Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 251941 раз)

SIDEROCRATOR

11 вересня 1816 р. народився Карл Фрідріх Цейс (Carl Friedrich Zeiss; 11 вересня 1816 — 3 грудня 1888) — всесвітньо відомий німецький інженер і виробник оптики, засновник фабрики оптичних систем «Цейс».

Цейс зробив істотний внесок у розвиток технології виготовлення лінз. Його досягнення в цій галузі використовуються й досі. Заснований ним у 1840 році у Веймарі (Німеччина) завод згодом став одним із найвідоміших і найкрупніших виробників оптики. На фабриці в Єні Цейс розробив лінзи, які лягли в основу популярної оптики Zeiss. Спочатку продукція заводу використовувалася у виробництві мікроскопів, а після винаходу фотокамери компанія «Цейс» почала виробляти і знамениті високоякісні об'єктиви. Створені Цейсом об'єктиви мали дуже велику апертуру, що давало змогу отримувати якісніші зображення.

Після смерті засновника фірми на чолі справи став професор Ернст Аббе. Статут товариства «Zeiss-Stiftung zu Jena» був затверджений в 1896 році. До початку 1890 року компанія займалася переважно виготовленням мікроскопів; з 1890 року вона стала виробляти фотографічні об'єктиви (Рудольф) і оптичні вимірювальні інструменти (К. Пульфріх), а з 1894 року — і телескопи (Паулі).

У 1861 році Цейс був удостоєний золотої медалі на промисловій виставці в Тюрингії. Таким чином, вироблювані ним товари були визнані найкращими серед наукових досягнень Німеччини.
Протягом цього періоду Цейс розробив і налагодив виробництво найкращих на той момент лінз. Теоретично, умова синуса могла реалізуватися при використанні оптично високоякісного скла, проте фактично на той момент такого скла не існувало. На щастя, доктор Ернст Аббе незабаром зустрів Отто Шота — 30-річного хіміка, фахівця зі скла. В результаті їх співпраці був вироблений новий матеріал, який зміг повністю реалізувати умову синуса. Цей новий вид скла проклав шлях до створення нового типу апохроматичних лінз. Для отримання «чистішого» скла й усунення спотворень у лінзах Цейс використовував метод водного занурення лінз. Ця технологія давала змогу отримати оптику, що створює якісне зображення і що має низьку дисторсію.

Edward

Цитата: SIDEROCRATOR від 16 Вересня 2025, 16:41:37

Теоретично, умова синуса могла реалізуватися при використанні оптично високоякісного скла, проте фактично на той момент такого скла не існувало. На щастя, доктор Ернст Аббе незабаром зустрів Отто Шота — 30-річного хіміка, фахівця зі скла. В результаті їх співпраці був вироблений новий матеріал, який зміг повністю реалізувати умову синуса. Цей новий вид скла проклав шлях до створення нового типу апохроматичних лінз. Для отримання «чистішого» скла й усунення спотворень у лінзах Цейс використовував метод водного занурення лінз. Ця технологія давала змогу отримати оптику, що створює якісне зображення і що має низьку дисторсію.

Це якийсь "мутняк" позбавлений сенсу.

Edward

Цитата: Edward від 16 Вересня 2025, 17:00:26

Цитата: SIDEROCRATOR від 16 Вересня 2025, 16:41:37
Теоретично, умова синуса могла реалізуватися при використанні оптично високоякісного скла, проте фактично на той момент такого скла не існувало. На щастя, доктор Ернст Аббе незабаром зустрів Отто Шота — 30-річного хіміка, фахівця зі скла. В результаті їх співпраці був вироблений новий матеріал, який зміг повністю реалізувати умову синуса. Цей новий вид скла проклав шлях до створення нового типу апохроматичних лінз. Для отримання «чистішого» скла й усунення спотворень у лінзах Цейс використовував метод водного занурення лінз. Ця технологія давала змогу отримати оптику, що створює якісне зображення і що має низьку дисторсію.

Це якийсь "мутняк" позбавлений сенсу.

