося диполя», «асинхронного пропелера», «райдужної асиметричної нестаціонарної похилої акреційної колони», «синхронізації і циркуляризації еліптичних орбіт гравімагнітних ротаторів» в зорях типу AM Геркулеса, «тригерного перемикання стану акреції в катаклізмічних системах з третім тілом», «еволюції обертання і внутрішньої будови акрецуючих політроп», "екстремальних прямих імпакторів".

Відкрив двокомпонентну структуру дрібового шуму в систем AM Her за рентгенівськими спостереженнями з супутника CHANDRA, яку пояснив магнітно-гідродинамічною нестабільністью акреційної колони.

Розробив експертну систему параметричних і непараметричних методів аналізу часових рядів, що включає визначення характеристик періодичних, мульти-гармонійних, мульти-періодичних, циклічних і випадкових процесів. Удосконалив методи вейвлет, шкалограммного аналізу з урахуванням нерівномірності рядів. Розробив теорію автокореляційного аналізу сигналів з урахуванням обмеженості ряду і віднімання тренда довільного виду. Деякі з розроблених методів аналізу часових рядів реалізовані у програмі MCV. Автор текстового редактора Bred2i, чемпіона по кількості завантажень на сайті Софтодром у 2002-2008.

Дані методи використані для дослідження 1900 змінних зірок різних типів в тому числі і за результатами спостережень на космічних обсерваторіях IUE, Hubble, Hipparcos, Chandra, XMM-Newton. Координатор міжнародної спостережної програми «Багатодовготна астрономія», учасник національних проектів "Україінська віртуальна обсерваторія" та "Астроінформатика"..

Автор понад 372 наукових праць, що опубліковані у престижних виданнях і входять до науково-метричних баз, 80 популярно-профорієнтаційних публікацій, двох навчальних і 21 методичного посібника. Підготував до публікації монографію «Математичне моделювання астрономічних сигналів».

Під науковим керівництвом вченого захищено 8 кандидатських дисертацій (Л.С.Кудашкіна (1997), С.В.Колесніков, В.І.Марсакова, О.В.Халевін (2000), О.В.Бакланов (2005), В.В.Бреус (2013), Л.Л.Чінарова (2014), М.Г.Ткаченко (2017)). Серед учнів професора І. Л. Андронова — 3 соросівських молодих вчених, 7 стипендіатів Кабінету міністрів України, 5 лауреатів премії молодих вчених Української астрономічної асоціації. Лауреат премії Канадського астрономічного товариства.

Громадська діяльність
З 1982 р брав участь в організації щорічних наукових конференцій на базі ОНУ ім. І. І. Мечникова. Входив до складу наукових оргкомітетів міжнародних наукових конференцій за межами Одеси (4-7 кожного року).

Член міжнародних наукових та науково-просвітницьких товариств: International Astronomical Union, European Astronomical Society (член-засновник), Astronomia Nova, Euroscience, Euro-Asian Astronomical Society, The European Association for Astronomy Education, Internacia Scienca Asocio Esperantista. Віце-президент Українського товариства любителів астрономії, голова Української асоціації спостерігачів змінних зірок (UAVSO), член Комісії за освітою Української астрономічної асоціації. У 2001–2002 рр. — Член експертної ради ВАК України. З 1988 року очолює астрономічне відділення Малої академії наук. Член експертної Ради МОНУ з напряму "Ядерна фізика, радіофізика та астрономія" (2008-2010, 2015-).

Член редколегій фахових журналів «Journal of Astronomy and Space Sciences» (Корея, KASI), «Open European Journal on Variable Stars» (Чехія), "American Journal of Theoretical and Applied Statistics", "Prace Naukowe Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie. Fizyka" (Польща), «Кінематика і фізика небесних тіл» (ГАО НАН України), «Журнал фізичних досліджень» (м. Львів), «Odessa Astronomical Publications» (відповідальний секретар редколегії журналу у 1992–2006 р.), «Advances in Astronomy and Space Physics» (КНУ), "«Вісник Одеського національного морського університету», "Проблеми транспорту" (ОНМУ). Член редакційної колегії «Одеського астрономічного календаря» і науково-популярних журналів «Наше небо» та «Вселенная, пространство, время».

У 2004 році рішенням Міжнародного астрономічного союзу малій планеті 11003, відкритій М. С. Черних, присвоєно ім'я «11003 Andronov».

Саша Наумов

Цитата: SIDEROCRATOR від 16 Квітня 2025, 21:09:10

Автор текстового редактора Bred2i, чемпіона по кількості завантажень на сайті Софтодром у 2002-2008.

Really?