Добре, я зрозумів про що тут сказано.
1) "Закон синусів"(або "умова синусів"), що вивів Аббе, це частковий випадок в загальній проблемі виправлення коми в ОС. Він поширюється на невеликі поля зору (мікроскопи, об'єктиви зорових труб). Для астрономічного об'єктива цей закон виглядає як рівність фокусних відстаней для усіх зон по апертурі.
2) у ті часи єдиним способом боротьби з втратами світла була склейка лінз. Але при склейці з існуючими на тей час "сортами" скла, кому, у скленому об'єктиві виправити було не можливо (не вистачало параметрів бо обидва внутрішніх радіуса повинні бути однаковими). Ця проблема потребувала розробку кронів з більшим показником заломлення, але з тією самою відносно невеликою дісперсією. Так з'явились "баритові крони"(з добавками окису барію). У звичайному розклеєному об'єктиві цієї проблеми немає, тобто це була проблема суто "склеєного об'єктива". Саме це було першою проблемою яку вирішив Шотт з подачі Аббе.
3) але, це скло ніяк не пов'язане з вирішенням проблеми побудови апохроматів. Проблему змогли частково вирішити лише з розробкою "курцфлінта" ("короткого флінта") у якого відносна дісперсія у синьо-фіолетовій ділянці спектра була меншою("коротшою", звідсіля і назва цього флінта) ніж у звичайного свинцевого флінта. Саме ця його якість дозволила зменшити "вторинний спектр".
4)"занурення лінз у рідину" це мова йде про використання "імерсійного об'єктива" у мікроскопі. Цейсс був не перший у цьому питанні. Перший використав цей спосіб італієць Амічі. Занурення фронтальної лінзи мікроскопа у рідину(вода, олія) дозволило збільшити арпертурний кут і підняти роздільну здатність об'єтива мікроскопа в порівнянні з "сухими" моделями. Також це підняло яскравість картинки за рахунок зменшення втрат між об'єктом, накритим покровним склом і об'єктивом, а також за рахунок збільшення самої апертури, що дозволило збільшити кількість світла збираємого об'єктивом.
Десь приблизно так...

SIDEROCRATOR

110 років тому 14 вересня 1915 р. народився Джон Добсон (1915 -2014) Винахідник названого на його честь монтування для телескопа - монтування Добсона. Також відомий своїми зусиллями щодо популяризації астрономії шляхом тротуарної астрономії.

на фото Добсон під час відвідування Кримської Уранії у вересні 206 р.
https://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=2168.msg25158#msg25158
Народився у Пекіні. Його мати була музикантом, батько – викладачем зоології в університеті. У 1927 році сім'я переїхала до Сан-Франциско, Каліфорнія.

У шкільному віці був атеїстом. Згодом він зацікавився тим, як влаштований всесвіт. У 1940 році він спробував вступити до монастиря, але його туди не прийняли - він мав спочатку закінчити навчання. Після закінчення ступеня з хімії в Каліфорнійському університеті він приєднався до монастиря в 1944 році.
Під час перебування Добсона у монастирі його інтерес до астрономії переріс у захоплення телескопобудуванням. За допомогою телескопа він хотів краще зрозуміти будову світу. На цьому ґрунті у нього розвинулося спілкування з людьми за стінами монастиря, що не віталося монастирською владою.

У 1967 році залишив монастир і в 1968 став співзасновником Організації тротуарних астрономів Сан-Франциско, чиєю метою було популяризувати астрономію. Приблизно в цей же час стало широко відоме його просте монтування для телескопа, що отримало назву монтування Добсона. Проводив більшу частину року, роз'їжджаючи по всьому світу з лекціями про телескопобудування, тротуарну астрономію та свої нетрадиційні космологічні погляди.

rgb

Якщо спостерігати у великий телескоп,то багато чого стае незрозумілим.

Edward

Цитата: rgb від 17 Вересня 2025, 20:21:32

Якщо спостерігати у великий телескоп,то багато чого стае незрозумілим.

Ти ж пам'ятаєш як ми його бачили на Хлориді:), коли він давав майстер-клас по шліфовці дзеркал? Такі дзеркала дійсно могли спотворити зображення

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 17 Вересня 2025, 20:50:58

Цитата: rgb від 17 Вересня 2025, 20:21:32
Якщо спостерігати у великий телескоп,то багато чого стае незрозумілим.
Ти ж пам'ятаєш як ми його бачили на Хлориді:), коли він давав мастер-клас по шліфовці дзеркал? Такі дзеркала дійсно могли спотворити зображення

я ж надіюсь хоть хлором його за те не труїли?

rgb

Ну,якщо він святкуе 110 років,то,мабудь,не труїли.Або пішло на користь.Шлаки вивело з організму і шкідливий холестерин переробило на корисний

AYN

..больше 10 лет он уже где то в других мирах...
Самые приятные воспоминания о той поездке на Уранию...

rgb

Бачу,вже поправили.е тепер i рiк народження i дійсний рiк смертi.

SIDEROCRATOR

260 років тому 29 вересня 1765 р. Карл Людвіг Хардінг (1765 - 1834) німецький астроном, який виявив Юнону, третій астероїд з головного поясу.

Гардінг народився в Лауенбурзі . У 1786–89 рр. Здобув освіту в Геттінгенському університеті де вивчав теологію, математику та фізику. У 1796 р. Йоганн Ієронім Шретер найняв Гардінга вихователем для свого сина. Шретер був захопленим астрономом, і Гардінг незабаром був призначений спостерігачем та інспектором у своїй обсерваторії.

У 1804 році Гардінг виявив астероїд Юнону в обсерваторії Шретера. Того ж року він був призначений професором астрономії в Геттінгені і залишив Ліліенталь, де його наступником став Фрідріх Вільгельм Бессель .

На додаток до Юнони, він відкрив три комети і змінні зірки R Virginis , R Aquarii , R Serpentis і S Serpentis .

Він також опублікував Atlas novus coelestis (1808–1823; заново відредаговано Яном, 1856), в якому каталогізовано 120 000 зірок, та Kleine astronomische Ephemeriden (під редакцією Віссен, 1830–35) п'ятнадцятий у серії публікацій Берлінської академії

SIDEROCRATOR

4 жовтня 1957 р. людство вступило в космічну еру, в СРСР було запущено перший штучний супутник "Спутник -1"

SIDEROCRATOR

4 жовтня 1582 р. Було введено Григоріанський календар.
Через неточність Юліанського календаря з часу його введення в 45 році до н. е. до XVI століття виникла різниця у 10 днів порівняно з фактичним настанням сонячного рівнодення, що мало ключове значення для визначення дати Великодня, оскільки він святкується у першу неділю після весняного повного місяця, що наступив після дня весняного рівнодення. На Тридентському соборі, що закінчився в 1563 році, був затверджений план виправлення календарної помилки, в основу якого було покладено вимогу, щоб весняне рівнодення було того ж числа, що й у рік проведення Нікейського собору — 21 березня (а не 11 березня, як це мало місце в ті роки).

З усіх пропозицій, висловлених вченими, найбільшу прихильність викликала ідея італійського астронома Алоізія Луллія, подана в спеціальну папську комісію в 1575 році. Його 800-сторінкова праця розглядалась три роки після чого була опублікована для обговорення, яке тривало до 1582 року. Лулій пропонував реформувати календар у два етапи — по-перше, змінити правило визначення високосних років, що дало б можливість встановити середню тривалість року рівною 365,2424 днів (досить точно порівняно з тривалістю середнього тропічного року в 365,24219879 днів), і, по-друге, протягом 40 років анулювати всі високосні роки, що дало б можливість надолужити десятиденне відставання Юліанського календаря.
Реформа календаря була підписана і проголошена 24 лютого 1582 року папською буллою «Inter gravissimas» («Серед найважливішого») в урочистій обстановці — в ній наказувалось не вважати високосним рік, кратний 100, але не кратний 400 (наприклад, 1600-й — високосний, а 1700-й — ні), як це й пропонував Алоізій Лулій. Проте друга його ідея була відхилена за наполяганням члена папської Комісії з реформи Христофора Клавія і десятиденна різниця між календарною і астрономічною датою ліквідовувалась за один день, для чого наступний день після 4 жовтня 1582 року слід було вважати 14 жовтня.
Оскільки влада Григорія XIII не поширювалася далі Папської області, крім пунктів, які стосувалися безпосередньо реформи календаря, папська булла містила звернення до правителів країн і народів щодо необхідності прийняття нового календаря в їхніх володіннях. У 1582 році на Григоріанський календар перейшли Іспанія, Італія, Португалія, Річ Посполита, Франція, Лотарингія, наступного — Голландія, Бельгія, Брабант, Фландрія, Льєж, Аугсбург, Трір, Баварія, Зальцбург, Регенсбург, а у 1584-у — Австрія, католицькі кантони Швейцарії, Сілезія, Вестфалія та Іспанські колонії в Америці.
Через те, що Константинопольський патріарх Єремія відхилив календарну реформу Григорія XIII, новий календар у православних країнах був введений майже через 500 років: в Болгарії — в 1916-у, в підросійській Україні та Росії — у 1918-у, у Сербії — в 1919-у, а в Греції — в 1924-у. Тривалий час Григоріанський календар впроваджували і протестантські країни: Швеція — в 1753-у, Великобританія — в 1782-у, Швейцарія завершила перехід в 1811-у. Японія прийняла новий календар в 1873 році, Корея — в 1895-у, Тайвань — в 1912-у, Туреччина — в 1926-у, Єгипет — в 1928-у. Останнє впровадження Григоріанського календаря відбулося в 1949 році в Китаї і на сьогодні єдиними країнами, які досі його не запровадили є Ефіопія і Таїланд.
Введення нового календаря не обійшлося без казусів. Наприклад, у Бельгії та Голландії 1 січня 1583 настало відразу після 21 грудня 1582 і в тому році все населення залишилося без Різдва, шведи у XVIII столітті намагались плавно перейти на нове літочислення, але через 11 років знову повернулись до Юліанського календаря і запровадили Григоріанський лише через 40 років, перестрибнувши 17 лютого 1753-го на 11 днів уперед, на Алясці із-за перенесення лінії зміни дати після п'ятниці 5 жовтня 1867 року за старим стилем наступила ще одна п'ятниця 18 жовтня за новим стилем.