А от Вікіпедія вважає інакше:

Цитувати

Текстовий редактор був створений невеликою Ульяновської компанією Gladiators Software.

Цитата: SIDEROCRATOR від 16 Квітня 2025, 21:09:10

Віце-президент Українського товариства любителів астрономії,
З 1988 року очолює астрономічне відділення Малої академії наук.

а я і не знав... і коли захищав в МАНі свої доробки, я його там не бачив...

Саша Наумов

P.S. Шановний пан SIDEROCRATOR,

а напиши нам всім, що то за "Українське товариство любителів астрономії"

А хто в нього президент

А хто є членами того товариства

Може бувший директор Київського Планетарію серед них

Polaris

Цитата: Саша Наумов від 16 Квітня 2025, 22:03:46

Цитата: SIDEROCRATOR від 16 Квітня 2025, 21:09:10
Автор текстового редактора Bred2i, чемпіона по кількості завантажень на сайті Софтодром у 2002-2008.

Really?

А от Вікіпедія вважає інакше:
Цитувати
Текстовий редактор був створений невеликою Ульяновської компанією Gladiators Software.

Це не те, мається на увазі https://soft.softodrom.ru/ap/Bred2i-p4726

Polaris

Цитата: SIDEROCRATOR від 16 Квітня 2025, 21:09:10

Розробив експертну систему параметричних і непараметричних методів аналізу часових рядів, що включає визначення характеристик періодичних, мульти-гармонійних, мульти-періодичних, циклічних і випадкових процесів. Удосконалив методи вейвлет, шкалограммного аналізу з урахуванням нерівномірності рядів. Розробив теорію автокореляційного аналізу сигналів з урахуванням обмеженості ряду і віднімання тренда довільного виду.

Цікаво чи можна ці розробки використати для трейдінгу?

Саша Наумов

Цитата: Polaris від 16 Квітня 2025, 22:28:16

Це не те, мається на увазі https://soft.softodrom.ru/ap/Bred2i-p4726

Вибачте!

Якщо я в 2000-2001 рр написав плагін для AutoCAD - а я дійсно писав, тому є свідок, member нашого форуму - то що, я тепер автор Автокада ?

Polaris

Щоб запустити плагін потрібна основна програма, а в нього ж stand alone.

Саша Наумов

Цитата: Polaris від 16 Квітня 2025, 23:10:41

Щоб запустити плагін потрібна основна програма, а в нього ж stand alone.

Вибачте знов, а звідки знаєте?
От я не вірю, і маю на те право, бо я є senior software developer і добре знаю, що до чого.
Якщо навіть розробники з Ульяновська дали чи продали йому source code, то всеодно він не є автором.

ds40a

Мабуть розробник редактора теж Іван Андронов тільки не астроном Іван Андронов. Задача створення текстового редактора мало співпадає з колом інтересів і потреб для науковця астронома. Може астроном Іван Андронов і займався програмуванням але все ж мало віриться щоб він вгатив купучасу на створення текстового редактору. Путній редактор не напишеш під час перекурів, а вільного часу у науковця ніколи не буває.

Саша Наумов

Цитата: ds40a від 16 Квітня 2025, 23:20:37

Мабуть розробник редактора теж Іван Андронов тільки не астроном Іван Андронов.

І Ви вибачте, але то дійсно астроном Іван Андронов доклав до цього руку.
Я не погребував зайти на російський сайт і закачати той брєд2і.
Тому прикладаю до поста скріншот About, де вказаний автор брєда,
а також readme (кодування Cyrillic-Windows, 1251) і там в самому низу вказаний той самий Андронов.

Цитувати

Иван Л. Андронов

uavso@pochta.ru
http://il-a.pochta.ru
http://uavso.pochta.ru

Факультет довузовской подготовки молодежи (ФДПМ)
и кафедра "Высшая и прикладная математика"
Одесского национального морского университета (ОНМУ)
http://www.osmu.odessa.ua

А от в чому Ви праві, ds40 - то в тому, що навряд чи він щось кодував.
Бо в 2007 році він - завідувач кафедри вищої і прикладної математики Одеського національного морського університету.
Мабуть, багато хто знає на власному досвіді, що зав.кафєдри не пише сам - йому пишуть аспіранти і студєнти.
Та навіть коли і сам щось дописав - то він не автор редактора Bred2i

А якщо автор - тоді я автор журнала Наше Небо

ds40a

Я помилився з термінами, "автор" і "розробник" дві великі різниці як кажуть в Одесі ) В житті часто трапляється так, що "автор" може "палець об палець не вдарити" для створення тієї речі автором якої він є.

p.s. Хоча А́втор (лат. auctor — творець) — це фізична особа, творчою працею якої створено твір.

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 246292 раз)