SIDEROCRATOR

6 жовтня 1732 р. народився англійський астроном Невіл Маскелайн.

Маскелайн вирішив стати астрономом, будучи вражений сонячним затемненням 1748 р. Вищу освіту здобув (1754) у Триніті-коледжі Кембриджського університету. Працював асистентом Джеймса Бредлі в Гринвіцькій обсерваторії. За вказівкою Бредлі побував в експедиціях на островах св. Єлени, де спостерігав (1761) проходження Венери по диску Сонця, та Барбаросі (випробовував нові хронометри Гаррісона). З 1765 р. і до кінця життя (протягом 46 років) був директором Гринвіцької обсерваторії і п’ятим королівським астрономом.

Галузь наукових інтересів Невіла Маскелайна — позиційна астрономія. Виконав велику кількість (загалом 90 тисяч) спостережень Сонця, Місяця, планет і зір, вдосконаливши методику і техніку спостережень (винайшов пересувний окуляр, щоб спостерігати проходження через кожну нитку, першим став розрізняти, визначаючи час, десяті долі секунди тощо). Дуже точно виміряв положення 36 фундаментальних (для укладання каталогів) яскравих зір і визначив їх власні рухи (Вільям Гершель на підставі цих власних рухів згодом знайшов положення апекса Сонця). Розробив (1761) метод визначення довготи за спостереженнями Місяця. Приділяв увагу систематичним спостереженнями Місяця для поліпшення місячних таблиць Тобіаса Майєра, які використовували при визначенні довготи. Заснував (1767) англійський астрономічний щорічник «Nautical Almanac».

SIDEROCRATOR

11 жовтня 1907 р. народився Володимир Платонович Цесевич

Йому одному з перших прийшла в голову думка про використання переваг південного неба для спостережень змінних зірок. Був одним із засновників Душанбінської обсерваторі (нині – Інститут астрофізики АН Таджикістану).

В 1937 – 1942 роках був співробітником Астрономічного інституту АН СРСР у Ленінгаді. Доктор наук з 1944 року.

З 1944 року життя В. П. Цесевича було пов’язане з Одеським державним університетом імені І. І. Мечникова, де він завідував кафедрою. За сумісництвом у 1948 – 1951 роках очолював Головну астрономічну обсерваторію АН УРСР, де започаткував спостереження і дослідження змінних зірок.

В 1948 році його було обрано членом-кореспондентом Академії Наук УРСР.

Заснована ним скло тека знімків неба Одеської обсерваторії вийшла за кількістю астронегативів на третє місце в світі (після колекцій Гарвардської обсерваторії в США і Зонненбергської обсерваторії у Німеччині).

Був одним із співавторів колективної монографії у 3 томах «Змінні зірки» (1947 р.).

Крім суто наукової, дуже важливою у житті В. П. Цесевича була педагогічна та популяризаторська діяльність. Його книга «Що і як спостерігати на небі» (1950 р.) витримала шість видань.

В. П. Цесевич є автором 753 наукових та науково-популярних робіт, зокрема, всесвітньо відомих монографій «Затемнені зорі» та «Зорі типу RR Ліри». Основні праці присвячені змінним зорям, їх математичному моделюванню, зокрема, дослідженню змін їхнього блиску, теорії затемнень подвійних зір та складанню таблиць для визначення їх характеристик.

Автор монографії «Звезды типа RR Лиры» (1966) та колективної монографії «Пульсирующие звезды» (1970).

Відомий педагог і активний популяризатор астрономічних знань. Автор науково-популярних книжок «Переменные звезды и их значение для изучения Вселенной» (1949), «Переменные звезды и их наблюдения» (1980), «Что и как наблюдать на небе?» (6-е видання, 1984). Прочитав (1963) першу лекцію «Прогулянка по зоряному небу» в Одеському планетарії, який було відкрито завдяки його наполегливим зусиллям.

в жовтні 2017 р. в ГАО Цесевичу була відкрита меморіальна дошка

Edward

Цитата: SIDEROCRATOR від 11 Жовтня 2025, 21:40:26

6 жовтня 1732 р. народився англійський астроном Невіл Маскелайн.

Деякий час Маскелайн допомагав Дж.Доллонду створити математичну теорію ахроматичного об'єктива, але не дочекавшись на протязі року від Долонда його розрахунки, він перестав з ним співпрацювати. Доллонд розізлився на нього, приніс і кинув йому свої записи. Коли Маскелайн бистро пробігся по розрахункам він зрозумів, що будь якої теорії в Долонда просто не існує. Що ще раз підтверджує той висновок, що об'єктиви виготовлялись на базі послідовних вариацій біля конструктивних параметрів вдалої комбінації.

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 11 Жовтня 2025, 22:35:29

Цитата: SIDEROCRATOR від 11 Жовтня 2025, 21:40:26
6 жовтня 1732 р. народився англійський астроном Невіл Маскелайн.
Деякий час Маскелайн допомагав Дж.Доллонду створити математичну теорію ахроматичного об'єктива, але не дочекавшись на протязі року від Долонда його розрахунки, він перестав з ним співпрацювати. Доллонд розізлився на нього, приніс і кинув йому свої записи. Коли Маскелайн бистро пробігся по розрахункам він зрозумів, що будь якої теорії в Долонда просто не існує. Що ще раз підтверджує той висновок, що об'єктиви виготовлялись на базі послідовних вариацій біля конструктивних параметрів вдалої комбінації.

Долонд дотримувався емпіричного методу проб і помилок, отого в них з Маскелайном і не зрослося

rgb

Добре,що хоч не об'ективами кинув у Маскелайна, а тiльки розрахунками.

SIDEROCRATOR

Цитата: rgb від 12 Жовтня 2025, 08:23:51

Добре,що хоч не об'ективами кинув у Маскелайна, а тiльки розрахунками.

Гірше було б якби трубою його відлупцював

SIDEROCRATOR

205 років тому 17 жовтня 1820 р. народився Едуард Альбер Рош (фр. Édouard Albert Roche; 1820- 1883) — французький астроном та математик, найвідоміший своїми роботами в області небесної механіки.

У 1849-1851 досліджував фігури рівноваги рідких тіл обертання, беручи до уваги не лише внутрішні сили, але і зовнішні сили тяжіння. Вивчив граничний випадок зоряної конфігурації, коли вся маса зосереджена в центрі (модель Роша). Ця модель, як виявилося згодом, краще за інші описує розподіл густини в зорях як головної послідовності, так і в гігантах, і сьогодні вона широко застосовується у фізиці тісних подвійних зір, а характерна поверхня нульової швидкості, що оточує обидва компоненти і визначає верхні межі розмірів компонентів, була названа граничною, або критичною, поверхнею Роша.
Запропонований Рошем закон зміни щільності Землі з глибиною і тепер використовується в теорії внутрішньої будови нашої планети. Рош розглянув рівновагу нескінченно малого супутника, що обертається біля кулястої планети по кеплеровій круговій орбіті, і показав, що рівноважні фігури неможливі, якщо кутова швидкість перевершує певну межу, звідси випливає, що існує нижня межа для радіуса орбіти — відстань, на якій рідкий супутник заданої щільності буде розірвано припливними силами (Межа Роша). Пояснив таким чином існування кілець у Сатурна. Досліджував також рух супутника скінченної маси. У 1873 році вперше дав математичне обґрунтування космогонічної небулярної гіпотези Лапласа, розглянув детально процес утворення планет, їхніх супутників, астероїдів. Вивчав атмосфери планет і комет, у 1859 роі, задовго до відкриття тиску сонячного світла, розглянув форму кометних оболонок і правильно пояснив її.

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 251941 раз)